Здоровий спосіб життя

Здоровий спосiб життя Реферат на тему: Здоровий спосiб життя План 1. Вступ. 2. 3. . 4. Норми i режими харчування. 5. Вiдмова вiд шкiдливих звичок. 6. Оптимальний руховий режим. 7. Режим працi i вiдпочинку. 8. Антропогеннi змiни. Вступ. Тiльки дуже втомлена вiд життя, скривджена долею людина може вiдмовитися вiд можливостi прожити 100 i бiльш рокiв, залишаючись при цьому здоровою i енергiйною. Однак така можливiсть надається деяким. І справа тут не стiльки в генетичнiй схильностi, скiльки в бажаннi людини стати довгожителем. до необмеженого довголiття. Напевно багато хто чув про людину по iменi Поль Брег. Вiн був ентузiастом i пропагандистом здорового способу життя. Брег трагiчно загинув, катаючи на дошцi по океанiчних хвилях, у вiцi 95 рокiв. До самої смертi вiн був абсолютно здоровий. Вiдзначимо, що ентузiастам здорового способу життя в минулому були не доступнi багато сучасних засобiв, що збiльшують тривалiсть життя. Тому люди, що живуть наприкiнцi 20-го столiття, а тим бiльше тi, котрi будуть жити в 21-ом, зможуть домогтися набагато бiльших успiхiв. Наступнi цифри показують, як рiвень розвитку науки впливає на тривалiсть життя. У 1975 р. у Бiрмi середня тривалiсть життя дорiвнювало 51 року. У цей же час у Швецiї 76 рокiв. У 1896 р. у Росiї люди в середньому жили 32 роки, у 1926 р. - 45, а в 1971 р. уже близько 70. Мислячiй людинi очевидно, що завдяки дуже iнтенсивним дослiдженням, що ведуться в багатьох країнах свiту, процес збiльшення тривалостi життя буде продовжуватися, поки не вiдбудеться остаточна перемога над старiнням. Сучасна геронтологiя, наука, яка вивчає проблеми довголiття, розташувала зараз поруч засобiв, що збiльшують тривалiсть життя лабораторних теплокровних тварин на 60% i бiльше. Однак важливо вiдзначити, що якщо якийсь засiб продовжив життя мишки на 10% (женьшень), то ефект для людини вiд цього засобу, швидше за все, виявиться скромнiше (може на 5-7%), тому що людський органiзм вже i так повнiше органiзму мишi використовує свої резервнi можливостi. Крiм того, якщо ми припустимо, що використання всiх можливих лiкарських препаратiв продовжить наше життя на 25 рокiв, i особлива дiєта на 20 рокiв, то начебто не можна розраховувати на загальне збiльшення тривалостi життя в 45 рокiв (можливо на 30-40). Отже, до дiйсного часу вiдомi всi чи, принаймнi, бiльшiсть причин, якi ведуть наш органiзм до руйнування i смертi. У теорiї ученi вже сьогоднi знають, що необхiдно робити, щоб жити необмежено довго. І незабаром, по iсторичних мiрках, теорiя дасть свої практичнi плоди! 1. Поняття про здоровий спосiб життя Здоров'я людини бiльш нiж на 50%, вiдповiдно до рiзних джерел залежить вiд його способу життя. Д. У. Нiстрян пише: “Як вважають деякi дослiдники, здоров'я людини на 60 % залежить вiд його способу життя, на 20 % - вiд навколишнього середовища i лише на 8 % - вiд медицини”. За даними ВООЗ, здоров'я людини на 50-55 % визначається умовами i способом життя, на 25 % - екологiчними умовами, на 15-20 % воно обумовлено генетичними факторами i лише на 10-15 % - дiяльнiстю системи охорони здоров'я. Існують рiзнi пiдходи до визначення поняття “спосiб життя”. Так, ряд авторiв думають, що спосiб життя - це бiосоцiальна категорiя, що визначає тип життєдiяльностi в духовнiй i матерiальнiй сферах життя людини. Згiдно Ю. П. Лiсiцину, “спосiб життя - визначений, iсторично обумовлений тип, вид життєдiяльностi, визначений спосiб дiяльностi в матерiальнiй i нематерiальнiй (духовнiй) сферах життєдiяльностi людей”. У даному випадку спосiб життя розумiється як категорiя, що вiдображує найбiльш загальнi i типовi способи матерiальної i духовної життєдiяльностi людей, узятих у єдностi з природними i соцiальними умовами. де система взаємин людини iз самим собою являє собою найскладнiший комплекс дiй i переживань, наявнiсть корисних звичок, що змiцнюють природний ресурс здоров'я, вiдсутнiсть шкiдливих, що руйнують його. Бiльшiсть захiдних дослiдникiв визначають спосiб життя, як “широку категорiю, що включає iндивiдуальнi форми поведiнки, активнiсть i реалiзацiю своїх можливостей у працi, повсякденному життi i культурних звичаях, властивих тому чи iншому соцiально-економiчному укладу”. А. М. Ізуткiн i Г. Ц. Царегородцев структуру способу життя представляють у видi наступних елементiв: “1) передосвiтня дiяльнiсть, спрямована на змiну природи, суспiльства i саму людину; 2) способи задоволення матерiальних i духовних потреб; 3) форми участi людей у суспiльно-полiтичнiй дiяльностi й у керуваннi державою; 4) пiзнавальна дiяльнiсть на рiвнi теоретичного, емпiричного i цiнносно-орiєнтованного знання; 5) комунiкативна дiяльнiсть, що включає спiлкування мiж людьми в суспiльствi i його пiдсистемах (народ, клас, родина й iн.); 6) медико-педагогiчна дiяльнiсть, спрямована на фiзичний i духовний розвиток людини”. Ю. П. Лiсiцин, Н. В. Напiвнiна, Е. Н. Савельєва й iн. пропонують такi складовi частини (аспекти) способу життя, як виробнича, суспiльно-полiтична, медична активнiсть. Іншi автори в поняття спосiб життя включають трудову дiяльнiсть людини, соцiальну, психоiнтелектуальну, рухову активнiсть, спiлкування i побутовi взаємини, звички, режим, ритм, темп життя, особливостi роботи, вiдпочинку i спiлкування. Ю. П. Лiсiцин, опираючись на класифiкацiї способу життя И. В. Лад-Бестужев-лади й iншi вiтчизнянi соцiологи i фiлософи, видiляє в способi життя чотири категорiї: “... економiчну - ”рiвень життя”, соцiологiчну - “якiсть життя”, соцiально-психологiчну - “стиль життя” i соцiально-економiчну - “уклад життя”. Рiвень життя чи рiвень добробуту характеризує розмiр, а також структуру матерiальних i духовних потреб, у такий спосiб кiлькiсну, що пiддається вимiру сторiн, умов життя. Пiд укладом життя розумiється порядок громадського життя, побуту, культури, у рамках якого вiдбувається життєдiяльнiсть людей. Стиль життя вiдноситься до iндивiдуальних особливостей поведiнки як одного з проявiв життєдiяльностi. Якiсть же життя є оцiнкою якiсної сторони умов життя; це - показник рiвня комфорту, задоволенiсть роботою, спiлкуванням i т. п. Згiдно Ю. П. Лiсiцину, здоров'я людини багато в чому залежить вiд стилю й укладу життя. Здавна, ще до виникнення професiйної медицини, люди помiчали вплив на здоров'я характеру працi, звичок, звичаїв, а також вiрувань, думок, переживань. Вiдомi медики рiзних країн звертали увагу на особливостi працi i побуту своїх пацiєнтiв, погоджуючи з цим виникнення недуг. Якщо звернутися до iсторичного аспекту зародження уявлень про здоровий спосiб життя, то уперше вони починають формуватися на Сходi. Вже в Стародавнiй Індiї 6 столiть до н. е. у Ведах сформульованi основнi принципи поведiнки здорового способу життя. Один з них – досягнення стiйкої рiвноваги психiки. Першою i неодмiнною умовою досягнення цiєї рiвноваги була повна внутрiшня воля, вiдсутнiсть твердої залежностi людини вiд фiзичних i психологiчних факторiв навколишнього середовища. Іншим шляхом, що веде до установлення внутрiшньої рiвноваги, вважався шлях серця, шлях любовi. Пiд любов'ю, що дає волю, у бхакти-йоге розумiлася не любов до окремої людини, до групи людей, а любов до усього живого в цьому свiтi як до вищого вираження сутностi буття. Третiй шлях досягнення внутрiшньої волi – шлях розуму, розуму - пропонувався джана-йогою, що стверджує, що жодний з йог не повинен вiдмовлятися вiд знання, тому що воно пiдвищує життєву стiйкiсть. У схiднiй фiлософiї завжди ставився акцент на єдностi психiчного i тiлесного в людинi. Так, китайськi мислителi вважали, що дисгармонiя органiзму виникає в результатi психiчної дисгармонiї. Вони видiляли п'ять хворобливих настроїв: гнiв i запальнiсть, “затьмаренiсть” переживаннями, заклопотанiсть i зневiра, сум i смуток, страх i тривожнiсть. Схильнiсть до таких настроїв, - вважали вони, - порушує i паралiзує енергiю як окремих органiв, так i всього органiзму в цiлому, скорочуючи людинi життя. Радiсть же додає гармонiчну еластичнiсть енергопотокам органiзму i продовжує життя. У тибетськiй медицинi у вiдомому трактатi “чжуд-ши” неуцтво вважалося загальною причиною усiх хвороб. Неуцтво породжує хворий спосiб життя, вiчну незадоволенiсть, приводить до тяжких, песимiстичних переживань, пагубним пристрастям, несправедливому гнiву, несхвальностi до людей. Помiрнiсть в усьому, природна природнiсть i подолання неуцтва - основнi складовi здорового способу життя, що визначає фiзичне i психiчне благополуччя людини. Схiдна фiлософiя заснована на розумiннi людини як цiлого, нерозривно пов'язаного з безпосереднiм оточенням, природою, космосом i орiєнтована на пiдтримку здоров'я, виявлення величезних можливостей людини протистояти недугам. Уявлення про здоровий спосiб життя зустрiчається й в античнiй фiлософiї. Мислителi античного перiоду намагаються видiлити в даному явищi специфiчнi елементи. Так, наприклад, Гiппократ у трактатi “Про здоровий спосiб життя” розглядає даний феномен як деяку гармонiю, до якої варто прагнути шляхом дотримання цiлого ряду профiлактичних заходiв. Вiн акцентує увагу в основному на фiзичному здоров'ї людини. Демокрит у бiльшiй мiрi описує духовне здоров'я, що представляє собою “благий стан духу”, при якому душа перебуває в спокої i рiвновазi, не хвилючись нiякими пристрастями, страхами й iншими переживаннями. фiзично погано розвитi, не мали право на вище утворення. У Древнiй Грецiї культ тiла зводиться в рамки державних законiв, маючи на увазi систему фiзичного виховання. здiйснюваний стосовно самого себе i включаючи турботу про самого себе, змiну, перетворення себе. Особливiсть античного перiоду полягає в тому, що на перший план виходить фiзичний компонент здорового способу життя, вiдтискуючи духовний на другий план. У схiднiй же фiлософiї чiтко прослiджується нерозривний зв'язок мiж духовним i фiзичним станом людини. Здоров'я тут розглядається як “необхiдна ступiнь досконалостi i вища цiннiсть”. Положення схiдної медицини базуються на вiдношеннi до людини як особистостi. Воно виражається у формах ведення дiалогу мiж лiкарем i пацiєнтом у тих ракурсах, у яких вiн бачить самого себе, тому що нiхто, крiм самої людини не може змiнити його спосiб життя, звички, вiдношення до життя i хвороби. Такий пiдхiд заснований на тому, що багато хвороб мають функцiональну природу i їхнi симптоми є сигналами серйозних емоцiйних i соцiальних проблем. Але в будь-якому випадку людина виступає активним учасником збереження i придбання здоров'я. Тому на пiдставах схiдної медицини особливо пiдкреслюється, що проблему здоров'я не можна вирiшити тiльки зробленими технiчними засобами дiагностики i лiкування. До неї варто пiдходити з облiком iндивiдуального вiдношення до здоров'я, що включає усвiдомлення себе i власного способу життя. Цей аспект багато в чому втрачений у сучаснiй медицинi, що розглядає хворобу як порушення благополуччя тiлесного стану людини, наявнiсть специфiчних, локальних вiдхилень в органах i тканинах, а пацiєнта - як пасивну особистiсть, що одержує визначенi розпорядження, у виробленнi яких вiн не приймав участi. У захiднiй i росiйськiй науцi проблему здорового способу життя торкалися такi лiкарi i мислителi як Ф. Бэкон, Б. Спiноза, Х. Де Руа, Ж. Ламетри, П. Ж Ж. Кабанiс, М. Ломоносов, А. Радищев. i середовища його життєдiяльностi. Вiдбулися iстотнi змiни у свiдомостi людини: якщо ранiше вiн був одночасно i виробником, i споживачем рiзних благ, то в даний час цi функцiї роздiлилися, що вiдбилося i на вiдношеннi нашого сучасника до свого здоров'я. За старих часiв людина, “споживаючи” своє здоров'я у важкiй фiзичнiй працi й у боротьбi iз силами природи, добре усвiдомлювала, що вона сама повинна подбати про його вiдновлення. Тепер же людям здається, що здоров'я так само постiйне, як електро- i водопостачання, що воно буде завжди. И. И. Брехман вiдзначає: “Самi по собi досягнення науково-технiчної революцiї не скоротять вiдставання адаптацiйних можливостей людини вiд змiн природного i соцiально-виробничого середовища його iснування. Чим бiльшими будуть автоматизацiя виробництва i кондицiонування середовища iснування, тим менш тренованими виявляться захиснi сили органiзму. Породивши своєю виробничою дiяльнiстю екологiчну проблему, стурбований збереженням природи в планетарному масштабi, людина забуває, що вона частина природи, i свої зусилля направляє головним чином на збереження i полiпшення навколишнього середовища”. Таким чином, перед людством стоїть задача не займатися утопiчними планами огородження людини вiд усiх можливих патогенних впливiв, а забезпечити його здоров'я в реально iснуючих умовах. Для збереження i вiдновлення здоров'я недостатньо пасивного чекання, коли природа органiзму, ранiше чи пiзнiше зробить свою справу. Людинi самiй необхiдно робити визначену роботу в даному напрямку. Але, на жаль, бiльшостi людей цiннiсть здоров'я усвiдомлюється тiльки тодi, коли виникає серйозна погроза для здоров'я, воно в значнiй мiрi втрачено, унаслiдок чого виникає мотивацiя вилiкувати хворобу, повернути здоров'я. А вiд позитивної мотивацiї до удосконалювання здоров'я в здорових людей явно недостатньо. з тим, здорова людина може i повинна орiєнтуватися у своєму способi життя, на позитивний досвiд старшого поколiння i на негативний - хворих людей. Однак, такий пiдхiд дiє далеко не на всiх i з недостатньою силою. Дуже багато людей таким чином i поведiнкою не те, що сприяють здоров'ю, а руйнують його. Ю. П. Лiсiцин вiдзначає, що здоровий спосiб життя - це не просто все те, що благотворно впливає на здоров'я людей. У даному випадку мова йдеться про всi компоненти рiзних видiв дiяльностi, спрямованих на охорону i полiпшення здоров'я. Автор вказує на те, що поняття здорового способу життя не зводиться до окремих форм медико-соцiальної активностi (викорiнюванню шкiдливих звичок, проходженню гiгiєнiчним нормам i правилам, санiтарнiй освiтi, звертанню чи за лiкуванням, порадою в медичнi установи, дотриманню режиму працi, вiдпочинку, харчування i багато iншим, хоча усi вони вiдбивають тi чи iншi сторони здорового способу життя. “Здоровий... спосiб життя - це насамперед дiяльнiсть, активнiсть особистостi, групи людей, суспiльства, що використовують матерiальнi i духовнi умови i можливостi в iнтересах здоров'я, гармонiйного фiзичного i духовного розвитку людини”. Ю. П. Лiсiциним i И. В. Напiвнiною видiляються також ряд критерiїв, критерiї здорового способу життя, до числа яких вiдносяться, наприклад, гармонiчне сполучення бiологiчного i соцiального в людинi, гiгiєнiчне обґрунтування форм поведiнки, неспецифiчнi й активнi способи адаптацiї органiзму i психiки людини до несприятливих умов природи i соцiального середовища. Б. Н. Чумакiв вiдзначає, що здоровий спосiб життя включає типовi форми i способи повсякденної життєдiяльностi людей, що змiцнюють i удосконалюють резервнi можливостi органiзму. У той же час, поняття здорового способу життя набагато ширше, нiж режим працi i вiдпочинку, систему харчування, рiзнi що гартують i розвивають вправи; у нього також входить система вiдносин до себе, до iншого людинi, до життя в цiлому, а також свiдомiсть буття, життєвi цiлi i цiнностi. вважається правильною: вiдмовлення вiд палiння i вживання алкоголю, пiдвищення рухової активностi, обмеження споживання їжею, насиченою жирами i повареною сiллю, збереження маси тiла в границях, що рекомендуються. Ефективнiсть пропаганди здорового способу життя i масового змiцнення здоров'я оцiнюється по числу осiб, що дотримують рекомендованої поведiнки. Але, як показує практика, захворюванiсть неминуче виявляється рiзною при однаковiй поведiнцi людей з рiзними гено- i фенотипом. Явний недолiк такого пiдходу в тому, що вiн може призвести до рiвнозначної поведiнки людей, але не до рiвностi кiнцевого здоров'я. Інший пiдхiд має зовсiм iншi орiєнтири, i в якостi здорового розглядається такий стиль поведiнки, що приводить людину до бажаної тривалостi i необхiдної якостi життя. З огляду на те, що всi люди рiзнi, їм потрiбно протягом життя поводитися по-рiзному. И. А. Гундаров i В. А. Палесский констатують: “Здоровий спосiб життя в принципi не може i не повинен бути iдентичним. Будь-яку поведiнку варто оцiнювати як здорову, якщо вона веде до досягнення бажаного оздоровчого результату”. При такому пiдходi критерiєм ефективностi формування здорового способу життя виступає не поведiнка, а реальне збiльшення кiлькостi здоров'я. Отже, якщо здоров'я людини не полiпшується, незважаючи на, здавалося б, розумне, культурне, суспiльно корисну поведiнку, вона не може розглядатися як здорова. Для оцiнки кiлькостi здоров'я в цьому пiдходi розроблена методика, що дає людинi можливiсть з урахуванням iндексу здоров'я i його положень по шкалi здоров'я самому приймати рiшення, яку поведiнку вважати здоровою. Отже, у рамках цього пiдходу здоровий спосiб життя визначається, виходячи з iндивiдуальних критерiїв, особистого вибору найбiльш кращих мiр оздоровлення i контролю за їхньою ефективнiстю. Отже, для особистостей з великою кiлькiстю здоров'я будь-який спосiб життя, що є для них звичайним, буде цiлком здоровим. У валеопсихологiї, т. с. психологiї здоров'я, що розвивається на стику валеологiї i психологiї, передбачається цiлеспрямована послiдовна робота з повернення людини до самої себе, освоєнню людиною свого тiла, душi, духу, розуму, розвитку "внутрiшнього спостерiгача" (умiння чути, бачити, почувати себе). Щоб зрозумiти i прийняти себе необхiдно "доторкнутися", звернути увагу на свiй внутрiшнiй свiт. Пiзнаючи себе, прислухати до себе, ми вже стаємо на шлях утвору здоров'я. Для цього необхiдно усвiдомлення особистої вiдповiдальностi за життя i зокрема, за здоров'я. Тисячорiччями чоловiк вiддавав своє тiло в руки лiкарiв, i поступово воно перестало бути предметом його особистої турботи. Людина перестала вiдповiдати за сили i здоров'я свого тiла i душi. У результатi цього “душа людини — тьма”. І єдиний шлях звiльнення свiдомостi вiд iлюзiй i нав'язаних схем життя - це наш власний досвiд. Кожнiй людинi необхiдно повiрити в те, що вона має всi можливостi для посилення власного життєвого потенцiалу, пiдвищення стiйкостi до рiзних хвороботворних, стресогенних факторiв. Як пише В. И. Белов, маючи у видi насамперед фiзичне здоров'я, можна “досягти суперздоров'я i довголiття незалежно вiд того, у якiй би стадiї хвороби, передхворобi людина не знаходилася”. Автор також надає методи i способи пiдвищення рiвня психiчного здоров'я в розпорядження кожного готового стати творцем власного здоров'я. Дж. Рейнуотер, пiдкреслюючи вiдповiдальнiсть людини за власне здоров'я i великi можливостi кожного у формуваннi останнього, вказує: “Те, яке здоров'я має кожний з нас, багато в чому залежить вiд нашої поведiнки в минулому - вiд того, як ми дихали i рухалися, як ми харчувалися, якi вiддавали перевагу думкам i вiдносинам. Сьогоднi, зараз ми визначаємо наше здоров'я в майбутньому. Ми самi за нього вiдповiдаємо!”. Людинi варто переорiєнтуватися з лiкування хвороб, тобто "виривання бур'янiв", на турботу про своє здоров'я; зрозумiти, що причина нездоров'я насамперед не в поганому харчуваннi, некомфортному життi, забрудненому середовищi iснування, вiдсутностi належної медичної допомоги, а в байдужостi людини до самої себе, у звiльненнi завдяки цивiлiзацiї людини вiд зусиль над собою, наслiдком чого стало руйнування захисних сил органiзму. Таким чином, пiдвищення рiвня здоров'я зв'язано не з розвитком медицини, а зi свiдомою, розумною роботою самої людини по вiдновленню i розвитку життєвих ресурсiв, по перетворенню здорового способу життя у фундаментальну складову образу Я. Для удосконалювання i формування здоров'я важливо вчитися бути здоровим, творчо пiдходити до власному здоров'я, сформувати потребу, умiння i рiшучiсть дiяти здоров'ю своїми руками за рахунок своїх внутрiшнiх резервiв, а не чужих зусиль i зовнiшнiх умов. “Природа обдарувала людину зробленими системами життєзабезпечення i керування, що представляють собою чiтко налагодженi механiзми, що здiйснюють регуляцiю дiяльностi рiзних органiв, тканин i клiток на рiзних рiвнях у тiснiй взаємодiї центральної нервової й ендокринної систем. Функцiонування органiзму за принципом саморегулюючої системи з урахуванням стану зовнiшнього i внутрiшнього середовища дає можливiсть здiйснювати поступове тренування, а також навчання i виховання рiзних органiв i систем з метою збiльшення його резервних можливостей”. Як вiдзначає Э. Чарлтон, колись вважалося, що iнформацiї про наслiдки для здоров'я визначеного стилю поведiнки буде досить для формування вiдповiдного вiдношення до нього i змiни в бажану сторону. Вiн пiдкреслює, що даний пiдхiд не враховував багатьох соцiальних i психологiчних факторiв, що беруть участь в ухваленнi рiшення, а також наявностi навичок ухвалення рiшення. Автор бачить можливiсть змiни способу життя i вiдносини до свого здоров'я в демонстрацiї безпосереднiх наслiдкiв небажаної поведiнки. Як вiдзначають ряд авторiв, у формуваннi здорового способу життя i збереженнi здоров'я iндивiда велике значення має творчiсть, що пронизує всi життєвi процеси i благотворно впливаючи на них. Так, Ф. В. Василюк стверджує, що лише цiнноснi творчостi мають здатнiсть перетворювати потенцiйнi руйнiвнi подiї в крапки духовного росту i збiльшення здоров'я. В. А. Лищук же думає, що розвиток духовного свiту людини, його творчих здiбностей сприяють змiнi способу життя, збереженню i збiльшенню здоров'я. Отже, здоров'я багато в чому залежить вiд способу життя, однак, говорячи про здоровий спосiб життя, у першу чергу мають на увазi вiдсутнiсть шкiдливих звичок. Це, звичайно, необхiдне, але зовсiм не достатня умова. Головне в здоровому способi життя — це активний створення здоров'я, включаючи всi його компоненти. Таким чином, поняття здорового способу життя набагато ширше, нiж вiдсутнiсть шкiдливих звичок, режиму працi i вiдпочинку, системою харчування, рiзнi що гартують i розвивають вправи; у нього також входить система вiдносин до себе, до iншого людинi, до життя в цiлому, а також свiдомiсть буття, життєвi цiлi i цiнностi i т. д.. Отже, для стврення здоров'я необхiдно як розширення уявлень про здоров'я i хвороби, так i умiле використання всього спектра факторiв, що впливають на рiзнi складовi здоров'я (фiзичну, психiчну, соцiальну i духовну), оволодiння оздоровчими, загальзмiцнювальними, природодоцiльними методами i технологiями, формування установки на здоровий спосiб життя. iснують багато сторiч. Дослiдженню сучасних соцiальних уявлень про здоровий спосiб життя присвячена дана робота. Але колись хотiлося б ненадовго зупинитися на самому поняттi “соцiальнi уявлення” i iсторiї їхнього вивчення. 2 . Рацiональне харчування. Насамперед нам необхiдно осмислити той факт, що з погляду збiльшення тривалостi Життя, саме особлива система харчування здатна дати найбiльший ефект (порiвнятися по ефективностi може лише застосування лiкарських препаратiв). А значить харчуванню варто придiлити особливу увагу! Якщо органiзм починає вiдчувати недолiк калорiй, а також бiлка, то вiн включає пристосувальну реакцiю, що полягає в чи уповiльненнi пiдвищення економiчностi обмiнних процесiв. При уповiльненому обмiнi задовольнити потребу в калорiях i бiлку легше. При цьому, чим повiльнiше, тимекономiчнiше обмiн, тим довше живе органiзм. калорiйностi споживаної їжi на 20-60 % викликає продовжувальний ефект. Їжа при цьому повинна бути якiсною, повноцiнною (вiтамiни, мiкроелементи). Переклад молодих мишей на годiвлю через день збiльшував тривалiсть життя на 17%. Переклад бiльш старших у вiцi 12 мiсяцiв приводив до збiльшення термiнiв тривалостi життя на 30%. Збiльшення тривалостi життя спостерiгалося i при перекладi на дiєту "лiтнiх" мишей. Був виявлений зв'язок мiж вiком переходу тварин на дiєту i тривалiстю життя. Так, зниження споживання їжi в сосунковому перiодi в експериментi на мишах приводило до зниження смертностi на 71%, пiсля досягнення статевої зрiлостi - на 85%. Дуже важливо пiдкреслити, що є якась оптимальна величина обмеження дiєти. Спочатку в мiру зниження калорiйностi їжi термiни тривалостi життя прогресивно наростають, а потiм це не приводило до подальшого росту i навiть збiльшувало смертнiсть. Певне обмеження бiлку в їжi, також призводить до ефекту, що пролонгує. Так, у пацюкiв, при вмiстi в рацiонi: 51, 30, 23, i 8% бiлка максимальна тривалiсть життя буде дорiвнюти, вiдповiдно: 810, 847, 1072, i 1251 дням. Дуже важливо: Зменшення калорiйностi i бiлка в їжi (крiм уповiльнення обмiнних процесiв) дає ще ряд чудових ефектiв! Обмежена дiєта володiє могутньою профiлактичною дiєю, вiдсуває термiни початку вiкової патологiї - порушень функцiї серця, атеросклерозу, дiабету, ниркових захворювань, ушкодження кiсткової тканини. Так, пухлини спостерiгалися в 60% контрольних тварин, а в дослiдах на тваринах того ж вiку тiльки в 10 %. Захворювання серця в старих пацюкiв виявлялися в 92% випадкiв, а у тварин "на дiєтi" того ж вiку тiльки в 26%. Зменшення рацiону сприятливо впливало на систему iмунiтету i на виникнення так званих iмунодефiцитних захворювань. Однак слiд помiтити, що калорiйно недостатня дiєта лише вiдсуває виникнення захворювань, але не рятує вiд уже виниклих. Звернiть увагу, що калорiйно обмежена дiєта впливає не тiльки на тривалiсть життя тварин, але i на їхнiй загальний стан, на всi рiвнi обмiну речовин. Це не просто розтягнутий в часi звичайний розвиток, а нова траєкторiя всього життєвого циклу. В. Н. Нiкiтiним було показано, що при обмеженiй дiєтi росте вироблення одних гормонiв i падає - iнших. Досвiдченi тварини вiдрiзнялися по здатностi спаровуватися, що зберiгалося в них до 33-36 мiсяцiв, у порiвняннi з 20-28 мiсяцями в контрольних пацюкiв. В. Н. Нiкiтiн думає, що механiзм дiї дiєти на органiзм зв'язаний з розвитком "м'якого стресу", в умовах якого по iншому протiкають багато життєвих процесiв. Обмежена дiєта - це один з найбiльш ефективних способiв впливу на темп розвитку старiння! Як вiдзначалося, старiння - це комплексний процес. Виходить, для боротьби з передчасним старiнням необхiдно починати i комплекс мiр. Саме такою системнiстю дiї i вiдрiзняється обмежена дiєта. У мозку в людини є вiддiл, який називається гiпоталамусом. Саме в ньому розташованi центри апетиту i насичення, пов'язанi з усiєю нервовою системою i залозами внутрiшньої секрецiї. Почуття голоду - важливий стимул для всiєї перебудови дiяльностi внутрiшнього середовища органiзму. В умовах обмеженого надходження енергетичного i пластичного матерiалу включаються пристосувальнi механiзми спрямованi на зменшення витрат органiзму, використання бiльш економiчних шляхiв забезпечення функцiй, знижується розпад бiлка, сповiльнюється обмiн речовин, падає температура тiла. Весь цей комплекс зрушень i збiльшує тривалiсть життя тварин i людини! Крiм пiдвищення економiчностi обмiнних процесiв, за допомогою спецiальної дiєти можна домогтися ряду iнших корисних ефектiв, здатних продовжити життя! Найважливiшим компонентом харчування, за допомогою якого можна збiльшити тривалiсть життя, є клiтковина. Клiтковина - це достатньотвердаречовина, з якого складаеться оболочка ростущих клiток. В чому ж iї цiннiсть? У нас у кишечнику буваєбагато рiзних шкiдливих речовин. Вони можуть попасти тудизїжею чи виникати в процесiтравлення. Крiм того, наш жовчний мiхур викидає в кишечник вiдповiдну кiлькiсть жовчi, яка сама по собiмiстить холестерин. Клiтковина володiє властивiстю, якби вбирати в себешкiдливiречовини. Поскiльки сама клiтковина не переварюеться и виводится з органiзму, то разом з собоювона виводитьi значну частинушкiдливих вiдходiв. В iншому випадку, цiвiдходи всасувались б в кров i отруювали органiзм. Клiтковина, таким чином, виступає своерiдним двiрником нашого кишечнику. Також клiтковина стимулюєтравлення. Отже, пiдвищенний вмiст рослинних продуктiв в їжi сприяє виведенню ядiв i холестерину з кишечнику! Токсини найменьш розрушають органiзм, а низький вмiст холестерину протистоїть виникненню атеросклiрозу! Наукоювстановлено, що на рослиннiй їжi (овочi, фрукти, ягодиi т. д.) в кишечнику розмножуються кориснi бактерiї, в тому числii тi, що виробляють вiтамiни. Їжа ж тваринного походження (мясо, яйця, риба i т. д.) даєпочаток процесу гноїння. По-першє, це отруює органiзм. По-друге, щонадзвичайно важливо, пригнiчуеiмунiтет. А iмунна система не тiлькизнищує все чужерiдне (раковi клiтки у тому числi), але й стимулює все корисне в органiзмi! Без сильного здорового iмунiтету жити долго неможливо. Отже, чим бiльше тваринних продуктiв Ви поїдаете, тим бiльше скорочуете собi життя! Встановлено також, що рослинна їжаробить нашу кров бiльшлужною, а тваринна - кислiшою. Ізнов, самелужна (рослинна) дiєта сприяє довголiттю. Менi приходилосячути, що у людей i тварин, що харчуються тiльки рослинною їжею, раковiпухлини практично не розвиваются. Можливо перебiльшення, алеексперименти на тваринах показали, що при обмеженiй дiєтi кiлькiстьпухлин рiзко (в 6 раз) скорочуеться. "важкi" для окислення, i тому утворюють безлiч неокислених з'єднань, iнакше шлакiв. Шлаки засмiчують органiзм i порушують обмiннi процеси. Рослинна їжа майже не дає шлакiв. Вiд тваринних продуктiв утворюється багато вiльних радикалiв (див. Лiкарськi препарати), вiд рослинних значно менше. Помiтьте також, що бiльшiсть тваринних продуктiв (м'ясо, риба, сир, сир, яйця) мiстять велику кiлькiсть бiлку, що некорисний. Отже, переважно рослинна дiєта допоможе Вам: знизити рiвень холестерину i захистити вiд атеросклерозу, уникнути дiї на органiзм токсинiв, пiдвищити iмунiтет, зменшити утворення шлакiв i вiльних радикалiв, знизити вмiст в їжi бiлка i зробити кров бiльш лужною. Все це значно пiдвищує вашi шанси на довголiття. жири розчиняють вiдкладення з жирiв тварин. Таким чином, уникати вживання рослинних жирiв не слiд. Про воду. Щоб довше жити необхiдно пити багато рiдини, зрозумiло чисту. Вода, в достатнiй кiлькостi допомагає пiдтримувати в порядку обмiннi процеси i сприяє вимиванню з органiзму шкiдливих речовин. Саме по собiвживання дистильованої (абсолютно чистої) води протягом декiлькох мiсяцiв веде до оздоровчого ефекту. 3 . Норми i режими харчування в таблицях. Середня iдеальна маса тiла прийнята 70 кг для мужчин i 60 кг для жiнок. Зменшення в харчовому рацiонi людей розумової працi бiлкiв викликає порушення дiяльностi кори великих пiвкуль головного мозку. Надмiрна кiлькiсть жиру знижує функцiю головного мозку, серцево-судинної i дихальної систем. Для поповнення органiзму вуглеводами, людям розумової працi необхiдно вживати не лише бiлий хлiб, але i чорний, який має багато клiтковини. Важко переоцiнити значення вiтамiнiв у харчуваннi людей розумової працi. Недостатня кiлькiсть їх приводить до виникнення рiзноманiтних захворювань i до зниження розумової працездатностi. Вiтамiн А вмiщують такi продукти, як масло, молоко, сметана, яєчний жовток, морква, помiдори, сир, рибний жир. Вiтамiн С вмiщують цитрини, апельсини, фрукти, овочi, шипшина. Вiтамiн В6 знаходиться в печiнцi, рибi, дрiжджах, бобових. Вiтамiн В1 є в житньому хлiбi, пивних дрiжджах, м'ясi, горiхах, квасолi, гречанiй крупi. Вiтамiн В2 — в дрiжджах, житньому хлiбi, печiнцi, молоцi. Вiтамiн РР знаходиться в м'ясi, печiнцi, картоплi, гречанiй крупi. кг. Цю їжу слiд приймати в умовах чотирьохразового харчування. При цьому, на снiдання слiд приймати приблизно третю частину рацiону, на друге снiдання — 15—20%, на обiд — 45—50% i на вечерю — 10—15% всього об'єму їжi. На обiд обов'язково приймати рiдку їжу у виглядi супу. Пiл час обiдньої перерви на роботi слiд випити склянку гарячого чаю. Вечеряти краще всього за 2—2,5 години, до сну. В iнших випадках добре випити склянку кефiру або кислого молока. Прийом їжi слiд закiнчувати, коли з'явиться перше вiдчуття ситостi. Воно зберiгається довше, якщо меню рiзноманiтне, а саме: закуска, суп, м'ясо, городина, каша, хлiб, солодке. Рiзноманiття рацiону забезпечує органiзм усiм необхiдним для його життєдiяльностi. Харчуватись слiд регулярно, в однi i тi ж години. У встановлений час буде найбiльше активно видiлятися шлунковий сiк i виникнуть найкращi умови для перетравлення їжi. Для рiвномiрного навантаження системи травлення необхiдно приймати їжу не менше, нiж 4 рази на добу. Якщо людина починає повнiти, вона повинна переходити на часте роздрiбнене харчування. Зайва вага збiльшує ризик таких захворювань як цукровий дiабет, iшемiчна хвороба серця, жовчокам'яна хвороба. Переїдання суттєво знижує працездатнiсть. В таких випадках слiд обмежити легкозасвоюванi вуглеводи, якими, є солодощi, якi сприяють пiдвищенню рiвня цукру в кровi й утворенню надмiрної жирової тканини. Дуже кориснi малокалорiйнi харчовi продукти, такi як огiрки, капуста, кабачки, нежирний сир. Харчове насилля може нанести незворотну фiзичну i психологiчну шкоду, їсти слiд iз задоволенням i не вiдволiкатись при цьому. Не слiд забувати про можливiсть процесу пiдготовки органiзму до прийому їжi. Пiд час сервiрування столу, коли при цьому включаються звуковi, свiтловi, слуховi аналiзатори, органiзм готується до прийому їжi i тодi краще виробляється шлунковий сiк. вiдновлення, виробляється шлунковий сiк нормальної кислотностi i всi його складовi є пропорцiйно збалансованi. Людина повинна знати, що саме буде подане на стiл i повинна бути психологiчно пiдготовлена до того що саме їй доведеться їсти, а ферментативна система в той час сама пiдготує до того травний тракт. За 30 хвилин до початку їжi i пiсля їжi слiд випити склянку соку фруктiв. Таким чином, в основу довголiття входить чiткий розпорядок дня, рухлива активнiсть, пiдтримування зрiвноваженого нервово-психiчного стану i рацiональне харчування, яке включає помiркованiсть, рiзноманiття, високi смаковi якостi їжi, харчову та бiологiчну повноцiннiсть,вiдповiднiсть до виробничих енерговитрат чiткий режим. Здорове харчування необхiдне кожнiй людинi i воно є запорукою довголiття. 4 . Вiдмова вiд шкiдливих звичок. отрутами». Але iменно вони, цi «культурнi» отрути, приносять безлiч лих i страждань – у родинах, у трудових колективах, є соцiальним злом для суспiльства. Бiльш того, у результатi шкiдливих звичок скорочується тривалiсть життя, пiдвищується смертнiсть населення, народжується неповноцiнне потомство. Бажання зберегти мiцне здоров'я – важлива соцiальна потреба людини, необхiдна умова повноцiнного життя, високої творчої активностi, щастя. Серед факторiв, що негативно впливають на здоров'я, велике мiсце займає палiння, шкiдливу дiю якого вiдзначають не вiдразу, а поволi, поступово. Проведенi численнi опитування населення показали, що багато хто недостатньо знає про шкоду i всi наслiдки палiння. Пияцтво – це насамперед розбещенiсть, особистий порок людини: безвiльнiсть, небажання вважатися з думкою лiкарiв, громадськостi, з даними науки; це – егоїзм, бездушне вiдношення до родини, до дiтей. Нiяких виправдань немає i не може бути для п'яниць. Існує думка, що в помiрних кiлькостях алкоголь не шкiдливий i сприяє пiдвищенню працездатностi. Тютюновий дим не тiльки вдихається курцем, але i надходить у навколишнє повiтря. Поза затягуванням вiн в основному створює умови для пасивного палiння. У повiтря попадає половина диму плюс той, що видихає курець. Цiлком зрозумiло, що таке повiтря забруднене нiкотином, окисом вуглецю, амiаком, смолами, бензпиреном, радiоактивними речовинами й iншими шкiдливими компонентами. У примiщеннi, де курять, забруднення повiтря може збiльшитися в 6 разiв. Дiвчина, що працює у просоченому сигаретним димом повiтрi встановлено, що вона, як би викурює до 20 сигарет щодня. Дружина iнтенсивно курящої людини в добу пасивно викурює 10 – 12 сигарет, а його дiти – 6 – 7. Слiд зазначити, що пасивне палiння вкрай шкiдливе для людей iз хронiчними захворюваннями легень i серця. Існує думка, що палiння пiдсилює працездатнiсть, i багато хто прикриваються цим мiфом. У дiйсностi дуже короткий час нiкотин дiє збудливо, потiм швидко знижує i погiршує працездатнiсть, як фiзичну, так i розумову. Пiд впливом палiння знижується гострота зору. Снайпер, що з 100 можливих вибивав 96 окулярiв, пiсля викурювання декiлькох сигарет вибив тiльки 40 окулярiв. Несумiсний спорт i палiння. Значнi фiзичнi навантаження при тренуваннях, змаганнях збiльшують вагу наслiдкiв палiння. Серцевий м'яз у спортсмена-курця ослаблений. Пiд дiєю нiкотину погiршується координацiя рухiв, зменшується їхня точнiсть. Споживання рiзних наркотикiв – наркоманiя – дiйсний бич у багатьох країнах свiту. За даними Всесвiтньої органiзацiї охорони здоров'я, наркотики зайняли перше мiсце серед винуватцiв передчасної смертi людей i уже визначили серцево-судиннi захворювання i злоякiснi пухлини. В усьому свiтi йде вал по наркоманiї серед чоловiкiв i жiнок. За ними втягуються в цей вир юнаки, дiвчата, пiдлiтки i навiть дiти. Небезпечний будь-який наркотик, навiть одноразова його проба. При повтореннi проби непомiтно, але неминуче з'являється звичка. При вiдсутностi наркотику людина випробує болiсний стан – абстиненцiю. Його переслiдує розпач, занепокоєння, дратiвливiсть, нетерпiння, болi в кiстах i м'язах; вiн, як при катуваннi, страждає вiд тяжкого безсоння, кошмарних снiв. Прийом препаратiв припиняє це борошно. Але ненадовго. Органiзм вимагає нового струсу. І знову пiд впливом наркотику збуджується нервова система. Можуть виникнути екстаз, хворобливий захват, iлюзiї чи галюцинацiї. Але потiм нiби-то вiдбувається падiння з вершини в глибоку прiрву – випливає гальмування. Настрiй стає вкрай пригнобленим, подавленим, настає важка депресiя. Токсикомани домагаються сп'янiння, застосовуючи аерозолi – летучi отруйнi речовини, що при їхвдиханнi швидко поглинаються легенями i так само миттєво проникають у мозок. Аерозолi, як i алкоголь, затримують надходження кисню в кров, а без кисню, як вiдомо, мозок людини, центральна нервова система не можуть обходитися. Пригноблений подих, втрата самоконтролю, iнодi втрата свiдомостi – от найбiльш типовi ознаки i наслiдки токсикоманiї. Аерозольне сп'янiння, повторене неодноразово, може призвести до летального результату. У медичнiй лiтературi описуються випадки з трагiчними наслiдками. Пiдлiток, надихавшись аерозолей, звалився з балкона високого поверху. Інший знепритомнiв i упав iз крутого обриву в рiку. Були зафiксованi випадки, коли токсикомани просто гинули вiд ядухи. Вдихання аерозолей, колоїдних рiдких сумiшей, як встановлено в процесi дослiджень, порушує дiяльнiсть бруньок i печiнки, органiв, без яких людина не може обiйтися. Виявлено також, що вдихання деяких аерозольних речовин веде до того, що при найменшiй фiзичнiй напрузi, наприклад пiд час танцiв, настає критична серцева недостатнiсть. Навiть одноразова проба отруйних аерозолей, наркотикiв залишає слiд у чутливих нервових клiтках мозку, у печiнцi i бруньках, м'язах серця, у життєво необхiдних органах. Лiкувати наркоманiв важко,але i не завжди забезпечений успiх. Термiни лiкування залежать вiд того, протягом якого часу пiдлiток вживав наркотики. Чим довше воно, тим процес лiкування довший, складнiший. У чому ж конкретно полягає соцiальна небезпека, шкода наркоманiї? По-перше, По-друге, наркоманiя завдає великого матерiального i морального збитку, будучи причиною нещасних випадкiв на виробництвi, в транспортi, в побутi, причиною травматизму i захворюваностi, рiзних правопорушень. По-третє, наркомани створюють нестерпнi умови для своєї сiм'ї, отруюючи її своєю присутнiстю, поведiнкою, позбавляючи коштiв для iснування, скоюють важкий злочин по вiдношенню до потомства. По-четверте, наркомани, деградуючи фiзично i морально, є тягарем для суспiльства, втягують в цю ваду iнших людей, в першу чергу молодь, а потiм передчасно гинуть. По-п'яте, вживання наркотичних засобiв аморальне. наркологiчна хвороба у всiх її видах – соцiальне небезпечне психiчне захворювання, загрозливе самому майбутньому нацiї, благополуччю i здоров'ю населення всiєї держави. По-сьоме, 5 . Деякi дослiдники стверджують, що в нашому 20-му столiттi фiзичне навантаження зменшилося в 100 разiв , в порiвняннi з попереднiми сторiччями. Якщо як слiд розiбратися, то можна дiйти висновку, що в цьому твердженнi немає або майже немає нiякого перебiльшення. Уявiть собi селянина минулих сторiч. Вiн, як правило, мав невеликий надiл землi. Інвентарю i добрив майже нiяких. Проте, часто, йому доводилося годувати "виводок" з десятка дiтей. Багато хто до того ж вiдпрацьовував панщину. Все це величезне навантаження люди несли на собi день за днем i все життя. Предки людини випробовували не меншi навантаження. Постiйна гонитва за здобиччю, втеча вiд ворога i т. п. Звичайно ж фiзичне перенапруження не може додати здоров'я, але i недолiк фiзичної активностi шкiдливий для органiзму. Істина як завжди лежить десь посерединi. В першу чергу слiд сказати про серце . У звичної людини серце працює з частотою 60 - 70 ударiв в хвилину . При цьому воно споживає певну кiлькiсть живильних речовин i з певною швидкiстю зношується (як i органiзм в цiлому). У людини абсолютно не тренованого серце робить в хвилину бiльшу кiлькiсть скороченьшвидше старiє . Все iнакше у добре тренованих людей. Кiлькiсть ударiв в хвилину може дорiвнювати 50, 40 i менш . Економiчнiсть серцевого м'яза iстотно вище за звичний. Отже зношується таке серце набагато повiльнiше . рiвня нижче за звичний. В цiлому ж у людини, що тренується, обмiн життя збiльшується., нормалiзується обмiн речовин, людина краще спить i вiдновлюється пiсля сну, як те АТФ, i завдяки цьому пiдвищуються практично всi можливостi i здiбностi. Зокрема розумовi, фiзичнi, сексуальнi. (недолiк руху), а також з вiком з'являються негативнi змiни в органах дихання . Знижується . Особливо знижується здiбнiсть до глибокого видиху . У зв'язку з цим зростає об'єм залишкового повiтря, що несприятливо позначається на газообмiнi в легенях. Життєва мiсткiсть легенiв кiлькiсть кисню вища . У спецiальних дослiдженнях проведених на людинi показано, що фiзичнi вправи пiдвищують . Окрiм перерахованого, вiдбувається полiпшення цiлого ряду показникiв: швидкiсть рухiв може зростати в 1,5 - 2 рази, витривалiсть - у декiлька разiв, сила в 1,5 - 3 рази, хвилинний об'єм кровi пiд час роботи в 2 - 3 рази, поглинання кисню в 1 хвилину пiд час роботи - в 1,5 - 2 рази i т. д. Велике значення фiзичних вправ полягає у тому, що вони пiдвищують стiйкiсть органiзму по вiдношенню до дiї цiлого ряду рiзних несприятливих факторiв. Наприклад, таких як знижений атмосферний тиск, перегрiв, Вiд неправильного способу життя, або просто з часом, в органiзмi можуть накопичуватися шкiдливi речовини, так званi шлаки. Кисле середовище, яке утворюється в органiзмi пiд час iстотного фiзичного навантаження окисляє а потiм вони з легкiстю виводяться. Понижена активнiсть веде до багатьох порушень i передчасного старiнню органiзму! Звичайно, найбiльш ефективнi з погляду продовження життя вправи на витривалiсть (ходьба, бiг, велосипед i т. п.), але для досягнення максимального результату є значення за допомогою тих, що обтяжать i тренажерiв тренувати, i м'язи , адже, як мовилося, м'язова маса складає близько 40% ваги тiла , i здорова мускулатура скинути зайву вагу або набрати її , то тут просто незамiнна. 6 . Режим працi i вiдпочинку Гiгiєнiчний режим працi i вiдпочинку, науково обгрунтована органiзацiя працi є невiд'ємною умовою нормальної працездатностi людини. Не дивно, якщо, серед вчених зустрiчаються люди, якi рано припинили свою дiяльнiсть внаслiдок того, що надмiрно працювали, не звертаючи уваги на необхiднiсть своєчасного вiдпочинку, i доводили себе до розумової перевтоми. Тренування сприяє пiдвищенню працездатностi i за її допомогою можна добитись бiльшого управлiння своєю волею. Тренування розвиває в людинi певний порядок дiї у часi i черговостi, якi здiйснюються з мiнiмальною втратою енергiї. Майже до останнiх днiв свого життя зберегли працездатнiсть рiзнi вченi, письменники, митцi та iншi працiвники iнтелектуальної працi. Наприклад, Лев Толстой надзвичайно правильно i систематично розподiлив свiй час i надзвичайно вмiло чергував працю з вiдпочинком. Вiн вважав, що найкращим для розумової працi є промiжок часу мiж дев'ятою i третьою годинами. Сам же вперто i настiйливо працював над кожним роздiлом своєї книги, роблячи лише невеликi перерви для вiдпочинку. Такi вченi, як Горбачевський, Сєченов, Менделєєв, Пфлюгер, Френкель та iншi, зберегли яснiсть думки, духовну працездатнiсть та фiзичне здоров'я навiть у глибокiй старостi. 2. Повiтряна ванна; водна процедура — обтирання, обливання, душ. 3. Перший снiданок (не поспiшаючи). 5. Паузи пiд час роботи (пiсля 2—3 годин роботи необхiдно робити 10— 15-хвилиннi перерви). 6. Другий снiданок — на роботi. 7. Денна прогулянка або ходьба пiшки з роботи. 8. Невеликий вiдпочинок перед обiдом i пiсля. Денний сон !—2. 5 годин пiсля роботи. 9. Друга половина робочого дня — в закладi або розумова робота вдома 10. Години для вiдпочинку в домашнiй обстановцi: легка фiзична праця або вiдвiдання кiно, театру, лекцiй. 11. Легка вечеря (простокваша, фрукти І т. д.). 12. Тепла ванна або прогулянка на свiжому повiтрi перед сном Сон не менше 7—8 годин. Загальна реакцiя на ситуацiйну обстановку, яка зумовлює стан стресу, включає фiзiологiчнi i психологiчнi процеси. Показником стресу є рiвень адреналiну i норадреналiну в органiзмi людини. Розумова дiяльнiсть, яка супроводжується постiйним нервово-емоцiйним напруженням, характеризується також рiвнем секрецiї катехоламiнiв у сечi, що є показником стресової реакцiї. Правильний режим працi i вiдпочинку протягом дня повинен передбачувати перерви в роботi, якi дозволяють попередити втому, не допустити зниження працездатностi i стимулювати подальшу працю. Необхiдно удосконалювати режим працi на єдинiй науково-методичнiй основi з врахуванням змiн працездатностi i впливу умов працi. Необхiдне рацiональне чергування працi i вiдпочинку, як один з засобiв пiдвищеннi працездатностi. Вельми корисними є в таких випадках фiзичнi вправи. Фiзична культура базується на змiнi характеру рухiв втомлення м'язiв i на стимуляцiї дiяльностi вiдносно недiяльних м'язових груп. Перерви в роботi слiд проводити на вiдкритому повiтрi. Рацiональний вiдпочинок дозволяє зберегти високу працездатнiсть i здоров'я людини. Взагалi, вiдпочинок може бути активним i пасивним. Пасивним вiдпочинком е сон. Активний вiдпочинок, зв'язаний з рухом, прогулянками, походами, подорожами, є могутнiм засобом найшвидшого вiдновлення фiзичної рiвноваги в органiзмi людини. Багато висловiв рiзноманiтних представникiв розумової працi про значення в їх життi активного вiдпочинку, привело до висновку, що пiшохiднi прогулянки, iгри, гiмнастичнi вправи, ковзання па ковзанах, походи на лещатах, подорожi на човнах, є прекрасним засобом для вiдновлення здоров'я. Активно вiдпочивати необхiдно пiд час роботи, в кiнцi дня, в кiнцi тижня, у вихiдний день i в час трудової вiдпустки. i тiла холодною водою. Ходiння, що чергується з сидiнням, викликає покращання кровообiгу в судинах м'язiв. Добре дiють у боротьбi з втомою при виконаннi розумової працi глибокi дихальнi рухи 8— 10 разiв у хвилину з гiмнастичними вправами, активний вiдпочинок пiсля роботи може бути дуже рiзноманiтним. Це може бути звичайний вiдпочинок, або заняття рiзними видами спорту. Заспокiйливо дiють на центральну нервову систему пiшохiднi прогулянки. Повертання з роботи пiшки дiє вiдволiкаюче на центральну нервову систему. Передвечiрнi прогулянки, особливо в гарних природних умовах, швидко знiмають втому. Корисно дiють прогулянки на велосипедi, на човнi, купаннi в рiчцi, ходiння на лещатах тощо. дiяльностi. Дуже доцiльно проводити у вихiднi днi екскурсiї, виїзди за межi мiста, пiшохiднi прогулянки в лiсi, парку, проводити час бiля озера, над рiчкою, вiдвiдувати музеї та картиннi галереї. Корисними є заняття легкою фiзичною працею в саду i на городi. Радiсний настрiй знiмає почуття втоми, а бездiяльнiсть є поганим супутником вiдпочинку. Дуже важливим є щорiчний вiдпочинок. Вiн є просто життєво необхiдним i його обов'язково треба використовувати. Суть рацiонального вiдпочинку полягає в активному вiдпочинку, обов'язковiй змiнi умов зi звiльненням вiд думок про повсякденну працю. Пiд час вiдпочинку необхiдно засвоїти гiгiєнiчнi прийоми i ввести їх пiзнiше в життя у звичайних повсякденних умовах. Проводити свiй вiдпочинок слiд так, щоби його днi проходили з максимальною ефективнiстю для здоров'я. Активний вiдпочинок за загальним законом життя ритмiчно змiнюється сном. Цей вид пасивного вiдпочинку спостерiгається серед усiх живих iстот. Сон, який приходить на змiну бадьорому становi не може бути нiчим компенсованим i не може бути нiчим замiнений. Таким чином сон являє собою складний комплекс змiн в органiзмi, якi наступають з перiодичною правильнiстю. Пiд час сну клiтини кори головного мозку знаходяться у станi охоронного гальмування. Таке гальмування вiдрiзняється розповсюдженням на всю територiю кори головного мозку i захоплює не лише кору, але i нервовi центри, що лежать нижче кори середнього мозку. Розвитку сонного гальмування сприяє вiдсутнiсть подразнень, здатних викликати сильнi рефлекси. Вiдомо, що людинi притаманнi певнi внутрiшнi ритми i ритм, який чiтко виражений пiд час сну є одним з фундаментальних бiоритмiв, враховують домiнування у впливi то одної, то другої пiвкулi мозку. Для цього ритму характерна послiдовнiсть змiн електричної активностi мозку, коливання температури тiла, гормональнi зрушення, змiни психiчної активностi, працездатностi. "повiльного" сну i фазу "швидкого" сну, коли ритми бiострумiв стають швидкими, як при пробудженнi. Цi назви зумовленi характерними особливостями ритмiки електро-енцефалографiї. Змiна "повiльного" сну на "швидкий" утворює цикл сну тривалiстю 90—120 хвилин. Цi цикли повторюються 4—6 разiв протягом ночi. Спокiйний, глибокий сон без снiв є найбiльш корисним сном. Такий сон є джерелом усiх сил i бальзамом для хворої душi. За годину до сну доцiльно зовсiм припинити розумову працю, думками пiдвести результати того, що зроблено за день. Дуже корисно зробити прогулянку, прийняти ванну. Перед сном не треба пити каву, мiцний чай, приймати препарати, iншi речовини, що збуджують нервову систему. У ваннах. Що дiють заспокiйливо i сприяють доброму сну, можна використовувати пахучi рослини, наприклад, квiти календули, липи, траву череди. Вiдома цiлюща сила ванн з сосною, а також нiжних ванн з сушеницею болотною. Добре дiють чай "вiдпочинок", трава пустирника, м'ята, хмiль, валерiана та iншi. Дуже важливими є умови, в яких людина спить. Спальна кiмната повинна бути добре провiтреною, з температурою повiтря не вище +18 °С, без яскравого свiтла та голосних звукiв. Постiль також повинна вiдповiдати гiгiєнiчним вимогам. Таким чином, природний i регулярний сон є одним з наймогутнiших факторiв, якi допомагають покращанню стану здоров'я i ефективностi виконуваної розумової дiяльностi. Розвиток науки i технiки є надзвичайно важливою частиною еволюцiї суспiльства тому, що це є елемент взаємозв'язку природи та суспiльства, i вони стали основним засобом рацiонального використання природних ресурсiв. Порушення екологiчної рiвноваги обертається величезною загрозою для здоров'я людини. Сумарне нагромадження виробничих вiдходiв при розробцi корисних копалин у свiтовому господарствi в 1,6 рази перевищує сумарний об'єм добування мiнеральних ресурсiв. Патологiя неепiдемiчного профiлю iнтенсивно росте. Збiльшується кiлькiсть випадкiв серцево-судинних i онкологiчних захворювань, хронiчних неспецифiчних хвороб органiв дихання та iнших. Цi захворювання зайняли основне мiсце серед причин смертностi, iнвалiдностi i тимчасової непрацездатностi населення. Крiм здатностi викликати професiйнi i неспецифiчнi захворювання, хiмiчнi агенти при тривалiй дiї в малих концентрацiях можуть викликати несприятливi наслiдки як серед нинiшнього поколiння, так i його потомства. Негативний вплив факторiв навколишнього середовища на органiзм людини може проявлятись у виглядi запалення, дистрофiчних змiн, пропасницi, алергiчного стану, пухлинного процесу, порушення у розвитку плоду i пошкодження спадкового апарату клiтини. Дiю антропогенних факторiв довкiлля на здоров'я i соцiально-трудовий потенцiал також важко переоцiнити. Людство дуже стурбоване тим, що постiйно порушується озоновий шар в атмосферi. Шар озону зменшується на 2,5% В рiк, у результатi чого серед людей, що народились i будуть народжуватись в перiодi вiд 1985 року по 2029 рiк, буде зареєстровано 8,3 млн. додаткових випадкiв раку шкiри. Вони викличуть 168 тисяч додаткових випадкiв смертi. Цi цифри для людей, якi народяться в перiод вiд 2030 до 2074 року збiльшаться вiдповiдно до ЗО млн. i 620 тисяч. Вже тепер, за даними ВООЗ, бiли чотирьох вiдсоткiв новонароджених вiдрiзняється генетичними дефектами, якi ведуть далi до виражених спадкових захворювань. В ДНК ми знаходимо цiлий спектр металiчних iонiв, зокрема, кобальт, залiзо, цинк, срiбло, свинець, олово, хром, кадмiй. Це важливо тому, що метали, в тому числi кобальт, кадмiй, хром, е канцерогенами i пiдвищення їх концентрацiї тiсно пов'язане з виникненням пухлини у чiтко визначеному органi. Адже, 70—80% усiх випадкiв раку, якi спостерiгаються, очевидно викликанi дiєю хiмiчних канцерогенiв. Вмiст багатьох з них у навколишньому середовищi практично не нормується. Шкiдливi речовини навколишнього середовища виявляються в даний час у всiх бiосубстратах людини, зокрема в кровi, сечi, грудному молоцi, волоссi, зубах, костях, у видихуваному повiтрi тощо. Історiя цiєї проблеми свiдчить про те, що забруднення атмосферного повiтря в великих мiстах проявляється у виглядi смогiв. В США кожнi п'ять рокiв число захворювань, викликаних фотохiмiчним смогом, збiльшується в два рази. Лiкарнi переповнюються людьми з запаленням легенiв, ураженням очей, ангiною, бронхiальною астмою. Дiти, якi проживають у районах забруднених атмосферними викидами, часто мають низькi масу тiла i рiвень фiзичного розвитку, функцiональнi вiдхилення серцево-судинної i дихальної систем. вiд бронхiту. Застосування мiнеральних добрив приводить до Інтенсивної евтрофiкацiї з вираженим процесом "цвiтiння" води. Специфiчними забрудненнями води стали важкi метали — цинк, кадмiй, залiзо, ртуть, молiбден i багато iнших. В Клiвлендi є рiки, отруєнi нафтовими вiдходами настiльки, що раз в рiк вони самi загораються. До третини промислових та побутових стiчних вод в Українi скидається у водоймища без очистки. Всi в Львiвської областi, в 216 роцi зазнали забруднення. Щодоби Львiв скидає 40 тис. л3 неочищених стiчних вод. Подiбна ситуацiя також у Дрогобичi, Золочевi, Стрию, Самборi. Отже, розкiшнi лiси, гаї, дiброви, родючi чорноземи замiнить море? Всi тодi спiвали йому осанну. Але не знали, що у вiдплату за наругу над природою, за її жорстоке ґвалтування нас чекає страшна й негативна помста - "БІОЛОГІЧНИЙ ВИБУХ". Тобто мiлководне "море", затопивши родючi грунти, луговi й лiсовi угiддя, що багатi на органiчнi речовини, обумовить шалений розвиток одноклiтинної синьо-зеленої водоростi. Цi органiзми, вiдмираючи, спливають на поверхню величезними полями гниючих бiологiчних решток. Вони забирають з води кисень, i риба масово гине. Прибитi ж вiтром до берегiв водоростi роблять рiку не тiльки непридатною для вiдпочинку, а й НЕБЕЗПЕЧНОЮ ДЛЯ ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ". Достатньо вiдмiтити, то за даними ВООЗ кожне четверте лiжко у лiкарнях нашої планети зайняте хворими, якi захворiли внаслiдок споживання недоброякiсної води. Понад 200 мли. людей терплять вiд недолiку доброякiсної питної води. Найбiльшу небезпеку розповсюдження захворювань водним шляхом, якщо вода не обеззаражується, представляють кишковi iнфекцiї, такi як холера, черевний тиф, паратифи, дизентерiя, а також такi захворювання як лептоспiроз, сибiрська виразка, туберкульоз. черепного тифу. Епiдемiя iнфекцiйного гепатиту в Нью-Делi в 1955—1956 роках привела до захворювань 97 тисяч людей. За даними ВООЗ 80% всiх захворювань у країнах, що розвиваються, зв'язано з недоброякiсною водою І порушенням санiтарно-гiгiєнiчних норм. З тої ж причини зараз у свiтi щоденно вмирає майже 25 тисяч людей. Досi iснують такi бактерiальнi захворювання як холера, черевний тиф, паратифи, дизентерiя та багато iнших. Лише у Львiвськiй областi за рiк було 13 випадкiв захворювань черевним тифом, 666 випадкiв захворювань дизентерiєю, 631 1 випадкiв захворювань iнфекцiйним гепатитом, 2136 випадкiв захворювань гастроентероколiтами тощо. Список лiтератури 1. Андрєєв Ю. А. «Три кити здоров'я», Вид-во «РЕСПЕКС», Санкт-Петербург, 1994 р.,-382 с. 2. Клюєв Б. «Хвороби сторiччя», Вид-во «Пiтер», Санкт-Петербург, 1997 р., -210 с. 3. Лохинiн А. «Що менi вiдомо про алкоголь», Журнал «Попередження», №1/13 рiк 2001, с. 30. 7. Новикова О.І., Ладодо К. С., Бренц М. Я. ”Харчування дiтей”, М., 1989 р. 8. Петровський К. С. ”Гiгiєна харчування”, М., „Медицина”, 1975 р.