Адаптивна фiзична культура в Росiї
Адаптивна фiзична культура в Росiї
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Адаптивна фiзична культура
2. 1. Реальнiсть
2. 2. Перспективи
РОЗДІЛ 3. Пара олiмпiйський спорт В РОСІЇ
ВИСНОВОК
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Бiда, приходячи, не питає нi iменi, нi прiзвища, нi року народження. Нещастя може статися з ким завгодно. Навiть думати не хочеться про те, що народжений здоровою дитина в один жахливий момент перетвориться на людину, як прийнято говорити, з обмеженими фiзичними можливостями. І в принципi, не варто.
що пiдстерiгають на вулицi. Комп'ютер i книги - хорошi друзi на самотi. Ось тiльки чи всiм потрiбно самотнiсть? І як це - вiдчувати себе «вiдрiзаним» вiд усього iншого свiту?
У системi заходiв соцiального захисту iнвалiдiв все бiльшого значення набувають її активнi форми, найбiльш ефективною з яких є реабiлiтацiя та соцiальна адаптацiя засобами фiзичної культури i спорту. Інтеграцiя в життя суспiльства осiб з обмеженими можливостями сьогоднi немислима без їх фiзичної реабiлiтацiї. Остання є не лише складовою частиною професiйної i соцiальної реабiлiтацiї iнвалiдiв, але i лежить в їх основi.
РОЗДІЛ 1. Адаптивна фiзична культура
психологiчних бар'єрiв, що перешкоджають вiдчуттю повноцiнного життя, а також свiдомостi необхiдностi свого особистого внеску в соцiальний розвиток суспiльства.
Звичайно, область застосування її - всеосяжна, особливо в нинiшнiх умовах життя, коли здоров'я населення в цiлому i особливо молодi погiршується катастрофiчно. І не тiльки в нашiй країнi. Адаптивна фiзкультура вже отримала широке поширення в багатьох зарубiжних країнах. Добре пiдготовлених професiоналiв у цiй областi чекають в полiклiнiках i лiкарнях, санаторiях i будинках вiдпочинку, оздоровчих та реабiлiтацiйних центрах, у навчальних закладах, особливо спецiалiзованих, в спортивних колективах.
Але головне, - адаптивна фiзкультура дозволяє вирiшувати задачу iнтеграцiї iнвалiда в суспiльство. Яким чином?
У людини з вiдхиленнями у фiзичному або психiчному здоров'ї адаптивна фiзкультура формує:
• усвiдомлене ставлення до своїх сил у порiвняннi з силами середньостатистичного здорової людини;
• здатнiсть до подолання не лише фiзичних, а й психологiчних бар'єрiв, що перешкоджають повноцiнного життя;
• компенсаторнi навички, тобто дозволяє використовувати функцiї рiзних систем i органiв замiсть вiдсутнiх або порушених;
• здатнiсть до подолання необхiдних для повноцiнного функцiонування в суспiльствi фiзичних навантажень;
• потреба бути здоровим, наскiльки це можливо, i вести здоровий спосiб життя;
• усвiдомлення необхiдностi свого особистого внеску в життя суспiльства;
• прагнення до пiдвищення розумової та фiзичної працездатностi.
Вважається, що адаптивна фiзкультура за своєю дiєю набагато ефективнiше медикаментозної терапiї. Зрозумiло, що адаптивна фiзкультура має строго iндивiдуальний характер. Адаптивна фiзкультура повнiстю вiд початку i до кiнця вiдбувається пiд керiвництвом фахiвця з адаптивної фiзкультури.
«Адаптивна» - це назва пiдкреслює призначення засобiв фiзичної культури для осiб з вiдхиленнями у станi здоров'я. Це передбачає, що фiзична культура у всiх її проявах повинна стимулювати позитивнi морфо-функцiональнi зрушення в органiзму, формуючи тим самим необхiднi руховi координацiї, фiзичнi якостi i здiбностi, спрямованi на життєзабезпечення, розвиток i вдосконалення органiзму.
Магiстральним напрямом адаптивної фiзичної культури є формування рухової активностi, як бiологiчного та соцiального факторiв впливу на органiзм i особистiсть людини. Пiзнання сутностi цього явища - методологiчний фундамент адаптивної фiзичної культури. У Санкт-Петербурзької Академiї фiзичної культури iм. П. Ф. Лесгафта вiдкрився факультет адаптивної фiзичної культури, завданням якого є пiдготовка висококвалiфiкованих фахiвцiв для роботи у сферi фiзичної культури iнвалiдiв.
РОЗДІЛ 2. ФІЗИЧНА АКТИВНІСТЬ І СПОРТ СЕРЕД ІНВАЛІДІВ: РЕАЛЬНІСТЬ І ПЕРСПЕКТИВИ
Загальне поширення має точка зору, згiдно з якою турбота суспiльства про свої спiвгромадян-iнвалiдiв є мiрилом його культурного i соцiального розвитку. "Одним з показникiв цивiлiзованого суспiльства є його ставлення до iнвалiдiв", - вважає професор П. А. Виноградов.
У резолюцiї ООН, прийнятої 9 грудня 1975р. досить докладно викладенi не тiльки права iнвалiдiв, але й тi умови, якi повиннi їм створюватися державними та громадськими структурами. До цих умов вiдносяться умови середовища зайнятостi, в т. ч. мотивацiї з боку суспiльства, забезпечення медичного обслуговування, психологiчна адаптацiя i створення соцiальних умов, включаючи iндивiдуальний транспорт, а також методичне, технiчне i професiйне забезпечення.
2. 1 Реальнiсть
За даними Всесвiтньої органiзацiї охорони здоров'я iнвалiди складають близько 10% населення земної кулi. Ця статистика характерна i для Росiї (15 млн. iнвалiдiв). Незважаючи на успiхи медицини, їх число повiльно, але неухильно зростає, особливо серед дiтей та пiдлiткiв. До недавнього часу проблеми цiєї досить значної категорiї населення iгнорувалися, i все ж останнiм часом в результатi поступової гуманiзацiї суспiльства були прийнятi Загальна декларацiя прав людини, Всесвiтня програма дiй щодо iнвалiдiв та Стандартнi Правила ООН щодо реалiзацiї рiвних можливостей iнвалiдiв. У багатьох країнах прийнятi законодавчi акти, в яких знайшли вiдображення i проблеми iнвалiдiв.
фiзичною культурою i спортом.
Але найголовнiше - створення умов для цих занять.
Основна мета залучення iнвалiдiв до регулярних занять фiзичною культурою i спортом - вiдновити втрачений контакт з навколишнiм свiтом, створити необхiднi умови для возз'єднання iз суспiльством, участi в суспiльно кориснiй працi i реабiлiтацiї свого здоров'я. Крiм того, фiзична культура i спорт допомагають психiчному i фiзичному вдосконаленню цiєї категорiї населення, сприяючи їх соцiальної iнтеграцiї та фiзичної реабiлiтацiї.
У зарубiжних країнах дуже популярнi серед iнвалiдiв заняття фiзичною активнiстю з метою вiдпочинку, розваги спiлкування, пiдтримки чи придбання хорошої фiзичної форми, необхiдного рiвня фiзичної пiдготовленостi. Інвалiди, як правило, позбавленi можливостi вiльного пересування, тому в них часто спостерiгаються порушення серцево-судинної i дихальної систем.
Фiзкультурно-оздоровча активнiсть у таких випадках є дiєвим засобом профiлактики та вiдновлення нормальної життєдiяльностi органiзму, а також сприяє набуттю того рiвня фiзичної пiдготовленостi, який необхiдний, наприклад, iнвалiдовi для того, щоб вiн мiг користуватися коляскою, протезом або ортезом. Причому мова йде не просто про вiдновлення нормальних функцiй органiзму, але i про вiдновлення працездатностi та придбаннi трудових навичок. Так, наприклад, у США 10 млн. iнвалiдiв, що становлять 5% населення, отримують вiд держави допомогу в розмiрi 7% вiд Спiльного нацiонального доходу.
Можна сперечатися з твердженням, що саме спортивний рух iнвалiдiв на Заходi стимулювало законодавче визнання їх громадянських прав, але безсумнiвним є той факт, що спортивний рух "колясочникiв" в 50-тi - 60-i рр.. у багатьох країнах привернуло увагу до їхнiх можливостей та потенцiалу.
Беручи до уваги вищесказане, у Всесвiтнiй програмi дiй вiдносно iнвалiдiв зазначено: "Усе бiльше визнання отримує важливiсть спорту для iнвалiдiв. Тому держави-члени повиннi заохочувати всi види спортивної дiяльностi iнвалiдiв, зокрема, шляхом надання належних коштiв i правильної органiзацiї цiєї дiяльностi". Створення рiвних умов iнвалiдам у питаннi їх залучення в заняття фiзичною культурою i спортом - основне досягнення розвинених країн.
"До останнього часу в Росiї ця група населення ставилася до числа фактично виключених з нормального життя суспiльства. Їхнi проблеми не було прийнято обговорювати публiчно. Практика мiстобудування не передбачала в громадських мiсцях спецiальних пристосувань, що полегшують для iнвалiдiв пересування. Багато сфери суспiльної життєдiяльностi були закритi для iнвалiдiв ", - писали в 1996р. автори книги "Основи фiзичної культури i здорового способу життя" П. А. Виноградов, А. П. Душанiн i В.І. Жолдак.
"iнвалiд", "фiзична активнiсть", а, тим бiльше, "спорт" несумiснi i засоби фiзичної культури рекомендувалися тiльки окремим iнвалiдам як короткочасне захiд, що доповнює фiзiотерапевтичнi та медикаментознi призначення. Фiзична культура i спорт не розглядалися як ефективний засiб реабiлiтацiї iнвалiдiв, пiдтримання їх фiзичних можливостей i змiцнення здоров'я.
90-i роки внесли серйознi змiни у вiдношення суспiльства до iнвалiдiв у Росiї. І, хоча в бiльшiй своїй частинi цi змiни лише проголошувалися, вони все ж вiдiграли свою позитивну роль.
Колегiя ГКФТ Росiї 31 жовтня 1997р. розглянула питання "Про систему державних заходiв з розвитку фiзичної культури i спорту iнвалiдiв". У своїй постановi з цього питання колегiя вiдзначила серйознi недолiки в оздоровленнi iнвалiдiв засобами фiзичної культури i спорту i поява ухилу в бiк спорту вищих досягнень на шкоду масової оздоровчої роботи серед цiєї групи населення.
для вирiшення цiєї проблеми, а нерозумiння багатьма державними полiтичними i громадськими дiячами важливостi вирiшення цiєї проблеми i подолання старого стереотипу про iнвалiдiв як про непотрiбних суспiльству людей. Саме на вирiшення цих завдань спрямована програма першочергових заходiв, пiдготовлена Управлiнням фiзкультурно-оздоровчої роботи та по зв'язках з державними та громадськими органiзацiями ГКФГ Росiї.
Найбiльш повно цi питання знайшли вiдображення у Концепцiї державної полiтики Росiйської Федерацiї в галузi фiзичної реабiлiтацiї та соцiальної адаптацiї iнвалiдiв засобами фiзичної культури i спорту на 1999-2004 рр.., Розробленої за дорученням Ради у справах iнвалiдiв при Президентовi Росiйської Федерацiї вченими ВНІІФК, спiвробiтниками ГКФТ Росiї та iнших громадських органiзацiй (Царик А. В., Неверковiч С. Д., Дмитрiєв В. С., Селезньов Л. М., Чопик В. Д. та iн.)
У Концепцiї державної полiтики Росiйської Федерацiї в галузi фiзичної реабiлiтацiї та соцiальної адаптацiї iнвалiдiв засобами фiзичної культури i спорту на 1999-2004 рр.., Серед основних цiлей i завдань Державної полiтики у галузi реабiлiтацiї та соцiальної адаптацiї iнвалiдiв засобами фiзичної культури i спорту на першому мiсцi стоїть створення iнвалiдам умов для занять фiзичною культурою i спортом, формування у них потреби в цих заняттях.
І все ж, називаючи шляху досягнення основних цiлей в роботi з iнвалiдами, розробники вiдзначають: "створити адекватну сформованим соцiально-економiчних умов структуру державного та громадського управлiння (а значить i фiнансування - автор) фiзичної культури i спорту iнвалiдiв".
Такий запис мимоволi наводить на думку про те, що сформована кризова соцiально-економiчна ситуацiя в Росiї вимагає адекватного управлiння i фiнансування цього важливого напрямку. Погодитися з цим нiяк не можна, тому що навiть у цiй кризовiй ситуацiї суспiльство може i повинна створити умови, необхiднi для життєдiяльностi iнвалiдiв.
Серед прiоритетних напрямкiв дiяльностi з розвитку адаптивної фiзичної культури розробники Концепцiї справедливо називають:
• фiзкультурну освiту та iнформацiйно-пропагандистське забезпечення розвитку фiзичної культури та масового спорту серед iнвалiдiв;
• забезпечення доступностi для iнвалiдiв iснуючих фiзкультурно-оздоровчих i спортивних об'єктiв;
• пiдготовка, пiдвищення квалiфiкацiї та перепiдготовка фахiвцiв для фiзкультурно-реабiлiтацiйної i спортивної роботи з iнвалiдами;
• створення нормативно-правової бази розвитку фiзичної культури i спорту iнвалiдiв.
Безсумнiвним достоїнством даної концепцiї є пропозицiї щодо розмежування повноважень i функцiй в системi фiзичної реабiлiтацiї iнвалiдiв мiж федеральними та регiональними органами державного управлiння в галузi фiзичної культури i спорту.
категорiй населення.
Адаптивна фiзична культура iнтенсивно дослiджується в останнi роки i передбачає наукове обґрунтування широкого спектра проблем: нормативно-правового забезпечення навчально-тренувальної та змагальної дiяльностi; управлiння навантаженням i вiдпочинком; фармакологiчної пiдтримки спортсменiв-iнвалiдiв у перiоди граничних i бiля граничних фiзичних i психiчних напруг; нетрадицiйних засобiв i методiв вiдновлення; соцiалiзацiї та комунiкативної дiяльностi; технiко-конструкторської пiдготовки як нового виду спортивної пiдготовки i багатьох iнших.
Вивчаються найбiльш ефективнi шляхи використання фiзичних вправ для органiзацiї активного вiдпочинку iнвалiдiв та осiб з вiдхиленнями у станi здоров'я, перемикання їх на iнший вид дiяльностi, отримання задоволення вiд рухової активностi та iнших
У фiзичнiй реабiлiтацiї адаптивної фiзичної культури акцент робиться на пошук нетрадицiйних систем оздоровлення осiб з обмеженими можливостями здоров'я, орiєнтуючись, перш за все, на технологiї, що сполучають фiзичне (тiлесне) i психiчне (духовне) начала людини i орiєнтуються на самостiйну активнiсть займаються (рiзнi способи психосоматичної саморегуляцiї , психотерапевтичнi технiки i т. п.).
Дослiджуються бiологiчнi та соцiально-психологiчнi ефекти вiд застосування рухових дiй, пов'язаних з суб'єктивним ризиком, але з гарантованою безпекою для займаються i виконуються з метою профiлактики депресiї, фрустрацiї, рiзних соцiально неприйнятних видiв залежностей (вiд алкоголю, психоактивних речовин, азартних iгор та iн.) .
Знаходять наукове обґрунтування технологiї, заснованi на iнтеграцiї рухової дiяльностi iз засобами i методами мистецтва (музики, хореографiї, пантомiми, малюнка, лiплення тощо) i передбачають витiснення зi свiдомостi займаються попередньої картини свiту, поглинання їх новими враженнями, образами, активнiстю, занурення в дiяльнiсть, стимулюючу роботу вiдпочивали дiлянок мозку (його обох пiвкуль), всiх сфер людського сприйняття. Креативнi види адаптивної фiзичної культури дають можливiсть займаються переробляти свої негативнi стану (агресiю, страх, вiдчуженiсть, тривожнiсть та iн.), краще пiзнати себе; експериментувати зi своїм тiлом i рухом; отримувати сенсорне задоволення i радiсть вiдчуттiв власного тiла.
Проводиться спецiалiзацiя спiвробiтникiв сектору в рiзних галузях науки (педагогiцi, психологiї, медицинi, фiзiологiї, бiомеханiки, математичної статистики i т. д.), а також накопичення великого практичного досвiду в сферi адаптивної фiзичної культури (АФК) i адаптивного спорту (АС) забезпечують комплексний пiдхiд у вирiшеннi проблем, пов'язаних з:
1. розробкою нормативно-правових основ адаптивної фiзичної культури i спорту;
2. обґрунтуванням iнновацiйних технологiй науково-методичного забезпечення фiзкультурно-спортивної дiяльностi людей з порушеннями у станi здоров'я;
4. наданням практичної допомоги в корекцiї наявних функцiональних порушень;
6. пiдготовкою кадрiв вищої квалiфiкацiї в сферi АФК (навчання в аспiрантурi, проведення дисертацiйного дослiдження i захист дисертацiї)
РОЗДІЛ 3. ПАРА ОЛІМПІЙСЬКИЙ СПОРТ В РОСІЇ
У Росiї бiльше 10 мiльйонiв iнвалiдiв i не всi вони пасивнi, дуже багато потребують проведення реабiлiтацiйних заходiв саме засобами фiзкультури i спорту.
На сьогоднiшнiй день в Росiї 688 фiзкультурно-спортивних клубiв iнвалiдiв, кiлькiсть займаються адаптивної фiзичною культурою i спортом в цiлому - бiльше 95 800 чоловiк, створено 8 дитячо-юнацьких спортивно-оздоровчих шкiл iнвалiдiв / ДЮСОШІ /.
Найбiльш активно розвиваються адаптивна фiзкультура i спорт в республiках Башкирiя, Татарiя, Комi; Красноярському краї, Волгоградської, Воронезької, Московської, Омськiй, Пермської, Ростовської, Саратовської, Свердловськiй, Челябiнськiй областях; мiстах Москвi i Санкт-Петербурзi.
в Атлантi у 1996 роцi команда Росiї завоювала 27 медалей, у тому числi 9 золотих, 7 срiбних та 11 бронзових i посiла 16-е мiсце. Всього завоювали медалi (з урахуванням командних видiв) 52 спортсмена-iнвалiда з 13 регiонiв Росiї. 85 росiйських спортсменiв показали результати, що перевищують особистi досягнення.
Виступ збiрних команд Росiї на XI Параолiмпiйських iграх 2000 року в м. Сiднеї (Австралiя) показало деякий прогрес у пiдготовцi спортсменiв-iнвалiдiв до змагань найвищого рангу. Спортивна делегацiя Росiї, представлена 90 спортсменами, завоювала 35 медалей, у тому числi 12 золотих, 11 срiбних i 12 бронзових нагород, виступаючи в 10 видах програми з 20, i зайняла 14-е загальнокомандне мiсце.
Вiковий дiапазон росiйських спортсменiв на Параолiмпiйських iграх у Сiднеї коливався вiд 17 до 53 рокiв. В даний час вiдбувається значне "омолодження" складу, пов'язане з iнтенсивним оновленням бiльшостi збiрних команд Росiї в перiод 2003 - 2004 рр..
На зимових Параолiмпiйських iграх у Солт-Лейк-Сiтi в 2002 роцi росiяни завоювали 7 золотих, 9 срiбних та 5 бронзових медалей. Чемпiонами свiту з футболу стала збiрна Росiї.
26 березня 2003 вийшло розпорядження Президента Росiйської Федерацiї про пiдготовку до Олiмпiйських iгор 2004 року в Афiнах i зимових Ігор 2006 року в Турiнi, в яке вперше були включенi питання пiдготовки i до Параолiмпiйських iгор.
Параолiмпiйськi iгри 2004 року в Афiнах були п'ятими за рахунком лiтнiми Іграми, в яких брали участь росiяни - 113 спортсменiв з ураженням опорно-рухового апарату та вадами зору з 10 видiв спорту:
1) легка атлетика - 23 чол.;
3) футбол - 14 чол.;
4) дзюдо - 13 чол.;
5) волейбол (чол.) - 14 чол.;
6) кульова стрiльба - 8 чол.;
8) настiльний тенiс - 6 чол.;
9) кiнний спорт - 6 чол.;
10) тенiс - 1 чол.
В даний час у розвитку спорту серед iнвалiдiв в Росiї вiдзначається зростання ролi держави. Це проявляється, перш за все, у державнiй пiдтримцi спорту серед людей з обмеженими можливостями; фiнансування системи пiдготовки спортсменiв-iнвалiдiв; формуваннi соцiальної полiтики в областi спорту iнвалiдiв, зокрема, соцiальної захищеностi спортсменiв, тренерiв, фахiвцiв.
Фiнансування участi росiйських спортсменiв-iнвалiдiв в офiцiйних мiжнародних змаганнях, включаючи Параолiмпiйськi i Сурдолiмпiйскiе iгри, збiльшилася з 1998 року бiльш нiж в 10 разiв. Обсяг фiнансування всеукраїнських спортивних заходiв серед iнвалiдiв за п'ять рокiв зрiс з 8 до 60 млн. рублiв.
У рамках пiдпрограми "Фiзичне виховання i оздоровлення дiтей, пiдлiткiв та молодi в Росiйськiй Федерацiї / 2002-2005 роки /" федеральної цiльової програми "Молодь Росiї" / 2001-2005 роки / передбачила видiлення 4,3 млн. рублiв на змiцнення матерiально-технiчної бази науково-практичних центрiв фiзичної реабiлiтацiї. Щорiчно в Єдиному календарному планi всеросiйських i мiжнародних змагань передбачається роздiл, в який входить близько 100 всеукраїнських та 60 мiжнародних спортивних заходiв серед спортсменiв з порушенням слуху, зору, iнтелекту, з ураженням опорно-рухового апарату. Прiоритетним для Держкомспорту Росiї є вирiшення питання про прирiвнювання статусу iнвалiдiв-спортсменiв до статусу здорових спортсменiв, статусу параолiмпiйцiв - до статусу олiмпiйцiв.
Починаючи з 2000 року спортсменам-переможцям та призерам Параолiмпiйських iгор, а з 2003 року - переможцям i призерам Сурдоолiмпiйскiх iгор i тренерам, що здiйснювали їх пiдготовку, видiляються грошовi винагороди.
стипендiй спортсменам-iнвалiдам, якi є членами збiрних команд Росiї по параолiмпiйських i сурдоолiмпiйскiм видiв спорту. Указом передбачається встановити до 100 стипендiй щорiчно для спортсменiв-iнвалiдiв - членiв збiрних команд Росiї по параолiмпiйських i сурдоолiмпiйскiм видiв спорту в розмiрi 15 тисяч рублiв. (Взято з матерiалiв РІА «НОВИНИ»)
ВИСНОВОК
Активiзацiя роботи з iнвалiдами в галузi фiзичної культури i спорту, поза сумнiвом, сприяє гуманiзацiї самого суспiльства, змiни його ставлення до цiєї групи населення, i тим самим має велике соцiальне значення.
Треба визнати, що проблеми фiзичної реабiлiтацiї та соцiальної iнтеграцiї iнвалiдiв засобами фiзичної культури i спорту вирiшуються повiльно.
Основними причинами слабкого розвитку фiзичної культури i спорту серед iнвалiдiв є практична вiдсутнiсть спецiалiзованих фiзкультурно-оздоровчих i спортивних спорудi, нестача обладнання та iнвентарю, нерозвиненiсть мережi фiзкультурно-спортивних клубiв, дитячо-юнацьких спортивних шкiл та вiддiлень для iнвалiдiв у всiх типах установ додаткового утворення культурно - фiзичнї - спортивної спрямованостi. Вiдчувається брак професiйних кадрiв. Не виражена в достатнiй мiрi потребу у фiзичному вдосконаленнi у самих iнвалiдiв, що пов'язано з вiдсутнiстю спецiалiзованої пропаганди, спонукає їх до занять фiзичною культурою i спортом.
людей.
Активнi фiзкультурно-спортивнi заняття, участь в спортивних змаганнях є формою так гостро необхiдного спiлкування, вiдновлюють психiчну рiвновагу, знiмають вiдчуття iзольованостi, повертають вiдчуття впевненостi та поваги до себе, дають можливiсть повернутися до активного життя.
Головним завданням все ж таки залишається залучення в iнтенсивнi заняття спортом якомога бiльшого числа iнвалiдiв з метою використання фiзкультури i спорту як одного з найважливiших засобiв для їх адаптацiї та iнтеграцiї в життя суспiльства, оскiльки цi заняття створюють психiчнi установки, вкрай необхiднi для успiшного возз'єднання iнвалiда з суспiльством та участi в кориснiй працi. Застосування засобiв фiзичної культури i спорту є ефективним, а в рядi випадкiв єдиним методом фiзичної реабiлiтацiї та соцiальної адаптацiї.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Видрiн В. М. Методичнi проблеми теорiї фiзичної культури / / Теорiя i практика фiзичної культури, 2000, с. 10-12. - № 6.
2. Євстаф'єв Б. В. Аналiз основних понять в теорiї фiзичної культури / Матерiали до лекцiй. - Л.: ВІФК, 2005, с. 133 - № 5.
3. Лубишева Л.І. Концепцiя формування фiзичної культури людини. - М.: ГЦОЛІФК, 2003. - 120 с
4. Матвєєв Л. П. Введення в теорiю фiзичної культури: Навч. сел. для iн-тiв фiз. культ. - М.: ФиС, 2003. - 128 з
6. Збiрник матерiалiв до лекцiй з фiзичної культури i спорту iнвалiдiв (Ред. i упоряд. В. С. Дмитрiєв, А. В. Сахно). Т I i II. - М.: МОГІФК, ВНІІФК, 1993. Т I. - 272 с. Т. II. - 292 с
9. Щедрiна А. Г. Здоров'я i масова фiзична культура. Методологiчнi аспекти / / Теорiя i практика фiзичної культури, 1999. - № 4.
| 
