Змiни в системi цiнностi росiян. Соцiальнi спiльностi
Змiни в системi цiнностi росiян. Соцiальнi спiльностi
Змiст
Вступ
1. Змiни в системi цiнностей росiян
2. Соцiальнi спiльностi
Висновок
Вступ
Системi "людина - iндивiд - особистiсть - iндивiдуальнiсть" в набагато бiльшою мiрою, нiж будь-хто iнший, у розвитку (соцiалiзацiї та самореалiзацiї) властива автономнiсть, стiйкiсть, не часткова, а повна спадкоємнiсть i якiсне взаємозбагачення всiх її елементiв. У цiлому в процесi становлення та розвитку природно-людське зберiгається i перетворюється через, а не поза сутнiсно людського. Сказане дозволяє характеризувати особистiсть як утворене в процесi соцiально-iсторичного й онтогенетичного розвитку єднiсть загального (родового людини), окремого (iндивiда) i неповторно-особливого (iндивiдуальностi). Особистiсть є мiра розвитку та реалiзацiї родових властивостей людини в конкретнiй соцiальнiй реальностi. Такий пiдхiд лежить в руслi пошукiв шляхiв лiквiдацiї розриву мiж поняттями "людина" - "особистiсть" i синтезу рiзнорiдних, часто протилежних сегментiв соцiальної реальностi, якi виражають цi поняття. Однiєю з найбiльш значних характеристик особистостi є притаманна людинi система цiнностей, її еволюцiя протягом життя i залежнiсть вiд соцiальних умов, в якi ця особистiсть потрапляє.
Проблеми соцiальної структури завжди грали в соцiологiї ключове значення. Соцiальна спiльнiсть, як важливий елемент соцiальної структури, розглядається багатьма роздiлами соцiологiї. Взаємодiя, виникнення i розпад соцiальних спiльнот - основний показник соцiальної динамiки, розвитку соцiуму. Так, соцiокультурнi процеси пострадянського перiоду характеризувалися змiнами, як в iндивiдуальному, так i в масовiй свiдомостi.
Одним з таких змiн є загострення мiжнацiональних вiдносин, що посилюються економiчними i соцiальними проблемами, пережитими зараз колишнiми республiками СРСР, крiм того, вiдбулося формування «класiв», розшарування суспiльства за фiнансової забезпеченостi, чого не було ранiше, i це наклало свiй вiдбиток на систему цiнностей, мотивацiй кожного росiянина, що показує важливiсть вивчення соцiальних спiльнот на всiх рiвнях органiзацiї суспiльства.
1. Змiни в системi цiнностей росiян
Численнi дискусiї про те, що ж є базовим вихiдним поняттям для дослiдження такого феномена, як культура, дозволяють зробити висновок, що їм може бути такий важливий елемент суспiльної свiдомостi, як цiнностi. Не результат творчої дiяльностi, навiть не її процес, не кажучи про «речових» виразником матерiальної i духовної культури, а саме цiнностi, в яких концентрованому виглядi виражається сенс культури. У вiтчизнянiй соцiологiї цей пiдхiд найбiльш вдало сформулював Н.І. Лапiн. На його думку, «система цiнностей утворює внутрiшнiй стрижень культури, духовну квiнтесенцiю потреб та iнтересiв iндивiдiв i соцiальних спiльнот. Вона, у свою чергу, робить зворотний вплив на соцiальнi iнтереси i потреби, виступаючи одним з найважливiших мотиваторiв соцiальної дiї, поведiнки iндивiдiв. Таким чином, кожна цiннiсть i системи цiнностей мають двоєдине пiдстава: в особистiсть як само цiною суб'єктi i в суспiльствi як соцiокультурної системи ». Пострадянський перiод розвитку нашої країни характеризується значними змiнами в системi цiнностей росiян, що можна помiтити навiть на побутовому рiвнi.
У соцiологiї дуже часто використовується поняття базовi цiнностi, якi характеризують основнi орiєнтацiї людей як в життi в цiлому, так i в основних сферах їхньої дiяльностi - в працi, в полiтицi, в побутi i т. д. Тому цi базовi цiнностi, що мають предметний змiст, можуть бути основою для типологiзацiї як свiдомостi, так i поведiнки, i давати характеристику iнтелектуальному багатства людини. До базових цiнностей, якi формують особистiсть, вiдносяться: здоровий спосiб життя; нове «якiсть життя», що включає в себе змiну характеру працi та його сенсу, iнший розподiл iнтересiв мiж працею i дозвiллям - нову культуру дозвiлля тощо; гуманiстичний культура спiлкування мiж людьми, в якiй iнша людина - не засiб досягнення утилiтарних цiлей, а мета, самоцiль, стимулююча особистий iнтерес; нарештi, найбiльш важливе, - зростаюча потреба в самореалiзацiї особистостi, у творчостi, у розвитку здiбностей, у духовному збагаченнi i т. п.
Цi цiннiснi орiєнтири досить помiтнi i вiдзначаються вченими як одна з провiдних (хоча i суперечливих) тенденцiй. Вони ж вiдзначають не довго строковiсть цiнностей одностороннього егоїзму i зростання значення соцiальних форм спiлкування, духовної спорiдненостi, людинолюбства. Цiннiснi установки кардинально змiнюються, коли людина починає вiддавати перевагу «речовi» або духовнi форми багатства, хоча нi та, нi iнша автоматично не дає стiйкого соцiального стану. Бiльш того, соцiальнi цiннiснi орiєнтацiї, пов'язанi з речовою формою багатства, можуть пiдвищувати соцiальний статус, але не покращувати соцiальний настрiй.
З iншого боку, нерiдко й iнше протирiччя. Якщо орiєнтацiя на духовно-моральнi цiнностi не забезпечує мiнiмум чи декларований суспiльством достаток, то вiдбуваються серйознi колiзiї в соцiальному настрої людей. Так, за даними лабораторiї соцiальної психологiї НДІ комплексних соцiальних дослiджень Санкт-Петербурзького унiверситету, в iєрархiї цiннiсних орiєнтацiї населення найбiльш рiзко знизилося значення однiєї iз самих найважливiших у 60 - 80-тi роки цiнностей - «роботи» у формулюваннi «цiкава робота». Вона опустилася на 12-е мiсце з 2 - 3-го, яке займала на початку 80-Х рокiв. (Опитування в 1990 роцi охопив 1000 осiб - представникiв усiх соцiально-демографiчних груп населення С. -Петербурга.) У короткому списку з 9 цiнностей «матерiальний достаток» виявився на 3-му мiсцi (пiсля «здоров'я», «сiм'ї»). Виходили якiсь «ножицi»: люди виправдано хочуть жити в достатку, але при цьому головний засiб його досягнення - роботу - вiдносять у своєму життєвiдчування на заднiй план.
У ставленнi до працi система цiнностей росiян не раз зазнавала серйозних змiн. Незважаючи на те, що вiдразу пiсля Жовтневої революцiї прiоритетнiсть професiй фiзичної працi (з ним пов'язувалося положення в першу чергу робiтникiв i селян) постiйно пiдкреслювалася, престиж розумової працi продовжував залишатися значним, його роль високо оцiнювалася суспiльною свiдомiстю. Бiльш того, вiдчуженiсть мiж рiзними видами працi продовжувала зберiгатися. Помилково iнтерпретоване положення про провiдну роль робiтничого класу призвело до нiгiлiстичного вiдношенню до iнтелiгенцiї, що серйозно послабило iнтелектуальний потенцiал країни. У результатi постраждав престиж як розумового, так i фiзичної працi.
Професiї фiзичної працi з офiцiйної точки зору визнавалися прiоритетними, а на практицi, в громадськiй думцi вважалися менш гiдними. У той же час люди розумової працi нерiдко вiдчували свою незначнiсть у соцiальному i полiтичному планi. Деформований, спотворене уявлення про працю розумовому i фiзичному працю призвело до дивних парадоксiв. Так, дослiдженнями, проведеними ще в 60-70-х роках вiдомим вченим соцiологом В. М. Шубкiньм, було доведено, що «сходи» професiй i «сходи» домагань фактично були протиставленi один одному: бажання стати космонавтом, артистом, ученим-фiзиком i т. д. багато разiв перевищувало потребу суспiльства в цих кадрах. Потреба ж у працiвниках масових професiй не пiдкрiплювалася реальним бажанням людей займатися цими видами працi. Але, тим не менш, об'єктивний процес розвитку народного господарства невблаганно приводив їх суб'єктивнi устремлiння у вiдповiднiсть з тим, що насправдi було необхiдно суспiльству.
10% найбiльш високоприбуткового населення зосередилося 34% грошових доходiв. У 20% населення Росiї, що має високi доходи, в серединi 90-х рокiв зосередилося 46% грошової маси країни, у 20% росiян з низьким достатком-в 10 разiв менше. За оцiнками Всесоюзного центру рiвня життя при Мiнпрацi РФ, 10% найбiльш забезпечених верств населення мали доходи в 1996 роцi, в 15 разiв перевищують доходи 10% найменш забезпечених. Досвiд iнших держав свiдчить, що десятиразова рiзниця в доходах найбагатших i найбiднiших верств населення є критичним показником, перевищення якого загрожує соцiальними i полiтичними потрясiннями в суспiльствi. Розрив у рiвнях зарплати 10% найменш оплачуваних працiвникiв i 10% найбiльш, оплачуваних досяг в 1994 роцi 27 разiв. У промислово розвинених країнах така диспропорцiя не перевищує 6-8 разiв. У результатi, незважаючи на те, що в системi цiнностей багатство займає провiдне становище, ставлення до заможних людей скорiше негативне.
спiльного з подiлом їх на позитивнi i негативнi. Мова йде про iнше: рiзнi люди по-рiзному ставляться до одних i тих же цiнностей, вибудовують їх iєрархiю в своїй свiдомостi. У цьому полягає одна з труднощiв розумiння та вивчення цiннiсної свiдомостi. Подолання цих труднощiв є однiєю з найважливiших завдань соцiологiї культури.
чи незгоду, схвалення або заперечення цiнностей - залишилися майже незмiнними. Як у 1990, так i в 1994 роцi в групу схвалюваних потрапили судження з ключовими словами: самоцiннiсть життя, свобода, турбота про ближнiх i слабких, взаємодопомога, спокiйна совiсть i iн. У числi заперечуваних виявилися самовiльне позбавлення життя iншої людини, життя для себе ( а не для нащадкiв), рiвнiсть доходiв, боротьба до перемоги над опонентами, владу над iншими людьми i т. д.
i соцiологам, оперувати поняттями «матерiальнi» i «культурнi потреби», якi, у свою чергу, можуть бути класифiкованi за рiзними пiдставами.
Очевидно, що базовi потреби формуються в процесi первинної соцiалiзацiї iндивiда, до 18-20 рокiв, а потiм залишаються досить стабiльними, зазнаючи iстотнi змiни лише в кризовi перiоди життя людини та її соцiального середовища. Подальшi змiни в життi зачiпають не стiльки складу, скiльки структуру цiнностей, тобто їх iєрархiчнi спiввiдношення мiж собою в iндивiдуальному, груповому та суспiльнiй свiдомостi: однi цiнностi отримують бiльш високий статус або ранг, iншi стають менш значимими. Так, в умовах кризової економiки Росiї рiзко впала цiннiсть моральних норм поведiнки - їх замiнила пристрасть до наживи, до збагачення будь-якою цiною, до рiзкої девальвацiї понять честi, совiстi, боргу. Але одночасно зросла значимiсть таких рис особистостi, як самоповага, самостiйнiсть, незалежнiсть.
а також у певних засобах задоволеннi своїх смакiв i нахилiв.
І хоча кiно i телебачення займають у них досить значне мiсце в дозвiллi, однак це ще не говорить про глибину i розвиненiсть культурних потреб як таких. При такому пiдходi до дослiдження культури фiксуються форми залучення до неї, але їх iнтенсивнiсть i якiсть не розкриваються.
Аналiз культурних потреб показує, що вони перебувають у прямiй залежностi вiд доходiв населення. При всiх приватних вiдхиленнях сам по собi зростання матерiальної забезпеченостi зумовлює зростання iнтересу i витрат на духовне споживання. Якщо гак званi первиннi культурнi потреби (в телебаченнi, радiо, вiдеотехнiки, магнiтофонах) практично однаковi для сiмей з рiзними доходами, то iншi атрибути культури (наприклад, бiблiотека), що виконують бiльш складну культурну функцiю - функцiю iнтелектуального та естетичного розвитку, дуже диференцiюються: вони залежать вiд доходiв, соцiального стану, професiйної дiяльностi. Разом з тим високий дохiд у бiльшостi випадкiв пов'язаний з такими витратами, як придбання автомашини, дачi, вiдеотехнiки, пiдкреслюють статусне положення людини в системi матерiальних, а не духовних цiнностей.
речами утилiтарного властивостi. Але в той же час дуже слабо розвинена потреба в предметах високого естетичного рiвня.
фонди дублюють один одного, а багато новинок лiтератури купуються з великими труднощами. У музеях демонструється лише 14% експонатiв, величезнi запасники накопиченi в художнiх музеях, вивезення їх та експозицiї за межами культурних центрiв практично не виробляються.
Одна з проблем розвитку духовних потреб - це перекоси в способах їх задоволення. У 70-80-тi роки фiксувався так званий книжковий голод. Ситуацiя була така, що в особистих бiблiотеках накопичилося понад 40 млрд. книг, тобто в 10-12 разiв бiльше, нiж у всiх державних, колективних та громадських бiблiотеках. 90-тi роки принесли iншi проблеми. Книжкова справа в чому виявилося у владi масової культури, низькопробних смакiв. У той же час наукова i художня лiтература виявилася не по кишенi багатьом потенцiйним споживачам.
Аналiз сучасних потреб дозволяє стверджувати, що за останнiй час зрiс темп появи нових i диференцiацiї старих потреб. І справа швидше не в тому, що люди не мали цих потреб, а в тому, що їх задоволення стримувалося самими рiзними обмеженнями, надуманими заборонами, орiєнтацiєю на те, що нiби з одного центру можна регулювати смаки i нахили людини.
пропагуватися за допомогою засобiв масової iнформацiї порнографiя, патологiчнi нахили. Є й iншi витрати в розвитку культури, зокрема у виглядi рiзних проявiв молодiжної субкультури - хiпi, панки, рокери i т. п. Свобода творити привела i до пожвавлення далеко не безперечних течiй в художнiй творчостi.
У той же час, очевидно, що в умовах становлення нової моралi важливе значення має не заборона, а постiйна пiдтримка iстинних духовних цiнностей у розрахунку на те, що час внесе поправки в проблему цiнностей людини.
Соцiальна спiльнiсть чи соцiальна група є ключовим елементом соцiальної структури. Р. Мертон розумiє пiд групою сукупнiсть людей, якi певним чином взаємодiють один з одним, усвiдомлюють свою приналежнiсть до даної групи i вважаються членами цiєї групи з точки зору iнших. Такi характеристики властивi безлiчi груп, проте далеко не всiм. Скорiше це риси так званих первинних i лише певною мiрою вторинних груп.
Первинна група складається з невеликого числа людей, мiж якими встановлюються прямi контакти, що вiдображають багато аспектiв їхньої дiяльностi, тобто дiють безпосереднi, особистi зв'язки (сiм'я, група друзiв, дослiдницька група i т. д.). Вторинна група утворюється з людей, мiж якими майже вiдсутнi емоцiйнi зв'язки, їх взаємодiя зумовлена прагненням до досягнення певних цiлей. У таких групах основне значення надається не особистiсним якостям людей, а їх умiнню виконувати певнi функцiї. Саме так формуються i дiють соцiальнi органiзацiї пiдприємств iз своїми пiдроздiлами i посадовими iєрархiями. Особистiсть кожного з людей майже нiчого не означає для органiзацiї. Оскiльки ролi у вториннiй групi чiтко визначенi, часто її члени дуже мало знають один про одного. У соцiальнiй органiзацiї пiдприємства не тiльки ролi, а й способи комунiкацiї чiтко визначенi. Але i в цих знеособлених вторинних групах утворюються на основi неформальних вiдносин новi первиннi групи.
Однак далi мова пiде про iншi соцiальнi групи, якi вiрнiше було б назвати соцiальними спiльнотами. У вiтчизнянiй традицiї соцiальними групами називають соцiальнi класи, шари та iншi великi одиницi макро - соцiальної структури всього суспiльства, а також одиницi мезо - соцiальної структури територiальних спiльнот (мiста, агломерацiї i т. д.). По вiдношенню до всiх них «соцiальна група» - родове, збiрне поняття. У контекстi соцiологiї нерiвностi саме цi групи мають визначальне значення.
Соцiальнi групи макро - та мезо - рiвня об'єднанi спiльнiстю стiйких i вiдтворюються властивостей i спiвпадаючими iнтересами своїх членiв. Вони виконують (в силу притаманних їм властивостей) певнi функцiї, без яких данi групи не можуть iснувати (вiдтворюватися). Соцiальнi групи як елементи соцiальної структури в кожен даний момент розвитку суспiльства є в певному й доступному для огляду кiлькостi, але нескiнченно безлiч їх зв'язкiв, їх взаємин i т. д., тобто все те, що робить соцiальну структуру сутнiсною характеристикою конкретно-iсторичного соцiального органiзму. А визначальним у соцiальнiй структурi є характер взаємозв'язку елементiв.
Соцiальнi спiльностi (групи) можна роздiлити на статистичнi i реальнi. Практикуючi соцiологи частiше мають справу зi статистичними групами, тобто видiленими за будь-якої пiддається вимiрюванню характеристицi. (Наприклад, городяни - це люди, якi живуть у поселеннях, формально зареєстрованих як мiста.) Реальна ж група володiє, як правило, набором характеристик, за якими ховається iманентна даного соцiального суб'єкту сутнiсть. (Городянами вважаються люди, що живуть у мiстi i провiднi мiський спосiб життя з високим ступенем рiзноманiтностi трудової та дозвiльної дiяльностi, переважно iндустрiальним та iнформацiйним працею, високої професiйної та соцiальної мобiльнiстю, високою щiльнiстю людських контактiв при анонiмностi i формалiзованностi спiлкування i т. д.). Ясно, що при цьому статистична група «городяни» лише якоюсь своєю частиною вiдповiдає критерiю урбанiзованостi, тобто не всi живуть у мiстi вiдносяться до реальної групi «городян».
Реальнi групи виступають суб'єктами i об'єктами реальних вiдносин (влади, експлуатацiї i т. д.). Вони мають iнтересами, якi можна вимiряти; взаємної iдентифiкацiєю; загальними рисами ментальностi; схожою мотивацiєю; символами; стилем життя; для них характернi саме вiдтворення, вiдмiнна вiд iнших груп система соцiальних зв'язкiв.
Термiн «група» зазвичай застосовують до таких сукупностям людей, члени яких найчастiше взаємодiють один з одним, нiж з людьми ззовнi, але це не означає, що всi вони знаходяться в прямому контактi, як члени первинних груп. І вiтчизнянi, i зарубiжнi дослiдження пiдтверджують, що, скажiмо, рольовi вiдносини мiж керiвниками i пiдлеглими вiдрiзняються вiд вiдносин мiж пiдлеглими, що вiдмiнностi в соцiально-економiчному статусi перешкоджають дружнiм вiдносинам i складанню шлюбних зв'язкiв. Дружнi стосунки переважають мiж членами однiєї i тiєї ж групи (етносу, класу, прошарку).
пiдтримку процесiв функцiонування суспiльства як системи взаємодiї груп. З їх допомогою групи з рiзними (в тому числi антагонiстичними) iнтересами iнтегруються в стабiльне суспiльство. Запити соцiальної спiльностi обмежуються в межах певної частки ресурсiв, переводяться в еталони, моделi, стандарти належної поведiнки представникiв (членiв) спiльностi. Засвоєння i використання соцiальних норм є умовою формування iндивiда як представника тiєї чи iншої соцiальної спiльностi (групи).
дана група i за якими вона вiдокремлюється вiд iнших груп , що видiляються з того ж критерiю. Зони трансгресiї поступово переходять в зони тяжiння iнших «ядер».
«ядро групи» - це сукупнiсть типових iндивiдiв, найбiльш повно поєднують властивi цiй групi характер дiяльностi, структуру потреб, цiнностi, норми, установки i мотивацiї. Тому ядро є концентрованим виразником всiх соцiальних властивостей групи (спiльностi), що визначають її якiсну вiдмiннiсть вiд всiх iнших. Немає такого ядра - немає i самої групи (спiльностi).
Ядро групи являє собою одночасно i iсторично рухоме, i вiдносно стiйке у часi соцiальне утворення. Воно може або зникнути взагалi (у тому випадку, коли зникає даний вид дiяльностi або дана рiзновид цiннiсних уявлень), або придбати нову якiсть пiд впливом iманентних змiн у змiстi дiяльностi або (i) цiннiсних уявлень. Однак внаслiдок того, що зазвичай темп цих змiн аналогiчний (або зiставимо) з темпами змiн iнших соцiальних груп, зберiгаються i якiсну вiдмiннiсть цiєї групи людей вiд iнших, i «соцiальна дистанцiя», i характер мiж групових вiдносин.
Соцiальна група не збiгається з сумою iндивiдiв, що володiють подiбними функцiями i властивостями. Ще менше пiдстав ставити знак рiвностi мiж нею i людьми з подiбним (або одним i тим же) статусом. Як наукова абстракцiя i реальнiсть, соцiальна група є носiєм системних якостей, що не зводиться до характеристик iндивiдiв, що входять до її складу. Цi якостi виводяться з аналiзу всiєї суспiльно-iсторичної практики розвитку i функцiонування конкретного суспiльства. Вони розкривають мiсце групи в системi вiдносин у суспiльствi, її функцiї в економiцi, культурi, полiтицi, iдеологiї, а також тенденцiї її розвитку, її минуле i майбутнє. Системне якiсть груп проявляється в не перетинання їх ядер. На емпiричному рiвнi це виявляється у формах i iнтенсивностi дiй людей, актах реальної поведiнки, типових для представникiв даної i тiльки даної групи. Системнi якостi групи вимагають тривалого часу для придбання властивостей, властивих iндивiдам, якi входять в ядро спiльностi. Ця тривалiсть не може бути визначена апрiорно, її можна встановити лише в результатi дослiдження.
Таким чином, реальна група, на противагу статистичної сукупностi людей, видiлених за якою-то окремо взятому ознакою, є соцiальна цiлiснiсть, яка характеризується спiльнiстю умов iснування, причиновзаємопов'язаними подiбними формами дiяльностi в рiзних сферах життя, єднiстю норм, цiнностей, рис образу життя.
Особливим видом реальних груп є етноси, про етнiчнi групи. На територiї сучасної Росiї живуть представники понад ста нацiй, народностей i етнiчних груп. Етнiчну спiльнiсть можна визначити як особливу iсторично виникла форму соцiальної угруповання людей. Основними умовами її виникнення є спiльнiсть територiї i мови, звичайно виступаючих потiм i в якостi ознак етнiчної спiльностi. Нерiдко, наприклад, при додаваннi нацiй Америки, спiльнiсть мови досягалася в ходi розвитку господарських, культурних та iнших зв'язкiв мiж рiзномовними компонентами, тобто являє собою не стiльки передумову, скiльки результат етногенезу.
В якостi додаткових умов або факторiв складання етнiчних спiльнот може виступати спiльнiсть релiгiї, а також близькiсть компонентiв етносу в расовому вiдношеннi або освiту значних перехiдних (метисне) груп мiж рiзко рiзними в расовому вiдношеннi компонентами, як сталося, наприклад, при формуваннi бразильцiв, кубинцiв та iнших латиноамериканських нацiй. У ходi етногенезу пiд впливом рiзних факторiв, в тому числi особливостей природних умов етнiчної територiї, складаються характернi для етнiчної спiльностi риси матерiальної i духовної культури, побуту, групових психологiчних характеристик, поряд з цим виробляється етнiчна самосвiдомiсть, з'являється основна загальна самоназва - етнонiм, i всi цi елементи етнiчної спiльностi можуть бути також використанi в якостi її ознак.
Висновок
соцiальний структура спiльнiсть етнос
Розглядаючи проблему цiнностей в сучасному росiйському суспiльствi, не можна не вiдзначити, що, перш за все, цi проблеми пов'язанi з деградацiєю культурних цiнностей. Наша країна помiтно вiдстає в матерiальнiй забезпеченостi культурних потреб, в оцiнцi змiн, що вiдбуваються в художнiй культурi. Частка нацiонального доходу, що витрачається на культуру, зменшилася в кiлька разiв навiть порiвняно з перiодом перших п'ятирiчок. Порiвняння з показниками розвитку культури iндустрiальних капiталiстичних країн також не на користь нашої країни. Однак матерiальна забезпеченiсть культури - це тiльки частина проблеми, iнша - i бiльш важлива - полягає в тому, що духовна культура перестала бути однiєю з визнаних цiнностей, втратила свiй атрибутивний статус при формуваннi особистостi.
Соцiальна структура суспiльства - досить динамiчне явище, в розумiння якого повиннi постiйно вноситися корективи. З нових пiдходiв до пояснення цiєї структури варто вiдзначити аналiз груп (Л. А. Гордон i А. К. Назимова), пов'язаних з до iндустрiальним, iндустрiальним i науково-iндустрiальним виробництвом, що дає можливiсть бiльш чiтко уявити все рiзноманiття соцiальних груп, професiйно i iншим чином диференцiйованих, що iснують у нашому суспiльствi. Дуже важливою характеристикою соцiальної диференцiацiї є розшарування росiйського суспiльства за доходами. Дослiдження соцiальних груп мають важливе значення для розвитку соцiологiї як науки, а також для запобiгання можливих конфлiктiв мiж соцiальними групами, що загрожують порушенням соцiальної стабiльностi.
Список використаної лiтератури
1. Капiтонов Е. А. Соцiологiя ХХ столiття - Ростов-на-Дону: Фенiкс, 1996. – 512с.
2. Кравченко А.І. Введення в соцiологiю: навчальний посiбник. - М.: Нова школа, 1995 р.
4. Смелзер Н. Соцiологiя. - М.: Думка, 1994. - 688 с.
7. Тощенко Ж. Т. Соцiологiя. Загальний курс. - М.: Прометей, 1999. – 512с.
10. Шилiна Л. М. Потреби, культура споживання i цiннiснi орiєнтацiї особистостi (соцiологiчний аспект). М., 1988.
|
