Жiночий футбол - iсторiя, розвиток, становлення
РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
Жiночий футбол - iсторiя, розвиток, становлення
ВСТУП
РОЗДІЛ 3. Розвиток жiночого футболу в пiслявоєнний час
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
ери.
iнтересом серед вболiвальникiв, функцiонерiв та органiзаторiв рiзних змагань.
"придатком" чоловiчого, виниклим по фемiнiстичному принципi "мовляв, чому їм можна, а нам не можна?!" Насправдi iсторiя жiночого футболу починається ще в стародавностi й по тривалостi не уступає чоловiчому.
"ножного м'яча" не нова. Самими раннiми свiдченнями його iснування вважаються фрески, створенi в Китаї близько 2000 рокiв тому. Так само в рядi письмових документiв згадується про древню китайську гру "цу цзюй", що в перекладi означає: "копати м'яч". Незважаючи на те, що китайцi вiдносили її до рiзновидiв карате, тактика "цу цзюй" дуже нагадує футбольну: гравцi дiлилися на двi команди, вигравала та, у якої було бiльше точних ударiв. Як не дивно, в "цу цзюй" грали жiнки. Там же пiзнiше почалися й гонiння на жiночий футбол: чоловiкам не довелися по душi такi дамськi "забави", у Середньовiччя жiночий футбол був заборонений у Китаї. І довгий час про нього нiчого не було чутно.
Наступне згадування про жiночий футбол вiдноситься аж до XVІІ сторiччя. Історiя розповiдає про незвичайний двобiй з м'ячем мiж замiжнiми й незамiжнiми жiнками, що пройшли в невеликому шотландському мiстечку. Представницi прекрасної статi дуже ризикували, адже їх могли оголосити вiдьмами i пiддати екзекуцiї. Але все-таки родоначальником жiночого футболу, так само як i чоловiчого, прийнято вважати Англiю. Принаймнi, одна жiноча футбольна команда iснувала ще в XІХ столiттi. Саме там, як записано в архiвах, в 1895 роцi був створений перший жiночий футбольний клуб - "Бритиш Ледi Футбол Клаб", назва якого говорить саме за себе. Вiн i вважається першим в iсторiї клубом аматорок «ножного м'яча». Березнем того ж 1895 року датується й перший, що отримав офiцiйне вiдбиття в аналогах, матч жiночих команд. Англiйськi футболiстки грали за принципом – пiвнiчанки проти пiвденок. Пiвнiч перемогла з явною перевагою - 7:1.
"Бритиш Лэди Футбол Клаб" аж нiяк не представляв iз себе засекречену секту. Нi, вiн користувався певною популярнiстю, i його матчi збирали солiдну по тим часам глядацьку аудиторiю. Проте середньовiчних китайських правителiв найшлися однодумцi в Європi ХХ столiття. У якийсь момент нацiональнi футбольнi асоцiацiї Англiї, Нiмеччини, Голландiї теж оголосили жiночий футбол поза законом. Подивимося ж, чому i як це вiдбулося. Хоча у груднi 1912 року Англiйська асоцiацiя заборонила представницям прекрасної статi грати на стадiонах, на яких проводяться матчi чоловiчої лiги, величезне поширення жiночий футбол одержав у перiод першої свiтової вiйни.
Саме в роки лихолiття вiн придбав на Туманному Альбiонi масовий характер. Вийшло це в такий спосiб. В 1915-1916 роках багато дiвчат пiдлiткового вiку (14-15 рокiв) змушенi були залишати домiвки й улаштовуватися працювати на вiйськовi заводи. Вони занурилися в незнайомий їм мир виснажливої працi й твердої дисциплiни. У настiльки нiжному й до того ж перехiдному вiцi це було причиною серйозних зламiв у психiцi, i Мiнiстерство воєнної промисловостi створило спецiально для цiєї категорiї робiтниць вiддiл охорони здоров'я й соцiального забезпечення. Органiзацiя дозвiлля стала однiєї з найважливiших його функцiй. Разюче, але третьої по поширеностi формою дозвiлля – пiсля танцiв i плавання - стала груба чоловiча гра, футбол. "Оборонницi" з великим задоволенням лупили по шкiряному м'ячi й буквально заполонили футбольнi поля.
"цех на цех", потiм у мiстах стали збиватися збiрнi команди, а їхнi матчi проходили на аренах, що належали клубам професiйних дивiзiонiв. Жiночий футбол уже тодi мiг би й сам устати на професiйнi рейки. Але тi грошi, що ледi збирали вiд iз вхiдних квиткiв, iшли на благодiйну допомогу жертвам вiйни. Рекордним виторгом стали 600 фунтiв стерлiнгiв, внесенi в касу стадiону "Норт Энд" у Престогонi 10 тисячами глядачiв гри, що вiдбулася на Рiздво 1917 року. У 1920 роцi жiночий футбол вийшов на новий виток популярностi, i одну подiю, що ставилася до нього, варто видiлити особливо. У квiтнi 1920 року в Англiї вiдбувся перший у свiтi мiжнародний двобiй мiж британською командою "Дикий Керр Лэдiс" i французької "Фемiною", зустрiч закiнчилася з рахунком 2:0 на користь господарок. "Фемiна" була дiтищем мадам Мiї - одного з перших органiзаторiв жiночого спорту в Європi. Що стосується "Дикий Керр Лэдiс", то мова йшла про найбiльш просунуту iз заводських жiночих команд. Вона базувалася в Престогонi й набрала таку армiю вболiвальникiв (i, звичайно, вболiвальниць), з яких деякi могли суперничати iз вболiвальниками чоловiчих команд у тодiшнiй Англiї! Досить сказати, що на її матч iз " Сент-Хелен Лэдiс" (4:0) прийшло 53 тисячi вболiвальникiв. Здавалося, тепер уже жiночий футбол нiколи не поступиться чоловiчому. Але не так сталося. Багато чоловiкiв, переконанi, що футбол - чисто чоловiчий вид спорту, навiть не могли собi уявити: як це жiнка й раптом з м'ячем, i раптом не гiрше чоловiка. Вони заявили, що футбол нiбито нежiноче заняття, вiн шкодить їхньому здоров'ю, як майбутнiм матерям (при цьому проти волейболу, баскетболу й легкої атлетики вони не мали нiчого проти), та й взагалi жiнка й футбол мислилися як поняття несумiснi, ну, начебто, як мавпа iз гранатою. Жiночий футбол заборонили. Пiднятi на смiх, дiвчата, звичайно, не закинули улюблену гру, але грали вже так, нишком, щоб нiхто не бачив.
30 сiчня 1921 року англiйськi футбольнi чиновники роблять наступний крок на шляху до недопущення жiнок у великий спорт. Англiйська футбольна асоцiацiя додатково в спецiальнiй постановi оголосила, що "футбол абсолютно не пасує слабкiй статi", i заборонила клубам видавати дозволу на органiзацiю жiночих футбольних команд. Заборонна постанова 1921 року бути лише одним з iз прикладiв прагнення Англiйської асоцiацiї вставити цiпки в колеса органiзованому жiночому футболу. Приблизно настiльки ж прохолодним протягом багатьох десятилiть iз i вiдношення до нього ФІФА. Всi заборони були знятi тiльки в 1969 роцi. Але європейськi ледi однаково тяглися до цього виду спорту. Незважаючи нi на що, жiнки й в Англiї, i на континентi намагалися час вiд часу щось уживати, але без особливого успiху. У Європi в 1928 роцi величезний iнтерес викликала мiжнародна зустрiч жiночих команд Бельгiї й Францiї, коли виграли бельгiйськi футболiстки з рахунком 2:0. Якiснi зрушення намiтилися лише наприкiнцi 60- х рокiв, з ростом фемiнiстських рухiв у демократичному свiтi. Особливе значення мав неофiцiйний чемпiонат свiту, що проходив в 1966 роцi в Англiї. Із цього часу в рядi країн (Англiї, Францiї, Італiї, Чехословаччини) стали дiяти жiночi федерацiї футболу, проводитися нацiональнi чемпiонати. В 1969 роцi вiдбувся перший пiсля довгої перерви мiжнародний матч (iталiйки перемогли датчанок з рахунком 3:1) i була створена перша органiзацiя, що мала хоча б якусь вага – Мiжнародна європейська федерацiя жiночого футболу. Вишукавши собi спонсора в особi виноторгового iталiйського концерну "Наддержава й Россi", вона провела в 1970 роцi перший турнiр, голосно названий чемпiонатом свiту, а через рiк вiдбувся його другий розiграш у Мексицi. На початку 70- х в Італiї вдалося запустити першу професiйну лiгу жiночого футболу. Багато жiнок брали активну участь у громадському життi футболу. Так, у Бразилiї до суддiвства матчiв вищої лiги вперше у свiтi була допущена радiооглядач Леа Кампом. Їй довелось обслуговувати матчi в Мексицi, Гватемалi, Францiї, Італiї, Іспанiї, Португалiї. Знаменитий португальський футболiст Эйсебiо сказав про неї: "Ця жiнка прекрасно розумiє футбол". Матчi жiночих команд занадто гарячi, щоб їх судили чоловiка - до такого висновку прийшла асоцiацiя футболу англiйського графства Дербишир. Члени суспiльства футбольних суддiв категорично вiдмовилися вiд участi в жiночих матчах, заявивши, що "переговорити" футболiсток просто неможливо. Крiм того, вони жахливо кокетують при призначеннi штрафних. А саме важке буває, коли призначаються пенальтi: потерпiлi найчастiше починають плакати. Секретар суспiльства суддiв Ф. Харвуд додав, що лексикон футболiсток пiд час гри мало чим вiдрiзняється вiд "солоної мови" команд гiрникiв. 42- лiтня англiйка Мэрi Уайт, здаючи iспит на звання футбольного арбiтра, на питання про суддiвськi враження вiдповiла: "Мiй власний чоловiк мене бiльше турбує, нiж 22 чоловiка на футбольному полi". Цi й iншi подiї змусили керiвництво ФІФА засумнiватися у своїй досi непримиреннiй позицiї. Вона влаштувала опитування серед нацiональних федерацiй на тему: чи варто дати жiночому футболу офiцiйне визнання? Вiдповiдь федерацiй виявилася негативною, i ФІФА знову поринула в очiкувально-спостережливий стан. Дамський соккер тим часом продовжував набирати обороти. Особливо бурхливо вiн прогресував у скандинавських країнах, а також Нiмеччини. У першiй половинi 80- х рокiв заклики про його визнання в офiцiйному порядку стали лунати усе бiльш наполегливо. Лiд остаточно вдалося пробити в 1986 роцi, коли ФІФА створила комiтет з жiночого футболу. Правда, якесь час у ньому працювала всього одна жiнка. В 1987 роцi в Китаї вiдбувся перший офiцiйний турнiр жiночих збiрних пiд егiдою ФІФА. 12 команд iз всiх континентiв були розбитi на три групи: "А" – Китай, Канада, Голландiя, Берiг Слонової Кiстки, "В" - Бразилiя, Австралiя, Норвегiя, Таїланд, "3" - Швецiя, США, Чехословаччина, Японiя. Вiсiм кращих збiрних склали чвертьфiнальнi пари: Китай - Австралiя (7:0), Швецiя - Канада (1:0), Бразилiя - Голландiя (2:1), Норвегiя - США (1:0). У пiвфiналi з однаковим рахунком 2:1 шведки перемогли китаянок, а норвежки збiрну Бразилiї. Фiнальний матч принiс перемогу збiрнi Норвегiї - 1:0. Пiсля серiї пробних турнiрiв у свiтовому масштабi в 1991 роцi в Китаї був, нарештi, розiграний перший офiцiйний чемпiонат свiту. А от у чемпiонатах Європи iсторiя почалася трохи ранiше, з 1984 року, коли прем'єрний розiграш прийняла в себе Швецiя.
руху. У змаганнях беруть участь спортсменки не молодше 16 рокiв. У турнiрi в Атлантi брали участь 8 збiрних. Золотi медалi завоювала збiрна США, у фiналi перегравша команду Китаю 2:1. Чотири роки пiсля цього - на Іграх у Сiднеї – американки знову дiйшли до фiналу, але поступилися з рахунком 2:3 футболiсткам з Норвегiї, що забили "золотий гол" у додатковий час.
Призери чемпiонатiв свiту й олiмпiйських iгор по жiночому футболi
| Рiк |
Мiсце проведення змагань |
Ранг |
|
| 1991 |
Китай |
ЧС |
|
| 1995 |
Швецiя |
ЧС |
1. Норвегiя 2. ФРН 3. США
|
| 1996 |
США |
ОІ |
1. США 2. Китай 3. Норвегiя
|
| 1999 |
США |
ЧС |
1. США 2. Китай 3. Бразилiя
|
| 2000 |
Австралiя |
ОІ |
|
В 2002 у Канадi пройшов перший чемпiонат свiту серед футболiсток не старше 19 рокiв, у якому взяли участь 12 команд. У фiналi господарки турнiру поступилися сусiдкам-американкам, що зумiли забити "золотий гол".
"зiрки". Одна з найяскравiших - американка Мiа Хемм, що двiчi визнавалася ФІФА футболiсткою року. Жiночий футбол одержав не лише офiцiйне визнання: за твердженням експертiв, у цей час футбол - самий популярний на планетi командний вид спорту серед жiнок. В усьому свiтi налiчується бiльше 20 мiльйонiв футболiсток. 80 вiдсоткiв вiд цього числа становлять спортсменки молодше 20 рокiв. Найпопулярнiший вiн насамперед , у Норвегiї, Швецiї, Італiї, Нiмеччинi й США : за деяким даними, дiвчата й жiнки становлять уже близько 40 вiдсоткiв вiд загального числа гравцiв, що входять у рiзнi клуби.
висновки
Жiночий футбол на сьогоднiшнiй день користується великою популярнiстю. У цей час у свiтi налiчується близько 25 млн. професiйних футболiсток. Офiцiйно проводяться чемпiонат свiту, iснує жiноча Лiга чемпiонiв (правда, називається вона Кубок УЄФА). Жiночий футбол визнали у всiх розвинених державах. У європейських країнах i США матчi прекрасної половини людства з кожним роком збирають усе бiльше й бiльше глядачiв, а в Китаї i Японiї й зовсiм по популярностi жiночий футбол зрiвнявся iз чоловiчим. Жiночий футбол входить до програми Олiмпiйських iгор, ФІФА та УЄФА проводять чемпiонати свiту та Європи серед жiночих команд, чемпiонати свiту та Європи серед молодiжних та юнацьких нацiональних збiрних команд. Водночас проводиться багато iнших цiкавих турнiрiв серед жiночих команд. А те, що до складу ФІФА входить бiльше 70 нацiональних федерацiй, свiдчить про масовий розвиток жiночого футболу на всiх континентах.
1. Голощаков Б. Р. История физической культуры и спорта: Учебное пособие. – М.: Академия, 2001. – С. 246-249.
2. Энциклопедический словарь юного спортсмена. – М., 1980.
3. Энциклопедия современного олимпийского спорта /Под ред. В. Н. Платонова. – К.: Олимпийская литература, 1998. – С. 407-408.
4. Кириченко И. Олимпийский футбол. – К.: Медиа Континент, 2004. – С. 105-111.
5. Олимпийская энциклопедия /Под ред. С. П. Павлова. – М.: Советская энциклопедия, 1980. – С. 374-375.
6. Соломонко В. В., Лисенчук Г. А., Соломонко О. В. Футбол. – К.: Олiмпiйська лiтература, 1997. – С. 9-12.
7. Соскин А. Всё о футболе. – М.: Физкультура и спорт, 1972. – С. 227-232.
9. Танасюк А. Футбольный top-news// Мой спорт. – 2004. – №6. – С. 31-32.
11.
|
