Вольовi якостi особистостi та шляхи їх формування у спортi
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Мiжнародний економiко – гуманiтарний унiверситет
Курсова робота
на тему:
«Вольовi якостi особистостi та шляхи їх формування у спортi»
Виконала:
студентка ІІІ курсу
Рiвне 2006
Змiст
Роздiл І. Поняття, змiст i задачi психологiчної пiдготовки спортсмена
Роздiл ІІ. Вивчення питань вольової пiдготовки спортсмена.
2. 1 Теоретичнi розробки вольової пiдготовки
2. 2 Практичнi розробки вольової пiдготовки.
Роздiл ІІІ. Загальний висновок проблеми вольової пiдготовки
Список використаної лiтератури
Основою спортивної майстерностi давно видiляють три вида пiдготовки спортсмена – фiзична, технiчна i тактична. У своїй сукупностi i взаємному зв’язку вони забезпечують досягнення високих спортивних результатiв. Всi три види пiдготовки пронизанi психологiчним змiстом, яке вимагає участi певних психологiчних процесiв – спецiалiзованих дiй, уваги, мислення i т. д. – i їх високої майстерностi. Це визиває необхiднiсть психологiчного вивчення спортивної дiяльностi, а разом з тим i розробити методичних прийомiв формування i розвитку специфiчних для неї психiчних функцiй. Найбiльших успiхiв психологiя спорту добитися у аналiзi психологiчної структури рухових навикiв, а також у вивченнi емоцiй i вольових процесiв i їх специфiки у спортi. Стало можливим говорити про спецiальну вольову пiдготовку спортсмена як основної частини i репресивного процесу.
Однак вольова пiдготовка спортсмена не охвачує всього багато значення психiчних функцiй, важнiсть розвитку i удосконалення яких все бiльш i бiльш осмислюється тренерами i спортсменами, як крайня необхiднiсть умов для успiху у спортивнiй дiяльностi. Так у психологiї спорту взялася нова проблема – психологiчна пiдготовка спортсмена. Вперше цей термiн був запропонований на ІІІ Всесоюзнiй нарадi iз психологiї спорту (1960 р.) Г. М. Гагаєвою.
Спочатку психологiчну пiдготовку спортсмена розумiли як пiдготовку спортсмена до наступних значень. При цьому особливу увагу звернули на виховання у спортсмена здiбностi переборювати негативний емоцiйний стан, характерний головним чином для перiоду значення, на формування у спортсмена найбiльшої готовностi до максимальних вольових навантажень для перебору труднощiв, виникаючих у процесi загальної боротьби, на збудження активного потягу до перемоги i у зв’язку з цим виникнення у спортсмена почуття впевненостi у своїх силах. У рядi дослiджень були об основанi спецiальнi прийоми такої психологiчної пiдготовки спортсмена до наступних значень.
Але наступнi роботи у цiй областi (Г. М. Гагаєвої, Ф. Генов, Б.І. Новиков, О. А. Чернiков) показали, що психологiчна пiдготовка спортсмена, яка тiльки розглядається як пiдготовка до наступних значень, не вичерпних всiх тих великих можливостей, якi заключнi у застосуваннi психологiчних методiв з метою пiдвищення спортивної квалiфiкацiї. Було доказано, що психологiчна пiдготовка до наступних значень являється лише частиною загальної психологiчної пiдготовки спортсмена i що її ефективнiсть у зниженому ступенi обумовлюється успiшнiстю загальної психологiчної пiдготовки спортсмена.
У зв’язку з цим етапи подiляють у спортивному тренуваннi на 2 роздiли психологiчної пiдготовки:
а) загальну психологiчну пiдготовку спортсмена;
б) психологiчну пiдготовку спортсмена до наступних змагань.
Цi роздiли психологiчної пiдготовки взаємопов’язанi, однак вони i вiдрiзняються значними i спецiальними особливостями, якi необхiдно врахувати у методицi спортивного тренування.
Загальна психологiчна пiдготовка цих задач пiдготовка шляхом формування i розвитку у спортсмена особливих, тiльки в його областi психiчних функцiй, здiбностей i якостей особистих, необхiдних спортсмену для успiху у спортивнiй дiяльностi.
Загальна психологiчна пiдготовка складається з реальної частини спортивного тренування, не може бути обмеженим тiльки iнтересами наступного значення, вона повинна проводитися на протязi всiх етапiв спортивного тренування.
До спецiальних (iз порiвнянням по фiзичнiй, технiчнiй i тактичнiй пiдготовцi) задач загальної психологiчної пiдготовки можуть бути вiднесеннi до наступного:
у спортивнiй дiяльностi. Дуже важливо у процесi спортивного тренування i не тiльки пiдготовки спортсмена належним чином фiзично, технiчно i тактично, але допомагати позитивно вплинути на розвиток його характеру. А це можливо лише у процесi довгої i щоденної виховної роботи. Мiж цим на неї звертають увагу всi дуже мало.
2. Розвиток процесiв впливу, у частотi формування i вдосконалення спецiальних видiв впливу, таких як “вiдчуття часу”, “вiдчуття дистанцiї” i т. д.
3. Розвиток уваги, у частотi його вiдчуття, впевненостi, переключення з одного об’єкту на iнший, швидкостi мобiлiзацiї, здатностi спортсмена протистояти рiзним вiдповiдям.
4. Розвиток спостережливостi, вмiння швидко i правильно схвачувати важкi особливостi спортивного змагання.
5. Розвиток пам’ятi i уяви, у частотi здiбностей точно запам’ятовувати, швидко i правильно “схвачувати” тактичнi прийоми i комбiнацiї; розвиток м’язово – рухомих тренувань i т. д.
6. Розвиток послiдовно - дiючого мислення, здiбностi швидко i правильно оцiнювати ситуацiю, приймати ефективнi рiшення i контролювати дiї.
7. Розвиток здiбностей мобiлiзувати емоцiї, направленнi на вирiшення спортивних задач, здiбностей управлiння своїми емоцiями у процесi спортивної дiяльностi.
8. Розвиток вольових якостей спортсмена у вiдношеннi з вимогами вольової пiдготовки.
Значення загальної психологiчної пiдготовки спортсмена може бути показано на прикладi розвитку психологiчних особливостей його "спортивної форми".
Участь у змаганнях вимагає вiд спортсмена вiдповiдної фiзичної, технiчної, тактичної i вольової пiдготовки i як їх наслiдок, так званої "спортивної форми" або стану тренованостi. Останнi характеризуються хорошим фiзичним самопочуттям спортсмена, яке базується на розвитку необхiдних для даного виду спорту фiзичних якостей, абсолютним володiнням вiдповiдними руховими навичками, пiдкрiпленi позитивними емоцiями i впевненостi спортсмена у своїх силах i можливостях.
Коли спортсмен знаходиться у нормальнiй "спортивнiй формi", його вольовi зусилля пiд час змагань по своїм структурним психологiчним особливостям направленi на максимальне виявлення рухової енергiї у повному вiдношеннi з кiлькiсними i якiсними особливостями вироблених i закрiплених у процесi тренування динамiчних стереотипiв спортивної дiї.
"спортивну форму" не завжди вдається зберегти пiд час змагань. У першу чергу це пояснюється тим, що турбота про пiдтримку "спортивної форми" учасниками змагань приходиться в умовах дiяльностi, вимагаючих вiд них максимальних, фiзичних i психiчних навантажень. "Спортивна форма" дуже чутлива i пiдтверджена сильнiй дiї зi сторони рiзних негативних факторiв, iнколи здатних привести до його повного знищення. Про нестiйкiсть, як характерну особливiсть спортивної форми дуже образно говорив заслужений майстер спорту, досвiдчений тренер П. Люнько: "Гонка: чутлива рiч ця сама спортивна форма? Менi вона приставляється артерiєю, наповненою до самих країв водою. Спробуйте донести цю артерiю, не виливши нi краплi, до певної мети. Нести його необхiдно у хорошому темпi, iнколи у максимальному. І як, дуже багато у цiй спортивнiй майстерностi iндивiдуального, рiзко вiдрiзняючого одного спортсмена".
"Спортивна форма" може дути значно ослаблена i навiть повнiстю зруйнована пiд впливом двох видiв негативних факторiв, якi викликають шкiдливу дiю на ВНС у момент змагань – тек званих стресiв i психологiчних бар’єрiв.
їх формi у процесi передстартового спортивного тренування, iз-за чого спортсмен i не мiг до них пристосуватися, оволодiти ефективними способами їх вирiшення. Прикладом може бути змагання по фехтуванню у сучасному п’ятиборствi. При великiй кiлькостi учасникiв воно iнколи затягується на багато годин, i спортсмен, не привчив себе до багатократних боїв на протязi одного дня, до кiнця не витримує через мiрне навантаження нервової системи, у результатi чого його спортивна дiєздатнiсть рiзко знижується.
"спортивної форми", як правило, визначаються безуспiшними i лише ще бiльше виснажують нервову систему спортсмена. Причина цього в тому, що спортсмен не розвинув у процесi загальної довгої психологiчної пiдготовки здатнiсть до ефективної мобiлiзацiї вольових зусиль, якi могли би переборювати стрес.
Вольовi зусилля, не пiдготовленнi попереднiм тренуванням, вiдрiзняються вiдомою аморфнiстю i деякою загальною направленiстю на ослаблення пов’язаних зi стресом нервових збуджень з самого початку звертають рiзко виражений домiнантний характер. У цих випадках упорна стимуляцiя на вольове пройдення стресiв може привести лише до довгого ослаблення здiбностей спортсмена проявляти вольовi зусилля.
Боротися з шкiдливим впливами стресiв може бути успiшно лише тодi, коли вона має профiлактичний характер i основується на вольових якостях спортсмена, вихованих у його реальної психологiчної пiдготовки, т. д. коли спортсмен знаходяться з подразниками, якi викликають стреси, вчиться переборювати їх ще у процесi спортивного тренування.
Дослiдження особливостей психологiчних бар’єрiв (В. Г. Гаврилюк, Г. А Калашнiков, Т. М. Майксон, О. А Чернiкова, та iн.) показують що в основi психологiчних бар’єрiв лежать нав’язливi думки, органiчно зв’язанi з сильними негативними емоцiями – страхом, рознервуваням, вiдчуттям невпевненостi у своїх силах i т. д. Руйнуючий розвиток психологiчних бар’єрiв на основi тренованостi спортсмена обумовлено тим, що стан їх нав’язливих думок перетворюють характер домiнантних процесiв, з’являється у зв’язку з ними нервових центрiв сильнi процеси збудження визивають гальмування всiх iнших центрiв, у тому числi i тих, якi обумовлюють здiйснене виконання необхiдних у змаганнях спортивних дiй. Психологiчнi бар’єри мають рiзко виражену умовнорефлекторну природу i завжди зв’язанi з появою визначених подразникiв чи iз згадуванням про них. У зв’язку з цим вольовi вiдчуття, направленнi на перемогу негативних процесiв психологiчних бар’єрiв, виховання у спортсмена здiбностей повнiстю зберiгати увагу на спортивнiй дiї, коли нервовi центри такого рiвня становляться настiльки домiнантними, що побочнi подразники вже не у станi зруйнувати робочу нервову установку спортсмена у змаганнях. Це може бути досягнуто лише шляхом довгої загальної психологiчної пiдготовки.
Важливе значення у вихованнi вiдповiдних вольових зусиль має також змагальний досвiд, який залучає подавляти вiдповiднi думки, концентрувати увагу тiльки на основних спортивних дiях.
Психологiчна пiдготовка
спортсмена до наступних змагань звичайно обмежується задачами, якi встають перед спортсменом точно у даних змаганнях. До їх числа можуть бути вiднесене наступне:
1. Усвiдомлення особливостей i спортивних задач наступного значення.
2. Усвiдомлення конкретних умов наступного змагання (часу, мiсця, траси, клiматичних умов i т. д.) i пiдготовка до ефективних дiй в цих умовах.
4. Перевiрка i доведення до автоматизму здiбностей володiти вимагаючими руховими навиками з врахуванням їх психологiчної структури.
5. Збудження активного стремлiння до перемоги (завдання на перемогу) у наступних змаганнях.
6. Формування мiцностi i впевненостi у своїх силах i можливостях для досягнення перемоги у наступних змаганнях.
"спортивної форми".
8. Збудження готовностi до максимальних вольових навантажень i вмiння проявити їх в умовах наступного змагання.
Перерахованi задачi вимагають великої уваги, оскiльки вони зв’язанi iз спецiальними особливостями уваги спортсмена у наступних змаганнях. Як правило, цi задачi виникають лише у передстартовому перiодi i не можуть пронизувати весь процес спортивної тренованостi на всiй його протяжностi. Однак вони не можуть бути успiшно вирiшенi без правильного пiдставленої загальної психологiчної пiдготовки спортсмена.
Отже гальмом у досягненнi спортсмена високого рiвня спортивної майстерностi. Перед спортсменами i тренерами встає велика задача – наукове обоснованне i розробка ефективних методiв загальної психологiчної пiдготовки i прийняття їх на всьому протязi процесу спортивного тренування у вiдповiдностi з її етапами.
Роздiл 2. Деякi висновки вивчення питань вольової пiдготовки спортсмена
Проблема волi – одна iз давнiх i в той же час ще дуже нових, якщо так можна висловитися, дуже нових, проблем психологiї спорту.
С перших рокiв виникнення психологiї спорту окремi питання цiєї проблеми викликалися на сторiнках наукових i спецiальних спортивних журналiв, рiзнi сторони його являлися предметом виявлення спецiалiстами. У цьому смислi проблема волi – давня.
Гострота i практичне значення цiєї проблеми не тiльки не зменшилися, але ще бiльше зросли зараз – на новому етапi розвитку фiзкультурного руху, на новому етапi розвитку спорту. Це витiкає, по перше, що iз числа в рiзних духовних сил особистостi будування суспiльства формування вольових якостей характеру являється одною iз ведучих задач виховання, i ця задача у значнiй мiрi повинна вирiшуватися у процесi заняття фiзичної культури i спорту широких мас, по-друге, це витiкає iз фактiв виступiв спортсменiв на Олiмпiйських iграх (ХХ Олiмпiйськi iгри в Туринi).
Розробка психологiчної теорiї волi на основi вивчення практики вольової пiдготовки i експерименту має велике значення для освiтлення шляху майбутнього спортивного вдосконалення, для оволодiння майстерностi у спортi.
Все це диктується необхiднiстю оглянутися на вже пройдений шлях i пiдвести деякi висновки тому, що зроблено, за останнi роки у розробцi вольової пiдготовки спортсмена.
Проблема вольової пiдготовки спортсмена вивчається у двох взаємопов’язаних аспектах – теоретичному i практичному.
Необхiдно вiдмiтити, що взаємний зв'язок цих аспектiв забезпечується спiвдружною участю у дослiдженнях психологiв, викладачiв спортивних кафедр iнститутiв фiзичної культури i спецiалiстiв-тренерiв по видам спорту фiзiологiв i педагогiв.
2. 1 Теоретичнi розробки вольової пiдготовки
Розробка проблеми вольової пiдготовки у теоретичному аспектi дозволяє створити певну базу для вирiшення практичних питань методики вольової пiдготовки, як внутрiшньої сторони змiсту спортивного тренування.
Вихiдним для всiх майбутнiх дослiджень в областi проблеми вольової пiдготовки спортсмена, як розумiння волi як функцiї нормального працюючого мозку, як свободи волi як здатностi приймати рiшення iз знанням справи, її детермiнованостю об’єктивних обставин життя i дiяльностi людей. Другим вихiдним положенням є характеристика І. М. Сегеновим волi i цiлiсностi психiчної дiяльностi як дiяльностi сторони розуму i моральних якостей як регулятора дiй i навикiв людини.
Теоретична розробка цих вихiдних положень дозволяє всього звернути для розумiння механiзмiв волi все багатства вчення І. М. Сегенова, І. П. Павлова i його школи на сучасному рiвнi розвитку про рефлекторну природу психiчних явищ. Вона дозволяє звернути рефлекторну теорiю, як вираження дiалектно-метерiального детермiнiзму, для розумiння механiзму вольових проявiв людини у конкретнiй областi загальної практики – у спортивнiй дiяльностi. Особливо важливим маємо тут рахувати принципи вольової саморегуляцiї рухової активностi спортсмена як результату системної (по вислову Лявкова – сумарної) роботи кори головного мозку, базуючи на одиницях першої i другої сигнальних систем дiйсностi i протiкаючи по всiм законам вищої нервової дiяльностi. Існують для розумiння механiзму саморегуляцiї з’явилась i розвивалась Л.Є. Антохiним теорiя акцептора дiї, основана на явищах перевищуючого вiдображення дiйсностi i зворотної (контролююча i санкцiонуюча) iнформацiї у дiяльностi центральної нервової системи.
В них показано значення для розумiння механiзмiв волi i рiшення питань методики вольової пiдготовки спортсмена являється вчення про домiнанту А. А. Пухтовського, адаптованостi центральної нервової системи i вегетативних органiв до специфiчного для кожного виду спорту на пряження i емоцiональним дiям (типи стресу), пiдвищення неспецифiчної стiйкостi органiзму до рiзного роду неблагоприємних умов зовнiшнього i внутрiшнього середовища (перегрiвання, охолодження, гiпоксимiя та iн.), дiапазону автоматизацiї рухових навикiв, особливостей протiкання основних коркових нервових процесiв с точки зору їх сили, рухомостi, рiвноваги.
Теоретична розробка Сегенiвського розумiння волi дозволила уяснити значення моральних i iнтелектуальних основ вольової пiдготовки спортсмена i сформувати положення про них (А. Ц. Пiкунi, В. В. Бiлоусова, Г. М. Ханеєва, П. А. Рудик i iн.). Здiбнiсть моральної основи заклечається у необхiдностi формувати у спортсмена уявлень, понять поглядiв, вихованих принципових вiдчуттiв, навикiв та звичок поведiнки, iз принципiв морального кодексу. З цим зв’язана соцiальна обумовленiсть вольових проявiв спортсменiв. З цим зв’язана мотивацiя їх дiй i вчинкiв у спортi i в iнших областях дiяльностi.
Здатнiсть iнтелектуальної основи закладається також в безумовнiй необхiдностi iснування розумового розвитку i активностi спортсмена на основi освоєння певної системи загальних i соцiальних питань, рiзного розвитку якостi його розуму по ходу використання освоєних знань для вирiшення задач, зв’язаними з вольовими проявляннями при зустрiчi з труднощами рiзного ступеня важкостi.
Велике мiсце у теоретичних дослiдженнях займає питання про подолання трудностей як окремих умов проявлення i розвитку волi спортсмена.
У загальнiй психологiї поняття переборення i трудностi не роздiляються. Не можна визначити – рахуються чи вони синонiмами чи же якимось-то чином диференцiюються. Таке ж положення iснує i в психологiї спорту.
Науковий матерiалiстичний пiдхiд до розумiннi iснування перешкод повинен базуватися на признаннi детермiнованостi волi об’єктивних умов зовнiшнього середовища i дiяльностi людей, на розвиваючих його І. П. Павловим положень про єдине органiзму i середовища. Вони мають принципове значення для розумiння основного тезису, який вiдноситься до характеристики сутностi перешкод i труднощiв: без дiй людини у процесi її активної дiяльностi iз зовнiшнього середовища, перед тим всього суспiльства, а також з природою, немає i бути не може нi перешкодити, нi трудностями.
i стану який заважає досягнення певної цiлi, успiшному рiшенню конкретних задач дiяльностi.
Перешкодити слiдує рахувати об’єктивно i змiнювати умови зовнiшнього середовища, об’єктивно i також змiнити стану внутрiшнього середовища органiзму, якi являються перешкодами у досягненнi намiченої цiлi, в рiшеннi конкретних задач дiяльностi.
Труднощi – це признаки зовнiшнiх i внутрiшнiх перешкод. Вони характеризуються величиною зусиль, розмiрами енергетичних затрат, необхiдних для подолання перешкод. Добре вiдомо, що в альпiнiзмi горнi маршрути, перевили, вершини гори мають до 10 ступенiв труднощiв сходження. Добре вiдомо, що в iнших видах спорту, також, як спортивна гiмнастика, фiгурне катання на ковзанах, стрибки у воду та iн., також iснує дiлення i оцiнка вправ iз ступенiв труднощiв.
Отже, послiдовно, маючи на увазi умови прояву i розвитку волi, цiлеспрямовано говорити про подолання рiзних ступенiв важкостi, та iнколи маючи на увазi конктетнi їх особливостi, якi вiдносяться до конкретних перешкод.
Як же виникають трудностi рiзного ступеня важкостi? Як становляться труднощi до часу iндиферентнi предмети, явища зовнiшнього середовища, вiдношення мiж людьми, станом органiзму i т. д.?
Факти свiдчать, що це проходить при вiдносному невiдношеннi (вони виникають поступово чи раптово, або створюються спецiально) фiзичних, тактичних, технiчних i iнших можливостей спортсмена, його дiї, установок, мотивiв, представлень, думок, вiдчуттiв i т. д., об’єктивному характеру, умовам i цiлей дiяльностi.
Для пояснення розвиваючих положень можна використовуватися хоча би двома фактами iз багатьох, накопичених в ходi дослiджень.
Якщо труднощi рiзних ступенiв виникають при вiдносному мiж можливостями спортсмена, звичними для нього способами дiї, представленнями, думками, установками i т. д. i об’єктивними вимогами дiяльностi, значить i треба у процесi, тактики, фiзичних i других видiв пiдготовки спортсмена i скриваються практичнi можливостi рiшення задач виховання волi.
Необхiдно, щоб у процесi навчання i виховання у спортивному тренуваннi формувалися позитивнi вiдношення спортсмена до зустрiчi з перешкодами, i їх безумовного знищення.
до досягнення кращого спортивного результату в умовах, тодi цi невiдповiдностi до кiнця знищити неможливо.
Деякi вченi i тренери розумiють невiдповiдностi як абсолютну категорiю. Таке розумiння протистоїть дiалектичнiй сутностi даного уявлення. Невiдповiднi можливостi спортсмена об’єктивними умовами дiяльностi – категорiя вiдносна i завжди конкретна: змiнюються можливостi спортсмена – знижується i дана невiдповiднiсть.
У загальнiй психологiї встановилось дiлення перешкод на внутрiшнi i зовнiшнi. Це дiлення закономiрне. Однак у розумiннi їх iснує принципiальни: зовнiшнiми умовами iменуються всеможливi уявлення, якi виникають iз внутрiшньої сторони i затрудняються дiями людини. Це правильно. Що – торкається внутрiшнiх труднощiв, то пiд ними розумiються дiї людини. Це неправильно, так як суб’єктивний стан i переживання виказуються у такому порядку нiяк незв’язанi з об’єктивними процесами, якi виникають iз внутрiшньої сторони органiзму, i передусiм в нервовiй системi.
якi виникають iз зовнiшньої сторони.
Пiд внутрiшнiми труднощами – перешкоди, якi виникають iз внутрiшньої середини органiзму, i як правило, детермiнованi тими ж зовнiшнiми причинами.
Суб’єктивний ж стан, переживання пропонувалося розглядати як вiдображення, як продукт рефлекторної дiяльностi мозку у результатi взаємодiї внутрiшнiх i зовнiшнiх причин. Все це дуже важне положення для розумiння регулюючих функцiй волi i для вирiшення практичних задач вольової пiдготовки спортсмена у процесi знищення рiзних ступенiв важкостi. Суть цих положень зводиться до того, що зниження зовнiшнiх труднощiв може дути досягнуто шляхом повного або часткового урегулювання внутрiшнiх процесiв i змiн на тiй основi суб’єктивних станiв i переживань спортсмена.
Таке розумiння сутi труднощiв i перешкод, причин їх виникнення, внутрiшнiх i зовнiшнiх перешкодi їх дiями суб’єктивних станiв спортсмена.
Інше питання до розумiння вольових зусиль вiдрiзняється вiд iснуючих у лiтературi по психологiї спорту i представлення маючими значеннями для практичного вирiшення задач вольової пiдготовки спортсмена. Вiн, звичайно, вимагає наступних дослiджень у цьому напрямку.
Друге питання – про динамiчну структуру вольових якостей у представленнi рiзних видiв спорту.
Нарештi, згадуваннi ще про такi теоретичнi i практичнi значнi питання, як питання про загальний спецiальний розвиток волi i питання про самовиховання волi.
Можна сказати, що розробка проблеми волi у теоретичному аспектi дозволяє виявити сутнiсть вольової пiдготовки як процесу духовного удосконалення спортсмена у вiдношеннi здiбностi до вiльного i цiлiсного регулювання своїх дiї i поведiнки у затрудненнi умов дiяльностi, виховання у них позитивного i дiючого вiдношення до знищення рiзних ступенiв трудностей.
Вона дозволяє визначати i науковi психологiчнi основнi методи вольової пiдготовки спортсмена.
2. 2 Практичнi розробки вольової пiдготовки
Основнi висновки розробки проблеми вольової пiдготовки у практичному аспектi безпосередньо в’язанi з методикою вольової пiдготовки.
спортивної гiмнастики. Вiн систематизував цi перешкоди по певним групам i дав їх психологiчний аналiз.
зустрiчається з ними дослiджуючи проблеми у вольовiй пiдготовцi спортсмена, приводячи до поразки або до зниження спортивного результату.
Розглянути цi питання про труднощi у кожному видi спорту, так як же i про труднощi в умовах змагань, немає можливостi.
Отже, необхiдно зупинитися лише на принципах використання перешкод рiзкого ступеня труднощiв при вирiшеннi задач вольової пiдготовки.
Перед всього цей принцип iндивiдуального пiдходу на основi знань сильних i слабких сторiн у розвитку вольових якостей. Цi сторони визначаються по признакам, установлених у характеристиках вольових якостей людей з обов’язковими конкретизацiями умов бачення пропускiв у розвитку того чи iншого якостей у конкретних ситуацiях спортивної дiяльностi. Для прикладу можна скористатися характеристиками iндивiдуальних особливостей розвитку вольових якостей у двох гiмнастiв по даним М. Д. Касьяника. вони представленнi у таблицi №1 сторiнка наступна.
Третiй принцип – створення поступового, зростаючого, але перетворене для даного спортсмена невiдповiднення мiж його можливостями i об’єктивними умовами дiяльностi.
Таблиця№1
|
Вольовi якостi |
|
Впертiсть |
Рiшучiсть i
стiйкiсть
|
Інiцiативнiсть i
|
Витримка i самоконтроль |
В.
І розряд
|
Недостатня спостережливiсть на вирiшення кожної задачi i кожної дiї |
Зниження енергiї i активностi з труднощами внутрiшнього стану (втома) |
Недостатня обдуманiсть рiшень. Страх самостiйних дiй у вiдповiднi моменти |
Невмiння розумiти змiни умов i необхiднiсть змiн своїх дiй. Некритичне вiдношення до зауважень, копiювання дiї iнших гiмнастiв |
|
Е.
І розряд
|
Те ж |
|
Невмiння знайти цiлiснiсть рiшень для реалiзацiї рiшень. Невпевненiсть у дiях |
Недостатня гнучкiсть у змiнi звичайних рухiв |
Невмiння бороти пригнiченiсть при помилках i невдачах, особливо при змаганнях |
припущення Б. Н. Смiрновим, А. А. Фiлiповим, З. А. Вороним, Н.І. Болдiним i iн. прийом використання тяжких в умовах (облегшених). Тим самим знижується ступiнь затруднення вправ, зменшується невiдповiднiсть мiж об’єктивними вимогами до виконання i його можливостей. Це дозволяє реалiзувати принцип категоричної установки.
П’ятий принцип – з’єднання направленого впливу тренера i спортсмена до самовиховання волi.
Це принцип у послiдовнiй перiод був реалiзований у дослiдженнях i практичнiй тренерськiй роботi у виконаннi з гiмнастами, легкоатлетами фехтувальниками М. Д. Касьяником, Е. В. Копитовим, Б. Н. Смiрновим, А. А. Фiлiповим, В.І. Федоровим i дав великi результати.
Роздiл 3. Загальний висновок вольової пiдготовки
Отже, проблеми волi у психологiї спорту заключається в певних наукових результатах методики вольової пiдготовки спортсмена, у використаннi цих пояснень у методичних дослiдженнях i у практицi фiзичного виховання i спортивнiй дiяльностi.
Звичайно це не дає повного рiшення всiх питань проблеми. Важливо, що вже зараз розробка її надає допомогу практицi фiзичного виховання i спорту. Важливо i iнше. Вивчення проблем волi у психологiї спорту i досягнутi вже зараз результати виходять за рамки цiєї областi психологiчної науки i практики. Виявляється що вони мають певне значення для загальної психологiї, для теорiї i практики виховання волi спортсменiв в умовах виховання, навчання i практичного значення дiяльностi взагалi.
дослiдження сучасних математичних методiв.
Визначенi ж кола цих запитань i їх аналiз вимагає спецiальної статтi, може бути навiть не один, i органiзацiя спецiального симпозiуму для Ії обслуговування.
1. Психология и современный спорт: Международный сборник научных работ по психологии спорта. А. В. Радионов, Н. А. Худаков. – М.: Физкультура и спорт, 1982.
2. Психологические вопросы спортивной тренировки. П. А. Рудик. – М.: Физкультура и спорт. 1967.
3. Психологическая подготовка спортсмена П. А. Рудик. – М.: Физкультура и спорт. 1965.
4. Основы психологий спорта и физической культуры. Р. С. Уэйнберг, Гоулд. - К.: Олимпийская литература. 1998.
5. Психология руководства и лидерства в спортивном коллективе. Издательство московского университета. Р. А. Кричевский, М. М. Рижак, 1985.
6. Психотехнические игры в спорте. Н. В. Цзен. – М.: Физкультура и спорт, 1985.
| 
