Значення фізкультури і спорту у житті учня

Значення фiзкультури i спорту у життi учня Реферат «Значення фiзкультури i спорту у життi учня» Виконала: Студентка гр. 310 ПК Перевiрила: Пiгарьова Ірина Володимирiвна Харкiв 2010 План: 1. Гiгiєна фiзичного виховання 2. Фiзична культура - це сукупнiсть досягнень суспiльства 3. Здоровя показник всебiчно гармонiйного розвитку людини. 4. Фiзична освiта 5. За допомогою спорту, розвивається правильнiсть розумiння краси рухiв людини Значення фiзкультури i спорту у життi учня Основнi завдання сприяння всебiчному гармонiйному розвитку, вiдмова вiд шкiдливих звичок, покращення розумової i фiзичної праце­здатностi; використання засобiв фiзичної культури в лiкувально-профiлактичнiй дiяльностi; оволодiння методами визначення фiзичного стану та самоконтролю; удосконалення спортивної майстерностi студентiв та учнiв, що займаються обраними видами спорту. У вищих навчальних закладах передбачений курс лекцiй щодо гiгiєни фiзичного виховання. Гiгiєну фiзичного виховання можна умовно подiлити на 4 роздiли: загальна гiгiєна — займається вивченням впливу факторiв зовнiшнього середовища на здоров'я людини, розглядає основнi гiгiєнiчнi вимоги щодо попередження негативного впливу зовнiшнiх факторiв на органiзм дитини та їх використання в процесi фiзичного виховання учнiв чи студентiв; розкриває значення, правила i методику загартовування за допомогою фiзичних факторiв. шкiльна гiгiєна — викладаються гiгiєнiчнi вимоги (нормативи) до спортивних шкiльних будiвель, майданчикiв i обладнання, спортивного одягу i взуття, органiзацiї навчально-виховного процесу в школi. у вiковому аспектi; викладаються загальнi гiгiєнiчнi вимоги до планування, органiзацiї i методики занять фiзичною культурою, а також до занять в окремих видах спорту (гiмнастика, легка атлетика, лижнi гонки, плавання, спортивнi iгри, туризм, єдиноборства). шкiльної програми з фiзичного виховання. Фiзична культура виникла одночасно iз загальною культурою на раннiх ступенях розвитку цивiлiзацїї. На перших по­рах засоби фiзичної культури вiдбивали матерiальний рiвень життя людини, випливали, як правило, з природних форм руху (ходьби, бiгу по пересiченiй мiсцевостi, кидання камiння i палок, стрибкiв, плавання тощо) i використовувалися, головним чином, для пiдготовки людей до iснування. З розвитком суспiльства та матерiальних цiнностей розвивається як загальна, так i фiзична культура. При цьому ступiнь розвитку однiєї значно позначається на вираженiсть другої. Водночас з розвитком суспiльства фiзична культура вiдгалужується вiд загальної культури в самостiйну галузь. Уже в первiсному суспiльствi вона набуває цiлеспрямованого характеру i використовується для пiдготовки до виконання окремих видiв дiяльностi. У цей час виникає i один з основних її компонентiв - фiзичне виховання, метою якого був розвиток рухових якостей, морально-вольових, розумових та iнших здiбностей, а також професiйно-прикладних навичок тощо. На сучасному етапi розвитку суспiльства фiзична культура - це самостiйна i особлива галузь загальної культури, яка спрямована, головним чином, на змiцнення здоров'я людини, продовження її творчої активностi та життя, а також на зростання i вдосконалення її всебiчного i гармонiйного розвитку та використання набутих якостей в суспiльнiй, трудовiй та iнших видах дiяльностi. Головними чинниками всебiчного розвитку, перш за все, є розвиток усiх видiв дiяльностi людини та вмiння використовувати їх у повсякденному життi. Ступiнь їх вираженостi визначається багатьма чинниками, головними з яких є прояв рiзноманiтностi змiсту, форм, методiв i засобiв дiяльностi людини та їх оптимальне поєднання. У своїй основi фiзична культура, як i кожна з видiв культури, має духовну i матерiальну форми вираження, її духовна сторона проявляється у зростаннi загального iнтелекту людини, у змiнi її психоемоцiйного стану, розумових здiбностей, у надбаннi науково-теоретичних знань з галузi фiзичної культури та спорту, iнших гуманiтарних та бiологiчних наук (психологiї, педагогiки, соцiальної психологiї, анатомiї, фiзiологiї, гiгiєни, бiомеханiки) та їх рацiональне використання в повсякденному життi. Матерiальна форма прояву фiзичної культури - це розвиток фiзичних якостей людини, змiни структурно-функцiональ­них параметрiв людського органiзму в цiлому та його окремих систем i органiв, а також вираження функцiонального взаємозв'язку мiж ними. та стану матерiальної бази (стадiонiв, басейнiв, спортивних кортiв i майданчикiв, залiв, палацiв, спортивних приладiв та iнвентарю, спортивної форми тощо). Залежно вiд того, в якiй сферi дiяльностi використовується фiзична культура, вона отримує вiдповiдну назву: "дошкiльна фiзична культура", "шкiльна фiзична культура", "фiзична культура в професiйно-технiчних училищах та спецiальних середнiх навчальних закладах", "фiзична культура у вузах", "лiкувальна фiзична культура", "виробнича фiзична культура", "особиста фiзична культура"тощо. Таким чином, можна вважати, що фiзична культура - це сукупнiсть досягнень суспiльства у створеннi та рацiональному використаннi спецiальних засобiв, методiв i умов цiлеспрямованого вдосконалення людини. Основними показниками розвитку фiзичної культури на даному етапi розвитку нашої держави, як це сказано в главi 2 Закону України "Про фiзичну культуру i спорт", є рiвень здоров'я, фiзичний розвиток та пiдготовленiсть рiзних верств населення; ступiнь використання фiзичної культури в рiзних сферах дiяльностi; рiвень розвитку системи фiзичного виховання; рiвень розвитку самодiяльного масового спорту; рiвень забезпеченостi квалiфiкованими кадрами; рiвень впровадження у фiзичну культуру досягнень науково-технiчного прогресу; вiдображення явищ фiзичної культури в засобах масової iнформацiї, у творах мистецтва i лiтератури; матерiальна база; рiвень спортивних досягнень тощо. Згiдно з функцiєю впливу фiзичного виховання на людину, розрiзняють двi її нерозривно пов'язанi сторони: фiзичну освiту i фiзичне вдосконалення органiзму, якi здiйснюються за допомогою розвитку фiзичних якостей. Фiзична освiта - це вмiння керувати рухами свого тiла собою, керування ними та рацiональне їх поєднання з метою найефективнiшого використання в умовах життєдiяльностi людини. Іншими словами, в основi фiзичної освiти лежить засвоєння як теоретичних, так i практичних знань з використанням рухових умiнь i навичок у рiзних умовах життєдiяльностi. Фiзичне вдосконалення характеризується станом здоров'я та всебiчним розвитком людини, до якого вiдносяться стан розвитку фiзичних якостей та формування рухових умiнь i навичок, загальний рiвень працездатностi, морфофункцiональнi змiни органiзму i його окремих систем i органiв, засвоєння спецiальної системи знань тощо. Так, наприклад, пiд впливом систематичних занять фiзичними вправами розвивається швидкiсть, швидкiсно-силовi якостi, сила, витривалiсть, гнучкiсть, спритнiсть тощо; удосконалюється за формою, будовою i функцiєю тiло людини та його окремi органи i системи (збiльшується маса м'язової i кiсткової тканин, зростає маса легень, їх дихальний об'єм та життєва ємнiсть, збiльшуються м'язова маса та об'єм серця, викид кровi з нього тощо). Дiапазон можливостей при цьому великий. Однак, слiд зазначити, що як розвиток фiзичних якостей, так i вдосконалення форми, будови та функцiї органiзму обумовленi природними задатками людини, якими надiлена вона за спадковiстю. А тому вдосконалювати розвиток рухових якостей, будову тiла можна до певних показникiв. У практицi фiзичне виховання дуже часто носить професiйно-прикладний характер, тобто спрямоване на певну трудову дiяльнiсть. В таких випадках користуються термiном "фiзична пiдготовка". Це вiдноситься, наприклад, до фiзичного виховання пожежника, пiдводника, космонавта, альпiнiста тощо. Для формування фiзично здорової та всебiчно розвиненої людини виникла система фiзичного виховання. Вона включає в себе iдеологiчнi, науковi, методичнi, органiзацiйнi, правовi, нормативнi, контролюючi та iншi елементи. на фiзичнiй i розумовiй працездатностi, на функцiї всього органiзму. Як було зазначено вище, iншою потребою виникнення системи фiзичного виховання є змiцнення здоров'я. З давнiх-давен вiдомо (на це звертали велику увагу лiкарi, фiлософи, вченi, поети), що заняття фiзичними вправами сприяють покращанню здоров'я людини. Особливо надавалося великого значення фiзичним вправам у стародавньому Китаї, Індiї, Грецiї, Римськiй iмперiї тощо. Так, наприклад, у Китаї при бiльшостi захворювань (особливо серцево-судинної i дихальної систем) разом з лiками приписувалися, як правило, заняття фiзичними вправами, водними процедурами тощо. Особливого значення набувають заняття фiзичною культурою i спортом на сучасному етапi у зв'язку з обмеженням рухової активностi, з витисненням з нашого життя м'язових зусиль, що поруч з нервовими напругами, стресовими ситуацiями, надлишковою вагою та iншими факторами сприяють розвитку рiзних захворювань, особливо серцево-судинних i нервових. Виявлено, що систематичнi заняття фiзичними вправами запобiгають виникненню хвороб, покращують iмунну систему, а також прискорюють вiдновлення функцiй всiх систем i органiв людського органiзму. Найбiльш позитивний результат дають заняття фiзичними вправами на серцево-судинну, дихальну, нервову та iншi системи. Однак, слiд пам'ятати, що фiзичнi вправи мають оздоровчий ефект тiльки при правильному пiдборi їх вiдповiдно до захворювання та правильному їх дозуваннi. При цьому також потрiбно враховувати вiк, стать, фiзичну пiдготовленiсть i працездатнiсть, функцiональнi можливостi органiзму, тяжкiсть захворювання тощо. Фiзична культура i спорт - дiєвi засоби для виховання всебiчно гармонiйного розвитку особистостi, якi поєднують в собi освiтню, оздоровчу, виховну та iншi ланки. Освiтня сторона спрямована, перш за все, на засвоєння теоретичних знань у галузi фiзичного виховання та спорту, оволодiння руховими умiннями i навичками, якi необхiднi в життi, та використання їх у практичнiй дiяльностi. Це знання про розвиток фiзичної культури i спорту, їх вплив на органiзм людини i рiзнi сторони дiяльностi, це усвiдомлене засвоювання рухових умiнь i навичок, їх застосування у життi. Зв'язок розумового виховання з фiзичною культурою i спортом — багатостороннiй. На заняттях фiзичними вправами набуваються знання про рацiональний спосiб виконання рухових дiй, застосування їх у тому чи iншому видi дiяльностi. Заняття фiзичною культурою i спортом допомагають розвитку пам'ятi, особливо рухової та зорової, вдосконаленню уваги, її точностi та якостi. У добре пiдготовленої людини менший час реакцiї переключення вiд однiєї дiї до iншої, краща розумова працездатнiсть i її стiйкiсть, бiльша кiлькiсть смислових операцiй за визначений промiжок часу. Вiдновлення загальної i розумової працездатностi проходить значно швидше i ефективнiше, коли розумова дiяльнiсть чергується з фiзичною. Однак, слiд пам'ятати, що тiльки оптимальнi фiзичнi навантаження по­зитивно впливають на всi вище перерахованi прояви. . - соцiальнi завдання нашої країни в галузi фiзичної культури i спорту. Фiзичний стан людини залежить вiд багатьох факторiв, основними з яких є природнi (спадковiсть, морфофункцiональнi особливостi тощо) i соцiальнi (умови життя, виробнича дiяльнiсть). Фiзичний розвиток людини -це керований процес. За допомогою спецiально органiзованих спортивних заходiв та занять фiзичними вправами, рацiонального харчування, режиму працi та вiдпочинку, iнших факторiв, можна, значною мiрою, змiнювати показники рухової активностi (силу, швидкiсть, витривалiсть, гнучкiсть, спритнiсть тощо), будову тiла, фiзичну функцiональну пiдготовленiсть, цiлеспрямовано удосконалювати регуляторнi функцiї нервової системи, збiльшувати структурнi параметри i покращувати функцiональнi можливостi всiх систем i органiв людського органiзму, особливо дихальної i серцево-судинної. Показником фiзичного розвитку людини вважають тiлобудову та розвиток її рухових якостей. Заняття фiзичними вправами покращують процес компенсаторно-пристосувальних реакцiй органiзму пiд час старiння, є запобiжним засобом його перебiгу, сповiльнюють iнволюцiї дихальної системи i цим самим продовжують життя i творчу активнiсть людини. Виховна сторона всебiчно гармонiйного розвитку забезпечує соцiальне формування особистостi вiдповiдно до соцiального стану суспiльства. Сюди вiдносяться патрiотичне, морально-вольове, естетичне виховання. Заняття фiзичною культурою i спортом, виступи на змаганнях, особливо великого рангу (першостi Європи, свiту, олiмпiйськi iгри тощо) виховують любов до Батькiвщини, за яку виступає колектив, де виховувався спортсмен, повагу до тренера. Особливо цi почуття проявляються пiд час пiдняття нацiонального прапора та виконання державного гiмну. Пiд час занять фiзичними вправами та спортом розвиваються i такi якостi: сила волi, смiливiсть, самовладання, рiшучiсть, упевненiсть у своїх силах, витримка, дисциплiна, пiдпорядкування своїх вчинкiв метi команди i колективу, вольовi зусилля подолання втоми на тренувальних заняттях та змаганнях, подолання рiзних труднощiв (бiль, небажання тренуватися чи змагатися тощо), подолання негативних емоцiй, нервово-стресових явищ (травми, зустрiч з вiдомим сильнiшим суперником тощо). Особливо проявляються цi риси характеру на спортивних змаганнях, де доля перемоги колективу залежить iндивiдуально вiд кожного учасника команди. У спортивнiй боротьбi, як нiде розкриваються i виховуються такi риси характеру, як розсудливiсть, благороднiсть, поряднiсть, чеснiсть, доброзичливiсть, повага до суперника, чесна боротьба тощо. Велику силу впливу має фiзична культура i спорт на естетичне виховання. Вони розвивають у людини здатнiсть сприймати, вiдчувати, правильно розумiти, оцiнювати прекрасне у вчинках i особливо в рухах. Пiд впливом занять пропорцiйно i гармонiйно розвивається форма тiла (витонченiсть, постава, розвиток мускулатури тощо), бiльш точними, досконалiшими i цiлеспрямованими стають рухи, зменшуються фiзичнi зусилля, зростає рацiональнiсть та естетичнiсть їх виконання. П равильнiсть розумiння краси рухiв людини . За допомогою спорту, особливо таких видiв, як художня, спортивна i ритмiчна гiмнастика, фiгурне катання, акробатика, стрибки у воду, iз парашутом, розвивається правильнiсть розумiння краси рухiв людини. Альпiнiзм, туризм, парусний спорт, планеризм дозволяють сприйняти прекрасне, що оточує нас в природi. Особливо великий ефект на розвиток естетичного виховання мають гiмнастичнi виступи, спортивнi змагання, масовi спортивнi свята, показовi виступи, фiзкультурнi паради та iншi спортивно-видовищнi заходи, в процесi яких спортсмени чи фiзкультурники демонструють не тiльки злагодженi рухи, дiї, але й виховують вiдчуття прекрасного, естетичнi смаки, iдеали, потребу їх реалiзацiї у повсякденному життi. Важливою ознакою системи фiзичного виховання є i пiдготовка людини до високопродуктивної працi та захисту Батькiвщини. Вона визначає практичну роль фiзичного виховання в суспiльствi. Уже на раннiх етапах розвитку людства фiзичнi вправи були одним з найактивнiших засобiв пiдготовки людини до трудової i вiйськової дiяльностi. З розвитком суспiльства зростає роль фiзичної культури i спорту в пiдготовцi до професiйної працi i захисту Батькiвщини. Особливого значення набувають вони в наш час - час науково-технiчного прогресу, автоматизацiї, комплексної механiзацiї та iнтенсифiкацiї виробничих вiдносин, коли професiйна дiяльнiсть вимагає розумового напруження, точних i швидких рухiв та дiй, координацiйних здiбностей та розвитку фiзичних якостей. З покращанням фiзичної пiдготовки (розвитком швидкостi, сили, витривалостi, гнучкостi, спритностi), змiцнення здоров'я та пiдвищення рiвня розвитку життєво важливих рухових умiнь i навичок прискорюється навчання i оволодiння руховими дiями i навичками, якi необхiднi в професiйнiй дiяльностi. Список використаної лiтератури 2. Ільницький В.І., Ясiнський Є. А. Фiзичне виховання у навчальних закладах. – Тернопiль, 2000. 3. Лотоненко А. В. Физическая культура, спорт и работоспособность студентов. – Воронеж, 1986. 4. Мурза В. П. Фiзичнi вправи i здоров'я. – К., 1991.