Гігієна спорту

Гiгiєна спорту Змiст Вступ 1. Гiгiєна фiзичної культури – предмет, задачi i методи 2. Основи гiгiєни фiзичної культури 2. 1. Особиста гiгiєна 2. 2. Рацiональне харчування 2. 3. Закалювання 3. Гiгiєничнi основи фiзичної культури й спорту на виробництвi Висновок Лiтература Вступ У визначеннi стратегiї й тактики реалiзацiї завдань оздоровчої спрямованостi необхiдно з усiєю виразнiстю розумiти, що успiшне рiшення проблеми здоров'я пiдростаючого поколiння можливо тiльки в тому випадку, коли людин поряд iз правильною й достатньою по обсязi й iнтенсивностi руховою активнiстю буде систематично виконувати й iншi шiсть заповiдей збереження здоров'я (по М. Кенлехнеру): правильно дихати, правильно пити, правильно є, правильно розслаблюватися, правильно берегтися, правильно думати. Дотримання цих або подiбних принципiв i правил мав на увазi й Н. А. Семашко, коли затверджував, що для змiцнення здоров'я людина повинен займатися фiзичною культурою 24 години на добу.[1] А для цього вiн повинен хотiти це робити, знати, як правильно це робити, умiло реалiзовувати свої потреби й знання в практичнiй дiяльностi в процесi самозроблений ствования. Рiшення цих найважливiших завдань i повинне бути головним змiстом урокiв фiзичної культури й гiгiєни. Основними завданнями сучасної гiгiєни є наукова розробка основ попереджувального й поточного санiтарного нагляду, санiтарного законодавства, обґрунтування гiгiєнiчних заходiв щодо охорони й оздоровлення навколишнього середовища, умов працi й вiдпочинку, охорона здоров'я дiтей i пiдлiткiв, участь у розробцi гiгiєнiчних основ рацiонального харчування, а також санiтарна експертиза якостi харчових продуктiв i предметiв побутового побуту. Знання гiгiєни необхiдно для правильного рiшення питань по попередженню захворювань, пiдвищення працездатностi й опiрностi органiзму до несприятливих впливiв навколишнього середовища. Науковою основою гiгiєни служить розробка гiгiєнiчних нормативiв - гранично припустимих концентрацiй i рiвнiв, орiєнтовних безпечних рiвнiв впливу (ПДК, ПДУ, ВЗУВШИ й iн.) для повiтря населених мiсць i промислових пiдприємств, води, продуктiв харчування, одягу й взуття з метою створення найбiльш сприятливих умов для збереження здоров'я й попередження захворювань, забезпечення високої працездатностi й збiльшення тривалостi життя.[2] 1. Гiгiєна фiзичної культури - предмет, завдання й методи Гiгiєна (hygieinos) - область медичної науки про збереження й полiпшення здоров'я шляхом проведення попереджувальних заходiв. Вона вивчає вплив умов життя й працi на здоров'я людини й розробляє заходу щодо профiлактики захворювань. На органiзм людини можуть впливати рiзнi фактори зовнiшнього середовища: [3] - Хiмiчнi - хiмiчнi елементи й з'єднання, що перебувають у повiтрi, водi, ґрунтi, їжi. - Бiологiчнi - мiкроорганiзми, гельмiнти, гриби. - Соцiальнi фактори - характер трудової дiяльностi, харчування, житло-побутовi умови й iн. Залежно вiд розв'язуваних завдань гiгiєнiчна наука використовує рiзноманiтнi методи. Вони використовуються для гiгiєнiчної оцiнки факторiв навколишнього середовища. До них ставляться санiтарне обстеження й опис, фiзичнi, хiмiчнi й бiологiчнi методи санiтарної експертизи. Методи санiтарного опису й обстеження дозволяють виявити загальнi стани окремих груп або населених пунктiв. При цьому залучаються статистичнi й демографiчнi показники в дослiджуваному районi й робляться загальнi висновки про стан здоров'я населення й факторах, що впливають на нього. Для вивчення впливу навколишнього середовища на органiзм людини використовуються фiзiолого-бiологiчнi, клiнiчнi, антропометричнi, експериментальнi методи. При необхiдностi встановити вплив середовища на здоров'я колективу користуються санiтарно-статистичним методом. Практичне перетворення в життя гiгiєнiчних нормативiв, правил i заходiв називається санiтарiєю. Досягнення гiгiєни впроваджуються шляхом суспiльно-гiгiєнiчних заходiв. Із цiєю метою розробляються рiзнi санiтарнi правила й норми. Для ефективного використання досягнень гiгiєни необхiдно, що б кожна людина розумiла їхнє значення. У зв'язку iз цим величезна роль належить санiтарнiй освiтi. Залежно вiд предмета вивчення гiгiєнiчна наука пiдроздiляється на:[4] 1. Гiгiєну навколишнього середовища 2. Гiгiєну харчування й здоров'я 3. Гiгiєну працi 2. Основи гiгiєни фiзичної культури людини, збереження здоров'я й довголiття.[5] масової фiзичної культури й спорту в умовах професiйної дiяльностi. Однiєї iз профiльних гiгiєнiчних дисциплiн є гiгiєна фiзичної культури й спорту. Вона вивчає взаємодiю органiзму займающiхся фiзичною культурою й спортом iз зовнiшнiм середовищем. Цiль такого вивчення - розробка гiгiєнiчних нормативiв, вимог i заходiв, спрямованих на змiцнення здоров'я, пiдвищення працездатностi й досягнення високих спортивних результатiв. 2. 1 Особиста гiгiєна Особиста гiгiєна мiстить у собi: рацiональний добовий режим, догляд за тiлом i порожниною рота, гiгiєну одягу й взуття. Особливо воно важливо для студентiв, тому що строге їхнє дотримання сприяє змiцненню здоров'я, пiдвищенню розумової й фiзичної працездатностi й служить заставою спортивних досягнень. Рацiональний добовий режим створює оптимальнi умови для дiяльностi й вiдновлення органiзму. В основi його лежить ритмiчне й правильне чергування працi й вiдпочинку й iнших видiв дiяльностi. Добовий режим повинен ґрунтуватися на законах про бiологiчнi ритми. При правильному й строго дотримуваному добовому режимi дня виробляється певний ритм функцiонування органiзму, у результатi чого студенти можуть у певний час найбiльше ефективно виконувати конкретнi види робiт. Основнi правила органiзацiї добового режиму: пiдйом у те саме час;[6] Прийому їжi до те саме часу, не менш 3 разiв у день (краще 4 - 5 разiв у день); Самостiйнi заняття по навчальних дисциплiнах в одне й теж час; Не рiдше 3 - 5 рази в тиждень по 1,5 - 2 ч. заняття фiзичними вправами й спортом з оптимальним фiзичним навантаженням; Виконання в паузах навчальної дiяльностi (3 - 5 хв) i фiзичних вправ; Щоденне перебування на свiжому повiтрi (1,5 - 2 ч); Повноцiнний сон (не менш 8 ч) iз засипанням i пробудженням в одне й теж час. покриву залежить здоров'я людини, його працездатнiсть, опiрнiсть рiзним захворюванням. Догляд за тiлом мiстить у собi щоденний догляд за шкiрою всього тiла, догляд за волоссями, догляд за порожниною рота й зубами.[7] Гiгiєна одягу й взуття. Спортивний одяг повинна вiдповiдати вимогам, пропонованим специфiкою занять i правилами змагань рiзних видiв спорту. Вона повинна бути по можливостi легкої й не стискувати рухiв. Як правило, спортивний одяг виготовляється з еластичних тканин з високою повiтропроникнiстю, добре вбираючий пiт i сприятливих його швидкому випару. Спортивне взуття повинна бути легкої, еластичної й добре вентильованої. [8] що само володiє здатнiстю зберiгати форму пiсля намокання Рацiональне харчування, побудоване на наукових основах, забезпечує правильний рiст i формування органiзму, сприяє збереженню здоров'я, високої розумової й фiзичної працездатностi й продовженню творчого довголiття. Для людей, що займаються фiзичною культурою й спортом, рацiональне харчування сприяє пiдвищенню працездатностi, найшвидшому вiдновленню пiсля стомлення й досягненню високих спортивних результатiв. Гiгiєнiчнi вимоги до їжi. Їжа являє собою певну комбiнацiю продуктiв харчування, що складаються з бiлкiв, жирiв, вуглеводiв, вiтамiнiв, мiнеральних солей i води. Основнi гiгiєнiчнi вимоги, пропонованi до їжi наступнi:[9] 1. оптимальна кiлькiсть, що вiдповiдає енергетичним витратам людини, у процесi життєдiяльностi; 3. розмаїтiсть i наявнiсть рiзних продуктiв тваринного й рослинного походження; 4. гарна засвоюванiсть, приємний смак, захiд i зовнiшнiй вигляд; Енерговитрати органiзму виражаються в кiлокалорiях (ккал). У цих же одиницях позначається й енергетична цiннiсть їжi. Пiдвищення активностi вiдсоткiв обмiну речовин i енергiї при виконаннi рiзної, головним чином м'язової, дiяльностi є вирiшальним чинником при визначеннi добової витрати енергiї. Нiж iнтенсивнiше виконувана фiзична робота, тим вище енерговитрати. Розумовий або повнiстю автоматизована праця вимагає невеликих витрат енергiї. При розрахунку калорiйностi їжi i її складу в добу можна користуватися даними таблицi 1.[10] Таблиця 1. Склад i калорiйнiсть харчових рацiонiв для спортсменiв у добу, г на 1 кг маси тiла. Найбiльш масовi види спорту Бiлки Жири Гiмнастика 2. 1-2. 4 1. 5-1. 6 8. 3-9. 0 60-62 Легка атлетика: Бiг на короткi, средн. дист., стрибки, метання 2. 4-2. 5 1. 7-1. 8 9. 5-10. 0 65-70 Бiг на довгi дистанц., спортивна ходьба 2. 0-2. 1 10. 0-11. 5 70-60 2. 4-2. 5 2. 1-2. 3 11. 0-13. 0 75-85 Плавання 2. 1-2. 3 2. 0-2. 1 9. 5-10. 0 65-70 Важка атлетика, атлетична г-ка 2. 4-2. 5 2. 0-2. 3 70-75 2. 3-2. 4 9. 0-10. 0 62-65 Баскетбол, волейбол 2. 1-2. 3 1. 7-1. 8 9. 0-10. 0 62-65 2. 0-2. 1 1. 9-2. 0 65-70 2. 1-2. 3 2. 0-2. 1 10. 5-11. 0 70-73 у вiтамiнах зростає. Задовольняти потреба органiзму у вiтамiнах потрiбно, насамперед, за рахунок уживання натуральних продуктiв. У випадку їхньої недостачi рекомендується приймати вiтамiннi концентрати iз природних продуктiв (настiй шипшини й iн.) синтетичних препаратiв (“Аэровит”, “Ундевит” i iн.). У харчуваннi спортсмена, поряд зi звичайними харчовими речовинами, можуть бути використанi рiзнi живильнi сумiшi й продукти пiдвищеної бiологiчної цiнностi. пiсля її закiнчення. Зразковий розподiл калорiйностi добового рацiону харчування. снiданок обiд полуденок вечеря Чотириразове харчування 35-40 30-35 5 25-30 Триразове харчування 40 35 - 25 При прийманнi їжi вся увага варто придiляти їжi. Вiдволiкання вiд їжi приводять до порушення травлення й засвоєння їжi. Пiд час їжi не можна квапитися. Їжа повинна завжди добре пережовуватися. 2. 3 Загартовування Загартовування - система заходiв, спрямованих на пiдвищення стiйкостi органiзму до рiзних впливiв навколишнього середовища (холоду, тепла, сонячної радiацiї, зниженню атмосферного тиску). Систематичне застосування процедур, що гартують, знижує число простудних захворювань в 2 - 5 разiв, а в окремих випадках майже повнiстю виключає їх. Загартовування сприяє пiдвищенню фiзичної й розумової працездатностi, полiпшує кровообiг, пiдвищує тонус ЦНС, нормалiзує обмiн речовин, допомагає виробити рацiональний гiгiєнiчний режим.[12] Приступати до загартовування можна практично в будь-якому вiцi, попередньо порадившись iз лiкарем. Вiн не тiльки перевiрить стан здоров'я, але й допоможе визначити форму процедур, що гартують, i їхнє дозування. Установлено наступнi гiгiєнiчнi принципи загартовування: систематичнiсть вимагає регулярного, щоденного виконання процедур, що гартують. Тривалi перерви в загартовуваннi ведуть до ослаблення або повної втрати придбаних захисних реакцiй. Звичайно через 2 - 3 тижнi пiсля припинення процедур стiйкiсть органiзму до фактора, що гартує, знижується; поступове й послiдовне збiльшення дозування процедур. При виборi дозування й форм проведення загартовування необхiдно враховувати iндивiдуальнi особливостi людини (вiк, стан здоров'я й iн.), оскiльки реакцiя органiзму на загартовування в рiзних людей неоднакова; Розмаїтiсть засобiв i форм забезпечує всебiчне загартовування. Як правило, стiйкiсть органiзму пiдвищується тiльки до того подразника, впливу якого вiн багаторазово пiддавався. Так, повторний вплив холоду виробляє стiйкiсть органiзму лише до холоду, повторна дiя тепла, навпаки до тепла. От чому необхiдне використання рiзноманiтних форм загартовування.[13] Активний режим, тобто виконувати пiд час процедур якi-небудь фiзичнi вправи; Сполучення загальних i мiсцевих процедур: мiсцевi процедури роблять менш сильна дiя, чим загальнi. Але якщо вмiло пiддавати впливу рiзних температур найбiльш чутливi до охолодження дiлянки тiла - ступнi нiг, горло, шию, можна домогтися ефекту й при мiсцевому загартовуваннi; зниження апетиту й працездатностi вказують на неправильне проведення загартовування. У цих випадках необхiдно звернутися до лiкаря й змiнити форму проведення й дозування процедур. 3. Гiгiєнiчнi основи фiзичної культури й спорту на виробництвi В Українi оздоровча спрямованiсть фiзичної культури обумовлює її зв'язок з рiзними сторонами життя й дiяльностi людини, у тому числi з роботою на виробництвi, де заняття фiзичними вправами, пiдiбраними з урахуванням особливостей трудових процесiв, вiдiграють важливу роль не тiльки в гiгiєнiчному вiдношеннi, але й у пiдвищеннi продуктивностi працi. Форми й методи занять фiзичною культурою на виробництвi можуть бути рiзними залежно вiд того, де вони виробляються – безпосередньо на пiдприємствi або на спортивних спорудженнях у позаслужбовий час. З погляду гiгiєни заслуговують на особливу увагу заняття в робочих примiщеннях. При їхньому поводженнi необхiдно забезпечити задовiльний санiтарний стан цих примiщень i вибрати комплекс фiзичних вправ, що на даному промисловому пiдприємствi робить найбiльш оздоровча дiя й пiдвищує працездатнiсть. Органiзацiя занять фiзичною культурою на виробництвi вимагає знань гiгiєни й фiзiологiї працi.[14] Гiгiєнiчнi заходи на виробництвi спрямованi не тiльки на оздоровлення навколишнього середовища, але й на рацiоналiзацiю й полегшення трудових процесiв з погляду фiзiологiї працi. Створюються умови, найбiльш сприятливi для нормального функцiонального стану органiзму при виконання тої або iншої роботи. Для цього органiзується правильний режим працi й вiдпочинку, рацiональне й зручнi робоче мiсце й поза, усуваються змушене, одноманiтне положення тiла, перенапруга окремих органiв i систем, значнi статичнi зусилля. Цим досягається попередження стомлення, окремих захворювань, виробничих травм i пiдвищується працездатнiсть i продуктивнiсть працi. На додаток до цього використовуються деякi допомiжнi засоби пiдвищення працездатностi й охорони здоров'я, у числi яких важливе мiсце займає фiзична культура. на хiд фiзiологiчних процесiв в органiзмi й визначальному ступенi труднощi роботи, можливi негативнi наслiдки для здоров'я й необхiднi профiлактичнi заходи. повинна займати певне мiсце як фактор полiпшення здоров'я трудящих, боротьби iз професiйними вредностями, пiдвищення працездатностi людини й продуктивностi працi. На пiдприємствах i в установах роботу в областi фiзичної культури й спорту очолюють колективи фiзичної культури, якi органiзують i розвивають масову фiзкультурну роботу, утягують трудящих у добровiльнi спортивнi суспiльства, створюють групи для занять фiзкультурою з особами старшого вiку, органiзують туристичнi походи й т. д. Робота колективу фiзичної культури протiкає в безпосередньому контактi з медико-санiтарною частиною пiдприємства для бiльше правильної органiзацiї занять фiзичною культурою й спортом з медичної сторони, забезпечує пiдвищення працездатностi, оздоровчого ефекту. Для цього потрiбно знать характер виробничої роботи. Тому що кожна професiя має свої особливостi, з якими потрiбно вважатися при виборi найбiльш корисних у цьому випадку засобiв i методiв фiзичної культури й спорту. Наприклад, для працiвникiв розумової працi й осiб, що ставляться до категорiї так званих сидячих професiй, робота яких пов'язана зi змушеною певною позою й тривалою статичною напругою. Найбiльш корисними будуть види занять, що вiдрiзняються високою динамiчнiстю й проводимые на вiдкритому повiтрi. Для робiтникiв, праця яких характеризується великим м'язовим навантаженням i супроводжується високими енергетичними витратами, рекомендується заняття бiльше легкими фiзичними вправами. Робiтником, якi пiддаються впливу пилу й шкiдливих газiв, доцiльно займатися плаванням, веслуванням, лижним i ковзанярським спортом, що полiпшують функцiї подиху й кровообiгу. Особам, що працюють у холодну пору року на вiдкритому повiтрi або в примiщеннях зi зниженою температурою повiтря, не слiд займатися зимовими видами спорту. Особливе мiсце в системi занять фiзичною культурою робiтникiв та службовцiв займає виробнича гiмнастика - комплекс фiзичних вправ, виконуваних у перервах у процесi роботи безпосередньо в робочих примiщеннях. Фiзiологiчна сутнiсть її заснована на феноменi И. М. Сєченова, що показало, що спокiй не завжди є кращою формою вiдпочинку. Працездатнiсть однiєї руки вiдновлюється швидше, якщо пiд час вiдпочинку працює iнша рука. Цей феномен i послужив приводом до розвитку активного вiдпочинку, що широко використовується у формi виробничої гiмнастики. Вона показана при фiзичнiй i розумовiй працi й сприяє зняттю виниклого стомлення, вiдновленню сил, полiпшенню самопочуття й пiдвищенню працездатностi. Першим завданням лiкаря пiдприємства й методиста по фiзичнiй культурi при органiзацiї виробничої гiмнастики є вибiр мiсця для занять.[15] Найбiльш зручним по простотi органiзацiї занять i економiї на них часу є проведення физкультпауз безпосередньо на робочому мiсцi, у проходах i т. д. Щоб з'ясувати, чи можливо це, проводять санiтарне обстеження робочих примiщень. Рекомендується вибирати для проведення виробничої гiмнастики мiсця, де повiтря бiльше чистий, використовувати вiкна й кватирки для провiтрювання примiщень. Іншим завданням є вивчення характеру трудових процесiв.[16] З'ясовують робочу позу, ступiнь нервово-психiчної й м'язової напруги, наявнiсть механiзацiї й автоматизацiї виробничих процесiв, дистанцiйного керування й т. д. На цiй основi пiдбираються такi комплекси фiзичних вправ, якi б впливали на стан певних функцiй i систем органiзму. Перед початком занять виробничою гiмнастикою працюючi проходять первинний лiкарський огляд для визначення можливостi допуску їх до занять. Надалi здiйснюється поточний лiкарський контроль за що займаються. Значного розквiту гiгiєна досягла в нашi днi. У цей час у країнi iснує цiла система гiгiєнiчних установ рiзного типу: науково-дослiднi iнститути, санiтарно-гiгiєнiчнi лабораторiї, санiтарно-епiдемiологiчнi станцiї. Впровадження в життя гiгiєнiчних вимог здiйснюється шляхом санiтарного, тобто спрямованого на оздоровлення законодавства, санiтарного нагляду, санiтарної освiти. Важливим роздiлом гiгiєнiчної роботи є диспансеризацiя. Так називається активне спостереження медичних працiвникiв за здоров'ям рiзних груп практично здорових людей з метою попередження або своєчасного виявлення в них захворювань i напрямку їх якщо буде потреба на лiкування, не чекаючи, поки людина вiдчує себе хворим i звернеться за медичною допомогою. Зокрема, диспансеризацiя проводиться серед дiтей, що готуються до надходження в школу. Профiлактичний огляд дiтей рiзними фахiвцями - педiатрами, окулiстами, отоларингологами, психоневрологами й iншими лiкарями проводиться для того, щоб вчасно виявити можливi вiдхилення в станi здоров'я дiтей i до моменту надходження в школу повнiстю їх вилiкувати, iнакше нездоров'я перешкодить їм успiшно вчитися. кожного громадянина нашої країни. І це зовсiм справедливо. Справа в тому, що створюванi державою сприятливi умови для життя людей самi по собi ще не можуть забезпечити високого рiвня їхнього здоров'я. Важливо те, як самi громадяни ставляться до свого здоров'я, чи володiють вони санiтарною культурою, необхiдними гiгiєнiчними навичками. Що з того, наприклад, що людина працює в чистому, добре вентильованому й добре освiтленому примiщеннi, що на цьому пiдприємствi правильно органiзоване харчування працюючих i т. д., якщо ця людина не вважає за необхiдне чистити зуби, стежити за чистотою тiла й одягу, дотримувати правильного режиму працi й вiдпочинку, уникати таких шкiдливих речовин, як алкоголь i нiкотин. Особливо близькi гiгiєнi двi iншi науки про людину - анатомiя й фiзiологiя. Анатомiя вивчає будову й форму тiла, окремих органiв i тканин; фiзiологiя - життєдiяльнiсть органiзму в цiлому, а також окремих органiв i їхнiх систем. При цьому вiдомостi, що добуваються рiзними iншими науками, гигиенисты оцiнюють у свiтлi знань про людину, одержуваних анатомiєю й фiзiологiєю. Лiтература 1. Волинська Е. В. Гiгiєнiчнi основи здоров'я: Методичний посiбник. - Липецк: Изд-У ЛГПИ, 2000. 2. Лаптєв А. П. Гiгiєна масового спорту. - М.: Фис, 1984. 4. Лаптєв А. П., Полиевский С. А. Гiгiєна: Пiдручник для ин-тов физич. культ. - М.: Фис, 1990. 6. Полиевский С. А. Фiзичне виховання чнiвський молодi. - М.: Медицина, 1989. [1] Волынская Е. В. Гигиенические основы здоровья: Методическое пособие. - Липецк: Изд-во ЛГПИ, 2005. [2] Волынская Е. В. Гигиенические основы здоровья: Методическое пособие. - Липецк: Изд-во ЛГПИ, 2005. [3] Лаптев А. П., Малышева И. Н. Практикум по гигиене. - М.: ФиС, 2003. [4] Лаптев А. П., Малышева И. Н. Практикум по гигиене. - М.: ФиС, 2003. [5] Лаптев А. П. Гигиена массового спорта. - М.: ФиС, 2006. [6] Минх А. А. Общая гигиена. - М.: Медицина, 2004. - [7] Минх А. А. Общая гигиена. - М.: Медицина, 2004. - [8] Минх А. А. Общая гигиена. - М.: Медицина, 2004. - [9] [10] Волынская Е. В. Гигиенические основы здоровья: Методическое пособие. - Липецк: Изд-во ЛГПИ, 2005. [11] Лаптев А. П., Полиевский С. А. Гигиена: Учебник для ин-тов физич. культ. - М.: ФиС, 2006. [12] [13] Лаптев А. П. Гигиена массового спорта. - М.: ФиС, 2004. [14] Волынская Е. В. Гигиенические основы здоровья: Методическое пособие. - Липецк: Изд-во ЛГПИ, 2005. [15] Волынская Е. В. Гигиенические основы здоровья: Методическое пособие. - Липецк: Изд-во ЛГПИ, 2005. [16] Волынская Е. В. Гигиенические основы здоровья: Методическое пособие. - Липецк: Изд-во ЛГПИ, 2005.