Безпека в туристських походах

Безпека в туристських походах Вiд умiння правильно органiзувати подолання природних перешкод залежить безпека, здоров’я i життя всiх членiв групи. Бiльшiсть керiвникiв груп для походiв з учнiвською молоддю вибирають досить простi маршрути. Проте навiть у легких походах можуть скластися такi обставини, що поставлять групу в дуже скрутне становище. У березнi 1992 року група гурткiвцiв Будинку дитячої творчостi Радянського району мiста Києва мандрувала зi Старого Криму до гiрського масиву Ечкiдаг на узбережжi Чорного моря. Звичайний денний похiд, який туристи долали за один день, неможливо було пройти через те, що зимою випав великий снiг, який не давав змоги пiднятися на хребет i почати спуск у долину, де завжди ставили табiр. Вечорiло, а група все ще продовжувала важкий пiдйом по снiгу до вершини хребта. Склалась екстремальна ситуацiя, у якiй потрiбно було приймати правильнi рiшення. Ось тут i допомiг туристський досвiд керiвникiв i добра пiдготовка учнiв. Дiти добре володiли технiкою долання природних перешкод та органiзацiєю туристського бiвуаку. Пiднявшись у темрявi, туристи при свiтлi лiхтарiв швидко поставили намети, зварили їжу i лягли спати. Але навiть з такою групою становище було не з легких. лiсовi хащi й болота. Подорожi в гiрськiй мiсцевостi значно складнiшi й небезпечнiшi, нiж звичайнi. Нелегке пересування по гiрськiй мiсцевостi ускладнюється рiзкими коливаннями метеорологiчних умов, значною висотою над рiвнем моря, що викликає кисневе голодування, тощо. У цих умовах вимоги до засобiв безпеки руху висуваються на перший план i потребують ретельної пiдготовки вiд кожного учасника, насамперед вiд керiвника групи. Навiть на трав’янистих схилах можуть створитися такi умови, якi вимагають застосування страхування i великої обережностi пересування. бажання туриста, що вибрався на самий верх її, задоволене. Вiн пишається своїм досягненням. Вiн ще не знає, якi небезпеки приховують у собi гори, не знає, як можна уникнути їх. Знайомство з можливими небезпеками в горах є однiєю з головних умов безаварiйностi туристських походiв у гiрськiй мiсцевостi. У бiльшостi випадкiв цi небезпеки пов’язанi або з особливостями гiрського рельєфу, або з опадами у виглядi дощу, снiгу, або, i це найчастiше, з неправильною поведiнкою туристiв у горах. Гiрський рельєф постiйно змiнюється. Змiна температур, робота вiтру, дощу та снiгу повiльно, але постiйно руйнують гори. Цi гордi красунi, вкритi сивими шапками снiжникiв, такi привабливi зовнi, постiйно загрожують каменепадами, обвалами, лавинами, селевими потоками та паводками. Новачковi у горах i зовсiм важко. Особливо, якщо вiн погано пiдготовлений до походу на заняттях у секцiї. Вiн може зiрватися з крутого схилу, у нього закрутиться голова внаслiдок змiни клiмату при кисневiй недостатностi, i вiн може впасти зi скелi.; турист може наступити на «живий» камiнь, що «тiкає» з-пiд ноги. «З горами не жартують», - часто кажуть альпiнiсти. Вирушаючи в гiрський похiд, треба знати особливостi гiр. Восени i взимку слiд особливо побоюватися лавин, влiтку великою небезпекою є каменепади. При пiдготовцi маршруту необхiдно проконсультуватися в маршрутно-квалiфiкацiйнiй комiсiї МОН України про характер гiр у районi подорожi. Треба мати детальну карту маршрути, а ще краще – кроки з докладним описом дiлянок шляху та зазначенням усiх небезпечних мiсць. Основнi правила безпеки при пересуваннi по гiрському рельєфу:  бути дуже уважним;  поваленi й гнилi дерева, каменi на шляху переступати;  на вологих, крутих схилах, мокрiй i слизькiй поверхнi користуватися страховкою;  у дощ, снiгопад, туман, в умовах поганої видимостi, темрявi, а також при сильному вiтрi рух забороняється;  проходження скельних дiлянок без касок неприпустиме;  при верхнiй страховцi мотузка повинна проходити мiж руками;  при спуску вниз по снiгу корпус тримати вертикально, упор робити на п’яти;  дотримуватися найсуворiшої дисциплiни, не допускати самовiльних виходiв на розвiдку i з мiсця табору. Каменепади – одна з найсерйознiших небезпек у горах. Багато туристiв, подорожуючи по Криму, часто вiдвiдують Великий каньйон, на щастя, його нижню частину. І мало хто з них знає, що вище, у своєму вузькому i найкрасивiшому мiсцi, Великий каньйон безпечний для проходження лише вранцi, поки сонце не встигло розжарити стрiмкi скелi: старi Кримськi гори суцiльно вкритi зморшками трiщин, у яких зосереджується волога. При сонячнiй погодi особливо багато каменепадiв буває близько 12 години дня. Падiнню каменiв сприяють сильнi вiтри та грозовi розряди. Отже, вiд каменепадiв можна вберегтися, проходячи небезпечнi мiсця рано-вранцi. Це стосується не тiльки Кримських гiр, а й будь-яких гiр та ущелин. У кiнцi дня каменепади, як правило, припиняються i посилюються знов iз заходом сонця, коли скелi починають охолоджуватися. Узимку каменепади бувають зрiдка, весною i влiтку – часто. їх i навiть збити. Найбiльша небезпека каменепадiв виникає у вузьких ущелинах, бiля пiднiжжя крутих скельних схилiв, при проходженнi кулуарiв. Подолання крутих схилiв приховує чималу небезпеку. Турист часто ковзає по травi, це утруднює пiдйом. Його ноги втомлюються, втрачають пружнiсть, послаблюється самоконтроль. У цьому випадку достатньо раптового зриву, i турист скочується з гори, марно намагаючись утриматися за траву. А якщо на шляху падiння стоїть скельний виступ, турист може сильно забитися. На снiгових схилах утриматися ще важче, льодинки снiгу обпiкають руки, зривають шкiру з долонь. Зриву може не трапитись, якщо керiвник походу перед пiдйомом по крутому снiжнику або по трав’янистому схилу пояснить технiку подолання перешкоди, покаже, як користуватися льодорубом для самострахування при падiннi або, якщо немає льодоруба, як використати альпеншток. Великою неприємнiстю можуть закiнчитися стрибки з каменя на камiнь, особливо в районах осипiв, ходiння поза стежкою без страхування, подорож у мокрому взуттi по скелях, попадання на дiлянки «баранячих лобiв» i спуск з них без застосування спецiальної альпiнiстської технiки, втрата орiєнтацiї в горах. Снiговi обвали, лавини Особливо слiд оговорити небезпеки, якi зустрiчаються в горах узимку, - снiговi обвали та лавини. Природно, що високо в горах панують вiтри. Переганяючи величезнi маси снiгу, вони надувають звисаючi снiговi карнизи. Сила зчеплення снiгу, що утворює карниз, велика, але обмежена, i, коли снiгу надуває бiльше, нiж може втримати карниз, вiн з гуркотом зривається i поринає вниз. Бували випадки, коли карнизи обвалювалися пiд вагою туристiв, якi приймали карниз за гребiнь гори. Наслiдки таких зривiв сумнi. Те саме слiд сказати i про лавини. Утворюючись на гiрських схилах, маси снiгу при певних метеорологiчних умовах час вiд часу сходять униз. Такi лавинонебезпечнi мiсця вiдомi туристам, i проходження їх є цiлком безпечним, якщо походом керує досвiдчений турист або альпiнiст. Але часто в зимових походах малодосвiдченi керiвники нехтують обережнiстю. Не випадково так багато нещасних випадкiв трапляється в Карпатах, особливо на перемичцi Петрос-Говерла. Снiг, що спокiйно лежить, не повинен присипляти пильнiсть керiвника: часто пiд цим снiгом є льодова кiрка, що утворилася в перiод короткочасної вiдлиги i наступного морозу, i снiг лежить, як на змазцi, чекаючи випадку, щоб пiти вниз лавиною. Таким чином, вирушаючи в гори, слiд обов’язково одержати вичерпну консультацiю у людей, якi добре знають район вашої подорожi, та неухильно виконувати всi поради. Перехiд через рiчки Через кожну рiчку або струмок є переправа. Проте вона не завжди розташована там, де групi зручно перейти на протилежний берег. Трапляється, що туристи наводять переправу самостiйно. Якi норми безпеки слiд враховувати для безаварiйностi наведення переправи? 1. Гiрськi потоки мають сильну течiю, а тому переправи через них зручнiше органiзовувати в мiсцях широких розливiв або рукавiв. При цьому треба слiдкувати, щоб глибина броду не перевищувала 50см. 2. При наведеннi мотузкової переправи необхiдно страхувати першого туриста, який заносить мотузку на протилежний берег. 3. Пiсля переходу на протилежний берег одного туриста з мотузкою необхiдно навести страху вальнi поручнi. 4. Переправлятися вбрiд найкраще у взуттi (щоб не пошкодити ноги). Слiд остерiгатися рiзких рухiв, ногу ставити твердо, упевнившись у надiйностi дна. Втрачену рiвновагу при сильнiй течiї вiдновити важко. 5. Переправляються звичайно навскiс, уверх за течiєю, корпус ставлять боком до течiї. Найпоширенiшi засоби переправи вбрiд: «стiнкою», коли 3-4 учасники вишиковуються шеренгою, поклавши руки один одному на плечi, «таджицький» - це коло або пiвколо туристiв також з руками на плечах, що пересувається обертом навскiс течiї. Характерною особливiстю гiрського рельєфу є те, що висохлi русла рiчок та струмкiв, вбираючи в себе численнi потоки з гiрських схилiв пiсля дощу, раптово можуть перетворитися на бурхливi рiчки, що руйнують усе на своєму шляху. Цi потоки, захоплюючи великi каменi, шматки дерев i цiлi колоди, стають грiзною силою. Вiдомi випадки, коли безтурботнi туристи встановлювали свої намети на галечникових вiдмiлинах гiрських потокiв. Таке мiсце надзвичайно привабливе. Воно завжди вiдносно рiвне, завжди пологе, i вода поруч, i паливо пiд рукою. Але в разi паводка цi туристи ледве встигають захопити свої речi. А тому краще бiльше потрудитися над влаштуванням ночiвлi, щоб потiм спати спокiйно. Такою небезпекою є можливiсть одержати сонячний або тепловий удар. Заходи обережностi при цьому зовсiм не складнi. Не слiд без особливої необхiдностi в жаркий день робити переходи в перiод вiд 12 до 16 години. Треба, щоб кожний турист мав головний убiр. Перед виходом групи слiд запитати персонально кожного туриста про стан його здоровя. Але трапляється, що тепловi удари бувають i не в сонячну погоду, а коли в повiтрi багато гарячих водяних парiв, стає душно, важко дихати, i група, навантажена важкими рюкзаками, поспiшає, iде швидше, нiж це припустимо. Долання болiт болота є єдиним виходом зi становища. По болоту рухатися треба з iнтервалами не менш як 5м, легкими i плавними кроками, не поспiшаючи. У руках у кожного учасника має бути довга й мiцна жердина, якою перевiряють мiцнiсть покриву, а в разi провалу тримаються на поверхнi, поклавши жердину на сплавину. Дуже важливо пiд час небезпеки не панiкувати, а спокiйно зробити спробу без рiзких рухiв вибратися на поверхню в той бiк, звiдкiля йде група. Якщо спроба не вдалася i туриста починає глибше затягувати в трясовину, йому треба негайно припинити будь-який рух i чекати на допомогу товаришiв. Важливо знати, що надання допомоги товаришевi вимагає вiд його друзiв такої ж витримки. Не можна, забувши про все, стрiмголов кидатися до мiсця, де провалився турист. До нього слiд добиратися по мiсточку, який роблять з гiлля, особливо добре треба мостити там, де знаходиться провал, або добиратися туди плазом. Якщо група має мотузку, це зробити легше, у разi її вiдсутностi навколо мiсця провалу мостять гатку з жердин, хмизу, гiлля. Зрозумiло, що це робиться й для того, щоб запобiгти подiбному лиху з iншими. Не треба забувати, що при витягуваннi потерпiлого мотузка може легко врiзатися в сплавину. Щоб цього не сталося, пiд неї пiдсувають довгу жердину чи пiдкладають гiлля бiля самого мiсця провалу. Звичайнi заболоченi мiсця, якi утворюються в низинах пiд час їх затоплення, долати значно безпечнiше i легше. Найчастiше для цього використовують купини, корчi лозняку чи навiть грунт, який залишається навколо кущiв та окремих дерев. По такому болоту можна йти досить смiливо, але тут потрiбна мiцна фiзична пiдготовка i досить точний розрахунок стрибкiв, бо звичайно такi мiсця долаються не тiльки кроками, а й стрибками з купини на купину. Пiд час пiдготовки до походу, коли групi вiдомо, що вона буде зустрiчатися з такою перешкодою, треба подбати про те, щоб учасники мандрiвки мали гумовi чоботи, а також запас теплої бiлизни та одягу, який повинен знаходитися в полiетиленовiй торбинцi. Доцiльно взяти останнє до уваги i щодо деяких продуктiв. Якщо кому потрiбно переодягнутися, iншим треба подбати про вогнище i пiдсушити бiля нього черевики та вологий одяг. Вогнище роблять велике, щоб навколо нього могли грiтися всi товаришi. Інструктор у цей час має детально проаналiзувати випадок, обговорити його всiєю групою. І не забувайте: усмiшка, здоровий жарт – супутники мандрiвника, особливо у скрутному становищi. Похiд через лiсовi хащi значною перешкодою, особливо коли вони трапляються на кожному кроцi. Зрозумiло, що в такому лiсi й орiєнтуватися значно складнiше: доводиться вiдхилятися то влiво, то вправо, а намiтити заздалегiдь якийсь орiєнтир неможливо, бо заважають заростi. У такому походi слiд дотримуватися метрових iнтервалiв i бути всiм уважними, бо можна паранити собi i товаришам обличчя, очi, наткнутися на пень, звалене дерево чи камiнь, впасти в яму. Долаючи завали, треба оглянути, чи трухлявi вони, i, використовуючи сучки, випробувати їхню мiцнiсть. До речi, слiд знати, що сучки наймiцнiшi в основi, бiля стовбура. Пiд час дощу стовбури дерев, порослi мохом каменi стають слизькими, i це треба враховувати. Найчастiше завали перелазять, а iнколи пiд ними проповзають. Вiтер Вiдомо, що швидкiсть вiтру з висотою зростає i сила дiї на людей, якi опинилися на його шляху. Кожному вiту вiдповiдають середнi значення швидкостей, якi вимiрюються в балах або м/с. Але кожному вiтру вiдповiдають i свої максимальнi значення швидкостi, якi мають найсильнiшi пориви (шквали). Вони у 3-4 рази сильнiшi за середню швидкiсть вiтру. (див. табл. 1. 3) Таблиця 1. 3Залежнiсть тиску вiтру на людину вiд його швидкостi Силавiтру Назва вiтру Швидкiсть, м/с шквал Пiд часшквалу 0 Штиль 0-0,5 1,0 0 1,1 1 0,6-1,7 3,2 0,2 0,8 2 Легкий вiтер 1,8-3,3 6,2 0,9 3,1 3 Слабкий вiтер 3,4-5,2 9,6 2,2 7,5 4 Помiрний вiтер 13,6 4,5 15,0 5 Свiжий вiтер 7,5-9,8 17,8 7,8 25,2 6 Сильний вiтер 9,9-12,4 22,2 12,5 40,0 7 Мiцний вiтер 12,5-15,2 26,8 18,8 58,4 8 Дуже мiцний вiтер 15,3-18,2 31,6 27,0 81,3 9 Шторм 18,3-21,5 36,7 37,5 109,7 10 21,6-25,1 42,0 51,1 143,3 11 Жорсткий шторм 25,2-29,0 46,5 64,4 183,5 12 Ураган Понад 29,0 53,0 89,5 229,0 Похiд через лiсовi хащi У лiсовiй гущавинi досить важко пробратися з рюкзаком, а iнколи навiть його треба знiмати i проносити боком. У густих заростях старих незайманих лiсiв часто зустрiчаються вiтроломи, завали, якi стають значною перешкодою, особливо коли вони трапляються на кожному кроцi. Зрозумiло, що в такому лiсi й орiєнтуватися значно складнiше: доводиться вiдхилятися то влiво, то вправо, а намiтити заздалегiдь якийсь орiєнтир неможливо, бо заважають заростi. У такому походi слiд дотримуватися метрових iнтервалiв i бути всiм уважними, бо можна поранити собi i товаришам обличчя, очi, наткнутися на пень, звалене дерево чи камiнь, впасти в яму. Долаючи завали, треба оглянути, чи трухлявi вони, i, використовуючи сучки, випробувати їхню мiцнiсть. До речi, слiд знати, що сучки наймiцнiшi в основi, бiля стовбура. Пiд час дощу стовбури дерев, порослi мохом каменi стають слизькими, i це треба враховувати. Найчастiше завали перелазять, а iнколи пiд ними проповзають.