Курортно-рекреаційний комплекс України. Основні проблеми і перспективи розвитку

Курортно-рекреацiйний комплекс України. Основнi проблеми i перспективи розвитку План Вступ Роздiл І. Рекреацiйно-туристичмi ресурси України Роздiл ІІ. Стратегiї розвитку та оцiнка потенцiалу регiональних рекреацiйних систем Висновки Лiтература Вступ Сьогоднi туризм став явищем, яке увiйшло в повсякденне життя сотень мiльйонiв людей. Вiн включає всi вiльнi перемiщення людей вiд мiсця їх постiйного проживання i роботи, а також сфери виробництва i послуг, створених для задоволення потреб, якi виникають у результатi цих перемiщень. Туризм є видом дiяльностi, що має важливе значення в життi людей i сучасних суспiльств. Вiн перетворився на змiстовну форму використання вiльного часу окремих осiб i на основний засiб мiжособистiсних зв'язкiв, а також полiтичних, економiчних i культурних контактiв, що стали необхiдними внаслiдок iнтернацiоналiзацiї всiх секторiв життя нацiй. Як зазначено в матерiалах Гаазької декларацiї Мiжпарламентської конференцiї з туризму: «Туризм може бути ефективним засобом сприяння соцiально-економiчному зростанню для всiх країн, якщо одночасно вживатимуться необхiднi заходи з метою виконання найбiльш термiнових нацiональних завдань i досягнення нацiональною економiкою прийнятного рiвня самозабезпеченостi, за якого країна не повинна витрачати бiльше того, що вона сподiвається отримати вiд туризму». для задоволення естетичних потреб гостей. Численнi природнi й культурнi визначнi пам'ятки i мiсця, за умови грамотної експлуатацiї, рекламування, можуть стати джерелом iстотних доходiв всiєї України, мiсцевого самоуправлiння рiзних рiвнiв i, власне, для самих жителiв нашої держави, завдяки створенню туристичним бiзнесом нових робочих мiсць. Вважається, що завдяки ефекту мультиплiкацiї одне робоче мiсце в туризмi створює сiм нових робочих мiсць в iнших галузях i секторах, пов'язаних iз туризмом корпоративним ланцюгом. Туристичний бiзнес - це один iз небагатьох видiв господарської дiяльностi, який має високу рентабельнiсть. Звичайно, розвиток туристичної iндустрiї вимагає iнвестицiйних витрат, але ця дiяльнiсть виявляється менш капiталомiсткою, нiж в iнших галузях i секторах нацiональної економiки. Український туристичний ринок, що швидко розвивається, стає фактором перебудови української економiки в цiлому. Цi змiни полягають в оновленнi всiєї господарської структури в напрямку збiльшення частки валового внутрiшнього продукту, яка припадає на так званий третiй сектор, тобто послуги. Завдяки розвитку бiзнесу з надання туристичних послуг вiдповiдний сектор економiки буде зростати, що сприятиме досягненню поставленої Урядом України стратегiчної мети -наблизити структуру нацiональної економiки до господарської структури найбiльш розвинутих європейських країн. Потенцiал розвитку туризму в Українi справдi значний. Пов'язаний вiн передусiм iз тим культурним надбанням, яке залишили пiсля себе поколiння людей, що належали до рiзних народiв та етнiчних груп, а також iз природним середовищем – наявнiстю морських узбереж, мiсцевостей iз лiкувальними властивостями, мальовничих ландшафтiв. Україна має досить потужнi передумови розвитку туристичної iндустрiї, якi умовно можна вiднести до двох ключових категорiй: та санаторiї, джерела мiнеральних вод, лiсопарковi зони тощо); Нацiональна культурпо-iсторична спадщина, ознайомлення з якою має чимале пiзнавальне значення (передусiм у Києвi, Львовi, Чернiговi, Одесi, Кам'янцi-Подiльському, Чернiвцях, Ужгородi, Полтавi та iнших мiстах). Для реалiзацiї програми розвитку туризму в Українi та його зростаючої ефективностi передусiм необхiдна вiдповiдна матерiально-технiчна база з широко розгалуженою туристичною iнфраструктурою, особливо в регiонах. Роздiл І. Рекреацiйно-туристичмi ресурси України Рекреацiя - розширене вiдтворення сил людини (фiзичках, iнтелектуальних та емоцiйних) або дiяльнiсть, спрямована на вiдновлення продуктивних сил людини. Рекреацiйно-туристичнi ресурси (РТР) - об'єкти та явиша природного, природно-антропогенного, соцiального походження, що використовуються для туризму, лiкування, оздоровлення та впливають на територiальну органiзацiю рекреацiйної дiяльностi, формування рекреацiйно-туристичних центрiв, їх спецiалiзацiю та економiчну ефективнiсть.[1] ресурсiв визначає формування туристичного бiзнесу в тому чи iншому регiонi. Рекреацiйнi ресурси - природнi й антропогеннi геосистеми, об'єкти та явища природи, якi мають комфортнi властивостi та споживчу вартiсть для рекреацiйної дiяльностi й можуть бути використанi з метою вiдпочинку та оздоровлення людей у певний час i за допомогою iснуючих технологiй i матерiальних можливостей. Рекреацiйно-туристичнi ресурси можна умовно подiлити на три групи. 1. Природнi ресурси - об'єкти та явиїца натурального походження, залученi до сфери туризму та рекреацiї; це унiкальнi явища природи, печери, водоспади, скелi, заповiдники, гори, рiки, моря, лiкувальнi води та грязi, клiматичнi явища. До складу природних РТР входять ландшафти, геологiчнi, орографiчнi, гiдрологiчнi, клiматичнi, ґрунтово-рослиннi та фаунiстичнi компоненти бiосфери. 2. Природно-антропогеннi ресурси включають бiосфернi та природнi заповiдники, заказники, пам'ятки природи, регiональнi ландшафтнi парки, заповiднi урочища, парки -пам'ятки садово-паркового мистецтва, ботанiчнi сади, лiсо-, гiдро-, зоологiчнi, дендро-, лугопарки, печернi мiста. 3. Суспiльно-iсторичнi РТР - це об'єкти та явища антропогенного походження, залученi до сфери туризму та рекреацiї; до їх складу входять: - архiтектурно-iсторичнi об'єкти, якi представляють iсторичне та культурне минуле країни (музеї, архiтектурнi та етнографiчнi об'єкти); - бiосоцiальнi об'єкти - пам'ятники i пам'ятнi мiсця, пов'язанi з iсторичними подiями, життям i дiяльнiстю видатних представникiв науки, технiки, культури; - об'єкти, якi демонструють сучаснi здобутки країни в промисловостi, будiвництвi, сiльському господарствi, науцi й культурi, медицинi та спортi. Україна має багатi природно-клiматичнi, культурно-iсторичнi ресурси, якi створюють передумови для розвитку багатьох видiв туризму. Бiльшiсть регiонiв України має туристичнi ресурси, якi належать до всiх трьох груп, що дає можливiсть виходу на ринок з привабливими туристичними пропозицiями. Значну частину природно-рекреацiйного потенцiалу складають рекреацiйнi ландшафти (лiсовi, приморськi, гiрськi), оздоровчi ресурси (мiнеральнi води та лiкувальнi грязi), природно-заповiднi об'єкти (нацiональнi природнi та регiональнi ландшафтнi парки, бiосфернi заповiдники, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва тощо), територiї iсторико-культурного призначення (пам'ятки архiтектури та мiстобудування, iсторико-архiтектурнi заповiдники та iн.). Згiдно з оцiнкою фахiвцi потенцiйний фонд природоохоронних, оздоровчих та рекреацiйних територiй становить 12,1 млн. га, тобто 20% площi територiї України, що вiдповiдає мiжнародним показникам рацiонального збереження природно-рекреацiйних ресурсiв. Одноразова мiсткiсть ландшафтiв України, враховуючи допустимi природоохороннi норми, становить понад 40 млн чоловiк.[2] Найбiльшу питому вагу територiй i об'єктiв природно-заповiдного фонду мають: вiд 8 до 13% - Тернопiльська, Херсонська, Закарпатська, Івано-Франкiвська, Хмельницька областi; 5-7 % - Сумська, Рiвненська, Чернiвецька областi; 3-5 % - Чернiгiвська, Львiвська областi, Республiка Крим; доЗ% - Донецька, Миколаївська, Полтавська областi; до 2% - Волинська, Житомирська, Запорiзька, Одеська, Черкаська областi; до 1% - Вiнницька, Днiпропетровська, Київська, Кiровоградська, Луганська, Харкiвська областi. Особливе мiсце в системi рекреацiйного використання територiї України посiдає Кримський пiвострiв. Середньорiчна тривалiсть рекреацiйного перiоду на ньому становить 175-190 днiв. Тут же функцiонують найстарiшi в Українi грязьовi курорти -Євпаторiя, Саки та iншi. Практично в усiх областях України виявлено мiнеральнi лiкувальнi води рiзного складу. Найбiльша кiлькiсть джерел зосереджена в Карпатському регiонi, зокрема в Закарпатськiй, Львiвськiй областях. Багато джерел у Луганськiй, Днiпропетровськiй, Полтавськiй, Хмельницькiй, Черкаськiй, Київськiй, Донецькiй та iнших областях. Україна має досить значнi запаси лiкувальних грязей, зосереджених, головним чином, у пiвденних та пiвнiчно-захiдних областях. На базi грязьових покладiв працюють курорти Бердянська, Куяльника, Хаджибея та iн., а на курортах Миргорода, Моршина, Немирова, Черча поширенi торфовi грязi. Не менш важливе мiсце у розвитку туризму в Українi посiдає група туристичних ресурсiв це - культурнi об'єкти, пам'ятки iсторiї, архiтектури, археологiї, етнографiчнi особливостi територiї, що є важливим засобом задоволення потреб пiзнавально-культурної рекреацiї. Загальна кiлькiсть архiтектурно-iсторичних пам'яток з Українi становить 49147 об'єктiв, їхня цiннiсть та чисельнiсть (насичення, щiльнiсть) у межах областей iстотно рiзняться. Найбiльше архiтектурно-їсторичких пам'яток, що охороняються державою i церквою, у Львiвськiй обл. (3134), Київськiй (2886), Чернiгiвськiй (2859) областях, АРК (3141). Найцiннiшi культурно-iсторичнi ресурси - у Київськiй, Львiвськiй, Тернопiльськiй, Полтавськiй, Чернiгiвськiй областях, Республiцi Крим. Специфiчною складовою частиною рекреацiйних ресурсiв є бiосоцiальнi рекреацiйнi ресурси - соцiальнi та природнi об'єкти. явища, подiї, якi пов'язанi з життям, дiяльнiстю або перебуванням в Українi вiдомих людей рiзних нацiональностей: французiв -Оноре де Бальзака (м. Бердичiв, Корець), Д. Рiшельє, Ж. Лябурс (м. Одеса), угорця Ф. Лiста (м. Київ), нiмцiв - Х. Стiзена(м. Ялта i. П. Целана (м. Чернiвцi), iспанця Хосе (Йосипа) де Рiбаса (м. Одеса), англiйцiв Д. Говарда (м. Херсон), У. Черчiлля (м. Ялта), iталiйця В. В. Растреллi (м. Київ), чехiв Я. Гашека (м. Київ, Рiвне, Дубно, Корець), Й. Главки (м. Чернiвцi), О. Яропiа, Я. Налепки (м. Овруч), полякiв А. Мiцкєвича(м. Львiв), Л. Варинського (м. Канiв), Я. Домбровського (м. Житомир), Я. Корчака, В. Василевської (м. Київ), американцiв Д. Хьюза (м. Донецьк), Т. Драйзера (м. Київ), Д. Стейнбека (м. Київ), Д. Рiда (м. Рiвне, Корець), Т. Рузвельта (м. Ялта), турка Назима Хiкмета (м. Київ), шведа Майка Йогансена (м. Полтава, Харкiв), норвежцiв Фритьофа Нанесена (м. Харкiв), Тура Хейєрдала (м. Київ) та iн. Вiйськовий меморiал, присвячений британцям, що загинули пiд час Кримської вiйни 1853-1856 рр. (м. Севастополь), поховання шведiв на полi Полтавської битви (м. Полтава), австрiйцiв, що загинули в Сталiнградськiй битвi в 1943 р., мiсця розстрiлу польських громадян (с. Бикiвня пiд Києвом, м. Луганськ) та iншi теж входять до рекреацiйних антропологiчних ресурсiв.[3] Поступово туристичнi можливостi України пiзнають полiтики, бiзнесмени, вченi, спортсмени, артисти, просто рядовi громадяни з усiх країн свiту, що приїздять до нас з метою вивчення та обмiну передовим досвiдом в авiабудуваннi, металургiї, медицинi, участi в спортивних змаганнях, проведення концертних заходiв та iн. В Українi вже стала регулярною органiзацiя мiжнародних i нацiональних туристичних виставок, салонiв, бiрж, ярмаркiв, фестивалiв, конкурсiв, якi з кожним роком залучають все бiльше i бiльше iноземних гостей. Маючи такий ресурсний потенцiал, туризм України повинен сприяти змiцненню економiки країни, наповненню державного бюджету, зростанню добробуту українських громадян, збереженню iсторико-культурної спадщини, пiднесенню духовного потенцiалу суспiльства. Найголовнiшим у ефективному використаннi рекреацiйних ресурсiв є наявнiсть туристичної iнфраструктури. Це готелi, мотелi, будинки вiдпочинку, пансiонати, санаторiї, заклади харчування, транспортнi засоби, заклади для розваг, атракцiї та iн. Коротко характеризуючи матерiальну базу туризму, можна вiдзначити, що на початок 2002 року в Українi налiчувалось 1258 пiдприємств готельного господарства загальною кiлькiстю 100,67 тис. мiсць. За формою власностi вони розподiляються таким чином: 40% перебувають у державнiй та комунальнiй власностi, 57% - у колективнiй та 3% - у приватнiй. Найбiльше готелiв налiчується в таких регiонах України: м. Київ (7,3% вiд загальної кiлькостi по Українi), Одеська область (7,3%), Автономна Республiка Крим (6,8%), в областях: Днiпропетровськiй (6,4%), Харкiвськiй (5,8%), Донецькiй (5,6%;). Рекреацiйнi можливостi України характеризуються також наявнiстю 3 304 санаторно-курортних та оздоровчих закладiв рiзної вiдомчої пiдпорядкованостi та форм власностi, серед них: санаторiїв - 487, санаторiїв-профiлакторiїв - 357, баз та iнших закладiв вiдпочинку - 2 015, пансiонатiв вiдпочинку - 235, будинкiв вiдпочинку - 38, пансiонатiв з лiкуванням - 68, iнших закладiв - 104. За формою власностi цi заклади розподiляються: державна - 37%, колективна - 58%, приватна - 0,9%, власнiсть мiжнародних органiзацiй - 3,9%. Бiльшiсть готелiв, мотелiв, кемпiнгiв, санаторiїв, баз вiдпочинку та туристичних баз будувались за проектами, що сьогоднi не вiдповiдають мiжнародним стандартам, мають значний знос будiвель та оснащення, тому сьогоднi потребують капiтального ремонту, перебудови та переоснащення. На початок 2002 року в Українi функцiонували 2,7 тис. туристичних пiдприємств, що становить 64% вiд загальної кiлькостi тих, якi отримали лiцензiю на туристичну дiяльнiсть. Бiльше половини (52%) дiючих туристичних пiдприємств сконцентровано у трьох регiонах: м. Київ (25%), Автономнiй Республiцi Крим (18%), Захiднiй Українi (9%). а й служити провiдним фактором пiднесення всього соцiально-економiчного життя країни. З точки зору органiзацiї iнфраструктурного забезпечення рекреацiйного процесу одне з ключових мiсць належить транспортнiй системi. Питання охоплює проблему транзитних перевезень, органiзацiю залiзничного сполучення, розвиток автомагiстралей, повiтряного, морського, рiчкового транспорту. туристiв з резервом транспортних потужностей на деяких видах транспорту. кожнiй з них у короткi термiни вирiшити бiльшiсть питань, зокрема - розбудови туристичної iнфраструктури за напрямками нацiональної мережi транспортних коридорiв iз залученням приватного капiталу (нацiонального i закордонного). В Українi прийнято Програму функцiонування нацiональної мережi мiжнародних транспортних коридорiв, її реалiзацiя дозволить вирiшити проблему облаштування дорiг, створити сприятливi умови для розвитку туристичної iндустрiї. обслуговування. Проблема iнфраструктурного облаштування територiї України може бути вирiшена лише завдяки iнвестуванню в її розбудову великих коштiв, у тому числi з боку центральної та мiсцевих влад, її розв'язання можливе лише в контекстi практичних дiй щодо економiчного пiднесення країни. Кiлькiсть туристiв, якi вiдвiдують Україну, щороку зростає. У 2002 р. кiлькiсть iноземних туристiв становила 6,3 млн осiб, а прирiст склав 9,2%. У 2003 р. кiлькiсть iноземних туристiв зросла до 6,8 млн туристiв, прирiст становив 7,9%. Обсяг внутрiшнього туризму також поступово збiльшується. Впродовж 2002 р. Україною подорожували 7,2 млн внутрiшнiх туристiв, або на 4,1% бiльше, нiж у 2001 р. У 2003 р. кiлькiсть внутрiшнiх туристiв сягнула 7,5 млн осiб, або на 4,5% бiльше, нiж у 2002 р. Збiльшується й кiлькiсть екскурсантiв та вiдвiдувачiв музеїв. У 2002 р. було зареєстровано 19,5 млн осiб, а прирiст склав 3,0% . У 2003 р. прирiст збiльшився на 2,4% , або до 20,0 млн осiб. Обсяг споживання туристами товарiв та послуг туристичної, курортної та iнших галузей нацiональної економiки у 2002 р. зрiс на 8,0% i становив 22,6 млрд грн. (з 1 308 одиниць у 2000 р. до 1254 одиниць у 2002 р. - зменшення на 0,3%), а також кiлькостi санаторно-курортних закладiв (вiдповiдно - з 3 327 одиниць до 3 242 одиниць, з яких щороку не працюють з рiзних причин близько 700 одиниць). Однiєю з причин такого становища є низька iнвестицiйна активнiсть вiтчизняних та iноземних iнвесторiв, що зумовлена, насамперед, глибинними процесами реформування економiки перехiдного перiоду. Незважаючи на поступове скорочення кiлькостi та мiсткостi готелiв i санаторно-курортних закладiв, збiльшується кiлькiсть обслугованих ними осiб та обсяги наданих послуг, насамперед за рахунок пiдвищення ефективностi їх роботи та iнтенсифiкацiї працi. Сукупний обсяг послуг, наданих пiдприємствами туристичне: та курортної галузей у 2002 р., становив 3,1 млрд грн (прирiс: склав 12,2%), ау 2003 р. - 3,3 млрд грн (прирiст - 8,3%). У 2003 р. простежується пiдвищення завантаженостi готелiв та iнших мiсць для короткотермiнового проживання з 26% у 2002 р. до 27% у 2003 р., а санаторно-курортних закладiв, вiдповiдно - з 38% до 40% . Частка послуг туристичної та курортної галузей у ВВП зростає вiд 1,32% у 2000 р. до 1,36% у 2001 р. та 1,39% у 2002 р., а у 2003 р. вона склала 1,41%. Середня чисельнiсть працiвникiв туристичної та курортної галузей у 2002р. зросла на 2,0% i дорiвнювала 189,5 тис. осiб, в т. ч.: працiвникiв суб'єктiв туристичної дiяльностi (лiцензованих турагентствi туроператорiв, що надавали послуги) - 39,7 тис. осiб; готелiв та iнших мiсць для короткотермiнового проживання -28,4 тис. осiб; санаторно-курортних закладiв -121,3 тис. осiб. У 2003 р. очiкується збiльшення загальної кiлькостi працюючих, зайнятих на пiдприємствах туристичної та курортної галузей, до 192,0 тис. осiб, або на 1,3%. Разом з тим, обсяги туризму в Українi можуть бути бiльшими, а туристично-рекреацiйний потенцiал реалiзовуватись ефективнiше за умови вирiшення таких проблем, як невiдповiднiсть високої вартостi готельних послуг їх низькiй якостi порiвняно з мiжнародними стандартами. Основнi статистичнi данi розвитку турiндустрiї в Українi наведено у таблицi 1. 1.[4] Таблиця 1. 1. 2000 2001 2002 2003 2003-2002% Кiлькiсть iноземних туристiв,якi вiдвiдали Україну,млн осiб 4,4 5,8 6,3 6,8 107,9 Кiлькiсть внутрiшнiх туристiв,млн осiб 6,6 6,9 7,2 7,5 104,5 Кiлькiсть екскурсантiв,млн осiб 17,6 19,0 19,5 20,0 102,4 Обсяг туристського споживання, млн. грн (розраховано за рекомендацiями ВТО) 18,5 20,9 22,6 23,8 105,3 Кiлькiсть пiдприємств* туристичної та курортної галузей, що надавали послуги 5709 5821 6303 6500 103,1 2277,2 2736,2 108,3 180,9 185,7 189,5 192,0 101,3 Завантаженiсть туристичної iнфраструктури готелiв, санiтарно-курортних закладiв 0,24 0,38 0,25 0,39 0,26 0,38 0,27 0,40 103,8 105,3 * Враховано кiлькiсть госпрозрахункових санаторно-курортних закладiв, не враховано iншi санаторно-курортнi заклади. ** Враховано фiнансовi показники госпрозрахункових санаторно-курортних закладiв, не враховано фiнансовi показники iнших санаторно-курортних закладiв. нового позитивного iмiджу України на свiтовому ринку послуг, потрiбнi новi стратегiї розвитку сiльського туризму в нашiй державi. Роздiл ІІ. Стратегiї розвитку та оцiнка потенцiалу регiональних рекреацiйних систем В умовах ринкової економiки та iнтеграцiї України до свiтової спiльноти прiоритетного значення набуває туристична сфера. Як свiдчить свiтовий досвiд, туризм має високу ефективнiсть, яка за темпами зростання в кiнцi другого тисячолiття випередила автомобiлебудування та видобуток нафти i вийшла на перше мiсце серед iнших галузей економiки. Слiд наголосити, що в Українi основи теорiї, науковi принципи i методи туризму формувались ще у дорипкову «епоху». Можливо, саме цим пояснюється недостатня розробленiсть економiчних i управлiнських аспектiв туризму. У зв'язку з цим достатньо слабо розробленi i бiльшiсть прикладних питань органiзацiї й iнформацiї у сферi туризму. Сьогоднi, коди в українському туризмi домiнує конкурентне середовище, а минула централiзована сфера туризму значно дерегульована, потрiбнi науковi працi, якi б слугували прийняттю рiшень, тобто допомагали здiйснювати управлiння в цiй складнiм сферi комерцiйної дiяльностi. Туризм, як вiдносно новий об'єкт мiждисциплiнарних дослiджень, постiйно знаходиться в центрi уваги економiчної та економiко-географiчної науки. Найбiльш системно проблеми розвитку туризму розглядаються в економiко-географiчному аспектi, який передбачає дослiдження поняття, структури, особливостей, територiальної локалiзацiї туристичних ресурсiв, особливостей розвитку територiально-рекреацiйних систем. Українi проводити структурнi реформи у напрямку переважання послуг над iншими секторами економiки, акцентувати увагу на ефективнiшому використаннi туристичного потенцiалу. На нашу думку, одним iз перспективних напрямiв розвитку регiонiв України може стати туризм, який має вiдповiдне природно-ресурсне, iнфраструктурне, трудоресурсне, органiзацiйно-iнформацiнне забезпечення у регiонах i подальший розвиток якого повинен враховувати особливостi регiонiв, тому що сьогоднi розвиток регiонiв України характеризуються значними вiдмiнностями в рiвнях соцiально-економiчного розвитку, неузгодженiстю ряду законодавчих i нормативних актiв, недостатньо чiтко визначеною загальнодержавною стратегiєю. Спостерiгається надмiрна концентрацiя населення i виробництва у великих мiстах, неефекi iнший, уповiльнений розвиток бiльшостi середнiх i маленьких мiст. Це є наслiдком надмiрного втручання держави в регiональну полiтику протягом довготривалого перiоду, що призвело до значних територiальних диспропорцiй економiчного розвитку країни, погiршення демографiчної ситуацiї в країнi, стану зайнятостi, зниженню якостi життя населення, занепаду сiльської мiсцевостi. В усiх регiонах України посилюються процеси депопуляцiї населення, погiршується стан житлово-комунального господарства, санiтарно-гiгiєнiчна й епiдемiологiчна ситуацiя, зменшуються обсяги капiтальних вкладень у розвиток житлового будiвництва, введення в експлуатацiю нових i вiдремонтованих житлових будинкiв. Ради: «Європейський вибiр. Концептуальнi основи стратегiї економiчного i соцiального розвитку України на 2002-2011 рр.» (вiд 30. 05. 02 р.). Аналiз статистичних даних розпитку туризму за 2002 р. виявив наступне. Суб'єктами туристичної дiяльностi України було обслуговано майже 2,0 млн. екскурсантiв та 2,3 млн. туристiв, в т. ч. за видами туризму: iноземних (в'їзних) - 417,7 тис. осiб (18% вiд загального числа); зарубiжних (виїзних) - 302,6 осiб (13%); внутрiшнiх - 1 млн. 545 тис. осiб (69%). Прирiст на 90,2 тис. осiб або на 4% (порiвняно з попереднiм роком) забезпечений завдяки активiзацiї: - iноземного (в'їзного туризму - у семи регiонах); - внутрiшнього — у 21 регiонi; - зарубiжного - у 16 регiонах. Обсяг послуг, наданих суб'єктами туристичної дiяльностi 2002 р. становив 1,4 млрд. гри. i збiльшився на 14,9%, або на 179,5 млн. гри. порiвняно з 2001 роком. обсягiв за iноземним та внутрiшнiм вилами туризму; - у Тернопiльськiй областi - на 1,1 % ,або на 3,1 млн. грн. Найбiльший прирiст обсягiв наданих туристичних послуг забезпечили пiдприємства АР Крим, областей Одеської та Харкiвської. Найбiльшi обсяги наданих послуг за рiк, що припадають в середньому на одне пiдприємство, зареєстрованi в Тернопiльськiй (52 тис. грн.), Чернiгiвськiй (90 тис. грн.), Рiвненськiй (124 тис. грн.) областях. Платежi до бюджету суб'єктiв туристичної дiяльностi становили 136,2 млн. грн. i зросли на 7,4 млн. грн. порiвняно з 2001 роком. Найвагомiший прирiсi платежiв до бюджету забезпечили пiдприємства АР Крим (на 2,1 млн. грн. або на 7,2%), Одеської (на 1,5 млн. гри. або па 1,4%), Херсонської (па 1,0 млн. грн або на 30,8%;), Донецької (на 0,9 млн. грн. або у 1,5 рази) областей. Звертає на себе увагу скорочення платежiв до бюджету на фонi зростання обсягiв наданю послуг в Житомирськiй (-31,2%), Сумськiй (-4,4%), Херсонськiй ( 2,37%), Карпатськiй (-0,8%) областях.[5] Найбiльшi платежi до бюджету за рiк, що припадають в середньому на одне пiдприємство, зареєстрованi у таких регiонах як м. Київ, Херсонська область, Одеська область, АР Крим. З наведеного вище можемо зробити висновки, шо поступово пiдвищується ефективнiсть господарської дiяльностi у сферi туризму в наступних регiонах України: м. Києвi, АР Крим, м. Севастополi, областях Львiвськiй, Волинськiй, Івано-Франкiвськiй. З iншого боку, неповною мiрою використовується туристичний потенцiал бiльшостi регiонiв України. Незважаючи на позитивнi зрушення в туристичнiй сферi України, розвиток туризму в регiонах вiдбувається повiльно порiвняно зi свiтовими туристичними регiонами. Аналiз розвитку туризму в регiонах України доводить наявнiсть досить сприятливих чинникiв для сталого розвитку туризму. В той же час наявнi ресурси не використовуються належним чином через низький рiвень розвитку iнфраструктури, в якiй одне з перших мiсць належить транспортнiй системi. Важливими проблемами залишаються подальше вдосконалення залiзничної мережi регiонiв, електрифiкацiя окремих вiдрiзкiв дорiг, реконструкцiя i модернiзацiя залiзничних вокзалiв. Треба пiдкреслити, що i наявна матерiально-технiчна база туризму в регiонах використовується неефективно через низку причин: - асортимент туристичних послуг i рiвень сервiсу значно вiдстають вiд зарубiжних стандартiв; - цiни на готельнi послуги мають постiйну тенденцiю до зростання, хоча це не завжди пов'язано з покращенням комфортностi та рiвня обслуговування; Через низький рiвень завантаженостi пiдприємств готельного господарства керiвники вищевказаних пiдприємств змушенi шукати iншi напрямки використання примiщень (наприклад, оренда стороннiм органiзацiям для використання не за прямим призначенням - головним чином пiд офiси). Головними питаннями сьогодення та найближчої перспективи, вважаємо, є не збiльшення кiлькостi об'єктiв i їх потужностей, а налагодження конкурентоспроможного ринку туристичних послуг шляхом модернiзацiї iснуючої матерiально-технiчної бази. Для цього на державному рiвнi необхiдно вирiшити ряд першочергових питань: - розробка державних гарантiй повернення iнвестицiй; - зменшення вiдсотку за наданий кредит до 5-7%; - надання «податкових канiкул» суб'єктам господарювання, шо здiйснюють реконструкцiю туристичних об'єктiв, на перiод проведення цих робiт. дозволiв на дiлянку (наприклад, будiвництво 10 км. дорiг, ремонт школи тощо). Сучасний стан розвитку рекреацiйного природокористування характеризують такi кiлькiснi показники: природно-рекреацiйний потенцiал (ПРП) територiй, площi земель природно-заповiдного фонду, рекреацiйного, оздоровчого, культурно-iсторичного призначення заданими Земельного кадексу України. Якiснi показники забезпечення регiонiв рекреацiйними ресурсами та територiями характеризують: - рiвень забезпечення регiонiв лiкувальними грязями; - рiвень природно-рекреацiйного потенцiалу регiонiв, що визначається як його частка у загальному ПРП; - рiвень концентрацiї ПРП на І тис. жителiв регiону; - рiвень концентрацiї ПРП па І тис. рекреантiв; - рiвень забезпечення регiонiв землями рекреацiйного призначення, що визначається як вiдношення потенцiйної потреби до площi цих земель; - рiвень концентрацiї рекреацiйних земель на одиницю площi регiону; - рiвень концентрацiї рекреацiйних земель на І тис. жителiв регiону; - рiвень концентрацiї рекреацiйних земель на 1 тис. рекреантiв. Чернiгiвська областi. Це обумовлено особливостями регiонального землекористування та господарського спрямованiстю регiонiв: це непромисдовi областi, розташованi у Полiському та Карпатському рекреацiйних регiонах, де високий рекреацiйний потенцiал i низький або середнiй рiвень ного винижчi показники у Днiпропетровськiй, Київськiй, Вiнницькiй, Донецькiй, Запорiзькiй, Кiровоградськiй, Харкiвськiй, Черкаськiй областях. В основному - це областi з розвиненою промисловiстю, що обумовлює прiоритети землекористування. За рiвнем концентрацiї земель на 1 тис. рекреантiв найвищi позицiї займають Чернiвецька, Хмельницька, Чернiгiвська, Волинська, Івано-Франкiвська, Рiвненська, Сумська, Тернопiльська областi, де рiвень рекреацiйного навантаження - один з найменших за кiлькiстю рекреантiв. Рiвень концентрацiї природно-рекреацiйного потенцiалу найвищий у Чернiвецькiй, Хмельницькiй, Чернiгiвськiй, Сумськiй, Рiвненськiй, Тернопiльськiй, Івано-Франкiвськiй, Закарпатськiй, Житомирськiй, Волинськiй областях. Найнижчi показники в АР Крим, Вiнницькiй, Днiпропетровськiй, Донецькiй, Запорiзькiй, Київськiй, Кiровоградськiй, Львiвськiй, Миколаївськiй, Одеськiй, Херсонськiй, Черкаськiй областях. Найбiльший вплив на цi показники мала частка природно-рекреацiйного потенцiалу у структурi ПРП потенцiалу регiону, що значною мiрою визначило площi земель, якi використовуються чи можуть використовуватися для розвитку рекреацiйного природокористування. За рiвнем концентрацiї природно-рекреацiйного потенцiалу на одного рекреанта найвищi показники у Чернiвецькiй, Житомирськiй, Сумськiй, Хмельницькiй, Чернiгiвськiй областях, що також пов'язано з низьким рiвнем рекреацiйного навантаження.(див. табл. 2. 1)[6] Таблиця 2. 1. Загального iндексу групи показникiв природно-ресурсного забезпечення регiонiв Адмiнiстративнi утворення Індекс рiвня концентрацiї регiону Груповий iндекс ПРП Рекреацiйних земель 0,494 0,576 0,047 0,173 0,072 0,434 1,814 Вiнницька 0,474 0,152 0,142 0,143 0,102 0,317 1,323 Волинська 1,236 1,396 0,030 0,498 0,566 0,525 4,217 0,106 0,102 0,043 0,001 0,042 0,118 0,412 Донецька 0,101 0,274 0,185 0,000 0,091 0,123 0,763 1,588 0,551 0,116 0,001 0,264 0,741 3,262 Закарпатська 2,268 1,301 0,661 0,146 0,202 1 5,500 Запорiзька 0,050 0,270 0,055 0,002 0,119 0,040 0,537 Івано-Франкiвська 0,965 2,066 0,520 0,350 0,432 0,431 4,764 Київська 0,589 0,204 0,059 0,003 0,025 0,408 1,230 Кiровоградська 0,421 0,119 0,163 0,000 0,044 0,137 0,876 Луганська 0,358 0,338 0,089 0,000 0,316 0,266 1,365 Львiвська 0,919 0,513 0,844 0,001 0,173 0,797 4,246 Миколаївська 0,087 0,360 0,063 0,000 0,216 0,051 0,762 Одеська 0,160 0,418 0,087 0,004 0,312 0,163 1,140 Полтавська 0,400 0,643 0,285 0,134 0,337 0,259 2,049 Рiвненська 0,625 1,459 0,081 0,228 0,827 0,260 3,535 Сумська 0,999 1,396 0,028 0,000 0,495 0,359 3,231 0,693 1,196 1,000 0,009 0,517 0,226 3,650 Харкiвська 0,464 0,233 0,106 0,000 0,057 0,414 1,254 Херсонська 0. 046 1,010 0,081 0,004 0,588 0,027 1,752 Хмельницька 0,777 2,586 0,266 0,002 1,000 0,293 4,925 Черкаська 0,584 0,238 0,063 0,000 0,069 0,282 1,225 1,444 1,777 0,039 0,000 0,274 0,150 3,689 Чернiгiвська 0,941 1,871 0,283 0,033 0,380 0,398 3,898 Аналiз сучасного стану рекреацiйного природокористування в України свiдчить про високий рiвень забезпечення рекреацiйними ресурсами АР Крим, Івано-Франкiвської, Львiвської, Закарпатської, Одеської областей, високу iнтенсивнiсть використання природно-рекреацiйного потенцiалу в АР Крим, Донецькiй, Днiпропетровськiй, Запорiзькiй, Київськiй, Луганськiй, Львiвськiй, Миколаївськiй, Одеськiй, Херсонськiй областях, у Житомирськiй, Волинськiй, Івано-Франкiвськiй, Тернопiльськiй, Чернiгiвськiй, Чернiвецькiй, Сумськiй, Хмельницькiй областях. Низька частка земель рекреацiйного призначення в структурi земельного фонду України свiдчить про низький рiвень використання природно-рекреацiйного потенцiалу регiонiв i несприйпяття його як повноправної i потужної складової природо-ресурсного потенцiалу загалом. Це призводить до використання земель iз цiнними ПРП в iнших сферах дiяльностi. Водночас така ситуацiя обумовлена недосконалiстю Земельного кодексу та пiдходiв до розмежування земель за їх призначенням, вiдсутнiстю дослiджень стану земель i найдоцiльнiших форм та сфер їх використання з урахуванням економiчної, соцiальної та екологiчної доцiльностi. Загалом Україна має вигiдне географiчне розташування, сприятливi клiматичнi умови, унiкальнi природнi ландшафти. Рiвень використання прнродно-рекреацiйного потенцiалу незначний, що робить сферу рекреацiйного природокористування перспективною для багатьох регiонiв. Нерiвномiрнiсть розподiлу земель рекреацiйного призначення в регiонах, i їх рiзна структура є передумовою формування певної спецiалiзацiї рекреацiйної дiяльностi, що обумовлює необхiднiсть i глибоких маркетингових дослiджень, якi лягли б в основу вироблення регiональних стратегiї розвитку рекреацiйного природокористування. складною ситуацiєю та розподiльчим розташуванням регiону. Хоча для ефективнiшої дiяльностi у сферi рекреацiйного природокористування основною передумовою є наявнiсть рекреацiйних ресурсiв, не менш важливим є здiйснення iнегитуцiйних перетворень, впровадження ринкових механiзмiв функцiонування для досягнення економiчної ефективностi. Необхiдною передумовою ефективного функцiонування i досягнення високих результатiв рекреацiйної системи регiону є формування та вибiр стратегiї її розвитку i контроль за реалiзацiєю. Безумовно, вибiр стратегiчного напрямку розвитку може стосуватися не тiльки регiону як цiлiсної системи, а й напрямку реалiзацiї стратегiчного потенцiалу. на результатах всебiчного глибокого аналiзу соцiальпо-економiчного, екологiчного стану регiону; вивченнi його природно-ресурсного, трудового, iнвестицiйного, виробничого потенцiалу. Оскiльки стратегiчний потенцiал рекреацiнної системи регiону є новим поняттям, то науковцями ще не сформований пiдхiд до формування стратегiї його реалiзацiї. Розробка стратегiї розвитку рекреацiйної системи регiону та реалiзацiя її стратегiчного потенцiалу вимагає: визначення цiлей та мети розвитку рекреацiйної системи регiону; проведення комплексного аналiзу стратегiчного потенцiалу, що дозволить визначити конкурентнi переваги кожної рекреацiйної системи, якi є основними чинниками зростання показникiв ефективностi її дiяльностi; обгрунтування вибору стратегiї: взначення механiзмiв реалiзацiї стратегiї, здiйснення монiторингу стану розвитку рекреацiйної системи регiону та її стратегiчного потенцiалу. При обгрунтуваннi вибору стратегiї розвитку рекреацiйної системи потрiбно враховувати; кiлькiсний i якiсний склад стратегiчного потенцiалу; потреби споживачiв у рекреацiйних послугах; цiльовий ринок, на який орiєнтується регiон; рiвень освоєностi та використання складових стратегiчного потенцiалу; сформований iмiдж територiї. За умови обдуманого та зваженого вибору стратегiї реалiзацiї стратегiчного потенцiалу рекреацiйної системи регiону можливим стане ефективний розвиток пiдприємництва, який є потужним джерелом доходiв мiсцевих бюджетiв, створює новi робочi мiсця, екологiчно чисте середовище, прийнятнi цiни, можливiсть якiсного вiдпочинку. Рiзноманiття структур стратегiчного потенцiалу, рiзний рiвень урбанiзацiї, соцiально-економiчного та екологiчного розвитку регiонiв обумовлюють суттєвi вiдмiнностi у розвитку регiональних рекреацiйних систем. Серед базових стратегiй розвитку регiональних рекреацiйних систем видiляють: -для регiонiв, на територiї яких знаходиться унiкальнi рекреацiйнi системи. При виборi цiєї стратегiї спрямована на задоволення внутрiшнього та зовнiшнього попиту у рекреацiйних послугах; Крiм того, цей тип необхiдно обирати тим рекреацiйним системам, в яких немає яскраво раженої рекреацiйної орiєнтацiї, але розвиток галузей, якi перешкоджають функцiонуванню рекреацiї, обмежується. Дiяльнiсть рекреацiйної системи при виборi цього типу стратегiї орiєнтується на задоволення внутрiшнього попиту в рекреацiйних послугах i частково зовнiшнього; - стратегiю диверсифiкацiї. Цей тип характерний для регiонiв якi мають незначний природно-рекреацiйний потенцiал, проте його частка в структурi прнродно-ресурсного потенцiалу регiону с значною, а стратегiчний потенцiал - високим чи середнiм. Рекреацiйна система при виборi цiєї стратегiї нацiлена на повне задоволення внутрiшнього попиту; - стратегiю лiбералiзацiї. Цей тип характерний для рекреацiйних систем де поряд з цiнними рекреацiйними ресурсами є iншi природнi ресурси, економiчна цiннiсть яких спiввiдносна iз цiннiстю рекреацiйних ресурсiв. При виборi цiєї стратегiї в регiонi рiвноцiнно розвиваються як промисловiсть, так i рекреацiя, при чому без шкоди одна для одної. При виборi цiєї стратегiї цiльовим ринком рекреацiйної системи буде внутрiшнiй; - вiдступну стратегiю. Цей тип стратегiї характерний для регiонiв, де рекреацiя не вiдноситься до прiоритетних сфер дiяльностi, а стратегiчний потенцiал є низьким. У цьому випадку рекреацiйна система розвивається так, щоб не зашкодити розвитку iнших сфер нацiональної економiки та орiєнтується на часткове задоволення внутрiшнього попиту в рекреацiйних послугах. структурою стратегiчного потенцiалу, сформованою за функцiональним принципом, а також на основi розподiлу та спецiалiзацiї працi. Тому другим рiвнем багаторiвневої моделi формування стратегiй розвитку регiональної рекреацiйної системи та реалiзацiї стратегiчного потенцiалу є розробка функцiональних стратегiй. Функцiональна стратегiя тип забезпечуючої стратегiї, яка визначає функцiональну орiєнтацiю певної рекреацiйної системи залежно вiд складу її стратегiчного. потенцiалу. [7] Серед функцiональних стратегiй доцiльно видiлити: пам'яток; - стратегiю розвитку спортивної рекреацiї. Орiєнтацiя на внутрiшнiй i частково зовнiшнiй попит. Основний чинник- наявнiстьсприятдиних клiматичних i природно-географiчних умов, розвиток спецiальної iнфраструктури; ресурсiв, зокрема мiнеральних вод та лiкувальних грязей, санаторiїв i пансiонатiв з лiкуванням, квалiфiкованих працiвникiв, сприятливих екологiчних умов; - стратегiю розвитку оздоровчої рекреацiї. Орiєнтацiя на зовнiшнiй i внутрiшнiй попит. Основi її чинники - наявнiсть земель оздоровчого призначення та рекреацiйних ресурсiв для реалiзацiї цiлей оздоровлення: воднi, лiсовi та мiнеральнi ресурси, заклади спецiальної iнфраструктури та квалiфiкованi працiвники, сприятлива екологiчна ситуацiя та клiмат. - стратегiю диференцiйованої спецiалiзацiї - характерна для рекреацiйних систем, де є можливостi для розвитку сумiжних сфер рекреацiї, наприклад, оздоровчої та лiкувальної; - стратегiю унiверсальної спецiалiзацiї - характерна для рекреацiйних систем, у яких наявнi умови для розвитку всiх сфер рекреацiї. В основному цей тин стратегiї обирають регiони з високим рiвнем стратегiчного потенцiалу рекреацiйної системи. Туризм виступає дiєвим засобом формування ринкових механiзмiв, поповнення державного i мiсцевого бюджетiв, створення нових робочих мiсць, однiєю з форм рацiонального використання вiльного часу, змiстовного проведення дозвiлля, оздоровлення нацiї. Одним з основних напрямкiв туризму стає сiльський туризм, що має усi шанси на ефективний i успiшний розвиток. Роздiл ІІІ. Сiльський туризм. Оцiнка сучасного стану та перспективи розвитку З початку XXI ст. сiльський зелений туризм, за визнанням експертiв Всесвiтньої туристичної органiзацiї (ВТО), є одним з секторiв туристичної iндустрiї, що динамiчно зростають. Ідеї охорони навколишнього середовища, що стали надзвичайно популярними серед захiдної цивiлiзацiї, охопили й iндустрiю туризму. Внаслiдок цього серед масових туристiв виник попит на види туризму, альтернативнi масовому, — так званi зеленi подорожi. Згiдно з офiцiйними статистичними даними ВТО, "зеленi" подорожi нинi займають вiд 7 до 20 % у загальному обсязi турпоїздок. Темпи росту сiльського зеленого туризму оцiнюються вiд 10—20 % до 30% у рiк (для пригодницького туризму, до складу якого вiн входить за статистикою ВТО), а його частка в доходах вiд мiжнародного туризму сягає 10—15 % .[8] Тiльки один європейський ринок сiльського зеленого туризму, за оцiнками Європейської Федерацiї Фермерського та Сiльського Туризму, на сьогоднi складає близько 2 млн. лiжко-мiсць. Український ринок потенцiйно здатний прийняти й розмiстити на селi близько 150 тис. "зелених" туристiв. У 1990-х рр. сiльськi мiсцевостi України зазнали iстотних структурних змiн: проблем iз зменшенням населення, зростанням безробiття, зменшенням прибуткiв, масовою заробiтчанською мiграцiєю, погiршенням соцiального захисту, втратою сiльської iдентичностi й культури. Упродовж останнiх 15 рокiв незалежного розвитку Україна має стiйку негативну тенденцiю до скорочення кiлькостi сiльських населених пунктiв, тобто вимирання сiл. З 1990 р. до початку 2006 р. Україна втратила 312 сiл. їхнi назви щезли не лише з дорожнiх вказiвникiв i регiональних документiв, а навiть iз сучасних географiчних карт. За даними офiцiйної статистики, нинi в Українi залишилося близько 28 600 сiл, однак у 8,5 тис. з них упродовж останнiх трьох рокiв не народилася жодна дитина. А це означає, що такi села також приреченi на "тихе" вимирання. Нинi українськi демографи щораз частiше оперують такими науковими поняттями, як "поселення, що зникають" та "занепадаючi поселення". Для прикладу, лише у Львiвськiй областi до категорiї тих, що зникають, офiцiйно зараховано 85 (4,6 %) сiльських поселень. Це села з населенням до 50 осiб, з кризовою демографiчною ситуацiєю — домiнуванням населення пенсiйного вiку (60—80 % ). У багатьох з цих малих сiл на сьогоднi проживають лише особи пенсiйного вiку або пенсiйного i працездатного передпенсiйного. Звичайно, внаслiдок природного скорочення населення такi поселення надалi зникатимуть. Вiдродження i подальший економiчний та соцiальний розвиток сiльських громад України нинi пов'язують з iндустрiєю туризму, зокрема, сiльського зеленого. Науковi дослiдження свiдчать про те, що сiльський туризм здатний забезпечити економiчну та демографiчну стабiльнiсть у сiльських мiсцевостях та вирiшити їхнi соцiально-економiчнi проблеми. Регiони України мають надзвичайно багату природно- й етнокультурноресурсну базу, що створює передумови для його широкого використання у вiдпочинкових цiлях. М'який клiмат, мальовничi ландшафти, цiкава iсторико-культурна спадщина є запорукою органiзацiї рiзнобiчного вiдпочинку й туризму в сiльських мiсцевостях нашої країни. для започаткування й розвитку пiдприємницької дiяльностi, що дає додатковi прибутки та пiдвищує рiвень зайнятостi членiв сiльських родин. Крiм цього, дiяльнiсть сiльських громад з органiзацiї агрорекреацiйного сервiсу стимулює облаштування сiльських осель та благоустрiй сiльської мiсцевостi, створює додатковi шляхи наповнення мiсцевих бюджетiв, перетворюється на вагомий чинник перспективного розвитку сiльських територiй. Прiоритетнiсть розвитку сiльського зеленого туризму в усiх регiонах України зумовлена такими обставинами: •Регiони України володiють значним, досi ще малоосвоєним, рекреацiйним потенцiалом, що потребує пошуку альтернативних ефективних стимулiв для його рацiонального використання у вiдпочинково-туристичних цiлях. • Збережена етнокультурна самобутнiсть iсторичних країв нашої держави (Буковина, Покуття, Закарпаття, Волинь, Подiлля, Слобожанщина тощо) виступає ексклюзивною мiжнародно-туристичною конкурентною перевагою, що дозволить нашiй країнi бути серед основних осередкiв розвитку сiльського туризму на Європейському континентi. • Розвиток сiльського зеленого туризму стимулює мале пiдприємництво, важливе для вiдродження традицiйного господарського укладу й оздоровлення економiки аграрних районiв нашої держави. • Поширення в Українi практики органiзацiї агрорекреацiйного сервiсу вирiшує низку напружених соцiальних проблем регiонiв, зокрема, масового безробiття, закордонного заробiтчанства, складного соцiального клiмату тощо. • Практика органiзацiї для туристiв вiдпочинку на селi сприяє змiнi екологiчної свiдомостi сiльського населення, тому здатна вiдiгравати важливу роль у збереженнi довкiлля. • Форма масової рекреацiї, як жодна iнша, сприяє вихованню нацiонально-патрiотичних почуттiв. такої форми масового дозвiлля у країнах Європейського Союзу, окреслити сучасний стан i тенденцiї становлення сiльського зеленого туризму в Українi. Сiльський туризм – це варiант для тих, хто хоче вiдпочити на природi, в затишному мальовничому куточку та зануритися в атмосферу українського села. Україна з її природними та культурними ресурсами є привабливою країною для «зелених» туристiв. Це спричинено рiзноманiттям ландшафтiв (морське узбережжя та степи на пiвднi, гори на заходi, лiси та озера на пiвночi), м'яким континентальним клiматом, великою iсторичною та культурною спадщиною, гостиннiстю населення, збереженням нацiональних традицiй у сiльський мiсцевостi. Цей вид дiяльностi пов'язаний з органiзацiєю вiдпочинку туристiв у сiльськiй мiсцевостi, їх перебуванням у будинку сiльського господаря й використанням природних i культурних ресурсiв мiсцевостi. Центральною фiгурою в органiзацiї вiдпочинку па селi є сiльська родина, яка веде особисте селянське господарство в селi та здiйснює надання послуг у сферi сiльського туризму - забезпечує туристiв житлом, харчуванням, знайомить iз мiсцевою культурою i традицiями. Сiльський туризм дозволяє реалiзувати: - вiдпочинок мiських жителiв у сiльськiй мiсцевостi; - популяризацiю української культури; - поширення знань та iнформацiї про iсторичнi, природнi, етнографiчнi особливостi України; - комплексний розвиток сiльських територiй i сiльської iнфраструктури, створення нових джерел доходiв сiльського населення. В останнi роки вiдбувається значне зростання попиту на вiдпочинок в сiльськiй мiсцевостi. Для сiльських мешканцiв цей вид туризму є найкращим стимулом для започаткувапня й розвитку пiдприємницької дiяльностi, що дає додатковi прибутки та пiдвищує рiвень зайнятостi членiв сiльських родин. Крiм цього, дiяльнiсть сiльських громад з органiзацiї сервiсу СТ стимулює облаштування сiльських осель i благоустрiй сiльської мiсцевостi, створює додатковi шляхи наповнення мiсцевих бюджетiв, перетворюються па вагомий чинник перспективного розвитку сiльських територiй. Популяризацiя та поширення СТ є актуальними для України, оскiльки це сприяє вирiшенню таких питань: - охорона i розвиток мiсцевих народних традицiй: - створення робочих мiсць для селян i ремiсникiв, - сприяння усвiдомленню сiльськими громадами значення мiсцевого середовища; - пiдвищення стандарту та естетики сiльських осель, полiпшення якостi життя мешканцiв села. На сьогоднi в Європi iснують рiзнi концепцiї реалiзацiї сiльського туризму: сiльський будинок, сiльський готель, замок, iсторичне помiстя, приморськi оселi; кiннi ферми; виноробнi садиби; i iрськолижнi мiнi-готслi; рибальськi та мисливськi оселi i ферми. Для пiдтримки обслуговування та створення можливостi вибору в Європi запроваджена сертифiкацiя послуг сiльського туризму (державна i добровiльна), та система катетеризацiї сiльського житла для туристiв. Катетеризацiя сiльського житла для туристiв здiйснюється в кожнiй європейськiй країнi за окремими критерiям згiдно з перелiком засобiв обслуговування та комфорту: - площа помешкання та кiлькiсть кiмнат; - умеблювання; - санiтарпотiгiєпiчнi умови; - наявнiсть рiзних видiв побутової технiки; - органi iацiя харчування; - гастрономiчнi пропозицiї; - оформлення iнтер'єру; - присутнiсть або вiдсутнiсть господарiв; - наявнiсть та облаштування спортивних майданчикiв, саун, басейнiв i гаражiв; - можливiсть залучення туристiв у традицiйному фермерському господарствi; - етнографiчнi ознаки; - можливiсть утримання домашнiх тварин; - оселi для iнвалiдiв; - рiвень наданих послуг. Для України велике значення має досвiд, набутий у галузi СТ захiдними сусiдами, зокрема Польщею. Масовий сiльський туризм зародився у Польщi на початку 90-х рокiв XX ст. внаслiдок змiни соцiально-полiтичної формацiї та вiдкриття кордонiв. Дiяльнiсть в галузi СТ в Польщi здiйснюється з дотриманням таких принципiв i умов: 2. Житловий будинок має знаходитися в сiльськiй мiсцевостi та належати до сiльського господарства, кiмнати, якi здаються «зеленим туристам», знаходяться в житловому будинку, їх кiлькiсть не бiльше п'яти. 2 наявнiсть 1 санвузла не бiльше як на 15 вiдпочивальникiв, електричне освiтлення, встановлений перелiк меблiв, опалення. 5. Медична довiдка про стан здоров'я. 6. Можливiсть самостiйного приготування їжi або приготування їжi господарями згiдно з мiнiмальними вимогами до правил харчування в сiльськiй садибi. 7. Загальнi правила пожежної безпеки житлових будинкiв. 8. Обов'язковий журнал реєстрацiї вiдпочивальникiв в господарствi, 9. Наявнiсть усного або письмово договору мiж сторонами. 10. Вимоги до страхування майна згiдно з чинним законодавством. зростанню зайнятостi та доходiв у сiльськiй мiсцевостi, збереженню нацiональних культурних традицiй. Тенденцiєю розвитку СТ є процес глобалiзацiї в данiй сферi, що передбачає, зникнення будь-яких бар'єрiв у мiжнародних туристичних обмiнах, здешевлення транспортних послуг i створення однорiдної за рiвнем сервiсу туристичної iнфраструктури в рiзних країнах свiту. Характерною рисою процесу глобалiзацiї в сферi сiльського туризму є створення глобальних банкiв даних пропозицiй країн свiту, налагоджуються механiзми глобальної торгiвлi цими послугами з використанням електронної мережi Інтернет, що має стати визначальним у системi пропозицiї та збуту на свiтовому ринку послуг сiльського туризму. На сьогоднi у свiтi iндустрiя сiльського туризму - це найбiльш динамiчний сектор свiтового туристичного господарства. Європейський Союз вбачає в розвитку сiльського туризму основний важiль економiчного пiдйому сiльських територiй. вiд 20. 12. 2000), Державнiй програми розвитку туризму на 2002-2010 роки (Постанова Кабiнету мiнiстрiв України вiд 29. 04. 2002 №583), Указi Президента України «Про основнi напрями розвитку туризму в Українi до 2010 року» (вiд 10. 08. 1999 №973/99), проектi Закону України «Про сiльський зелений туризм», iнших законодавчих актах України, якi встановлюють засади рацiонального використання туристичних ресурсiв сiльських територiй i регулюють вiдносним, пов'язанi з органiзацiєю i здiйсненням сiльського туризму. [9] Можна видiлити такi пiдвиди сiльського туризму: - вiдпочинковий на час вiдпусток; - вiдпочинок iноземцiв в Українi. - фiзичнi особи (сiльськi господарi та члени їхнiх родини), якi не є суб'єктами пiдприємницької дiяльностi та надають послуги з тимчасового проживання туристiв у власному житловому будинку сiльського господаря, в окремому будинку або на територiї особистого селянського господарства; послуги з харчування туристiв, послуги туристичного супроводу, а також iншi послуги, пов'язанi з перебуванням туристiв у даному господарствi та у данiй мiсцевостi; - суб'єкти пiдприємницької дiяльностi, якi падають послуги з тимчасового проживання, харчування, екскурсiйних, розважальних та iнших туристичних послуг; Український селянин у межах сiльського туризму як виду пiдсобної дiяльностi може займатися: - активним туризмом (органiзацiя на територiї селянського господарства спортивного майданчика, ставка для спортивного рибальства, пiшохiднi, сипнi, вело- та кiннi маршрути i прогулянки); - скотуризмом (органiзацiя вiдпочинку в екологiчно чистiй мiсцевостi, падання можливостi споживати екологiчно чисту продукцiю, сприяти у заготiвлi лiкарських трав, лiсових ягiд i грибiв); - культурно-етнiчною дiяльнiстю (виробництво й продаж сувенiрної продукцiї народних промислiв, залучення туристiв до участi у нацiональних обрядах, традицiйних ремеслах i господарських роботах (сiнокiс, бджiльництво, випас худоби тощо). житловому будинку сiльського господаря, в окремому будинку або на територiї особистого селянського господарства; послуги з харчування туристiв, а також iншi послуги, пов'язанi з перебуванням туристiв уданому господарствi або у данiй мiсцевостi, якщо така дiяльнiсть не пiдпадає пiд категорiю турагентської або туронераторської дiяльностi. Дiяльнiсть у сферi сiльського туризму не належить до пiдприємницької дiяльностi, тому грошовi винагороди за такi послуги не пiдлягають оподаткуванню. Законодавство також передбачає за певних умов звiльнення отриманих доходiв i вiд податку на доходи фiзичних осiб. Але на сьогоднiшнiй день потребує доопрацювання положення проекту, за яким сiльськi господарi можуть вести дiяльнiсть iз надання туристичних послуг у сферi сiльського туризму без реєстрацiї як суб'єкти пiдприємницької дiяльностi в разi, якщо кiлькiсть туристiв, якi одночасно приймаються, не перевищує 8 осiб, оскiльки неможливо проконтролювати, яка кiлькiсть осiб перебуває одночасно па вiдпочинку у господарствi. Звiльнення вiд оподаткування доходiв, отриманих вiд здачi кiмнат туристам, передбачається за таких умов: - житловий будинок, у якому здаються кiмнати, розташований на сiльськiй територiї i належить до сiльського господарства; В Українi iнiцiатором поширення iдей розвитку сiльського туризму є Спiлка сприяння розвитку сiльського зеленого туризму в Українi (надалi — Спiлка). За її iнiцiативою створенi й функцiонують осередки сiльського туризму у бiльшостi областей України. Спiлкою у спiвпрацi з науковцями i державними органами управлiння розроблено Проект концепцiї та розпочато роботу над Програмою розвитку сiльського туризму в Українi. Спiлка проводить екологiчне маркування садиб на виконання вимог екологiчного стандарту а саме до таких складових послуг сiльського туризму: довкiлля; садиби; кiмнат, продуктiв; рацiонального використання водних ресурсiв; рацiонального використання електроенергiї та пали на; обмеженого використання побутових хiмiчних засобiв; туристичної iнформацiї; рекомендованої туристичної дiяльностi; пiдтримки народних традицiй; транспорту. Подальший розвиток сiльського туризму в Українi вимагає впровадження низки заходiв, якi дозволять розвинути цей вид дiяльностi: 1. Удосконалення законодавчої та пормативно-правоiюї бази, її гармонiзацiя з мiжнародними стандартами: - доопрацювання та прийняття Закону України «Про сiльський i сiльський зелений туризм», - розроблення нормативних вимог до облаштування сiльських осель i об'єктiв туристичної iнфраструктури; 2. Розроблення нормативно-правової бази з питань функцiонування системи стандартизацiї та сертифiкацiї послугу сферi сiльського туризму, присвоєння господарству i послугам, якi надаються туристам, вiдповiдної категорiї якостi та рiвня обслуговування. Присвоєння категорiї житлу, яке надається у користування туристам i вiдпочивальникам, дає право сiльському господарю повiдомляти про вiдповiдну якiсть житлових умов у засобах реклами, встановлювати вiдповiдний рiвень оплати за проживання, сприяє пiдтримцi житла у належному етапi, пiдвищенню комфорту та якостi житлових умов. 3. Сертифiкацiя послуг СТ з метою пiдвищення привабливостi особистого селянського господарства дня туристiв. Сiльськi господарi та члени їхнiх родин, якi надають послуги з сiльського туризму, за власним бажанням мають право сертифiкувати послуги СТ, то дозволить визначати, яку якiсть обслуговування може забезпечити сiльський господар для туристiв. Сiльськi господарi, якi проводять туристичну дiяльнiсть iз сiльського туризму, зобов'язанi усвiдомлювати вiдповiдальнiсть, яку вони беруть на себе в органiзацiї вiдпочинку у своїх оселях, адже недоброякiсне обслуговування здатне назавжди вiдвернути клiєнта вiд бажання вiдпочивати в селi. Для цього має бути розроблений стандарт, який регламентує вимоги щодо послуг сiльського туризму, а саме вимоги до примiщень, санiтарно-гiгiєнiчнихумов, обслуговуючого персоналу, умов харчування, протипожежнi вимоги, вимоги до реєстрацiї вiдпочивальникiв, цивiльної вiдповiдальностi господарiв, страхування майна. 4. Створення iнформацiйної бази з сiльського туризму, електронної бази даних особистих селянських господарств, якi займаються туристичною дiяльнiстю з сiльського туризму, доступної населенню через мережу Іnternet, кадастрiв туристичних ресурсiв, випуск рекламно-iнформацiйпi каталогiв об'єктiв сiльського туризму приверне увагу населення до вiдпочинку в сiльськiй мiсцевостi i дозволить полегшити вибiр мiсця вiдпочинку туристам.(див. табл. 3. 1)[10] Таблиця 3. 1. Проблеми в галузi СТ та можливi шляхи її вирiшення Суть проблеми Недостатнiй розвиток правової бази. Проблеми пов’язанi з лiцензуванням екскурсiйної дiяльностi, обов’язковою сертифiкацiєю послуг харчування та умови проведення дiяльностi з надання туристичних послуг у сферi сiльського туризму Доопрацювання та прийняття Закону України «Про сiльський зелений туризм», iнших нормативно-правових документiв, якi регламентують органiзацiї послуг СТ, спрощення податкової полiтики Недосконалiсть системи державного управлiння Вiдсутнiсть єдиних методик i стандартiв оцiнювання якостi послуг сiльського туризму Розробка нормативних документiв з вимогами до органiзацiї послуг СТ Вiдсутнiсть якiсних рекламно-iнформацiйних матерiалiв Проведення маркетингових дослiджень, розробка пакетiв рекламно-iнформацiйних матерiалiв з iнформацiєю про об’єкти СТ Вiдсутнiсть можливостей виходу на мiжнародний ринок Вiдповiднiсть мiжнародним вимогам з органiзацiї СТ, участь у мiжнародних органiзацiях з СТ, використання мiжнародних баз даних, використання iнформацiйних ресурсiв Internet Розробка нормативних документiв з перелiком вимог до послуг сiльського туризму, сiльських осель, благоустрiй осель, розвиток iнфраструктури СТ, конкурсо з якостi послуг СТ Вiдсутнiсть спецiалiзованих туроператорiв, гiдiв, еккурсоводiв Розробка семiнарiв та курсiв з пiдготовки кадрiв туроператорiв у галузi СТ Низькi доходи вiд дiяльностi СТ Збiльшення кiлькостi наданих послуг, розробка рiзноманiтних програм для рiзних категорiй населення Впровадження вищезазначених заходiв дозволить створити конкуренцiю на ринку послуг СТ, зрости доходам сiльських жителiв та виведе з «тiнi» селянськi господарства, якi займаються туристичною дiяльнiстю з сiльського туризму. Розвиток сiльського туризму в Українi сприятиме спiлкуванню людей з природою; екологiчнiй просвiтi населення; охоронi природи; розвитку мiсцевого сонiокультурного середовища; пiдвищенню рiвня життя в сiльської мiсцевостi. Сприяння розвитку сiльського туризму має стати невiд'ємною складовою державної регiональної полiтики, одним iз шляхiв вирiшення питання зайнятостi населення та соцiально-економiчного розвитку на селi. Не зважаючи на всi реалiї сьогодення, хотiлося б зазначити, що Україна об’єктивно має могутнiй туристичний потенцiал, який, нажаль, використовується не дуже ефективно. Так, вагомою складовою туристичного потенцiалу країни є iсторико-культурнi пам’ятки. Найбiльше туристiв приваблюють розкопки античних мiст Пiвнiчного Причорномор’я (Тiра, Ольвiя, Херсонес, Пантiкапей); пам’ятки Київської Русi ІХ-ХІІ ст. у Києвi, Чернiговi, Каневi, Овручi, Володимирi-Волинському; пам’ятки оборонної архiтектури (фортецi в Луцьку, Меджибожi, Кам’янцi-Подiльському, Хотинi, Бiлгородi-Днiстровському, Ужгородi та Мукачевому); палацевi комплекси в Криму, на Львiвщинi та Чернiгiвщинi; пам’ятки культової архiтектури в Києвi, Львовi, на Івано-Франкiвщинi, у Почаєвi, Мукачевому i Чернiвцях, а також дерев’яної культової та цивiльної архiтектури в Карпатах. Природний потенцiал України складають узбережжя Чорного та Азовського морiв, рельєф, воднi (понад 70 тис. рiчок, бiльше 3 тис. природних озер i 22 тис. штучних водоймищ), лiсовi, рослиннi та твариннi ресурси. На їх основi створено 5 нацiональних природних паркiв, 15 державних заповiдникiв, заказники, дендропарки, пам’ятки садово-паркового мистецтва, якi належать до природоохоронних територiй. Родовища лiкувальних грязей, а також мiнеральних i радонових вод входять до рекреацiйного потенцiалу нашої країни, який має не тiльки внутрiшнє, а й мiжнародне значення. Крiм того, Україна розташована на перехрестi шляхiв мiж Європою i Азiєю: важливi залiзничнi та автомобiльнi магiстралi, порти Чорного i Азовського морiв, а також Дунаю, авiа мережа здатнi забезпечити її iнтенсивнi багатостороннi зв’язки з багатьма країнами. Великi iдеї покладаються на реалiзацiю глобальної програми створення в Українi транспортних коридорiв. Вони можуть дати не тiльки тисячi й тисячi нових робочих мiсць на строк будування, а й створити певний поштовх до появи багатьох малих та середнiх пiдприємств iнфраструктури подальшого обслуговування транспортних коридорiв. Згадувалося вже i про “зелений туризм”, всi передумови до розвитку якого в нашiй державi iснують. Адже саме Україна з давнiх часiв славилася красою та мальовничiстю своїх пейзажiв. Проаналiзувавши ситуацiю в туристичнiй галузi України, ми спробували виокремити її головнi проблеми та спробували знайти альтернативний шлях виходу з кризи. Звичайно, така робота є далекою вiд висновкiв та думок справжнiх фахiвцiв та експертiв в цiй галузi. Але, незалежно вiд рiвня фахової пiдготовки, нас сьогоднiшнiй день є декiлька речей, очевидних, мабуть, кожному громадяниновi України. Найважливiше з них – аби досягти успiху слiд докласти загальних зусиль до розв’язання проблеми. Це мають бути не лише викладенi на паперi думки законодавцiв з приводу того, якою б вони хотiли бачити галузь туризму у майбутньому, а конкретнi вчинки з їх боку. І починати слiд не тiльки з економiчних та законодавчих нюансiв. Так, на сьогоднi можна говорити про деяке покращення загальної ситуацiї. Так, спостерiгається певна зацiкавленiсть iноземних iнвесторiв. Розпочато реконструкцiю ряду київських готелiв; в Карпатському регiонi почала свою дiяльнiсть з розвитку туристичної галузi мiжнародна органiзацiя TACIS; британський фонд “Ноу-хау” взяв на себе витрати на вiдновлення туристичних об’єктiв Львова; декiлька мiльйонiв доларiв вкладено в ялтинський готель “Ореанда” та вiдому “Поляну казок”. Туристична галузь, хоч i дуже повiльними кроками, починає збiльшувати свої показники. Але не можна зупинятися на досягнутому. Саме вiд того, яким шляхом пiде зараз розвиток галузi, залежить все її майбутнє зокрема та майбутнє економiки, а, отже, i життя України в цiлому. Лiтература: 3) Указ Президента України “Про пiдтримку розвитку туризму в Українi” (№127/2001) вiд 2. 03. 2001 р. 1. Дiдик Я. М. «Актуальнi проблеми економiки» 2. Басюк Д. І. «Основи туризмологiї» 4. Басюк Д. І. «Основи туризмологiї» 6. Черчик М. Л. «Актуальнi проблеми економiки» № 6(84), 2008 7. Лихоманова О. В. «Актуальнi проблеми економiки» №6(36), 2004 8. Рутинський 9. Указ Президента України “Про пiдтримку розвитку туризму в Українi” 10. Гоц Н. Є., Бубела Т. З. «Актуальнi проблеми економiки» №12(78),2007