Конфлікт 2

Конфлiкт 2 Змiст Вступ................................................................................................................. 2 1. Етапи протiкання соцiальних конфлiктiв............................................... 4 2. Причини конфлiкту.................................................................................... 7 4. Динамiка конфлiкту.................................................................................... 9 5. Вирiшення конфлiктiв.............................................................................. 11 Висновок........................................................................................................ 14 Вступ. Факти свiдчать про те, що конфлiкти грають в життi людей, народiв i країн набагато бiльшу роль, нiж хотiлося б самим людям: всi хочуть миру, але кожний прагне до нього по-своєму i внаслiдок цього «по-своєму» виникає вiйна. Ця ситуацiя була помiчена ще древнiми iсториками i мислителями. Кожний великий конфлiкт не залишався безслiдним. Вiйни описувалися i аналiзувалися в iсторичнiй лiтературi i багато якi iсторики видiляли як причини вiйськових зiткнень невiдповiднiсть iнтересiв ворогуючих сторiн, прагнення одних захопити територiю i пiдкорити населення i прагнення iнших захиститися, вiдстояти своє право на життя i незалежнiсть. Але не тiльки iсторики описували i вивчали причини конфлiктiв i озброєних зiткнень. У ХIХ i ХХст. проблема конфлiктiв стала предметом вивчення соцiологiв. По сутi справи в рамках соцiологiї склався спецiальний напрям, який нинi значиться як «соцiологiя конфлiкту». Вивчення конфлiктiв означає насамперед ознайомлення з вельми багатою i рiзноманiтною лiтературою по цiй проблематицi, засвоєння теоретичних i практичних знань, накопичених в рамках даного напрямку соцiологiчної думки. Конфлiктнi процеси мало хто схвалює, але майже всi в них беруть участь. Якщо в конкурентних процесах суперники просто намагаються випередити один одного, бути кращим, то при конфлiктi робляться спроби нав'язати противнику свою волю, змiнити його поведiнку або навiть взагалi усунути його. У зв'язку з цим пiд конфлiктом розумiють спробу досягнення винагороди шляхом пiдкорення, нав'язування своєї волi, видалення або навiть знищення противника, прагнучого досягнути тiєї ж винагороди. Окремi вбивства або цiла битва, загрози, звернення до закону для впливу на противника, створення коалiцiй для об'єднання зусиль в боротьбi - це усього лише деякi вияви соцiальних конфлiктiв. У багатьох випадках крайнiх виявiв соцiальних конфлiктiв їх результатом стає повне знищення противника (наприклад, Рим знищив Карфаген або американськi переселенцi практично перебили деякi племена пiвнiчноамериканських iндiанцiв, що ворогують з ними). У конфлiктах з менш насильною формою основна мета ворогуючих сторiн складається у вiдстороненнi противникiв вiд ефективної конкуренцiї шляхом обмеження їх ресурсiв, свободи маневру, в зниженнi їх статусу або престижу. Наприклад, конфлiкт керiвника з виконавцями у разi перемоги останнiх може привести до пониження керiвника в посадi, обмеженню його прав по вiдношенню до пiдлеглих, падiнню престижу i, нарештi, до його виходуз колективу. Конфлiктний процес, що виник важкозупинити. Це пояснюється тим, що конфлiкт має кумулятивну природу, тобто кожна агресивна дiя приводить до дiї у вiдповiдь або вiдплати, причому бiльш сильному, нiж первинне. Конфлiкт загострюється i охоплює все бiльше людей. Проста образа може, зрештою, привести до вияву жорстокостi у вiдношеннi свої противникiв. Жорстокiсть в соцiальному конфлiктi iнодi помилково приписується садизму i природним завдаткам людей, однак частiше за все її здiйснюютьзвичайнi люди, що попали в екстраординарнi ситуацiї. Конфлiктнi процеси можуть примусити людей грати ролi, в яких вони повиннi бути жорстокими. Так, солдати (як правило, звичайнi молодi люди) на територiї противника не щадять мирне населення, або в ходi мiжнацiональної ворожнечi звичайнi мирнi жителi можуть здiйснювати надто жорстокi вчинки. 1. Етапи протiкання соцiальних конфлiктiв. i соцiальної групи. Всi цi потреби можна подiлити на п'ять основних типiв: - фiзичнi потреби (їжа, матерiальне благополуччя i т. д.); - потреби в безпецi; - потреби в досягненнi престижу, знань, поваги, визначеного рiвня компетенцiї; - вищi потреби в самовираження, самоствердженнi. Всю поведiнку людини можна представити як ряд елементарних актiв, кожний з яких починається з порушенням рiвноваги в зв'язку появою потреби i значущої для iндивiда мети, а закiнчується вiдновленням рiвноваги i досягненням мети. Будь-яке втручання (або обставина), що створює перешкоду, перерву в дiї, називається блокадою. У разi появи блокади вiд iндивiда або соцiальної групи потрiбна переоцiнка ситуацiї, прийняттярiшення в умовах невизначеностi, постановка нових цiлей i прийняття нового плану дiй. до фрустрацiї, яка звичайно пов'язана з напруженням, незадоволенням, перехiдним в роздратування i злiсть. Реакцiя на фрустрацiю може розвиватися у двох напрямах - це може бути або вiдступ, або агресiя. Вiдступ - це уникнення фрустрацiї шляхом короткочасної або довготривалої вiдмови вiд задоволення певної потреби. Вiдступ може бути двох видiв: 1) заборона - стан, при якому iндивiд вiдмовляється вiд задоволення якої-небудь потреби з страху; 2) придушення - вiдхiд вiд реалiзацiї цiлей пiд впливом зовнiшнього примушення, коли фрустрацiя заганяється углиб i може в будь-який момент вийти назовнi в формi агресiї. Агресiя може бути направлена на iншу людину або групу людей, якщо вони є причиною фрустрацiї. Агресiя при цьому носить соцiальний характер i супроводиться станами гнiву, ворожостi, ненавистi. Агресивнi соцiальнi дiї викликають агресивну реакцiю у вiдповiдь i з цього моменту починається соцiальний конфлiкт. по-перше, щоб причиною фрустрацiї була поведiнка iнших людей; по-друге, щоб на агресивну соцiальну дiю виникла реакцiю у вiдповiдь. 1. Особистий конфлiкт. 2. Мiжособовий конфлiкт. 3. Мiжгруповий конфлiкт. 4. Конфлiкт приналежностi. 5. Конфлiкт iз зовнiшньою середою. Будь-який соцiальний конфлiкт має складну внутрiшню структуру. Аналiз змiсту i особливостей протiкання соцiального конфлiкту доцiльно провести по трьох основних стадiях: - предконфликтная ситуацiя; - безпосередньо конфлiкт; - стадiя вирiшення конфлiкту. ситуацiя. Жоден соцiальний конфлiкт не виникає вмить. Емоцiйненапруження, роздратування i злiсть звичайно нагромаджуються протягом деякого часу, передконфлiктна стадiя iнодi затягується настiльки, що забувається першопричина зiткнення. Передконфлiктна стадiя- це перiод, в який конфлiктуючi сторони оцiнюють свої ресурси, перш нiж зважитися на агресивнi дiї або вiдступати. Спочатку кожна з конфлiктуючих сторiн шукає шляхи досягнення цiлей уникнення фрустрацiї без впливу на суперника. Цей момент в передконфлiктної стадiї називається iдентифiкацiєю. Безпосередньо конфлiкт. iнциденту , тобто соцiальних дiй, направлених на змiну поведiнки противника. Це активна, дiяльна частина конфлiкту. До першої групи вiдносяться дiї суперникiв в конфлiктi, що носить вiдкритий характер. (Словеснi дебати, економiчнi санкцiї, фiзичний вплив, полiтична боротьба i т. п.) До другої групи вiдносяться потайнi дiї суперникiв в конфлiктi. Основним образом дiї в прихованому внутрiшньому конфлiктi єрефлексивнеуправлiння. Це спосiбуправлiння, коли основи для прийняттярiшення передаються однiєюз дiйових осiб iншому. Одинз суперникiв намагається передати i впровадити в свiдомiсть iншого таку iнформацiю, яка примушує iншого дiяти так, як вигiдна тому, хто передав дану iнформацiю. Вирiшення конфлiкту. Зовнiшньою ознакою вирiшення конфлiкту може служити завершення iнциденту. Саме завершення, а не тимчасове припинення. Усунення, припинення iнциденту - необхiдне, але недостатня умова погашення конфлiкту. Часто, припинивши активну конфлiктну взаємодiю, люди продовжують шукати його причину. І тодi загаслий було конфлiкт спалахує знову. Вирiшення соцiального конфлiкту можливе лише при змiнi конфлiктної ситуацiї. Ця змiна може приймати рiзнi форми. Але найбiльш ефективною змiною конфлiктної ситуацiї, що дозволяє погасити конфлiкт, вважається усунення причин конфлiкту. Можливе також вирiшення соцiального конфлiкту шляхом змiни вимог однiєїзсторiн: суперник йде на поступки i змiнює цiлi своєї поведiнки в конфлiктi. Конфлiкти можуть приймати саму рiзну форму - вiд простої сварки двох людей до великоговiйськового або полiтичного зiткнення з участю мiльйонiв. Всiм конфлiктам властивi основнi параметри: · причини конфлiкту; · гострота конфлiкту; · тривалiсть конфлiкту; · наслiдки конфлiкту; · динамiка конфлiкту Пiсляконфлiктна стадiя. Велике значення має заключнапiсляконфлiктна стадiя. На цiй стадiї повиннi бути зробленi зусилля по остаточному усуненню протирiч iнтересiв, цiлiше, установок, лiквiдована соцiально-психологiчна напруженiсть i припинена будь-яка боротьба. Врегульований конфлiкт сприяє полiпшенню соцiально-психологiчних характеристик, як окремих груп, так i мiжгрупової взаємодiї. Вiн сприяє згуртованостi груп, пiдвищує рiвень iдентифiкацiї її членiв iз загальними цiлями i задоволення в групi. Разом з тим, вiн розвиває шанобливе вiдношення до колишнiх опонентiв, дозволяє краще зрозумiти їх iнтереси, цiлi i спонукання. 2. Причини конфлiкту. є тим пунктом, навколо якого розвертається конфлiктна ситуацiя. Можна видiлити наступнi типи причин: 1 . Наявнiсть протилежних орiєнтацiй. У кожного iндивiда i соцiальної групи є певний набiр цiннiсних орiєнтацiй вiдносно найбiльш значущих сторiн соцiального життя. Всi вони розрiзнюються i звичайно протилежнi. У момент прагнення до задоволення потреб, при наявностi цiлей, що блокуються, досягнути яких намагаються декiлька iндивiдiв або груп, протилежнi цiннiснi орiєнтацiї приходять в зiткнення i можуть стати причиною виникнення конфлiктiв. Конфлiкти внаслiдок протилежних цiннiсних орiєнтацiй надто рiзноманiтнi. Найбiльш гострi конфлiкти з'являються там, де iснують вiдмiнностi в культурi, сприйняттi ситуацiї, статусi або престижi. Конфлiкти, причиною яких служать протилежнi орiєнтацiї, можуть протiкати в сферах економiчних, полiтичних, соцiально-психологiчних i iнших цiннiсних орiєнтацiй. 2 полягає в рiзному вiдношеннi до системи iдей, якi виправдовують i узаконюютьвiдносини субординацiї, домiнування i основоположнi свiтогляди у рiзних груп суспiльства. 3 . Причини конфлiкту, що полягають в рiзних формах економiчної i соцiальної нерiвностi. Цей тип причин пов'язанийзi значними вiдмiнностями в розподiлi цiнностей мiж iндивiдами чи i групами. Нерiвнiсть в розподiлi цiнностей iснує повсюдно, але конфлiкт виникає тiльки при такiй величинi нерiвностi, яка розцiнюється як вельми значна. 4 . Причини конфлiктiв, лежачi у вiдносинах мiж елементами соцiальної структури. Конфлiкти з'являються внаслiдок рiзного мiсця, яке займають структурнi елементи в суспiльствi, органiзацiї або впорядкованiй соцiальнiй групi. Конфлiкт з цiєї причини може бути пов'язаний, по-перше, з рiзними цiлями. По-друге, конфлiкт з цiєї причини буває пов'язаний з бажанням того або iншого структурного елемента зайняти бiльш високе мiсце в iєрархiчнiй структурi. Очевидно, що крiм iснування причини конфлiкту навколо неї повиннi скластися певнi умови, що служать поживноюсередою для конфлiкту. 3. Гострота, тривалiсть та наслiдки конфлiкту. i матерiальних ресурсiв. Для гострого конфлiкту характернi в основному вiдкритi зiткнення, якi вiдбуваються настiльки часто, що зливаються в єдине цiле. Гострота конфлiкту в найбiльшiй мiрi залежить вiд соцiально-психологiчних характеристик протиборствуючих сторiн, а також вiд ситуацiї, що вимагає негайних дiй. Вбираючи енергiю ззовнi, конфлiктна ситуацiя примушує учасникiв дiяти негайно, вкладаючи в зiткнення всю свою енергiю. що триває протягом життя декiлькох поколiнь (конфлiкт мiж релiгiями). Наслiдки соцiального конфлiкту вельми суперечливi. Конфлiкти, з одного боку, руйнують соцiальнi структури, приводять до значних необґрунтованих витрат ресурсiв, а з iншою - є тим механiзмом, який сприяє розв'язанню багатьох проблем, гуртує групи i зрештою служить однимзспособiв досягнення соцiальної справедливостi. Подвiйнiсть оцiнки людьми наслiдкiв конфлiкту привела до того, що соцiологи, що займаються теорiєю конфлiктiв, або, як ще кажуть, конфлiктологiєю, не пришли до загальної точки зору з приводу того, кориснi або шкiдливi конфлiкти для суспiльства. Так багато хто вважає, що суспiльство i окремi його складовi частини розвиваються внаслiдок еволюцiйних змiн, i внаслiдок цього передбачають, що соцiальний конфлiкт може носити тiльки негативний, руйнiвний характер. Але iснує група вчених, що складається зприхильникiв дiалектичного методу. Вони визнають конструктивний, корисний змiствсякого конфлiкту, оскiльки внаслiдок конфлiктiв з'являється нова якiсна визначенiсть. Передбачимо, що в кожному конфлiктi iснують як дезинтегративнi, руйнiвнi, так i iнтегративнi, творчi моменти. Конфлiкт здатнийруйнувати соцiальну спiльнiсть. Крiм того, внутрiшнiй конфлiкт руйнує групову єднiсть. Кажучи про позитивнi сторони конфлiкту, потрiбно зазначити, що обмеженим, приватним наслiдком конфлiкту може з'явитися посилення групової взаємодiї. Конфлiкт може виявитися єдиним виходом з напруженої ситуацiї. 4. Динамiка конфлiкту поведiнки, розв'язання конфлiкту. У бiльшостi випадкiв конфлiкт зумовлений об'єктивною ситуацiєю. Але певний час вона може не усвiдомлюватися. Тому цю стадiю названо стадiєю потенцiйного конфлiкту. Об'єктивацiя конфлiкту здiйснюється лише пiсля усвiдом­лення об'єктивної ситуацiї як конфлiкту. Саме усвiдомлення породжує конфлiктну поведiнку. Та нерiдко реальний конфлiкт виникає, коли об'єктивних умов конфлiкту нема. Можливi такi варiанти спiввiдношення мiж образом конф­лiктної ситуацiї та реальнiстю: 1. Об'єктивно конфлiктна ситуацiя iснує, її учасники вважають, що їхнi цiлi, iнтереси конфлiктнi, i правильно розумiють сутнiсть себе, iнших, ситуацiю в цiлому. Це адек­ватно усвiдомлений конфлiкт. 3. Об'єктивно конфлiктна ситуацiя iснує, але не усвiдом­люється. У цьому разi конфлiктна взаємодiя вiдсутня. 4. Об'єктивно конфлiктної ситуацiї немає, але стосунки сприймаються як конфлiктнi. Це удаваний, помилковий конфлiкт. Психологiчного аналiзу потребують передусiм випадки неадекватного та удаваного конфлiкту. Саме тому, що внут­рiшнiй аспект ситуацiї, яка виникає мiж учасниками конф­лiкту, зумовлює їхню реальну поведiнку, важливо ретельно проаналiзувати фактори, що спричиняють вiдхилення вiд реальностi (рiвень iнформованостi, структура комунiкацiї та iн.), та механiзм впливу цих вiдхилень на перебiг конфлiкту (його тривалiсть, iнтенсивнiсть, характер розв'язання). спецiального аналiзу. Конфлiктнi дiї рiзко загострюють емоцiйний фон перебiгу конфлiкту, а негативнi емоцiї, що виникають у цей час, у свою чергу, стимулюють конфлiктну поведiнку. Взаємнi конф­лiктнi дiї здатнi змiнювати, ускладнювати первинну конф­лiктну структуру, що породжує новi чинники конфлiктних дiй. Стадiя конфлiктної поведiнки може призвести до еска­лацiї конфлiкту, змiни його характеру, типу. З iншого боку, пiд час конфлiктних дiй учасники стикаються з реальнiстю, яка коригує первиннi образи ситуацiї, що може привести до адекватного розумiння конфлiктної ситуацiї i сприяти її адекватному розв'язанню. Пiд час розгортання конфлiкту можливi його переходи з одних форм в iншi. Наприклад, внутрiшнiй конфлiкт може перейти в зовнiшнiй (особистiсний у мiжособистiсний) або навпаки. Останнє вiдбувається, коли конфлiкт розв'язується не повнiстю, коли блокується конфлiктна поведiнка, спря­мована зовнi, але внутрiшнє прагнення до конфлiктної по­ведiнки не згасає. Воно лише стримується, що породжує внутрiшнє напруження, внутрiшнiй конфлiкт. Або: удава­ний конфлiкт, що виникає тодi, коли немає об'єктивної конфлiктної ситуацiї, за помилкового сприймання може стати справжнiм, реальним. Крiм того, конфлiкт, що виник з одного приводу, може трансформуватися у конфлiкт з iншого приводу (дiловий у мiжособистiсний або навпаки). Не можна ототожнювати конфлiкт зi стадiєю конфлiктної поведiнки. Це значно складнiше явище. Але перехiд до конф­лiктної поведiнки означає нову стадiю конфлiкту, найбiльш вiдкриту й гостру. Способи розв'язання конфлiкту спрямо­ванi передусiм на лiквiдацiю конфлiктної поведiнки. 5. Вирiшення конфлiктiв. Розв'язання, вирiшення — це заключна стадiя розвитку конфлiкту. Вона можлива завдяки перетворенню самої об'єктивної ситуацiї, а також унаслiдок змiни образiв ситу­ацiї, що виникли в учасникiв конфлiкту. Крiм того, в обох цих випадках можливе подвiйне розв'язання конфлiкту: . часткове, коли долається тiльки конфлiктна поведiнка, але залишається внутрiшнє прагнення до конфлiкту, воно лише стримується; i повне, коли конфлiкт лiквiдується як на рiвнi фактичної поведiнки, так i на внутрiшньому рiвнi. Повна лiквiдацiя конфлiкту шляхом змiни об'єктивної ситуацiї можлива тодi, коли учасники конфлiкту розведенi в рiзнi структурнi пiдроздiли органiзацiї чи задоволенi їхнi особистiснi потреби. Часткове розв'язання конфлiкту на об'єк­тивному рiвнi здiйснюється, якщо внаслiдок вiдповiдної змiни реальних умов конфлiктна ситуацiя переструктурується так, що учасники не зацiкавленi бiльше в продовженнi конф­лiктних дiй, хоча мета залишилася та сама. До цього типу належать суто адмiнiстративнi розв'язання конфлiкту, що спираються на заборони, санкцiї в разi їх порушення. Знач­ної психологiчної компетенцiї вимагають випадки, коли конфлiкт розв'язується шляхом змiни образiв, що мають учасники конфлiкту. Таке розв'язання конфлiкту (повне або часткове) спирається передусiм на переструктурування або формування нових цiнностей, мотивiв, установок. Практичнi питання розв'язання конфлiктних ситуацiй у виробничих органiзацiях досить детально розглядають В. Бойко та О. Ковальов. Серед шляхiв розв'язання таких ситуацiй вони видiляють: а) попередження конфлiкту; б) управлiння конфлiктом; в) прийняття оптимальних рi­шень у конфлiктних ситуацiях; г) розв'язання конфлiкту. Успiшне розв'язання конфлiктних ситуацiй можливе з до­помогою розробки тактик, що враховують усi аспекти конф­лiкту як соцiально-психологiчного явища. З них вибира­ється та, яка вiдповiдає певнiй конкретнiй ситуацiї. Видi­ляють такi тактики: 1. Розв'язання конфлiкту на основi його сутностi та змiс­ту. Насамперед треба реально встановити не тiльки безпосереднiй привiд конфлiктного зiткнення, а й його при­чину, що часто не усвiдомлюється учасниками конфлiкту. Далi треба визначити зону поширення конфлiкту (та проб­леми, якi вiн зачiпає), виявити реальнi мотиви, що зумовили його виникнення. Розв'язання конфлiкту можливе тiльки при з'ясуваннi реальних причин. Це завдання усклад­нюється, якщо його виконує представник однiєї з конфлiктних сторiн. Дiловi конфлiкти частiше мають конст­руктивний та мобiльний характер, вони зникають за умови вирiшення проблеми, що породжує протилежнi позицiї. Але особистiснi та мiжособистiснi конфлiкти значно стiйкiшi. 2. Розв'язання конфлiкту з урахуванням його цiлей. Нерiд­ко протиставлення цiлей зумовлене не їхнiм реальним змiс­том, а недостатнiм порозумiнням, домiнуванням емоцiйних станiв, зниженням пiзнавального компонента, рiзними по­зицiями, якi вiдстоюють конфлiктуючi сторони. Насправдi цiлi можуть бути спiльними, у цьому разi необхiдно виявити та усвiдомити розбiжностi в розумiннi цiлей. У будь-якому випадку треба вiдмежувати цiлi, що пов'язанi з мiжособистiсною взаємодiєю (особистi домагання, стилi поведiнки), вiд цiлей соцiальної взаємодiї (вирiшення виробничих за­вдань, виконання функцiональних обов'язкiв, визначення стратегiй управлiння органiзацiєю). В першому випадку ми ставимося до людини як до особистостi, в другому — як до виконавця певних соцiальних функцiй. А це визначає стра­тегiю розв'язання конфлiкту. 3. Розв'язання конфлiкту з урахуванням його функцiй. Учас­никiв конфлiкту треба переконати в тому, що стосунки мiж ними можна владнати шляхом обмiну думками, уточнення позицiй тощо. 4. Розв'язання конфлiкту з урахуванням емоцiйно-пiзна­вального стану учасникiв полягає в тому, щоб показати нега­тивний вплив емоцiйного напруження на учасникiв конф­лiкту. Знижується рiвень критичностi мислення, що призводить до необґрунтованих дiй, емоцiйний стан негативно впли­ває на взаємодiю, зумовлює неадекватне взаєморозумiння. Пiд впливом емоцiй конфлiктна ситуацiя сприймається як така, що загрожує позицiї людини в групi, а це спонукає до крайнiх дiй з метою збереження свого статусу. Конфлiкт починає поширюватися, вiн поглинає дедалi бiльше членiв органiзацiї, деформує усталенi стосунки. 5. Розв'язання конфлiкту з урахуванням властивостей його учасникiв. Конфлiкти нерiдко виникають унаслiдок невмiлих дiй керiвника, неадекватного стилю його дiяльностi, психо­логiчної некомпетентностi. Причинами конфлiктних ситуа­цiй можуть слугувати специфiчнi риси характеру, особистiснi властивостi членiв групи. 6. Розв'язання конфлiкту з урахуванням його можливих наслiдкiв. Знання про можливi варiанти та наслiдки завер­шення конфлiктiв допомагають вибрати найкращi засоби впливу на конфлiктуючi сторони. Наслiдки конфлiктiв за­лежно вiд їхнього змiсту: 1) повна лiквiдацiя конфронтацiї через взаємне примирення; 2) зникнення конфронтацiї, ко­ли один з учасникiв перемагає, а iнший визнає себе перемо­женим або коли обидвi сторони програють чи задовольня­ють свої домагання; 3) послаблення конфлiкту взаємними поступками; 4) трансформацiя конфлiкту, перехiд його в змiнений або принципово новий конфлiкт; 5) поступове згасання конфлiкту; 7. Розв'язання конфлiкту з урахуванням етики стосункiв конфлiктуючих сторiн. Будь-який конфлiкт має розв'язува­тися вiдповiдно до етичних норм. У виробничих органi­зацiях завжди виникають певнi розбiжностi, суперечки, конф­лiкти щодо вирiшення виробничих питань, зумовленi роз­бiжностями в розумiннi завдань, методiв їхнього вирiшення. Наявнiсть дiлових конфлiктiв є умовою ефективної дiяль­ностi органiзацiї. Статусний бiк дiлового конфлiкту стосу­ється умов та принципiв вiдносин керiвника й пiдлеглого, старшого та молодшого за вiком, бiльш або менш компетен­тного та ш. Дiловий конфлiкт спирається на обмiн думками i пов'язаний з низкою етичних умов. Це взаємне прагнення слухати, адекватно сприймати iнформацiю. Важливу роль тут вiдiграють рефлексiя та емпатiя. Етика доказiв змушує спиратися не тiльки на логiку думки, а й на поважне став­лення до опонента. Етика критики спрямовує її не на осо­бистiсть опонента, а на аналiз справи. Етика згоди має на метi досягнення ефективного результату, пiдкрiплення вза­ємних симпатiй. Висновок. Глибокi i складнi процеси в сучасному українському суспiльствi соцiальна криза, трансформацiя соцiальної структури, полiтичнi i духовнi змiни, соцiальнi конфлiкти - вiдбуваються в суспiльствi перехiдного стану. Сучасна криза українського суспiльства є однiєюз самих глибоких i тривалих в нашiй iсторiї. Конфлiктами охопленi всi сфери життя суспiльства. Найбiльш небезпечними є конфлiкти в полiтичнiй сферi, особливо в сферi влади, соцiально-економiчних i мiжнацiональних вiдносин. Розумiння їх природи, причин виникнення i розвитку допоможе виробити правила поведiнки i шляхи урегулювання. Цiлiснiсть України як держави, стабiльнiсть в суспiльствiнабувають прiоритетне значення в способах регулювання конфлiктiв. Лiтература. 1. “ Соцiологiя. Курс лекцiй” Пiд ред. Є. Безбородько – К.,1994. 2. «Соцiологiя». С. С. Фролов «Логос»., М., 1996 р. 3. «Соцiологiя» Учбова допомога. «Знання»., М., 1995 р. 4. «Социология» А. А. Радугин., К. А. Радугин «Центр»., М., 1997.. "Соцiологiя конфлiкту" А. Г. Здравомислов АТ «Аспект прес»., М., 1994 "Конфлiктологiя" И. С. Веренко., М., 1990 7. “Социология”, - Назарова Н. С. , -Од.. 1992г. 8. Соцiологiчний довiдник. – К.: Полiтiздат України, 1994р. 10. Харчева В. Г. Основи соцiологiї: Пiдручник. -М.: Лотос,1997 11. Зигерт В., Лонг Л. Руководитель без конфликтов. Москва, 1990. 12. Москвичев С. Г. О личности руководителя и мотивации его деятельности. Киев, 1994. 13. Советы психолога менеджеру / Под ред М К Тутушкиной Санкт-Петербург, 1994