Концепцiя Р. Мертона - явнi та латентнi функцiї соцiальних iнститутiв
Концепцiя Р. Мертона - явнi та латентнi функцiї соцiальних iнститутiв
Змiст
Вступ
2. Сутнiсть соцiальних iнститутiв
3. 1 Явнi функцiї соцiальних iнститутiв
Висновок
Вступ
Роберт Кiнг Мертон (1910-2002) - один з найбiльших представникiв структурно-функцiонального аналiзу в США. Мертон народився у Фiладельфiї, здобув вищу освiту в Темпльського та Гарвардському унiверситетах. Викладацьку дiяльнiсть вiн починав у Гарвардi (1936-1939), потiм у Тулейнском унiверситетi (Новий Орлеан, 1933-1941), а з 1941 р. його професiйна доля тiсно пов'язана з Колумбiйським унiверситетом в Нью-Йорку. Тут вiн працював з 1942 по 1970 р. заступником директора Бюро прикладних соцiальних дослiджень, а з 1976 р. очолював Центр соцiальних наук. З 1986 р. вiн був також професором Гентського унiверситету (Бельгiя), в 1957 р. обирався президентом Американської соцiологiчної асоцiацiї, в 1975-1976 рр.. був президентом Товариства соцiального вивчення науки, з 1971 по 1979 р. був головою Консультативної ради з освiти Меморiального фонду Дж. С. Гуггенхейма. Залишившись в Гарвардi пiсля захисту в 1936 р. докторської дисертацiї, вiн розробив тут теорiю поведiнки, що вiдхиляється, засновану на видiленнi рiзних типiв соцiальної адаптацiї. Серед його основних робiт видiляється концепцiя пiд назвою "Явнi та латентнi функцiї соцiальних iнститутiв".
Соцiальнi вiдносини є основним елементом соцiального зв'язку, який сприяє збереженню стiйкостi i внутрiшнiй єдностi груп. Вiдносини мають мiсце до тих пiр, поки партнери виконують свої взаємнi обов'язки. Тому для групи в цiлому важливо, чи всi iндивiди виконують свої обов'язки, як вони їх виконують i стiйкi вони. Для того щоб гарантувати стiйкiсть соцiальних вiдносин, вiд чого залежить iснування групи або суспiльства як цiлого, створена своєрiдна система установ, якi контролюють поведiнку членiв груп i суспiльства. Особливо важлива роль у цих системах "соцiального контролю" належить соцiальним iнститутам. Завдяки соцiальним iнститутам закрiплюються i вiдтворюються особливо важливi для суспiльства соцiальнi вiдносини. Соцiальнi iнститути так само, як i соцiальнi органiзацiї, виступають важливою формою соцiальної взаємодiї i одним з основних елементiв соцiальної культури суспiльства.
1. Інституцiйна структура
Коли ми говоримо про систему суспiльних iнститутiв, то чинимо соцiальне будову як комплекс взаємопов'язаних функцiональних сфер, в якому великi групи людей пiдроздiленi на колективи, виконують важливi для розвитку суспiльства завдання. Своєю дiяльнiстю вони постiйно культивують (вирощують, вiдновлюють, пiдживлюють, пiдтримують, розвивають) тканину суспiльних вiдносин, характер соцiальної органiзацiї, можливостi вiдтворення.
Для того щоб виник i розвинувся такий структурний елемент суспiльства, як соцiальний iнститут, потрiбнi особливi умови:
1) у суспiльствi повинна виникнути i поширитися якась потреба, яка, будучи усвiдомленою багатьма членами суспiльства (як загально соцiальна, або соцiо розумна), стає головною передумовою становлення нового iнституту;
2) повиннi бути в наявностi операцiйнi засоби задоволення цiєї потреби, тобто склалася система необхiдних для суспiльства функцiй, дiй, операцiй, приватних цiлей, що реалiзують нову потребу;
вiдрiзняють людей, що належать цьому iнституту).
кожен iнституцiйний комплекс реалiзує цiлу гаму базових потреб.
"соцiальний iнститут", але ще не дав йому визначення. Перш, нiж розглядати функцiї iнститутiв, необхiдно розглянути, в чому полягає їх сутнiсть.
2. Сутнiсть соцiальних iнститутiв
Поняття iнститут (вiд лат. Institutum - встановлення, установа) вживається в трьох значеннях: 1. Назва науково-дослiдних установ, а також багатьох спецiалiзованих навчальних закладiв 2. У дореволюцiйнiй Росiї - назва привiлейованих жiночих середнiх навально - виховних закладiв закритого типу для дочок дворян. Інститути шляхетних дiвчат почали вiдкриватися з другої половини XVIII ст. З iсторiї найбiльш вiдомий Смольний iнститут шляхетних дiвчат - перше в Росiї подiбний заклад для дочок дворян з 6 до 18 рокiв. Вiн був заснований в 1764 р. при Воскресенському Смольному жiночому монастирi в Петербурзi пiд назвою Виховне товариство благородних дiвиць, а пiсля Жовтневої революцiї вiдразу закритий. 3. Певна сукупнiсть установ, вiдповiдних соцiальнiй структурi суспiльства; сукупнiсть соцiальних норм та культурних зразкiв, якi визначають стiйкi форми соцiальної поведiнки у вiдповiдностi з цими правилами, - це соцiальний iнститут. Таким чином, як видно з вищенаведеного, поняття "iнститут" та "соцiальний iнститут" не одне i те ж, перше поняття ширше другого. Але в повсякденнiй свiдомостi у людей цi поняття тотожнi один одному, наприклад, частiше всього на питання, що таке "соцiальний iнститут", в першу чергу вiдповiдають, що це навчальнi заклади, в яких здобувають вищу освiту. Існують рiзнi концепцiї соцiальних iнститутiв, сукупнiсть усiх наявних трактувань поняття "соцiальний iнститут" можна звести до наступних чотирьох пiдставах: 1. Група осiб, що виконують певнi, важливi для всiх соцiальнi функцiї. 2. Конкретнi органiзованi форми комплексiв функцiй, якi виконують деякi члени групи вiд iменi всiєї групи. 3. Система матерiальних установи та форми дiй, що дозволяють iндивiдам виконувати громадськi безособовi функцiї, спрямованi на задоволення потреб або регулювання поводження членiв спiльностi (групи). 4. Соцiальнi ролi, особливо важливi для групи або спiльностi.
iнститут має свою мету дiяльностi. 2. Вiн чiтко визначає функцiї, права та обов'язки учасникiв iнституту аналiзувати взаємодiї для досягнення поставленої мети. Кожен виконує свою усталену, традицiйну для даного iнституту соцiальну роль, функцiю в рамках даного iнституту, завдяки чому всi iншi мають досить надiйнi та обґрунтованi сподiвання. 3. Соцiальний iнститут має певними засобами та установами для досягнення мети. Вони можуть бути як матерiальними, так i iдеальними, символiчними. 4. Інститут має певною системою санкцiй, що забезпечують заохочення бажаного i придушення не бажаного, що вiдхиляється. Таким чином, соцiальнi iнститути контролюють i впорядковують поведiнку iндивiдiв, вони заохочують дiї вхiдних у них осiб, якi узгоджуються з вiдповiдними стандартами поведiнки, i пригнiчують поведiнка, що вiдхиляється вiд вимог цих стандартiв.
Соцiальнi iнститути можна розглядати як з боку зовнiшньої, формальної структури, так i внутрiшньої, змiстовної дiяльностi. Зовнi соцiальний iнститут являє собою "сукупнiсть осiб, установ, постачених визначеними матерiальними засобами i здiйснюючих конкретну соцiальну функцiю. Зi змiстовної сторони - це певний набiр доцiльно орiєнтованих стандартiв поведiнки певних осiб у певних ситуацiях. Розглянемо як приклад юстицiю як соцiальний iнститут. Із зовнiшнього боку вона являє собою сукупнiсть осiб (суддi, адвокати, обвинувачi та iн), установ (прокуратури, суди та iн.), матерiальних засобiв (фiнанси, унiформа суддi, машини для перевезення ув'язнених та iн.), якi здiйснюють правосуддя, а з внутрiшньої ( змiстовної) - сукупнiсть стандартизованих зразкiв поводження правомочних осiб, що забезпечують дану соцiальну функцiю. Стандарти поведiнки даних осiб знаходять вираження в соцiальних ролях, характерних для системи юстицiї (роль прокурора, суддi, адвоката, присяжного засiдателя, укладеного i т. д.). Окрiм наявностi стiйкої внутрiшньої структури, соцiальнi iнститути вiдрiзняються рiзноманiттям i динамiчнiстю своїх функцiй.
Американський соцiолог Р. Мертон, багато зробив для становлення структурно-функцiонального пiдходу, першим пропонує розрiзняти "явнi" i "прихованi (латентнi)" функцiї соцiальних iнститутiв. Дана вiдмiннiсть функцiй було введено їм для пояснення певних суспiльних явищ, коли необхiдно враховувати не лише очiкуванi та спостережуванi слiдства, але невизначенi, побiчнi, вториннi. Термiни "явне" i "латентне" вiн запозичив у Фрейда, який використовував їх зовсiм в iншому контекстi. Р. Мертон пише: "В основi розмежування мiж явними i латентними функцiями лежить таке: першi вiдносяться до тих об'єктивних i навмисним наслiдкiв соцiальної дiї, якi сприяють пристосуванню або адаптацiї деякої певної соцiальної одиницi (iндивiдуум, пiдгрупа, соцiальна чи культурна система), другi належать до ненавмисних i неусвiдомленим наслiдкiв того ж самого порядку ". Як приклад Р. Мертон призводить ритуальнi танцi племенi Хопi по викликанню рясного дощу, що мають латентну функцiю змiцнення групової солiдарностi, пiдтримки стiйкостi i безперервностi племенi незалежно вiд того, чи пiде пiсля цього церемонiалу дощ чи нi.
3. 1 Явнi функцiї соцiальних iнститутiв
Явнi функцiї соцiальних iнститутiв носять навмисний характер i усвiдомлюються людьми. Зазвичай вони формально заявленi, записанi в статутах або декларованi, закрiпленi в системi статусiв i ролей (наприклад, прийняття спецiальних законiв або зведень правил: про освiту, охорону здоров'я, соцiальне забезпечення тощо), тому бiльш пiдконтрольнi суспiльству. Основний, загальною функцiєю будь-якого соцiального iнституту є задоволення соцiальних потреб, заради яких вiн був створений i iснує. Для здiйснення цiєї функцiї кожному iнституту доводиться виконувати ряд функцiй, що забезпечують спiльну дiяльнiсть людей, що прагнуть до задоволення потреб. Це такi функцiї; функцiя закрiплення i вiдтворення суспiльних вiдносин; регулятивна функцiя; iнтегративна функцiя; транслює функцiя; комунiкативна функцiя. Розглянемо бiльш детально, що означають цi функцiї.
1. Функцiя закрiплення та вiдтворення суспiльних вiдносин - це система правил i норм поведiнки, що закрiплюють, стандартизирующих поведiнку кожного члена iнституту i роблять це поведiнка передбачуваним.
2. Регулятивна функцiя - це вироблений соцiальним iнститутом шаблон поведiнки, норм i контролю, що регулює взаємини мiж членами суспiльства (тобто соцiальний iнститут, як елемент соцiального контролю).
3. Інтегративна функцiя - це процеси згуртування, взаємозалежностi i взаємо вiдповiдальностi членiв соцiальних груп, що вiдбуваються пiд впливом iнституто аналiзованих норм, правил, санкцiй i систем ролей.
4. Транслює функцiя - це передача соцiального досвiду приходить у соцiальний iнститут новим людям як за рахунок розширення соцiальних кордонiв iнституту, так i змiни поколiнь, для цього в кожному iнститутi передбачений механiзм, що дозволяє iндивiдам соцiалiзуватися до його цiнностей, норм i ролям.
Якщо iнститут не може впоратися з виконанням своїх явних функцiй, то його неодмiнно чекають дезорганiзацiя i змiни.
Латентнi (прихованi) функцiї, на вiдмiну вiд явних, не запланованi заздалегiдь, носять ненавмисний характер i їх наслiдки усвiдомлюються не вiдразу i не завжди (якщо навiть усвiдомлюються i зiзнаються, то вважаються побiчним продуктом), а часом i зовсiм залишаються неусвiдомленими до кiнця. Дуже часто на практицi деякi iнститути продовжують iснувати, хоча вони не тiльки не виконують своїх функцiй, але i деколи навiть перешкоджають їм. Це є доказом того, що у даного iнституту iснують прихованi функцiї, якi задовольняють потреби певних соцiальних груп. Найчастiше подiбне явище можна спостерiгати серед полiтичних iнститутiв, у яких латентнi функцiї розвиненi в дуже великiй мiрi. Хоча латентнi функцiї дуже важко розпiзнати, саме вони становлять особливий iнтерес для соцiолога. Р. Мертон пiдкреслював, що, якщо соцiолог обмежує себе вивченням тiльки явних функцiй, вивчаючи проблему, досягне та чи iнша органiзацiя чи установа, створенi для певних цiлей, свої цiлi, то вiн "перетворюється на вправного реєстратора вже вiдомих систем поведiнки. Його оцiнки та аналiз обмеженi питанням, поставленим перед ним не теоретиком, людиною справи, наприклад, чи отримаємо ми такi-то i такi-то результати вiд введення нової системи оплати. Але озброєний поняттям прихованої функцiї соцiолог направляє своє дослiдження саме в ту область, яка є найбiльш обiцяє для теоретичного розвитку соцiологiї. Вiн розглядає вiдомий (або планований) вид соцiальної практики, щоб встановити його прихованi, неусвiдомлюванi функцiї (звичайно, так само, як i явнi функцiї). Вiн розглядає, скажiмо, вiддаленi наслiдки нової зарплати для профспiлки, у якому складаються робочi , або ж наслiдки деякою пропагандистської кампанiї не тiльки для реалiзацiї поставленої перед нею мети збiльшення патрiотичного запалу, але i для її впливу на свободу вираження думок людьми в тому випадку, коли вони розходяться з офiцiйною полiтикою, i т. д. Коротше, ми вважаємо, що специфiчний iнтелектуальний внесок соцiолога полягає насамперед у вивченнi ненавмисних наслiдкiв (до яких вiдносяться прихованi функцiї) соцiальної практики, так само як i у вивченнi очiкуваних наслiдкiв (серед яких знаходяться явнi функцiї). Є пiдстави вважати, що саме в тому пунктi, де дослiдне увагу соцiологiв змiщується з площини явних у площину прихованих функцiй, соцiологи вносять свiй специфiчний i головний внесок у дослiдження суспiльства ".
"вiдкриття в областi прихованих функцiй представляють собою бiльший прирiст соцiологiчного знання, нiж вiдкриття в областi явних функцiй". Дуже часто вивчення латентних функцiй призводить до парадоксальних висновкiв. Наприклад, Т. Веблен, вивчаючи латентнi функцiї придбання, накопичення i споживання, у своїй книзi "Теорiя бездiяльного класу" (М., 1984) приходить до наступного парадоксу, люди купують дорогi товари не тому, що дорогi товари перевершують за якiстю iншi, бiльш дешевi товари, а саме тому, що вони дорогi i символiзують "фiнансову силу", "високий соцiальний статус", тобто виробництво предметiв споживання виконує i латентну, приховану функцiю - задовольняє потребу людей у пiдвищеннi власного престижу.
функцiї; в iнституту на рiзних щаблях розвитку суспiльства можуть вiдпадати однi i виникати новi функцiї, або значення однiєї i тiєї ж функцiї може з часом або зростати, або зменшуватися; один i той же iнститут у рiзних суспiльно-економiчних формацiях може виконувати рiзнi функцiї. Вивчення суспiльства завжди було важким завданням, оскiльки люди складовi це саме суспiльство, були i залишаються iндивiдуальними, неповторними. Таким чином, це дуже ускладнювало вивчення суспiльства.
загальної стабiльностi. Для стабiльного суспiльства характерно:
• перевага формальних функцiй iнститутiв;
• незмiннiсть функцiй.
Для нестабiльного суспiльства характерно:
• амбiвалентнiсть (подвiйнiсть) функцiй;
• перетворення функцiй.
Таким чином, вивчення суспiльства в цiлому i соцiальних iнститутiв зокрема дуже складно i вимагає постiйного оновлення даних про розвиток суспiльства, його структуру та функцiї.
Список лiтератури
1) Волков Ю. Г., Мостова І. В. Соцiологiя: пiдручник для вузiв. / / Москва: Гардарiки, 2002
2) Голенкова З. Т., Коровiн В. Ф. Американська соцiологiчна думка: Тексти. / / Москва: изд. МДУ, 1994.
3) Новикова С. С. Соцiологiя: iсторiя, основи, iнституцiоналiзацiя в Росiї. / / Воронеж: НВО "МОДЕК", 2000.
4) Осипов Г. В. Історiя соцiологiї в Захiднiй Європi i США. Пiдручник для вузiв. / / Москва: Норма, 2001.
|
