Дiяльнiсть соцiальних служб по захисту безробiтних
Вступ
Однiєю з найсерйознiших проблем, породжених в процесi реформування росiйської економiки, є банкрутство пiдприємств, ускладнення соцiально-трудових вiдносин (особливо у зв'язку з проведеною приватизацiєю). Велика кiлькiсть працездатних i професiйно пiдготовлених фахiвцiв опиняються в незвичних для себе умовах соцiально-психологiчної невизначеностi.
Мають гарну освiту i досвiд фахiвцi (особливо молодi) нерiдко насилу знаходять роботу, вiдповiдну їх здiбностям (часто не за профiлем професiйної освiти i колишньої роботи). По-перше, вони погано орiєнтуються на ринку працi i не можуть визначити стратегiю своєї поведiнки, а, по-друге, керiвники пiдприємства не вмiють оцiнити або не затребують їх знання та досвiд. Таким чином, величезний особистiсний та професiйний потенцiал значної частини населення залишається незатребуваним суспiльством.
Наданням допомоги молодим працiвникам та членам їх сiмей, рiшенням виховних проблем довгi роки займалися партiйнi, комсомольськi, профспiлковi органiзацiї, якi хоча i в неповноцiнному варiантi, але в якiйсь мiрi знiмали багато проблем, виконували роль соцiальних служб.
В даний час роль цих органiзацiй (в тому числi, на жаль, часто i профспiлкових) зведена нанiвець, новi ж соцiальнi структури, бiльш адекватнi специфiцi сучасних ринкових вiдносин, умов виробничої сфери та особливостям конкретних пiдприємств, тiльки створюються.
Втома вiд тривалої кризи, блокада життєво важливих цiлей, невпевненiсть у завтрашньому днi позбавляють молодь психологiчної стiйкостi, знижують вольовi iмпульси, сприяють розвитку особистiсної емоцiйної незадоволеностi, соцiальної пасивностi.
Це актуалiзує питання активiзацiї соцiальної роботи у виробничiй сферi, розробки рiзних варiантiв її здiйснення стосовно трудящим тiєї чи iншої групи пiдприємств, установ.
Актуальнiсть даної теми зумовлена сучасним станом соцiального захисту безробiтних i стрiмким зростанням самої безробiття в провiнцiйних мiстах Росiї.
Мета дослiдження: розглянути дiяльнiсть служб у захистi безробiтних в Росiї.
Об'єкт вивчення: безробiття серед громадян.
Предмет вивчення: професiйна дiяльнiсть соцiальних служб щодо захисту безробiтних.
• Розглянути проблеми зайнятостi населення;
• Охарактеризувати дiяльнiсть соцiальних служб щодо захисту безробiтних на прикладi аналiзу роботи служби зайнятостi
Методи дослiдження: аналiз наукової лiтератури; порiвняльно-порiвняльний аналiз.
Структура роботи: робота складається зi вступу, двох параграфiв, висновкiв, списку використаної лiтератури.
1. Проблеми зайнятостi населення
Перехiд до ринку неминуче викликає значне зростання рiвня безробiття, про що свiдчить, зокрема, досвiд схiдноєвропейських країн, що пройшли або проходять шлях становлення ринкових вiдносин. Це ж пiдтверджує i практика суспiльних перетворень в Росiї.
Ринок, як i будь-який iнший соцiальний iнститут, має i позитивнi i негативнi сторони. Ринок – один iз регуляторiв суспiльних вiдносин, i без ринку не обiйтися, поки iснує товарне виробництво. Однак не треба забувати про його негативнi наслiдки: вiдтворення iстотного нерiвностi, посилення диференцiацiї в суспiльствi, орiєнтацiя не на виробництво соцiально необхiдних товарiв, а на задоволення запитiв груп населення, якi мають грошi. Все це не сприяє загальної зайнятостi населення.
Безробiття зумовлюють рiзнi фактори (7, 423): науково-технiчний прогрес зумовлює скорочення, перш за все працiвникiв ручної працi; структурнi змiни в економiцi викликають зменшення числа зайнятих в окремих галузях виробництва; пiдвищення продуктивностi працi також веде до зменшення числа зайнятих; скорочення живого працi сприяє дiю закону економiї часу. В умовах загострення екологiчних проблем закриваються також деякi виробництва, що забруднюють навколишнє середовище. Все це об'єктивнi фактори, що мають мiсце у всiх країнах незалежно вiд їх економiчної системи.
Однак у перехiдний перiод на перший план виступають чинники iншого порядку, якi обумовленi, як, наприклад, нинi в Росiї, рiвнем i характером складних ринкових вiдносин. Серед них: приватизацiя, акцiонування пiдприємств, оренда тощо, що ведуть до оптимiзацiї чисельностi зайнятих; лiквiдацiя або скорочення збиткових i нерентабельних пiдприємств та iн В умовах системної кризи в країнi проблеми безробiття загострюються через рiзке падiння виробництва (до 50% i бiльше в рiзних галузях) i дестабiлiзацiї економiки (внаслiдок мiжнацiональних конфлiктiв), в результатi конверсiї вiйськового виробництва та скорочення збройних сил. Крiм того, до загострення веде соцiальна полiтика держави, що захищає iнтереси, перш за все заможних, якi розбагатiли верств населення (7, 424).
Для вирiшення проблем безробiття важливо визначити її сутнiсть, знати основнi форми. Безробiття розумiється як вiдсутнiсть роботи для працездатних, а безробiтним вважається той, хто може працювати, але не працює (7, 424). Безробiття тiсно пов'язана з поняттями «зайнятiсть» i «зайнятий».
Видiляють рiзнi види i форми безробiття (7, 424).
До поточної безробiттю вiдносять не зайнятiсть у зв'язку з переходом працiвникiв з одного пiдприємства на iнше (фрикцiйна незайнятiсть).
ряду галузей i виробництв i т. д.
• Прихована (латентна) безробiття має мiсце в Росiї не тiльки в сiльському господарствi, але i в промисловостi. Це – надмiрна зайнятiсть, зумовлена рiзними причинами: прагненням зберегти кадри, зменшити кiлькiсть безробiтних, надати вiдповiдну матерiальну пiдтримку людей i т. д.
• Масове безробiття означає стан, коли велика кiлькiсть членiв суспiльства, здатних до працi, залишається без роботи.
• Застiйна форма безробiття характерна, як правило, для люмпенiзованих верств населення, тобто людей, якi вкрай нерегулярно працюють.
данi, як правило, заниженi в порiвняннi з даними профспiлок та iнших органiзацiй. Це стосується i Росiї. Так, Законом РФ «Про зайнятiсть населення в Росiйськiй Федерацiї» передбачено, що громадянин Росiї може вважатися безробiтним, якщо вiн втратив роботу або не має доходiв унаслiдок неможливостi отримати постiйну роботу в данiй мiсцевостi, зареєструвався у службi зайнятостi як здiбний i готовий працювати i пройти перепiдготовку для цього i дiйсно шукає роботу, причому ця служба не надала пропозицiй для постiйного працевлаштування протягом першого тижня з моменту його реєстрацiї (7, 425).
Як показують соцiологiчнi дослiдження, в числi безробiтних нинi в Росiї опиняються в першу чергу неквалiфiкованi та малоквалiфiкованi працiвники, якi не готовi до переквалiфiкацiї, працiвники нерентабельних, збиткових пiдприємств, «слабкi» демографiчнi групи (молодь, лiтнi працiвники, жiнки з дiтьми). Молодь, жiнки, працiвники перед пенсiйного вiку складають до 70% безробiтних i бiльше (7, 425).
Безробiття позначається, насамперед, на матерiальному становищi незайнятих, їх соцiально-психологiчному самопочуттi.
В умовах формування ринкових вiдносин державна полiтика в галузi зайнятостi повинна бути нацiлена на оптимiзацiю ринку працi, сприяння мобiльностi робочої сили, створення нових робочих мiсць, пiдготовку i перепiдготовку кадрiв.
В цiлому державна полiтика зайнятостi представлена двома основними напрямами (7, 425):
1) сприяння у працевлаштуваннi незайнятого населення i надання допомоги у професiйнiй пiдготовцi та перепiдготовцi;
2) стимулювання освiти гнучкого ринку працi.
статi, вiку, соцiального стану, полiтичних переконань, ставлення до релiгiї.
працi, вiльному волевиявленню у виборi виду зайнятостi, забезпечувати соцiальний захист у сферi зайнятостi.
Особливу увагу держава покликана придiляти тим групам i прошаркам населення, якi з тих чи iнших причин повнiстю або частково не вiдповiдають вимогам ринку: молодi; жiнкам, якi виховують дiтей дошкiльного вiку, дiтей-iнвалiдiв; самотнiм i багатодiтним батькам, якi мають неповнолiтнiх дiтей; iнвалiдам, особам перед пенсiйного вiку; бiженцям, вимушеним переселенцям; особам, звiльненим з виправних установ, а також тривалий час не мають роботи. Законом РФ «Про зайнятiсть населення в Росiйськiй Федерацiї» i iншими нормативними актами для таких груп населення передбачається створення спецiалiзованих пiдприємств i органiзацiй, створення додаткових робочих мiсць, особливий режим працi (неповний робочий тиждень, скорочений робочий день, робота вдома).
Державна програма забезпечення зайнятостi населення передбачає також децентралiзацiю промисловостi, переведення її в сiльськi райони та малi мiста, створення малих пiдприємств, розширення сфери обслуговування та iншi заходи.
Вiдповiдно до зазначеного вище законом до числа зайнятих належать громадяни, якi працюють за наймом або мають iншу оплачувану роботу, тимчасово вiдсутнi в зв'язку з непрацездатнiстю, вiдпусткою, пiдвищенням квалiфiкацiї, припиненням виробництва; пiдприємцi, фермери, особи, зайнятi iндивiдуальною трудовою дiяльнiстю, члени виробничих кооперативiв; обранi, призначенi або затвердженi на оплачувану посаду; проходять службу в Збройних Силах, внутрiшнiх та залiзничних вiйськах, органах державної безпеки i внутрiшнiх справ; працездатнi громадяни, якi навчаються в загальноосвiтнiх школах, професiйно-технiчних училищах, а також проходять очний курс навчання у вищих, середнiх спецiальних та iнших навчальних закладах, включаючи навчання за напрямом федеральної державної служби зайнятостi населення (7, 427).
людини. Серед цих наслiдкiв збiльшення смертностi вiд серцевих захворювань, зростання числа самогубств i вбивств, чисельностi пацiєнтiв у психiатричних закладах, погiршення стосункiв у сiм'ї, зростання злочинностi i т. д.
Люди гостро переживають незатребуванiсть своїх знань, виробничого досвiду, перехiд з однiєї соцiальної групи в iншу. Дослiдженнями зафiксованi основнi психологiчнi якостi безробiтного: невисокий рiвень соцiальної смiливостi, поступливiсть, комфортнiсть, песимiстичнiсть i обережнiсть у поведiнцi; недовiрливiсть або скептицизм, стiйке маргiнальне емоцiйний стан.
Тому головним у соцiальнiй полiтицi є (тобто має бути) попередження масового безробiття, що забезпечується, насамперед, нормальним функцiонуванням суспiльства, його еволюцiйним розвитком. Допустимою вважається незайнятiсть в межах 2–5%. Хоча i в цьому випадку суспiльство несе певнi втрати: зростає обсяг допомоги з безробiття, функцiонують бiржi працi (центри зайнятостi), зростає масштаб громадських робiт, розширюються програми соцiального захисту i т. д. Однак масове безробiття (перевершує нормативну в 2–4 рази i бiльше) може з'явитися детонатором соцiального вибуху, що особливо небезпечно в сучасних умовах (7, 428).
Мiсцева влада, керiвники пiдприємств та установ намагаються своїми силами стримати зростання безробiття. Крiм зазначених вже вище заходiв (створення спецiалiзованих пiдприємств для окремих категорiй населення, використання надомних форм роботи, скорочений робочий день, неповний робочий тиждень), практикуються i вiдпустки без збереження заробiтної плати, надання фiнансової допомоги для розвитку саме зайнятостi, пiдприємництва, а також нових форм зайнятостi, встановлення квоти прийому окремих категорiй населення (молодi, iнвалiдiв i т. д.) на пiдприємствах. Дуже важлива така мiра, як введення пiльгових оподаткування та кредитiв пiдприємствам, що створює додатковi робочi мiсця для жiнок та молодi, iнших категорiй громадян.
Використовується проведення громадських робiт для окремих категорiй населення (звiльнених з мiсць ув'язнення, бомжiв i т. д.). Як правило, такi роботи загальнодоступнi, не вимагають тривалої спецiальної професiйної пiдготовки. Це догляд за дiтьми, старими, допомога в обслуговуваннi хворих, вирощування овочiв, робота в дитячих садах i т. д. Їх фiнансують пiдприємства, для яких виконуються цi роботи, а також використовуються кошти мiсцевого бюджету та державного фонду зайнятостi.
важливим органом надання соцiальної допомоги у працевлаштуваннi, соцiального захисту громадян, якi втратили роботу.
Служба зайнятостi має розгалужену мережу. У республiках, краях, областях, районах та мiстах створенi служби зайнятостi, пiдпорядкованi у своїй дiяльностi вищих органiв служби зайнятостi та вiдповiдним органам виконавчої влади. Вони фiнансуються за рахунок коштiв фонду зайнятостi.
Служби зайнятостi у своїй дiяльностi керуються конвенцiями i рекомендацiями, розробленими i прийнятими Мiжнародною органiзацiєю працi (МОП), створеної в 1991 р. (див.: МОП, Конвенцiї та рекомендацiї 1991–1996 рр.), Та вiдповiдними законами та нормативними актами Росiйської Федерацiї.
Центри зайнятостi всiх рiвнiв (типiв) вирiшують такi основнi завдання: збiр i поширення iнформацiї про попит та пропозицiю на мiсцевому ринку працi; консультування працiвникiв з питань професiйного навчання та працевлаштування; професiйна орiєнтацiя всiх груп населення, виплата допомоги по тимчасовiй не зайнятостi; консультування пiдприємцiв з проблем зайнятостi та використання робочої сили, надання допомоги в кадровому плануваннi пiдприємств; органiзацiя перепiдготовки вивiльняється з виробництва робочої сили.
Практика показує, що найважливiшою ланкою в дiяльностi служб зайнятостi є також соцiально-психологiчна робота з клiєнтами.
У дiяльностi служб зайнятостi велике значення має трактування поняття «безробiтнi». Таке трактування мiститься в Законi про зайнятiсть населення (7, 430). Вiдповiдно до цього закону безробiтними визнаються працездатнi громадяни, що не мають роботи i заробiтку, зареєстрованi в службi зайнятостi з метою пошуку пiдходящої роботи та готовi приступити до неї. При цьому не беруться до уваги оплата за виконання громадських робiт за направленням служби зайнятостi, виплата вихiдної допомоги i середнього заробiтку працiвникам, вивiльненим з пiдприємств, установ та органiзацiй у зв'язку з лiквiдацiєю, реорганiзацiєю або скороченням чисельностi їх штату.
І працiвникам служби зайнятостi, i їх клiєнтам необхiдно добре знати деякi принциповi положення цього закону. Наприклад, готовнiсть працювати означає, що клiєнт приймає пропозицiю про роботу, що вiдповiдає профiлю своєї освiти, з урахуванням стажу, навичок, прагне пройти професiйну пiдготовку або перепiдготовку, щоб зайняти певне мiсце роботи.
Друге положення, з яким доводиться постiйно стикатися працiвникам i клiєнтам служб зайнятостi, пов'язано з поняттям «пiдходяща робота». Закон визнає пiдходящої таку роботу, яка вiдповiдає професiйнiй придатностi працiвника з урахуванням рiвня його професiйної пiдготовки, досвiду попередньої роботи, стану здоров'я, транспортної доступностi робочого мiсця. Ця робота повинна оплачуватися не нижче середнього заробiтку за останнiм мiсцем роботи, протiкати в умовах, вiдповiдних правилам i нормам охорони працi.
придатнiсть, про середню, за розробцi за останнi два мiсяцi, за останнiм мiсцем роботи.
Службою зайнятостi не можуть бути визнанi безробiтними такi категорiї громадян: 1) не досягли 16-рiчного вiку; 2) особи, кому призначено (вiдповiдно до законодавства) пенсiя, виключаючи iнвалiдiв III групи; 3) якi вiдмовилися протягом 10 днiв з дня звернення до службу зайнятостi вiд двох варiантiв пiдходящої роботи, 4) вперше шукають роботу, а також не мають професiї (спецiальностi) у разi двох вiдмов вiд отримання професiйної пiдготовки, вiд запропонованої оплачуваної роботи (навiть тимчасової).
Для втратили роботу у зв'язку iз структурними змiнами в економiцi, закриттям або перепрофiлюванням виробництва закон передбачає збереження стажу i середнього заробiтку у перiод працевлаштування, але не бiльше трьох мiсяцiв.
Ситуацiя на ринку працi ускладнюється. Вивiльнення великої кiлькостi працiвникiв, конверсiя вiйськово-промислового комплексу, незахищенiсть випускникiв навчальних закладiв на перший план висувають такi завдання: надання цим категорiям населення соцiально-психологiчної допомоги, з одного боку, та їх професiйну орiєнтацiю, з iншого.
ринку працi шляхом професiйного та iнформацiйного консультування, психологiчної пiдтримки. Виявляється як iндивiдуальна, так i групова психологiчна пiдтримка.
Психологiчна пiдтримка здiйснюється в рамках iндивiдуальної консультацiї. Вона необхiдна тим безробiтним, якi перебувають у станi депресiї зi зниженою активнiстю поведiнки, песимiстичним настроєм i поганим самопочуттям. Такi люди, як правило, вiдчувають певнi труднощi у спiлкуваннi як з близькими людьми й знайомими, так i з потенцiйними роботодавцями. Для роботи з такими клiєнтами використовуються спецiальнi психологiчнi прийоми i методи, аж до iнтенсивної психотерапiї.
Пiсля проведення консультацiй з клiєнтом обговорюється його конкретна життєва ситуацiя, виявляються його можливостi i схильностi до тiєї чи iншої дiяльностi, намiчається план подальшого пошуку роботи. Це або пошук вакансiй за попереднiм фахом, або одержання сумiжнiй або нової професiї, або участь у Клубi пошуку роботи або заняття на курсах «Новий старт», у рамках яких надається комплексна групова пiдтримка, що допомагає учасникам розширити iнформацiйнi можливостi для працевлаштування, подолати комплекси, що склалися в результатi невдалих пошукiв роботи, змiнити стиль пошуку роботи, вмiло подати роботодавцю свої професiйнi навички, грамотно оформити документи для працевлаштування.
Психологiчна пiдтримка набуває особливе значення в тих регiонах, де дуже мало або практично вiдсутнi жiночi вакансiї. Вона дозволяє зупинити особистiсну дезiнтеграцiю, допомогти людям повiрити в себе, зорiєнтувати їх на само зайнятiсть, надомна праця, розвиток пiдсобного господарства.
Інформацiйна консультацiя надає клiєнту докладну iнформацiю про наявнiсть вакантних мiсць, про пiдприємства, де вони є, про вiдповiднi цим вакансiям спецiальностях, а також вiдомостi про те, де можна пройти перенавчання i навчання.
прийнятним для клiєнтiв сферi дiяльностi, напрямку професiйного навчання.
вид занять може захопити при бiльш детальному ознайомленнi з ним. Тому одна з основних завдань – звернути увагу безробiтного на тi професiї, за якими бувають вакансiї, як можна докладнiше розповiсти про них. Консультант допомагає вибрати один з напрямкiв професiйної дiяльностi («людина – природа», «людина – технiка», «людина – художнiй образ», «людина – людина»), найбiльш вiдповiдне його бажанням i нахилам. Саме напрямок, а не професiю. Потiм йде спiльне обговорення перелiку входять в напрямок професiй.
Якщо консультований змiг пiдiбрати собi нову спецiальнiсть i по нiй є вакансiя, фахiвцi вiддiлiв перенавчання спiльно з клiєнтом визначають, у якому навчальному закладi вiн зможе її отримати.
Профвiдбiр проводиться з метою виявлення осiб, здатних успiшно працювати за тiєю або iншою спецiальнiстю. За допомогою тестування на психофiзiологiчних приладах або комп'ютерi, а також з використанням бланкових психологiчних методик визначаються можливостi, особистiснi якостi, здiбностi безробiтного i спiввiдносяться з вимогами, що пред'являються професiєю до людини. Аналiз результатiв за певним критерiям дозволяє зробити висновок про те, чи може людина успiшно працювати за даною професiєю.
Це трудомiстке, складне обстеження вимагає великого обсягу часу, високого рiвня квалiфiкацiї фахiвцiв. Проводиться воно зазвичай за заявками роботодавцiв на договiрнiй основi i є додатковою послугою, що надається центрами зайнятостi населення. В якостi основної послуги проводиться профвiдбiр осiб, якi направляються на навчання за рiзними спецiальностями. Такий вiдбiр має на метi скоротити вiдсiв у процесi навчання (бiльш ефективно використовуються кошти фонду зайнятостi, видiленi на навчання безробiтного).
На ярмарках бувають представленi iнформацiя про ситуацiю на ринку працi, про навчальнi заклади, умови прийому, вiдомостi про факультети i спецiальностi, про оплату навчання та розмiр стипендiї, про пiдготовчi курси, данi про короткотермiновi курси професiйного * навчання i перепiдготовки. Вiдвiдувачi ярмарку отримують консультацiї по перенавчанню, знаходять вiдповiдi на свої питання у юристiв, економiстiв, iнших фахiвцiв. Кожну школу на ярмарку забезпечують iндивiдуальним пакетом iнформацiї на тему: «Куди пiти вчитися».
Профорiєнтацiя, будучи прiоритетним напрямом державної полiтики сприяння зайнятостi населення, дозволяє знизити загальний рiвень соцiальної напруженостi, пiдвищити ступiнь соцiальної адаптацiї населення до сучасних умов життя i рiвень соцiально-професiйної активностi громадян.
Таким чином, дiяльнiсть соцiальних служб щодо захисту безробiтних була розглянута на прикладi служби зайнятостi, мета якої – сприяння громадянам в отриманнi в короткi термiни пiдходящого мiсця роботи з урахуванням їх особистих iнтересiв i потреб ринку працi шляхом професiйного iнформацiйного консультування
Висновок
зайнятiсть населення безробiтний соцiальний
Безробiття – це соцiально економiчне явище, при якiй частина робочої сили (економiчно активного населення) не зайнята у виробництвi товарiв i послуг.
Безробiття в Росiї продовжує рости, незважаючи на те, що йде пряма брак робочої сили, яку безпосередньо намагаються набирати з дружнiх нам Китаю, країн СНД. Це обумовлено, перш за все, дешевої вартiстю робочої сили, вiдсутнiстю соцiальних i трудових гарантiї. Проблема безробiття вже давно переросла з економiчної в полiтичну i соцiальну.
Безробiття зумовлюють рiзнi фактори: науково-технiчний прогрес зумовлює скорочення, перш за все працiвникiв ручної працi; структурнi змiни в економiцi викликають зменшення числа зайнятих в окремих галузях виробництва; пiдвищення продуктивностi працi також веде до зменшення числа зайнятих; скорочення живого працi сприяє дiю закону економiї часу.
Видiляють рiзнi види i форми безробiття: структурне безробiття, приховану (латентну), застiйне безробiття.
безробiтним, як у пошуку роботи на ринку працi, так i власне у соцiальному захистi.
У зв'язку з переходом до ринкових вiдносин i появою безробiття були вiдкритi служби зайнятостi. Служба зайнятостi має розгалужену мережу. У республiках, краях, областях, районах та мiстах створенi служби зайнятостi, пiдпорядкованi у своїй дiяльностi вищих органiв служби зайнятостi та вiдповiдним органам виконавчої влади. Вони фiнансуються за рахунок коштiв фонду зайнятостi. І вже на основi дiяльностi цих служб проводиться робота з безробiтними з наданням матерiальної, психологiчної пiдтримки.
На прикладi аналiзу роботи служби зайнятостi проглядаються основнi напрямки соцiальної роботи з безробiтними: консультацiйне, дiагностичне та корекцiйна. Данi напрями присутнi, як мiнiмум, на двох рiвнях соцiальної роботи:
1) цiльовий захисту найбiльш потребуючих та соцiально вразливих категорiй молодi, рiзних «груп ризику»;
2) соцiальної роботи з усiма групами трудящих з метою профiлактики конфлiктних i проблемних ситуацiй.
У рамках дiючих програм набирає чинностi комплексна соцiальна служба для трудящих, забезпечена професiйно пiдготовленими кадрами фахiвцiв – соцiальних педагогiв та соцiальних працiвникiв.
Можна створювати служби, готувати фахiвцiв по роботi з населенням, але все це не буде ефективно до тих пiр, поки держава не буде займатися даною проблемою не за методом «латання дiр» у соцiальнiй полiтицi, а за методом безпосереднього захисту своїх соцiально-вразливих громадян.
1. Бочарова В. Г. Професiйна соцiальна робота: особистiсно-орiєнтований пiдхiд. М., 1999.
2. Буянова М. О. Соцiальне обслуговування громадян Росiї в умовах ринкової економiки. М. 2002.
4. Закон РФ «Про зайнятiсть населення РФ» вiд 19 квiтня 1991 р. №1032–1 (ред. 10. 01. 2003.)
5. Зайнятiсть. Безробiття. Служба зайнятостi: тлумачний словник термiнiв i поняттi / Под ред. Ю. В. Колесникова. – М., 1996.
7. Лєпiхов М.І. Право i соцiальний захист населення (соцiальне право). М. 2000.
| 
