Комплексна оцiнка туристичних ресурсiв Криму
Змiст
Вступ
1. Туристичнi ресурси України
2. Природний потенцiал туристичної України
4. Прогнози щодо позитивних тенденцiй розвитку туризму
5. Заповiдники та туристичнi ресурси Криму
5. 1 Особливостi геотуристичної унiкальностi Криму
5. 2 Історико-культурнi ресурси й основнi туристичнi центри Криму
Висновки
Лiтература
туристичний рекреацiйний крим культурний
Вступ
Поступово туристичнi можливостi використовуються полiтиками, бiзнесменами, вченими, спортсменами, артистами, просто рядовими громадянами з усiх країн свiту, якi приїздять в Україну з метою вивчення та обмiну передовим досвiдом в авiабудуваннi, участi в спортивних змаганнях, проведеннi концертних заходiв та iн. В Українi вже стало регулярним проведення мiжнародних i нацiональних туристичних виставок, салонiв, бiрж, ярмаркiв, фестивалiв, конкурсiв, якi з кожним роком залучають все бiльше i бiльше iноземних гостей. Отже, маючи такий ресурсний потенцiал, туризм України повинен сприяти змiцненню економiки країни, наповненню державного бюджету, зростанню добробуту українських громадян, збереженню iсторико-культурної спадщини, пiднесенню духовного потенцiалу суспiльства. Найголовнiшим у ефективному використаннi рекреацiйних ресурсiв є наявнiсть туристичної iнфраструктури. Це готелi, мотелi, будинки вiдпочинку, пансiонати, санаторiї, заклади харчування. Бiльшiсть готелiв, мотелiв, кемпiнгiв, санаторiїв, баз вiдпочинку та туристичних баз будувались за проектами, що сьогоднi не вiдповiдають мiжнародним стандартам. Мережа їх активно формувалась у перiод масового туризму, з iнтенсивною експлуатацiєю та несвоєчасним капiтальним i поточним ремонтом, що призвело до значного зносу цих будiвель та оснащення. Багатопрофiльнiсть засобiв розмiщення потребує їх класифiкацiї та стандартизацiї. Типологiчна унiфiкацiя засобiв розмiщення дозволить створити стандарт, центральною частиною якого мас стати класифiкацiя засобiв розмiщення, розроблена ВТО. Нинiшнiй i майбутнiй розвиток туризму потребує активнiшої пiдтримки з боку урядiв у планi iнформацiї та просування туризму, а також забезпечення iнфраструктури; необхiдно освоювати новi ринки, робити кроки щодо забезпечення спiвпрацi в усiх сферах в iнтересах максимального заохочення сектору туризму.
1. Туристичнi ресурси України
Туристичнi ресурси можна роздiлити на три групи:
1. рекреацiйнi (природнi) ресурси - унiкальнi явища природи, печери, водоспади, скелi, заповiдники, гори, рiки, моря, лiкувальнi води, клiматичнi та бальнеологiчнi можливостi;
2. об'єкти, якi представляють iсторичне та культурне минуле країни, - музеї, пам'ятники i пам'ятнi мiсця, пов'язанi з iсторичними подiями, життям i дiяльнiстю видатних представникiв науки, технiки, культури, а також унiкальнi архiтектурнi та етнографiчнi об'єкти;
Пiд туристичними ресурсами розумiють сукупнiсть природних та штучно створених людиною об'єктiв, що мають комфортнi властивостi та придатнi для створення туристичного продукту. Як правило, наявнiсть туристичних ресурсiв визначає формування туристичного бiзнесу в тому чи iншому регiонi.
Україна володiє багатими природно-клiматичними, культурно-iсторичними та нацiонально-етнографiчними ресурсами, якi створюють передумови для розвитку багатьох видiв туризму. Бiльшiсть регiонiв України має туристичнi ресурси, якi вiдносяться до всiх трьох груп, що дає можливiсть виходу на туристичний ринок з приваблюючими туристичними пропозицiями. Розглянемо першу групу туристичних ресурсiв - рекреацiйнi. Рекреацiйнi ресурси - природнi й антропогеннi геосистеми, тiла та явища природи, якi мають комфортнi властивостi i споживчу вартiсть для рекреацiйної дiяльностi i можуть бути використанi з метою вiдпочинку та оздоровлення людей у певний час та за допомогою iснуючих технологiй i матерiальних можливостей.
Щодо внутрiшнього туризму, слiд зазначити продовження активної дiяльностi у 2008 роцi туристичних пiдприємств таких регiонiв, як АР Крим, м. Київ, М. Севастополь, Одеська, Донецька, Львiвська, Харкiвська областi.
Бiля 6,9 млн. населення України здiйснили рiзноманiтнi подорожi рiдним краєм. Близько 16,0 млн. вiдвiдувачiв зареєстровано музеями України та бiльше 1,8 млн. екскурсантiв на рахунку турагентств.
Розрахований за методикою ВТО сукупний обсяг реалiзацiї товарiв та послуг рiзних галузей економiки, що забезпечують задоволення споживчих потреб iноземних та внутрiшнiх вiдвiдувачiв України, склав в 2008 роцi 20,9 млрд. гривень, або 3,9 млрд. дол. США.
та 3,3% по статтi "Виробництво послуг". Прирiст сукупного обсягу реалiзацiї в порiвняннi з попереднiм роком становив 30%.
В тому числi 5,8 млн. туристичних поїздок (прирiст 31,8%) та 5,6 млн. одноденних поїздок (зменшення на 17,7%).
В порiвняннi з 2007 роком в мотивацiї в'їзду iноземних громадян до України в 2008 роцi вiдбулися структурнi змiни, причиною яких було значне зростання (+57%, або 1,5 млн. осiб) приватних туристичних поїздок одночасно з рiзким падiнням обсягiв транзиту (-54% або 2,6 млн. осiб). В порiвняннi до 2007 року транзитний потiк з Росiї скоротився у 2,9 раза, з Бiлорусiї -у 6,2 раза, з Вiрменiї у 4,9 раза, з Грузiї у 5,6 раза.
За схемою розрахункiв, рекомендованою В ТО, iноземнi вiдвiдувачi залишили близько 2,5 млрд. доларiв США протягом свого перебування в Українi у 2008 роцi.
Громадяни України в 2008 роцi здiйснили 15,6 млн. закордонних поїздок (прирiст склав 16,4%), в тому числi 9,4 млн. туристичних (прирiст 8,0%), решта - одноденнi вiдвiдання.
Так само, як i для багатьох європейських країн, де найбiльш потужними є туристичнi потоки мiж сусiднiми державами, для України сукупна частка туристичного обмiну з Росiєю, Бiлоруссю та Молдовою протягом останнiх рокiв коливається бiля 65% в загальних обсягах турпотокiв.
Окрiм цього, сусiднi країни забезпечують i потужнi потоки одноденних вiдвiдувачiв. Поїздки мiж сусiднiми державами i надалi будуть значно переважати в структурi мiжнародного туризму.
Щодо внутрiшнього туризму, слiд зазначити продовження активної дiяльностi у 2008 роцi туристичних пiдприємств таких регiонiв, як АР Крим, м. Київ, М. Севастополь, Одеська, Донецька, Львiвська, Харкiвська областi.
Бiля 6,9 млн. населення України здiйснили рiзноманiтнi подорожi рiдним красм. Близько 16,0 млн. вiдвiдувачiв зареєстровано музеями України та бiльше 1,8 млн. екскурсантiв на рахунку турагеї тств.
Розрахований за методикою ВТО сукупний обсяг реалiзацiї товарiв та послуг рiзних галузей економiки, що забезпечують задоволення споживчих потреб iноземних та внутрiшнiх вiдвiдувачiв України, склав в 2008 роцi 20,9 млрд. гривень, або 3,9 млрд. дол. США.
За 2008 рiк туристичнi пiдприємства, готелi та санаторно-курортнi заклади України, загальною кiлькiстю 7214 одиниць, реалiзували власних послуг на суму близько 3 млрд. гри., що дорiвнює 1,5% у ВВП України та 3,3% по статтi "Виробництво послуг". Прирiст сукупного обсягу реалiзацiї в порiвняннi з попереднiм роком становив 30%.
В структурi платiжного балансу України 2008 року, за пiдрахунками НБУ, експорт послуг по статтi "Подорожi" становить 10%, iмпорт-15%.
експорту послуг по статгi "Подорожi" зросла з 7% до 10%.
Основнi статистичнi показники розвитку туристичної галузi України за 2008 рiк свiдчать про продовження росту активностi туристичної дiяльностi, початок якого припадає на 2007 рiк. Загальний обсяг туристичних потокiв перевищив рiвень 2007 року на 12%. Структура потокiв за видами туризму також змiнювалась протягом цього часу. Якщо в 2004 роцi частка внутрiшнiх туристичних потокiв була найменшою (24%), то в 2008 роцi вона зросла до 31%, а частки виїзного та в'їзного потокiв скоротились, хоча перевага залишилась на боцi виїзного туризму (44% в 2004 роцi та 43% в 2008 роцi). Частка в'їзного потоку в 2008 роцi (26%) менша за частку у пiковому 2004 роцi (32%), але абсолютний прирiст на 31,8% чисельностi iноземних туристiв є найбiльшим за останнi чотири роки.
Таким чином шйбiльше зростання у 2008 роцi порiвняно до 2007 року вперше спостерiгалось саме в обсягах в'їзного туризму, а обсяги виїзного та внутрiшнього туризму зросли на 8% та 5% вiдповiдно.
п'ятирiчної давностi.
Туризм необхiдно планувати на комплекснiй основi, брати до уваги всi аспекти законодавства, що стосуються iнших секторiв, таких як транспорт, зайнятiсть, охорона здоров'я, сiльське господарство, зв'язок та iн.
Потрiбно визнати, що реалiзацiя цих рекомендацiй повiльно, але розпочинається i в Українi. Зроблено першi реальнi кроки на шляху законодавчого забезпечення та комплексного планування розвитку вiтчизняної туристичної галузi.
В Українi значну частину природного потенцiалу складають: рекреацiйнi ландшафти (лiсовi, приморськi, гiрськi), оздоровчi ресурси (мiнеральнi води та лiкувальнi грязi), природно-заповiднi об'єкти (нацiональнi природнi та регiональнi ландшафтнi парки, бiосфернi заповiдники, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва тощо), територiї iсторико-культурного призначення (пам'ятки архiтектури та мiстобудування, iсторико-архiтектурнi заповiдники та iн.).
мiжнародним показникам рацiонального збереження природно-рекреацiйних ресурсiв. Одноразова мiсткiсть ландшафтiв України, враховуючи допустимi природоохороннi норми, становить понад 40 млн. чоловiк.
джерел у Луганськiй, Днiпропетровськiй, Полтавськiй, Хмельницькiй, Черкаськiй, Київськiй, Донецькiй та iнших областях.
Досить значнi в Українi записи лiкувальних грязей, зосереджених головним чином у пiвденних та пiвнiчно-захiдних областях. На базi грязьових покладiв працюють курорти Бердянська, Куяльницький, Хаджибейський та iн., а на курортах Миргород, Моршин, Немирiв, Черче поширенi торфовi грязi.
Не менш важливе мiсце у розвитку туризму в Українi займає друга група туристичних ресурсiв — культурнi об'єкти, пам'ятки iсторiї, архiтектури, археологiї, етнографiчнi особливостi територiї, що є важливим засобом задоволення потреб пiзнавально-культурної рекреацiї, Загальна кiлькiсть архiтектурно-iсторичних пам'яток в Українi становить 48690 об'єктiв, їхня цiннiсть та чисельнiсть (насичення, щiльнiсть) у межах областей iстотно рiзняться. Найбiльше архiтектурно-iсторичних пам'яток, що охороняються державою i церквою, у Львiвськiй областi (3934), Київськiй (2886) та Чернiгiвськiй (2859) областях. Найцiннiшi культурно-iсторичнi ресурси - у Київськiй, Львiвськiй, Тернопiльськiй, Полтавськiй, Чернiгiвськiй областях, Республiцi Крим.
2. Природний потенцiал туристичної України
Останнiм часом даються взнаки i виливають на структуру туристичних потокiв змiни у вiзовiй полiтицi як сусiднiх держав, так i України.
Заохочуючи iноземцiв до вiдвiдання, Україна поступово спрощує вiзовi формальностi. Натомiсть захiднi сусiднi держави, такi, як Чехiя, Словаччина, Болгарiя, вже запровадили вiзовий режим в'їзду для українцiв, а Польща, Угорщина, Румунiя готуються до введення вiзового режиму. Наслiдком цього стане перерозподiл частки виїзного потоку на користь внутрiшнього туризму.
На початок 2009 року в Українi функцiонували 2,7 тис. туристичних пiдприємств, що становить 64% вiд загальної кiлькостi тих, якi отримали лiцензiю на туристичну дiяльнiсть. Бiльше половини (52%) дiючих туристичних пiдприємств сконцентровано у трьох регiонах: м. Київ (25%), Автономна Республiка Крим (18,%), Одеська область (9,0).
Але тiльки наявностi iнфраструктури, призначеної для туризму, недостатньо. її необхiдно розглядати в широкому значеннi, основнi елементи якої повиннi виконувати не тiльки винятково рекреацiйну функцiю, а й служити провiдним фактором пiднесення всього соцiально-економiчного життя країни.
Це має бути iнфраструктура загального користування, що повинна вiдповiдати свiтовим стандартам І зорiєнтована на всiх мешканцiв України та її гостей.
сполучення, розвиток автомагiстралей, повiтряного, морського, рiчкового транспорту.
Україна має розвинуту мережу автомобiльних дорiг i залiзниць, аеропортiв, рiчкових i морських портiв. Авiацiйний, автомобiльний, залiзничний, рiчковий i морський транспорт здатнi забезпечити перевезення туристiв з резервом транспортних потужностей на деяких видах транспорту.
Транспортнi шляхи України повиннi вiдповiдати мiжнародним вимогам та надавати можливiсть здiйснювати перевезення швидко, безпечно, надiйно, комфортно. Саме вони є першою ланкою туристичного потоку iноземних громадян в Україну. Взаємодiя двох галузей - транспорту i туризму - допоможе кожнiй з них у короткi термiни вирiшити бiльшiсть питань, зокрема розбудови туристичної iнфраструктури за напрямками нацiональної мережi транспортних коридорiв iз залученням приватного капiталу (нацiонального i закордонного).
В Українi прийнята Програма функцiонування нацiональної мережi мiжнародних транспортних коридорiв. її реалiзацiя дозволить вирiшити проблему облаштування дорiг, створити сприятливi умови для розвитку туристичної iндустрiї.
Не менш важливою складовою iнфраструктури є iснуюча мережа прикордонних переходiв з країнами - сусiдами, її розширення та сервiсне облаштування.
Неможливий розвиток туризму без системи зв'язку i комунiкацiй, функцiонування рiзноманiтних служб сервiсу, розвитку громадського харчування i побутового обслуговування, органiзацiї культурно-розважального обслуговування.
Актуальною для України залишається проблема водопостачання i каналiзацiї населених пунктiв, i, в першу чергу, рекреацiйних центрiв.
Проблема iнфраструктурного облаштування територiї України може бути вирiшена лише завдяки iнвестуванню в її розбудову великих коштiв, в тому числi з боку центральної та мiсцевих влад, її розв'язання можливе лише в контекстi практичних дiй по економiчному пiднесенню країни.
В Українi значну частину природного потенцiалу складають: рекреацiйнi ландшафти (лiсовi, приморськi, гiрськi), оздоровчi ресурси (мiнеральнi води та лiкувальнi грязi), природно-заповiднi об'єкти (нацiональнi природнi та регiональнi ландшафтнi парки, бiосфернi заповiдники, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва тощо), територiї iсторико-культурного призначення (пам'ятки архiтектури та мiстобудування, iсторико-архiтектурнi заповiдники та iн.).
Площа освоєних, та потенцiйних рекреацiйних територiй в Українi (без радiацiйно забруднених) становить 12,8% територiї країни i розподiляється вiдповiдно до природних особливостей семи рекреацiйних регiонiв: Карпатський, Приднiстровський, Днiпровський, Донецько-Приазовський, Полiський, Причорноморський, Кримський, При визначеннi цих регiонiв враховувались наступнi фактори:
1) геополiтичне положення (розташування територiї, наявнiсть трудових ресурсiв, транспортних комунiкацiй, джерел сировини, енергiї, iсторiя розвитку територiї, традицiї та iн.);
2) наявнiсть рекреацiйних ресурсiв;
3) стан туристичної iнфраструктури;
5) туристично-рекреацiйна полiтика регiону.
Згiдно з оцiнкою ландшафтних ресурсiв (НДПІ мiстобудування) потенцiйний фонд природоохоронних, оздоровчих та рекреацiйних територiй становить 12,1 мли. га, тобто 20% площi територiї України, що вiдповiдає мiжнародним показникам рацiонального збереження природно-рекреацiйних ресурсiв. Одноразова мiсткiсть ландшафтiв України, враховуючи допустимi природоохороннi норми, становить понад 40 млн. чоловiк.
Найбiльшу питому вагу територiй i об'єктiв природно-заповiдного фонду мають:
- 5-7 % - Сумська, Рiвненська, Чернiвецька областi;
- до 3% - Донецька, Миколаївська, Полтавська областi;
- до 2% - Волинська, Житомирська, Запорiзька, Одеська, Черкаська областi;
- до 1%- Вiнницька, Днiпропетровська, Київська, Кiровоградська, Луганська, Харкiвська областi.
3. Природно-заповiдний фонд України
Україна володiє багатими природно-клiматичними, культурно-iсторичними та нацiонально-етнографiчними ресурсами, якi створюють передумови для розвитку багатьох видiв туризму. Бiльшiсть регiонiв України має туристичнi ресурси, якi вiдносяться до всiх трьох груп, що дає можливiсть виходу на туристичний ринок з приваблюючими туристичними пропозицiями. Розглянемо першу групу туристичних ресурсiв - рекреацiйнi. Рекреацiйнi ресурси - природнi й антропогеннi геосистеми, тiла та явища природи, якi мають комфортнi властивостi i споживчу вартiсть для рекреацiйної дiяльностi i можуть бути використанi з метою вiдпочинку та оздоровлення людей у певний час та за допомогою iснуючих технологiй i матерiальних можливостей.
В Українi значну частину природного потенцiалу складають: рекреацiйнi ландшафти (лiсовi, приморськi, гiрськi), оздоровчi ресурси (мiнеральнi води та лiкувальнi грязi), природно-заповiднi об'єкти (нацiональнi природнi та регiональнi ландшафтнi парки, бiосфернi заповiдники, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва тощо), територiї iсторико-культурного призначення (пам'ятки архiтектури та мiстобудування, iсторико-архiтектурнi заповiдники та iн.).
Це унiкальнi ресурси для перспективного розвитку туризму, зон рекреацiї i курортiв та найбiльш збережена частина природного довкiлля.
Площа освоєних, та потенцiйних рекреацiйних територiй в Українi (без радiацiйно забруднених) становить 12,8% територiї країни i розподiляється вiдповiдно до природних особливостей семи рекреацiйних регiонiв: Карпатський, Приднiстровський, Днiпровський, Донецько-Приазовський, Полiський, Причорноморський, Кримський, При визначеннi цих регiонiв враховувались наступнi фактори:
- наявнiсть рекреацiйних ресурсiв;
- стан туристичної iнфраструктури;
- туристично-рекреацiйна полiтика регiону.
мiжнародним показникам рацiонального збереження природно-рекреацiйних ресурсiв. Одноразова мiсткiсть ландшафтiв України, враховуючи допустимi природоохороннi норми, становить понад 40 млн. чоловiк.
Особливе мiсце в системi рекреацiйного використання територiї України посiдає Кримський пiвострiв. Середньорiчна тривалiсть сприятливого для рекреацiї перiоду становить тут 175-190 днiв. Тут же функцiонують найстарiшi в Українi грязьовi курорти - Євпаторiя, Саки та iншi.
Практично у всiх областях України виявлено мiнеральнi лiкувальнi води рiзного складу. Найбiльша кiлькiсть джерел зосереджена в Карпатському регiонi, зокрема в Закарпатськiй, Львiвськiй областях. Багато джерел у Луганськiй, Днiпропетровськiй, Полтавськiй, Хмельницькiй, Черкаськiй, Київськiй, Донецькiй та iнших областях.
Досить значнi в Українi записи лiкувальних грязей, зосереджених головним чином у пiвденних та пiвнiчно-захiдних областях. На базi грязьових покладiв працюють курорти Бердянська, Куяльницький, Хаджибейський та iн., а на курортах Миргород, Моршин, Немирiв, Черче поширенi торфовi грязi.
Не менш важливе мiсце у розвитку туризму в Українi займає друга група туристичних ресурсiв — культурнi об'єкти, пам'ятки iсторiї, архiтектури, археологiї, етнографiчнi особливостi територiї, що є важливим засобом задоволення потреб пiзнавально-культурної рекреацiї, Загальна кiлькiсть архiтектурно-iсторичних пам'яток в Українi становить 48690 об'єктiв, їхня цiннiсть та чисельнiсть (насичення, щiльнiсть) у межах областей iстотно рiзняться. Найбiльше архiтектурно-iсторичних пам'яток, що охороняються державою i церквою, у Львiвськiй областi (3934), Київськiй (2886) та Чернiгiвськiй (2859) областях. Найцiннiшi культурно-iсторичнi ресурси - у Київськiй, Львiвськiй, Тернопiльськiй, Полтавськiй, Чернiгiвськiй областях, Республiцi Крим.
Специфiчною складовою частиною рекреацiйних ресурсiв є однорiднi (гомогеннi) рекреацiйнi ресурси - соцiальнi i природнi об'єкти, явища, подiї, походження яких тiсно пов'язане як з територiєю України (де вони розташованi або вiдбувалися), так i з територiєю тiєї зарубiжної країни, в межах якої даний об'єкт, явище, подiя первiсно виникли. В Українi виявлена значна кiлькiсть таких об'єктiв, деякi з них мають свiтове та європейське значення та унiкальний iсторико-iнформацiйний, духовно-естетичний, iнтернацiональний потенцiал. Це мiсця, пов'язанi з життям, дiяльнiстю або перебуванням в Українi французiв О. де Бальзака (м. Бердичiв, Корець), Д. Рiшельє, Ж. Лябурб (м. Одеса), угорця Ф. Лiста (м. Київ), нiмцiв Х. Х. Стiвена (м. Ялта), П. Целана (м. Чернiвцi), iспанця Хосе (Йосипа) де Рiбаса (м. Одеса), англiйцiв Д. Говарда (м. Херсон), У. Черчiлля (м. Ялта), Італiйця В. В. Растреллi (м. Київ). чехiв Я. Гашека (мм. Київ, Рiвне, Дубно, Корець), Й. Главки (м. Чернiвцi), О. Яроша, Я. Налепки (м. Овруч), полякiв А. Мiцкевича (м. Львiв), Л. Варинського (м. Канiв), Я. Домбровського (м. Житомир), Я. Корчака, В. Василевської (м. Київ), американцiв Д. Хьюза (м. Донецьк, кол. Юзiвка), Т. Драйзер (м. Київ), Д. Стейнбека (м. Київ), Д. Рiда (мм. Рiвне, Корець), Т. Рузвельта (м. Ялта), турка Назима Хiкмета (м. Київ), шведа Майка (Михайла) Йогалсена (мм. Полтава, Харкiв), норвежцiв Фритьофа Нанесена (м. Харкiв), Тура Хейєрдала (м. Київ) та iншi. Вiйськовий меморiал, присвячений британцям. що загинули пiд час Кримської вiйни 1853-1856 рр. (м. Севастополь), поховання шведiв на Полi Полтавської битви (м. Полтава), австрiйцiв (що загинули в Сталiнградськiй битвi в 1943р.), мiсця розстрiлу польських громадян (Бикiвня пiд Києвом, м. Луганськ) та iншi.
І нарештi, третя група туристичних ресурсiв, яка представлена сучасними здобутками свiтового рiвня в промисловостi, сiльському господарствi, будiвництвi, медицинi, спортi, науцi та культурi.
Багатовекторнiсть економiчної полiтики України, європейський вибiр, спiвпраця з Свiтовим банком та Мiжнародним валютним фондом сприяють розвитку конгресового туризму, проведенню в Українi економiчних форумiв, наукових конференцiй га симпозiумiв тощо.
Поступово туристичнi можливостi використовуються полiтиками, бiзнесменами, вченими, спортсменами, артистами, просто рядовими громадянами з усiх країн свiту, якi приїздять в Україну з метою вивчення та обмiну передовим досвiдом в авiабудуваннi, металургiї, медицинi, участi в спортивних змаганнях, проведеннi концертних заходiв та iн. В Українi вже стало регулярним проведення мiжнародних i нацiональних туристичних виставок, салонiв, бiрж, ярмаркiв, фестивалiв, конкурсiв, якi з кожним роком залучають все бiльше i бiльше iноземних гостей.
спадщини, пiднесенню духовного потенцiалу суспiльства.
Найголовнiшим у ефективному використаннi рекреацiйних ресурсiв є наявнiсть туристичної iнфраструктури. Це готелi, мотелi, будинки вiдпочинку, пансiонати, санаторiї, заклади харчування.
Транспортнi засоби, заклади для розваг, атракцiї та iн. Коротко характеризуючи матерiальну базу туризму, можна вiдзначити, що на початок 2009 року в Українi налiчувалось 1258 пiдприємств готельного господарства загальною кiлькiстю 100,67 тис. мiсць. За формою власностi вони розподiляються таким чином: 40% перебувають у державнiй та комунальнiй власностi, 57% - у колективнiй та 3% — у приватнiй. Найбiльше готелiв налiчується в таких регiонах України: м. Київ (7,3% вiд загальної кiлькостi по Українi), Одеська область (7,3%), Автономна Республiка Крим (6,8%) областi: Днiпропетровська (6,4%), Харкiвська (5,8%) i Донецька (5,6%). Рекреацiйнi можливостi України характеризуються також наявнiстю 3304 санаторно-курортних та оздоровчих закладiв рiзної вiдомчої пiдпорядкованостi та форм власностi, в тому числi: санаторiї 487, санаторiї-профiлакторiї - 357, бази та iншi заклади вiдпочинку - 2015, пансiонати вiдпочинку - 235, будинки вiдпочинку - 38, пансiонати з лiкуванням - 68, iншiзаклади - 104. За формою власностi цi заклади розподiляються: державна - 37%, колективна - 58%, приватна - 0,9%, власнiсть мiжнародних органiзацiй — 3,9%.
Бiльшiсть готелiв, мотелiв, кемпiнгiв, санаторiїв, баз вiдпочинку та туристичних баз будувались за проектами, що сьогоднi не вiдповiдають мiжнародним стандартам. Мережа їх активно формувалась у перiод масового туризму, з iнтенсивною експлуатацiєю та несвоєчасним капiтальним i поточним ремонтом, що призвело до значного зносу цих будiвель та оснащення.
Багатопрофiльнiсть засобiв розмiщення потребує їх класифiкацiї та стандартизацiї. Типологiчна унiфiкацiя засобiв розмiщення дозволить створити стандарт, центральною частиною якого мас стати класифiкацiя засобiв розмiщення, розроблена ВТО.
На початок 2009 року в Українi функцiонували 2,7 тис. туристичних пiдприємств, що становить 64% вiд загальної кiлькостi тих, якi отримали лiцензiю на туристичну дiяльнiсть. Бiльше половини (52%) дiючих туристичних пiдприємств сконцентровано у трьох регiонах: м. Київ (25%), Автономна Республiка Крим (18,%), Одеська область (9,0).
Але тiльки наявностi iнфраструктури, призначеної для туризму, недостатньо. її необхiдно розглядати в широкому значеннi, основнi елементи якої повиннi виконувати не тiльки винятково рекреацiйну функцiю, а й служити провiдним фактором пiднесення всього соцiально-економiчного життя країни.
Це має бути iнфраструктура загального користування, що повинна вiдповiдати свiтовим стандартам І зорiєнтована на всiх мешканцiв України та її гостей.
З точки зору органiзацiї iнфраструктурною забезпечення рекреацiйного процесу, одне з ключових мiсць належить транспортнiй системi. Питання охоплює проблему транзитних перевезень, органiзацiю залiзничного сполучення, розвиток автомагiстралей, повiтряного, морського, рiчкового транспорту.
Україна має розвинуту мережу автомобiльних дорiг i залiзниць, аеропортiв, рiчкових i морських портiв. Авiацiйний, автомобiльний, залiзничний, рiчковий i морський транспорт здатнi забезпечити перевезення туристiв з резервом транспортних потужностей на деяких видах транспорту.
Транспортнi шляхи України повиннi вiдповiдати мiжнародним вимогам та надавати можливiсть здiйснювати перевезення швидко, безпечно, надiйно, комфортно. Саме вони є першою ланкою туристичного потоку iноземних громадян в Україну. Взаємодiя двох галузей - транспорту i туризму - допоможе кожнiй з них у короткi термiни вирiшити бiльшiсть питань, зокрема розбудови туристичної iнфраструктури за напрямками нацiональної мережi транспортних коридорiв iз залученням приватного капiталу (нацiонального i закордонного).
В Українi прийнята Програма функцiонування нацiональної мережi мiжнародних транспортних коридорiв. її реалiзацiя дозволить вирiшити проблему облаштування дорiг, створити сприятливi умови для розвитку туристичної iндустрiї.
Не менш важливою складовою iнфраструктури є iснуюча мережа прикордонних переходiв з країнами - сусiдами, її розширення та сервiсне облаштування.
Неможливий розвиток туризму без системи зв'язку i комунiкацiй, функцiонування рiзноманiтних служб сервiсу, розвитку громадського харчування i побутового обслуговування, органiзацiї культурно-розважального обслуговування.
Актуальною для України залишається проблема водопостачання i каналiзацiї населених пунктiв, i, в першу чергу, рекреацiйних центрiв.
Проблема iнфраструктурного облаштування територiї України може бути вирiшена лише завдяки iнвестуванню в її розбудову великих коштiв, в тому числi з боку центральної та мiсцевих влад, її розв'язання можливе лише в контекстi практичних дiй по економiчному пiднесенню країни.
Вiтчизняна туристична галузь вiдiграє надзвичайно важливу роль в соцiально-економiчному життi країни. Зростає її статус та зацiкавленiсть держави в подальшому розвитку галузi, посилюється вплив туризму практично на всi сфери життя i дiяльностi людини. Прийнятий Верховною Радою України 15 вересня 2002 року Закон "Про туризм" констатує: "Держава проголошує туризм одним з прiоритетних напрямiв розвитку нацiональної культури та економiки i створює сприятливi умови для туристичної дiяльностi."
4. Прогнози щодо позитивних тенденцiй розвитку туризму
Прогнози щодо позитивних тенденцiй розвитку туризму в кiнцi XX ст. та на початку XXI ст. виправдалися. Протягом 2008 року зареєстровано 11,9 мли. вiдвiдань України iноземцями (рiчний прирiст дорiвнює 6,2%). В тому числi 5,8 млн. туристичних поїздок (прирiст 31,8%) та 5,6 млн. одноденних поїздок (зменшення на 17,7%).
одночасно з рiзким падiнням обсягiв транзиту (-54% або 2,6 млн. осiб). В порiвняннi до 2007 року транзитний потiк з Росiї скоротився у 2,9 раза, з Бiлорусiї -у 6,2 раза, з Вiрменiї у 4,9 раза, з Грузiї у 5,6 раза.
За схемою розрахункiв, рекомендованою В ТО, iноземнi вiдвiдувачi залишили близько 2,5 млрд. доларiв США протягом свого перебування в Українi у 2008 роцi.
Громадяни України в 2008 роцi здiйснили 15,6 млн. закордонних поїздок (прирiст склав 16,4%), в тому числi 9,4 млн. туристичних (прирiст 8,0%), решта - одноденнi вiдвiдання.
останнiх рокiв коливається бiля 65% в загальних обсягах турпотокiв.
Окрiм цього, сусiднi країни забезпечують i потужнi потоки одноденних вiдвiдувачiв.
Поїздки мiж сусiднiми державами i надалi будуть значно переважати в структурi мiжнародного туризму.
Щодо внутрiшнього туризму, слiд зазначити продовження активної дiяльностi у 2008 роцi туристичних пiдприємств таких регiонiв, як АР Крим, м. Київ, М. Севастополь, Одеська, Донецька, Львiвська, Харкiвська областi.
Бiля 6,9 млн. населення України здiйснили рiзноманiтнi подорожi рiдним красм. Близько 16,0 млн. вiдвiдувачiв зареєстровано музеями України та бiльше 1,8 млн. екскурсантiв на рахунку турагеї тств.
Розрахований за методикою ВТО сукупний обсяг реалiзацiї товарiв та послуг рiзних галузей економiки, що забезпечують задоволення споживчих потреб iноземних та внутрiшнiх вiдвiдувачiв України, склав в 2008 роцi 20,9 млрд. гривень, або 3,9 млрд. дол. США.
За 2008 рiк туристичнi пiдприємства, готелi та санаторно-курортнi заклади України, загальною кiлькiстю 7214 одиниць, реалiзували власних послуг на суму близько 3 млрд. гри., що дорiвнює 1,5% у ВВП України та 3,3% по статтi "Виробництво послуг". Прирiст сукупного обсягу реалiзацiї в порiвняннi з попереднiм роком становив 30%.
В структурi платiжного балансу України 2008 року, за пiдрахунками НБУ, експорт послуг по статтi "Подорожi" становить 10%, iмпорт-15%.
За останнi три роки кiлькiсть вiдвiдань України iноземними громадянами збiльшилась у 2,2 рази, в тому числi кiлькiсть iноземних туристiв зросла на 38%. За цей же перiод в платiжному балансi України частка експорту послуг по статгi "Подорожi" зросла з 7% до 10%.
Основнi статистичнi показники розвитку туристичної галузi України за 2008 рiк свiдчать про продовження росту активностi туристичної дiяльностi, початок якого припадає на 2007 рiк. Загальний обсяг туристичних потокiв перевищив рiвень 2007 року на 12%. Структура потокiв за видами туризму також змiнювалась протягом цього часу. Якщо в 2004 роцi частка внутрiшнiх туристичних потокiв була найменшою (24%), то в 2008 роцi вона зросла до 31%, а частки виїзного та в'їзного потокiв скоротились, хоча перевага залишилась на боцi виїзного туризму (44% в 2004 роцi та 43% в 2008 роцi). Частка в'їзного потоку в 2008 роцi (26%) менша за частку у пiковому 2004 роцi (32%), але абсолютний прирiст на 31,8% чисельностi iноземних туристiв є найбiльшим за останнi чотири роки.
Таким чином шйбiльше зростання у 2008 роцi порiвняно до 2007 року вперше спостерiгалось саме в обсягах в'їзного туризму, а обсяги виїзного та внутрiшнього туризму зросли на 8% та 5% вiдповiдно.
п'ятирiчної давностi.
Останнiм часом даються взнаки i виливають на структуру туристичних потокiв змiни у вiзовiй полiтицi як сусiднiх держав, так i України.
Заохочуючи iноземцiв до вiдвiдання, Україна поступово спрощує вiзовi формальностi. Натомiсть захiднi сусiднi держави, такi, як Чехiя, Словаччина, Болгарiя, вже запровадили вiзовий режим в'їзду для українцiв, а Польща, Угорщина, Румунiя готуються до введення вiзового режиму. Наслiдком цього стане перерозподiл частки виїзного потоку на користь внутрiшнього туризму.
в Українi переважно з метою вiдпочинку (51,2%) та у службовiй поїздцi (27,5%), решта вiдвiдань (21,3%) припадає на спортивно-оздоровчий та релiгiйний туризм, лiкування. Подiбна структура прослiдковусться протягом останнiх чотирьох рокiв. Проте очевидною с також тенденцiя незначного перерозподiлу вiдвiдань з основних мотивацiй (рекреацiя та бiзнес) на користь менш популярних. Зокрема, звертає на себе увагу зростання у 2008 роцi числа вiдвiдань України iноземними громадянами з метою лiкування - у 4,6 раза порiвняно з 2005 роком, а спортивно-оздоровчий в'їзний туризм за числом вiдвiдань зрiс за цей же перiод майже у 1,6 раза, хоча в структурi мотивацiї займає лише 5,1%. Найбiльш вiдвiдуваними iноземними туристами є такi регiони України: Автономна Республiка Крим (35,6%), мiста Київ (27,2%), Севастополь (11,5%), областi: Одеська (21,5%) та Львiвська (6,6%).
В усьому свiтi виявляється тенденцiя до зменшення частки органiзованого туризму у мiжнародних туристичних потоках. Все бiльше людей подорожують, але поповнення їх чисельностi вiдбувається за рахунок тих, хто самостiйно органiзовує свої поїздки, уникаючи послуг туристичних агентств. Такi можливостi створюються завдяки розширенню доступностi iнформацiї через Інтернет, спрощенню порядку перетину кордонiв мiж країнами.
В Українi на фонi зростання в'їзного туризму взагалi, частка в ньому органiзованого туризму зменшується.
У виїзному туризмi України, обсяги якого збiльшились за 2008 рiк на 8,7%, прослiдковуються певнi закономiрностi та тенденцiї. Найпотужнiшi потоки виїзду українських громадян, як i ранiше, зареєстрованi в напрямках до сусiднiх держав. Це є очевидною закономiрнiстю, яка проявляється як у туристичних поїздках, так i в одноденних вiдвiданнях, левову частку яких складають транзитнi поїздки.
В зв'язку з введенням вiзового порядку в'їзду до Чехiї, Словаччини, а з 2009 року i до Болгарiї, туристичний потiк в цих напрямках значно скоротився.
5. Заповiдники та туристичнi ресурси Криму
Рiзноманiтнi курортнi ресурси Криму: лiкувальний бруд i ропа солоних озер, джерела мiнеральних вод, море. Невичерпним i унiкальним багатством пiвострова є м'який кримський клiмат з достатком теплих сонячних днiв. Тому клiматолiкування застосовується на всiх кримських курортах, у всiх здравницях.
лiсопаркових зон з южнобережними рослинами роблять повiтря на Пiвденному березi, у передгiр'ях Криму цiлющим.
Клiматолiкування в Криму проводиться й у холодний перiод року. При захворюваннях органiв подиху й деяких iнших хвороб охолоджене повiтря робить бiльше виражений лiкувальний i ефект, що гартує, чим у лiтню пору.
Крим неспроста називають сонячним. Улiтку тут сонячна радiацiя в 5 - 6 разiв богачше ультрафiолетовими променями, чим у середнiй смузi Росiї. Найбiльше сонця в лiтню пору в захiднiй i пiвденно-схiднiй частинi Криму й трохи менше на Пiвденному березi. У холодну пору року на кримських курортах сонячне опромiнення проводиться в полiетиленових кабiнах або в солярiях.
До цiлющих чинностей природи необхiдно вiднести й мальовничi ландшафти. Позитивнi емоцiї, якi вони викликають, змiцнюють вiру у видужання, створюють сприятливе тло для успiшного застосування клiматопроцедур, лiкарських засобiв, рiзних медичних манiпуляцiй.
Велика притягальна чиннiсть моря. Заради того, щоб викупатися у водах самого теплого в Радянському Союзi Чорного моря, позагоряти на його прекрасних пляжах, що вiдпочивають, вiдпускники приїжджають iз рiзних куточкiв країни. Лiкування морем (талассотерапiя) - приємна й приваблива лiкувально-профiлактична процедура, що викликає величезний емоцiйний пiдйом.
Як показали численнi дослiдження, сольовий склад морської води близький до сольового складу кровi й тканевих рiдин людини. Морська вода являє собою складний природний комплекс, що володiє певними фiзичними, хiмiчними й бiологiчними властивостями, якi неможливо одержати лабораторним шляхом.
"морськi купання, пiд час яких на органiзм людини дiють температура, тиск i рух морської води. У здравницях морськi купання строго дозуються з урахуванням температури води, повiтря, стану здоров'я що купаються. У зимовий час купання в морi замiняється купанням у плавальних басейнах з пiдiгрiтою морською водою. Установлено, що цi купання дають такий же лiкувальний i ефект, що гартує, як i купання в море.
використаються Сакське солоне озеро, Мойнакське (Євпаторiя) i iн.
Лiкувальний бруд — це озерний iл чорних кольорiв, густий, грузлий, бархатистий на дотик, iз заходом сiрководню. Мул утвориться в результатi складної й багаторiчної взаємодiї мiж ропою (водою озер), мiкроорганiзмами й органiчними залишками, що попадають в озера з дощовою й поталою водою. До складу лiкувального бруду входять рiзнi солi, органiчнi кислоти, мiкроелементи, антибiотики, гормони, бiологiчно активнi речовини, гази й багато чого iншого.
Сучаснi дослiдження вiдзначають багатогранний вплив бруду на органiзм людини: теплове, механiчне (у виглядi масажу), електричне, хiмiчне й радiоактивне. Механiзм дiї бруду вченi продовжують детально вивчати.
Прекрасними цiлющими властивостями володiє не тiльки iл, але й ропа. Ропа - це пахне сiрководнем концентрований сольовий розчин, що мiстить бiологiчно активнi речовини. На органiзм людини ропа робить бiльше сильну дiю, чим морська вода. Купання в л: шанс, як правило, проводяться в другiй половинi дня, коли добре прогрiвається вода. Ропа використається й для лiкувальних ванн у рiзнiй модифiкацiї.
Крим багатий i мiнеральнi джерела. Їх налiчується бiльше сотнi, однак розробленi й використаються з лiкувальною метою деякi. Основна цiннiсть мiнеральних вод визначається загальною мiнералiзацiєю, наявнiстю специфiчних елементiв (радiй, фтор, залiзо й iн.), бiологiчно активних речовин (сiрководень, миш'як, бром i iн.), органiчних компонентiв типу гумiнiв i бiтумiв.
Кримськi питнi води ставляться до слабомiнералiзованим. Використаються при лiкуваннi захворювань печiнки, жовчного мiхура, шлунково-кишкового тракту, деяких захворювань бруньок, а також при порушеннях обмiну речовин.
Досить популярний у мiсцевого населення джерело мiнеральної води Аджи-Су в передгiрнiй частинi Криму (п. г. т. Куйбишево Бахчисарайського району). Вода, що пахне сiрководнем, має температуру -г 14,°+17. У нiй утвориться чорний осад, тому джерело називають "чорнi води". Для лiкування застосовується тiльки у виглядi ваiй пiсля, пiдiгрiву до потрiбної температури й призначається при ревматизмi, захворюваннях нервової системи й суглобiв.
гарячим сухим пiском одержує сухе тепло, на нього впливають також морськi солi в сухому видi, мiнеральнi компоненти. Звичайно пiсковi ванни переносяться легше, нiж грязелiкування. Призначаються найчастiше при захворюваннях опорно-рухового апарата.
Фрукти й виноград - не тiльки продукти харчування, якi цiлий рiк подають на стiл у кримських здравницях. Вони мiстять богатий запас вiтамiнiв у легко засвоюваному природному сполученнi, необхiднi органiзму амiнокислоти, рiзнi солi, корисну клiтковину.
Завдяки цiлющому клiмату, теплому Чорному морю й iншим рiзноманiтним курортним ресурсам Кримська область видiлена в лiкувальну мiсцевiсть всесоюзного значення.
5. 2
Історико-культурнi ресурси й основнi туристичнi центри Криму
Порiвняно невелика по площi територiя Кримського пiвострова характеризується рiзноманiттям клiматичних зон. З огляду на їхню цiлющу особливостi, на пiвостровi можна видiлити три великих курортних регiони: Пiвденний берег Криму, пiвденно-схiдне й захiдне узбережжя.
З географiчної точки зору Пiвденний берег Криму (ЮБК) - це прибережна смуга, що тягнеться вiд мису Айя на заходi до мiста Теодозiї на сходi, що у крайнiх своїх межах має рiзний рельєф мiсцевостi, рiзний клiмат. Якщо ж ураховувати курортнi й клiматичнi фактори, доцiльне називати Пiвденним берегом лише частина цiєї смуги, довжиною близько 105 км, що лежить мiж мисом Айя й Алуштою.
Цей курортний регiон з пiвночi захищений вiд вторгнення холодних повiтряних мас Головною грядою Кримських гiр; з пiвдня обмивається незамерзаючим Чорним мором, що є свого роду регулятором тепла: узимку вiддає його в атмосферу й зм'якшує морози, улiтку приносить прохолодь, зменшує спеку. На всiм Южноберiжжя сприятливi клiматичнi умови сприяють виростанню теплолюбних рослин, якi очищають повiтря, роблять його цiлющим.
Клiмат на ЮБК м'який, середиземноморський. Опади випадають переважно у виглядi дощу, в основному взимку. Лiто' сонячного, сухе, жару зменшується морськими бризами й тому переноситься легко. На Пiвденному березi вiдзначається найнижча в Криму вiдносна вологiсть повiтря, тому тут завжди легко дихається, що особливо важливо для легеневих хворих. Купальний сезон триває в середньому 126 днiв, з кiнця травня до третьої декади жовтня, коли температура води пiднiмається до +18° i вище (у липнi-серпнi + 23, +25°). Осiнь тепла, суха, сонячна, наступає поступово i є кращою курортною порою року. За рiк на ЮБК буває 30—35 морозних днiв (у центральному Кримi 115), середньорiчна температура +13°. По своїх природних i клiматичних особливостях Пiвденний берег Криму не уступає прославленим курортам Францiї й Італiї.
Курортнi мiста й мiсцевостi па ЮБК, незважаючи на загальнi риси, мають i своп характернi риси.
Алушта — приморське курортне мiсто, розташований у великiй долинi, в 45 км вiд Сiмферополя. На клiмат цього курорту великий вплив роблять прохолоднi гiрничо-долиннi потоки повiтря й морськi бризи, якi постiйно освiжають узбережжя. Тривалiсть перiоду з температурами повiтря вище +10° становить 170 днiв у роцi (у Ялтi 208). Однак море тут нагрiвається навiть швидше, нiж у Ялтi, внаслiдок мiлководостi узбережжя. Тривалiсть сонячного сяйва 2321 година в роцi (у Ялтi 2250).
Всесвiтньо вiдомим i самим жвавим курортом на Пiвденному березi є Ялта. У загальному в Ялтi й прилягаючих до неї населених пунктах кiлькiсть вiдпочиваючих досягає двох мiльйонiв у рiк (приблизно одна третина всiх вiдпочиваючих у Криму). У курортну зону Ялти входять Гуозуф, Масандра, Лiвадiя, Ореанда, Гаспра, Кореiз, Алупка, Сiмеїз, Форос, якi самi по собi мають широку популярнiсть.
Весна в Ялтi наступає рано, i вже в березнi цвiтуть мигдаль, персики, абрикоси. Кращий час вiдпочинку на курортi - кiнець лiта й осiнь, коли переважає малохмарна погода й починається масовий збiр винограду, фруктiв.
температура повiтря + 13°, у передгiрнiй частинi — нижче (+9,5, +10°). Вiдносна вологiсть повiтря невисока й становить у середньому 65%. Практично дiйсної зими в Ялтi не буває: у середньому за рiк вiдзначається 37 днiв з морозом. Вiчнозеленi рослини й теплi сонячнi днi в холодний перiод року створюють повну iлюзiю вiдсутностi зими.
Повiтря в прибережнiй зонi насичений морськими солями, концентрацiя яких збiльшується пiд час хвилювання моря. У середньому змiст морських солей у повiтрi в лiтньо-осiннiй перiод вище, нiж у зимово-весняний. Таким же закономiрностям пiддається й змiст у повiтрi озону. Однак концентрацiя озону зростає також i при грозових розрядах, вiтрах, що дують iз континенту.
"Ялтинська мiнеральна").
Пiвденно-схiдне узбережжя Криму має велике майбутнє. Гарнi клiматичнi умови, мiнеральнi джерела й запаси лiкувального бруду дозволять перетворити цей регiон у велику курортну зону всесоюзного значення.
Захiдний курортний регiон простирається по рiвнинному узбережжю Криму вiд Севастополя до мису Тарханкут. Головними факторами, що визначають його клiмат, є море й степ. Вiдсутнiсть лiсових масивiв i iнших природних перешкод сприяє постiйнiй циркуляцiї степових вiтрiв i морських бризiв, що створюють специфiчнi особливостi цього клiматичного району. Морськi бризи проникають у глиб пiвострова на 30 км i приносять у денний час прохолодь, насичують повiтря негативними аероiонами, морськими солями. У холодний перiод року на узбережжя переважають рiзкi пiвнiчно-схiднi й захiднi вiтри, у теплий перiод року - пiвденно-захiднi, м'якi, освiжаючi.
Курортнi багатства цього регiону - солонi озера з лiкувальним брудом i ропою, джерела мiнеральних вод i прекраснi пляжi iз дрiбного пiску. На захiдному березi Криму перебувають два вiдомих у країнi курорту: Саки i Євпаторiя. Іншi курортнi мiсця захiдного й пiвнiчно-захiдного Криму поступово освоюються й розвиваються.
На кримських курортах з'явилося багато комфортабельних здравниць iз двомiсними палатами з лоджiями й балконами, зимовими плавальними басейнами, лiфтами або канатними дорогами, першокласної медичної дна гностичною й лiкувальною технiкою, культурно-побутовими й спортивними комплексами, що створюють всi сучаснi зручностi для вiдпочиваючих. Однак нове курортне будiвництво - це не тiльки зведення гарних i зручних здравниць.
Генеральний план освоєння всiх курортних зон Чорноморського басейну складений з урахуванням максимальної схоронностi лiкувальних мiсцевостей i їх найбiльш рацiонального використання. У нього входить охорона природних ресурсiв, якi використаються або перебувають у резервi, устрiй нових пляжiв з берегоукрепительними й пляженакопительними спорудженнями, створення нових паркiв i реконструкцiя старих, будiвництво каналiв, водойм i водоводiв iз прiсною водою й iн.
Для Криму розробленi спецiальнi схеми планування по трьох великих курортних районах - Пiвденному берегу, пiвденно-схiдному й захiдному узбережжям. У схемах передбаченi медичне й функцiональне зонiрованне курортних територiй, розмiщення й профiль здравниць, перспективи розвитку оздоровчих установ, комплексне встаткування й благоустрiй територiй.
Кожна курортна територiя роздiляється на три зони. У першiй зонi, що перебуває в комфортних умовах у моря (не ближче 100 метрiв), розмiщаються круглогодичнi санаторно-курортнi установи, у другий - круглогодичнi установи вiдпочинку, турбази й у третьої, за загалькурортною автомагiстраллю,- сезоннi установи для автотуристiв. Новi здравницi будуються не менш чим на 500 мiсць, а санаторно-курортнi комплекси - на 1500-2007 мiсць. Мiсцевостi, богатi лiкувальними курортними ресурсами, придiляються здравницi тiльки для лiкування хворих, тому що використати цi мiсця для вiдпочинку недоцiльно.
скелями й природними гротами,- зручне мiсце для здравниць i баз вiдпочинку. У цей час у теплий перiод року в пансiонатах, будинках вiдпочинку й пiонерських таборiв на територiї Раздольненського й Чорноморського районiв вiдпочивають мiсцевi жителi й жителi пiвнiчних областей країни. У майбутньому на захiдному узбережжi вiд Севастополя до Роздольного передбачається приймати на вiдпочинок в 4-4,5 рази бiльше трудящих, чим зараз.
бази вiдпочинку, пансiонати, пiонерлагеря перебувають у примiщеннях лiтнього типу й носять сезонний характер. Для пiвденно-схiдного узбережжя, як i для багатьох iнших мiсць, проблемою номер один залишається прiсна вода. Із приходом днiпровської води з'явиться можливiсть збiльшити ємнiсть пiвденно-схiдного курорту приблизно у вiсiм разiв. У цiлому вiд Судака до Теодозiї будуть спорудженi здравницi приблизно на 25 тис. мiст, головним чином пансiонати для батькiв з дiтьми, пiонерськi табори.
Подальший розвиток одержить Южноберяжже, особливо захiдна його частина. У цьому районi ведеться будiвництво великих санаторних комплексiв, пiонерських таборiв.
Довгострокова програма розвитку курортiв - важлива складова частина грандiозних соцiально-економiчних планiв, намiчених Комунiстичною партiєю й Радянським урядом. Розмах курортного будiвництва в Криму, збiльшення мережi санаторно-курортних установ - один з конкретних проявiв радянського способу життя, реальна гарантiя права радянських людей на вiдпочинок i лiкування, записаного в Конституцiї СРСР.
5. 3
Комплексна оцiнка туристичних ресурсiв Криму
Багато видiв туризму в нашiй країнi - пiшохiдний, кiнний, автобусний, спелеотуризм i спортивне скелелазiння зародилися в Криму, а перша офiцiйна в Росiї туристська органiзацiя, хоча й була створена в Одесi (1890 р.), звався Кримський гiрський клуб, пiзнiше - Кримсько-Кавказський. Цей клуб не уник соцiальних обмежень - членом його мiг стати далеко не кожний, далеко не кожному була по кишенi й вартiсть екскурсiй.
Сьогоднi Кримська обласна рада по туризму й екскурсiям розташовує. 18 комфортабельними турбазами й тургостиницями в Сiмферополi, Севастополi, Євпаторiї, Феодосiю, Бахчисараю Алуштi, Ялтi, Гурзуфi й Судаку. По гiрськiй частинi пiвострова й Пiвденному берегу прокладено 50 всесоюзних i республiканських пiшохiдних, автобусних i бiльше 400 екскурсiйних маршрутiв. По них щорiчно проходить бiльше 300 тис. планових туристiв i близько 9 млн. екскурсантiв.
Перших гостей пiшохiднi маршрути зустрiчають на початку травня, останнiх - наприкiнцi вересня. Подорожi починаються в пiвнiчнiй частинi гiрського Криму, а закiнчуються на березi Чорного моря.
Тут туристи пiсля 10-денного пiшого переходу загоряють, купаються, роблять морськi прогулянки.
Пiд час походiв квалiфiкованi iнструктори знайомлять туристiв з визначними пам'ятками на маршрутах. Інструкторами працюють студенти Сiмферопольського й Бiлоруського унiверситетiв, при яких створенi постiйно дiючi курси по пiдготовцi iнструкторiв пiшохiдного туризму. У цих вузах вiдкритi також очнi вiддiлення за фахом "краєзнавство й методика органiзацiї екскурсiйної справи". Коло обов'язкiв iнструктори досить великий: вiн повинен розповiсти про кожний конкретний об'єкт огляду, строго дотримувати затвердженої схеми маршруту, i стоянок, учити туристiв дбайливо ставитися до природи й пам'ятникiв, забезпечити безпека групи.
Широко розвинений у Криму й автобусний туризм, що, до речi, зародився на пiвостровi ще в 1925 р. У той час iснувало акцiонерне товариство "Кримкурсо", що розташовувало 57 автобусами й 31 легковою автомашиною. Зараз при Кримськiй обласнiй радi але туризму й екскурсiям створена спецiалiзована автобаза "Турист" з комфортабельними автобусами.
Тривалiсть автобусних подорожей - у середньому 20 днiв. Залежно вiд маршруту туристи вiдвiдують тi або iншi мiста областi, у яких живуть по нескольку днiв, знайомлять iз пам'ятниками iсторiї, археологiї, архiтектури, беруть участь у пiших походах. Першокласнi траси й невеликi вiдстанi мiж мiстами роблять цi подорожi нестомлюючими й залишають приємнi спогади.
Із природними, археологiчними й. воєнно-iсторичними пам'ятниками Криму курортникiв i вiдпочиваючих знайомлять 8 бюро подорожей i екскурсiй, а в мiстi Судаку - екскурсiйне бюро. Вони проводять одне- i дводеннi пiшохiднi й автобуснi груповi екскурсiї, а також органiзують захоплюючi подорожi по країнi (у поїздах, лiтаках) i круїзи по Чорному морю.
тис. самодiяльних туристiв з рiзних мiст країни. Спортивнi суспiльства й туристськi клуби Одеси, Харкова, Днiпропетровська, Донецька й Києва проводять тут свої зльоти й змагання.
будь-якi запити спортсменiв. Тому на пiвостровi регулярно проводяться всесоюзнi й мiжнароднi змагання з скалолазанню.
пiвостровах, уздовж траси Пiвнiчно-Кримського каналу.
туризм як вид вiдпочинку, проводять учбово-методичнi консультацiї по маршрутах, готовлять розрядникiв по туризму, органiзують зльоти й змагання. Щорiчно по лiнiї клубiв у походах вихiдного дня в багатоденних подорожах бере участь до 500 тис. кримчан.
Туристськi клуби є iнiцiаторами цiкавих масових спортивно-оздоровчих заходiв — свят "Кримська зима", якi проводяться на Ангарськом перевалi й Ай-Петрi, сходжень на вершини Головної гряди Кримських гiр?
присвячених пам'ятним датам. Клуби проводять бiльшу роботу з охорони природи. Разом з лiсниками туристи беруть участь у санiтарному чищеннi лiсу, упорядковують туристськi стоянки, джерела, органiзують виїзди "зелених патрулiв" на маршрути.
Членом клубу може стати кожний бажаючий i захопливий одним з видiв туризму. При клубах iснують секцiї пiшохiдного, гiрського, водного, спелеотурiзма, а також працюють школи по пiдготовцi туристських органiзаторiв, суддiв туристських змагань, керiвникiв складних походiв.
Зростаючий рiк у рiк потiк туристiв, сучаснi вимоги до їхнього обслуговування, багатоплановiсть туризму й - не в останню чергу - питання охорони природи на маршрутах зажадали вiд Кримської ради по туризму й екскурсiям розробки науково обґрунтованої системи маршрутiв..
Самодiяльним групам туристiв, що прибувають у Крим, за попередньою заявкою туристськi бази надають iнструктора або екскурсовода, якщо буде потрiбно - спорядження, харчування, транспорт i iншi види послуг. Контрольно-рятувальна служба регулює й регламентує туристськi потоки вiдповiдно до рекомендацiй фахiвцiв.
При складаннi маршрутiв ураховувалися всi форми туризму, що одержали розвиток у Криму;- пiшохiдний, спелеотурiзм, скелелазiння. Маршрути прокладенi так, що їх можна погодити в один лiнiйний або пройти по окремих дiлянках екскурсiями вихiдного дня.
Маршрути цi пiдходять для сiмейних екскурсiй, для багатоденних категорiйних подорожей, передбачають вiдвiдування пiдземних карстових порожнин, скорення стрiмких скельних стiн.
отже, детальне знайомство З визначними пам'ятками по шляху. Уже зараз туристам немає потреби, як колись, нести на собi намету, спальнi й кухоннi приналежностi - всiм цим розташовують притулки.
Вiдповiдно до схеми передбачається побудувати 47 притулкiв, щоб зробити їх свого роду лiсовими й гiрськими готелями з вiдмiнними побутовими умовами. Будiвництво капiтальних притулкiв допоможе лiквiдувати сезоннiсть у туристськiй роботi: у Криму адже практично вiдсутнє мiжсезоння. Вiдносно легка доступнiсть кримських вершин, м'яка зима, гарнi транспортнi умови дозволяють робити подорожi в будь-який час року.
В останнi роки в Криму стають популярними зимовi види вiдпочинку - катання на лижах, санях. Центрами такого вiдпочинку стали Ангарський перевал i Ай-Петрi.
Пiд туристичними ресурсами розумiють сукупнiсть природних та штучно створених людиною об'єктiв, що мають комфортнi властивостi та придатнi для створення туристичного продукту. Як правило, наявнiсть туристичних ресурсiв визначає формування туристичного бiзнесу в тому чи iншому регiонi.
Нинiшнiй i майбутнiй розвиток туризму потребує активнiшої пiдтримки з боку урядiв у планi iнформацiї та просування туризму, а також забезпечення iнфраструктури; необхiдно освоювати новi ринки, робити кроки щодо забезпечення спiвпрацi в усiх сферах - державних i приватних - в iнтересах максимального заохочення сектору туризму.
та iн.
Потрiбно визнати, що реалiзацiя цих рекомендацiй повiльно, але розпочинається i в Українi. Зроблено першi реальнi кроки на шляху законодавчого забезпечення та комплексного планування розвитку вiтчизняної туристичної галузi.
Україна має розвинуту мережу автомобiльних дорiг i залiзниць, аеропортiв, рiчкових i морських портiв. Авiацiйний, автомобiльний, залiзничний, рiчковий i морський транспорт здатнi забезпечити перевезення туристiв з резервом транспортних потужностей на деяких видах транспорту.
громадян в Україну. Взаємодiя двох галузей - транспорту i туризму - допоможе кожнiй з них у короткi термiни вирiшити бiльшiсть питань, зокрема розбудови туристичної iнфраструктури за напрямками нацiональної мережi транспортних коридорiв iз залученням приватного капiталу (нацiонального i закордонного).
В Українi прийнята Програма функцiонування нацiональної мережi мiжнародних транспортних коридорiв. її реалiзацiя дозволить вирiшити проблему облаштування дорiг, створити сприятливi умови для розвитку туристичної iндустрiї.
Не менш важливою складовою iнфраструктури є iснуюча мережа прикордонних переходiв з країнами - сусiдами, її розширення та сервiсне облаштування.
Неможливий розвиток туризму без системи зв'язку i комунiкацiй, функцiонування рiзноманiтних служб сервiсу, розвитку громадського харчування i побутового обслуговування, органiзацiї культурно-розважального обслуговування.
Актуальною для України залишається проблема водопостачання i каналiзацiї населених пунктiв, i, в першу чергу, рекреацiйних центрiв.
Лiтература
1. Качанов В. С. Туристические маршруты. – М.: Профиздат, 2005.
2. Биржаков М. Б. Введение в туризм. – СПб., 2009.
3. Вилоух Д. Л. Становление и развитие туризма и его роль в экономике Украины. – К., 2008.
4. Сосновкий С. К. Крым: путеводитель. – Днепропетровск, 1982.
|
