Змiст
1 Вступ
2 Характеристика стану розвитку рекреацiйного туризму в країнах Пiвденної Європи
4 Висновки
5 Лiтература
Вступ
Поняття «туризм» почало формуватися з початком масовостi, тобто перемiщень значної кiлькостi людей з метою змiстовного проведення дозвiлля, хоча можна з впевненiстю стверджувати, що подорожування завжди було властиве людинi перш за все як бiологiчнiй iстотi, для якої рух є невiд'ємною потребою органiзму, а з часiв посилення урбанiзацiйних процесiв спiлкування з природним середовищем все бiльшою мiрою стає психофiзiологiчною потребою.
Географiя туризму - галузь географiчних знань про просторово-часовi закономiрностi функцiонування туризму як суспiльного явища. Просторовi форми суспiльних явищ i процесiв дослiджує суспiльна географiя. Вториннiсть туризму в потребах суспiльства об'єктивно зумовлює його залежнiсть вiд рiвня соцiально-економiчного розвитку територiї, детермiнована рiвнем та стилем життя її населення. Залежнiсть ця складна, обумовлена сукупною дiєю об'єктивних умов загального цивiлiзацiйного поступу та умовами розвитку країн певного типу, яка ще бiльше збурюється дiєю характерних ознак, притаманних кожнiй конкретнiй територiї: топологiчних (географiчне положення, конфiгурацiя, протяжнiсть); природних (рельєф, клiмат, ландшафтна сфера); хронологiчних (iсторiя заселення та освоєння територiї, iсторiя розвитку державностi та формування економiки); хорологiчних (система розселення, економiчний каркас територiї, форми територiальної органiзацiї суспiльства, екологiчний стан територiї). Сама сутнiсть туризму як мобiльної форми споживання i рекреацiйної дiяльностi, основанiй на доланнi простору, пов'язана з територiєю, характером середовища в широкому розумiннi цього поняття (не тiльки природного середовища, а й соцiально-культурного та економiчного середовища людської дiяльностi) i є географiчною. Тому саме географам належить значний доробок в дослiдженнях туризму: вiдомi працi B. C. Преображенського, Ю. О. Вєдєнiна, І. В. Зорина, М. А. Ананьева, Н. П. Зачиняєва, Н. С. Фальковича, Є. А. Котляровата iнших дослiдникiв радянських часiв, а в Українi - М. П. Крачила. Динамiчнiсть та масштабнiсть туризму, його соцiально-економiчнi наслiдки є тим об'єктивним пiдґрунтям, на якому сформувалось соцiальне замовлення на географiчнi дослiдження туризму.
Мiжнародний туризм належить до найбiльш активних форм спiлкування людей, i знаходиться в тiсному зв'язку з такою галуззю географiї як рекреацiйна географiя, що вивчає природно-географiчнi, культурнi, iсторичнi i iншi умови, сприяючi розвитку туризму.
Характеристика стану розвитку рекреацiйного туризму в країнах Пiвденної Європи
Європа має в своєму розпорядженнi сприятливi рекреацiйнi ресурси i надалi залишається основним регiоном свiту в сферi санаторно-курортного лiкування, вiдпочинку та туризму.
- вигiдне економiко-географiчне розташування;
- високий рiвень економiчного розвитку;
- зростаюча урбанiзацiя;
В європейському регiонi зосередженi джерела мiнеральних вод, пляжi, гiрськi територiї. Бiльша частина регiону має всi умови для проведення вiдпочинку, санаторно-курортного лiкування.
До країн з найкращими рекреацiйними ресурсами вiдносяться:
- приморськi, з переважною кiлькiстю сонячних днiв (Італiя, Францiя, Хорватiя, Монако та iншi);
- країни з гiрськими ландшафтами та чистим повiтрям (Швейцарiя, Австрiя).
Ще одна причина популярностi європейського регiону - це зосередження найбiльшої кiлькостi iсторичних та архiтектурних цiнностей. На розвиток рекреацiї впливає i те, що в Європi найвищий рiвень освiченостi та культури. Традицiйно тут проводяться рiзнi мiжнароднi заходи: конгреси, з'їзди, конференцiї, семiнари, симпозiуми, фестивалi, спортивнi змагання i iнше, що сприяє розвитку туризму.
Країни Пiвденної Європи – один iз найбiльших у свiтi районiв туризму, який став важливою високоприбутковою галуззю господарства. Головними передумовами розвитку рекреацiйної галузi є: рекреацiйнi можливостi Альп, морських узбереж i островiв; культурна спадщина, яка охоплює античну, вiзантiйську, римську, мавританську епохи, середньовiччя i сучаснiсть.
остови Егейського моря (Грецiя), Мальта – курортнi зони свiтового значення.
Італiйськi Альпи – один з основних мiжнародних районiв зимових видiв спорту. Всесвiтньої слави набули архiтектурнi пам’ятки, скульптура i живопис, музичнi твори, театр i кiномистецтво.
Найвiдомiшими культурними центрами є Рим, Мiлан, Флоренцiя, Венецiя, Неаполь, Генуя, Мадрид, Барселона, Толедо, Саламанка, Севiлья, Гранада, Афiни, Дельфи, Олiмпiя, Коринф тощо.
Середземномор’я – головний район туристсько-рекреацiйної дiяльностi не тiльки в Європi, а й у всьому свiтi. Кiлькiсть iноземних туристiв, якi щороку прибувають сюди досягає 118 млн. осiб. За цим показником третє мiсце (данi станом на 2009 р.) у свiтi посiдає Іспанiя – 52,2 млн. осiб туристiв щорiчно, серед яких 95% - з країн ЄС (перше мiсце у Францiї – 74,2 млн. осiб, друге – у США – 54,9 млн. осiб), а 5-те – Італiя (43,2 млн. туристiв). Дещо вiдстають вiд них Грецiя (13,2 млн.) i Мальта (1,1 млн.), а останнiм часом активно включилась в туристичний бiзнес Португалiя (особливо пiвденна провiнцiя Алгарвi) – 12 млн. туристiв. За рахунок туризму живе й країна-карлик Андорра, яку щорiчно вiдвiдує 3 млн. туристiв.
До списку ЮНЕСКО занесено 122 об’єкти:
- у Ватиканi (2) – iсторичний центр мiста Рим (спiльно з Італiєю), папське мiсто Ватикан;
- у Грецiї (17) – Церква Аполлона Епiкурейського в Бассах, руїни мiста Дельфи, Афiнський Акрополь, духовний центр православ’я гора Афон, монастирi Метеори, раннi християнськi й вiзантiйськi пам’ятники мiста Салоники, Археологiчнi пам’ятники Епiдавра, Середньовiчне мiсто Родос, давнє мiсто Мiстра, археологiчнi пам’ятники Олiмпiї, острiв Делос, вiзантiйськi монастирi Дафнi, Осiос Лукас i Неа Монi; Пiфагорея i храм Гери (Герайон) на островi Самос, археологiчнi пам’ятники Вергiни, Мiкен i Тiрiнфа, iсторичний центр (хора) з монастирем Іоана Богослова i пещерою Апокалiпсиса на островi Патмос, старе мiсто Корфу;
- в Іспанiї (41) – Альгамбра, Хенералiфе i Альбайсiн в Гранадi, Бургоський собор, iсторичний центр мiста Кордова, монастир в Ескорiалi, роботи Антонiо Гаудi, наскельнi малюнки в печерi Альтамiра, пам’ятники мiста Ов’єдо i королiвства Астурiя, старовинне мiста Авiла, старовинне мiсто Сеговея з римським акведуком, стара частина мiста Сантьяго-де-Компостела, нацiональний парк Гарахонай на островi Ла-Гомера, iсторична частина мiста Толедо, архiтектура в стилi мудехар, стара частина мiста Касерес, Севiльський собор, Севiльський Алькасар i Архiв Індiй, стара частина мiста Саламанка, монастир Поблет, археологiчний ансамбль мiста Мерида, Шлях святого Якова або Шлях в Сантьяго-де-Компостела, королiвський монастир Санта-Марiя-де-Гуадалупе, нацiональний парк Донья на, iсторичне мiсто Куенка, комплекс Лонха-де-ла-Седа у Валенсiї, римськi золотi копальнi в Лас-Медулас, район гори Монте-Пердiдо в Пiренеях, Монастирi Юсо i Сузо в Сан-Мiлан-де-ла-Когола, Палау-де-ла-Музiка-Каталана i госпiталь Сант-Пау в Барселонi, наскельнi малюнки на Середземноморському узбережжi Іспанiї, Алькала-де-Енарес, острiв i мiсто Ібиця, мiсто Сан-Кристобаль-де-ла-Лагуна, археологiчний комплекс Таррако в мiстi Таррагона, печери в горах атапуерка, романськi церкви в Валь-де-Бой, пальмовий лiс в Ельчi, римськi стiни мiста Луго, королiвський палац в Аранхуесi, пам’ятники ренесансу в мiстах Ябеда i Баеса, Бiскайськiй мiст, нацiональний парк Те йде, маяк Вежа Геркулеса;
iсторичний центр мiста Флоренцiя, Пьяцца де Мiраколi в Пiзi, мiсто Венецiя, iсторичний центр мiста Сан-Джимiньяно, „І-Сассi-дi-Матера” – поселення у скалах поблизу мiста Матера, мiсто Вiченца i вiлли Андре Палладiо у Венецiї, фабричне поселення Крепi-д’Адда, ренесансне мiсто Феррара i дельта рiчки По, Історичний центр мiста Неаполь, мiсто Сiєна, замок Кастель-дель-Монте, раннi християнськi пам’ятники в мiстi Равенна, iсторичний центр мiста Пьєнца, „Труллi” – традицiйнi помешкання в мiстi Альберобелло, королiвський палац в Казертi з парком, акведук Ванвiтеллi й фабричне поселення Сан-Леучо, археологiчнi пам’ятники в мiстi Агридженто, археологiчнi зони – Помпеї, Геркуланум i Торре-Аннунцiата, Ботанiчний сад в мiстi Падуя, кафедральний собор, вежа Тор ре-Чiвiка й площа Пьяцца-Гранде в мiстi Модена, узбережжя Костьєра-Амальфiана, мiсто Портовенере, культурний ландшафт Чiнкве-Терре, острова Пальмарiя, Тiно i Тiнетто, палаци Савойського дому в Туринi, доiсторичнi вежi Су-Нураксi-дi-Барумiнi, вiлла Дель-Казале, Патрiарша базилiка й археологiчний заповiдник в Аквилiї, культурний ландшафт району Чiленто, нацiональний парк Валло-дi-Дiано, археологiчнi пам’ятники Пестума i Елеї, монастир Чертога-дi-Падула, iсторичний центр мiста Урбiно, вiлла Адрiана в Тиволi, базилiка Святого Франциска в Ассизi, мiсто Верона, Лiпарськi острови, вiлла д’Есте в Тиволi, мiста пiзнього бароко в долинi Ното, Святi гори Ломбардiї i Пьємонта, етруськi некрополi в Черветери i Тарквiнiї, культурний ландшафт Валь д’Орча, Античнi Сiракузи й некрополь Панталiка, вулиця Ле-Страде-Нуове й комплекс палацiв Палаццi-де-Ролии в Генуї, Ретiйська залiзна дорога, Мантуя i Саббьонета, Доломiтовi Альпи;
- у Мальтi (4) – мiсто Валлетта, гiпогей (пiдземне святилище) Халь-Сафлiнi в мiстi Паола, мегалiтичнi храми Мальти, мiськi ворота Валлетти;
- у Португалiї (13) – центр мiста Ангра-ду-Ероїжму на островi Терсейра, монастир Христа в мiстi Томар, монастир Баталiя, монастир Ієронiмiв i вежа Белем у Лiсабонi, iсторичний центр мiста Евора, монастир Алкобаса, мiсто Ситра, iсторичний центр мiста Порту, доiсторичний наскельний живопис в долинi Коа, лавровi лiси острова Мадейра, виноробний регiон Алту-Дору, iсторичний центр мiста Гiмарайнш, ландшафт острова Пiку.
Тепле море, середземноморський клiмат, багата субтропiчна рослиннiсть, численнi пам’ятки давньої культури та архiтектури – головнi чинники, завдяки яким Пiвденна Європа є улюбленим мiсцем вiдпочинку й розваг багатьох рекреантiв свiту, одним з найкрупнiших туристичних центрiв свiту.
Європа займає перше мiсце за туристичними прибуттями i за доходами вiд туризму. Туризм в Європi має яскраво виражений внутрiшньорегiональний характер: 75 % припадає на внутрiшньоєвропейськi поїздки, 25 % – мiжрегiональнi поїздки (найчастiше iз США). Велике значення мають меридiональнi тури, що спрямованi iз Пiвнiчної Європи (Данiя, Швецiя, Фiнляндiя) в країни Середземноморського бассейну (Іспанiя, Грецiя, Францiя, Хорватiя, Грецiя).
Особливостi розвитку туристичної галузi в країнах Пiвнiчної Африки
До країн Африки спрямовувалися дуже незначнi рекреацiйно-туристичнi потоки 3,3 % загальносвiтових у серединi 1990-х рокiв. Головними факторами гальмування збiльшення кiлькостi прибуттiв до регiону були i залишаються високi цiни африканського туристичного продукту на туристоутворюючих ринках. Проте країни Пiвнiчної Африки в 1990-i рр. успiшно розвивали недорогий масовий туризм, особливо на пiвденному узбережжi Середземного моря.
Бiльшiсть країн-донорiв рекреацiйно-туристичних потокiв в Африцi належала до того ж континенту — Африки. У 1992 р. частка внутрiшнього туризму зросла до 56 % загальної кiлькостi iноземних гостей, якi прибували до країн «чорного континенту». Важливими туристоутворюючими країнами для регiону були Францiя, Нiмеччина i Великобританiя, громадяни яких складали в серединi 1990-х рр. майже 20 % кiлькостi всiх iноземних туристiв в регiонi. Одним з головних чинникiв формування цих потокiв з Європи до Африки було те, що вищеназванi країни колись володiли африканськими колонiями, i тому спiльнi епiзоди в iсторiї, спiльнi елементи у культурi, торговi та особистi (в тому числi родиннi) зв'язки, якi залишилися вiд колонiальної епохи, сприяли пiдтримуванню значної кiлькостi поїздок з колишнiх метрополiй до колишнiх колонiй.
Танзанiя, Сейшельськi острови та Зiмбабве, якi успiшно використовували свої природнi ресурси. Мавританiя i Сейшели, наприклад, спецiалiзувалися на пляжному туризмi i створили першокласну готельну iндустрiю. На пiвднi Африки важливим туристичним центром була ПАР, завдяки високорозвинутiй готельнiй iндустрiї та транспортнiй системi. В 1990-i рр. популярнiсть турiв до ПАР зростала.
Головним недолiком Африки, який гальмував збiльшення до неї рекреацiйно-туристичних потокiв, був низький загальний рiвень розвитку економiки, брак фiнансових коштiв, нерозвиненiсть iнфраструктури.
Африка на сьогоднiшнiй момент є важливим рекреацiйним регiоном, так як має великий потенцiал для розвитку туристичної сфери.
Привабливiсть африканського регiону заключається в:
1. теплий клiмат, сонячнi днi на протязi всього року;
2. чудовi пiщанi пляжi;
4. екзотична флора i фауна (заповiдники, нацiональнi парки, якi зберегли свiй первiсний стан).
Але iснують фактори якi мають вiдштовхуючiй вплив на туристiв:
· низькiй рiвень економiчного розвитку;
· природнi умови в окремих районах (жара, суховiї, чисельнi опади);
· нестабiльне полiтичне положення в деяких країнах.
прибутку, а iнколи навiть єдиний шлях економiчного пiдняття. Економiка таких країн, як Кенiя, Танзанiя, Єгипет, Марокко, Тунiс, Мадагаскар та Маврикiй, з значнiй степенi залежать вiд iноземного туризму, так як це є надiйним джерелом надходжень iноземної валюти. Тому у всiх перерахованих країнах в складi уряду створений пост мiнiстр по туризму.
Висновки
За останнi десятилiття саме поняття "туризм" iстотно змiнилося. Якщо ранiше туризм визначався як один з видiв активного вiдпочинку, то сьогоднi в цьому значеннi цей термiн застосовується для позначення цього виду дiяльностi тiльки усерединi країни. При використаннi термiну стосовно зарубiжних країн його значення iстотним чином розширюється: це будь-яка поїздка за рубiж, не пов'язана з пошуком заробiтку i змiною постiйного мiсця проживання (рекреацiйний туризм, дiловий туризм, лiкувальний туризм, спортивний туризм, повчальний туризм i так далi).
Географiя туризму вивчає країни i регiони, що представляють iнтерес для туризму.
суспiльством i географiчним середовищем, а вивчення i опис тих особливостей природи, клiмату, ландшафту, флори i фауни країни, якi роблять її привабливою в якостi туристського об'єкту.
Істотне мiсце в географiї туризму займає iсторико-культурний компонент, оскiльки багато країн свiту притягають туристiв не стiльки сприятливим клiматом i красою природних ландшафтiв, скiльки пам'ятниками iсторiї i культури.
У сферу iнтересiв географiї туризму окрiм природних i iсторико-культурних пам'яток входять рiзноманiтнi об'єкти i подiї, якi можуть притягнути людей з найрiзноманiтнiшими iнтересами i потребами, : лiкувальнi, учбовi, науковi установи, торговi центри, спортивнi, науковi, святковi заходи, сезоннi розпродажi товарiв i так далi
Своїм походженням туризм зобов'язаний рiзноманiтностi географiчних районiв свiту i прагненням людей з цiєю рiзноманiтнiстю ознайомитися.
Лiтература
1. Крачило Н. П. География туризма. - К.: Вища школа, 1987.
2. Бовсуновская А. Я. География туризма: учебное пособие. – Д., 2002.
3. Панирян Г. А. Международные экономические отношения: экономика туризма. – М.: Финансы и статистика, 2000.
5. Ващенко Н. Рекреацiйнi комплекси свiту. Опорний конспект.– 2004.
6. Економiчна i соцiальна географiя свiту : Навчальний посiбник / За ред. Кузика С. П. – Львiв: Свiт, 2003.
8. Пузаков Е. П., Честикова В. А. Международный туристический бизнес. – М.: Экспертное бюро-М, 1997.
|
