Мiнiстерство освiти та науки України
Вищий навчальний заклад “Вiдкритий мiжнародний унiверситет
розвитку людини “Україна”
Горлiвський регiональний iнститут
Контрольная работа
з дисциплiни: Спортивнi споруди
студента 2-го курсу денної форми навчання
Богдан Романа Вiкторовича
2008
1. 1 Спортивнi споруди древнього свiту
Фiзична культура i спорт своїми iсторичними коренями виходять з глибокої стародавностi. Археологiчнi розкопки надають вiдомостi про примiтивнi будiвлi для фiзичних вправ. Значним явищем що характеризує розвиток давньогрецької фiзичної культури були Олiмпiйськi iгри. Вони проводилися регулярно через кожнi 4 роки в Олiмпiї (776 до н. е) - де почався рахунок календарним чотирилiттям - Олiмпiадам.
Для проведення загально-грецьких i регiональних iгор було споруджено багато стадiонiв, залишки яких були виявленi в Олiмпiї, Дельфах, Пiреї, Мiлетi й iнших районах Грецiї.
Античнi стадiонивiдносять до трьох перiодiв: еллiнського, еллiнiстичного i давньоримському. Грецькi стадiони вiдрiзнялися завершеними архiтектурними формами, грандiозним розмахом, i гармонiчно вписувалися в навколишнiй краєвид.
Стадiони елiнського перiоду вiдiгравали роль центрiв громадського життя держави. На давньогрецьких стадiонах раннього перiоду не було спецiальних пристроїв для глядачiв - глядачi розташовувалися на схилах пагорбiв перед ареною.
Стадiон в Олiмпiї - перший зi стадiонiв стародавностi що мав трибуни i що послужив прототипом наступних будiвель аналогiчного призначення. Закруглена лiнiя трибун зберiгалася без iстотних змiн у Римську епоху i дiйшла до наших днiв.
На аренi Олiмпiйського стадiону розташовувалися ґрунтовi дорiжки, що розмiчалися для одночасного бiгу 20 чоловiк. Лiнiї старту i фiнiшу позначилися плитами.
Стадiони еллiнiстичного перiоду припиняють вiдiгравати роль центра громадського життя, вони стають видовищними спорудженнями для городян мiста. Трибуни стадiону вже не настiльки грандiознi.
Давньоримський перiод. У цей час вiдбувається реконструкцiя багатьох стадiонiв еллiнського перiоду. У зв'язку зi зростанням кiлькостi учасникiв змагань були розширенi арени стадiонiв i встановленi окремi мармуровi трибуни для глядачiв, для кращої огляду лiнiя трибун робиться увiгнутою. У І столiттi до н. е. почалося формування такої давньоримської видовищної споруди, як амфiтеатр.
Яскравим прикладом давньоримського амфiтеатру є Колiзей. Спочатку вiн мав три поверхи, потiм добудований четвертий. Спочатку у Колiзеї вiдбувалися бої звiрiв, пiзнiше гладiаторiв. Пiд ареною розмiщалися клiтки для звiрiв й iншi пiдсобнi примiщення. Передбачалось, що над Колiзеєм натягували тентове покриття, що перетворювало його в критий стадiон.
Також грандiозними будiвлями цього перiоду були Циркус Максимус або гiподром, що призначався для змагань у гонках на колiсницях; i терми (грандiознi басейни) Дiоклетiана i Каракалли, вони займали площу 120000 м2 в басейнах з гарячою або холодною водою.
1. 2 Спортивнi споруди середнiх столiть
Раннє середньовiччя характеризується цiлковитим занепадом фiзичної культури. У X - XIстолiттi дуже повiльно почали розвиватися деякi форми фiзичних вправ, передумова - хрестовi походи i лицарство, що з'явилося. Головна мета фiзичних вправ зводилася до того, щоб пiдготувати лицарiв до воєнних дiй.
У розвитому феодальному суспiльствi (XI - XIв. в) пiд впливом класової боротьби сформувалася фiзична культура народних мас (селян та городян) i фiзична культура пануючого класу (феодалiв та лицарiв).
Поряд iз майданчиками для iгор i мiсцями для гулянь знать створювала у парках городянам рiзнi видовищно-розважальнi об'єкти, такi як плавальний басейн у Вiлла Монтально в Римi (XVв), амфiтеатр у саду Боболи у Флоренцiї (XVIIв). У деяких країнах Європи велося будiвництво залiв для фехтування й iгор у м'яч, полiв i майданчикiв для стрiлянини з лука.
1. 3 Спортивнi споруди у Росiйськiй державi
У Царськiй Росiї розвитку фiзичної культури i спорту придiлялося мало уваги. Спортивнi споруди обчислювалися одиницями (2 треки, 3 яхт-клуби, 5 кiнних арен).
Цi споруди належали вищим спортивним клубам (" Сокiл ", "Богатир ", "Маяк" та iн.). Окремi гiмназiї мали невеликi спортивнi зали. У деяких мiстах на пустирищах розмiщувалися примiтивнi футбольнi поля i спортивнi майданчики. Пiсля Жовтневої революцiї почався бурхливий розвиток масового фiзкультурного руху.
За першi 20 рокiв iснування Радянської держави були побудованi тисячi спортивних майданчикiв, футбольних полiв, сотнi спортивних залiв, лижних станцiй, вiдкритих басейнiв i iнших спортивних споруд. Вже в 1923 роцi в Москвi передбачалося будiвництво таких стадiонiв, як стадiон "Юних пiонерiв", "Іскра", "Хiмiк" та iншi.
У 1927 роцi вводять у експлуатацiю стадiони: "Червоного спортивного Інтернацiоналу", "Червоний трикутник", у Києвi в 1929 роцi стадiон "Динамо". Великий розмах здобуло будiвництво таборiв зимового i лiтнього вiдпочинку.
розвита мережа найпростiших спортивних споруд. Нараховувалося 370 стадiонiв, 6000 тисяч спортивних залiв, 200 басейнiв i водних станцiй, усього 82000 спортивних споруд.
видам спорту. Головна спортивна арена з трибуною на 130 тис. глядачiв, футбольне поле i 4 сектори легкої атлетики.
останнiми рядами трибуни розташований вiтрозахисний козирок. На ньому встановлено 1200 прожекторiв для освiтлення арени.
Палац спорту стадiону iм. В.І. Ленiна має арену розмiром 30 х 61 м. i трибуни на 17 тис. мiсць. Тут проводяться змагання з хокею, фiгурного катання на ковзанах, гiмнастики, боксу, боротьби, спортивних iгор та iнших видiв спорту. Унiверсальнiсть Палацу спорту дозволяє проводити тут збори, конференцiї, концерти та iншi суспiльнi заходи.
Вiдкритий плавальний басейн Центрального стадiону iм. В. И. Ленiна має 4 ванни (22 х 50м,22 х 25м, 6 х 25м, 6 х 25м). Трибуни вмiщають 13200 глядачiв.
Мала спортивна арена призначена для участi в змаганнях зi спортивних iгор; її трибуна розрахована на 15600 глядачiв.
"Кристал" зi штучним льодом i каток для занять балетом на кризi;
на трибунах глядачiв збiльшився вдвiчi. Вона освiтлена могутнiми прожекторами, установленими на чотирьох щоглах. На стадiонi є поля i майданчики, велотрек, тир, стадiон для тенiсу, лижний трамплiн та iншi спортивнi споруди.
Республiканський Палац спорту в Києвi побудований у 1960 роцi. Його арена має розмiри хокейного поля - 61 х 30 м. При будiвництвi його вперше у свiтi була здiйснена можливiсть трансформацiї однiєї з чотирьох трибун на 890 мiсць за 15 - 20 хвилин перебудувати в сцену для виступу артистiв, демонстрацiї кiно, i проведення будь-яких масових заходiв.
Зал Палацу спорту славиться прекрасною акустикою, м'яким електроосвiтленням. Тут є радiо i телетрансляцiйнi пристрої, функцiонує гiмнастичний зал (42 х 20 м), зал тенiсу i настiльного тенiсу, тренувальний каток зi штучною кригою (30 х 15 м).
Республiканський стадiон в Алма-Атi побудований у 1957р. Трибуна центральної спортивної арени стадiону розрахована на 30 000 мiсць. У 1966м поруч побудований Палац спорту, пiзнiше комплексний спортивний басейн. До цих споруджень примикають спортивнi будiвлi Казахського державного iнституту фiзичної культури.
Таким чином, республiканський стадiон разом з iнститутом утворять своєрiдний мiський спортивний центр. На стадiонi вперше була змонтована гумово-битумна бiгова дорiжка (1965г). Палац спорту побудований по типовому проектi. По цьому ж проектi споруджувалися Палаци спорту й в iнших мiстах СРСР.
2. Вiдкритi споруди для легкої атлетики
Бiговi дорiжки являють собою площиннi споруди, що мають спецiальне планування, покриття, розмiтку, устаткування i призначенi для бiгу на рiзнi дистанцiї.
Дорiжки для бiгу можуть бути прямими i замкнутими в планi, їхнi конструкцiї рiзнi. Покриття може бути водопроникним (наприклад, у гаревих дорiжок) i водонепроникним (у гумово-битумних або тартанових дорiжок).
2. 1 Габарити бiгових дорiжок
1. Пряма бiгова дорiжка повинна мати конструктивну довжину 130 м (при дистанцiї бiгу 100 i 110 м з бар'єрами) i 75-80 м (при дистанцiї бiгу 60 м). Можна побудувати також прямi бiговi дорiжки меншої довжини 40 i 60 м для розучування старту i стартового розгону i для контрольних змагань у "скороченому" спринтi.
Загальна ширина прямої дорiжки залежить вiд кiлькостi бiгових смуг; ширина однiєї смуги 1,25м. Смуги бiгової дорiжки вiдокремлюються друг вiд друга бiлими лiнiями шириною 5см. Лiнiя праворуч вiд бiгуна входить у ширину смуги. Поверхня бiгової дорiжки в напрямку бiгу повинна бути горизонтальною (максимально припустима величина ухилу 0,001). Поперечний ухил бiгової дорiжки не повинний перевищувати 0,01 (для будь-яких покрить).
2. Замкнута бiгова дорiжка складається з прямих дiлянок i поворотiв (вiражiв). Бiговi дорiжки по способах обрису вiражiв бувають: прямокутними, коробовими, полiцентричними й одноцентровими.
А. не можливий, тому для тренувань i змагань легкоатлетiв вона не придатна. Прямокутнi бiговi дорiжки можна будувати на комплексних фiзкультурних площадках i на площадках для загальної фiзичної пiдготовки, тобто на спорудах, де не проводиться спецiальних тренувань легкоатлетiв.
Б.
Коробова бiгова дорiжка довжини 400м уперше була побудована до Олiмпiйських iгор у Швецiї в 1912р. До 1939р такi дорiжки будувалися й у нашiй країнi, у Москвi 1928р, Києвi 1929р, Ленiнградi 1927р, Тбiлiсi 1934р. Коробова дорiжка найчастiше мала наступнi розмiри: довжина 400м, прямий вiдрiзок 98,58м, великий радiус 48м, малий радiус 24м. Така дорiжка обрамляла футбольне поле розмiром 105 х 70м.
В.
Полiцентрична (iталiйська) бiгова дорiжка мала вiражi, описанi двома радiусами довжиною 60 i 30 м. На полiцентричнiй дорiжцi 2/3 шляху приходиться бiгти по вiражах, що дуже незручно для бiгунiв.
Г.
Одноцентрова бiгова дорiжка є в даний час найпоширенiшою. У країнi такi дорiжки будують починаючи з 1939р, коли був уведений проект стандартного спортивного ядра, що включав футбольне поле розмiром 104 х 69м i 400-метрову дорiжку навколо його.
Геометричнi параметри бiгових дорiжок залежать вiд розмiрiв футбольних полiв. Тому в нашiй країнi по дiючих нормах рекомендується будувати 400-метровiодноцентровi бiговi дорiжки в яких довжина прямого 86 м, радiус вiражу 36м.
Цi дорiжки бiльш зручнi для бiгу чим багатоцентровi (утрата швидкостi бiгу на вiражi таких дорiжок менше, нiж на вiражi багатоцентрових). На зменшених полях, а також на шкiльних спортивних ядрах дозволяється обладнати дорiжки довжиною 333,33м (радiус вiражу 27м); 250м (радiус вiражу 18м); 200м (радiус вiражу 16м).
2. 2 Конструкцiя бiгових дорiжок i їхнє будiвництво
1. Водонепроникнi бiговi дорiжки з покриттям зi спецiальних сумiшей (гаревi, коксогаревi, керамiчнi й iншi). Конструкцiя їх залежить вiд гiдрогеологiчних i клiматичних умов будiвництва.
Особливо важко зводити бiговi дорiжки в районах з великою кiлькiстю опадiв i глинистих ґрунтiв. Глинистий ґрунт всмоктує вологу, набухає i стає водонепроникним i маломiцним.
Великою щiльнiстю, мiцнiстю i малою водопроникнiстю володiють скельнi ґрунти.
2. При конструюваннi бiговими дорiжками варто знати значення окремих конструктивних шарiв i властивостi матерiалiв, що при цьому використовуються
Перший шар (знизу) - це пiдстава на ґрунтi, що пiдстилає, товщина якого 5-12 см, склад: щебiнь, гравiй, шлак (40-70мм) або грубозернистого пiску. Цей шар є фундаментом iз дренувальним водопроникним прошарком.
Другий шар є промiжним (пружним). Для нього використовують кам'яновугiльний шлак (10 - 12мм). Цей шар додає конструкцiї еластичнiсть.
виробництва).
Четвертий шар - це покриття виготовлене зi спецiальної сумiшi. За назвою основних компонентiв цього шару визначається i назва дорiжки. Покриття повинне бути мiцним, пружним, водопроникним, атмосферостiйким, гiгiєнiчним i економiчним.
2. 3 Класифiкацiя бiгових дорiжок
І. Гарiєва дорiжка (при нормальнiй вологостi 15-20%) є досить пружною i цiлком придатною для швидкого бiгу. Однак вона не довговiчна, мало гiгiєнiчна i не економiчна в експлуатацiї. Будiвництво таких дорiжок рiзко скоротилося.
2. Коксогарiєва дорiжка є бiльш в'язкою чим гарiєва. Вона бiльш придатна для спринтерського бiгу. Цей тип покриття довготривалiший чим гаревi, але i дорожче.
3. Пиритогарева дорiжка - тверда, бiльш придатна для спринтерського (нетривалого, динамiчного i швидкого) бiгу.
4. Коксопирито-гарева дорiжка - нормально-пружна, вiдносно проста в експлуатацiї i бiльш довговiчна. Вартiсть її вище, нiж гаревої.
5. Керамiчна дорiжка - дуже довговiчна й атмосферостiйка. Вона вiдрiзняється вигiдними архiтектурними якостями i не вимагає частих капiтальних ремонтiв.
Гумово-битумнi й асфальто-гумовi покриття. Їх сумiшi мiстять асфальто-в'яжучi речовини (бiтум i мiнеральний порошок), а як заповнювачi пiсок i дроблений гум (гумову крихту).
Гумово-бiтумнi сумiшi складаються з в'язкого компонента - бiтуму i заповнювачiв - пiску i дробленої гуми (крихти).
Наповнювач застосовується для ущiльнення сумiшi: вiн знижує водопроникнiсть i чутливiсть до температурних змiн. У якостi наповнювача використовують вапняний порошок, цементний пил, цегельний порошок, мiнеральнi матерiали.
Бiтум є органiчною в'язкою речовиною. На практицi застосовуються бiтуми марок БН-2, БН-3, БН-4. В мiру збiльшення марки бiтуму пiдвищується температура його розм'якшення i падає його розтяжнiсть, тому при будiвництвi бiгових дорiжок у пiвнiчних i центральних районах застосовують бiтум БН-2 i БН-3, а в пiвденних БН-3 i БН-4.
2. 4 Бiговi дорiжки iз синтетичним покриттям
Синтетичнi матерiали для покрить мають володiють необхiдними дефармативними властивостями, вони мiцнi, гiгiєнiчнi, мають гарний вигляд. Покриття iз синтетичних матерiалiв цiлком водонепроникнi i їхня якiсть не залежить вiд погоди (тартан).
Тартан - один з найбiльш вiдомих за кордоном синтетичних матерiалiв, вiдрiзняється в'язкопружними властивостями. Це покриття придатне для змагань i тренувань у будь-яких погодних i клiматичних умовах. Властивiсть цього матерiалу майже не змiнюються в iнтервалi температур вiд 20O
до +45 O
. Покриття може бути листовим або наливним товщиною близько 15мм.
Рекортан - по своїх технiчних властивостях ближче до тартана, але бiльшостi спортсменiв вiн подобається бiльше, тому що вiн бiльш пружний.
Не дивлячись, на широке поширення тортана i рекортана в нашiй країнi продовжуються пошуки нових, бiльш економiчних i високоякiсних покрить.
Список лiтератури
1. Все о спорте. Справочник, 2-е изд., в 3-х т. - М.: Физкультура и спорт, 1988.
3. Холодов Ж. К., Кузнецов B. C. Теория и методика физического воспитания и спорта: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. - М.: Издательский центр "Академия", 2000. - 480 с.
| 
