Виникнення i формування профспiлкового руху
Виникнення i формування профспiлкового руху
Змiст
Вступ
1. Профспiлковий рух за кордоном
2. Історiя профспiлкового руху в Росiї
Список використаної лiтератури
Вступ
Захiдної Європи i США в кiнцi XVIII столiття як суспiльства взаємодопомоги; в розвинених країнах були легалiзованi в XIX столiттi. Покликанi захищати iнтереси працiвникiв у сферi умов працi, заробiтної плати, побуту, культури i т. д.
Профспiлки пройшли великий i складний шлях. Щоб зрозумiти i оцiнити сучаснi проблеми зарубiжного i росiйського профспiлкового руху, необхiдно звернутися до його витокiв. Вивчення iсторичного досвiду професiйного руху збагачує знання про цiлi i завдання профспiлок, основнi напрямки i методи їх дiяльностi, допомагає зайняти правильну позицiю у взаєминах з роботодавцями i державою.
В останнi роки чисельнiсть профспiлок, як у Росiї, так i в багатьох країнах свiту рiзко скоротилася. Однiєю з причин зменшення лав членiв профспiлок може бути втрата зв'язкiв з рядовими працiвниками, перш за все з молоддю. Іншим мотивом, що викликав ослаблення iнтересу до профспiлок, є зниження ступеня оперативностi i точностi їх реагування на запити працiвникiв у зв'язку з тим, що з економiчних причин вiдбулося злиття профспiлкових органiзацiй, що об'єднують працiвникiв з рiзними, часом протилежними, iнтересами i потребами.
І все ж, незважаючи на велику кiлькiсть проблем, що виникають, профспiлки знаходять способи їх вирiшення, залучають до своїх лав нових членiв, розширюють сфери своєї дiяльностi, спiвпрацюють з державними органами та роботодавцями у вирiшеннi рiзних питань, допомагають вiдстоювати працiвникам їх трудовi права.
Все вищесказане обґрунтовує актуальнiсть даної теми.
профспiлки з'явилися у 70 - 80 рр.. XVIII ст. в Англiї, ранiше iнших що встала на шлях капiталiзацiї виробництва. Вони об'єднували в основному висококвалiфiкованих робiтникiв однiєї професiї. З часом цi органiзацiї стали називатися професiйними спiлками - тред-юнiонiв (trade - професiя, ремесло i union - об'єднання). Згодом вiдбувалося об'єднання на рiвнi галузей i включення в свої органiзацiї неквалiфiкованих робiтникiв. Цей процес виявився тривалим. В Англiї профспiлки подiбного типу з'явилися лише наприкiнцi XIX ст., А в США - тiльки в 20 - 30-i рр.. XX ст.
З моменту виникнення профспiлок вони вiдчували жорстке вплив з боку роботодавцiв i держави. Вже в 1799 i 1800 рр.. англiйський парламент прийняв закони про робочi коалiцiях, вiдповiдно до яких профспiлки i страйки категорично заборонялися. За порушення цих законiв профлiдера загрожувало тюремне ув'язнення, грошовi кошти пiдлягали конфiскацiї. У Францiї за законом Ле Шепель 1791 заборонялися страйки, а створення робочих коалiцiй оголошувалося злочином проти «свободи i прав людини».
Тiльки через 25 рокiв боротьби, в 1824 роцi, в Англiї домоглися скасування антиробiтничих законiв. Однак профспiлки не мали права юридичної особи, тобто права позову в судi, i, отже, не могли захищати себе вiд замаху на їхнi фонди i майно. У Францiї профспiлки були легалiзованi через 90 рокiв пiсля їх виникнення, а в США були визнанi законом лише в 30-тi роки XX ст.
Один iз способiв змiцнення ролi профспiлок - так званi закритi цеху (closed shop) i профспiлковi цеху (union shop), якi вперше з'явилися у Великобританiї бiльше двохсот рокiв тому. У мiру розвитку та поширення в промислових державах iнституту колективних переговорiв виникла проблема сумiсностi закритих цехiв та iнших захисних заходiв профспiлок з анти дискримiнацiйною полiтикою в областi зайнятостi, що проводиться Мiжнародною органiзацiєю працi (МОП) та державами - її членами.
б) можливiсть роботодавця наймати працiвникiв за власним вибором, з обов'язковим вступом останнiх до профспiлки у визначенi термiни (обов'язкове членство в профспiлцi union shop);
цех agency shop);
г) роботодавець, дотримуючись принципу переважного вибору, повинен у ходi найму вiддавати перевагу членам профспiлки (preference clauses).
Захиснi функцiї профспiлок у 1940 - 1960 рр.. були законодавчо оформленi головним чином в англосаксонських країнах: у Великобританiї, США, Канадi, Австралiї та Нової Зеландiї. В iнших державах профспiлкова захист не отримала великого розвитку. У багатьох же країнах Європи пiд впливом профспiлкового плюралiзму, класової солiдарностi працiвникiв i демократичних традицiй головнi форми профспiлкової захисту (профспiлкового монополiзму) були забороненi. Однак офiцiйнi заборони мало впливали на об'єднання ремiсникiв, друкарiв, мулярiв, теслярiв та iнших майстрових людей, якi тяжiли до закритих цехах та iнших форм захисту корпоративних iнтересiв. Не вiдставали вiд них i малоквалiфiкованi працiвники, особливо в гiрничодобувнiй i будiвельної промисловостi приватного сектора.
робiтникiв, але i працiвникiв iндустрiального профiлю i навiть iнженерно-технiчних працiвникiв. Наприклад, в Австралiї preference clauses до початку 70-х рокiв мали вiдношення головним чином до промислових робочим, а потiм були поширенi на продавцiв i службовцiв великих торговельних закладiв, на працiвникiв нафтової галузi, службовцiв банкiв i страхових компанiй. У Канадi частка службовцiв в державних установах, охоплена умовами agency shop, в 1977 роцi склала близько 83%. У США умови профспiлкової захисту переважали в колективно-договiрному процесi в адмiнiстративних установах до прийняття в 1978 роцi Акту про реформу цивiльної служби. У 1974 роцi в цiй країнi було прийнято Акт про профспiлки i трудовi вiдносини, в силу якого closed shop був визнаний законною мiрою захисту профспiлкових iнтересiв пiсля невдалої спроби в 1971 роцi впровадити agency shop.
В кiнцi 70-х рр.. близько половини членiв профспiлок працювали на пiдприємствах типу closed shop. Ця система профспiлкової захисту охоплювала майже всiх шахтарiв, друкарiв, докерiв, працiвникiв суднобудування та автомобiльного виробництва. Такий високий ступiнь залучення англiйських робiтникiв у колективно-договiрнi форми захисту зайнятостi пояснюється традицiйної самостiйнiстю профспiлок Великобританiї. Проте становище поступово змiнювалося, i Акт Великобританiї про професiйнi спiлки i трудових вiдносинах вiд 16 липня 1992 року вже мiстив докладнi положення про те, що вiдмова в роботi особi лише з причини його належностi або не належностi до профспiлки є протизаконним, i про те, що вiдмова в обслуговуваннi особи на такiй пiдставi агентством з працевлаштування також протизаконний. У разi порушення закону людина має право звернутися до суду з трудових справах (промисловий суд). Так само забороняється звiльнення працiвника залежно вiд його членства у профспiлцi, а також практика укладання контрактiв на постачання товарiв або надання послуг з такої пiдстави. Даний закон вiдбив невдоволення деяких працiвникiв, особливо квалiфiкованих, системою примусового членства в профспiлках на шкоду їх особистим можливостям, реалiзованим через iндивiдуальнi трудовi контракти.
Захиснi принципи closed shop i union shop отримали широке поширення в колективно-договiрному регулюваннi трудових вiдносин у США, незважаючи на панував там профспiлковий плюралiзм. В кiнцi 70-х рокiв близько 74% колективних договорiв у цiй країнi мiстили застереження типу «кращого найму працiвникiв з членiв профспiлок».
У Канадi офiцiйно прийнятi всi форми профспiлкової захисту на федеральному i провiнцiйному рiвнях.
В Австралiї умови closed shop i union shop переважають у колективно-договiрнiй практицi, але цi правила слiд вiдрiзняти вiд примусового (обов'язкового) членство у профспiлках.
а його противники посилалися на те, що примусове членство в профспiлках порушує право на працю i свободу об'єднань. У англосаксонської системи права, до якої належить i Нова Зеландiя, вирiшальну роль вiдiграють судовi прецеденти i, отже, арбiтражнi суди. Ще в 1894 роцi в країнi було видано Акт про промислове примирення й арбiтраж, у силу якого двома роками пiзнiше в трудовi вiдносини були введенi статтi про застосування умов closed shop для шахтарiв та шевцiв. На дiлi багато роботодавцiв iгнорували попереднi умови найму, i в 1932 р. у Акт вiд 1894 р. була внесена поправка, згiдно з якою спори мiж пiдприємцями i профспiлками могли передаватися в суд лише за згодою обох сторiн. У 1936 р. новий уряд ухвалив нову поправку до Акту, оголосивши незаконної таку практику, коли роботодавець брав на роботу дорослої людини, який не був членом профспiлки i не хотiв ним стати. Таким чином, жорсткi умови closed shop були замiненi бiльш м'якими умовами union shop, що викликало небувалий рiст профспiлкового членства. У 1961 р. уряд прийняв ще одну поправку до Акту про промислове примирення й арбiтраж, яка замiнила примусове членство в профспiлках на два види «бажаних статей»:
б) «неквалiфiковане перевагу», коли будь-який прийнятий на роботу не член профспiлки був зобов'язаний вступити в профспiлку протягом 14 днiв, але цей вид профспiлкової захисту ставав дiєвим, якщо за нього проголосували не менше 50% зайнятих працiвникiв.
Такий вид профспiлкового монополiзму переважав у країнi до 1976 р., коли чергова поправка до Акту про трудовi вiдносини встановила, що Мiнiстерство працi може перiодично проводити на пiдприємствах i в органiзацiях голосування щодо ставлення працiвникiв до умов статтi про «неквалiфiкованому перевазi» в областi зайнятостi. Починаючи з 1977 року близько 90% голосiв було подано за збереження системи «неквалiфiкованого переваги» при найманнi працiвникiв. Однак у ходi двох останнiх десятилiть громадська думка країни стало схилятися в бiк демократизацiї трудових вiдносин у цiлому та скасування профспiлкових привiлеїв зокрема.
Прийнятий у 1991 р. Акт про трудових контрактах виключив зi свого змiсту поняття «профспiлка» i «профспiлковi права» i ввiв термiн «органiзацiя працiвникiв». Така органiзацiя набуває статусу юридичної особи, але позбавляється традицiйних привiлеїв профспiлок. Згiдно цього Акту, органiзацiєю працiвникiв може бути не тiльки профспiлка, але i будь-яка iнша органiзацiя, що захищає права i iнтереси людей працi. Майже всi законодавчi норми про права i повноваження профспiлок були скасованi, включаючи право профспiлок представляти працiвникiв у ходi колективних переговорiв i при розглядi трудових спорiв. У 1993 р. в Новiй Зеландiї був прийнятий Акт про права людини, в якому дискримiнацiя у сферi зайнятостi оголошувалася незаконною.
пережиток промислової ери i як перешкода економiчному прогресу в постiндустрiальному суспiльствi. Подiбне трактування ролi профспiлок не зустрiчає пiдтримки на Заходi i вважається проявом екстремiзму в регулюваннi трудових вiдносин.
Зарубiжнi профспiлки за тривалий перiод iснування накопичили чималу власнiсть, яку прагнуть використати в iнтересах своїх членiв.
профспiлковий рух
Освiта профспiлок вiдкрило новий етап у розвитку робiтничого руху в Росiї. Слiд пiдкреслити, що в порiвняннi з Заходом росiйськi профспiлки з самого початку мали свої особливостi. Якщо в країнах Захiдної Європи та США професiйнi спiлки виникли в епоху домонополiстичного капiталiзму i до створення полiтичних партiй, то масовi профспiлки Росiї з'явилися в обстановцi революцiйного пiднесення, внаслiдок переростання вiдкинутих урядом економiчних вимог до полiтичних.
У Росiї, як i в iнших країнах свiту, професiйнi спiлки стали першою формою органiзацiї, найбiльш доступною широким масам. Саме з утворенням профспiлок на рубежi XIX i XX столiть починається становлення росiйського пролетарiату. Проте виникнення профспiлок в Росiї не було одноразовим актом. Воно зайняло цiлу iсторичну смугу росiйського робiтничого руху - революцiю 1905 - 1907 рр.. - І отримало неоднозначну оцiнку в суспiльнiй свiдомостi. Так, лiберальнi кадети вiдносили виникнення профспiлок в Росiї до 1906 - 1907 рр.. При цьому за вихiдний пункт брали встановлення царем 4 березня 1906 «Тимчасових правил про професiйнi товариства». Кадети не визнавали самочиннi революцiйнi профспiлки, якi виникли на гребенi потужної страйкової боротьби 1905 р., i вважали законними лише «чистi», санкцiонованi царським урядом професiйнi об'єднання робiтникiв.
У свою чергу, меншовики витоки професiйного руху вбачали в касах взаємодопомоги, iнститутах цехових старост, в так званих зубатовських органiзацiях, насаджувалися царським урядом, а себе представляли безпосереднiми органiзаторами профспiлок.
Бiльшовики ж на чолi з В.І. Ленiним стверджували, що профспiлки - це не продовження товариств взаємодопомоги, страхових та лiкарняних кас, iнституту цехових старост або полiцейських спiлок Зубатовськi типу. Це новi органiзацiї пролетарiату Росiї, що виникли на гребенi розгорнувся в 1905 р. страйкового руху. Профспiлки були вiдкритими, масовими, класовими об'єднаннями робiтникiв i будувалися за виробничою ознакою.
Першої Всеросiйської конференцiєю профспiлок - 6 жовтня 1905 року було утворено Московське бюро уповноважених, або Центральне бюро професiйних спiлок (ЦБПС) i, по сутi, поклала початок органiзацiйному становленню та розвитку профспiлкового руху в Росiї. Друга Всеросiйська конференцiя профспiлок пройшла нелегально в Петербурзi з 24 по 28 лютого 1906 року.
У перiод мiж двома буржуазно-демократичними революцiями (1907 - 1917 рр..) Багатьом проф. органiзацiями доводилося дiяти в нелегальних умовах, майже всi мiжсоюзних органи, що координують дiяльнiсть професiйних спiлок, були розгромленi. Перемога лютневої революцiї створила сприятливi умови для легальної дiяльностi профспiлок Росiї. Пiсля повалення самодержавства в їх розвитку та боротьбi почався новий етап.
У червнi 1917 р. вiдбулася третя Всеукраїнська конференцiя профспiлок, яка зiграла важливу роль в органiзацiйному оформленнi профспiлкового руху країни. Конференцiя обрала тимчасовий Всеросiйський центральний рада професiйних спiлок (ВЦРПС).
що турбота про виробництво - це i є турбота про людину, про його добробут. Новi росiйськi профспiлки поряд з традицiйними функцiями захисту повсякденних iнтересiв трудящих, пов'язаних з полiпшенням умов працi, побуту i вiдпочинку, беруть на себе обов'язок органiзацiї трудового змагання, залучення робiтникiв i службовцiв до управлiння виробництвом, виховної роботи в трудових колективах.
мiняла долю профспiлок - був узятий курс на їх участь у державному i господарському будiвництвi. 16 сiчня 1919 в Москвi вiдбувся II Всеросiйський з'їзд профспiлок, обговорив завдання профспiлок. Вiн пiдтвердив рiшення I Всеросiйського з'їзду профспiлок про неминучiсть курсу на одержавлення профспiлок, їх активну участь у роботi радянської влади.
iнтересiв працiвникiв найманої працi. Демократичнi форми i методи роботи профспiлок поступилися мiсцем адмiнiстрування i командуванню (замiна виборiв призначенням, перехiд вiд добровiльного членства до примусового i т. д.). Пiд кiнець 30-х рокiв обстановка в життi країни складалася неоднозначно. Профспiлки росли, розвивалися, набували новi функцiї. Незважаючи на це, у травнi 1935 р. І. В. Сталiн заявив про своєрiдний кризi профспiлок. Одним з рiшень VI пленуму ВЦРПС (1937 р.) стало скасування рад профспiлок, якi були вiдновленi лише через 13 рокiв.
Велика Вiтчизняна вiйна (1941 - 1945 рр..) Рiшучим чином змiнила форми i методи роботи профспiлкових органiзацiй, якi прагнули розвивати iнiцiативу i активнiсть робiтникiв i службовцiв з виробництва озброєнь i всього необхiдного для фронту. У повоєнний час головним завданням профспiлок стала боротьба за виконання i перевиконання плану вiдновлення i розвитку народного господарства, розвиток трудової активностi трудящих, полiпшення їх добробуту.
Тридцятирiчний перiод (1956 - 1985 рр..) Розвитку профспiлок не пiддається однозначнiй оцiнцi: їх доля неодноразово переломлювалася слiдом за тими iсторичними вигинами, якi зазнавало радянське (росiйське) суспiльство. Історичнi факти свiдчать, що за часiв хрущовської вiдлиги (1956-1964 рр..), А також в наступний перiод, пов'язаний зi спробами на основi рiшень березневого i вересневого (1965 р.) пленумiв ЦК КПРС, XXIII з'їзду партiї (1966 р.) провести господарську реформу, створилися бiльш сприятливi умови для пiдвищення ролi i значення профспiлок у суспiльствi.
Саме до 50 - 70-м рокiв вiдноситься поява цiлого ряду правових актiв, що розвивали i усилювали права i повноваження профспiлок на пiдприємствах i в економiцi. Це, наприклад, «Положення про права фабричного, заводського, мiсцевого комiтету професiйної спiлки» (1958 р.), яке в 1971 р. було оновлено на основi Указу Президiї Верховної Ради СРСР. У 1970 роцi були прийнятi «Основи законодавства Союзу РСР i союзних республiк про працю» - друга «конституцiя для профспiлок». Велике значення для профспiлок мали такi правовi акти, як «Положення про соцiалiстичне державне пiдприємство» (1965 р.), «Положення про порядок розгляду трудових спорiв» (1974 р.), «Положення про товариськi суди» (1977 р.) i деякi iншi.
До середини 80-х рокiв профспiлки СРСР мали розгалужену i стiйку структуру, органiчно вбудовану в полiтичну систему суспiльства.
Як вже зазначалося, починаючи з 30-х рокiв у вiдання радянських профспiлок поступово перейшли багато державнi функцiї: управлiння бюджетом соцiального страхування, контроль над охороною працi та станом технiки безпеки на виробництвi, розподiлом житла, господарською дiяльнiстю адмiнiстрацiї i так далi. Участь у вирiшеннi виробничих завдань, таких, як органiзацiя соцiалiстичного змагання та економiчної навчання, турбота про прискорення науково-технiчного прогресу, сприяли зрощуванню зусиль профспiлок з дiями органiв державного управлiння та адмiнiстрацiєю пiдприємств.
Застiйнi, негативнi явища, якi накопичувалися в країнi в 70-е i 80-i роки, не могли не вiдбитися i на дiяльностi профспiлок. У результатi, замiсть опори на маси, професiйнi органiзацiї обростали бюрократичним апаратом. Чисельнiсть апарату рад профспiлок з 1970 р. збiльшилася, за офiцiйними даними, майже в 2,5 рази.
Структура профспiлок стала нагадувати господарське мiнiстерство, з його розгалуженою вертикальною структурою, наказовiй системою, звiтнiстю. Потужний штатний апарат став сковувати iнiцiативу широкого профспiлкового активу, первинних профспiлкових органiзацiй. І, хоча дiяльнiсть профспiлок багато в чому активiзувалася, вона вже не вiдповiдала новим умовам.
Процеси реформування, радикального оновлення профспiлок з найбiльшою наочнiстю проявилися у сферi їх органiзацiйної будови i дiяльностi. У загальному процесi змiн можна видiлити три основнi етапи:
1. Пошук шляхiв перебудови професiйних спiлок, нових форм їх органiзацiйної будови та дiяльностi поки що в рамках i на основi вироблених у попереднiй радянський перiод традицiйних принципiв i норм (друга половина 1985 - 1990 рр..). До 1985 року росiйськi профспiлки не мали своїх керiвних органiв i розвивалися в рамках загальносоюзної моно структури, що називається «профспiлки СРСР». У своїй дiяльностi вони керувалися єдиним «Статутом професiйних спiлок СРСР», прийнятому в 1963 роцi. Новий Статут, прийнятий в 1987 роцi, став основою для їх функцiонування аж до березня 1990 р., коли стали створюватися самостiйнi республiканськi профцентри.
При оцiнцi дiяльностi профспiлок країни в 1985-1995 роках правомiрний висновок: це був складний у всiх вiдносинах переломний перiод. Вiн втiлився у вiдродженнi росiйського профспiлкового руху, в iнiцiативнiй дiяльностi профспiлкових органiзацiй по захисту iнтересiв працiвникiв в умовах полiтичних та економiчних реформ. Це були роки болiсної ломки всiх профспiлкових структур, пошуку профспiлками форм i методiв дiяльностi, адекватних вимогам нового часу.
2. Вiдтворення росiйських керiвних профспiлкових органiв i структур, набуття росiйськими профспiлками органiзацiйної самостiйностi (1990 - 1992 рр..).
У першiй половинi 90-х рокiв почала створюватися i правова основа соцiального партнерства в Росiї, було прийнято низку нормативно-правових актiв, серед них Укази Президента РФ вiд 26. 10. 1991 р. № 162 «Про забезпечення прав професiйних спiлок у перехiдний перiод до ринкової економiки »та вiд 15. 11. 1991 р. № 212« Про соцiальне партнерство i вирiшеннi трудових спорiв (конфлiктiв) », Закон РФ вiд 11. 03. 1992 р.« Про колективнi договори i угоди », Указ Президента РФ вiд 24. 07. 1992 р.« Про створення Росiйської тристоронньої комiсiї з регулювання соцiально-трудових вiдносин »У 1990 р. був прийнятий Закон СРСР« Про професiйнi спiлки, права та гарантiї їх дiяльностi »- перший в iсторiї країни державний закон про профспiлки, що зробив їм серйозну правову пiдтримку в захистi соцiально-економiчних i трудових прав трудящих в умовах наступних ринкових реформ.
Найважливiшою сторiнкою в лiтописi профспiлкового руху Росiї в пострадянський перiод стало проведення Установчого з'їзду профспiлок РРФСР в 1990 роцi, проголосив створення Федерацiї незалежних профспiлок Росiї (ФНПР), яка вперше в країнi прийняла Декларацiю про права трудящих i програму реформування трудового законодавства, органiзувала розробку змiн i доповнень до Кодексу законiв про працю, законопроектiв у сферi соцiальної полiтики, а також концепцiю майбутнього Трудового кодексу.
Саме профспiлки, маючи багаторiчний позитивний досвiд квалiфiкованого участi в управлiннi соцiально-економiчними процесами на рiвнi пiдприємств, регiонiв, галузей i всiєї країни першими виступили з пропозицiями про розвиток соцiального партнерства, висловилися за те, щоб воно реально втiлювалася у практику суспiльного життя Росiї, регулювання соцiально - трудових вiдносин у нових умовах.
Розвиток Росiї в останнi пiвтора десятилiття викликало кардинальнi змiни всiх сторiн життя країни i суспiльства, у тому числi в економiцi, у трудових вiдносинах i соцiальнiй сферi. Новi життєвi реалiї внесли корiннi змiни в дiяльнiсть профспiлок Росiї, зажадали вiд них переосмислення i перегляду iдеологiї, цiлей, завдань i функцiй, форм i методiв роботи, їх адаптацiї до давно забутим останнiми поколiннями росiян жорстких умов ринкового капiталiстичного господарювання. Пiдвищення дiяльностi профспiлок та їх структур щодо захисту соцiально-економiчних iнтересiв своїх членiв безпосередньо залежить вiд вирiшення питань органiзацiйного, фiнансового та кадрового змiцнення як Федерацiї, так i всiх членських органiзацiй.
Основною внутрiшньою проблемою забезпечення ефективностi дiяльностi профспiлок Росiї в нових умовах є органiзацiйно-статутне невiдповiднiсть їх структур потребам часу. Чiтке розумiння профспiлковим активом основних напрямiв дiяльностi в ринкових умовах, навчання з технiки їх реалiзацiї, проведення органiзацiйного змiцнення профспiлок - вимоги сьогодення.
Вимоги профспiлкового руху (сьогоднi загальна чисельнiсть становить понад 31 мiльйона осiб) до влади i роботодавцям за 100 рокiв iснування в Росiї практично не змiнилися. Нагадаємо, що 100 рокiв тому головними вимогами були: введення 8-годинного робочого дня, скасування штрафiв на виробництвi та пiдвищення зарплати. Проте i зараз роботодавцi найчастiше порушують право трудящих на восьмигодинний робочий день, пiдвищення зарплати також залишається одним з головних завдань.
Правове становище професiйних спiлок в Росiйськiй Федерацiї сьогоднi визначається Конституцiєю, КЗоТом, iншими законами (наприклад, про колективнi договори), угодами про зайнятiсть населення.
Професiйним спiлкам надано права у вирiшеннi конкретних питань працi, її оплати i т. д.
Професiйнi спiлки можуть створювати територiальнi та галузевi об'єднання, а також вступати в них.
Професiйнi спiлки дiють вiдповiдно до прийнятими ними статутами.
Забороняється будь-яке втручання, здатне обмежити права професiйних спiлок або перешкодити здiйсненню їхнiх прав, передбачених законом. В умовах переходу до ринкової економiки професiйнi спiлки з органiзацiй, якi були складовою частиною тоталiтарної системи, трансформуються у самостiйнi громадськi структури. Новi професiйнi спiлки створюються найчастiше за професiйною ознакою.
Висновок
Отже, у висновку слiд констатувати, що питання профспiлкової монополiї у сферi зайнятостi вирiшуються в рiзних державах по-рiзному.
У країнах, де монополiя профспiлок узаконена офiцiйно (Америка), застосовувати Конвенцiї МОП № 87 i 98 важко, але все ж можна в надiї на розвиток суспiльства в прогресивному напрямку.
Там же, де панує профспiлковий плюралiзм (Францiя), - а таких країн в даний час переважна бiльшiсть, - реалiзацiя положень згаданих Конвенцiй МОП не зустрiчає будь-яких перешкод.
У Росiйськiй Федерацiї вiдбувається змiшання форм (з одного боку, iснує найбiльша профспiлка - ФНПР, з iншого - є дрiбнi профспiлки). Тому видається, що використання зарубiжного досвiду захисту прав та iнтересiв трудящих профспiлками Росiї могло б принести користь нашої країни в умовах переходу до ринкової економiки.
Вивчення iсторичного досвiду профспiлок зарубiжних країн i Росiї має безперечне теоретичне i практичне значення для нашого часу. Знання iсторiї забезпечує наступнiсть у розвитку профспiлкового руху. Не можна зрозумiти закономiрностi функцiонування профспiлок у суспiльствi, не знаючи їх iсторичного минулого, складного, суперечливого досвiду участi в класових протиборствах, в боротьбi за економiчнi i соцiальнi iнтереси людини працi.
1. Федеральний закон «Про професiйнi спiлки, їх права та гарантiї дiяльностi» вiд 12. 01. 96. - № 10-ФЗ.
2. Гусов К. Н. Трудове право Росiї: Пiдручник / К. Н. Гусов, В.І. Толкунова. - 2-е вид. - М., 2004.
3. Історiя профспiлок Росiї. Етапи, подiї, люди / Под ред. М. М. Гриценко, В. А Кадейкiна, Є. В. Макухiна. - М., 1999.
4. Кузнєцов І. Органи галузевi та мiжсоюзних / І. Кузнєцов / / Радянськi профспiлки. - 1988. - № 10.
5. Історiя профспiлкового руху в Росiї / Щоденнi новини-Пiдмосков'я. - 2005. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.vesti.ru / files.html? Id = 7306 & tid = 31271.
6. Органiзацiя профспiлкової роботи. Настiльна книга профпрацiвникiв та активiста / Под ред. В.І. Сперанського, О. В. Нетеребський. - М., 2005.
7. Сiлiн А. Закордонне законодавство про проблеми профспiлкової захисту / А. Сiлiн / / Законодавство. - 2000. - № 2.
8. Шмаков М. В. Завоювати довiру бiльшої частини суспiльства / М. В. Шмаков / / Праця i соцiальнi вiдносини. - 2005.
| 
