Актуальнi проблеми сучасної правової соцiологiї
Актуальнi проблеми сучасної правової соцiологiї
Змiст
Вступ
Системно-комплексний пiдхiд до трактування поняття "нагляд за неповнолiтнiм"
Дослiдження особливостей правової культури молодi
Висновок
Список лiтератури
Вступ
У даний перiод росiйське суспiльство переживає перiод масштабної iнституто спецiалiзацiї нормативних змiн, що сталися пiд час попереднiх соцiально-економiчних реформ. У зв'язку з цим зросла актуальнiсть дослiдження процесiв, що впливають на формування сучасної росiйської соцiально-нормативної системи. При цьому одним з невирiшених питань у дослiдженнi соцiальних норм є проблема соцiальної санкцiї i механiзму забезпечення нормативної поведiнки в цiлому. Бiльшiсть дослiдникiв, спрощуючи це питання, поширюють на соцiальнi норми особливостi дiї норм правових, як проявляються в найбiльш явнiй мiрi i, отже, бiльш детально дослiдженi. При цьому в тiнi залишається проблема вивчення особливостей неформальної нормативностi, однiєю з яких є характер дiї санкцiй, що забезпечують збереження нормативного порядку.
Системно-комплексний пiдхiд до трактування поняття "нагляд за неповнолiтнiм"
Дитяча бездогляднiсть - соцiально-правове явище сучасного росiйського суспiльства, що представляє собою результат вiд вiдсутностi або недостатнього нагляду з боку батькiв або iнших законних представникiв або посадових осiб. Тим часом термiн "нагляд за неповнолiтнiм", за результатами контент - аналiзу нормативно-правової бази, що стосується захисту материнства i дитинства в РФ, вживається рiдко. В основному, це документи, норми яких встановлюють нагляд (контроль) за дiяльнiстю будь-яких державних органiв та установ, що займаються захистом прав та iнтересiв неповнолiтнiх; якi документи, якi стверджують перелiк органiв виконавчої влади, сфер i меж їх компетенцiї, в рамках яких вони здiйснюють функцiї з контролю i нагляду. Наприклад, у Федеральному Законi РФ "Про основнi гарантiї прав дитини в Росiйськiй Федерацiї" в ред. вiд 21. 12. 2004 N 170-ФЗ у ст. 9, п. 4 "нагляд" розглядається в якостi контролю за дотриманням, забезпеченням i захистом прав дитини в освiтнiх установах; а в Указi Президiї Верховної Ради РРФСР вiд 3 червня 1967 року "Про затвердження положення про комiсiї у справах неповнолiтнiх" (в ред. Закону РФ вiд 25. 02. 93 N 4549-1)"нагляд" трактується як захiд впливу на неповнолiтнього. Таким чином, для бiльш точної характеристики поняття "нагляд за неповнолiтнiм" необхiдно вдатися до нормативно-правовим актам, що регулюють iншi сфери життєдiяльностi суспiльства. У нормативно-правових актах з даної тематики знайдено 8 випадкiв вживання цього термiна, з яких тiльки в двох випадках "нагляд" розглядається як обов'язок батькiв, у рештi шести "нагляд" вживається як примусовий захiд виховного впливу щодо неповнолiтнього. Так, наприклад, в Кримiнальному Кодексi РФ вiд 13. 06. 1996 № 63-ФЗ (ред. вiд 30. 12. 2006) в ст. 156, 242. 1 йдеться про те, що вiдсутнiсть нагляду з боку батькiв карається штрафом або позбавленням волi, проте при цьому же показникiв, за якими ми можемо це визначити, чи не є. У тому ж нормативно-правовому актi в ст. 90 йдеться про виправлення поведiнки неповнолiтнього в разi вчинення ним злочину шляхом застосування примусових заходiв виховного впливу у виглядi передачi пiд нагляд батькiв або осiб, якi їх замiнюють, а в ст. 91. розкривається змiст примусових заходiв виховного характеру, де передача пiд нагляд полягає у покладаннi на батькiв або осiб, якi їх замiнюють, або на спецiалiзований державний орган обов'язку по виховному впливу на неповнолiтнього i контролю за його поведiнкою.
"Про судову практику у справах про злочини неповнолiтнiх" вiд 14 лютого 2000 р. N 7 у ст. 16. "Нагляд батькiв" розглядається як захiд виховного впливу, що характеризується позитивним впливом батькiв на пiдлiтка та забезпеченням ними належної поведiнки та постiйного контролю за неповнолiтнiм.
На наш погляд, "нагляд за неповнолiтнiм" - поняття системно-комплексне i його слiд розглядати:
не тiльки як причину (умова), що породжує бездогляднiсть, але i як результат даного феномена;
безперервному взаємопроникненнi i взаємодiї;
не тiльки як щось неподiльне (єдине) поняття, а як поняття, що має певну ступiнь вираженостi проявiв. Так, найбiльш важкий ступiнь призводить до дезiнтеграцiї неповнолiтнього з товариства, менш важка - до десоцiалiзацiї, тобто порушення норм правильного взаємодiї, що далi приведе i до дезадаптацiї особистостi дитини;
правова соцiологiя проблема
не тiльки стосовно до неповнолiтнiх у вiцi вiд народження i до 18 рокiв, а також при розглядi рiзних вiкових етапiв розвитку особистостi дитини: раннього (0-3), молодшого дошкiльного (3-6), молодшого шкiльного (7-12), старшого (13-16) i юнацького (17-18) вiку.
Так, нагляд на першiй стадiї, вiдповiдної вiку вiд 0 до 3 рокiв, представляє собою батькiвську обов'язок по захисту дитини вiд фiзичних небезпек, прищеплення перших навичок до самообслуговування, формуванню у дитини правильного образу матерi; на другiй стадiї (3-6 рокiв) вiн проявляється у формуваннi i затвердженнi у батькiв системи вимог i обмежень, у контролi за їх виконанням i у використаннi методiв виховного впливу (заохочення чи покарання) у разi виконання або невиконання цих вимог i обмежень. Третя стадiя, що збiгається з молодшим шкiльним вiком (7 - 12 рокiв), вимагає вiд батькiв нагляду за дитиною, яка повинна проявлятися в обов'язки правильного формування у дитини основ захисту вже не тiльки вiд фiзичних, але i вiд соцiальних небезпек, пiдготовки до входження в нову спiльнiсть, навчання соцiально одобрюваного поведiнки i виконання соцiально корисних ролей. Четверта стадiя розвитку особистостi дитини вiдповiдає старшого шкiльного вiку (13-16 рокiв), де нагляд з боку батькiв (посадових осiб що їх замiняють) представляється у контролi над поведiнкою: навчаннi навичкам правомiрної поведiнки та обговореннi несприятливих наслiдкiв неправомiрного, у створеннi умов для розвитку соцiально схвалюваних стереотипiв. Завершує цю перiодизацiю п'ята стадiя - юнацький вiк (17-18 рокiв), де головним обов'язком батькiв стає зовнiшнiй нагляд за прийняттям самостiйних рiшень дитиною, коригування вiдхилень вiд норми i контроль за правильним здiйсненням обов'язкiв, вiдповiдних тiй або iншiй соцiальнiй ролi, виконуваної дитиною.
У соцiологiчнiй лiтературi поширена думка, що обов'язковiсть соцiальних норм виявляється в усвiдомленнi людьми важливостi громадського порядку, який вони пiдтримують i, як наслiдок - в усвiдомленнi неприпустимiсть його порушення, i в можливостi застосування примусових заходiв (званих санкцiями) до осiб, добровiльно не виконуючим вимоги соцiальних норм. Як приклад можна навести наступне визначення соцiальних норм як "приписiв, службовцiв загальними вказiвками для соцiального дiї. Вiдхилення вiд норм караються санкцiями.".
функцiї слiд визначити забезпечення передбачуваностi поведiнки члена спiльностi, що прийняла цю норму. Іншими словами - iнтеграцiя в спiльнiсть, створення умов для ефективної спiльної дiяльностi. Але чи може суспiльну угоду про модельних варiантах поведiнки забезпечуватися таким жорстким механiзмом як санкцiя?
навiть якщо усвiдомлення важкостi наслiдки застерiгає вiд вчинку. Мета санкцiї - кара i повернення в колишнiй нормативний стан. Наслiдок ж порушення соцiальної норми веде до дезiнтеграцiї, виключенню зi спiльностi, що пiдтримує дану норму. Яким би болiсним не було це наслiдок - воно не носить характер кари, отже, не є санкцiєю.
Бiльше того, порушення соцiальних норм може представляти iз себе демонстрацiю статусу, при досягненнi якого наслiдки даного порушення стають малозначущими для порушника. Таким чином, за допомогою вибору дотримання чи не дотримання суспiльних норм здiйснюється соцiальний навiгацiя мiж соцiальними групами i ролями. Реалiзацiя соцiальної норми є чинником здiйснення соцiальної стратегiї - порушуючи соцiальну норму людина дезiнтегрується з соцiальної групи можливе, щоб потрапити в iншу.
Ще однiєю обставиною, що характеризує особливiсть соцiальної норми є те, що в її морфологiї значуще мiсце займають винятки та застереження, що адаптують норму до неоднозначностi реальної дiйсностi i по сутi легiтимують широкий спектр можливостей порушення норми. У той час як правовий припис мало адаптивно i засобом, що забезпечує його реалiзацiю за будь-яких обставин, є санкцiя. Право видiляється iз соцiальних норм у процесi ускладнення соцiальних вiдносин, як частина нормативної системи, що вимагає, в силу своєї високої значимостi та особливостей морфологiї, спецiалiзованого iнституту (держава), що забезпечує їх виконання. Особливiстю морфологiї, що вимагає спецiалiзованого забезпечення в даному випадку якраз i є наявнiсть жорстко встановленої санкцiї.
Однак для соцiологiчного опису проблем нормативностi властиво поширення правознавчого наукового апарату на аналiз соцiальних вiдносин. У найбiльш яскравою ступеня подiбний пiдхiд проявився у наступному визначеннi: "Соцiальнi норми мають трьохпозицiйну структуру: гiпотеза (хто i за яких обставин виконує дану норму), диспозицiя (власне правило поведiнки) i санкцiя (заходи впливу)".
"санкцiї", у якостi якої виступає суспiльний осуд, - вiдокремити "своїх" вiд "чужих", як приймаючих або вiдкидають загальну норму в рамках соцiальної взаємодiї.
Питання, пов'язанi з дотриманням i захистом рiзних громадянських, етнiчних, тендерних та iнших прав людини стають все бiльш актуальними в нашiй країнi у зв'язку з побудовою демократичного суспiльства. Але, з iншого боку, надання та захист прав вимагає вiд самої людини наявнiсть у нього певної правової культури. Багато дослiдникiв сходяться на думцi, що рiвень правової культури сучасного росiянина залишається на невисокому рiвнi. При цьому висувається теза про безуспiшностi або гальмуваннi побудови правої держави, коли правосвiдомiсть громадян та елiти оперує здебiльшого псевдо правовими категорiями. У зв'язку з цим надiї покладаються на позитивний розвиток правосвiдомостi i оформлення правової культури. Пiд правовою культурою розумiється сукупнiсть знань, цiнностей i установок особистостi щодо власних прав i можливостей їх практичного здiйснення у процесi взаємодiї суб'єктiв правових вiдносин.
Пiдвищена увага до прав молодi пояснюється її особливою роллю в суспiльному вiдтвореннi як "стратегiчного ресурсу суспiльства, що розвивається", "об'єкта нацiонально-державних iнтересiв". Разом з тим, пiдвищення ролi молодi в якостi активного i свiдомого партнера проведених реформ знаходиться у великiй залежностi вiд того, наскiльки вона знає наданi права i якою мiрою може скористатися ними для задоволення своїх зростаючих запитiв. Це вимагає, у свою чергу, вивчення реального стану правової культури молодi та сукупностi соцiальних факторiв, що її формують, що надалi дозволить вийти на новий рiвень її осмислення, розробку пропозицiй щодо оптимiзацiї управлiнського впливу на змiст i механiзм цього процесу. Сучаснiй соцiологiчною наукою накопичено великий досвiд вивчення рiзних аспектiв правової культури молодi, але питання, пов'язанi з формуванням правової свiдомостi та аналiзу правової поведiнки молодi залишаються актуальними.
Вивчення правової культури молодi проводилося в рамках соцiологiчного дослiдження, проведеного Науково-дослiдною лабораторiєю соцiологiчних дослiджень Мурманського державного педагогiчного унiверситету. Його основною метою було виявлення характерних особливостей становлення громадянської самосвiдомостi молодi Мурманської областi. Об'єктом дослiдження була молодь Мурманської областi вiком вiд 14 до 29 рокiв i основний метод дослiдження - анкетування. Загальний обсяг вибiрки склав 775 чоловiк, вибiрка була квотна, i квоти визначалися за статтю, вiком та мiсцем проживання. Автор забезпечував розробку блоку питань анкети з правової культури молодi та проведення аналiзу отриманого матерiалу з даної теми. Основними завданнями, в рамках вивчення правової культури молодi, були: з'ясування орiєнтованостi молодих людей на дотримання законiв i правових норм, а також визначення рiвня iнформованостi молодi про свої права та її готовностi їх вiдстоювати.
виняткових випадках).
Найбiльш неприпустимими є правопорушення, пов'язанi з наркотиками, їх придбанням, зберiганням, вживанням i пропагандою. За оцiнкою тесту Стьюдента були виявленi значущi вiдмiнностi в оцiнцi рiзних вiкових груп молодi допустимостi правопорушень. З'ясувалося, що молодь юного вiку вiдносно бiльше допускає правопорушень (особливо порушення громадського порядку), в той час як позицiя молодi старшого вiку в даному питаннi бiльш стримана. Крiм цього жiнки бiльш налаштованi на дотримання законiв, нiж чоловiки. А ось рiвень освiти та мiсце проживання (обласний центр та область) респондентiв на допустимiсть правопорушень не впливають. Стримуючими факторами вiд вчинення протиправних дiй, для бiльшостi молодих людей, є боязнь покарання (54% виборiв), а також гарне сiмейне виховання (50% виборiв), яке формує у пiдлiткiв уявлення про негiдностi вчинення даних дiй i їхнiй суперечностi життєвим принципам, системi цiнностей (респонденти в даному питаннi вказували бiльше одного мотиву). Високий вiдсоток молодих людей, якi не порушують закони лише через острах покарання, що в цiлому говорить про невисокий рiвень правової культури.
При оцiнцi знань своїх прав близько 85% молодi (незалежно вiд вiку) висловили хорошу або часткову поiнформованiсть про них. Але ось джерела iнформацiї про права у молодi рiзного вiку рiзняться: джерелом знань молодi юного вiку в бiльшою мiрою є школа, в той час як у старшої вiкової групи - самоосвiта. Можна вiдзначити той факт, що вибори такого джерела iнформацiї, як "шкiльний курс", зростають поступово при переходi вiд старшої вiкової групи до самої юної, що може бути пов'язано з тим, що вiдбувається перебудова шкiльної освiти, i в шкiльному курсi в даний час бiльше уваги придiляється питанням правового виховання. У зв'язку з цим, молодi люди старшого вiку вiдносно бiльше вiдчувають потребу в отриманнi додаткової iнформацiї про свої права.
респондентiв), але структура видiв правових порушень у вiкових груп рiзниться: юна частина молодi найбiльш чутлива до порушення особистих прав, у той час як молодь у вiцi вiд 20 до 29 рокiв вiдносно бiльше вказує на порушення прав у сферi споживання i в сферi працi.
Практики населення по захисту прав споживачiв
В даний час бiльшiстю експертiв фiксується факт значного падiння рiвня захищеностi громадян на ринку продуктiв харчування Росiї. Цей феномен суспiльного життя є, з одного боку, наслiдком комплексу таких об'єктивних причин, як недосконалiсть нормативно - правової бази, нерозвиненiсть органiзацiйної iнфраструктури, вiдсутнiсть адекватної системи iнформацiї просвiти населення, купiвельна неграмотнiсть самих громадян. З iншого боку, громадяни, чиї споживчi права порушувалися i порушуються, все бiльше демонструють невiра у власнi сили, очiкування незадовiльного результату в областi захисту своїх прав.
За ступенем активностi - пасивностi нами були видiленi 4 типи поведiнкових практик, з яких 1 тип одержав назву "пасивна практика", тобто бездiяльнiсть, вiдсутнiсть якої б то не було активностi в захистi населенням споживчих прав. Наступнi 3 типи були присвяченi розгляду активних поведiнкових практик, iндикатором яких стала наявнiсть досвiду захисту своїх споживчих прав на ринку харчування з рiзним ступенем активностi i з рiзною ресурсозатратнiстю, - це 1. висока ступiнь активностi, 2 середня ступiнь активностi i 3. низька ступiнь активностi в захистi прав споживачiв на ринку продуктiв харчування.
Найбiльш важливе питання про фактори, якi можуть впливати на вибiр тiєї чи iншої поведiнкової практики в захистi своїх споживчих прав:
функцiональнi (рольовi) характеристики: соцiально - демографiчнi характеристики - стать, вiк, сiмейний стан, рiвень освiти;
об'єктивнi аспекти ставлення, розглядають досвiд захисту прав споживачiв: скiльки разiв, як давно, як часто споживач захищав свої права;
суб'єктивнi аспекти ставлення, що будуються на розумiннi населенням важливостi захисту прав споживачiв, а також на ступенi задоволеностi результатами захисту прав споживачiв (за наявностi об'єктивних аспектiв вiдношення).
Ґрунтуючись на теорiї поведiнки як соцiального обмiну Дж. Хоманса, ми припустили, що пасивне i низького рiвня активна поведiнка населення у сферi захисту прав споживачiв є наслiдком очiкування незадовiльного результату дiяльностi в данiй областi: великими витратами ресурсiв (фiзичних, символiчних, матерiальних) i низькими вигодами або їх вiдсутнiстю (невирiшенiсть конфлiктної ситуацiї, низькi грошовi компенсацiї тощо). Була розроблена система "витрат - винагород" на основi суб'єктивних оцiнок споживачем передбачуваного рiвня фiзичних, символiчних i матерiальних витрат i винагород при здiйсненнi певної практики захисту своїх споживчих прав.
"спiльна ресурсо витратнiсть", на основi якої будується розрахунок балiв по кожному виду практики. Значення даної змiнної визначаються виходячи з урахування рiвня значущостi ресурсу i передбачуваного спiввiдношення витрат i винагород. Може бути запропонована наступна формула: загальна ресурсовитратнiсть = рiвень значимостi фiзичного ресурсу (локальна ресурсовитратнiсть символiчних ресурсiв + локальна ресурсовитратнiсть матерiальних ресурсiв). Значення змiнної "локальна ресурсовитратнiсть" знаходиться за формулою: "локальна ресурсовитратнiсть" = (рiвень винагород - рiвень витрат).
"нагляд за неповнолiтнiм", який покликаний розкриватися, уточнюватися i деталiзуватися на кожному рiвнi формування нормативно-правової бази, конкретного документа або окремого закладу, що реалiзує цей нормативно-правовий акт.
Таким чином, представляється, що в морфологiї соцiальних норм, за винятком норм правових, санкцiя не вiдiграє визначальної ролi. Суспiльний осуд є недостатнiм чинником, щоб жорстко контролювати i забезпечувати належне соцiальну поведiнку. Дотримання або не дотримання норм є результатом вiльного вибору стратегiї, спрямованої на iнтеграцiю, або дезiнтеграцiї в конкретну соцiальну групу, взаємодiя в рамках якої визначається конкретним набором соцiальних норм. Іншими словами, унiверсальним наслiдком порушення соцiальних норм є дезiнтеграцiя, вiдмова в соцiальнiй взаємодiї. Однак у соцiологiв немає пiдстав такий наслiдок називати "санкцiєю" в тому сенсi, який вкладають у це поняття юристи. Результати дослiдження свiдчать про те, що в цiлому правова культура молодi залежить значною мiрою вiд вiку (чим дорослiшими, тим вище), а її засвоєння це скорiше вiкове, нiж освiтнiй явище, хоча просування у сферi правової освiти зараз вiдбуваються досить активно.
"загальна ресурсо витратнiсть" респонденти все бiльше вибирають активну поведiнкову практику в захистi своїх споживчих прав на ринку продуктiв харчування, тобто чим вище витрати фiзичних, символiчних i матерiальних ресурсiв, тим вище ступiнь активностi респондента у здiйсненнi захисту прав споживачiв.
Список лiтератури
1. Концепцiя державної молодiжної полiтики в РФ: схвалено протоколом засiдання Урядової комiсiї у справах молодi 5 грудня. 2001 р. № 4. - М.: ІПК МГУП, 2008.
2. Бабосов Є. М. Економiчна соцiологiя: запитання та вiдповiдi / Мiнськ: ТетраСистемс, 2009.
3. Бурдьє П. Структура, habitus, практика // Сучасна соцiальна теорiя: Бурдьє, Гiдденс, Габермас: навчальний посiбник. Новосиб.: Вид-во Новосиб. ун-ту, 2004.
5. Здравомислов А. Г., Ядов В. А. Людина та її робота в СРСР i пiсля: Навчальний посiбник для вузiв / 2-е вид., Испр. i доп. М.: Аспект Пресс, 2008.
6. Конституцiя Росiйської Федерацiї. Ростов - на - Дону: ВД "Владис", 2006.
7. Котлер Ф. Основи маркетингу / Заг. ред. Є. М. Пенькине; Пер. з англ. В. Б. Боброва. С. - П. АТ "Коруна", АТЗТ "Лiтера Плюс", 2006.
"Фiлiн", Мiнськ: Бiлоруська наука, 2007.
9. Бєлєнький В. Х. (2007) Росiйський вищий клас: проблема iдентифiкацiї. // Социс. № 5 С. 13-21.
10. Храмцов А. Ф. (2007) Соцiальна держава. Практики формування та функцiонування в Європi та Росiї. // Социс. № 2. С. 21-32.
|
