Гендерні стереотипи як суспільне явище

Гендернi стереотипи як суспiльне явище Вступ Гендерний стереотип, як i iншi види соцiальних стереотипiв – це невiд’ємний атрибут повсякденного мислення, самоусвiдомлення та взаємодiї iндивiдiв у соцiальному просторi. Адже при першiй зустрiчi бiльшiсть людей приписують спiврозмовнику не тi характеристики, якi в нього насправдi є, а тi, якi б, на їхню думку, повиннi були б бути характерними для особи даної статi, тобто використовують загальноприйнятi шаблоннi образи чоловiка та жiнки, що формувалися вiками i виявилися дуже живучими – ще й сьогоднi вони поширюються на представникiв обох статей, не залежно вiд їхнiх iндивiдуальних особливостей та вiку. У науковцiв немає спiльної думки щодо природи та сутностi гендерного стереотипу: деякi з них надають стереотипам негативного забарвлення, характеризуючи їх як неправильнi узагальнення – занадто широкi, перебiльшенi чи спрощенi, якi не формуються через соцiальний досвiд та мiстять у собi елемент оцiнки. З iншого боку, стереотипiзацiю можна розглядати як необхiдний i важливий когнiтивний процес, який опосередковує поведiнку людини, що допомагає її орiєнтацiї. Гендернi стереотипи, що не вiдповiдають реалiям сьогодення, стають проблемою як для суспiльства, так i для окремої людини, бо вони породжують проблеми у формуваннi гендерної iдентичностi та знижують рiвень психологiчного здоров’я нацiї. Для вирiшення цих проблем необхiднi дослiдження гендерних стереотипiв, установок щодо протилежних статей на сучасному етапi розвитку суспiльства; їх порiвняння з традицiйними, що iснують вже тривалий час; з’ясування особливостей i закономiрностей їх трансформацiї на фонi змiнення гендерних ролей. Актуальнiсть теми нашої курсової роботи обумовлюється тим, що результати дослiдження розширюють науковi уявлення про явище гендерного стереотипу, що може сприяти поглибленому соцiологiчному вивченню конструктивного та деструктивного виявiв гендерних стереотипiв у щоденних практиках суспiльного життя. теоретичне, а й практичне значення: достатньо назвати лише двi сфери – сiмейнi вiдносини та працевлаштування. Отже, гендерним стереотипам присвяченi дослiдження таких зарубiжних науковцiв: Шеррiфса, Мак-Кi, С. Шермана, К. Дайон, К. Гуiчi, О’Лiрi, Н. І. Ажгiхiної, О. А. Воронiної, О. М. Здравомислової, Г. С. Двiнянiної, А. В. Кирилiної та iн.; гендерна проблематика в українському суспiльствi висвiтлюється у працях Р. Ануфрiєвої, О. Балакiрєвої, О. Бойка, Г. Герасименко, О. Вiлкової, В. Довженко, І. Демченко, Т. Журженко, О. Забужко, О.Іваненко, К. Карпенко, В. Кушакова, Н. Лаврiненко, А. Лантух, В. Лапшина, С. Оксамитної, М. Рубчак, М. Скорик, О. Яременка та iн[1] .. Ми ж, з точки зору феноменологiї, будемо орiєнтуватися на життєвий досвiд окремих iндивiдiв, щоб побудувати загальну картину впливу гендерних стереотипiв на повсякденне життя людей. Зважаючи на окреслену вище проблематику питання, ставимо собi за мету охарактеризувати гендернi стереотипи та їхнє виявлення у реальних умовах суспiльного життя. Об’єктом нашої курсової роботи є гендернi стереотипи як неодмiнна складова людської свiдомостi, а предметом – прояв гендерних стереотипiв у життi сучасного суспiльства. Вiдповiдно до мети ми ставимо перед собою наступнi завдання: - Дослiдити мiсце i роль засобiв масової iнформацiї в поширеннi гендерних стереотипiв; - Визначити ставлення українцiв до гендерної проблематики на сучасному етапi розвитку суспiльних вiдносин. Такий пiдхiд дозволить нам бiльш широко розглянути всю сукупнiсть процесiв стереотипiзацiї, визначити систему стереотипiв, якi панують в сучасному суспiльствi та якi функцiї вони в ньому виконують. Роздiл І. Гендернi стереотипи: походження, типологiя, функцiї В цьому роздiлi ми спробуємо дати визначення та характеристику поняттю гендерного стереотипу в контекстi рiзних соцiологiчних теорiй, висвiтливши проблеми його формування та становлення як важливого аспекту життєдiяльностi людей сучасного суспiльства. 1. 1 Теоретичнi пiдходи до аналiзу гендерних стереотипiв Гендернi стереотипи є невiд’ємними атрибутами повсякденного мислення, самоусвiдомлення та взаємодiї iндивiдiв в соцiальному просторi. Варто зазначити, що вони також є важливою складовою i базою соцiалiзацiї, адже за умов вiдсутностi вищезгаданих усталених уявлень людинi довелося б пiзнавати всi речi заново, що, в принципi, неможливо за умов сьогоднiшнього суспiльного устрою – iнформацiйного суспiльства. Стосовно походження гендерних стереотипiв, то в цьому питання вченi розходяться в поглядах. Дехто з них вважає, що гендернi стереотипи засвоюються та конструюються через систему соцiалiзацiї, дехто – через систему розподiлу працi та культурнi норми; вiдповiдно до цього iснують рiзнi теорiї стосовно їх формування, якi ми i спробуємо розглянути в даному пiдроздiлi. у структурно-функцiональному планi. Вони подiлили ролi чоловiка та дружини в сучаснiй сiм’ї на двi сфери – iнструментальну та експресивну. Інструментальна роль складається з пiдтримки зв’язку мiж сiм’єю i зовнiшнiм свiтом – це професiйна дiяльнiсть, що приносить матерiальний дохiд i соцiальний статус; експресивна роль передбачає в першу чергу пiклування за дiтей i регулювання взаємовiдносин у родинi. Т. Парсонс i Р. Бейлс вважають, що здатнiсть жiнки до народження дитини та доглядання за дiтьми зумовлює однозначно її роль, а чоловiк, який не може виконувати цi бiологiчнi функцiї, стає виконавцем iнструментальної ролi. Отже, згiдно з їхньою точкою зору, гендернi стереотипи формуються на основi бiологiчного подiлу ролей мiж чоловiком та дружиною, якi сприймаються як фундаментальнi вiдмiнностi та зумовлюють їхню дiяльнiсть. [2] Однак фемiнiстична критика показала, що в основi дихотомiї iнструментальностi та експресивностi – при всiй її емпiричнiй i життєвiй переконаностi – лежать не стiльки природнi статевi вiдмiнностi, скiльки соцiальнi норми, наслiдування яким обмежує iндивiдуальний саморозвиток й самовираження жiнок та чоловiкiв. Тобто, суспiльство нав’язує свої загально усталенi принципи i норми та обмежує право вибору чоловiком чи жiнкою тiєї гендерної ролi, яка їм бiльш прийнятна, i таким чином, пiдтримує або придушує у чоловiках i жiнках певнi моделi поведiнки. Оскiльки iз соцiального погляду чоловiча поведiнка вирiзняється сильнiшими виявами владностi i впливу, а жiноча, вiдповiдно, пiдлеглiстю та впокоренням, то в масовiй свiдомостi, а вiдтак i в культурi закрiплюються вiдповiднi стереотипи.[3] Подiбної точки зору дотримувались Уiльямс i Бест, якi припустили, що гендернi стереотипи виникли як механiзм для пiдтримання статево-рольової диференцiацiї. На їхню думку, жiнка почала виконувати роль домогосподарки тому, що догляд за малюком наклав обмеження на її мобiльнiсть, а ведення домашнього господарства задовольняло вимогу залишитися вдома. Такий розподiл ролей дуже зручний для суспiльства, тому воно намагається переконати себе в тому, що цi ролi пiдходять їхнiм носiям. Для цього воно породжує вiрування про якiсь риси чоловiкiв i жiнок, якi слугують для обгрунтування того, що їхнi ролi пiдходять якнайкраще. Ставши буденними, цi вiрування трансформувались у норми поведiнки для дорослих та моделi для соцiалiзацiї дiтей. Гендерна соцiалiзацiя дитини починається буквально з моменту народження, коли батьки та iншi дорослi, з’ясувавши стать малюка, починають навчати його гендернiй ролi хлопчика або дiвчинки. Індивiд налаштовується наслiдувати ту модель поведiнки, яка вiдповiдає його статi. У такий спосiб гендернi стереотипи, що мiстяться в типових зразках iндивiдуальної поведiнки, у процесi мiжособистiсної взаємодiї засвоюються iндивiдом, передаються йому, вiдображаються ним як ознаки правильної статевої поведiнки, правильної на його суб’єктивну думку. Переймаючи цi зовнiшнi для нього зразки, iндивiд мимоволi структурує свiй внутрiшнiй психологiчний свiт згiдно з такими зразками, а це поступово ґрунтує його психологiчну сутнiсть, його особистiсть, таким чином, стає особистiстю чоловiчою або жiночою з усiма притаманними їй рисами та якостями та вiдповiдним чином сприймає оточуючих людей, диференцiюючи їх за статевою ознакою та очiкує вiд них таких дiй, якi би вiдповiдали засвоєним ним гендерним уявленням. [4] такi iсторичнi типи соцiального та економiчного обмiну (назвавши їх «економiками любовi»): вiйськову економiку, економiку багатства, буржуазну економiку та економiку споживання. Згiдно його теорiї, вiдповiднi гендернi стереотипи формувалися в часи кожного з цих типiв, та, видозмiнюючись, збереглися до нашого часу. Так, в часи розвиненої „вiйськової економiки” красивими полонянками нагороджували воякiв за хоробрiсть – жiнки вважалися предметом престижного споживання. Стереотипи того часу i сьогоднi широко представленi в суспiльствi – наприклад, те, що чоловiк завжди бiльший, нiж жiнка, масивнiший i вона повинна почувати себе в шлюбi, як за кам’яною стiною; або що чоловiковi завжди потрiбно «завойовувати» жiнку, а їй личить тiльки вiдповiдати на його поклик, та й то не одразу. В перiод економiки багатства, у ХІІ столiттi у Францiї одночасно з появою куртуазних романiв (у вищих, звичайно, суспiльних верствах) зароджується етика високої поваги до жiнки. Проте в добу Вiдродження i церковної Реформацiї, коли активiзувалась буржуазна економiка, продовжували розвиватися патрiархальнi вiдносини. В цих умовах iндивiд не був упевнений у власнiй цiнностi, якщо вона не пiдкрiплювалася ринковим успiхом. Вiдтак розрахунку пiдпорядковуються й сексуальнi вiдносини. Жiнка навiть втрачала власне прiзвище, чого не було у середньовiччi (у середовищi знатi). В любовних вiдносинах вона стає тим, чим є будь-який суб’єкт на ринку послуг буржуазної економiки – товаром, предметом, який можна використати з певною цiллю, i всi такi цiлi можуть бути методично перерахованi в шлюбному договорi. Стереотипи того часу зараз проявляються при залицяннi, коли мужчина дарує квiти, коштовностi, запрошує в дорогий ресторан на побачення чи пише вiршi. При цьому вiн розглядається як «прохач», його подарунки не повиннi до чогось змушувати жiнку, адже вони – лише данина її вродi, досконалостi, грацiї, молодостi та тендiтностi. Але цi стосунки досить ситуативнi – така поведiнка чоловiка може закiнчитись вiдразу ж пiсля весiлля. Економiка споживання. В ХІХ столiттi в Європi вiдбуваються змiни: вводиться загальна початкова освiта, розвивається промислове виробництво, пiдвищується платоспроможнiсть населення та споживання нових виробiв i продуктiв. Транспортнi засоби i засоби масової комунiкацiї, предмети домашнього вжитку, їжа та одяг, великий вибiр розваг та iнформацiйна iндустрiя принесли з собою приписанi вiдносини та звички, стiйкi iнтелектуальнi та емоцiйнi реакцiї, що прив’язують споживачiв до виробникiв, а через них – до одного цiлого. В таких умовах люди шукають засоби самоiдентифiкацiї, якi надаються їм суспiльством масового споживання, що торкається усiх сфер життя людини. Взаємодiючи з партнером, людина використовує його ресурси в своїх цiлях, тобто фактично споживає його, а споживаючи в собi суспiльство, ототожнюючись iз ним, людина витирає в собi статевi вiдмiнностi – виникає явище андрогiнiї (примирення, злиття статей). Таким чином, в «економiцi споживання» втрачається iнтерес до протилежної статi як до чогось забороненого та прихованого – гранi стираються, поширюється гомо- та гетеросексуальнiсть. Що ж стосується стереотипiв «економiки споживання», то їх залишилось не так багато. Настрої масового суспiльства подiляє в бiльшостi випадкiв молодь великих мiст – та група, яка найактивнiше реагує на телебачення та рекламу – основних виробникiв масовостi.[5] Отже, проаналiзувавши теорiї походження гендерних стереотипiв, можемо зробити висновок, що стереотипи проявляються на всiх стадiях розвитку людини та в рiзних сферах її дiяльностi. Соцiальнi та гендернi ролi, якi виконують в суспiльствi чоловiки та жiнки, зумовленi iснуванням гендерних стереотипiв, або навпаки; суспiльство саме вирiшує, якi уявлення стосовно гендерних ролей та поведiнки потрiбнi для ефективного функцiонування. Тобто можна сказати, що перечисленi вище теорiї доповнюють одна одну. 1. 2 Отже, розглянувши теорiї походження гендерних стереотипiв, перейдемо до бiльш детальної характеристики самого поняття гендерного стереотипу. У суспiльнiй свiдомостi гендернi стереотипи функцiонують як стандартизованi уявлення про моделi поведiнки та риси характеру вiдповiдно до понять «чоловiче» та «жiноче». Вивчення їх почалося у серединi 50-х рокiв XX ст., коли американськi соцiологи МакКi та Шеррiфс визначили типово чоловiчий та типово жiночий образи. На їх думку, типово чоловiчий образ — це сукупнiсть рис, пов'язана iз соцiально необмеженою поведiнкою, компетентнiстю, рацiональними здiбностями, активнiстю i результативнiстю. Жiночий характеризують соцiальнi комунiкативнi навички, теплота, емоцiйна пiдтримка. При цьому надмiрна акцентуацiя як типово маскулiнних, так i типово фемiнних рис отримує вже негативний вiдтiнок. Тобто типово негативними рисами мужчин будуть вважатися грубiсть, авторитаризм, надлишковий рацiоналiзм i т. п., жiнок – формалiзм, пасивнiсть, зайва емоцiйнiсть тощо. Вони формуються вiками та закрiплюються навiть на пiдсвiдомому ментальному рiвнi нацiї. Одним iз головних вимiрiв щодо визначення ролi та мiсця жiнки i чоловiка в сучасному соцiумi є опозицiя "публiчне-приватне". У цьому планi призначення жiнки i коло її iнтересiв тяжiють до суто приватної сфери (сiм'я, домашнi побутовi обов'язки, дiти), чоловiку ж належить п'єдестал публiчної людини, для якої головним є робота, самореалiзацiя та суспiльне визнання. Виокремлюють декiлька груп ґендерних стереотипiв.[6] До першої належать стереотипи маскулiнностi-фемiнностi. У стереотипному уявленнi маскулiнностi фiксуються “активно-творчi” характеристики, iнструментальнi риси особистостi, такi як активнiсть, домiнантнiсть, впевненнiсть у собi, агресивнiсть, логiчне мислення, здатнiсть до лiдерства. Фемiннiсть, навпаки, характеризується як “пасивно-вiдтворююче начало”, що проявляється в експресивних особистiсних характеристиках (залежнiсть, пiклування, тривожнiсть, низька самооцiнка, емоцiйнiсть). Маскулiннi характеристики зазвичай протиставляються фемiнним. Друга група ґендерних стереотипiв включає уявлення про розподiл сiмейних i професiйних ролей мiж чоловiками i жiнками. Для жiнок найбiльш значущою соцiальної роллю вважається роль домогосподарки, матерi. Жiнцi вiдводиться мiсце у приватнiй сферi життя – дiм, народження дiтей, на неї накладається вiдповiдальнiсть за взаємовiдносини у сiм’ї. В нiмецькiй мовi iснує приказка про чотири “К”, яка вiдображає стереотипне уявлення про соцiальну роль жiнки, перекладається вона як: “кухня, кирха, дитина, плаття”. Чоловiкам передбачається включенiсть у суспiльне життя, професiйна успiшнiсть, вiдповiдальнiсть за забезпечення сiм’ї. обслуговуючий характер, бути частиною експресивної сфери дiяльностi. Жiнки найчастiше працюють у сферi торгiвлi, медицини, освiти. Для чоловiкiв можлива творча та керуюча робота, їх праця визначається в iнструментальнiй сферi дiяльностi. Гендернi стереотипи, з огляду на їх суть i перiод функцiонування в мовi, можна подiлити на традицiйнi, новi та актуалiзованi. · Традицiйнi стереотипи мають давню iсторiю вживання i транслюють вiковi уявлення народу про характер i призначення чоловiка та жiнки у соцiумi. Вони формувалися протягом столiть, закрiплювалися у свiдомостi не одного поколiння мовцiв i зараз продовжують впливати на свiтосприйняття сучасникiв (наприклад, жiнка-берегиня домашнього вогнища, чоловiк-годувальник сiм’ї, номiнативи «сильна стать», «слабка стать» тощо); · Новi з'явилися в мовi вiдносно недавно, пiд впливом мiнливих умов суспiльного розвитку, i спираються на сьогоденнi реалiї життя та нову предметнiсть (наприклад, стереотипи вiдносно пристрастi жiнок до покупок, до фанатичної погонi за модою тощо). Зберiгаючи частку традицiйних стереотипiв, вони формують новi, бiльш сучаснi уявлення про "жiноче" та "чоловiче". · Актуалiзованими Принц-Принцеса та iн.[7] ) загалом та їхнiй вплив на гендерну картину, варто зазначити, що гендерну картину сучасного суспiльства важко визначити як однорiдну та чiтко структуровану, вона характеризується полярними гендерними стереотипами, появу i функцiонування яких спричинили економiчнi, полiтичнi, культурнi змiни суспiльств, що трансформуються. Вiдповiдно, характер функцiй цих гендерних стереотипiв не завжди можна однозначно визначити як конструктивний чи деструктивний, оскiльки їхнi вияви можуть бути як позитивними, так i негативними за своїми наслiдками для суспiльства в цiлому та його членiв зокрема. Говорячи про конструктивний вияв гендерного стереотипу варто зазначити наступнi аргументи[8] : як окремої людини, так i досвiд цiлих генерацiй стосовно взаємовiдносин статей. Гендерний стереотип є груповим стереотипом, тобто вiн виникає в процесi пошуку варiантiв реалiзацiї тих способiв взаємодiї iз зовнiшнiм соцiальним середовищем, якi перш за все забезпечують iснування спiльноти в конкретних соцiальних умовах. При цьому вiдбувається усереднення уявлень про те, що є найкращим для вирiшення тих чи iнших проблем збереження спiльноти. Тобто враховуються потреби бiльшостi, оскiльки саме її вiдтворення забезпечує збереження роду. Вiдповiдно штучна руйнацiя гендерних стереотипiв призведе (залежно вiд iнтенсивностi руйнування) або до пiдсилення ентропiйних процесiв у суспiльному життi, або до постiйного повернення до старого, до стагнацiї; активнiсть соцiального органiзму, яка забезпечує його збереження. Стереотипи, якi покликанi сприяти вiдтворенню соцiального органiзму, мають являти собою чiтко визначену систему реакцiй як на впливи зовнiшнього соцiального середовища, так i на соцiальнi модернiзацiйнi трансформацiї, що вiдбуваються всерединi конкретного суспiльства. Наявнiсть гендерних стереотипiв сприяє створенню саме такої соцiальної системи, носiї якої взаємодiють iз всiм тим, що забезпечує їх (носiїв) вiдтворення; · гендерний стереотип перш за все спрямований на повторення вже вiдомих моделей спiвiснування двох статей, оскiльки може забезпечити ефективну взаємодiю у подiбнiй до колишнiх умов ситуацiї. Звiсно, при цьому гендерний стереотип iгнорує тi змiни в об’єктi взаємодiї, якi в цiлому не заважають здiйсненню намiченого. Але вирiшується основне завдання, пов’язане iз забезпеченням можливостi самої активностi соцiального суб’єкта обох гендерiв, а не пасивного реагування на рiзнi соцiальнi змiни; особливiсть гендерного стереотипу – забезпечити повною мiрою вiдтворення всього цiнного, що було набуто у процесi становлення конкретного суспiльства. Якщо певнi гендернi стереотипи iснують у сучасному суспiльствi, то це може означати, що тi змiни, якi не зафiксувались у соцiальних нормах i досвiдi та не змiнили ряд стереотипних уявлень, були не настiльки значущими, щоб забезпечити здатнiсть стереотипу до самознищення; · по-четверте, гендернi стереотипи забезпечують соцiальне вiдтворення гендерної свiдомостi на рiвнi iндивiдiв, яка пiдтримує засновану за ознакою статi соцiальну структуру. Втiлюючи в своїх дiях очiкування, якi пов’язанi з їхнiм гендерним статусом, iндивiди конституюють гендернi вiдмiнностi й одночасно, зумовленi ними системи панування i владарювання, а це в свою чергу дозволяє уникнути гострих соцiальних конфлiктiв мiж представниками рiзних гендерiв; · по-п’яте, в кожному соцiальному суб’єктi закладена потреба у розвитку, ця потреба реалiзується лише через свiдому дiяльнiсть iндивiда, гендернi стереотипи в цьому процесi впливають на цiннiснi орiєнтири та програми поступової змiни того, що вiдтворюється. В цих програмах вже вiдбувся певний вiдбiр тих варiантiв, якi дають позитивнi результати, тому реалiзацiя потреби розвитку соцiального суб’єкта з меншою мiрою вiрогiдностi дає протилежнi очiкуваним результати. Отже, наявнiсть у соцiального суб’єкта низки стереотипiв зменшує небезпеку отримання негативних наслiдкiв у процесi реалiзацiї потреби розвитку. Таким чином, гендернi стереотипи вiдiграють важливу роль у процесi пiзнання та розвитку, пiдтримки цiлiсностi соцiальної системи, створюють умови для гендерної iдентифiкацiї та саморегуляцiї, їх iснування має об’єктивну природу. А механiчне заперечення стiйкої системи гендерних стереотипiв призведе до формування нового за старими стереотипами, якi є алгоритмом соцiальної практики, тим самим сприяючи появi стереотипiв нових, мало чим вiдмiнних у своєму призначеннi вiд тих, якi вiдкидаються. І все ж, наслiдки деструктивного вияву гендерних стереотипiв є досить помiтними зокрема i в сучасному українському суспiльствi. · по-перше, гендернi стереотипи в суспiльствi функцiонують як стандартизованi уявлення щодо моделей поведiнки i рис характеру, якi вiдповiдають поняттям “чоловiче” та “жiноче”. Така категоричнiсть може зашкодити розвитку нових явищ, якi з’являються в суспiльствi, що трансформується (перехiд до ринкової економiки, поява нових можливостей для самореалiзацiї, необхiднiсть власної активностi задля досягнення будь-якої мети тощо). Гендерний стереотип – це перш за все сприйняття, оцiнка людиною статi та поширення на неї характеристик статевої групи шляхом застосування загальних характеристик щодо представникiв обох гендерiв, без достатнього врахування можливих вiдмiнностей всерединi кожного гендера. Такий ефект гендерного стереотипу призводить до гендерно означених вiдмiнностей у зв’язку з полiтико-соцiальними проблемами статi, специфiкою їх виявiв за ринкових умов, стосовно можливостей реалiзацiї особистостi як фахiвця, лiдера, полiтичного дiяча тощо; · по-друге, гендернi груповi стереотипи спрямованi перш за все на досягнення необхiдних умов iснування для бiльшостi та нерiдко потребують достатньо багато зусиль та часу для досягнення передбачених за їхньої реалiзацiї надбань. При цьому представник певного гендеру буває змушений пiдпорядкувати власнi iнтереси колективному, незважаючи на особистiснi позастатевi якостi та переконання. Якщо iндивiд ступає на шлях заперечення власного гендеру, як такого, що закрiплений у суспiльному досвiдi та практицi, то вiн почасти визнається маргiналiзованою особистiстю, що позбавляє його/її можливостi ефективного функцiонування у соцiумi; · по-третє, вiдтворення гендерних стереотипiв у незмiнному виглядi може здiйснюватися на протязi тривалого часу у рiзних iндивiдiв та спiльнот. При чому, чим стiйкiшими є гендернi стереотипи цiлей та установок соцiального суб’єкта, тим менше у нього можливостей для розвитку та саморозвитку. А така ситуацiя, оскiльки гендерний стереотип є груповим явищем, призводить до уповiльнення прогресивних перетворень в соцiумi, якi так чи iнакше торкаються життєтворчостi обох гендерiв та їхньої взаємодiї; · по-четверте, наявнiсть гендерного стереотипу стосовно того, що є публiчною та приватною сферою призводить до замовчування антисоцiальних, протиправних дiй. Прикладом такого деструктивного вияву гендерного стереотипу є те, що офiцiйна статистика враховує лише невелику частину всiх випадкiв зґвалтування та насильства в родинi, оскiльки “сором” пов’язаний з цими явищами, вiдлякує як жiнок, так i чоловiкiв вiд судового процесу з притаманним йому публiчними свiдченнями та роз голосами; прiоритетною сферою дiяльностi якої є родина, вiдповiдно соцiум не вимагає вiд жiнки професiйних досягнень та кар’єрного просування, як гаранта пiдвищення свого соцiального статусу. Такий вияв гендерного стереотипу спричинює iнфантилiзацiю жiнок, справляє руйнiвний вплив на самоусвiдомлення жiнки та її самооцiнку, що фiксують данi соцiологiчних дослiджень. А як наслiдок, неможливiсть адекватного входження жiночого суб’єкту до нових соцiальних процесiв та перетворень. [9] за усталеними уявленнями, чоловiк повинен бути сильним, мужнiм, холоднокровним, активним та результативним, а жiнка – лагiдною, покiрною, турботливою, емоцiйною та балакучою. Оцiнка ролi гендерного стереотипу має подвiйний характер. З одного боку, гендернi стереотипи призводять до викривлення та спрощення соцiального середовища, заважають його адекватнiй оцiнцi, обмежують поведiнку особи низкою гендерних ролей та очiкувань. З iншого боку, варто зважати на конструктивнi вияви гендерного стереотипу, якi полягають у впорядкуваннi та систематизацiї iнформацiї про нову реальнiсть та суб’єктiв цiєї реальностi у суспiльствi, що трансформується. Без наявностi у iндивiдiв низки стереотипних уявлень їм довелося б детально iнтерпретувати кожен новий факт, явище, а це б значно уповiльнило суспiльнi перетворення та процес набуття нового досвiду. ІІ. Прояв гендерних стереотипiв у реальних умовах суспiльства Розглянувши основнi характеристики гендерних стереотипiв та теорiї їхнього формування, доцiльним є охарактеризувати уявлення щодо чоловiкiв та жiнок в рiзних країнах свiту, зважаючи на суттєвi зрушення у вирiвнюваннi прав останнiх у рiзних сферах людської дiяльностi (економiка, полiтика, освiта тощо). 2. 1 Гендернi стереотипи крiзь призму громадської думки в Українi та свiтi Аналiз результатiв рiзних загальнонацiональних опитувань свiдчить про домiнування у масовiй свiдомостi низки гендерних стереотипiв, що вiдповiдають патрiархальнiй iдеологiї та практицi повсякденного життя. Це стосується уявлень про ролi та призначення чоловiкiв та жiнок у суспiльствi, можливостi одержання роботи та кар’єри, участi в полiтичнiй дiяльностi тощо. Стосовно вивчення типових уявлень щодо образiв чоловiкiв та жiнок було проведено багато дослiджень, якi виявили безлiч цiкавих фактiв. Наприклад, пiсля проведення дослiдження Є. Зуйкової та Р. Єрусланової (Росiя, 2001)[10] , було виявлено, що жiнка в масовiй свiдомостi сприймається як носiй естетичної функцiї (вродлива, акуратна, приваблива, жiночна, добра, гуманна тощо), в порiвняннi з якою забудькуватiсть, нестриманiсть, iстеричнiсть, депресивнiсть, заздрiсть, балакучiсть видаються зовсiм не важливими. А чоловiку, не зважаючи на ряд достоїнств (кмiтливiсть, впевненiсть, захисник, дiловитiсть, компетентнiсть, цiлеспрямованiсть тощо), приписують агресiю, грубiсть, жорстокiсть, тупуватiсть, егоїзм та самовпевненiсть. Дж. Вiльямсом у 1992 роцi[11] було проведене дослiдження у 25 країнах, в якому опитуваним пропонувалося застосувати до чоловiкiв та жiнок 300 найбiльш вживаних прикметникiв, якi характеризують особистiснi риси характеру тiльки чоловiкiв або тiльки жiнок. В ходi цього дослiдження було виявлено, що уявлення про типовi риси чоловiкiв та жiнок в рiзних країнах спiвпадають (табл.. 1) Жiнки Мужнiй, сильний, схильний ризикувати, незалежний, домiнуючий (25) Сентиментальна, покiрна, забобонна (25) Агресивний, владний, невихований, невблаганний (24) Жiночна, чуттєва, мрiйлива, нiжна (24) Активний, мудрий, суворий, грубий, хоробрий, неемоцiйний, мiцний (23) Боязка, залежна, м’якосерда, слабка, емоцiйна, приваблива (23) Сексуальна (22) Лiнивий, самовпевнений, тверезомислячий, неорганiзований, тупуватий, жорстокий, цiлеспрямований, iнiцiативний, егоцентричний (21) М’яка, спокiйна (21) Реалiстичний, серйозний, безпристрасний, наполегливий, необережний, хвалько, прогресивний, рацiональний (20) Комунiкабельна, харизматична, чарiвна (20) Злий, впевнений, дратуючий, з почуттям гумору, вправний (19) Це дослiдження визначило, що за цiннiсно-нормативними уявленнями населення нашої країни бiльшою мiрою наближене до Азiї та Африки, нiж до Захiдної Європи. [12] Згiдно результатiв цього дослiдження, можна видiлити такi найпоширенiшi гендернi стереотипи, якi побутують в рiзних країнах свiту: · Жiнка насамперед є дружиною i матiр’ю, тому заради сiм’ї повинна пожертвувати кар’єрою; · Чоловiки мають бiльше переваг для роботи у сферi зайнятостi, оскiльки вони є компетентнiшими, рацiональнiшими та орiєнтованими на дiло, а не на комунiкацiю, на вiдмiну вiд жiнок; · Жiнка повинна пiдпорядковуватися чоловiку; · Очiкування вiд жiнки виконання двох ролей – матерi та спiв годувальницi. Розглянемо детальнiше результати опитування по кожному з наведених вище прикладiв стереотипiв. форм дискримiнацiї щодо жiнок. Думка дорослих громадян України подiбна на загальносвiтову: тiльки 55% опитаних вважають, що жiнки i чоловiки мають рiвнi права, при чому, чоловiки переконанi в цьому частiше (65%), нiж жiнки (47%). Кожен п’ятий респондент у країнах Схiдної Європи, Азiї та Африки вважає, що освiта є важливiша для хлопчикiв, нiж для дiвчаток, оскiльки вони повиннi утримувати сiм’ю, а основний обов’язок дiвчат в майбутньому – виховувати дiтей та займатися хатнiми справами, а от мешканцi обох Америк та Захiдної Європи вдвiчi рiдше (менше, нiж кожен десятий) погоджуються з таким твердженням. Стосовно України, то тут всi рiвнi освiти доступнi жiнкам вже протягом життя кiлькох поколiнь, i сьогоднi доступнiсть освiти не є виявом дискримiнацiї, однак опитування громадської думки зафiксували, що за загальним розподiлом вiдповiдей Україна не вiдрiзняється вiд iнших країн Схiдної Європи, Азiї та Африки, де також кожен п’ятий вважає, що освiта важливiша для хлопчикiв. Традицiйним та глибоко вкорiненим є гендерний стереотип, за яким навiть працююча освiчена, але замiжня жiнка є насамперед дружиною й матiр’ю, що повинна допомагати чоловiку, нерiдко зневажаючи власнi прагнення до самореалiзацiї та професiйного успiху, вiдмовляючись вiд кар’єрних можливостей. Такi уявлення притаманнi i чоловiкам, i жiнкам, засвiдчуючи готовнiсть поступатися i мiсцем на ринку працi, i мiсцем на щаблi кар’єри. Пiдтвердженням цього є результати опитувань. Загалом не можна сказати, що робота жiнок поза домом не схвалюється, навпаки, мало хто заперечує проти участi жiнок у забезпеченнi сiмейного добробуту. Переважна бiльшiсть українських громадян (75%) згiдна з тим, що обоє – i чоловiк, i дружина – повиннi робити внесок у сiмейний дохiд. Нiякої вiдмiнностi мiж думками чоловiкiв та жiнок не iснує. Очiкування вiд дружини щодо її внеску до сiмейного доходу в українському суспiльствi не найбiльше у свiтi. Як не дивно, але всупереч стереотипному, запозиченому з «мильних опер», уявленню про латиноамериканських жiнок, саме вiд них найбiльшою мiрою очiкується виконання ролi спiвгодувальницi сiм’ї. Так вважають 92% опитаних латиноамериканцiв. Незначно їм поступаються мешканцi Африки та Схiдної Європи – 85%, найменшою мiрою участь у позасiмейнiй трудовiй дiяльностi очiкується вiд жiнок Азiї. Проте ставлення до жiнок як до як до рiвних за правами i можливостями учасниць на ринку працi є далеко неоднозначним. Гендернi стереотипи дуже швидко виявляють себе в перiод кризи та безробiття, знаходячи виправдання i пiдтримку серед громадян. Так, на запитання «Чи згоднi ви з тим, що якщо не вистачає робочих мiсць, чоловiки повиннi мати бiльше прав на одержання роботи, нiж жiнки?» загалом 35% українцiв дали позитивну вiдповiдь. Як i слiд було очiкувати, чоловiки значно рiдше заперечують проти того, щоб мати бiльше прав на працевлаштування, серед них 44% згоднi з тим, щоб мати переваги у працевлаштуваннi, i їхнi очiкування недаремнi, оскiльки 28% жiнок також згодна визнавати за чоловiком першочерговi права на працевлаштування. Такi погляди можна зрозумiти, зваживши на поширений у суспiльствi патрiархальний стереотип про справжнього чоловiка-годувальника, але потрiбно враховувати також i жiнок, якi є єдиними годувальницями своїх дiтей, до того ж, їхня кiлькiсть у суспiльствi постiйно зростає. про демократiю», проведеного у вереснi 2000 року Київським мiжнародним iнститутом соцiологiї в рамках спiльного канадсько-українського проекту «Демократична освiта»[13] . Стосовно твердження «Для дружини важливiше пiдтримувати кар’єру чоловiка, нiж робити свою власну» 51% опитаних висловили згоду, 37% - незгоду i 12% не змогли дати однозначної вiдповiдi. Таке ставлення до можливостей жiнки працювати пояснюється також за допомогою поширеного стереотипу Берегинi, тобто усталеному переконанню, що кожна жiнка – це насамперед мати, людська iстота, яка задля соцiальної самореалiзацiї повинна мати дiтей, а усi iншi соцiальнi ролi – другоряднi, меншовартiснi, за певних обставин ними можна знехтувати. самореалiзацiї з дiтонародженням також досить поширене в Схiднiй Європi та Азiї – вiдповiдно 68% та 56% опитаних. Найменшою мiрою дiти вважаються визначальними для самореалiзацiї жiнок в Захiднiй Європi та Пiвнiчнiй Америцi (в першому країнi це твердження пiдтримують 25% респондентiв, а в другiй країнi – 14% ). Стосовно України, то її позицiя найбiльше збiгається з Захiдноафриканською – 70% наших спiввiтчизникiв вважають, що жiнка для самореалiзацiї обов’язково повинна мати дiтей, i цю думку однаковою мiрою подiляють як чоловiки, так i жiнки. сiм’ї також), але робота не повинна перетворитися на кар’єру. Навпаки, дружинi потрiбно дбати бiльше про кар’єру чоловiка, нiж про свою власну. І навiть якщо вона успiшно просуватиметься кар’єрними щаблями, то в разi економiчної кризи та нестачi робочих мiсць має поступитися робочим мiсцем чоловiку. Отже, пiдсумовуючи результати дослiджень, можна сказати, що разом iз пiдтримкою деяких традицiйних патрiархальних стереотипiв, у всiх країнах побутують демократичнi погляди i вимоги, якi вiдкидають очiкування та упередження. За вiковою традицiєю, суспiльство очiкує вiд жiнок насамперед таких характеристик, як лагiднiсть, покiрнiсть, емоцiйнiсть, беззахиснiсть, балакучiсть, виконання ролi матерi та домогосподарки, а вiд чоловiкiв – мужностi, сили, впевненостi, цiлеспрямованостi, жорсткостi та ролей працiвника-годувальника i лiдера. Стосовно України можна сказати, що громадська думка суттєво не вiдрiзняється вiд iнших країн свiту - в суспiльнiй свiдомостi за жiнкою закрiпився образ матерi матерi-доглядальницi, виховательки та домогосподарки. Тобто суспiльство очiкує вiд жiнки, на вiдмiну вiд чоловiка, виконання двох соцiальних ролей, що iнколи важко поєднуються – матерi й годувальницi, вважаючи, що це є найнеобхiднiшою сферою самореалiзацiї жiнки. 2. 2 Стереотипнi погляди на чоловiкiв та жiнок в ЗМІ Вiдомим є вислiв про те, що засоби масової iнформацiї є «четвертою гiлкою влади» на рiвнi з законодавчою, виконавчою i судовою, адже саме вони володiють доступом до iнформацiї, часто виступають її першоджерелом i ретранслятором. Засоби масової iнформацiї нав’язують певнi правила прочитання соцiальних вiдносин, що вiдповiдають чинному порядку. Однак завдання ЗМІ полягає не тiльки в передачi iнформацiї, її оцiнцi i формуваннi бажаного емоцiйного ставлення до цiєї iнформацiї, а й залученнi людини у дiяльнiсть. Якщо суспiльство зацiкавлене в активних учасниках суспiльних рухiв, йому вигiдно формувати адекватну свiдомiсть i створювати реальну картину свiту. Таким чином, нi для кого не є секретом те, що саме ЗМІ через специфiчнi механiзми своєї дiяльностi насичують нейтральну за своїм характером iнформацiю певним пiдтекстом, що може мати руйнiвну силу. В своїй дiяльностi ЗМІ оперують сталими соцiальними уявленнями, мовленнєвими зворотами, механiзмами стигматизацiї i стереотипiзацiї. А отже виникає гостра потреба у дослiдженнi цього механiзму впливу засобiв iнформування на суспiльну свiдомiсть, адже нав'язаний сумбур в думках, емоцiйний стан, змушує людей бути нелогiчними, не послiдовними, створює умови, за яких людина починає вагатись у iснуючих iстинах. Крiзь призму стереотипiв сприймаються реальнi предмети, вiдношення, подiї, та дiючi особистостi. Без стереотипiв, звичайно не можливо, вони потрiбнi людинi для сприйняття та мислення тому, що володiють стiйкiстю i дають можливiсть сприймати та оцiнювати ситуацiї швидко, але можуть бути вивченi i виявленi як мiшень для манiпуляцiї. Тому ми зупинимось на цьому питаннi докладнiше. традицiйнi гендернi ролi. Як наслiдок, стереотипне висвiтлення жiнок i чоловiкiв у мас-медiа є доволi потужним: воно мiстить подвiйний стандарт оцiнки суспiльного внеску людини, залежно вiд її статi, рiзне оцiнювання мотивацiї однакового вчинку чоловiка та жiнки (як мотивованого обов'язками перед суспiльством для чоловiка; як саможертовний, особистий, мотивований обов'язками перед родиною - для жiнки) тощо. Такi стереотипи сприйняття, а отже, висвiтлення жiнок i чоловiкiв представники мас-медiа застосовують i несвiдомо, та навiть тодi, коли вони не є визначеним полiтикою певного засобу масової iнформацiї. Згiдно дослiдження, проведеного В. Слiнчук,[14] одним з найпоширенiших стереотипiв, якi транслюються засобами масової iнформацiї, є образ жiнки-берегинi, хранительки домашнього вогнища, який характеризує призначення жiнки у переважно приватнiй сферi, а також образ чоловiка-годувальника сiм’ї. Про це свiдчать, зокрема, такi фрагменти статей: "Дружина – домашня господиня, мати, хранителька вогнища"; "Жiнцi самою природою придiлялася роль лагiдної ягницi, терплячої хранительки домашнього вогнища"; "Дружина – хранителька цього вогнища, вона заспокоїть, приголубить, до неї повернешся пiсля роботи, а вона, уся в чеканнi й радостi, вiдразу побiжить вас чим-небудь смачненьким годувати"; "Чоловiк захищає свiй свiт у вiдкритому бою, на полi битви"; "Мужчина перебирає на себе максимум абстрактних лицарських функцiй, що пов'язанi з великим ступенем ризику – вiн годувальник, мисливець, захисник, воїн". "При першому поглядi спрацьовує iнстинкт: чоловiка розглядаю як потенцiйного партнера – зовнiшнiсть, фiгура. Прикидаю, чи гарнi вийдуть дiти" ; "... зайва шлюбна заклопотанiсть неминуче ускладнює пошук партнера"; "Коли люди збираються поєднувати свої долi, насамперед мали б вияснити, чи влаштовують їх недолiки партнера". Цiкавою стереотипною парою є образи Адама та Єви, якi видiлила авторка дослiдження. Зазвичай вони вводяться в текст тодi, коли потрiбно вказати на грiховне походження людини. жiнку характеризують як «винахiдливу Єву», а чоловiка – як «наївного Адама»: "Адамам подобається, коли жiнки їх добиваються, догоджають їм, сваряться за них. Пiд впливом сексуальної революцiї вiдбуваються змiни у розумiннi нормативної, "правильної" мужностi i жiночностi"; "Вiн в стосунках займає вичiкувальну позицiю – мовляв, нехай вона сама мене вибере, нехай перша виявить iнiцiативу". Образ жiнки-Єви ЗМІ подають неоднозначно: з одного боку, присутнi метафорично-пiднесенi визначення: "Жiнка – витвiр сьомого дня творення, вiнець, пiдсумковий результат усiх трудiв Бога зi створення нашого свiту". З iншого – частими є негативнi описи з сексуальним пiдтекстом: "Самка з постiйним статевим потягом – перша жiнка (Єва)"; "Чоловiк спочатку сприймає жiнку як Єву (передусiм статеву партнершу)". Помiтною стає переорiєнтацiя патрiархальних стереотипiв на бiльш демократичнi, журналiсти наголошують на тому, що сильною статтю у наш час стають жiнки: "Все ж жiнки сильнiшi за чоловiкiв", "Жiнки, зараз усi сильнi. Не обов'язково навiть цю "спину" використовувати, але хочеться знати, що вона є", щодо чоловiкiв: "Триває процес фемiнiзацiї сильної статi, її представники перебирають такi споконвiку жiночi риси, як чутливiсть, боязкiсть, сором'язливiсть", "Сучасна Попелюшка сама у змозi влаштувати собi бал, i присутнiсть на ньому Принца нiбито зовсiм i не обов'язкова". образи та практики жiнки-матерi, жiнки-сексуальної подруги, жiнки-трудiвницi, жiнки-активiстки та жiнки-полiтика. При продукуваннi образiв жiнки-модницi, жiнки-полiтика, жiнки-сексуальної подруги, жiнки-активiстки та жiнки-порадницi зображеннями авторами публiкацiй соцiальних ролей чоловiкiв мають часто деструктивний характер. Подання та опис соцiальної активностi українських жiнок у вiтчизнянiй пресi майже завжди вiдбувається через репрезентацiю їхньої статi, вiку або сiмейного стану, що дуже вiдрiзняє їх вiд подання образiв чоловiкiв, якi переважно подаються через критерiї професiйностi та майстерностi. Стереотипнi уявлення при описi чоловiчих життєвих практик, на вiдмiну вiд жiночих, журналiсти використовують менш активно. Автори дослiдження видiляють наступнi стереотипнi конструкцiї щодо узагальнення чоловiчих сучасних образiв: чоловiк-батько, чоловiк-бiзнесмен, чоловiк-маргiнал, «зiрка», спортсмен, красень, професiонал, експерт, сексуальний друг (партнер), полiтик, хворий та працiвник, натомiсть доводять, що такi образи як чоловiк-герой, активiст, воїн практично вiдсутнi. Таким чином, образи жiнок та чоловiкiв у друкованих виданнях ЗМІ сьогоднi є здебiльшого багатогранними, комплексними, якi не обмежуються стислим перелiком рис характеру, що приписуються тому чи iншому стереотипу. Такi соцiально значущi психологiчнi характеристики, як упевненiсть, честолюбство, професiйнiсть, рiшучiсть, розум, самостiйнiсть, смiливiсть, спритнiсть, iнтелектуальнiсть, кмiтливiсть, компетентнiсть так само часто застосовуються в пресi для характеристики жiнок, як i для чоловiкiв. При висвiтлення в ЗМІ жiночого образу, увага звертається переважно на характеристики, якi вважаються традицiйно притаманними бiльшою мiрою жiнкам, нiж чоловiкам: дбайливiсть, емоцiйнiсть, енергiйнiсть, заповзятливiсть, врода, м’якiсть, наполегливiсть, нiжнiсть, пасивнiсть, покiрнiсть, поступливiсть, привабливiсть, терпимiсть, чуйнiсть тощо. Специфiка висвiтлення ролi чоловiкiв у суспiльствi полягає в тому, що їхнi провiднi характеристики зорiєнтованi на соцiально-економiчну сферу: багатство, змагання, логiчнiсть, самовпевненiсть, споглядальнiсть. Разом iз тим, за даними дослiдження Центру соцiальних експертиз, у публiкацiях загальноукраїнських та регiональних ЗМІ сьогоднi простежується тенденцiя щодо висвiтлення чоловiкiв як осiб, для яких характерна (як i для жiнок) боязкiсть та залежнiсть, хоча провiдними характеристиками вважаються активнiсть та енергiйнiсть. Отже, пiдбиваючи пiдсумки, ми можемо сказати, що засоби масової iнформацiї сьогоднi виступають не тiльки важливим суспiльним iнститутом, але й каналом передачi i отримання iнформацiї. Саме тому зараз вони розглядаються одним з важелiв впливу на масову суспiльну свiдомiсть, четвертою гiлкою влади, невiд’ємною частиною становлення iнформацiйного суспiльства тощо. А отже, гендернi стереотипи, що побутують в текстах ЗМІ обов’язково вкорiнюються в свiдомостi пересiчних громадян – як тi, що вже iснували, так i тi, якi недавно з’явилися, а крiм цього, за допомогою ЗМІ поширюються стереотипнi образи та практики, запозиченi в iнших країн. ІІІ Роздiл. Гендерний стереотип у повсякденному життi людини 3. 1 Методологiя дослiдження Феномен, який пiдлягає вивченню . Дане дослiдження вивчатиме, яким чином гендернi стереотипи проявляються у повсякденному життi людини. Сутнiсть наукової проблеми. На нашу свiдомiсть дiє багато рiзних факторiв, яких ми не помiчаємо, тому що схильнi бачити все в ширшому аспектi, нiж у вужчому. Саме тому бiльшiсть людей не замислюються над тим, що у своїх дiях та оцiнках оточуючих керуються стереотипними уявленнями, зокрема гендерними. Цi образи чоловiка та жiнки давно i глибоко вкоренилися у людськiй свiдомостi, вони пiдтримуються статевими ролями, культурою кожного народу, прививаються в процесi соцiалiзацiї людини, продукуються засобами масової iнформацiї та чинять вагомий вплив на масову свiдомiсть. Гендернi стереотипи вивчалися багатьма науковцями рiзних країн, проте в Українi ця сфера почала дослiджуватися порiвняно недавно. Тому ми хочемо дослiдити феномен гендерного стереотипу як важливого аспекту буденного життя i дiяльностi людей з точки зору парадигми феноменологiї. Мета дослiдження полягає у визначеннi основних гендерно спрямованих шаблонiв, якими керується людина у повсякденному життi та яким чином цi шаблони впливають її ставлення до оточуючих i оточуючих до неї. Ми обрали бiографiчну тактику для цього дослiдження, оскiльки вивчаємо повсякденне життя людей Обґрунтування кiлькостi випадкiв. В даному дослiдження вважаємо доречним застосувати т. зв. теоретичну вибiрку, тобто вiдбiр iндивiдiв на основi їх характеристик, що вiдображають певний аспект теорiї, яка розробляється. Тобто в даному дослiдженнi варто проводити глибиннi iнтерв’ю з розповiдачами, якi вiдповiдають таким соцiальним характеристикам: · респонденти вiдносяться до вiкової категорiї 25-35 рокiв, оскiльки дана категорiя має сформований свiтогляд та певний досвiд у рiзних галузях суспiльного життя; · для кращого розумiння ситуацiї для об’єктивнiшого висвiтлення iнформацiї ми вважаємо доцiльним опитати експерта з гендерних питань. Метод опису первинних даних : щiльний опис Характер наукового опису, який ми очiкуємо в кiнцевiй метi : iнтерпретацiя. 3. 2 Дослiдження прояву гендерних стереотипiв в реальних умовах життя суспiльства З метою виявлення впливу гендерних стереотипiв на повсякденне життя людини ми провели якiсне соцiологiчне дослiдження – глибинне iнтерв’ю з пересiчними мешканцями Львова та з експертом з гендерних питань. Респондентiв для дослiдження ми обирали, керуючись статевою ознакою (щоб результати дослiдження рiвномiрно репрезентували погляди представникiв обох статей) та вiком (для дослiдження ми обирали респондентiв вiком 25-35 рокiв, оскiльки нам потрiбнi люди з уже сформованими уявленнями про усталенi образи чоловiкiв та жiнок i їхнi ролi в суспiльному життi, сформованим свiтоглядом та якi мають певний досвiд, однак ми не вважали за потрiбне опитувати людей старшого та пенсiйного вiку, оскiльки, на нашу думку, в них бiльш патрiархальнi та традицiйнi уявлення щодо даної теми). Використовувався бiографiчний метод, який мав би дати нам уявлення про суб’єктивне бачення подiй, що вiдбувалися в життi особистостi та її розумiння переживань, вiдчуттiв, досвiду, пов’язаних iз цим (див. Додаток 2-3) статi, оскiльки опитаний нами чоловiк вважає, що: в чому не нуждалася»«В першу чергу, в українськiй сiм’ї головою сiм’ї має бути той, хто заробляє грошi. Звичайно, чоловiкам завжди хочеться, щоб їхнє було «зверху,», тому навiть в бiльшостi сiмей, де чоловiк практично «нiхто», вiн намагається будь-якими методам добитися свого, часто методами не зовсiм гуманними. Але я вважаю, що має бути рiвнiсть.» (iнтерв’ю №2, рядки 14-18). Експерт висловив пiдтримку рiвноправ’ю, оскiльки «Ролi повиннi бути рiвними. І найголовнiше – i чоловiк, i жiнка мають право на вибiр ролi, яка їм бiльш притаманна, а не нав’язана суспiльною думкою. НЕ всi чоловiки можуть заробляти грошi i не всi жiнки готувати.» (iнтерв’ю №3, рядки 7-9) · проаналiзувавши погляди респондентiв щодо жiнки на керiвних посадах, можемо зробити висновки, що їхнє ставлення є позитивним, хоча певнi стереотипи стосовно її ефективної роботи iснують: «…ну, наприклад, в полiтицi, як керiвник країни, їм не вистачає жорсткостi характеру. (.) Хоча є приємнi виключення – Маргарет Тетчер, та й наша Велика Вiтчизняна Вона пiд неї косить...(усмiхається). Нє, ну є, звичайно, стереотип на рахунок жiнки-керiвника, але вiн сам себе нiвелює» (iнтерв’ю №1, рядки 32-36). Подiбної думки притримується панi Вiолетта, яка вважає, що « нi в якому разi не армiя i не великi корпорацiї. » (iнтерв’ю №2, рядки 25-28). · В ходi дослiдження було виявлено, що в суспiльнiй думцi є розбiжностi стосовно того, що ЗМІ мають великий вплив на поширення та затвердження в свiдомостi людей гендерних стереотипiв. Наприклад, респондент №1 вважає, що «нас тими стереотипами годують»«ЗМІ несуть нам не нашу культуру, а їхню, закордонну, i ми вже пiдстроюємся пiд тi нав’язанi моделi. Я це бачу кожен день i засвоюю.» (iнтерв’ю №1, рядки 49-50). На противагу цьому респондент №2 заперечує, що « ЗМІ не самi по собi творять i примушують людей приймати певнi стереотипи, в своїй дiяльностi в бiльшiй мiрi вони використовують тi стереотипи, якi вже утворилися, для того, щоб матерiал, який подається, був бiльш зрозумiлий. Звичайно, iнколи може вiдбуватися творення нових стереотипiв, але на основi тих, що вже склалися. (.) Або, швидше, це є актуалiзацiя певних характеристик цього стереотипу. Наприклад, коли ми пишемо про українську жiнку - наголос падає, в першу чергу, на позитивнi якостi – вихователька дiтей, берегиня домашнього вогнища,, бо саме такi погляди є усталеними в українському суспiльствi. » (iнтерв’ю №2, рядки 29-390.) («Нема в нас такої проблеми. Якщо в нас жiнки шпали на рейки таскають, асфальт кладуть, то про яку нерiвнiсть може йти мова? Може, оплата працi в них нижча, нiж в нас, але i то теж не завжди, а залежно вiд роботи»«Україна зараз на тому етапi, коли кожна пiдприємницька одиниця шукає людей, якi б могли допомогти у становленнi її на ринку, тому в бiльшостi при прийомi на роботу беруться до уваги її здiбностi, нiж стать. В звичайному соцiальному життi стать вiдiграє роль тiльки ознаки сексуальної приналежностi i не бiльше. Звичайно, можна говорити про те, що чоловiкiв бiльше поважають, а жiнок утискають, змушуючи виконувати хатню роботу. Але, на мою думку, жiнки самi виннi, бо мудра жiнка нiколи не зробить себе рабинею – тiльки у випадках, коли їй це вигiдно.» (Інтерв’ю №2, рядки 48-55). · З точки зору чоловiкiв, в нашому суспiльствi багато говориться про жiнок, захист їхнiх прав, насильство щодо них, проте ставлення до чоловiкiв залишають поза увагою: «Ми маємо бути галантнi, джентльмени, всюди руки подавати i стiльцi пiдсувати. Але ви нiколи не задумаєтеся над тим, шо треба мужику дверi потримати, навiть якщо вiн щось несе. Бо вiн сам справиться…» (Інтерв’ю №1, рядки 61-63) Отже, провiвши дослiдження, ми виявили, що в суспiльствi iснують рiзноплановi погляди стосовно гендерних стереотипiв, якi загалом мають глибинний культурний характер, тому масовiй свiдомостi властива низка гендерних стереотипiв, що перетворилися на поведiнковi реакцiї у певних повсякденних ситуацiях. Вiдповiдi респондентiв кардинально розходилися стосовно сiмейної сфери, щодо якої чоловiк дотримується консервативних поглядiв, а жiнки – бiльш демократичних. Загалом можна зробити висновок, що в гендернi стереотипи проявляються в усiх сферах суспiльного життя, найбiльшою мiрою впливаючи на сiм’ю, сферу працi, управлiння та ЗМІ. Отже, враховуючи все вище зазначене, можемо зробити висновки, що гендерний стереотип – це стандартизоване уявлення про моделi поведiнки та риси характеру вiдповiдно до понять «чоловiче» та «жiноче». Тобто, за усталеними уявленнями, чоловiк повинен бути сильним, мужнiм, холоднокровним, активним та результативним, а жiнка – лагiдною, покiрною, турботливою, емоцiйною та балакучою. Оцiнка ролi гендерного стереотипу має подвiйний характер. З одного боку, гендернi стереотипи призводять до викривлення та спрощення соцiального середовища, заважають його адекватнiй оцiнцi, обмежують поведiнку особи низкою гендерних ролей та очiкувань. З iншого боку, варто зважати на конструктивнi вияви гендерного стереотипу, якi полягають у впорядкуваннi та систематизацiї iнформацiї про нову реальнiсть та суб’єктiв цiєї реальностi у суспiльствi, що трансформується. Без наявностi у iндивiдiв низки стереотипних уявлень їм довелося б детально iнтерпретувати кожен новий факт, явище, а це б значно уповiльнило суспiльнi перетворення та процес набуття нового досвiду. Також в нашiй роботi ми дослiдили, що суспiльна думка стосовно гендерних стереотипiв в рiзних країнах свiту суттєво не вiдрiзняється, а засоби масової iнформацiї мають вагомий вплив на формування та затвердження в масовiй свiдомостi гендерних стереотипiв, оскiльки сьогоднi вони виступають не тiльки важливим суспiльним iнститутом, але й каналом передачi i отримання iнформацiї. Саме тому зараз вони розглядаються одним з важелiв впливу на масову суспiльну свiдомiсть, четвертою гiлкою влади, невiд’ємною частиною становлення iнформацiйного суспiльства тощо. А отже, гендернi стереотипи, що побутують в текстах ЗМІ обов’язково вкорiнюються в свiдомостi пересiчних громадян – як тi, що вже iснували, так i тi, якi недавно з’явилися, а крiм цього, за допомогою ЗМІ поширюються стереотипнi образи та практики, запозиченi в iнших країн. Провiвши дослiдження, ми виявили, що в суспiльнiй свiдомостi побутують як традицiйнi патрiархальнi гендернi стереотипи, так i новi та бiльш демократичнi. Список використаної та опрацьованої лiтератури 1. Агафонова Е., Мещерякова Л. Феминизм и постмодернизм: к вопросу о теоретических основаниях гендерных мисследований. – М., 2005. – с. 30 2. Агеев В. Психологические и социальные функции полоролевых стереотипов// http://psyfactor.org/lybr74.htm [19/12/09; 12:37] 3. Ажгихина Н . Гендерные стереотипы в современных масс-медиа // http://www.a-z.ru/womencd1/html/azhgihina.htm [17/11/09; 12:37] 4. Астафьев Я. У. Экономика любви: формирование гендерных стереотипов. - Социологические исследования, № 11. – с. 127-134 5. Вiлкова О. Ю. Конструктивнi та деструктивнi вияви гендерних стереотипiв // Український соцiум. - 2004. - № 3 (5). - C. 28-33 6. Гендернi стереотипи, або чого очiкує суспiльство вiд чоловiкiв та жiнок // http://gender.at.ua/publ [19/12/09; 12:37] 7. Гендер i культура: зб. ст. / Упоряд.: В. Агеєва, С. Оксамитна – К.: Факт, 2001. – 224 с. 8. Гендернi стереотипи та ставлення громадськостi до гендерних проблем в українському суспiльствi – К.: Інститут соцiологiї НАН України, 2007. – с. 104-105 9. Гендерний аналiз соцiополiтичних процесiв: Методична розробка. Скорик М. М. – К.: Златограф. – 2004. – 32 с. 10. Гендерний пiдхiд у викладаннi суспiльно-гуманiтарних дисциплiн. Матерiали до обласного науково-теоретичного семiнару / Укладач: В. Ханас. – Тернопiль, ТОКІППО, КавкАзiя, 2005. – 61 с. 11. Гiдденс Е . Соцiологiя. 12. Ильин Е. П. Половые и гендерные стереотипы // http://www.piter.com/book. phtml [19/12/09; 19:37] 13. Карепова Э. 14. Кiммел Майкл С. Гендероване суспiльство / Пер. з англ.. – К.: Сфера, 2003. – 490 с. 15. Кiсь О. Моделi конструювання ґендерної iдентичности жiнки в сучаснiй Українi// http://www.ji.lviv.ua/n27texts/kis.htm [17/11/09; 12:15] 16. Клецина И. С. Самореализация и гендерные стереотипы // Психологические проблемы самореализации личности. Вып. 2. – СПб.: СПбГУ, 1998., - с. 188-202 17. Мельник Т., Кобелянська Л. 50/50: Сучасне гендерне мислення: Словник. – К.: К.І. С., 2005. – 280 с 18. Мельник Г. С. Стереотип, формирование стереотипов в процессе массовой коммуникации // psyfaktor.org/lib/stereotype1.html [28/12/09; 22:13] 19. Ницше Ф. 20. Носков В., Носкова О . Гендерные основы латеральных препятствий андрогинным устремлениям личности // Дiалог цивiлiзацiй: роль i мiсце латентних структур в управлiннi свiтом. - К.:МАУП, 2005. - с. 256-261 21. Гендернi вiдносини крiзь призму громадської думки // Гендерна перспектива/ Упор. В. Агеєва. – К.: Факт, 2004. – с. 135-146 22. Орлова Т. В. Історiя сучасного свiту (XV-XXI ст.). – К.: Вiкар, 2007. – 552 с. 23. Слiнчук В. В . Соцiальна типiзацiя гендерних стереотипiв у мовi ЗМІ // http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1356 [19/12/09; 20:09] 24. Українське суспiльство: монiторинг – 2001 р. Інформацiйно-аналiтичнi матерiали/За ред.. В. М. Ворони, А. О. Ручки. – К.: І-т соцiологiї НАН України, 2000. – с. 21-23 25. Чухим Н. 26. Шпанер Л. Образжiнки у телерекламi: погляд психолога // http://www.mediaeco.franko.lviv.ua/zur-kryt/n5/spaner-obraz.htm [7/02/10; 12:24] Додаток 1 Сценарiй iнтерв’ю Сюжети (теми) iнтерв’ю, загальнi питання та конкретнi пiдпитання Що слiд з’ясувати? ТЕМА: Прояв гендерних стереотипiв у реальних умовах суспiльства Загальне питання: Як ви розумiєте поняття «гендерний стереотип» та чи керуєтесь ним у своєму життi? Пiдпитання: Якi характеристики, на вашу думку, притаманнi чоловiкам та жiнкам? В чому полягають їх вiдмiнностi, окрiм бiологiчних? Як ви думаєте, пiд впливом чого у вас сформувалася така думка? Як ви думаєте, чи є в таких оцiнках позитив/негатив? Ваше ставлення до жiнки у владних структурах. Скажiть, будь-ласка, у вашому життi були ситуацiї, коли вас оцiнювали стереотипно? В чому це проявлялося? Як Ви вважаєте, в нашiй країнi iснує проблема гендерної рiвностi? Визначити основнi стереотипи, якими керується респондент. Дiзнатись про походження стереотипiв, що склалися в респондента Визначити уявлення респондента про гендернi стереотипи в рiзних сферах суспiльства Дослiдити, чи iснує вплив з боку ЗМІ на продукування гендерних стереотипiв. Дiзнатись ставлення респондента до iснуючого стану справ в Українi проблемне проблемне проблемне проблемне проблемне проблемне проблемне проблемне проблемне Додаток 2 Інтерв’ю з Миколою Ч. (31 рiк, пожежник)Епiзод №1 Транскрипт iнтерв’ю Секвенцiя Пригадайте, будь ласка, ситуацiї, коли Вас оцiнювали стереотипно. iншi (.) ну, там, друзi, мама, мої сусiди, то раз я вже до цього часу не знайшов собi жiнки, то й не одружуся, бо треба, щоб була жiнка вдома, варила менi їсти, прибирала, за дiтьми дивилася, а без того нiяк… А на рахунок моєї роботи – то зовсiм бомба! (хитає головою). В мене перша освiта – комп’ютерщика, а друга – маркетолог, а працюю я взагалi пожежником, так що тут стереотипiв вибирай – не хочу (смiється). Раз я комп’ютерщик, то значить задвiнутий , i значить бути нормальною людиною – тiльки про компи говорю i тiльки їх в снi бачу. Раз я пожежник – то маю вмiти спати сорок вiсiм годин на добу безперестанку, а те, що я працюю добу через три, то моїй мамi здається взагалi раєм небесним, i вона багато чого би на моєму мiсцi зробила… (думає) Ну, першим дiлом, знайшла би собi дiвчину (.) Е-е, ну, типу, менi (смiється). Нiби то я проти одруження чи нiби я якийсь женоненависник! Я би, може, шось i думав, якби вони менше на мене давили, а то виходить, якщо я в тридцять рокiв неодружений, то на менi вже можна поставити хрест (..) Але я то, по-моєму, вже казав… Факт: «А мене завжди оцiнюють стереотипно» Соцiопсихологiчний контекст: погляди матерi мають важливе значення Суб’єктивне значення: «Якшо я в тридцять рокiв неодружений, то на менi вже можна поставити хрест» Наслiдок: «Я би, може, шось i думав, якби вони менше на мене давили» Епiзод №2 Транскрипт iнтерв’ю Запитання iнтерв’юера: Охарактеризуйте ролi чоловiкiв i жiнок в сiмейному життi. Жiнка має сидiти вдома, мити, прати, прибирати, дiтей дивитися, за нею вся хата. А чоловiк заробляє грошi, забезпечує основнi соцiальнi потреби сiм’ї, приносить грошi. Вiн має працювати, шоб сiм’я нi в чому не нуждалася. i мама, i вiтчим працювали, але бiльшою мiрою сiм’ю забезпечував вiтчим, мама ж працювала на телефоннiй лiнiї, так що вона не дуже перероблялася. Вона всюди встигала. (.) Ну, важко, напевно, i на роботi працювати, i вдома – там тоже роботи багато. Але я «за» - щоб жiнка сидiла вдома. А кар’єру вона має право робити, чого ж нi, але тiльки в тому випадку, якщо це не буде шкодити сiм’ї. Факт: жiнка повинна займатись хатньою роботою, а чоловiк – заробляти грошi Соцiокультурний контекст: сiмейний контекст Суб’єктивне значення: я консерватор по натурi Наслiдок: Але я «за» - щоб жiнка сидiла вдома Секвенцiї Запитання iнтерв’юера: Як Ви ставитесь до жiнки як керiвника? Жiнки-керiвники…(пауза) Ну, вони як керiвники хорошi за рахунок материнського iнстинкту, ну, там, для якихось фондiв матерi i дитини, чи благодiйних, чи бездомних дiтей. Чи ше якихось… А, так, ну, наприклад, в полiтицi, як керiвник країни, їм не вистачає жорсткостi характеру. (.) Хоча є приємнi виключення – Маргарет Тетчер, та й наша Велика Вiтчизняна Вона пiд неї косить...(усмiхається). Нє, ну є, звичайно, стереотип на рахунок жiнки-керiвника, але вiн сам себе нiвелює. Факт: Жiнка може бути керiвником Соцiопсихологiчний контекст: як керiвнику жiнцi не вистачає жорсткостi характеру Суб’єктивне значення: є приємнi виключення Наслiдок: Стереотип щодо жiнки-керiвника сам себе нiвелює Епiзод №4 Секвенцiя Запитання iнтерв’юера: Як Ви вважаєте, яким чином ЗМІ впливають на поширення гендерних стереотипiв? Вони нас тими стереотипами годують. Мало того, що вони передаються вiками, то ще й приходять новi, i якраз через засоби масової iнформацiї. Вони всюди – по телевiзору, в журналах, газетах. Ми ж не такi, як тi, на обложках. Ну, може, не всi такi. Але ж багато хто з дiвчат сiдає на дiєту, худає, портить собi здоров’я, лиш би тiльки бути похожою на ту. З обложки. Так само i хлопцi – ну не будемо ми всi ходити в дорогих костюмах, в галстуках i з дорогими годинниками. Країна в нас i життя в нас не таке. А крiм того, вот ви мене перед тим питали, що звiдки в мене такi погляди на роль жiнки в сiм’ї. То я ще сюди вписати можу засоби масової iнформацiї – там чоловiки i жiнки в бiльшостi показуються по-рiзному – жiнка домашня, вибирає порошки, готує їсти, дивиться за дiтьми, а чоловiк займається спортом, ходить на роботу. Ну, виключення – то хiба реклама «Мiстер Мускул», така стара вже, там худенький чоловiчок не мiг помити вiкна. Але бiльше нiде воно не висвiтлюється, хоча таких є багато, бо не тiльки є матерi-одиночки, але ще й чоловiки, i на них теж вся хатня робота. ЗМІ несуть нам не нашу культуру, а їхню, i ми вже пiдстроюємся пiд тi нав’язанi моделi. Я це бачу кожен день i засвоюю. Соцiопсихологiчний контекст: ЗМІ нас стереотипами годують Суб’єктивне значення: Я це бачу кожен день i я це засвоюю Наслiдок: Ми пiдстроюємось пiд моделi, якi нам диктують ЗМІ Епiзод 5 Секвенцiя Запитання iнтерв’юера: Як Ви думаєте, є в Українi проблема гендерної нерiвностi? Нема в нас такої проблеми. Якщо в нас жiнки шпали на рейки таскають, асфальт кладуть, то про яку нерiвнiсть може йти мова? Може, оплата працi в них нижча, нiж в нас, але i то теж не завжди, а залежно вiд роботи. Але всi завжди захищають жiнок, а про чоловiкiв нiхто не думає. То ж ви нас дискримiнуєте. Ми по вашому черствi сухарi, нам не можна показувати нiяких там емоцiй i ше багато всього всякого. А тепер подивiться: ви нам нiчого на День армiї не даруєте, хiба там якiсь шкарпетки чи що, а ми вам на восьме березня мусимо i квiти дарити, i подарунки, i все, шо ви захочете. Тим бiльше, що вас i 8 Березня, i День матерi, i День Валентина, а ми святкуємо два Днi армiї, а про те, що є День батька i коли його святкують мало хто знає… …Ми маємо бути галантнi, джентльмени, всюди руки подавати i стiльцi пiдсувати. Але ви нiколи не задумаєтеся над тим, шо треба мужику дверi потримати, навiть якщо вiн щось несе. Бо вiн сам справиться. … Факт: проблеми гендерної нерiвностi немає Соцiокультурний контекст: гендерна нерiвнiсть [1] Гендернi стереотипи та ставлення громадськостi до гендерних проблем в українському суспiльствi – К.: Інститут соцiологiї НАН України, 2007. – с. 4-5 [3] Агафонова Е., Мещерякова Л. Феминизм и постмодернизм: к вопросу о теоретических основаниях гендерных исследований. – М., 2005. – с. 30 [4] Ильин Е. П. Половые и гендерные стереотипы // http://www.piter.com/book. phtml [6] Клецина И. С. Самореализация и гендерные стереотипы // Психологические проблемы самореализации личности. Вып. 2. – СПб.: СПбГУ, 1998., - с. 188-202 [7] Слiнчук В. В . Соцiальна типiзацiя гендерних стереотипiв у мовi ЗМІ // http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1356 [9] Вiлкова О. Ю. Конструктивнi та деструктивнi вияви гендерних стереотипiв // Український соцiум. - 2004. - № 3 (5). - C. 28-33 [10] Ильин Е. Половые и гендерные стереотипы // http://www.piter.com/book. phtml [11] Носков В., Носкова О. Гендерные основы латеральных препятствий андрогинным устремлениям личности // Дiалог цивiлiзацiй: роль i мiсце латентних структур в управлiннi свiтом. - К.:МАУП, 2005. - с. 256-261 [12] Оксамитна С. Гендернi вiдносини крiзь призму громадської думки // Гендерна перспектива/ Упор. В. Агеєва. – К.: Факт, 2004. – с. 135-146 [13] Українське суспiльство: монiторинг – 2001 р. Інформацiйно-аналiтичнi матерiали/За ред.. В. М. Ворони, А. О. Ручки. – К.: І-т соцiологiї НАН України, 2000. – с. 21-23 Слiнчук В. В .Соцiальна типiзацiя гендерних стереотипiв у мовi ЗМІ // http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1356 [15] Гендернi стереотипи та ставлення громадськостi до гендерних проблем в українському суспiльствi – К.: Інститут соцiологiї НАН України, 2007. – с. 104-105