Методи навчання видам легкої атлетики

Методи навчання видам легкої атлетики ТЕМА Методи навчання видам легкої атлетики Змiст Введення 3. Навчання бiгу на короткi дистанцiї Список лiтератури Вступ Легка атлетика є одним з популярних занять у свiтi. Заняття цим видом спорту є важливим засобом фiзичного виховання, займають одно з перших мiсць по своєму характеру рухових дiй. За останнє двадцятирiччя наука про спорт, у тому числi i теорiя i методика бiгу, почала розвиватися швидкими темпами. Якщо ранiше вона в основному займала пояснювальну функцiю i мало допомагала практицi, то нинi її роль iстотно змiнилася. Спортивнi змагання - це вже не просто iндивiдуальнi поєдинки i не лише змагання команд, це передусiм демонстрацiя сили i умiння спортсмена, високого тактичного мислення викладача-тренера. Кожен, хто починає займатися легкою атлетикою, ставить перед собою певну мету: один хоче стати чемпiоном, iнший - просто сильнiше i витривалiше, третiй прагне за допомогою ходьби на лижах схуднути, четвертий - змiцнити волю. І усе це можливо. Треба лише регулярно, не роблячи собi поблажок i скидок, наполегливо тренуватися. Бiг включає декiлька самостiйних видiв спорту : спринт, стайєр, легка атлетика, п'ятиборство, а також i iншi. По цих видах спорту є правила проведення змагань i передбачено привласнення розрядiв i звань вiдповiдно до вимог Єдиної спортивної класифiкацiї. Це стимулює систематичнi заняття i рiст спортивних досягнень бiгунiв. Названi види бiгу включенi в програми чемпiонатiв i Кубкiв свiту, Олiмпiйських iгор. (модель об'єкту дослiдження). У технiцi бiгу прийнято видiляти опорную i крутеневу ноги. Крутенева нога пiсля вiдриву вiд опори "складається", виноситься вперед, розгинається для початку взаємодiї з опорою. М'язи -с тазостегнового суглоба визначають швидкiсть (тривалiсть) винесення крутеневої ноги вперед. Якщо збiльшити силу тiльки цих м'язiв, то швидкiсть винесення ноги буде бiльше, час польоту повинен скоротитися, отже, можна буде зафiксувати рiст темпу бiгу при деякому зменшеннi довжини кроку (перша робоча гiпотеза). Опорна нога працює у фазах амортизацiї i вiдштовхування. Очевидно, що найбiльше значення для досягнення високої спринтерської швидкостi мають м'язи-розгиначi тазостегнового суглоба (велика сiднична, двусуставнi м'язи задньої поверхнi стегна). Цi м'язи мають мале плече дiї сили (вiд 0 до 5-7 см), а точка прикладення зовнiшньої сили (опорнiй реакцiї) знаходиться на вiдстанi довжини ноги (80-95 см), тому навiть при малiй швидкостi скорочення м'язiв (1 м/с) лiнiйна швидкiсть руху стопи або, навпаки, тiла по вiдношенню до стопи на опорi може доходити до 10 i бiльше м/с. Якщо збiльшити силу тiльки цих м'язiв, то повинна вирости швидкiсть перемiщення ОЦМТ (загального центру маси тiла) i, отже, довжина кроку без iстотного росту темпу бiгу (друга робоча гiпотеза). Одночасне збiльшення сили як сгибателей, так i розгиначiв тазостегнових суглобiв повинне дати одночасне збiльшення довжини крокiв i темпу бiгу (третя робоча гiпотеза). - пiдвищена концентрацiя анаболiчних гормонiв (рiст мiофiбрил i саркоплазматичного ретикулума вiдбувається при дiї головним чином тестостерона i соматотропiну); - вiльний креатин (стимулює дiяльнiсть ДНК); - помiрне пiдвищення концентрацiї iонiв водню (робить часткове руйнування бiлкових структур, що спричиняє за собою збiльшення активностi ферментiв, пiр в мембранах клiтин, розкручування спiралей ДНК та iн.). - iнтенсивнiсть скорочення м'язiв має бути бiльше 80% максимальною, тодi будуть рекрутованi усi м'язовi волокна (МВ); - iнтенсивнiсть вправи (перегони) має бути околомаксимальной (80-95%); - тривалiсть вправи - повнiстю (до вичерпання запасу креатинфосфора (КрФ), створення стресу, що викликає збiльшення концентрацiї в кровi анаболiчних гормонiв), бiг повинен тривати 8-20 з; - iнтервал активного (1 л 02/мiн) вiдпочинку повинен складати 5-10 мiн для усунення Н+ i Za, якi в основному утворюються в глiколiтичних м'язових волокнах в ходi першої хвилини восстановле ния при ресинтезi КрФ; - кiлькiсть повторень залежить вiд пiдготовлений ности i може складати 3-15 разiв; - кiлькiсть тренувань в тиждень не повинна перевищувати двох. Тому в ОМВ немає одного з основних чинникiв, стимулюючих синтез мiофiбрил. Для цiлеспрямованої дiї на окремi м'язовi групи бiгуна можна скористуватися системою полегшеного лiдирування (СОЛ). Вона дозволяє тягнути бiгуна спереду, що призводить до вимушеного росту темпу бiгу, активiзацiї м'язiв-с тазостегнових суглобiв, або ззаду, що зменшує темп бiгу i збiльшує навантаження на м'язи, що роблять вiдштовхування. 2. Навчання бiжу на довгi дистанцiї Систематичне, багаторiчне i цiлодобове тренування стайєра має бути спрямоване на досягнення високої бiгової витривалостi, пiдвищення швидкiсних якостей, полiпшення силової пiдготовки, вдосконалення технiки i тактики бiгу, виховання високих вольових якостей i цiлеспрямованостi в досягненнi поставлених цiлей. Силова пiдготовка бiгунiв на довгi дистанцiї найчастiше проводиться в умовах ускладненої бiгової дiяльностi (бiг по пiску, в гору, з тими, що обтяжили, стрибковий бiг на м'якому грунтi або в гору, бiг проти вiтру). Основнi завдання i засоби тренування стайєра Завдання тренування Засоби тренування 1. Розвиток загальної бiгової витривалостi 1. Тривалий бiг на мiсцевостi 1-1,5-2-2,5 години 2. Змiнний бiг у великому дозуваннi, але з невисокою швидкiстю бiгу 3. Заняття iншими видами спорту з великою динамiкою руху 1. Темповий бiг на мiсцевостi до 1 години 3. Повторний бiг на довгих вiдрiзках 4. Бiг в ускладнених умовах ( в гору, по пiску, з перешкодами) 5. Бiг по шосе на якийсь час 6. Участь в змаганнях, пробiгах 3. Розвиток швидкiсних якостей, швидкiснiй витривалостi 1. Змiнний i повторний бiг на коротких i середнiх вiдрiзках в оптимальному дозуваннi 2. Бар'єрний бiг у великому дозуваннi 3. Спецiальнi бiговi вправи 6. Участь в змаганнях на середнi дистанцiї i в естафетах 4. Вдосконалення тактики бiгу, психологiчна пiдготовка 1. Усi види бiгу з виконанням тактичних завдань i прийомiв 2. Вiдробiток фiнiшного набiгання на рiзних по довжинi вiдрiзках 3. Проведення тренувань в ускладнених умовах (сонце, дощ, вiтер, м'якi дорiжки, ожеледь, сильнопересеченная мiсцевiсть, перешкоди). 5. Подолання труднощiв тренування i обстановки змагання 5. Вдосконалення технiки бiгу 1. Усi види бiгу з контролем за технiкою бiгу 2. Спецiальнi бiговi вправи 6. Загальнофiзична пiдготовка 1. Силовi вправи з тими, що обтяжили 2. Прыжковые вправи, метання 3. Спортивнi iгри, плавання, веслування 4. Тривалi прогулянки в горах. Спортивнi результати стайєрiв в першу чергу залежать вiд рiвня їх витривалостi, пiд якою мається на увазi здатнiсть до високого темпового бiгу на основнiй дистанцiї або на подовжених вiдрiзках. 3. Навчання бiжу на короткi дистанцiї Бiг на короткi дистанцiї (спринт) умовно пiдроздiляється на чотири фази: початок бiгу (старт), стартовий розгiн, бiг по дистанцiї, фiнiшування. Початок бiгу (старт). У спринтi застосовується низький старт, що дозволяє швидше почати бiг i розвинути максимальну швидкiсть на короткому вiдрiзку. Для швидкого виходу iз старту застосовуються стартовий верстат i колодки. Вони забезпечують тверду опору для вiдштовхування, стабiльнiсть розставляння нiг i кутiв нахилу опорних майданчикiв. У розташуваннi стартових колодок можна видiлити три основнi варiанти: 2. При «розтягнутому» стартi бiгуни скорочують вiдстань мiж колодками до 1 стопи i менш, вiдстань вiд стартової лiнiї до передньої колодки складає близько 2 стоп спортсмена; Стартовi колодки, розташованi близько один до одного, забезпечують одночасне зусилля обох нiг для початку бiгу i створюють бiльше прискорення бiгуновi на першому кроцi. Проте зближене положення ступень i майже одночасне вiдштовхування обома ногами утрудняють перехiд до поперемiнного вiдштовхування ногами на наступних кроках. Опорний майданчик передньої колодки нахилений пiд кутом 45-50°, задня — 60-80°. Вiдстань (по ширинi) мiж осями колодок зазвичай рiвна 18-20см. Залежно вiд розташування колодок змiнюється i кут нахилу опорних майданчикiв : з наближенням колодок до стартової лiнiї вiн зменшується, з видаленням їх збiльшується. Вiдстань мiж колодками i видалення їх вiд стартової лiнiї залежать вiд особливостей статури бiгуна, рiвня розвитку його швидкостi, сили i iнших якостей. По командi «На старт»! бiгун стає попереду колодок, присiдає i ставить руки попереду стартової лiнiї. З цього положення вiн рухом спереду назад упирається ногою в опорний майданчик стартової колодки, що стоїть попереду, а iншою ногою — в задню колодку. Шкарпетки туфель торкаються рантом дорiжки або першi двi шпильки упираються в дорiжку. Вставши на колiно ззаду ноги, що стоїть, бiгун переносить руки через стартову лiнiю до себе i ставить їх впритул до неї. Пальцi рук утворюють пружне зведення мiж великим пальцем i iншими, зiмкнутими мiж собою. Прямi ненапруженi руки розставленi на ширину плечей. Тулуб випрямлений, голова тримається прямо по вiдношенню до тулуба. Тяжкiсть тiла рiвномiрно розподiлена мiж руками, стопою ноги, що стоїть попереду, i колiном iншої ноги. По командi «Увага»! бiгун злегка випрямляє ноги, вiддiляє колiно ззаду ноги, що стоїть, вiд дорiжки. Ступнi щiльно упираються в опорнi майданчики колодок. Тулуб тримається прямо. Таз пiдводиться на 10-20 см вище за рiвень плечей до положення, коли гомiлки будуть паралельнi. У цiй позi важливо не перенести надмiрно тяжкiсть тiла на руки, оскiльки це негативно вiдбивається на часi виконання низького старту. У позi готовностi важливе значення має кут згинання нiг в колiнних суглобах. Збiльшення цього кута (у вiдомих межах) сприяє швидшому вiдштовхуванню. У позi стартової готовностi оптимальнi кути мiж стегном i гомiлкою ноги, що спирається об передню колодку, дорiвнюють 92-105°; нiг, що спирається об задню колодку,— 115-138°, кут мiж тулубом i стегном попереду ноги, що стоїть, складає 19-23°. Вказанi значення кутiв можна використовувати для побудови оптимальної стартової пози; спочатку за допомогою транспортира розташувати тiло спортсмена вiдповiдно до оптимальних кутiв згинання провiдних ланок тiла, а потiм «пiдставити» йому стартовi колодки. Положення бiгуна, прийняте по командi «Увага»!, не має бути надмiрно напруженим i скутим. Важливо тiльки сконцентрувати увагу на очiкуваному стартовому сигналi. Промiжок часу мiж командою «Увага»! i сигналом для початку бiгу правилами не регламентований. Інтервал може бути змiнений стартером у зв'язку з рiзними причинами. Це зобов'язує бiгунiв зосередитися для сприйняття сигналу. Почувши пострiл (чи iнший стартовий сигнал), бiгун миттєво спрямовується вперед. Цей рух починається з енергiйного вiдштовхування ногами i швидкого помаху руками (згинання їх). Вiдштовхування вiд стартових колодок виконується одночасно двома ногами значним тиском на стартовi колодки. Але воно вiдразу ж переростає в рiзночасну роботу. Нога, що стоїть ззаду, лише злегка розгинається i швидко виноситься стегном вперед; разом з цим нога, що знаходиться попереду, рiзко випрямляється в усiх суглобах. Кут вiдштовхування при першому кроцi з колодки складає у квалiфiкованих спринтерiв 42-50°, стегно крутеневої ноги наближається до тулуба на кут близько 30°. Вказане положення зручне для виконання потужного вiдштовхування вiд колодок i збереження загального нахилу тiла на перших кроках бiгу. Стартовий розгiн. Щоб добитися кращого результату в спринтi, дуже важливо пiсля старту швидше досягти у фазi стартового розгону швидкостi, близької до максимальної. Правильне i стрiмке виконання перших крокiв iз старту залежить вiд виштовхування тiла пiд гострим кутом до дорiжки, а також вiд сили i швидкостi рухiв бiгуна. Перший крок закiнчується повним випрямленням ноги, що вiдштовхується вiд передньої колодки, i одночасним пiдйомом стегна iншої ноги. Стегно пiднiмається вище (бiльше) за прямий кут по вiдношенню до випрямленої опорної ноги. Надмiрно високе пiдняття стегна невигiдне, оскiльки збiльшується пiдйом тiла вгору i утруднюється просування вперед. Особливо це помiтно при бiгу з малим нахилом тiла. При правильному нахилi тiла стегно не доходить до горизонталi i через iнерцiю створює зусилля, спрямоване значно бiльше вперед, чим вгору. Перший крок слiд виконувати можливо швидше. При великому нахилi тулуба довжина першого кроку складає 100— 130 см Навмисно скорочувати довжину кроку не слiд, оскiльки при рiвнiй частотi крокiв велика їх довжина забезпечує вищу швидкiсть, але i навмисно подовжувати його немає сенсу. Одночасно з наростанням швидкостi i зменшенням величини прискорення нахил тiла зменшується, i технiка бiгу поступово наближається до технiки бiгу по дистанцiї. Перехiд до бiгу по дистанцiї закiнчується до 25-30-го метра (13-15-й бiговий крок), коли досягається 90-95% вiд максимальної швидкостi бiгу, проте чiткої межi мiж стартовим розгоном i бiгом по дистанцiї немає. Слiд враховувати, що спринтери високого класу виходять на рубiж максимальної швидкостi до 50-60-го метра дистанцiї, а дiти 10-12 рокiв — до 25-30-го метра. Бiгуни будь-якої квалiфiкацiї i вiку на 1-iй секундi бiгу досягають 55% вiд максимуму своєї швидкостi, на 2-iй--76%, на 3-iй — 91%, на 4-iй — 95%, на 5-iй — 99%. Швидкiсть бiгу в стартовому розгонi збiльшується головним чином за рахунок подовження крокiв i трохи — за рахунок збiльшення темпу. Найбiльш суттєве збiльшення довжини крокiв спостерiгається до 8-10-го кроку (на 10-15 см), далi прирiст менший (4-8 см). Рiзкi, стрибкоподiбнi змiни довжини крокiв свiдчать про порушення ритму бiгових рухiв. Важливе значення для збiльшення швидкостi бiгу має швидке опускання ноги вниз — назад (по вiдношенню до тулуба). При русi тiла в кожному кроцi зi швидкiстю, що збiльшується, вiдбувається збiльшення часу польоту i зменшення часу контакту з опорою. Велике значення мають енергiйнi рухи рук вперед-назад. У стартовому розгонi вони в основному такi ж, як i у бiгу по дистанцiї, але з великою амплiтудою у зв'язку з широким розмахом стегон в перших кроках iз старту. На перших кроках iз старту стопи ставляться дещо ширше, нiж у бiгу по дистанцiї. Зi збiльшенням швидкостi ноги ставляться все ближче до середньої лiнiї. По сутi бiг iз старту — це бiг по двох лiнiях, що сходяться в одну до 12-15-го метра дистанцiї. межах 0,8-1,0 с. Бiг по дистанцiї. До моменту досягнення вищої швидкостi тулуб бiгуна трохи (72-80°) нахилений вперед. Впродовж бiгового кроку вiдбувається змiна величини нахилу. Пiд час вiдштовхування нахил тулуба зменшується, а в польотнiй фазi вiн збiльшується. (пiдошовне) в гомiлковостопному суглобах. У момент найбiльшого амортизацiйного згинання опорної ноги кут в колiнному суглобi складає 140-148°. У квалiфiкованих спринтерiв повного опускання на усю стопу не вiдбувається. Випрямлення опорної ноги вiдбувається у той момент, коли стегно крутеневої ноги пiдняте досить високо i знижується швидкiсть його пiдйому. Вiдштовхування завершується розгинанням опорної ноги в колiнному i гомiлковостопному суглобах (пiдошовне згинання). У момент вiдриву опорної ноги вiд дорiжки кут в колiнному суглобi складає 162-173°. В польотнiй фазi вiдбувається активне, можливе швидше зведення стегон. Нога пiсля закiнчення вiдштовхування за iнерцiєю рухається декiлька назад-вгору. Потiм, згинаючись в колiнi, починає швидко рухатися стегном вниз-вперед, що дозволяє понизити гальмiвну дiю при постановцi ноги на опору. Приземлення вiдбувається на передню частину стопи. При бiгу по дистанцiї з вiдносно постiйною швидкiстю у кожного спортсмена встановлюються характернi спiввiдношення довжини i частоти крокiв, визначальнi швидкiсть перегони. На дiлянцi дистанцiї 30-60 м спринтери високої квалiфiкацiї, як правило, показують найбiльш високу частоту крокiв (4,7-5,5 ш/с), довжина крокiв при цьому змiнюється трохи i складає 1,25±0,04 вiдносно довжини тiла спортсмена. На дiлянцi дистанцiї 60-80 м спринтери зазвичай показують найбiльш високу швидкiсть, при цьому на останнiх 30-40 м дистанцiї iстотно змiнюється спiввiдношення компонентiв швидкостi : середня довжина крокiв складає 1,35 ±0,03 вiдносно довжини тiла, а частота крокiв зменшується. Така змiна структури бiгу сприяє досягненню вищих значень швидкостi бiгу i, головне, утриманню її на другiй половинi дистанцiї. Легка атлетика є одним з основних засобiв фiзичного виховання населення. Ходьба i бiг є «фундаментальними людськими рухами, а змагання в метаннях i стрибках були популярними завжди. Адже вiд умiння далеко i точно метати, далеко i високо стрибати нерiдко залежить життя людини» Легкоатлетичнi вправи широко використовуються в тренуваннi представникiв самих рiзних видiв спорт, як прекрасний засiб для розвитку фiзичних якостей i функцiональної пiдготовки способи пiдготовки i навчання атлетiв бiжу на довгi i короткi дистанцiї. ЛІТЕРАТУРА 1. Аракелян Е. Е., Манжуев С. Х., Бражник И. И.. Використання тренажера "полегшуюча пiдвiска" в системi пiдготовки спринтерiв високої квалiфiкацiї : Метод. реком. для слушат. высш. шк. тренерiв. - М.: ГЦОЛИФК, 1989, 19 с. 2. Калинский М. І., Курський М. Д., Осипенко А. А.. Бiохiмiчнi механiзми адаптацiї при м'язовiй дiяльностi. - До.: Вища школа, 1986, 23 с. 3. Левченко А. В. Спецiальна силова пiдготовка бiгунiв на короткi дистанцiї в рiчному циклi: Автореф. дис... канд. пед. наук. М., 1982, 23 с. 4. Легка атлетика: Учебн. для ин-тов физ. культ. /пiд ред. Н. Г. Озолина, В. І. Воронкина, Ю. Н. Примакова. - Видавництво 4-е, перераб. i доп. - М.: ФиС, 1989, 671 с.