Вiдпочинок лiтнiх людей
План
Вступ
1. Вiдпочинок людини старшого вiку як вид дiяльностi
Ізотерапiя
Музикотерапiя
Ігрова терапiя
Глинотерапiя
Гарденотерапiя
5. Умови необхiднi для органiзацiї вiдпочинку людей старшого вiку
Вступ
У процесi нормальної життєдiяльностi людина зайнята рiзноманiтними повсякденними справами: професiйною дiяльнiстю, освiтою, домашнiми справами, спiлкуванням з людьми, сном, вiдпочинком, дозвiллям.
фiзичне i психологiчне задоволення, роздiлити свої iнтереси з друзями i близькими, зав'язати суспiльнi контакти й одержати можливiсть самовираження або творчої дiяльностi.
1. Вiдпочинок людини старшого вiку як вид дiяльностi
· Спорт або рiзноманiтна фiзична активнiсть (роль глядача, учасника, тренера або яка-небудь iнша органiзацiйна дiяльнiсть);
· художня дiяльнiсть (живопис, малювання, лiтературна творчiсть);
· вироби (вишивання, в'язання, плетiння рiзних виробiв i iнша ручна творчiсть);
· вiдвiдування музеїв, театрiв, галерей, екскурсiї;
· спiлкування з iншими людьми (телефоннi розмови, написання листiв, запрошень, органiзацiя i вiдвiдування вечорiв i iнших розважальних заходiв).
вiку, особливо коли їхня участь у трудовiй дiяльностi утруднена. У сучасних економiчних умовах люди старшого вiку займають у суспiльствi маргiнальне соцiокультурне положення. Обмеження набору соцiальних ролей i культурних форм активностi звужує рамки їхнього способу життя. Тому особливе значення надається органiзацiї вiдпочинку та дозвiлля пiсля вiдходу на пенсiю чи в зв'язку з хворобою, коли старша людина повинна адаптуватися до нових умов життя поза сферою трудової дiяльностi.
Повноцiнна життєдiяльнiсть багатьох людей старшого вiку неможлива без надання їм рiзних видiв допомоги i послуг, що вiдповiдають їхнiм соцiальним потребам. Органiзацiя вiдпочинку та дозвiлля є одним з важливих елементiв реабiлiтацiї i догляду за хворими, iнвалiдами i людьми старшого вiку взагалi. Останнiм часом розробляються новi технологiї соцiокультурної реабiлiтацiї, що сприяють соцiальнiй адаптацiї слабо захищених груп населення. Проблема iнтегрування людей старшого вiку в соцiокультурне життя суспiльства передбачає розробку i реалiзацiю спецiальних державних програм у сферi культурної й оздоровчої полiтики.
Проблеми, що можуть виникнути при органiзацiї дозвiлля i вiдпочинку осiб старшого вiку, носять наступний характер.
· Обмеження рамок вiдпочинку та дозвiлля через фiнансовi, транспортнi й iншi проблеми, а не внаслiдок знижених можливостей.
· Ступiнь приступностi суспiльного дозвiлля i вiдпочинку для осiб старшого вiку.
· Вiковi обмеження в можливостi розвивати навички i здiбностi, необхiднi для проведення дозвiлля i вiдпочинку, а також у можливостi розвивати цi якостi з урахуванням адаптацiї до нових життєвих умов пiсля виходу на пенсiю.
· Атмосфера соцiального оточення, що сприяє участi лiтньої людини в проведеннi дозвiлля i вiдпочинку.
Соцiокультурна реабiлiтацiя хворих, iнвалiдiв i людей старшого вiку — це система органiзацiйних прийомiв i методiв впливу засобами культурно-дозвiллєвої дiяльностi та надання послуг, застосовуваних з метою надання їм допомоги у вiдновленнi (компенсацiї) порушених чи втрачених здiбностей до дiяльностi вiдповiдно до їхнiх духовних iнтересiв, потреб i потенцiйних можливостей.
"технологiї соцiокультурної реабiлiтацiї" включає двi складовi: "соцiальне" i "культурне". "Соцiальне" указує, що дана технологiя звернена до особистостi людини з обмеженими можливостями i припускає досягнення позитивних змiн її способу життя. Поняття "культурне" позначає тi засоби, за допомогою яких людина старшого вiку виявляє i реалiзує свiй духовний, творчий потенцiал. "Соцiальне" припускає вихiд людей старшого вiку на такий рiвень компетенцiї, що дозволяє їм вступати в звичайнi соцiальнi контакти i взаємодiї. "Культурне" — має на увазi наповнення процесу реабiлiтацiї, вiдпочинку або дозвiлля конкретним культурним змiстом, освоєння пацiєнтами та просто старшими людьми культурних цiнностей, норм i традицiй, указiвка на якiсть i сферу прояву їхньої культурної активностi, на результати їхньої творчостi в процесi їх соцiокультурної дiяльностi. "Соцiальне" передбачає рiзнi форми взаємодiї людей старшого вiку мiж собою i з навколишнiм середовищем, а "культурне" припускає одержання визначених результатiв цiєї взаємодiї.
При плануваннi дозвiлля i вiдпочинку прiоритет належить розвиваючим технологiям, зв'язаним iз залученням людей старшого вiку в рiзнi види художньої, технiчної i прикладної творчостi. Вони роблять на них вплив, який соцiалiзує, розширює можливостi для самоствердження i самореалiзацiї, соцiальної адаптацiї.
розповiдь, переказ, пояснення, iлюстрування), репродуктивнi i творчо розвиваючi (тренiнг, iмпровiзацiя), навчальнi (вправи, повтор), проблемно-пошуковi, iнформацiйнi й iншi технологiї.
· заняття художньою, прикладною, технiчною творчiстю;
· спокiйний пасивний вiдпочинок (читання, перегляд телепередач, слухання радiо й iн.).
Дозвiлля i вiдпочинок спрямованi на реабiлiтацiю людей старшого вiку шляхом досягнення життєво важливих для них цiлей.
Рiзноманiтнiсть цiлей, що виникають у реабiлiтацiйному процесi, зв'язана з визначеними типами функцiональних порушень (сенсорнi дефекти, порушення опорно-рухового апарата, деякi органiчнi захворювання i т. д.).
Одним з основних елементiв соцiокультурної реабiлiтацiї є аналiз ситуацiї, що характеризує спосiб життя людей старшого вiку, властивi їм iдеали i норми поводження, духовнi цiнностi, культурно-дозвiллєвi iнтереси i переваги.
успiху. Активнiсть виявляється не тiльки за рахунок змiн у самiй людинi, але i за рахунок змiн у навколишньому середовищi, що сприяє розвитку особистостi i бажанню активно в нiй iснувати. Мотивацiя дiяльностi людей старшого вiку (їхнi iнтереси, потяги, психологiчнi установки, емоцiї i т. д.) видозмiнюється в процесi оволодiння тим чи iншим видом вiдпочинку або дозвiлля, конкретним видом художньої, технiчної чи декоративно-прикладної творчостi. Динамiка змiни мотивацiї служить пiдставою для оцiнки впливу вiдпочинку та реабалатуючого дозвiлля, яке освоює людина з обмеженими можливостями.
У практицi рiзноманiтної по формах i видам соцiокультурної дiяльностi iндивiдуальнi iнтереси вiдрiзняються рiзними проявами, кожен з який може характеризуватися визначеним показником впливу, на особистiсть людини старшого вiку.
При органiзацiї культурно-дозвiллєвої дiяльностi людей старшого вiку, варто враховувати:
· особистiсть самої людини;
· вiдносини i контакти людей старшого вiку з навколишнiм середовищем i, насамперед, iз сiмейним мiкросередовищем;
· культурно-дозвiллєвi форми i методи, що активно впливають на особистiсть лiтньої людини, на її соцiальну реабiлiтацiю i положення в суспiльствi.
Призначення дозвiллєвих технологiй — допомогти людям старшого вiку освоїти навички спiлкування, необхiднi для адаптацiї в соцiокультурному оточеннi. Існують психологiчнi закономiрностi, що прискорюють iнтеграцiйнi процеси в суспiльство, соцiальну адаптацiю. Важливо умiти вибрати i запропонувати старшiй людинi таке цiкаве заняття, що не дозволяло б йому зосередитися на своїх хворобливих вiдчуттях i переживаннях. Найчастiше такi заняття зв'язанi з прикладною художньою i технiчною творчiстю, а також з бiльш пасивними видами дiяльностi — читанням, переглядом телепередач, слуханням радiо i так далi. Завдяки ним у людей старшого вiку полiпшується самопочуття, полегшується хворобливий стан.
Високу ефективнiсть показують iндивiдуальнi програми самореабiлiтацiї, що включають у себе систему рiзноманiтних спецiальних тренiнгiв, що чергують розумовi i фiзичнi навантаження, iнтенсивнiсть яких зростає в мiру полiпшення стану лiтнього пацiєнта. Навiть механiчне завчання i використання стереотипних наборiв дiй, необхiдних у стандартних культурних ситуацiях, дає людинi можливiсть знайти визначений ступiнь самостiйностi.
Реабiлiтацiя, соцiальна адаптацiя i формування незалежного способу життя людей старшого вiку у значнiй мiрi залежить вiд участi в ньому рiзних фахiвцiв (медикiв, психологiв, педагогiв, дефектологiв, соцiальних педагогiв, фахiвцiв культури, фахiвцiв з реабiлiтацiї iнвалiдiв i iн.). У цьому процесi необхiдна взаємодiя вчених i практикiв, державних i недержавних установ, широких прошаркiв громадськостi, засобiв масової iнформацiї. У задачi використовуваних технологiй входить нейтралiзацiя й усунення причин iзоляцiї людей старшого вiку у соцiокультурнiй сферi; прилучення їх до професiйної соцiокультурної дiяльностi, надання їм конкретної допомоги вiдповiдно до їх можливостей i iнтересiв; пiдтримка лiтньої людини в областi вiдпочинку та дозвiлля з облiком етнiчних, вiкових, конфесiональних i iнших факторiв. При проведеннi роботи з людьми старшого вiку необхiдно створити доступне, безбар'єрне середовище. Використання спецiальних технiчних засобiв, пристосувань, приладiв, що полегшують орiєнтацiю, мобiльнiсть, спiлкування, передачу iнформацiї, є основною вимогою до органiзацiї корекцiйної допомоги.
При органiзацiї вiдпочинку та дозвiлля варто враховувати фiзичний i емоцiйний стан лiтньої людини, а також стан її зору, слуху, мобiльностi. Знаючи про зниження працездатностi людей старшого вiку, необхiдно регламентувати тривалiсть занять, кiлькiсть пауз i перерв для розминок з облiком їх фiзичних, когнiтивних i психоемоцiйних можливостей. Особливої уваги вимагає методика оцiнки результатiв дiяльностi вiдпочиваючих. Не завищуючи i не занижуючи їх, варто пiдкреслювати тi сторони, що ведуть до успiху.
3. Форми вiдпочинку людей старшого вiку
Ізотерапiя
Одним iз видiв вiдпочинку людей старшого вiку служить арттерапiя. Терапiя художньою творчiстю — унiверсальний психотерапевтичний, iнтердисциплiнарний (на стику медицини, психологiї, педагогiки, культури, соцiальної роботи) метод, використовуваний з метою комплексної реабiлiтацiї i спрямований на усунення чи зменшення нервово-психiчних розладiв, вiдновлення i розвиток порушених функцiй, компенсаторних навичок, формування здiбностей до iгрової, освiтньої, трудової дiяльностi в процесi занять специфiчними, цiлеспрямованими видами творчостi. Основною задачею терапiї творчiстю є вiдновлення iндивiдуальної i суспiльної цiнностi людей старшого вiку, а не тiльки вiдновленнi утрачених функцiй органiзму i прилучення до працi. Арттерапия — це реабiлiтацiйна технологiя, заснована на застосуваннi засобiв мистецтва i використовувана психологами, дефектологами, анiматорами, педагогами й iншими фахiвцями з метою реабiлiтацiї людей з обмеженими можливостями. Людина, що має обмеження в здоров'ї, через малюнок може виразити свiй внутрiшнiй стан, свої вiдчуття i переживання. Будучи прямо зв'язаним з найважливiшими психiчними функцiями — зоровим сприйняттям, моторною координацiєю, мовою, мисленням — малювання не просто сприяє розвитку кожної функцiї, але i зв'язує їх мiж собою, допомагаючи людинi упорядкувати засвоюванi знання, оформити i зафiксувати свої представлення про навколишнiй свiт. Малювання може служити i способом рiшення психологiчних, особистiсних проблем (страхи, тривога, непевнiсть, самiтнiсть, подолання негативних переживань, формування вмiлостi i впевненостi руки, точностi рухiв i iн.). Наприклад, по тональному i колiрному рiшенню, ритмiцi i композицiї малюнка, на вибiр персонажiв, сюжету можна судити про наявнiсть тих чи iнших проблем у психiцi i свiтовiдчуваннях людини. Заняття iзотерапiєю спрямованi на гармонiчний розвиток психiчних функцiй кожної людини з обмеженими можливостями. Заняття можуть бути рiзноманiтнi по тематицi, формi, методам впливу, використовуваним матерiалам. Для освоєння матерiалу i вироблення навичок у процесi соцiокультурної реабiлiтацiї можна використовувати комплекснi методики: заняття малюнком у сполученнi з мовою, музикою, свiтлом i iн.
кульмiнацiй у розробцi музичної теми; їхня мелодiйнiсть i гармонiйнiсть. Музикотерапiя — це технологiя соцiокультурної реабiлiтацiї, що використовує рiзноманiтнi музичнi засоби для психолого-педагогiчної i лiкувально-оздоровчої корекцiї особистостi людини старшого вiку, розвитку її творчих здiбностей, розширення кругозору, активiзацiї соцiально-адаптивних здiбностей. Для реабiлiтацiйних цiлей використовується музика рiзних жанрiв, що iнодi виступає не тiльки як самостiйний засiб, але i як доповнює елемент до основної дiяльностi (лiплення, малювання, театр i iн.). Музика часто вiдповiдає вже наявному чи настрою здатний змiнювати його в позитивну сторону. Основними задачами коррекцiйнних музично-iгрових занять є стимуляцiя потенцiйних можливостей, подолання труднощiв соцiальної адаптацiї вiдповiдно до можливостей людини. Через те, що рухова активнiсть пiд музику пiдсилює обмiн речовин в органiзмi, пiдвищує загальний тонус, полiпшує дiяльнiсть серцево-судинної системи, регулює нервову дiяльнiсть, розвиває фiзичнi здiбностi, музичне виховання з повною впевненiстю можна розглядати як один з важливих факторiв у процесi реабiлiтацiї i соцiальної адаптацiї людей старшого вiку. Спiв збагачує людей з фiзичними недолiками новими враженнями, розвиває iнiцiативу, самостiйнiсть i одночасно коректує активнiсть психiчних процесiв. У кожне заняття варто включати музично - ритмiчнi вправи розвиваючого характеру i вправи для розвитку окремих частин тiла, що сприяють корекцiї порушень ритмiчностi рухiв, координацiї рук i нiг, удосконалюванню рiзних видiв ходьби i бiгу. У структуру музичного заняття корисно включати вправи на розвиток музичних здiбностей: координацiю слуху i голосу, голосу i рухiв, мiмiки i жестiв, емоцiйної виразностi. Слухання музики i спiву жадають вiд лiтньої людини визначеної розумової, фiзичної i психiчної напруги. Тому доцiльно постiйно переключати її увагу на рiзнi види музичної дiяльностi. Гра на брязкальцях, трiскачках, музичних молоточках, металофонi, сопiлочках зв'язана з розвитком дрiбної моторики пальцiв рук, координацiєю слуху i рухiв.
Ігрова терапiя
Ігрова терапiя — це комплекс реабiлiтацiйних iгрових методик. Нерiдко iгрова терапiя розглядається як засiб для зняття внутрiшньої напруги та рiзних негативних психiчних станiв людини. Будучи унiкальним засобом комплексної реабiлiтацiї, ця технологiя може виконувати функцiї вiдпочинку, дозвiлля, соцiалiзацiї, розвитку, виховання, адаптацiї, релаксацiї, рекреацiї й iн. При цьому життєвi обставини, що травмують, переживаються в умовному, ослабленому видi. Ігрова терапiя допомагає випробувати типи поводження, видiливши найбiльш придатнi для конкретної особистостi у визначенiй життєвiй ситуацiї. Саме рольове поводження вiдбиває психологiчний стан i функцiональнi тенденцiї людини. До видiв спрямованої iгрової терапiї вiдносяться: пiзнавальнi i розвиваючi iгри, настiльнi i комп'ютернi iгри, конкурси, турнiри, змагання, рухливi iгри. Будь-яка гра може бути адаптована до можливостей людей старшого вiку шляхом коректування вiдповiдного iгрового елемента (полегшення умов гри, часу проведення i т. д.). Участь людини в грi формує i закрiплює в неї стiйку установку на рацiональне, змiстовне, цiлеспрямоване використання сво6одного часу. Для багатьох людей гра — улюблений вид дiяльностi i спiлкування. Доцiльнiсть використання iгри в роботi з лiтнiми обумовлена тим, що цей вид дiяльностi i спiлкування є найбiльш прийнятним для будь-якого вiку, де людина може вiльно виражати себе, звiльнитися вiд напруги i розчарування повсякденним життям, випробувати себе в конкретнiй соцiальнiй ролi, установити спiлкування, опанувати соцiальними навичками i т. д.
Глинотерапiя — ефективний спосiб реабiлiтацiї, що має у своїй основi роботу з пластичними матерiалами (глина, пластилiн, тiсто i т. п.) Здавна вiдомо про лiкувальнi властивостi глини. Замiчено, що гончарi, що багато працюють з вищевказаним матерiалом, нiколи не мали захворювань суглобiв, не знали, що таке вiдкладення солей, гiпертонiя й iн. Глина має антисептичнi, адсорбуючi властивостi. Показниками реабiлiтацiйної ефективностi глинотерапiї служать розвиток iнтелекту, дрiбної моторики, оволодiння навичками професiйної майстерностi.
Гарденотерапiя
Гарденотерапiя — це особливий напрямок психосоциальної, професiйної реабiлiтацiї за допомогою прилучення до роботи з рослинами. Практика показує, що люди старшого вiку з задоволенням вирощують рослини i доглядають за ними. Особливий емоцiйний настрiй, зв'язаний з виконанням необхiдної роботи, психiчно заспокоює. Цей вид дiяльностi має яскраво виражену психотерапевтичну спрямованiсть, що дозволяє використовувати його при корекцiї поведiнкових i емоцiйних розладiв, у вiдбудовному перiодi пiсля перенесених захворювань, для полiпшення психоемоцiйного стану людей з патологiєю тих чи iнших органiв i систем. Гарденотерапiю можна застосовувати разом з елементами iнших технологiй соцiокультурної дiяльностi — музико-, iзо-, бiблiотерапiєю, фото, дизайн, орiгамi.
Спорт, активний вiдпочинок i туризм є важливими факторами в процесi реабiлiтацiї й адаптацiї людей старшого вiку. Рухи, вправи i спорт пiдтримують i вiдновлюють фiзичний i щиросердечний стан пацiєнтiв. Крiм того, у людей старшого вiку зменшуються ускладнення, викликанi недолiком фiзичної активностi. Вважається, що туризм бiльш легкий для старших людей, нiж спорт, i саме туризм стає першим кроком на початку iнтенсивної i систематичної фiзичної активностi людей старшого вiку.
Дуже важлива профiлактична i роль туризму, що реабiлiтує, коли iснує криза адаптацiї, росте число психосоматичних захворювань, збiльшується число людей з iнвалiднiстю. Туризм дуже впливає на оздоровлення людей старшого вiку, тому що є чинником, що протидiє гiпокiнезiї (мало рухливому способу життя), що негативно впливає на здоров'я i психiку. Руховi обмеження значно знижують життєвi можливостi, служать причиною гноблення, стресу, втрати вiри в себе. Спорт i туризм створюють можливiсть встановлювати незалежнi i рiзноманiтнi контакти, що допомагають одержати впевнену й ефективну життєву пiдтримку, так необхiдну людинi старшого вiку.
Люди, що вийшли на пенсiю, можуть використовувати вiльний час, беручи участь у суспiльнiй роботi, здiйснюючи рiзнi соцiокультурнi програми i проекти, у тому числi i туристичнi. Для лiтньої людини туризм надає реабiлiтацiйнi можливостi, пiдвищуючи iнтерес до життя i збiльшуючи життєву активнiсть. Основними функцiями туризму iз соцiальної точки зору є: компенсаторна, вiдбудовна, реабiлiтацiйна. Розвиток соцiального туризму, розробка туристських програм з урахуванням приступностi для людей зi спецiальними нестатками — усе це створює рiвнi можливостi для здiйснення права на вiдпочинок, для прилучення до культурних цiнностей. Туризм стає стилем життя сучасної людини, у тому числi i багатьох людей старшого вiку.
Для ефективного використання туризму в соцiокультурнiй реабiлiтацiї людей старшого вiку необхiдно дотримувати наступнi правила:
· вид туризму пiдбирається в залежностi вiд наявних фiзичних порушень i вiдповiдно до iндивiдуальної програми реабiлiтацiї, враховувати персональний iнтерес, бажання, фiнансовi можливостi, мiсце проживання, очiкуванi реабiлiтацiйнi результати;
· забезпечення безпеки для туристiв i оточення;
· програма включає огляд визначних пам'яток;
· наявнiсть деякої фiзичної пiдготовки, психологiчної готовностi до труднощiв;
· планованi навантаження повиннi бути адекватнi стану здоров'я.
Багатофакторний терапевтичний вплив туризму сприяє переключенню мислення на оздоровлення, коли ситуацiя не здається безвихiдною, i людина знаходить рiшення проблем. Важлива i профiлактична роль туризму, коли iснує криза адаптацiї, росте число психосоматичних захворювань.
Прагнення до активних форм проведення вiльного часу сприяє соцiальнiй адаптацiї, тодi як орiєнтацiя на пасивно-споглядальнi види дозвiлля обумовлює зниження загального життєвого тонусу людей старшого вiку, допускає поглиблення їхньої соцiальної iзоляцiї. Подiбна активнiсть сприяє переходу їх вiд споживчої дiяльностi до продуктивної дiяльностi, до свободи вибору занять, якi вiдповiдають здiбностям, задаткам i захопленням людини.
5. Умови необхiднi для органiзацiї вiдпочинку людей старшого вiку
Для правильної органiзацiї дозвiлля i вiдпочинку людей старшого вiку необхiдно виконати наступнi вимоги.
· З'ясувати iнтереси лiтньої людини. Лiтнiй людинi потрiбно допомогти визначитися у виборi форми вiдпочинку та дозвiлля, тому що багато людей не мають можливостi розiбратися в цьому питаннi. Не виключено, що в силу свого положення люди старшого вiку мають лише обмеженi представлення про форми вiльного проведення часу, їхньої приступностi. Перш нiж пропонувати людинi старшого вiку якi-небудь заходи, варто уважно вивчити iнтереси людини, показати їй варiанти можливих форм вiдпочинку, порадитися з членами її родини чи друзями.
· Не ущемляти iнтереси старших людей.
· Визначити способи модифiкацiї й адаптацiї лiтньої людини, щоб полегшити її участь у проведеннi дозвiлля i вiдпочинку.
Основними заняттями людей старшого вiку є фiзичнi вправи, екскурсiйний туризм, прогулянки, вiдвiдування кiнотеатрiв, театрiв, концертних залiв, виставок, читання книг, перегляд телепередач, зустрiчi з родичами i друзями, догляд за рослинами i тваринами.
Однак не усi види дозвiлля i вiдпочинку прийнятнi для людей старшого вiку з обмеженою рухливiстю. У цьому випадку потрiбно допомогти такiй людинi визначитися у виборi форми дозвiлля, уважно вивчити її iнтереси i схильностi, визначити способи модифiкацiї й адаптацiї клiєнта для полегшення його участi в проведеннi дозвiлля i вiдпочинку. Деякi форми дозвiлля можуть допомогти лiтнiй людинi у вiдновленнi утрачених функцiй у результатi старостi чи хвороби. Наприклад, складання картинок з використанням мозаїки чи пазлiв розвиває увагу, пам'ять i дрiбну моторику рук, що особливо важливо при паралiчах верхнiх кiнцiвок. Як дозвiлля для лежачого хворого можна рекомендувати легку ручну роботу, наприклад, в'язання гачком чи спицями, вишивання, малювання, написання листiв (якщо людина до цього здатна). Часто єдиним i доступним для людини старшого вiку є читання, що впливає на її психiку. Перегляд телепередач чи слухання радiо, особливо музичних програм також можна використовувати як дозвiлля. Перегляд старих фотографiй i спогади про прожите життя створюють доброзичливий мiкроклiмат навколо лiтньої людини, дозволяють розповiсти про кращi перiоди її життя. Розведення i догляд за кiмнатними рослинами є найбiльш розповсюдженим i приємним видом дозвiлля для старших людей, що не можуть виходити з будинку. Дрiбнi домашнi тварини, наприклад, птахи чи кiшки, можуть скрасити життя хворої людини старшого вiку. Зустрiчi з родичами, друзями, розмови по телефону є основними заняттями для людей старшого вiку з обмеженою рухливiстю. Як вiдпочинок та дозвiлля можна використовувати рiзнi iгри.
3. Квартальнов В. А. Туризм: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 320 с.;
3. Ткаченко Т.І., Ведмiдь Н.І. Органiзацiя дозвiлля в туристичнiй iндустрiї. – К., КНТЕУ, 2002.
|
