Демографiчна ситуацiя в Українi
Демографiчна ситуацiя в Українi
Вступ
громадянин народжуванiсть розлучення добробут
В Українi вiдзначається соцiальне небезпечне спiввiдношення кiлькостi чоловiкiв до жiнок як один до чотирьох. Про це на прес-конференцiї повiдомила директор iнституту демографiї та соцiальних дослiджень НАН України Елла Лiбанова.
«Середня тривалiсть життя громадян України, за її словами, на 10–12 рокiв нижча, нiж у країнах Євросоюзу».
Передчасна смертнiсть, особливо серед чоловiкiв працездатного вiку вища в 3–4 рази, нiж у країнах Євросоюзу. «Це найгiрша демографiчна ситуацiя в Європi», – пiдкреслила Лiбанова.
Українцiв вже давно не 52 мiльйони, про що колись повiдомляли по телевiзору. А буде ще менше. У новiй Доповiдi Свiтового банку, презентацiя якого вiдбулася в Брюсселi, йдеться про те, що до 2025 року населення України зменшиться на 20%. У загальнiй складностi України втратить 11,8 мiльйона чоловiк.
Згiдно з даними державного комiтету статистики, чисельнiсть українцiв на сьогоднiшнiй день складає 46 мiльйонiв чоловiк. І фахiвцi застерiгають, що якщо економiчна i полiтична ситуацiя в країнi не змiниться, то до 2050 року населення України скоротиться майже вдвiчi – до 26 мiльйонiв чоловiк.
Серед причин демографiчної кризи експерти видiляють економiчнi проблеми, нестабiльнiсть, пияцтво i розчарування населення в полiтицi керiвництва країни.
Подолати демографiчну кризу не допомагають навiть державнi виплати молодим батькам. Крiм того, низька народжуванiсть обумовлена тим, що жiнки вiддають перевагу створенню кар'єри народженню дитини.
старiє. Зараз кожен третiй українець – пенсiонер.
Директор iнституту демографiї та соцiальних дослiджень НАН України Елла Лiбанова: «Що стосується мiського населення, можна розраховувати на те, що за рахунок зниження смертностi i пiдвищення народжуваностi ми можемо уповiльнити процеси депопуляцiї. Але депопуляцiя буде, вона неминуча.
Прогнози на 2050 рiк - 36 мiльйонiв населення в Українi – нормальний варiант 27–28 мiльйонiв – як прогноз-попередження».
i куди бiльш благополучнi країни ЄС, i накладається ще власнi економiчнi та соцiальнi проблеми. Можливо, є куди бiльш чiткi причини депопуляцiї Українi, але я б вiдзначив i вiдсутнiсть сенсу в життi українцiв, особливо на росiйськомовному сходi та пiвднi.
Тут я б вiдiслав до класичних робiт Франкла про сенс життя. Що цiкаво, депопуляцiя на Заходi Українi нижче, хоча формально рiвень життя там скромнiше, нiж на Сходi чи, скажiмо, в Києвi чи Севастополi. Країна не може жити без нацiональної iдеї – вона вимирає, i пояснити це чисто економiчними причинами не можна. Росiя багатша Українi i багатьох iнших країн Європи, а вимирає теж дуже сильно.
набагато краще української. Я б закликав уряд задуматися i про цю сторону питання, а не займатися тупою бухгалтерiєю».
дослiдницьким центрам теоретичне обґрунтування монетизацiї пiльг.
«Росiйський досвiд показує, що монетизацiя пiльг – дуже непопулярний захiд. Тому до президентських виборiв жодна полiтична сила не вiзьме на себе вiдповiдальнiсть за її проведення», – вважає Елла Лiбанова. А от пiсля виборiв, коли владi доведеться розсьорбувати наслiдки розданих бюджетних обiцянок, монетизацiя виявиться як не можна до речi.
Будувати свiтле завтра можна з єдиною метою: щоб жити в ньому. Однак поки що в новому будинку, який ми створюємо в протягом 15 рокiв незалежностi, мешканцiв залишається все менше. За невтiшними прогнозами експертiв, якщо всi нинiшнi демографiчнi тенденцiї збережуться, то до 2050 року в Українi залишиться не бiльше 25 мiльйонiв чоловiк, з них працездатного населення – лише п'ята частина. А до початку наступного столiття українську нацiю може очiкувати доля вимираючого племенi зразок австралiйських аборигенiв. Звичайно, святе мiсце порожнiм не буває. На звiльняються землi хлинуть емiгранти з країн, в яких жити тiсно i голодно. Україна як територiя нiкуди, безумовно, не зникне, тiльки це вже буде, можливо, не Україна. Чи можна сьогоднiшнього державi уникнути такої сумної долi?
За даними Всесоюзного перепису населення 1989 року, в Українi проживали 51,45 млн. чоловiк. До середини 1992 року кiлькiсть громадян вже став незалежним держави ще продовжувало пiдростати. Тодi i з'явився гордий бренд «Нас – 52 мiльйони!», Хоча ця гордiсть бiльше нагадувала добру мiну при поганiй грi: у країнi панувала дика iнфляцiя, жахливими темпами зростало безробiття, на прилавках магазинiв було порожньо. Не дивно, що вже з 1993 року почався рiзкий спад народжуваностi, кiлькiсть абортiв досягла 1 млн. 200 тис. на рiк, а померлих людей ставало бiльше, нiж з'явилися на свiт. За даними перепису населення України, проведеного в 2001 роцi, в країнi залишалося вже 48 млн. 150 тис. громадян. Ця трагiчна тенденцiя збереглася донинi, i до липня 2006 року чисельнiсть населення України, за даними Держкомстату, зменшилася до 46 млн. 778 тис. осiб.
Смiємо припустити, що i ця офiцiйна статистика прикрашає справжнiй стан справ. Враховуючи, що як мiнiмум 1,5 млн. українцiв, якi виїхали на заробiтки в чужi країни i прожили там вiд 7 до 15 рокiв, вже не збираються повертатися на батькiвщину, реально в країнi перебуває не бiльше 45 млн. громадян. Бiльше того: навряд чи варто розраховувати, що i дiти наших заробiтчан, якi народилися на чужинi, пiсля досягнення повнолiття виберуть українське громадянство i поїдуть будувати хати на iсторичну батькiвщину.
Чи допомогло збiльшення народжуваностi рiшення влади про видiлення 8,5 тис. гривень при народженнi дитини?
Рiшення про державну допомогу при народженнi дитини набула чинностi з квiтня минулого року, i говорити про iстотне перелом у справi ще рано: адже потрiбен час, щоб змiнилася сама психологiя молодих батькiв, якi мають повiрити, що народження дитини не тiльки їхня особиста справа, але i неабиякою мiрою – подiя державного значення. До того ж разова допомога у нас дуже швидко перетворилася на 3,6 тис. гривень, а решту суми видають щомiсяця протягом року. За даними МОЗ, у 2005 роцi в Українi з'явилося 412 тисяч новонароджених, а за весь цей рiк очiкується, за його ж оцiнками, не бiльше 440 тисяч. Тобто, очiкуваний прирiст складе менше семи вiдсоткiв, якщо, звичайно, прогноз ще справдиться.
рiвну стовiдсотковому щомiсячного заробiтку, а ще видається дитячу допомогу на малюка: до 3 рокiв – 60 євро, з 4 до 18 рокiв – 20 євро на мiсяць. У Нiмеччинi батьки протягом перших двох рокiв життя їхньої дитини отримують 300–450 євро на мiсяць. У Швецiї щомiсячна допомога всiм дiтям – 85 дол., Дiтям з неповних сiмей – 117 доларiв. Як i в Англiї, допомога виплачується до 16 рокiв або до закiнчення дитиною гiмназiї.
За даними координатора програми ООН в Українi Френсiса О'Донелл, 500–700 тисяч українських жiнок щорiчно роблять аборти. Таким чином кiлькiсть абортiв як мiнiмум в 1,2–1,7 рази перевищує кiлькiсть пологiв. У Європi спiввiдношення дорiвнює 0,25.
Втiм, в МОЗ спростували такi данi i оперують своїми: за минулий рiк зробили аборти лише 242 тисячi жiнок. Проте офiцiйна статистика не враховує послуги, що надаються приватними клiнiками. А туди йдуть багато жiнок, особливо якщо дозволений термiн аборту вже минув. А його в Україну скоротили ще два роки тому. Тодi Верховна Рада проголосувала за скорочення термiну штучного переривання вагiтностi, який тепер не може перевищувати 22 тижнiв замiсть 28 тижнiв, ранiше передбачених статтею 281 Цивiльного кодексу.
За статистикою, на 100 шлюбiв зараз припадає 58 розлучень. Тобто, розпадається вже навiть не кожна друга сiм'я, а набагато бiльше. Звичайно, багато громадян одружуються i виходять замiж знову. Але, щоб знову розлучитися… Однак фахiвцi б'ють тривогу не тiльки тому. Нинi 14 вiдсоткiв розлучень припадає на раннiй вiк – до 20 рокiв. Величезну частину – 31 вiдсоток – становлять подружжя 25–27 рокiв. Трохи менше «зав'язати» з сiмейним життям у 28–30 рокiв – 28 вiдсоткiв. А це ж дiтородний вiк!
Причинами розлучень найчастiше служать зовсiм не подружнi зради або те, що називається «не зiйшлися характерами», а зовсiм матерiальнi речi. Наприклад, вже будучи одруженими, бiльше 50 вiдсоткiв пар вказали на те, що їх не влаштовують нi житловi умови, нi убогий сiмейний бюджет. Повнiстю забезпеченими визнали себе лише 2% опитаних пар, 46% назвали своє матерiальне становище критичним.
Звичайно, обзаводитися дiтьми навiть за умови державної допомоги у 8,5 тисячi гривень, з яких 1,5–2 тисячi пiде ще до того – безпосередньо на пологи, наважиться далеко не кожна молода сiм'я. Адже вартiсть аборту набагато дешевше – вiд 100 до 200 гривень.
як правило, у великих мiстах. І при цьому на одного легального мiгранта доводиться кiлька нелегальних. У Києвi вже з'явилася небезпека появи етнiчних кварталiв, в яких оселяються люди однiєї нацiональностi, якi живуть за своїми законами, далеко не завжди збiгаються iз законами нашої країни (наприклад, вже в 2000 роцi в українських в'язницях утримувалося 145 iноземних ув'язнених з 39-ти країн. Зараз їх ще бiльше). Влада боїться появи «чорних» i «жовтих» кварталiв ще й тому, що з них потiм починають всiма способами виживати представникiв iнших нацiональностей. Наприклад, в створилися етнiчних громадах мусульман у Європi чи китайцiв i японцiв у США змiшаних шлюбiв немає навiть серед третього поколiння iммiгрантiв.
У той же час у США, де масовий приплив iммiгрантiв йде бiльше 200 рокiв, вихiдцi з iнших країн, по сутi, «годують країну»: в самiй активнiй соцiальнiй групi – вiд 25 до 54 рокiв – їх 59%. Іммiгранти є «годує силою» i в багатих країнах Азiї. Скажiмо, в Об'єднаних Арабських Емiратах 95% робiтникiв – корейцi, iндiйцi, палестинцi, а iнженери – європейцi. У Сiнгапурi iммiгранти взагалi складають бiльшiсть населення (бiльше 40% приїхали з Китаю, 30% – з Індiї). Тобто, iммiгранти можуть як збагатити країну, в тому числi i в демографiчному планi, так i зруйнувати її. І Україна ще доведеться впритул зiткнутися з цiєю нелегкою проблемою.
Однозначно тут не вiдповiси. У цiлому медицина як галузь в Українi не гiрша, нiж у Європi, але бiльшiсть громадян не в змозi платити за сучасну дiагностику, лiки, не кажучи вже про операцiї, адже задеклароване в Конституцiї безкоштовне медобслуговування в реальному життi обмежується лише викликом швидкої допомоги та вiзитом до дiльничного лiкаря за рецептом. Не випадково в Українi з'явилося безлiч запущених хвороб, що здобувають усе бiльш масового характеру. Наприклад, загальна кiлькiсть онкохворих наближається до 1 млн. чоловiк, кiлькiсть нових випадкiв онкологiчних захворювань щорiчно перевищує 160 тисяч. Також зростає кiлькiсть хворих на туберкульоз, СНІДом, вiрусним гепатитом. Щорiчно реєструється майже 40 тисяч випадкiв захворювання на туберкульоз, причому близько однiєї тисячi – серед самих медпрацiвникiв. Все бiльше молодi та людей зрiлого вiку пiдсаджуються на наркотики i алкоголь – рахунок теж вже йде на мiльйони! Не випадково, що середня тривалiсть життя в Українi – 67 рокiв (у чоловiкiв 62 роки, у жiнок – 73). Для порiвняння: в Європi люди живуть набагато довше, нiж у нас. У Нiмеччинi, Великобританiї, Фiнляндiї i Грецiї – 79 рокiв. У Францiї, Норвегiї та Іспанiї – 80, а в Швецiї, Італiї, Ісландiї i Швейцарiї – 81 рiк. Ну а найдовше, за даними Всесвiтньої органiзацiї охорони здоров'я, живуть жителi Країни Вранiшнього Сонця. Середня тривалiсть життя в Японiї, незважаючи на всi тамтешнi урагани, цунамi i землетрусу, складає 82 року (чоловiки – 79, жiнки – 86). До речi, по 79 рокiв живуть чоловiки i в продувається вiтрами крижаними Ісландiї…
Щоб не закiнчувати цi нотатки на далеких вiд нашої дiйсностi прикладах, порадуємо читачiв тим, що i в України є понад 1,5 тисячi довгожителiв, чий вiк сягнув 100-рiчний рубiж. Найбiльше «дуже лiтнiх» людей у Рiвненськiй областi – 95 (данi на квiтень цього року). За офiцiйною статистикою, на 100 тисяч жителiв там доводиться бiльше шести довгожителiв, у той час як на бiльшiй частинi нашої країни їх кiлькiсть не перевищує двох осiб. Так що i в рiднiй Вiтчизнi є на кого рiвнятися!
боротьба з курiнням i реклама алкоголю, рiвень технiки безпеки на виробництвi та наявнiсть лiкарiв-педiатрiв в районних полiклiнiках (в Українi, виявляється, вже шiсть рокiв у медичних вузах не готують дитячих лiкарiв!). Але головну – i вирiшальну – роль у полiпшеннi демографiчної ситуацiї вiдiграє рiвень добробуту народу, який у свою чергу залежить вiд економiчного потенцiалу держави. Потенцiал у Українi є, а от з добробутом в масовому масштабi поки, на жаль, сутужно. Тому прав Голова парламенту О. Мороз, не втомлюється повторювати, що Європу треба будувати насамперед нам самим у себе в Україну. Тодi буде i хлiб (добробут), i пiсня (дiти), i загальна тривалiсть життя людей почне збiльшуватися.
Демографiчна картина Українi i багатьох пострадянських країн чимось схожа на простий математичний приклад: «мiнус два, плюс один». Адже в нашiй країнi смертнiсть вже давно перевищує народжуванiсть, поняття «прирiст населення», на жаль, застарiло, а ось аналога йому з негативним значенням ще не придумали.
Всi ми знаємо i бачимо, що вiдбувається в нашiй країнi з позицiї демографiї, народжуваностi i смертностi. Рiдко коли побачиш сiм'ю з трьома дiтьми, але ж саме тiльки такi багатодiтнi сiм'ї забезпечують показник приросту населення.
Ми розумiємо, що нинiшня демографiчна ситуацiя негативно вiдiб'ється на майбутнiх поколiннях, у зв'язку з падiнням добробуту українцiв вченi заявляють про зниження народжуваностi до 2009–2010 роках. В першу чергу криза б'є по молодим сiм'ям. Демографи стурбованi в першу чергу довгостроковими тенденцiями, так як це загрожує скороченням працездатного населення України. Деякi фахiвцi стверджують, що помiтним стане зменшення працездатного населення вже в 2012 роцi.
Населення України стрiмко скорочується з 1992 року, були перiоди, коли воно зменшувалося на 200–300 тисяч на рiк. У перiод стабiльностi економiки цей показник зменшився, але тренд зниження зберiгся. Позитивним фактором стало пiдвищення народжуваностi, починаючи з 2000 року, але фахiвцi пов'язують це з великою кiлькiстю жiнок, що народилися в 80-тi роки, коли був сплеск народжуваностi, i тепер вступили у репродуктивний вiк. Зниження смертностi обумовлено тим, що на початку 2000-х рокiв в пенсiйний вiк вступили люди, що народилися в перiод Другої свiтової вiйни. У перiод вiйськових дiй народжуванiсть рiзко впала, що i стало причиною невеликого числа пенсiонерiв 2000-х рокiв, народжених у 1940-i рр. Що ж стосується державних заходiв, що приймалися з метою стимулювання народжуваностi, їх вплив було невелике, хоча в 2004–2007 рр. виплати допомоги по догляду за дитиною суттєво допомогли бюджетам молодих сiмей. На жаль, зараз ця програма буде згорнута.
Таким чином, у перiод 2000–2008 рокiв збiльшувалася кiлькiсть працездатного населення вiк вiд 16 до 60 рокiв. Податки i вiдрахування знизили економiчне навантаження на бюджет i взагалi пiдтримали економiчне зростання України, ВВП України зростав у середньому на 5% на рiк. Кiлькiсне вираження цього – приблизно на кожну тисячу працездатного населення припадало близько 500 утриманцiв (людей похилого вiку i дiтей), що є досить непоганим показником.
Скоро картина буде змiнюватися, тому що на пенсiю вийде поколiння народилися в пiслявоєнний пiдйом. Працездатне населення буде скорочуватися, i навантаження на пенсiйну систему знову буде рости.
Не можна також забувати i про велику кiлькiсть працюючих за кордоном українцiв, багато хто не просто заробляють грошi, а шукають можливостi залишитися там жити назавжди i перевезти туди свою родину.
Збiльшення соцiальних видаткiв 2012–2020 рр. може дуже боляче вдарити по всiх секторах економiки нашої країни, i можна не сподiватися на швидкий вихiд iз кризи i повернення до минулих позицiях приросту.
«Карта росiянина», який дозволить iммiгрантам не мати громадянства Росiї (в Україну заборонено мати подвiйне громадянство), але отримати всi права для роботи i навчання на її територiї.
Криза завжди приносить велике скорочення працездатного населення країни, пов'язаного з мiграцiями й зрослим прагненням безробiтних до алкоголiзму. Криза триватиме до 2010 року, i якщо врахувати всi фактори, якi впливають на можливiсть стабiльного економiчного зростання, з упевненiстю можна сказати, що його досягнення є складним завданням. Зростаюча навантаження на видаткову частину бюджету по соцiальних виплатах буде перешкоджати притоку iнвестицiй, розвитку iнфраструктури, лiбералiзацiї оподаткування.
Достатнi економiчнi преференцiї для iнвесторiв могли б сприяти залученню робочої сили. На жаль, на цьому теренi ми будемо конкурувати з Росiєю.
Емiгранти з Африки чи найбiднiших країн Азiї, могли б пiдтримати економiчне зростання, але з iншого боку наше суспiльство до цього не зовсiм готове, на цьому ґрунтi можливi мiжетнiчнi конфлiкти.
Наприклад, багато експертiв стверджують, що в країнах Балтiї, прийнятих в Європейський Союз, нiкому працювати, так як все працездатне населення мiгрувало в iншi бiльш розвиненi країни Європи.
У США, що мають колосальний дефiцит пенсiйної системи бiльше 50 трильйонiв доларiв, демографiчна проблема успiшно вирiшується за рахунок iммiгрантiв. У середньому кожнi 10 рокiв населення країни приростає на 5–7 млн. осiб, в основному за рахунок низько квалiфiкованої робочої сили.
|
