Діяльність служби зайнятості в системі соціальної роботи

Дiяльнiсть служби зайнятостi в системi соцiальної роботи Мiнiстерство України Приватний вищий навчальний Рiвненський економiко-гуманiтарний та ЕКОНОМІКО-ГУМАНІТАРНЕ ВІДДІЛЕННЯ на тему: «Дiяльнiсть служби зайнятостi в системi соцiальної роботи» Виконала : студентка IV курсу групи 48-СП Шитюк Алiна Анатолiївна Перевiрила : Лiсковська Марiя Василiвна Рiвне-200 9 ПЛАН Вступ Роздiл 1. Поняття ринку працi. Особливостi формування ринку працi в Українi 1. 1 Державна служба зайнятостi України в умовах ринкової економiки 1. 2 Мета, принципи створення та статус державної служби зайнятостi 1. 3 Завдання та функцiї державної служби зайнятостi Роздiл 2. Технологiї соцiального захисту та пiдтримки безробiтних 2. 1 Методологiчнi та методичнi основи єдиної технологiї обслуговування незайнятих громадян в центрах зайнятостi України 2. 2 Надання соцiальних послуг клiєнтам центрiв зайнятостi, спрямованих на активiзацiю їх зусиль, щодо вирiшення проблем власної трудової зайнятостi. Психологiчна допомога безробiтному Висновок Використаналiтература Додатки В СТУП Актуальнiсть теми. Аналiз соцiально-економiчних процесiв, що вiдбуваються в усiх розвинутих країнах, переконливо свiдчить про необхiднiсть проведення спецiальних законодавчих та органiзацiйних заходiв по соцiальному захисту i пiдтримцi населення. заробiтної плати, низьким рiвнем пенсiйного забезпечення, безробiттям. Вирiшення цих проблем не може чекати. Саме тому, що проблема безробiття сьогоднi в Українi досить актуальна, нами була обрана тема курсової роботи „Соцiальна робота в центрах зайнятостi”. На жаль, сучасний вiтчизняний ринок працi, не може запропонувати достатню кiлькiсть вакантних робочих мiсць, поки що, в Українi iснує дисбаланс мiж попитом i пропозицiєю робочої сили: на одне робоче мiсце претендує сiм незайнятих громадян. Однак, крiм кiлькiсного дисбалансу, iснує ще й якiсний, професiйний. Тому, навiть за великої кiлькостi вiльних робочих мiсць, проблема працевлаштування iснуватиме, бо кожна людина шукатиме роботу вiдповiдну своїй освiтi, професiйним звичкам. Проблема безробiття. як негативного переходу до ринкової економiки є у багатьох країнах свiту, розрiзняють лише форми i масштаби безробiття. І. Звєрєвої, А. Капської, якi дослiджували причини виникнення та поширення безробiття в Українi. Також при дослiдженi даної теми я користувалася Указами Президента України, Постановами Кабiнету Мiнiстрiв, Конституцiєю i законами України. Об’єктом дослiдження курсової роботи є безробiтнi громадяни України i випускники шкiл, професiйно-технiчних училищ i вищих навчальних закладiв. Предметом дослiдження є причини виникнення безробiття, проблеми з якими стикаються безробiтнi, а також психологiчний стан безробiтних. Метою нашого дослiдження є вивчення iаналiз єдиної технологiї обслуговування незайнятого населення в Українi, а також дослiдження дiяльностi центрiв зайнятостi. Виходячи з предмету i мети дослiдження, нами були поставленi наступнi завдання: - дослiдити формування державної службизайнятостiУкраїни в умовахринковоїекономiки; - дослiдити методологiчнi та методичнiосновиєдиноїтехнологiїобслуговуваннянезайнятихгромадян в центрах зайнятостiУкраїни; - вивчитизавдання та навичкисоцiальнихпрацiвникiв у громадi; - розглянутинадання соцiальних послуг клiєнтам центрiв зайнятостi, спрямованих на активiзацiю їх зусиль, щодо вирiшення проблем власної трудової зайнятостi. - дослiдити видиiметодипсихологiчної допомоги незайнятому населенню. Гiпотеза дослiдження. Якщо правильно органiзувати роботу центрiв зайнятостi, то питання безробiття в країнi стане менш вразливим. Наукова новизна полягає в тому, що в нiйрозробленаспробарозкритиосновнiзавдання служб зайнятостi в системi соцiальної роботи. Практична полягає в застосуваннiможливостiпiдiбраних нами видiвiспособiвроботиз незайнятим населенням. Дослiдження проводилось в три етапи . Перший етап включав вивчення теоретичних основ проблеми,вивчення мети, об'єкту, предмету дослiдження, вивчення законодавства, формування гiпотези. На другому етапi проводилася дослiдницько експериментальна робота, спрямована на перевiрку та ефективнiсть вибраних нами методик соцiальної роботи з безробiтними. На третьому етапi здiйснювався аналiз результатiв експерименту, формували висновки i розробляли рекомендацiї. Апробацiя результатiв дослiдження здiйснювалась у формi доповiдей на науково-практичних конференцiях Рiвненського економiко-гуманiтарного та iнженерного коледжу. державна служба зайнятiсть безробiтний РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ РИНКУ ПРАЦІ. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ 1. 1 Державна служба зайнятостi України в умовах ринкової економiки Державна служба зайнятостi України виникла не на порожньому мiсцi. Ще у двадцятi роки в колишньому Радянському Союзi, в тому числi i на Українi, для роботи з безробiтними були створенi бiржi працi. На вiдмiну вiд нинiшньої державної служби зайнятостi України, яка має широкий спектр дiяльностi, бiржi працi мали обмежене коло функцiй. Вони лише сприяли тимчасово незайнятим громадянам у працевлаштуваннi та виплачували грошову допомогу безробiтним. З тих часiв органи працi України мали неодноразову реорганiзацiю, при цьому змiнювались (розширювались i звужувались) їх функцiї, але постiйно в складi цих органiв були структури, якi займались працевлаштуванням незайнятих громадян. З 1956 по 1976 рiк в Українi iснував Комiтет по трудових ресурсах при Радi Мiнiстрiв УРСР. У 1976 роцi на основi цього Комiтету було створено Державний комiтет Ради Мiнiстрiв УРСР по працi, а невдовзi – Державний комiтет України по працi (Держкомпрацi України), до складу якого на правах середньої ланки увiйшло Центральне бюро працевлаштування, яке згодом було перейменовано у Республiканський центр зайнятостi i профорiєнтацiї населення. У самiй назвi Республiканського центру були закладеннi значно ширшi обов'язки, нiж у його попередникiв. Тiльки основних напрямiв його дiяльностi було близько двадцяти, в тому числi i такий, як планове направлення робочої сили у недостатньо розвинутi райони Далекого Сходу i Сибiру колишнього СРСР. Це, мiж iншим, i визначило розташування багатьох мiсцевих установ служби поблизу залiзничних вокзалiв у будь-яких пристосованих примiщеннях, якi, на жаль, подекуди iснують i сьогоднi. Однак перехiд до ринкових економiчних вiдносин i змiна галузевої структури народного господарства вимагали широкомасштабного мiжгалузевого i мiж територiального перерозподiлу працiвникiв на зовсiм iнших засадах, значного полiпшення якостi робочої сили, максимального оперативного сумiщення наявної якостi робочих мiсць з наявною якiстю робочої сили. Для цього необхiдно було перебудувати дiючу службу працевлаштування шляхом створення централiзованої структури державних органiв, якi б забезпечили комплексне вирiшення питань, пов'язаних з регулюванням зайнятостi населення i формуванням ринку працi. У груднi 1990 року на основi iснуючої служби працевлаштування постановою Ради Мiнiстрiв УРСР була створена республiканська, а з початку 1994 року - державна служба зайнятостi. Первинна база, на якiй утворилась державна служба зайнятостi, анi кiлькiсно, анi якiсно не вiдповiдала завданням, якi постали у зв'язку з переходом до ринкових вiдносин. Чисельно вона налiчувала лише 2200 працiвникiв (спецiалiстiв i технiчного обслуговуючого персоналу). Це означало, що на одного працiвника служби припадало майже 24 тис. жителiв, що в 20 разiв бiльше, нiж навантаження на одного працiвника аналогiчної служби у Швецiї та Нiмеччинi. Функцiонувала служба тiльки у 52% мiст та районiв республiки. Багато людей, якi займали посади спецiалiстiв, насправдi такими не були i спецiального навчання не проходили. Через мiзерну заробiтну плату i невисокий авторитет служби у той час сюди йшли працювати чимало вiйськових пенсiонерiв i просто людей випадкових. Витрати на утримання цих служб також були мiзернi (близько 10 млн. крб. на рiк у той час) i припадали, в основному, на заробiтну плату. органiзацiї, забезпечуючи виконання плану щодо їх комплектування. Це склалося тому, що суб'єкти господарювання, у своїй переважнiй бiльшостi, через низьку продуктивнiсть працi та важкi або несприятливi її умови мали недокомплект кадрiв. Особливо це стосувалося будiвництва, сiльського господарства, галузей легкої, харчової, вугiльної, металургiйної промисловостi. За кожного працевлаштованого громадянина пiдприємства i органiзацiї оплачували службi 5 карбованцiв. За рахунок цих коштiв, у разi перевиконання планiв працевлаштування та оргнабору, - отримувались премiї, путiвки, будувалось житло для працiвникiв служби. Ось чому замовниковi, тобто пiдприємству, слiд було догодити перед усiм. Що стосується сучасної системи державної служби зайнятостi, то вона працює в принципово iнших умовах та з iншими завданнями i цiлями. Замiсть нестачi кадрiв у народному господарствi - наростаюче безробiття, замiсть ненадiйних «п'ятiрок» з пiдприємств - гарантований законом фонд сприяння зайнятостi населення. Але при цьому i докорiнно iнша спрямованiсть дiяльностi служби, а саме: задовольняти потреби не пiдприємства, а людини з тим, щоб запобiгти масовому безробiттю. 1. 2 Мета, принципи створення та статус державної служби зайнятостi Перехiд до ринкових економiчних вiдносин невiд'ємно пов'язаний зi структурною перебудовою народногосподарського комплексу України, а також з демонополiзацiєю виробництва, принциповою змiною форм власностi та розвитком конкурентного середовища. Все це не може статися без банкрутства та лiквiдацiї збиткових пiдприємств, масових звiльнень працiвникiв i безробiття. При нормальному розвитку ринкових вiдносин структурне i технологiчне безробiття є рiч нормальна. Але абсолютнi i вiдноснi розмiри його - це справа найважливiша. В умовах регульованої ринкової економiки зайнятiсть населення не може бути кинута напризволяще, а має регулюватись i керуватись державою. Тому з метою створення умов для реалiзацiї права громадян на працю, а також забезпечення соцiального захисту тимчасово непрацюючого населення в системi органiв по працi була створена державна служба зайнятостi. Органiзацiйно-економiчнi принципи її створення полягали: - перше, у централiзованому вертикальному пiдпорядкуваннi ланок служби Державному центру зайнятостi, що знаходиться на верхiвцi пiрамiди, якому пiдпорядкованi обласнi i Кримський республiканський центри; обласним i Кримському республiканському центрам пiдпорядкованi мiськi та районнi центри зайнятостi; районнi центри в мiстах - мiським центрам зайнятостi. В службi вiдсутнє подвiйне пiдпорядкування: Державному центру i мiсцевiй владi, за винятком погодження про призначення вiдповiдних керiвникiв; - друге, у наданнi можливостi Мiнiстерству працi та соцiальної полiтики України, в необхiдних випадках, за погодженням з мiсцевими органами влади, створювати мiжрайоннi та спецiалiзованi бюро зайнятостi, тимчасовi бюро по працевлаштуванню на пiдприємствах, що лiквiдуються, центри професiйної орiєнтацiї, iнформацiйнi центри, навчальнi центри професiйної пiдготовки, перепiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї незайнятого населення; - третє, у покладенi на ДЦЗ функцiй виконавчої дирекцiї державного фонду сприяння зайнятостi населення. Побудова ДСЗ на перелiчених принципах дає змогу комплексно вирiшувати всi питання, пов'язанi iз зайнятiстю населення та формуванням ринку працi. Водночас цi принципи виходять з того, що таке явище, як безробiття, для економiки України нове, практика роботи у цiй сферi незначна, а теоретична база ще недостатньо розвинута. Перший принцип служби на її користь, вiдпрацьовувати бiльш-менш надiйну i дiєву структуру регiональних ланок служби зайнятостi, знаходити найбiльш ефективнi пiдходи до вирiшення принципових i загальних для рiзних регiонiв питань, зберiгаючи регiональнi особливостi по окремих проблемах. Наприклад, вiдпрацьовано єдину полiтику в галузi запобiгання масовому безробiттю для всiх регiонiв. Другий принцип дозволяє Державному центру зайнятостi оперативно реагувати на виникнення загрози обвального масового безробiття в якомусь конкретному регiонi внаслiдок, скажiмо, масових банкрутств або структурної перебудови. У даному разi, можна досить швидко вирiшити питання щодо створення училищ, або курсiв для навчання вивiльнених новим професiям i спецiальностям. Не менш важливим є також створення iнформацiйних центрiв. У справi зайнятостi населення та формування ринку працi оперативна i статистична iнформацiя вiдiграє вирiшальну роль. Без неї неможливо зробити жодного аналiзу i прийняти обґрунтованi рiшення. Третiй принцип на етапi становлення служби особливо важливий, хоча i має суттєвий недолiк, а саме: - витрату коштiв, i контроль за цiєю витратою зосереджено в одних руках. Але головне те, що без бюрократичних перепон можуть вирiшуватись питання активної полiтики в сферi зайнятостi та органiзацiї ринку працi саме тодi, коли цей ринок ще тiльки утворюється i помилки, за браком досвiду з боку служби зайнятостi, є природними. Полiтична i економiчна нестабiльнiсть роблять непередбаченими деякi управлiнськi дiї, як, наприклад, великi i несподiванi дотацiї окремим галузям i пiдприємствам. Це сприяє розвитку прихованого безробiття, руйнує прогнози розвитку ринку працi i створює ситуацiї, коли служба зайнятостi вимушена реагувати блискавично. Таким чином, на даному перехiдному етапi формування ринкових вiдносин передача функцiй виконавчої дирекцiї державного фонду сприяння зайнятостi населення Державному центру зайнятостi є виправданим, але потребує значного посилення як вiдомчого, так i мiжвiдомчого контролю за його дiяльнiстю. - безкоштовнiсть послуг; - доступнiсть - тобто надання послуг усiм суб'єктам ринку працi, як тим, хто шукає роботу, так i роботодавцям; - рiвнiсть - надання послуг усiм громадянам у рiвному ступенi без будь-якої дискримiнацiї; - вiдкритiсть - надання повної iнформацiї стосовно працевлаштування i дiючих законодавчих норм у цьому питаннi. Статус державної служби зайнятостi може бути трьох варiантiв: вiддiл Мiнiстерства, самостiйна державна органiзацiя i середня ланка Мiнпрацi. У багатьох державах iсторично нацiональна служба зайнятостi виникла як вiддiл (управлiння, вiддiлення) Мiнпрацi, i в деяких країнах вони мають саме таке пiдпорядкування. Рiшення стосовно їх повноважень i органiзацiї виходять вiд уряду. Бюджет служби зайнятостi в такому разi є частиною адмiнiстративного бюджету держави. Методи керiвництва тi ж самi, що i в мiнiстерствi. Уряди ряду країн, щоб пiдкреслити особливий характер служб зайнятостi, пiд тиском соцiальних партнерiв визначили для них статус самостiйної органiзацiї, як, наприклад, у Нiмеччинi. Такi служби дiють за окремим для них законом, де затвердженi їх повноваження i фiнансовий режим. Вони мають статус юридичної особи i свiй бюджет, котрi покривають їх витрати як на виконання програм зайнятостi населення, так i на утримання служби безпосередньо. Статус державної служби зайнятостi України не вiдповiдає анi першому, анi другому варiантовi. Середня ланка, що пiдпорядкована Мiнiстерству працi i соцiальної полiтики, не є його безпосереднiм вiддiлом адмiнiстративно. Маючи свiй бюджет i вiдносну самостiйнiсть у вирiшеннi оперативних питань, державна служба зайнятостi в той же час пiдпорядкована у вирiшеннi багатьох питань мiнiстерству. Директора служби призначає мiнiстр працi. За рiшенням Мiнпрацi можуть створюватись додатковi структурнi пiдроздiли служби. Юридичний статус служби зайнятостi не є результатом вiльного вибору уряду. Вiн визначається iсторичними та соцiально-економiчними обставинами. Так, саме iсторичнi обставини - iснування служби працевлаштування у пiдпорядкуваннi Мiнпрацi i утворення на її базi державної служби зайнятостi - визначили її статус як середньої ланки. 1. 3 Завдання та функцiї державної служби зайнятостi Головним «режисером» регулювання ринку працi в державi є Мiнiстерство працi та соцiальної полiтики. Воно формує заходи як стратегiчного плану, так i з поточних питань, пропозицiї для Уряду щодо нацiональної полiтики в галузi зайнятостi населення i ринку працi на основi аналiзу ситуацiї i наукових дослiджень, разом з ДЦЗ розробляє Державну програму зайнятостi населення i органiзацiйно-економiчнi заходи, передбачає i замовляє напрями фундаментальних наукових розробок. Вiдповiдно до положення про Мiнiстерство працi та соцiальної полiтики України основними його завданнями є: - розроблення, обґрунтування, координацiя та контролювання виконання соцiальних програм з питань зайнятостi, соцiального захисту, соцiального страхування, забезпечення соцiально-трудових прав жiнок, молодi; зайнятостi населення; розв'язанню соцiально-трудових проблем на основi соцiального партнерства, участь в укладаннi колективних договорiв, угод. Безпосереднiм виконавцем цього регулювання i провiдником державної полiтики зайнятостi є державна служба зайнятостi, яка здiйснює конкретнi заходи щодо запобiгання масовому безробiттю по всiй територiї України, бере активну участь у її розробцi, проводить аналiз дiєвостi цих заходiв, своєчасно вносить необхiднi пропозицiї, щодо їх коригування в залежностi вiд конкретної економiчної ситуацiї, визначає теми прикладних наукових дослiджень. Вiдповiдно до Постанови Ради Мiнiстрiв УРСР вiд 21 грудня 1990 р. на державну службу зайнятостi було покладено: - аналiз стану ринку працi, прогноз попиту та пропозицiї робочої сили, пiдготовка iз зацiкавленими органiзацiями державної та територiальних програм зайнятостi населення, забезпечення їх реалiзацiї; - облiк громадян, якi звертаються з питань працевлаштування, надання їм допомоги у пiдборi роботи та працевлаштуваннi; - забезпечення населення достовiрною, повною та оперативною iнформацiєю про можливостi працевлаштування на основi облiку вiльних робочих мiсць - та вакантних посад; - проведення професiйної орiєнтацiї та консультацiй населення, в тому числi молодi; - органiзацiя професiйної пiдготовки та перепiдготовки працiвникiв, вивiльнюваних з пiдприємств, установ та органiзацiй, осiб, якi вiдчувають складностi у працевлаштуваннi, а також iнших категорiй незайнятого населення; працi; - пiдготовка пропозицiй та висновкiв про використання працi iноземних громадян, якi залучаються в Україну, для виконання робiт за мiжурядовими угодами та лiцензiями; - забезпечення, в межах своєї компетенцiї, соцiального захисту незайнятих громадян; - здiйснення контролю за виконанням пiдприємствами, установами та органiзацiями, незалежно вiд форм власностi та господарювання, законодавства про зайнятiсть населення (надалi цi функцiї лягли в основу Положення про державну службу зайнятостi). Правовими засадами ДСЗ, як i iнших суб'єктiв iнфраструктури ринку працi, є Конституцiя i законодавчi акти України. Передусiм, це Закони України «Про зайнятiсть населення» та «Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування на випадок безробiття». Крiм того, у своїй дiяльностi ДСЗ керується: «Положенням про державну службу зайнятостi населення», «Положенням про порядок реєстрацiї, перереєстрацiї та ведення облiку громадян, якi шукають роботу, i безробiтних, виплати допомоги по безробiттю, а також умови надання матерiальної допомоги в перiод професiйної пiдготовки та перепiдготовки», «Положенням про порядок надання матерiальної допомоги по безробiттю», «Положенням про порядок бронювання на пiдприємствах, в органiзацiях i установах робочих мiсць для працевлаштування громадян, якi потребують соцiального захисту», «Положенням про порядок органiзацiї та проведення оплачуваних громадських робiт», «Положенням про порядок органiзацiї сезонних робiт», «Положенням про порядок надання безпроцентної позики безробiтним для зайняття пiдприємницькою дiяльнiстю». Всю рiзноманiтнiсть функцiй, якi виконують служби зайнятостi (бiльшiсть яких стосується України) можна об'єднати у три типи i сiм груп. - надання соцiальних послуг клiєнтам. Вiн включає наступнi групи функцiй. Перша - функцiї трудового посередництва, якi полягають в наданнi допомоги особам, що шукають роботу, в пошуку i пiдборi пiдходящого робочого мiсця, роботодавцям — в швидкому заповненнi вакансiї працiвниками, що володiють необхiдними професiйними навичками. До другої групи функцiй - мотивацiйно-активiзуючої - вiдносяться рiзноманiтнi заходи, спрямованi на пiдвищення активностi безробiтних, у пошуку роботи, посилення їхньої мотивацiї до трудової дiяльностi, пiдвищенню конкурентоспроможностi на ринку працi. Звичайно, цi заходи включають органiзацiю професiйного навчання, проведення семiнарiв iз безробiтними по технiцi пошуку роботи; сприяння започаткуванню ними власного бiзнесу, залучення незайнятих громадян до участi в громадських оплачуваних роботах. на ринку працi (iнвалiдiв, молодi, жiнок iз малолiтнiми дiтьми i т. д.). Другий тип функцiй включає свого роду допомiжнi функцiї, що носять або пiдпорядкований характер до функцiй першого типу або забезпечують внутрiшню життєдiяльнiсть служби, але безпосередньо не пов'язанi з обслуговуванням клiєнтiв - незайнятих громадян i роботодавцiв. iнших видiв матерiальної допомоги, органiзацiю внутрiшньої господарської дiяльностi (зарплата персоналу, оренда помешкань i майна, закупiвля технiки й iнвентар), фiнансування проф. навчання незайнятих громадян i органiзацiї оплачуваних громадських робiт, видачу безпроцентних позичок безробiтним для заняття пiдприємницькою дiяльнiстю i т. д. П'яту групу функцiй можна назвати контрольною, вона характеризується тим, що має загальну контролюючу спрямованiсть за дотриманням законодавства про зайнятiсть i дотриманням фiнансової дисциплiни (прийом на роботу осiб в межах 5-процентної квоти, своєчасне iнформування пiдприємствами центрiв зайнятостi про майбутнє вивiльнення працiвникiв, про вiльнi робочi мiсця й осiб, прийнятих на роботу; за повним i своєчасним вiдрахуванням коштiв у фонд сприяння зайнятостi; за правильною витратою коштiв пiдроздiлами служби). Шоста група включає лiцензiйнi-дозвiльнi функцiї: видачу дозволiв на працевлаштування iноземних громадян, а суб'єктам пiдприємницької дiяльностi - на використання їхньої працi, комерцiйним органiзацiям - на надання платних послуг, пов'язаних iз профорiєнтацiєю i працевлаштуванням населення. Третiй тип функцiй координацiю зусиль державних i громадських органiв, пiдприємств щодо здiйснення заходiв регулювання ринку працi. Данi завдання в своїй сукупностi складають процес управлiння. Тому стосовно до служби зайнятостi України ми цiлком обґрунтовано можемо говорити про виконання нею сьомої (не в порядку значимостi, а з погляду зручностi викладання) групою функцiй - iнформацiйно-аналiтичної i прогностичної, яка пов'язана з забезпеченням процесу управлiння - зi збором й аналiзом рiзноманiтної статистичної i соцiологiчної iнформацiї про ринки працi; iнформуванням громадян, органiв влади, громадськостi про процеси, явища i тенденцiї, що вiдбуваються на ньому; розробкою прогнозiв щодо попиту i пропозицiї робочої сили (у тому числi по галузях i регiонах); участю в пiдготовцi програм зайнятостi населення i заходiв соцiального захисту населення вiд безробiття. Ефективнiсть роботи ДСЗ залежить вiд рiвня квалiфiкацiї та досвiдченостi її працiвникiв, особливо базової районної (мiської) ланки, якi безпосередньо i щоденно працюють з людьми; а також вiд матерiально-технiчного забезпечення i, перш за все, електронного оснащення. РОЗДІЛ 2. 2. 1 Методологiчнi та методичнi основи єдиної технологiї обслуговування незайнятих громадян в центрах зайнятостi України Основою соцiального захисту вiд безробiття та безробiтних є обов'язкове соцiальне страхування в комплексi з державними допомогами. До головних принципiв органiзацiї страхування у разi безробiття можна вiднести: ♦ особисту вiдповiдальнiсть - самi працiвники беруть участь у фiнансуваннi страхування, розмiр виплат залежить вiд попереднiх внескiв працiвникiв i їхнього страхового полiсу; ♦ солiдарнiсть - роботодавцi, працiвники i держава беруть фiнансову участь у формуваннi страхових фондiв; ♦ загальнiсть - страхування у разi безробiття поширюється на всi верстви населення, якi його потребують, що вiдображається в законодавчому закрiпленнi гарантiй реалiзацiї прав застрахованих, порядку проведення вiдповiдних виплат i надання послуг; ♦ обов'язковiсть (примусовiсть) страхування на випадок безробiття незалежно вiд волi й бажання роботодавцiв i застрахованих, що знаходить вираження в обов'язковому характерi (за законом) виплати страхових внескiв роботодавцями, працiвниками i державою; ♦ державне регулювання - законодавче закрiплення гарантiй прав громадян на страхування у разi безробiття, контроль за рiвнем виплат, якiстю послуг i використання фiнансових коштiв за призначенням. Соцiальний захист населення вiд безробiття нинi здiйснюється на основi законiв України "Про зайнятiсть населення" i "Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування на випадок безробiття" через систему заходiв, а саме: ♦ захист вiд необґрунтованої вiдмови працевлаштування; ♦ безкоштовне сприяння в доборi пiдходящої роботи та працевлаштування вiдповiдно до нахилiв, здiбностей, професiйної пiдготовки, освiти з урахуванням суспiльних потреб; ♦ виплата вихiдної допомоги та збереження середньої зарплати на перiод працевлаштування працiвникам, якi втратили постiйну роботу на пiдприємствах i органiзацiях; ♦ виплата безробiтним допомоги по безробiттю. "Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування на випадок безробiття" розмiр страхових внескiв щорiчно за поданням Кабiнету Мiнiстрiв України встановлюється Верховною Радою України вiдповiдно до роботодавцiв та застрахованих осiб одночасно iз затвердженням Державного бюджету України на поточний рiк. Застрахованi особи, визнанi у встановленому порядку безробiтними, якi протягом 12 мiсяцiв, що передували початку безробiття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнiв та сплачували страховi внески, мають право на допомогу по безробiттю. Розмiр допомоги по безробiттю (ст. 23) виплачується залежно вiд страхового стажу, до якого прирiвнюється i загальний трудовий стаж, а саме: до 2-х рокiв - 50%; вiд 2-х до 6-ти рокiв -55%; вiд 6-ти до 10-ти рокiв - 60%; понад 10 рокiв - 70%. Допомога по безробiттю виплачується залежно вiд тривалостi безробiття у вiдсотках до визначеного розмiру: ♦ першi 90 календарних днiв - 100%; ♦ протягом наступних 90 календарних днiв - 80%; ♦ надалi - 70%. перевищувати 360 календарних днiв протягом двох рокiв. Для осiб перед пенсiйного вiку (за 2 роки до настання права на пенсiю) тривалiсть виплати допомоги по безробiттю не може перевищувати 720 календарних днiв. Зростаючi масштаби безробiття, збiльшення його тривалостi потребують пiдвищення ефективностi дiяльностi державної служби зайнятостi, чiткої органiзацiї її дiяльностi. На виконання цього завдання спрямована розроблена в Українi технологiя обслуговування незайнятого населення в центрах зайнятостi, яка охоплює широкий спектр органiзацiйних заходiв. Основна мета Єдиної технологiї обслуговування незайнятого населення - створення важливого елемента нової адаптованої до умов ринку системи соцiального захисту та самозахисту населення; пiдвищення ефективностi роботи державної служби зайнятостi щодо надання соцiальних послуг безробiтним громадянам та роботодавцям. При розробленнi даної технологiї був застосований досвiд кращих вiтчизняних центрiв зайнятостi, досвiд зарубiжних країн - Великобританiї, Нiмеччини, Данiї, Польщi, Росiї. Напрями реалiзацiї Єдиної технологiї обслуговування незайнятого населення в центрах зайнятостi України: 1. Активiзацiя власних зусиль клiєнтiв щодо влаштування свого життя, пiдвищення вiдповiдальностi людини перед собою, своєю сiм'єю та суспiльством: ♦ навчання клiєнтiв методам i технiцi самостiйного пошуку роботи; ♦ розроблення бiльшiстю клiєнтiв за допомогою спецiалiстiв центрiв зайнятостi (ЦЗ) планiв самостiйного пошуку роботи; ♦ розширення кола iнформацiї про вакантнi мiсця шляхом створення єдиної нацiональної iнформацiйної комп'ютерної системи i забезпечення вiльного доступу кожного вiдвiдувача до iнформацiї про вакансiї; ♦ сприяння безробiтним в їхнiх зусиллях щодо започаткування власної справи; ♦ залучення незайнятих громадян до участi в оплачуваних громадських роботах. ♦ обговорення на засiданнi спецiально призначеної комiсiї центру зайнятостi ефективностi заходiв щодо сприяння влаштуванню кожного клiєнта, який довгий час (3-6 мiс.) перебував на облiку в ЦЗ; ♦ використання результатiв роботи спецiалiстiв при проведеннi атестацiї, конкурсiв на замiщення вакантних посад, формуваннi резерву на висування, моральному та матерiальному заохоченнi. 3. Змiцнення взаємодiї з роботодавцями - пiдвалини пiдвищення ефективностi дiяльностi центрiв зайнятостi: ♦ iнформування роботодавцiв вiдповiдно до профiлю пiдприємств про професiйно-квалiфiкацiйний склад осiб, якi зареєстрованi в ЦЗ; ♦ вивчення потреб роботодавцiв та надання допомоги щодо укомплектування пiдприємств персоналом i професiйне навчання кадрiв на їхнє замовлення з числа незайнятого населення; ♦ консультування з питань впровадження деяких норм законодавства про працю i зайнятiсть; ♦ здiйснення на замовлення роботодавцiв пiдбору необхiдних працiвникiв iз використанням психодiагностичних методик; ♦ iнформування про стан, основнi тенденцiї та процеси на локальному ринку працi. ♦ розподiл персоналу служби зайнятостi з урахуванням його "навантаження" (кiлькостi незайнятого населення, яка припадає на одного працiвника ЦЗ); ♦ визначення норм часу на здiйснення технологiчних операцiй i процедур, впровадження системи автоматизованого нарахування всiх видiв допомоги; ♦ спецiалiзацiя i взаємозамiннiсть фахiвцiв ЦЗ на основi розподiлу здiйснюваних операцiй на простi i зрозумiлi елементи; ♦ розроблення для кожного спецiалiста детальної посадової iнструкцiї. 5. Розподiл потокiв клiєнтiв залежно вiд мети вiдвiдування центру зайнятостi: ♦ створення в ЦЗ диспетчерсько-консультацiйного сектора, покладення на одного з фахiвцiв диспетчерсько-консультацiйних функцiй; ♦ розмiщення робочих примiщень у ЦЗ вiдповiдно до технологiї обслуговування конкретних категорiй клiєнтiв; ♦ видiлення в окреме технологiчне поле роботи по виконанню замовлень на пiдготовку довiдок клiєнтам. 6. Розподiл примiщень ЦЗ на функцiональнi сектори, в яких, незалежно вiд площi примiщень, здiйснюються визначенi процедури i операцiї щодо обслуговування клiєнтiв: ♦ створення великих просторових зон, де клiєнтам можуть надаватися декiлька послуг, в першу чергу тих, якi спрямованi на активiзацiю їх власних зусиль щодо влаштування свого життя; ♦ унiфiковане за змiстом iнформацiйне наповнення примiщень ЦЗ, яке дозволяє клiєнтам самостiйно одержати максимум iнформацiї, а також допомагає їм чiтко уявити свої права та обов'язки. Реалiзацiя даної технологiї посилить ефективнiсть роботи центрiв зайнятостi з надання бiльш якiсних послуг клiєнтам. 2. 2 Надання соцiальних послуг клiєнтам центрiв зайнятостi, спрямованих на активiзацiю їх зусиль, щодо вирiшення проблем власної трудової зайнятостi. П сихологiчна допомога безробiтному неможливiстю задовольнити певнi вiтальнi та соцiальнi потреби людини. У результатi цього у багатьох безробiтних формується стан безнадiйностi, який супроводжується вiдчуттям непотрiбностi, нездатностi принести будь-яку користь, переконанням у тому, що вiд людини нiчого не залежить. Медики дали особливу назву такому болiсному стану - "невроз безробiття". Психологiчний стан безробiтного для вiтчизняної науки - проблема достатньо нова, тому фундаментальних дослiджень у цiй галузi немає. Для захiдноєвропейських країн класичною стала модель психологiчного стану безробiтного, вiдома як теорiя Харрiсона. Вiн передбачає, що люди переживають у рiзнi перiоди безробiття рiзнi емоцiї i проходять декiлька стадiй у своєму пошуку роботи. Перша стадiя. Шок. У момент звiльнення працiвник не може повiрити, що саме його звiльнюють. Вiн не визнає це звiльнення, iнколи приховує образу на колектив, який його "не захистив". Але поступово вiн змиряється iз ситуацiєю i переходить до наступної стадiї пошуку роботи. Оптимiзм i надiя. Людина в цей перiод активно шукає роботу. Вона високо себе оцiнює i тому вiдмовляється вiд вакансiй, якi вважає низькооплачуваними та якi не вiдповiдають її професiональному i попередньому соцiальному статусовi. Таким чином, вона проходить мимо багатьох пропозицiй, тим самим готуючи грунт для переходу до наступної стадiї, яка наступає приблизно через шiсть мiсяцiв. Третя стадiя. на роботу (тим бiльше, що у роботодавця iснує небезпiдставне упередження проти пошукача, який довгий час не працював). Фаталiзм. Вона наступає пiд кiнець першого року iснування без роботи i є характерною для багатьох так званих "професiйних безробiтних", а також людей з iстотними труднощами адаптацiї в соцiумi. У цей перiод надiї на ефективне працевлаштування вже практично залишенi. Людина змирилася зi своїм статусом безробiтної, фактично припинивши пошук роботи. Для розумiння психоемоцiйного стану безробiтного важливо визначити, що ми розумiємо пiд словом "стрес". У побутовому планi пiд цим словом ми розумiємо практично всi ситуацiї, що викликають сильне негативне нервово-психiчне напруження i мають негативнi наслiдки для органiзму i для психiки людини. Наукове визначення стресу дав Г. Сельє: "Стрес - це неспецифiчна вiдповiдь органiзму на суб'єктивно шачущий подразник". Вiн видiлив три стадiї стресу. - це чи стадiя триноги. Органiзм людини i її психiка переходять в режим мобiлiзацiї ресурсiв, органiв i систем. Така мобiлiзацiя органiзму пiдвищує стiйкiсть органiзму до стресової ситуацiї. Якщо "накласти" цю стадiю на психологiчний стан безробiтного, то виникає така картина: людина отримує повiдомлення про те, що, можливо, скоро залишиться без роботи, i починає шукати iншу роботу, мобiлiзуючи всi ресурси i виявляючи високу творчу активнiсть, яка не завжди супроводжується реальними зусиллями з пошуку роботи. Друга стадiя - резистентностi, чи стiйкого i вибiркового реагування, є сигналом до того, що на людину чекають великi проблеми в подальшому. Дiя стрес-агента продовжується: загроза залишитись без роботи посилилась; можливо, звiльнення вiдбулося. У людини з'являється головна проблема: знайти роботу. Ця iдея захоплює всi її думки. Потреба в роботi стає головною. Третя стадiя - стадiя виснаження, чи дистресу. Вона наступає тодi, коли людина тривалий час (як правило, бiльше 4-5 мiсяцiв) знаходиться без роботи.. Вiдбувається зниження рiвня функцiонування практично всiх систем психiки людини. І це може супроводжуватися не лише апатiєю, а й розвитком депресивних станiв. , психологiчний стан безробiтного - це стресовий стан i до нього можна застосовувати тi методи, якi використовують спецiалiсти при роботi з iншими стресовими станами. Першим етапом психологiчної допомоги безробiтним шукати роботу, спiлкування обмежується колом сiм'ї, культурнi запити знижуються. Вiдбувається процес "вигорання" мотивацiї до працi. Вiдмови призводять до того, що людина перестає шукати роботу, захищаючи своє Я пiд загрози нових вiдмов. Переборення стресової ситуацiї є першим кроком на шляху влаштування людини на нову роботу. Потiм має вiдбутись навчання само презентацiї, адже безробiтнi чи то з почуття несправжньої скромностi, чи через особливостi виховання часто не можуть надати роботодавцю адекватної iнформацiї про себе. Також, повз вмiння себе ефективно представити i ефективно себе прорекламувати, важливо вмiти спланувати своє працевлаштування: бiльшiсть безробiтних є ними, тому що не здатнi поставити перед собою цiлi пошуку роботи. У структурi психологiчної допомоги клiєнтам служб зайнятостi i людям, якi шукають роботу, велике значення має навчання їх методам пошуку роботи: написанню резюме, пошукового листа, об'яви в газету, основам дiлової розмови по телефону, поведiнки на спiвбесiдi i т. iн. Оскiльки безробiтний тривалий час знаходився в обмеженому колi спiлкування, то його комунiкативнi навички iстотно знизилися. Тому однiєю з найбiльш ефективних форм роботи з безробiтними є соцiально-психологiчний тренiнг. (Додаток 1) У ходi таких тренiнгiв безробiтнi вiдновлюють втраченi комунiкативнi здiбностi, пiдвищують упевненiсть у собi, вивчають методи i методики пошуку роботи, вiдпрацьовуючи їх в умовах групи. Важливо показати їй всi "плюси" i "мiнуси" нової професiї, але не брати на себе вiдповiдальнiсть за вибiр клiєнта. основi отриманої в ходi iндивiдуальних чи групових занять iнформацiї безробiтний здатний вибудувати ефективну стратегiю переборення кризової ситуацiї i поступово працевлаштуватися. Успiх же цiлком i повнiстю залежить вiд самого безробiтного. ВИСНОВКИ Зростаючi масштаби безробiття, збiльшення його тривалостi потребують пiдвищення ефективностi дiяльностi державної служби зайнятостi i, перш за все, її низових ланок, чiткої органiзацiї їх дiяльностi. На виконання цього завдання спрямована науково обґрунтована технологiя обслуговування незайнятого населення в центрах зайнятостi, яка охоплює широкий спектр органiзацiйних заходiв. Вона регламентує спосiб дiяльностi спецiалiстiв державної служби зайнятостi щодо надання клiєнтам передбачених законодавством соцiальних послуг на основi рацiонального розподiлу дiй на скоординованi процедури та операцiї, що пiдлягають обов'язковому виконанню, визначення оптимальних засобiв i методiв їх виконання. Основна мета Єдиної технологiї обслуговування незайнятого населення - створення важливого елемента нової адаптованої до умов ринку системи соцiального захисту та самозахисту населення; пiдвищення ефективностi роботи державної служби зайнятостi щодо надання соцiальних послуг безробiтним громадянам та роботодавцям. В основу технологiї покладено дотримання таких принципiв органiзацiї роботи персоналу, як спецiалiзацiя i кооперування працi, пропорцiйнiсть i синхроннiсть, прямо точнiсть i безперервнiсть. Слiд пiдкреслити, що її кiстяк складає набiр стандартних матерiальних умов працi i типiзованих трудових процесiв та органiзацiї працi спiвробiтникiв центрiв зайнятостi, стандартизацiя i унiфiкацiя форм документацiї, типiзацiя. Значному пiдвищенню продуктивностi працi спецiалiстiв, покращенню якостi послуг клiєнтам, збiльшенню пропускної можливостi служби зайнятостi в цiлому сприятимуть рекомендацiї щодо органiзацiї працi та вiдпочинку спiвробiтникiв центрiв зайнятостi та заходiв профiлактики втоми i професiйних захворювань, якi базуються на рекомендацiях з фiзiологiї та гiгiєни працi. Технологiя базується на правових нормах чинного законодавства за станом на 1 червня 2000 року. Змiст та порядок виконання процедур i операцiй спецiалiстами служби зайнятостi побудовано на засадах соцiальної спрямованостi та економiчної ефективностi, якi майже не залежатимуть вiд змiн пiдзаконних актiв. Змiст процедур, здiйснюваних спецiалiстами центру зайнятостi, викладено у виглядi незалежних функцiй, котрi не пiдлягають оперативнiй змiнi або вилученню. Всi функцiї спрямованi на оперативне та якiсне надання послуг клiєнтам служби зайнятостi i мають виконуватись незалежно вiд категорiї центру, чисельностi спецiалiстiв та матерiально-технiчного оснащення. Засоби їх виконання залежать вiд наявних умов i вирiшуються безпосередньо директором центру зайнятостi базового рiвня. При розробленнi даної технологiї був застосований досвiд кращих вiтчизняних центрiв зайнятостi, досвiд зарубiжних країн - Великобританiї, Нiмеччини, Данiї, Польщi, Росiї. Найбiльш ефективнi методи обслуговування незайнятого населення, iнновацiйнi елементи технологiї були максимально адаптованi до вiтчизняних умов, стандартизованi та унiфiкованi. Єдину технологiю обслуговування незайнятого населення в центрах зайнятостi України розробила творча група Інституту пiдготовки кадрiв державної служби зайнятостi на чолi з ректором Маршавiним Ю. М. та начальником вiддiлу розробки та впровадження нових технологiй роботи служби зайнятостi Держцентру зайнятостi Фокас Л. М., в якiй працювали спецiалiсти Державного, обласних, мiських та районних центрiв зайнятостi, деяких наукових установ та навчальних закладiв. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 2. Закон України вiд 02. 03. 2000 р. «Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування на випадок безробiття». 3. Закон України «Про зайнятiсть населення». - К: Полiтвидав України, 1991. 4. Україна: поступ у XXI столiття. Стратегiя економiчного та соцiального розвитку на 2000-2004 роки. Послання Президента України до Верховної Ради України. Урядовий кур'єр. - 23. 02. 2000 р. 6. Мiжнародна конференцiя працi. Конвенцiя 168. Конвенцiя про сприяння зайнятостi i захисту вiд безробiття. 7. Положення про державну службу зайнятостi. / Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України № 47 вiд 24. 06. 1991. 9. Положення про порядок реєстрацiї, перереєстрацiї та ведення облiку громадян, якi шукають роботу, i безробiтних, виплати допомоги по безробiттю, а також умови подання матерiальної допомоги в перiод професiйної пiдготовки та перепiдготовки. 2006. 10. Положення про порядок подання матерiальної допомоги по безробiттю. 2006. 11. Положення про порядок бронювання на пiдприємствах, в органiзацiях i установах робочих мiсць для працевлаштування громадян, якi потребують соцiального захисту. 2006. 13. Положення про порядок органiзацiї сезонних робiт. 2006. 14. Положення про порядок надання безпроцентної позики безробiтним для зайняття пiдприємницькою дiяльнiстю. 2006. 15. Статистичний бюлетень. - Київ. 2001. 16. Базилюк А. В. Социальная защита населения - К.: Знание, 1992. 17. Бандур С.І., Дудник В.І. Ринок працi i проблеми соцiального захисту населення. - Київ. НЦ ЗРП, 1993. 19. Владимиров КН., Петренко Н. С. Проблемы занятости и социальная защита безработных в условиях рынка. - Херсон, 1993. 20. Васильченко B. C., Крымсацовский Б. Н., Оникиенко В. В. Экономическая ситуация и занятость населения на Украине. - Киев. 1992. 22. Мiжвiдомчий науковий збiрник «Зайнятiсть та ринок працi». - Київ: НЦЗРП, 1993. 23. Либанова Е. Украинский рынок труда: проблемы и перспективы /Международный институт рыночных отношений и предпринимательства. - К., 1993. 24. . Маркузон Ф. Д. Биржи труда в Германии. – М.: Вопросы труда, 1923, - 67с. 25. Маршавiн Ю., Лямiна Л. Єдина технологiя обслуговування незайнятого населення. -К, 2000. 26. Маршавiн Ю. Навчально-методичний комплекс по вивченню курсу «Ринок працi та функцiонування державної служби зайнятостi» - К, 2000. 29. Никифорова А. Н. Рынок труда: занятость и безработица. - М. Международные отношения, 1998. 30. Немова Л. А. Роль службы занятости в регулировании рынка труда Канады.// Государственное регулирование занятости в развитых капиталистических странах. Сб. Науч. Тр. Вып. 1.: НЦ ВЦСПС. – 1990. 32. Полiванов В. Соцiальне партнерство на ринку працi. Навчально-методичний посiбник. — К., 1997. 33. Федеральное ведомство по вопросам Германии, организационные принципы и механизм деятельности. - Ужгород. 1994. 35. Эклунд К. Эффективная экономика. Шведская модель. - М.: Экономика. 1991. ДОДАТОК 1 Соцiально-психологiчний тренiнг "Стратегiї ефективного пошуку роботи" (для безробiтних громадян) Мета тренiнгу: Завдання тренiнгу: 1. Адаптацiя учасникiв до нової соцiальної ролi. 3. Створення стратегiї пошуку роботи. 4. Тренування навичок активного пошуку роботи. год. Заняття перше Мета заняття: Завдання: ♦ знайомство членiв групи з тренiнговою формою занять; ♦ з'ясування проблематики, пов'язаної з пошуком роботи, в учасникiв групи; ♦ встановлення робочих взаємин всерединi групи; ♦ актуалiзацiя емоцiйних станiв, пов'язаних iз становищем безробiтного; ♦ формування в учасникiв групи впевненостi у можливостi вирiшення проблеми. Форми: ♦ iгровi вправи на зняття напруження, знайомство, забезпечення атмосфери працездатностi i т. iн.; ♦ груповi дискусiї, призначенi для зняття страхiв вираження власної думки в групi; ♦ вправи в малих групах; ♦ завдання, спрямованi на вивчення проблематики, пов'язаної з пошуком роботи в даному регiонi; професiйними iнтересами учасникiв групи; ♦ завдання на актуалiзацiю минулого професiйного досвiду; ♦ теоретичний матерiал про тренiнги i психологiчний стан безробiтного. Заняття друге пошук резервiв для досягнення бажаних цiлей працевлаштування. Завдання: ♦ вiдреагування на агресивнi почуття: "навiщо нас сюди зiбрали?"; "робити їм нiчого"; "все це дурницi" i т. iн.; ♦ формування позитивного ставлення до самого себе; ♦ формування вмiнь адекватної оцiнки i презентацiї свого професiйного досвiду; ♦ формування вмiння ставити перед собою цiлi пошуку роботи, оцiнювати їх i визначати прiоритети в досягненнi поставлених цiлей. Форми: ♦ вправи, що дозволяють вiдрегульовувати агресiю, знижують напругу в мiж особистiсному спiлкуваннi; ♦ вправи, спрямованi на виявлення статусу членiв групи; ♦ завдання, спрямованi на вивчення самого себе, актуалiзацiю своїх емоцiйних переживань, пов'язаних iз станом безробiтного, тобто на особистiсне зростання; ♦ робота в групi без подiлу на малi групи; ♦ вправи, спрямованi на формування позитивного зворотного зв'язку мiж всiма учасниками групи; ♦ вправи комунiкативного плану, спрямованi на вмiння структурувати iнформацiю. вивчення конкретних методiв i методик пошуку роботи. Завдання: ♦ переконати групу в тому, що пiд час пошуку роботи резюме є необхiдним так само, як i трудова книжка; ♦ навчання методам i прийомам складання i використання резюме; ♦ формування плану пошуку роботи з використанням резюме; ♦ телефоннi переговори з роботодавцем. Форми: ♦ вправи на концентрацiю уваги; ♦ теоретичний виклад матерiалу про пошуки роботи i складання резюме; ♦ груповi дискусiї, покликанi з'ясувати найбiльш ефективнi способи використання резюме; ♦ рольовi iгри (наприклад "Телефоннi переговори"). Заняття четверте Мета заняття: засвоєння прийомiв успiшної поведiнки пiд час спiвбесiди. Завдання: ♦ формування комунiкативних навичок, необхiдних для успiшного проходження спiвбесiди; ♦ зняття страхiв перед спiвбесiдою iз роботодавцем; ♦ формування стратегiї пiдготовки до спiвбесiди з роботодавцем; ♦ вiдпрацювання практичних навичок проходження спiвбесiди. Форми: ♦ теоретичний виклад матерiалу про особливостi проходження спiвбесiди з роботодавцем; ♦ рольовi iгри; ♦ вправи на формування комунiкативних навичок; ♦ вправи на формування зворотного зв'язку. Заняття п'яте закрiплення отриманих у ходi попереднiх занять навичок, узагальнення здiйсненої роботи. Завдання: ♦ формування зворотного зв'язку для учасникiв групи; ♦ закрiплення найбiльш ефективних способiв поведiнки; ♦ формування позитивної думки про перспективи працевлаштування. Форми: ♦ вправи на формування позитивного зворотного зв'язку; ♦ вправи на формування позитивного образу майбутнього; ♦ вправи на завершення роботи групи. ДОДАТОК 2 Основнi термiни i поняття курсової роботи Робоча сила Самозайнятiсть - рiзновид iнiцiативної зайнятостi. Самозайнятими працiвниками вважаються тi, хто на основi приватної власностi на засоби виробництва самостiйно органiзує працю, вiдповiдає за виробництво i реалiзацiю (продаж) товарiв i послуг. Сфера зайнятостi - сфера (область) дiї вiдносин зайнятостi як вiдносин з приводу участi працездатного населення в економiчнiй дiяльностi i забезпечення його робочими мiсцями. Безробiття - складне, багато аспектне соцiально-економiчне явище, яке властиве суспiльству з ринковою економiкою, коли частина економiчно активного населення не зайнята у виробництвi товарiв i послуг у зв'язку з вiдсутнiстю пiдходящої роботи. - у визначеннi МОГТ - особи у вiцi 15-70 рокiв (зареєстрованi та незареєстрованi у державнiй службi зайнятостi), якi одночасно вiдповiдають трьом умовам: • не мають роботи (прибуткового заняття); • шукають роботу або намагаються органiзувати власну справу протягом обстежуваного тижня; • готовi приступити до роботи протягом двох наступних тижнiв. Вакансiї - доступнi для населення види робiт, незайнятi робочi мiсця. Допомога по безробiттю - гарантована державою матерiальна пiдтримка у виглядi певної суми коштiв, яка перiодично виплачується особам, визнаним у встановленому порядку безробiтними. Конверсiя в промисловостi - повне або часткове перепрофiлювання пiдприємств, якi випускали продукцiю для вiйськових потреб, на виробництво цивiльної продукцiї. Матерiальна допомога по безробiттю (соцiальна допомога) — вид матерiальної пiдтримки безробiтних, яку вони можуть одержувати пiсля закiнчення строку виплати допомоги по безробiттю. В Українi надається в розмiрi до 75% мiнiмальної заробiтної плати за умови, що середньомiсячний сукупний доход на члена сiм'ї безробiтного не перевищує встановленого законодавством неоподаткованого мiнiмуму доходiв громадян. - рiвень безробiття при повнiй зайнятостi, коли має мiсце лише фрикцiйне i структурне безробiття, але немає циклiчного безробiття, коли на кожного, хто бажає працювати, є вiльне робоче мiсце. Роботодавцi - особи, якi здiйснюють самостiйно або з одним чи декiлькома партнерами управлiння власним пiдприємством з використанням працi найманих працiвникiв. Фрикцiйне безробiття - безробiття, що пов'язане з перiодом працевлаштування при добровiльнiй змiнi громадянами робочих мiсць, чеканням нової роботи. Бiржа працi - установа, яка здiйснює трудове посередництво мiж громадянами, якi шукають роботу, i роботодавцями. Броня робочих мiсць - кiлькiсть робочих мiсць для обов'язкового працевлаштування громадян, якi не спроможнi на рiвних умовах конкурувати за робочi мiсця. Державна служба зайнятостi - органiзацiйна структура, сукупнiсть державних органiв, дiяльнiсть яких спрямована на реалiзацiю державної полiтики зайнятостi населення та соцiальної пiдтримки тимчасово не працюючих громадян. Державний фонд сприяння зайнятостi населення — загальнодержавний позабюджетний цiльовий фонд, самостiйна фiнансова система, утворюється для фiнансування заходiв сприяння зайнятостi населення. Допомога по безробiттю - гарантована державою матерiальна пiдтримка у виглядi певної суми коштiв, Квота робочих мiсць - встановлена норма робочих мiсць у вiдсотках до загальної кiлькостi робочих мiсць для обов'язкового працевлаштування тих категорiй громадян, якi визначенi законодавством. Матерiальна допомога по безробiттю — вiд матерiальної пiдтримки безробiтних, яку вони можуть одержати при певних умовах пiсля закiнчення строку виплати допомоги по безробiттю. Оплачуванi громадськi роботи - загальнодоступнi й такi, що не потребують, як правило, спецiальної професiйної пiдготовки, види тимчасової трудової дiяльностi безробiтних або частково незайнятих громадян, мають суспiльно-корисну спрямованiсть, нацiленi на вирiшення соцiальних проблем розвитку мiста, регiону, населеного пункту. Професiйна пiдготовка Центр зайнятостi базового рiвня - мiсцевий орган державної служби зайнятостi (районний, мiськрайонний, мiський), основна ланка, яка безпосередньо сприяє працевлаштуванню й органiзацiї зайнятостi тимчасово непрацюючим громадянам i виплачує їм у встановленому порядку допомогу по безробiттю. послуг. Правлiння Фонду - колегiальний орган, який здiйснює управлiння Фондом. Виконавча дирекцiя Фонду - виконавчий орган правлiння Фонду, яка забезпечує виконання та практичну реалiзацiю рiшень правлiння. Функцiї виконавчої дирекцiї покладаються на органи державної служби зайнятостi. Центральний орган виконавчої дирекцiї Фонду - Державний центр зайнятостi Мiнiстерства працi та соцiальної полiтики України. Клiєнт служби зайнятостi Реальнi клiєнти - клiєнти, якi вже звернулися в центр зайнятостi з метою одержання послуг. Потенцiйнi клiєнти - документ, який допомагає безробiтному бiльш органiзовано i системно шукати пiдходящу роботу. - форма навчання клiєнтiв центру зайнятостi найбiльш рацiональним прийомам i засобам пошуку роботи, в тому числi, само презентацiї. - спосiб дiяльностi спецiалiстiв державної служби зайнятостi щодо надання клiєнтам передбачених законодавством соцiальних послуг на основi рацiонального розподiлу дiй на скоординованi процедури та операцiї, визначення оптимальних засобiв i методiв їх виконання. Функцiонально-просторовий сектор - обладнана спецiальними засобами просторова зона примiщення центру зайнятостi, в якiй спецiалiст вiдповiдного профiлю здiйснює передбаченi технологiєю процедури i операцiї.