Зайнятість і безробіття жінок

Зайнятiсть i безробiття жiнок змiст ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО – МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ ЗАЙНЯТОСТІ ТА БЕЗРОБІТТЯ ЖІНОК В УКРАЇНІ 1. 1 Визначення поняття «зайнятiсть та безробiття» жiнок 1. 3 Огляд законодавчих i нормативних актiв щодо подалання жiночого безробiття 2. 1 Сучаснi методи та технологiї трудової зайнятостi жiнок в Запорiзькому обласному центрi зайнятостi 2. 3 Шляхи подолання проблем зайнятостi жiнок в Запорiзькiй областi ВИСНОВКИ ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ ВСТУП В наш час актуальнiсть проблеми працевлаштування жiнок безперечно зростає Це вiдбувається через загострення проблеми працевлаштування взагалi i набувають першочергового значення в умовах переходу України до ринкової економiки i важкої економiчної кризи. Кiлькiсть безробiтних зростає з кожним роком, змiнюється структура виробництва, форми власностi, вимоги до професiйно - квалiфiкацiйного рiвня працiвникiв. Разом з тим в умовах кризи постiйно знижується рiвень життя населення, через це зростає попит на робочi мiсця, i одночасно з цим зменшується кiлькiсть новостворених робочих мiсць, велика кiлькiсть iснуючих робочих мiсць припиняє iснувати, i люди опиняються на вулицi. Багато полiтикiв i економiстiв як українських, так i iноземних зосереджують свою увагу саме на проблемах працевлаштування жiнок, як великої частини суспiльства, права якої менш захищенi. Проблеми та тенденцiї рiвня безробiття та шляхiв його мiнiмiзацiї розглядали такi українськi вченi, як: В. Федоренко, П. Нiкiфоров, А. Вольська, І. Петрова, А. Казановський, О. Котляр, В. Костиков, О. Рузавiна, І. Маслова та iншi. Дослiдження рiзних аспектiв професiйного навчання безробiтних ґрунтується на положеннях, викладених у працях вiтчизняних та зарубiжних вчених з проблем фiлософiї освiти (В. П. Андрущенко, Б. С. Гершунський, І. А. Зязюн, В. Г. Кремень, В. С. Лутай), неперервної професiйної освiти (С. Я. Батишев, А. П. Бiляєва, В. П. Беспалько, С. У. Гончаренко, Р. С. Гуревич, А. О. Лiгоцький, В. Т. Лозовецька, Н. Г. Ничкало, В. О. Радкевич, М. М. Скаткiн, С. О. Сисоєва та iн.), на iдеях неперервної освiти дорослих (С. Г. Вершловський, С.І. Змєйов, М. Ш. Ноулз, Н. Г. Протасова, Л.Є. Сiгаєва та iн.); профорiєнтацiї населення та психологiчної пiдтримки безробiтних (Л.Є. Лямiна, Н. А. Побiрченко, В. В. Синявський, Б. О. Федоришин та iн.). Основними напрямами сучасної полiтики зайнятостi є сприяння в працевлаштуваннi жiнок i надання допомоги в профпiдготовцi та перепiдготовцi, а також стимулювання створення гнучкого ринку працi. Актуальнiсть проблеми дослiдження визначається протирiччям, що склалося у сферi зайнятостi жiнок, яке полягає в тому, що, з одного боку ринкова модель i конституцiйний принцип прав дозволяє вiльно розвиватися жiночiй iнiцiативi, самостiйностi i незалежностi у виборi форм зайнятостi, а з iншого боку в умовах переходу до ринку, жiнки виявляються менш захищеними у сферi працi, що робить їх низко конкурентною робочою силою. Мета роботи: визначити оптимальнi шляхи подолання безробiття серед жiнок в Запорiжскiй областi. Основнi завдання дослiдження: - дати визначення поняттям «зайнятiсть та безробiття» жiнок в Українi; - оглянути законодавчi i нормативнi акти щодо подолання жiночого безробiття; - проаналiзувати проблему зайнятостi жiнок в Запорiзькому регiонi; - визначити шляхи подолання проблеми зайнятостi жiнок в Запорiзькому регiонi Об'єктом дослiдження є зайнятiсть жiнок в Запорiзькому регiонi. Предмет дослiдження: шляхи подолання безробiття жiнок в Запорiзькому регiонi Методами дослiдження виступають: - аналiз науково-методологiчної лiтератури з питань безробiття та зайнятостi жiнок; - аналiз нормативно-правових документiв щодо подолання жiночого безробiття; Джерелами iнформацiї служили матерiали Запорiзького обласного центру зайнятостi, данi щорiчних звiтiв обласного статистичного управлiння. Наукова новизна даної роботи полягає в наступному: - проаналiзовано та визначено умови органiзацiї та роботи Запорiзького обласного центра зайнятостi, формалiзованi засоби подолання проблем щодо безробiття жiнок Запорiзької областi, комплексно дослiджуються проблеми зайнятостi та безробiття; - уточнено визначення сутностi безробiття жiнок, що представляє собою складне соцiально-економiчне явище, за якого жiнки, що хочуть, i можуть працювати, не можуть знайти вiдповiдну роботу внаслiдок нездатностi суспiльства створити умови для рацiонального застосування здiбностей людей; - визначенi та проаналiзованi прiоритетнi чинники, що впливають на безробiття жiнок. методики та технологiї для подолання проблем зайнятостi та безробiття, укладенi збiрники нормативно-правових актiв щодо подолання безробiття, використовуються працiвниками служби зайнятостi. РОЗД ІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО – МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ ЗАЙНЯТОСТІ ТА БЕЗРОБІТТЯ ЖІНОК В УКРАЇНІ Зайнятiсть населення - це дiяльнiсть, пов'язана з задоволенням особистих i суспiльних потреб, яка, як правило, приносить доход у виглядi заробiтної плати, додаткових грошових допомог, натуральних виплат тощо. Пiд зайнятiстю як економiчною категорiєю розумiють сукупнiсть соцiально-економiчних вiдносин у суспiльствi, якi забезпечують можливостi прикладання працi в рiзних сферах господарської дiяльностi, i виконують функцiї пов'язанi з вiдтворенням робочої сили на всiх рiвнях органiзацiї суспiльної працi i виробництва. Залежно вiд тривалостi i режиму зайнятостi видiляють такi її форми: 1. Повну - дiяльнiсть працiвника протягом повного робочого дня (тижня, сезону), яка приносить прибуток в нормальних для даного регiону розмiрах. 2. Неповну — зайнятiсть певної особи протягом неповного робочого дня або з неповною ефективнiстю, з неповною оплатою. Неповна зайнятiсть може бути «примусовою», що обумовлено економiчними причинами (скороченням обсягiв виробництва, циклiчним розвитком економiки, реконструкцiєю пiдприємства тощо). Добровiльна неповна зайнятiсть, пов'язана з соцiальними факторами - вихованням дiтей, доглядом за хворими членами сiм'ї, сумiщенням роботи i навчання називається частковою. Цей вид зайнятостi виникає з iнiцiативи працiвника. До частково зайнятих можуть належати жiнки - домогосподарки, студенти, пенсiонери. Залежно вiд сфери застосування працi видiляють основну i додаткову зайнятiсть, якi i це можуть називатися первинною i вторинною. i гнучкiсть винагороди. До осiб, що використовують гнучку форму зайнятостi вiдносять: надомникiв, працiвникiв за викликом, тимчасових робiтникiв (контрактникiв) тощо. У спецiальнiй економiчнiй лiтературi нерiдко може використовуватися велика кiлькiсть визначень зайнятостi: продуктивна; рацiональна, оптимальна, збалансована, ефективна. Всi вони лише уточнюють основний змiст зайнятостi, який полягає в необхiдностi пiдтримки такого спiввiдношення мiж зайнятою робочою силою i її резервом, яке сприяло б досягненню максимальної ефективностi функцiонування виробництва i росту доходiв населення. працi. З поняттям зайнятостi пов'язанi поняття «економiчно активного i «економiчно неактивного» населення, «зайнятого населення» i «безробiтних». Визначення цих категорiй за методикою МОП були розглянутi в попереднiй темi. Проте необхiдно зупинитися на визначеннях зайнятого i безробiтного населення, якi визначаються законом України «Про зайнятiсть населення». Практика проведення економiчних реформ показала, що за вiдсутностi адекватної системи заходiв державного регулювання зайнятостi жiноча частина трудових ресурсiв першою витiсняється на периферiю ринку працi або взагалi за його межi. У результатi посилюється прихована та явна дискримiнацiя жiнок, гендерна сегментацiя ринку працi, знецiнення її освiтнього i квалiфiкацiйного потенцiалу. Дана проблема набуває все бiльшої актуальностi, проте дуже часто при її дослiдженнi не враховують суто економiчних факторiв, що впливають на трудовi вiдносини. Для українського суспiльства, яке на даний час перебуває на стадiї невизначеностi та формування нових соцiальних норм i життєвих стратегiй, проблема гендерної нерiвностi у сферi зайнятостi виявилася не повнiстю усвiдомленою та вивченою. На державному рiвнi вона також недостатньо законодавче обґрунтована. Найяскравiшим проявом недосконалостi та незавершеностi формування нормативної бази регулювання зайнятостi жiнок в Українi є повна вiдсутнiсть антидискримiнацiйного блоку у законодавчому регулюваннi зайнятостi. У результатi рiвнiсть можливостей для всiх суб'єктiв ринку працi незалежно вiд статтi, що декларується у рядi документiв, залишається гаслом, не пiдкрiпленим конкретним механiзмом реалiзацiї. Внаслiдок цього принцип рiвностi можливостей фактично зведений до забезпечення рiвноправностi за критерiєм умов працi i до розширення системи пiльг i гарантiй, пов'язаних iз материнством. Одним iз наслiдкiв неадекватностi iснуючої нормативної бази стало витiснення жiнок iз сфери зайнятостi, що i виявилося у зростаннi зареєстрованого жiночого безробiття. Хоч безробiття у однаковiй мiрi є проблемою як для жiнок, так i для чоловiкiв, але досвiд засвiдчує, що жiнкам важче знайти роботу нiж чоловiкам. [8]. Наведенi факти дають вагомi пiдстави при реалiзацiї гендерної полiтики в Українi чи не найважливiшу увагу придiляти саме питанням становища жiнки на ринку працi. Для цього необхiдне перш за все чiтке усвiдомлення проблеми. Адже у силу дiї рiзних обставин, розглядаючи проблему нерiвностi мiж чоловiком i жiнкою в Українi, часто звертаються до прикладiв розвинутих держав свiту, копiюються "неукраїнськi" стереотипи мислення, не враховуються особливостi культури, звичаїв, моральних цiнностей. Жiночий рух на Заходi спрямований на вирiшення проблем, якi менш тiсно пов'язанi з проблемами суто матерiального характеру. Державний сектор забезпечував, як здавалося на перший погляд, необмежену кiлькiсть робочих мiсць. Офiцiйно зареєстрованого безробiття як такого не iснувало. Статистичнi данi показують, що частка жiнок у робочiй силi була, за мiжнародними нормами, надзвичайно велика. Проте жiнки працювали на менш оплачуваних i престижних робочих мiсцях, а законодавчi гарантiї щодо захисту та пiдтримки жiнки у сферi зайнятостi використовувалися виключно як засiб для забезпечення економiки робочою силою та для розв'язання демографiчних питань. Будучи берегинею домашнього затишку, вона позбавлена можливостi працювати для себе, самореалiзуватися в роботi. Гендернi нерiвностi у сферi працi починають все бiльше проявлятися саме зараз, коли жiнка намагається стати рiвноправною учасницею ринку працi. Для жiнок нове соцiально-економiчне середовище, налаштованiсть громадської думки, iндивiдуальний психологiчний стан широкого загалу менш сприятливi, нiж для чоловiкiв. Згiдно iз даними соцiологiчних дослiджень, лише одна iз 100 жiнок вiдчуває себе нинi абсолютно впевненою, 8-9 iз 10 перебувають у постiйнiй тривозi за завтрашнiй день, а частка тих, хто остаточно зневiрився знайти будь-яку роботу, становить у структурi економiчно неактивного жiночого населення 6,4% [6]. Вони займають близько 80% робочих мiсць в освiтi, охоронi здоров'я i соцiальнiй сферi, приблизно стiльки мiсць у готельному та ресторанному бiзнесi, бiльше половини мiсць в оптовiй та роздрiбнiй торгiвлi, у сферi фiнансових послуг. Чоловiки переважають у промисловостi, сiльському господарствi, у державному управлiннi i бiзнесi. Отже, значна частина робочих мiсць для жiнок є у галузях, якi не гарантують їм необхiдного матерiального забезпечення. повиннi змiнити свою професiю. Для порiвняння можна вказати, що рiвень професiйної сегрегацiї найбiльш високим був у Великобританiї - 44%, а найменший - 32% - у Швейцарiї [11]. приватних пiдприємств, дiючи у жорсткому ринковому конкурентному середовищi, вважають, що з жiнками пов'язанi бiльш високi витрати через тимчасове звiльнення у зв'язку iз вагiтнiстю або з хворобою дитини, право жiнки на скорочений робочий день, тощо. Це означає вiдмову вiд використання жiночої працi на робочих мiсцях, де вона може бути замiнена чоловiчою. Безробiття - складне економiчне, соцiальне i психологiчне явище. Водночас безробiття - це економiчна категорiя, яка вiдбиває економiчнi вiдносини щодо вимушеної незайнятостi працездатного населення. Факторами формування безробiття можуть бути такi: - негнучкiсть системи вiдносних цiн i ставок заробiтної плати i викривлення в нiй, пов’язанi з грошовою експансiєю держави i подальшою iнфляцiєю; - недостатня мобiльнiсть робочої сили; - структурнi зрушення в економiцi; - дискримiнацiя на ринку працi щодо жiнок; - демографiчнi змiни в чисельностi та складi робочої сили; - сезоннi коливання в рiвнях виробництва окремих галузей економiки. Досвiд переходу окремих країн до ринку свiдчить про те, що в кожний перiод рiвень зайнятостi i масштаби безробiття характеризуються значними коливаннями, зумовленими сукупним впливом багатьох чинникiв. При цьому причини появи безробiття i його види можуть дуже рiзнитися. Розрiзняють вiдкрите й приховане безробiття. Вiдкрите безробiття означає iснування явно незайнятого населення, приховане - наявнiсть формально зайнятого населення. Фрикцiйне безробiття пов’язане з перемiщенням людей з однiєї роботи на iншу, а також iз однiєї мiсцевостi в iншу. Фрикцiйне безробiття означає, що iснують постiйний зв’язок мiж звiльненням з однiєї органiзацiї i найманням працiвникiв iншими органiзацiями, замiщення одних професiй iншими, рух працiвникiв з одних галузей в iншi тощо. може поєднуватися з рiвновагою на ринку працi. Наприклад, у США наприкiнцi 80-х рокiв близько 49 % безробiтних не працювали менше п’яти тижнiв. Це свiдчить про нормальний процес перерозподiлу трудових ресурсiв вiдповiдно до потреб виробництва, а також про високу ефективнiсть ринку працi [24]. шкiдливих пiдприємств. Структурне безробiття вiдрiзняється вiд фрикцiйного передусiм тим, що працiвники, якi втратили роботу в одних секторах економiки, не можуть бути використанi на тих робочих мiсцях, якi пропонуються в iнших секторах. Окрiм того, структурне безробiття є тривалим i має, як правило, хронiчний характер. У структурному безробiттi можна виокремити технологiчне й конверсiйне безробiття. Технологiчне безробiття пов’язане з переходом до нової технiки i технологiї, з механiзацiєю та автоматизацiєю виробництва, що супроводжується вивiльненням робочої сили i найманням працiвникiв принципово нових спецiальностей та квалiфiкацiї. Конверсiйне безробiття спричиняється скороченням чисельностi армiї i зайнятих у галузях оборонної промисловостi. Розмiри цього безробiття можуть коливатися вiд незначних до великих. Сезонне безробiття стосується тих видiв виробництва, якi мають сезонний характер i в яких протягом року вiдбуваються рiзкi коливання попиту на працю (сiльське господарство, будiвництво тощо). Циклiчне безробiття - це вид безробiття, яке постiйно змiнюється за своїми масштабами, тривалiстю i складом, що пов’язано з циклом дiлової кон’юнктури. Масштаби i тривалiсть циклiчного безробiття досягають максимуму пiд час спаду (кризи) виробництва i мiнiмуму - пiд час пiднесення. Отже, розмiри ринку працi коливаються разом з коливаннями циклу дiлової кон’юнктури. Найбiльшою мiрою вiд циклiчного безробiття страждають молодь, жiнки, люди похилого вiку i некорiнне населення. Інституцiональне безробiття - це безробiття, яке породжується правовими нормами, що впливають на попит i пропозицiю працi. Воно може бути, наприклад, спричинене введенням гарантованої мiнiмальної заробiтної плати, недосконалою податковою системою (надмiрнi соцiальнi виплати знижують пропозицiю працi. Високi ставки оподаткування, скорочуючи доходи, роблять їх порiвнянними iз сумами виплат за соцiальними програмами. Це також знижує пропозицiю робочої сили)[18]. На ринку працi розрiзняють також застiйне i хронiчне безробiття. Застiйне безробiття охоплює найстiйкiший контингент безробiтних - бiдних, бродяг, бомжiв та iн. найманих працiвникiв. Безробiття стає масовим i постiйним, вражаючи насамперед найменш розвинутi регiони. Серед безробiтних переважають жiнки, спецiалiсти з вищою освiтою. Щодо вiкового складу домiнує молодь. У визначеннi МОП безробiтними є особи у вiцi 15—70 рокiв (як зареєстрованi, так i незареєстрованi в державнiй службi зайнятостi), якi одночасно вiдповiдають трьом умовам: - не мають роботи (прибуткового заняття); - шукають роботу або намагаються органiзувати власну справу; - готовi приступити до роботи протягом наступних двох тижнiв. До цiєї категорiї належать особи, що навчаються за направленнями служби зайнятостi, знайшли роботу i чекають вiдповiдi або готуються почати працювати, але на даний момент ще не працюють[7]. доходiв через вiдсутнiсть вiдповiдної роботи, зареєстрованi у державний службi зайнятостi, тобто це особи, що шукають роботу та здатнi почати працювати. Не можуть бути визнанi безробiтними громадяни: а) вiком до 16 рокiв, за винятком тих, якi працювали i були вивiльненi у зв’язку зi змiнами в органiзацiї виробництва i працi: реорганiзацiєю, перепрофiлюванням i лiквiдацiєю пiдприємства, установи й органiзацiї або скороченням чисельностi (штату); б) якi вперше шукають роботу i не мають професiї (спецiальностi), в тому числi випускники загальноосвiтнiх шкiл, якщо вони вiдмовляються вiд проходження професiйної пiдготовки або вiд оплачуваної роботи, у тому числi роботи тимчасового характеру; на три мiсяцi з подальшою реєстрацiєю; Приховане безробiття характерне для ситуацiї економiчного спаду. Воно зумовлене неповним завантаженням потужностей пiдприємств, зменшенням обсягiв виробництва, рiзким зниженням продуктивностi працi, наданням працiвникам неоплачуваних вiдпусток, неповною зайнятiстю протягом робочого тижня. Наявнiсть значної кiлькостi працездатних осiб, якi лише формально зайнятi, а фактично не працюють i одержують низьку заробiтну плату (або зовсiм не одержують її), сприяє збiльшенню чисельностi зайнятих у нерегламентованiй дiяльностi, ускладненню кримiногенної ситуацiї, загостренню соцiальних конфлiктiв. Проведенi дослiдження чисельностi й складу незайнятого працездатного населення дають змогу припустити, що у сферi нерегламентованої зайнятостi основнi доходи одержує майже третина працездатного населення в працездатному вiцi. Нинi незареєстрована зайнятiсть - це неформальний сектор економiки, проте виключений зi сфери цивiлiзованих соцiально-трудових, правових вiдносин i норм. Зарубiжний досвiд свiдчить, що i в країнах з розвинутою економiкою вiдбувається зростання вимушеної неповної зайнятостi. Проте перехiд на скорочений робочий день (тиждень) розглядається як ефективний захiд щодо запобiгання безробiттю. Масштаби неповної зайнятостi в США, Нiмеччинi, Францiї, Португалiї за останнi роки збiльшилися в десятки разiв. При цьому активно використовуються державнi дотацiї (субсидiї) пiдприємствам на заробiтну плату працiвникам для компенсацiй витрат у разi скорочення збиткових i нерентабельних робочих мiсць[8]. повного безробiття (перерви в одержаннi заробiтної плати або зменшення її розмiру з причини тимчасового припинення виробництва без розiрвання трудових вiдносин). Економiчними збитками вiд безробiття є також звуження споживчого ринку, нарощування елементiв кризи надвиробництва. Крiм того, люди, якi перебувають у статусi безробiтних, втрачають професiйнi навички, стереотипи трудової поведiнки. На реєстрованому ринку працi тенденцiї, що мали мiсце у розрахунках на повний обсяг руху робочої сили, залишились незмiнними. Тобто скорочуються не тiльки обсяги чисельностi безробiтних жiнок, а й iнтегрований показник ринку працi - рiвень безробiття. Якщо у 2008 р. на реєстрованому ринку працi було 730,4 тис. безробiтних жiнок, то у 2010 р. їхня чисельнiсть скоротилась на 65,4 тисячi, а рiвень безробiття — на 0,53 вiдсоткових пункти i у 2010 р. становив - 4,93% [14]. Рiвень безробiття жiнок в Українi за 2009 р. в розрахунку на повний обсяг руху робочої сили на 5,1 вiдсоткових пункти перевищує аналогiчний показник реєстрованого ринку працi. Це свiдчить про те, що бiльшiсть безробiтних жiнок, як правило, не звертається до центрiв зайнятостi через труднощi працевлаштування або через низьку заробiтну плату, через непрестижнi види працi, якi може запропонувати їм служба зайнятостi. Важливим показником, що характеризує стан жiнок на ринку працi, є тривалiсть безробiття. У 2009 р. тривалiсть безробiття жiнок становила два роки. У 2010 р. цей показник скоротився на один мiсяць. Такий перiод занадто довгий i природно, що особа, яка залишилась без роботи, втрачає трудовi навички, процес її адаптацiї до нових умов зайнятостi ускладнюється i, в результатi, падає її конкурентоспроможнiсть. Жiнкам набагато складнiше влаштуватись на роботу, зокрема у зв'язку з тим, що маючи бiльш високий освiтнiй рiвень порiвняно з чоловiками, вони бажають працевлаштуватись, зазвичай, вiдповiдно до цього рiвня[11]. 1. 2 Дискримiнацiя на ринку працi Часто заперечується той факт, що дискримiнацiя жiнок на ринку працi є проблемою для України. Насправдi дискримiнацiя за статевою ознакою характерна як для державного, так i приватного секторiв економiки. І це зовсiм не означає, що немає робочих мiсць, або iнше – жiнки не хочуть працювати. Навпаки, сучаснi українки прагнуть реалiзувати себе в суспiльствi. Однак ще до спiвбесiди з потенцiйним роботодавцем, вони вже зазнають дискримiнацiї, що випливає зi змiсту оголошень у ЗМІ. Ідеться про безлiч оголошень у газетах про прийом на роботу, якi мiстять вимоги щодо вiку, статi, i навiть зовнiшнього вигляду бажаного працiвника. Особливо часто застосовується вiдсiв за статевою ознакою, коли йдеться про високооплачуванi та престижнi посади. Зазвичай, такi оголошення можна побачити в агенцiях працевлаштування або навiть у державних центрах зайнятостi. Надзвичайно поширеною є практика вiдмови в прийомi на роботу на пiдставi сiмейного стану та вiку жiнки. Зокрема, дискримiнацiї при прийомi на роботу зазнають незамiжнi жiнки, жiнки з малими дiтьми й жiнки старшi 40 рокiв. При цьому освiта, досвiд та професiйнi якостi до уваги просто не беруться. Як правило, у вищих навчальних закладах дiвчата навчаються краще за хлопцiв, проте при розподiлi «портфелiв» надається перевага чоловiкам. Одним iз важливiших проявiв рiвноправностi є рiвнiсть чоловiкiв i жiнок на ринку працi. Трудове законодавство України проголошує формальну рiвнiсть, забороняє дискримiнацiю на ринку працi, але на практицi жiнки мають менше можливостей кар’єрного зростання, меншу заробiтну платню, працюють переважно в низькооплачуванiй сферi. Існує певна дискримiнацiя при працевлаштуваннi: 80% безробiтних в Українi – жiнки. Рiвень жiночої заробiтної платнi становить у середньому 73% вiд платнi чоловiкiв. Про певну нерiвноправнiсть свiдчить i незначне залучення жiнок з вищою освiтою та лiдерськими якостями на керiвнi посади. жiночi сфери - займають друге мiсце. Бiзнесом у промисловостi займається 2% жiнок (додаток 1). Ситуацiя перехiдної економiки вимагає посилення дiлової активностi людей в усiх економiчних структурах. Сфера пiдприємництва i, зокрема, малого бiзнесу, поповнюється жiнками майже цiлковито за рахунок торгiвельної сфери. Жiнкам не вистачає стартового капiталу, зв’язкiв у верхнiх ешелонах влади – всього того, що є в чоловiкiв, якi розпочинають свiй бiзнес[20]. Видiляються двi основнi групи жiнок-пiдприємцiв. Перша – особи з високою квалiфiкацiєю, знанням мов, орiєнтованi на роботу з мiжнародним бiзнесом, але не на перших, а на других ролях у фiрмi: консультантами, економiстами. Це дуже незначна, порiвняно з чоловiками, група жiнок. Серед причин – загальний дефiцит спецiалiстiв високого класу i традицiйна монополiя чоловiкiв у дiловому свiтi. Друга категорiя - жiнки середньої квалiфiкацiї, що ризикнули створити власне пiдприємство, як правило у сферi побутових послуг. Вже через рiк-два, як доводять соцiологiчнiдослiдження, багато з них вiдходять вiд справ, не витримав жорстких умов, непрозоростi, кримiнальностi, корупцiї, що панують в економiчнiй сферi. свiтi “чоловiчого” бiзнесу. Було б справедливо, аби держава надавала деякi пiльги “жiночому” бiзнесу, як це вiдбувається у рядi розвинених країн. Держава повинна сприяти участi жiнок у пiдприємницькiй дiяльностi, по-перше, тому що без цiєї пiдтримки жiнки не можуть на рiвних з чоловiками займатися бiзнесом, а по-друге, тому, що в українському суспiльствi пiдприємництво асоцiюється виключно з чоловiчою половиною людства. Цiєї ж позицiї дотримуються i ЗМІ, що орiєнтуються на бiзнес i пiдприємництво. Формується розумiння, що жiнок у бiзнесi майже не iснує, хоча насправдi їх у приватному секторi бiля 50% [29]. - реальна вiдсутнiсть для жiнок мiсця для автономiї або iнiцiативи у команднiй системi державної економiки - якщо у вищому керiвництвi домiнують чоловiки з патрiархальною ментальнiстю, та головним критерiєм оцiнювання придатностi жiнки на керiвну посаду є її лояльнiсть до влади освiту мали 80,2%, професiйно-технiчну – 7,9%, середню – 1,0%[23] . втрат ринкових реформ i змушенi розробляти альтернативнi економiчнi стратегiї. Деякi маргiнальнi види економiчної дiяльностi взагалi стали жiночими, бо потребують жiночих рис характеру. Таким чином, можна стверджувати, що на сучасному ринку працi України iснує помiтний гендерний дисбаланс, котре виявляється у нерiвному представництвi жiнок на керiвних посадах, у їх концентрацiї в найменш престижних галузях економiки й сферах дiяльностi, нарештi в значно нижчiй, нiж у чоловiкiв, оплата працi в усiх без винятку галузях, навiть таких, що традицiйно вважаються “жiночими” i де жiнки складають переважну частку працюючих. Нерiвне представництво жiнок на керiвних посадах, у сферах прийняття рiшень, на верхнiх сходинках соцiальної iєрархiї, на ключових позицiях розподiлу влади i власностi i натомiсть їх концентрацiя у найменш престижних галузях суспiльно-економiчної дiяльностi є визнаним фактом сьогоденної України. Мiж тим, узагальнений соцiологiчний “портрет” української жiнки свiдчить, що вона є iнiцiативною, розсудливою, вiдповiдальною, здатною приймати рiшення i цiлком варта брати участь на рiвних з чоловiками в усiх суспiльних процесах. Це пiдтверджує i широкий рух громадських жiночих органiзацiй. та механiзмiв його застосування, намагаються знайти визнання як нова громадсько-полiтична сила, як суб’єкт соцiального i полiтичного творення. Жiночi органiзацiї можна подiлити на чотири основних групи: 1. Традицiйно жiночi органiзацiї; 2. Соцiально-орiєнтованi органiзацiї – найбiльша за кiлькiстю група; 3. Органiзацiї дiлових жiнок; 4. Фемiнiстичнi органiзацiї, до яких належать також центри гендерних дослiджень. Важливим компонентом процесiв глобалiзацiї у рiзних сферах суспiльного життя i входження жiночих органiзацiй до мiжнародних структур. З проголошення незалежностi України розпочався процес поновлення контактiв з Мiжнародною Радою Жiнок (МРЖ). Жiночi органiзацiї України мають членство в Мiжнароднiй Органiзацiї Сприяння Жiнкам у Вищiй Освiтi (Advancing Women in Higher Education), Мiжнародному Альянсi жiночих органiзацiй країн ННД, та КАРАТ коалiцiї - мережi жiночих неурядових органiзацiй з 10 країн Центральної та Схiдної Європи. Жiночi органiзацiї України спiвпрацюють з органiзацiєю «Women, Law and Development intl.» (США), з Американською Нацiональною Асоцiацiєю жiнок в освiтi (NAWE) та багатьма iншими [5]. Є проблеми на ринку працi й у жiнок, якi мають маленьких дiтей. Так, багато українок скорочують декретну вiдпустку. У компанiї мобiльного зв'язку «life:)» – 16% спiвробiтниць, в яких з'явилися дiти, повертаються на роботу до виповнення дитинi 6 мiсяцiв, ще 20% – до року. У компанiї Крафт Фудз Україна, яка виробляє продукти харчування, бiльшiсть спiвробiтниць виходять з декрету вже через 4 мiсяцi пiсля народження. Лише до цих пiр компанiї виплачують декретнi. Керiвники компанiй пояснюють раннi виходи з декрету небажанням самих робiтниць втратити квалiфiкацiю. Проте, за визнанням спiвробiтникiв, тривала вiдсутнiсть на роботi спiвробiтницi, що народила, хоча й негласно, не вiтається. Жiнки вимушенi так вчиняти в основному з-за небажання псувати кар'єру, збудувати яку їм було непросто. Для деяких активних жiнок тривала вiдпустка по догляду за дитиною може перетворитися на справжнє покарання, вважають психологи [7] . Крiм того, iснують бюрократичнi перешкоди на шляху отримання виплат та пiльг, якi надаються матерям маленьких дiтей. Цi перешкоди настiльки серйознi, а виплати – малi, що певна частина жiнок готова вiдмовитися вiд їх отримання. Ця тенденцiя, яка посилюється з кожним роком, знайшла вже вiдображення в ЗМІ [8]. до Комiтету ООН, наведена детальна iнформацiя про надання пiльг вагiтним жiнкам, жiнкам пiсля пологiв та жiнкам, якi мають неповнолiтнiх дiтей. У 2008 роцi був пiдвищений розмiр виплат сiм’ям по народженню першої дитини до 12 240 гривень, введенi виплати тим сiм’ям, якi всиновили дитину в такому ж розмiрi, як i при народженнi. Крiм того, батьки-усиновлювачi отримують оплачувану вiдпустку термiном 56 дiб. Необхiднiсть здiйснення певних грошових виплат за мiсцем роботи призводить до виникнення певних проблем, оскiльки роботодавцi не поспiшають з реалiзацiєю цього права. Приватнi роботодавцi нерiдко не iнформованi про те, що виплати, а саме виплати по декретнiй вiдпустцi, по догляду за дитиною до 3-х рокiв здiйснюються iз бюджетних та страхових фондiв. У силу недостатностi розумiння цього питання з боку роботодавцiв, при працевлаштуваннi в жiнок виникають додатковi проблеми [ 26]. Дискримiнацiя - це нерiвнi можливостi на ринку працi групи робiтникiв, видiлених за певною ознакою, i що мають однакову продуктивнiсть з iншими робiтниками (групова дискримiнацiя), або нерiвнi можливостi окремих робiтникiв у порiвняннi з робiтниками, що мають аналогiчнi характеристики якостi робочої сили (iндивiдуальна дискримiнацiя). Можна видiлити декiлька видiв дискримiнацiї на ринку працi за сферою дiї або за результатами. Дискримiнацiя пiд час найму на роботу(або, навпаки, при звiльненнi з роботи). Вона вiдбувається тодi, коли ту чи iншу групу населення, з iншими рiвними умовами, останнiми беруть на роботу i першими звiльняють. Дискримiнацiя у доступi до певних професiй або посад. Вона вiдбувається, коли якiй-небудь групi населення забороняють або обмежують доступ до певних видiв дiяльностi, професiй, посад, не дивлячись на те, що вони здатнi виконувати цi роботи. працi не пов’язанi з вiдмiнностями у ефективностi працi. 4. Дискримiнацiя при просуваннi по службi, в професiйнiй кар’єрi. Її видно, коли робiтники дискримiнуючої групи обмежуються у вертикальнiй мобiльностi. 5. Дискримiнацiя пiд час отримання освiти або професiйної пiдготовки. Вона може виявлятися або в обмеженнi доступу до отримання освiти або професiйної пiдготовки, або у наданнi освiтнiх послуг бiльш низької якостi. Цей вид дискримiнацiї не можна у повному обсязi вiднести до дискримiнацiї на ринку працi, так як отримання освiти зазвичай передує трудовiй дiяльностi. Але, не дивлячись на «трудовий» характер цього виду дискримiнацiї, її причини та наслiдки тiсно пов’язанi з функцiонуванням ринку працiх [7]. Багаточисленнi дослiдження оцiнок гендерної дискримiнацiї i з боку робiтникiв, i з боку роботодавцiв показують, що найбiльш актуальним видом дискримiнацiї на ринку працi є дискримiнацiя пiд час прийому на роботу або звiльненнi. Розподiл гендерних переваг за професiйними групами показує, що у роботодавцiв iснують стiйкi стереотипи щодо професiйної переваги чоловiкiв та жiнок. Таким чином, на ринку працi в основному реалiзується не пряма, а прихована дискримiнацiя, яка виявляється в полiтицi найму та просування, i вiдображає гендернi переваги роботодавцiв по вiдношенню до певних робочих мiсць i видiв дiяльностi. Така прихована дискримiнацiя сприяє формуванню горизонтальної та вертикальної сегрегацiї на ринку працi. Говорячи про дискримiнацiю на ринку працi, можна видiлити два типа стереотипiв, якi пiдтримують гендерну нерiвнiсть: стереотипи становища та стереотипи поведiнки. Стереотипи становища – це стереотипи роботодавця. Роботодавець сприймає жiнок як менш корисну робочу силу. Вiн виходить з мiркувань про те, що жiнцi треба поєднувати трудову дiяльнiсть з сiмейними обов’язками, тому вiд неї у меншому ступенi треба очiкувати зверх трудових зусиль, орiєнтацiй на кар’єрний зрiст i т. д. Така поведiнка роботодавця, без сумнiву, є дискримiнацiйною. i обирають види дiяльностi, якi вимагають менших трудових зусиль. типi трудової активностi на протязi життєвого циклу, жiнки продовжують працювати в умовах горизонтальної та вертикальної сегрегацiї на ринку працi i отримують в середньому меншу заробiтну плату. Таким чином, для усунення економiчних основ гендерної нерiвностi недостатньо забезпечити однакову участь чоловiкiв i жiнок у трудовiй дiяльностi. Для цього необхiдно змiнити структуру попиту на ринку працi, практику найму i просування персоналу, пiдвищити значимiсть i престижнiсть посад що займають жiнки. Для полiпшення становища жiнок та впровадження гендерної рiвностi уряд України та Верховна Рада розробили Нацiональний план дiй, вживаються заходи для приведення законодавства у вiдповiднiсть до ратифiкованих Україною мiжнародних нормативно-правових актiв. Зокрема, проект Трудового кодексу України, який вже пройшов два читання у ВРУ, мiстить положення щодо недопущення дискримiнацiї та можливостей захисту вiд дискримiнацiї, гарантiй для працiвникiв iз сiмейними обов’язками та iншi. У сiчнi 2005 року перше читання у Верховнiй Радi України пройшов законопроект «Про забезпечення рiвних прав жiнок i чоловiкiв та рiвних можливостей їх реалiзацiї». Законопроект мiстить положення про визначення дискримiнацiї та гендерної рiвностi, заборони дискримiнацiї за ознакою статi, дискримiнацiйної поведiнки працедавця та iншi. Однак, як вiдомо, мало запровадити правильнi норми. Треба домогтися, щоб вони стали складовою правової культури, нормою суспiльної поведiнки, а до цього нам ще, схоже, далекувато[19]. Проблема гендерної дискримiнацiї у суспiльствi закладається ще з дитинства. Ми самi штовхаємо дiтей до того, щоб вони вiдчували: де сильна половина людства, а де - слабша. Гендерну полiтику потрiбно починати з садочкiв. Саме тодi дитина, яка виросте з почуттям рiвностi, не буде вiдчувати себе у майбутньому дискримiнованою. Дiють стереотипи, що жiнки повиннi сидiти вдома, прибирати та доглядати за дiтьми, а чоловiки - ходити на роботу та приносити грошi. На жаль, на сьогоднi у суспiльствi ще спрацьовує стереотип, що мужчина може виконати будь-яку роботу краще, нiж жiнка. Можна стверджувати, що винними у дискримiнацiї жiнок на ринку працi є керiвники на мiсцях. Саме через їх безвiдповiдальнiсть та через те, що вони недотримують українського законодавства, потерпають їх пiдлеглi, i жiнки, i чоловiки, якi змушенi звертатися за допомогою. Сьогоднi, пiд впливом дискримiнацiї, становище жiнок на сучасному ринку працi залишається складним i вразливим. Спецiалiсти визнають багато ознак та форм дискримiнацiї жiнок, це: нерiвнi можливостi пiд час прийняття на роботу, при вирiшеннi питань професiйного зростання та просування по службi, рiзниця в оплатi працi у жiнок i чоловiкiв. Держава Україна проголошує рiвнiсть прав чоловiкiв i жiнок. Конституцiя гарантує цю рiвнiсть. Певнi закони, що розробляються, забезпечуватимуть розвиток гендерної демократiї. Як країна-учасниця ООН, Україна зобов’язалась до 2015 року виконати проголошенi ООН “Цiлi тисячолiття”, третiй пункт яких присвячено рiвностi прав жiнок i чоловiкiв. Створено спецiальну державну програму забезпечення цiєї рiвностi. У деяких галузях, що стосуються комерцiйного права, таких як юридична освiта, дiяльнiсть господарських судiв, гендерний баланс є повнiстю збереженим. За кiлькiсними показниками, жiнки на рiвних з чоловiками беруть участь у суспiльно-економiчних процессах [12]. 1. 3 Огляд законодавчих i нормативних актiв щодо подалання жiночого безробiття Українськi жiнки адаптуються до ринкових змiн дуже важко. Зниження попиту на робочу силу загострило проблему участi жiнок у суспiльному виробництвi. Жiнка стала найбiльш уразливим прошарком населення у сферi дiяльностi через необхiднiсть поєднання сiмейних та професiйних функцiй. Не можна сказати, що держава не реагує на цi обставини. Законодавство передбачає суттєвi гарантiї працевлаштування жiнок, якi мають малолiтнiх дiтей, гарантiї при звiльненнi з роботи за iнiцiативою власника, але на сьогоднi таких заходiв недостатньо. Найважливiшими законодавчими актами, прийнятими у данiй галузi Верховною Радою України є Закон України «Про державну допомогу сiм'ям з дiтьми», Закон України «Про охорону працi», Закон України «Про пенсiйне забезпечення», Закон України «Про внесення змiн i доповнень в КЗпП України при переходi республiки до ринкової економiки» i iн. Крiм того, в Українi встановленi тривалi вiдпустки по догляду за дiтьми, в тому числi частково оплачуванi. Надане право вибору членам родини за бажанням отримувати вiдпустки по догляду за дитиною (батьковi, бабi, дiду та iн.), розробленi новi списки виробництв, професiй i робiт з важкими i шкiдливими умовами працi, на яких забороняється застосування працi жiнок, розробленi норми максимально припустимих фiзичних навантажень для жiнок. Збiльшилася тривалiсть вiдпусток через вагiтнiсть та пологи. Якщо ранiше додатковi вiдпустки надавалися лише у випадках пологiв, якi визначалися як патологiчнi, то тепер така пiльга надається при ускладнених видах пологiв. Введено й iншi пiльги, спрямованi на створення сприятливих умов для поєднання професiйної i материнської функцiй. Трудове законодавство України закрiплює основний принцип, дiючий в галузi охорони прав жiнок - принцип рiвноправ’я. У вiдповiдностi до ст. 21 КЗпП України держава забезпечує рiвнiсть трудових прав всiх громадян незалежно вiд походження, соцiального i майнового становища, расової i нацiональної приналежностi, статi, мови, полiтичних поглядiв, релiгiйних переконань, роду i характеру занять, мiсця проживання та iнших обставин. Передбачено особливi пiльги для вагiтних жiнок i жiнок, якi мають малолiтнiх дiтей [24]. Так, наприклад, вiдповiдно до ст. 184 КЗпП України забороняється вiдмовляти жiнкам при прийомi на роботу i знижувати їм заробiтну плату з мотивiв, пов'язаних з вагiтнiстю або наявнiстю дiтей вiком до трьох рокiв, а одиноким матерям - за наявнiстю дитини вiком до 14 рокiв або дитини-iнвалiда. При вiдмовi у прийняттi на роботу означеним категорiям жiнок власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повiдомляти їм причини вiдмови в письмовiй формi. Вiдмова у прийняттi на роботу може бути оскаржена в судовому порядку. На пiдставi ч. 3 ст. 184 КЗпП України не допускається звiльнення вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв (в деяких випадках до шести рокiв), одиноких матерiв за наявностi дитини вiком до 14 рокiв або дитини-iнвалiда з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу, окрiм випадкiв повної лiквiдацiї пiдприємства, установи, органiзацiї, коли допускається звiльнення з обов'язковим працевлаштуванням [1]. На пiдставi ст. 178 КЗпП України вагiтним жiнкам вiдповiдно до медичного висновку знижують норми виробiтку, норми обслуговування або вони переводяться на iншу, бiльш легку роботу, яка виключає вплив несприятливих виробничих чинникiв, iз збереженням середнього заробiтку по колишнiй роботi. До вирiшення питання про надання вагiтнiй жiнцi вiдповiдно з медичним висновком iншої роботи, бiльш легкої i такої, що виключає вплив несприятливих виробничих чинникiв, вона пiдлягає звiльненню вiд роботи з збереженням середнього заробiтку за всi пропущенi внаслiдок цього робочi днi за рахунок пiдприємства, установи, органiзацiї. Жiнки, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв, у разi неможливостi виконувати шкiдливу для неї роботу переводяться на iншу роботу iз збереженням середнього заробiтку за попередню роботу до досягнення дитиною трьох рокiв. Якщо заробiток осiб, означених в ч. ч. 1 i 3 ст. 176 КЗпП України, на бiльш легкiй роботi вищий, нiж заробiток, одержуваний до переведення, їм виплачується фактичний заробiток. Можна стверджувати, що законодавство України враховує необхiднiсть особливого режиму правового регулювання i охорони жiнок у галузi трудових вiдносин i в значною мiрою вiдповiдає мiжнародним зобов'язанням України в данiй галузi [3]. Разом з тим не викликає сумнiвiв, що чинне законодавство виявляється неефективним або в ньому є серйознi прогалини, тому, що фактично в Українi зберiгається патрiархальна структура суспiльства, завдяки чому жiнки залишаються соцiально-демографiчною групою, що дискримiнується. Крiм того, такi факти, як жiноче безробiття, що за даними 1997 року в 1,5 - 2 рази вище за безробiття серед чоловiкiв (при цьому 80% серед безробiтних жiнок мають дiтей до 16 рокiв), свiдчать також про неефективнiсть українського законодавства в питаннях захисту трудових прав жiнок. По сутi, така трансформацiя економiки продовжує зберiгатися. Що стосується зайнятостi жiнок у недержавному секторi економiки України, то отримати достовiрнi вiдомостi не має можливостi, тому, що дуже часто трудовi вiдносини юридично та документально не оформлюються. Це саме та галузь, де ризик порушення прав жiнок надзвичайно високий i залишається поза ефективним контролем. Можна також констатувати наявнiсть дискримiнацiї жiнок у галузi заробiтної плати. Формально на Українi повнiстю дотримуються положення Конвенцiї МОП №100 «Про рiвну винагороду чоловiкiв i жiнок за працю рiвної цiнностi». Але фактично iснує рiзниця в заробiтнiй платi: рiвень середньої зарплати жiнок на Українi на третину менший, нiж у чоловiкiв. Така рiзниця пояснюється особливостями структури зайнятостi жiнок у порiвняннi з чоловiками - жiнки займають в основному бiльш низькооплачуванi посади. Необхiдно вiдзначити, що з початком практики прийняття на роботу за контрактом, законодавство не встановило додаткових гарантiй жiнкам у питаннях оплати працi. З метою вирiвнювання ситуацiї i часткового розв'язання проблеми жiночої зайнятостi в Законi України вiд 1 березня 1991 року «Про зайнятiсть населення» були визначенi спецiальнi мiри. Вiдповiдно до ст. 5 цього закону держава забезпечує надання додаткових гарантiй щодо влаштування на роботу працездатним громадянам у працездатному вiцi, якi потребують соцiального захисту i не здатнi на рiвних конкурувати на ринку працi, i перш за все, жiнкам, якi мають дiтей вiком до шести рокiв, одиноким матерям, якi мають дiтей вiком до чотирнадцяти рокiв або дiтей-iнвалiдiв (зауважимо, що вiк дiтей-iнвалiдiв не вказано). Для працевлаштування зазначених категорiй жiнок мiсцевi державнi адмiнiстрацiї, виконавчi органи вiдповiдних рад за поданням центрiв зайнятостi бронюють на пiдприємствах, в установах i органiзацiях, незалежно вiд форм власностi з чисельнiстю понад 20 чоловiк до 5% загальної кiлькостi робочих мiсць за робiтничими професiями, у тому числi з гнучкими формами зайнятостi.[1] Згiдно з Положенням про порядок бронювання на пiдприємствах, в органiзацiях i установах робочих мiсць для працевлаштування громадян, якi потребують соцiального захисту, затвердженим постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 27 квiтня 1998 року №578 у межах бронi мiсцевi державнi адмiнiстрацiї, виконавчi органи вiдповiдних Рад встановлюють пiдприємствам квоту робочих мiсць для обов’язкового працевлаштування громадян, якi потребують соцiального захисту. Квота робочих мiсць встановлюється щодо кожної категорiї громадян, якi потребують соцiального захисту. У разi скорочення чисельностi або штату працiвникiв пiдприємств, установ i органiзацiй у розмiрi, що перевищує встановлену квоту, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї, виконавчi органи вiдповiдних Рад зменшують або взагалi не встановлюють квоти для цих пiдприємств, установ i органiзацiй. Також при тимчасовому скороченнi обсягiв виробництва пiдприємства i переведення його працiвникiв на неповний робочий день (тиждень) прийняття на роботу громадян у рахунок квоти робочих мiсць за погодженням з державною службою зайнятостi може бути тимчасово припинено за умови забезпечення дотримання цiєї квоти до кiнця року в повному обсязi. У разi вiдмови у прийняттi на роботу зазначених жiнок у межах встановленої бронi за кожну таку вiдмову вiдповiдно до п. 3 ст. 5 Закону України «Про зайнятiсть населення» державна служба зайнятостi стягує з пiдприємства штраф у п’ятдесяти кратному розмiрi неоподаткованого мiнiмуму доходiв громадян. Одержанi кошти спрямовуються до мiсцевої частини державного фонду сприяння зайнятостi населення i можуть використовуватися на фiнансування витрат пiдприємств, якi створюють робочi мiсця для працевлаштування зазначених категорiй громадян понад встановлену квоту робочих мiсць за договорами з державною службою зайнятостi. В умовах сьогодення такий пiдхiд є єдино можливим, бо для того, щоб розробити заохочувальну концепцiю та внести вiдповiднi змiни в дiюче законодавство знадобиться чимало часу. І знов-таки виникне питання щодо вiдповiдностi в цiлому такої концепцiї та її законодавчого вирiшення принципам ринкової економiки. Тому вважаємо за необхiдне пiдкреслити, що адмiнiстративнi заходи, передбаченi у ст. 5 Закону “Про зайнятiсть населення”, цiлком вiдповiдають як Конституцiї України, так i принципам соцiальної держави в їх сучасному тлумаченнi. Зазначимо також, що iснує необхiднiсть бiльш ретельної розробки законодавчих заходiв, якi б задовольнили iнтереси як пiдприємств, так i уразливих прошаркiв населення, якi потребують спецiальної допомоги. Метод, що iснує зараз, не вiдповiдає ринковим принципам працевлаштування зазначених осiб. Пiдприємствам нав’язують працiвникiв, якi їм не потрiбнi. Цi питання за загальним правилом повиннi вирiшуватися економiчним шляхом. Але держава має право i повинна вдаватися i до адмiнiстративних дiй щодо створення нових робочих мiсць i працевлаштування. Такими адмiнiстративними заходами є встановлення бронi i квоти для працевлаштування жiнок. Держава вимагає, наприклад, збереження iснуючої кiлькостi робочих мiсць при приватизацiї об’єктiв державної власностi. І такi дiї є виправданими, тому що працевлаштування жiнок сприяє їх матерiальному забезпеченню, добробуту. Вiдсутнiсть гарантiй по працевлаштуванню зобов’язує державу здiйснювати пасивну полiтику зайнятостi, яка полягає в наданнi матерiальної пiдтримки у разi втрати роботи, тобто виплати грошових допомог, яких у державi обмаль. А тому вважаємо, що бронювання слiд поширювати на жiнок, якi мають дiтей до 14 рокiв, якщо у сiм’ї немає iнших працюючих осiб iз самостiйним заробiтком. В умовах економiчної кризи держава повинна адмiнiстративним шляхом працевлаштувати осiб, якi потребують соцiального захисту i не можуть конкурувати на ринку працi. У разi вiдмови у прийомi на роботу жiнки можуть на пiдставi ст. 232 КЗпП України оскаржити до суду таку вiдмову. При обгрунтованостi позову суд рiшенням зобов’язує керiвника пiдприємства, установи, органiзацiї укласти з жiнками трудовi договори. Значнi можливостi щодо покращання умов працi та встановлення додаткових пiльг для працюючих жiнок можуть давати колективнi договори. Згiдно iз законом України вiд 1 липня 1993 року «Про колективнi договори та угоди» колективний договiр укладається мiж власником або уповноваженим ним органом (особою) з однiєї сторони i одним або кiлькома профспiлковими чи iншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разi вiдсутностi таких органiв - представниками трудящих, обраними i уповноваженими трудовим колективом незалежно вiд форми власностi i господарювання, якi використовують найману працю i мають права юридичної особи. У колективному договорi можуть встановлюватися додатковi порiвняно з законодавством трудовi i соцiально-побутовi пiльги для жiнок. Наприклад, у колективному договорi Української фармацевтичної академiї передбачено, що не допускається звiльнення за iнiцiативою власника жiнок, якi мають чотирьох дiтей. Але їх за обмаль. У деяких колективних договорах передбачається виплата грошових сум жiнкам на харчування дiтей у зв’язку з пiдвищенням цiн на продукти харчування. Роль колективного договору в сучасних умовах зростає. Акцент правового регулювання змiщується з централiзованого на децентралiзоване шляхом укладання колективних договорiв та угод [24]. За загальним правилом колективний договiр не може погiршувати умови трудових договорiв (принцип in favorem). Але за останнi роки у зв’язку з економiчними труднощами цей принцип пiддається в деяких країнах критицi i допускається часткова вiдмова вiд нього i погiршення умов порiвняно iз законодавством (принцип in peius). У нашому законодавствi ми теж спостерiгаємо це явище. Прикладом є ст. 26 Закону України «Про вiдпустки», згiдно з якою у порядку, визначеному колективним договором, працiвникам надають вимушенi вiдпустки без збереження заробiтної плати. За колективним договором працiвникам здiйснюють виплату заробiтної плати натурою. Це положення також погiршує умови працi. Дискусiйним є питання про доцiльнiсть укладання колективних договорiв в органах виконавчої влади, де працюють державнi службовцi, серед яких жiнки складають значний вiдсоток. Існує думка, що не слiд вимагати укладання колективного договору в установах виконавчої влади, через нiби-то формальний характер такого договору, а також наявнiсть окремого Закону України “Про державну службу”[4] яким врегульованi умови оплати працi, режим i тривалiсть робочого часу та вiдпочинку, забезпечення житлом та медичним обслуговуванням державних службовцiв. Українське законодавство також передбачає можливiсть особливих умов працi жiнок, що є позитивним чинником. У зв’язку з процесом вивiльнення працiвникiв у галузях економiки i поглибленням диспропорцiї мiж пропозицiєю робочої сили i попитом на неї (серед безробiтних жiнки складають 65,4%) у разi вiдсутностi роботи на повний робочий день, не стандартнi, не типовi режими роботи дозволяють при скороченнi обсягiв виробництва пiдтримувати на певному рiвнi зайнятiсть, зберегти найбiльше досвiдченi, квалiфiкованi кадри i можливiсть дати роботу жiнкам з дiтьми. До найбiльш поширених нестандартних (гнучких) режимiв працi пропонується вiднести: неповний робочий час з пропорцiйною оплатою; скорочений робочий тиждень; подiл робочого мiсця (використання двох працiвникiв на одному робочому мiсцi почергово протягом робочого дня); альтернативний робочий тиждень (двi жiнки працюють на одному робочому мiсцi через тиждень). Законодавство передбачає можливiсть практикувати так званий «стислий», тобто «ущiльнений», робочий час для жiнок, якi виховують дiтей. При такому режимi жiнка виконує трудовi обов’язки у повному обсязi за меншу кiлькiсть робочих часiв iз збереженням повної заробiтної плати. За таких умов працююча матiр має закiнчувати робочий день на одну чи пiвтори години ранiше, i цей час може придiлити вихованню дiтей [5]. Юридичною пiдставою для встановлення такого режиму є стаття 50 КЗпП України, згiдно з якою пiдприємства i органiзацiї при укладеннi колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалостi робочого часу, нiж передбачено в ч. 1 цiєї статтi, тобто менше 40 годин на тиждень. При такому режимi працювати треба напружено, за встановленi робочi часи виконувати повнiстю весь обсяг роботи i одержувати повнiстю заробiтну плату. Цей режим є пiльговим, а тому його можна встановлювати у колективному договорi жiнкам, якi мають малолiтнiх дiтей, з урахуванням їх ставлення до роботи. На практицi дуже рiдко застосовують гнучкий робочий день, при якому працiвник вiдповiдно до своїх потреб може вибирати час приходу та закiнчення роботи i час обiдньої перерви. В останнiй час значна частина пiдприємств зiткнулись з необхiднiстю вивiльнення працiвникiв через стрiмке зростання витрат на утримання виробничих площ i службових примiщень. У таких умовах для збереження робочих мiсць доцiльно для деяких працiвниць дозволити працювати за межами пiдприємств, установ, органiзацiй, вдома згiдно з правилами про надомну роботу. При надомнiй працi зберiгаються за працiвником усi гарантiї i пiльги. Звичайно, такий режим усiм запропонувати неможливо, вiн може застосовуватися лише за згодою сторiн i лише для тих, хто самостiйно вдома може виконувати свої обов’язки. Законодавство про працю мiстить певнi гарантiї при звiльненнi жiнок з роботи за iнiцiативою власника. Вiдповiдно до статтi 184 КЗпП звiльнення вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв (до шести рокiв – ч. 2 ст. 179 КЗпП України), одиноких матерiв при наявностi дитини вiком до чотирнадцяти рокiв або дитини-iнвалiда з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крiм випадкiв повної лiквiдацiї пiдприємства, установи, органiзацiї, коли допускається звiльнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жiнок здiйснюється також у разi їх звiльнення пiсля закiнчення строкового трудового договору. На перiод працевлаштування за ними зберiгається середня заробiтна плата, але не бiльше трьох мiсяцiв з дня закiнчення строкового трудового договору. Яку жiнку слiд вважати одинокою i на яку поширюються гарантiї, встановленi цiєю статтею? В офiцiйних джерелах ми знаходимо визначення одинокої матерi як такої, яка не перебуває у шлюбi i у свiдоцтвi про народження дитини вiдсутнiй запис про батька, або запис батька зроблено у встановленому порядку за вказiвкою матерi [6]. Автори наведеного визначення посилаються на ст. 58 Закону України «Про державну допомогу сiм’ям з дiтьми», або на п. 104 Положення про порядок призначення та виплати державної допомоги сiм’ям з дiтьми. Але зазначенi акти встановлюють лише право одиноких матерiв одержувати допомогу на утримання i виховання дiтей. В цих актах не йдеться про порядок звiльнення одиноких матерiв. Що стосується визначення одинокої матерi, на яку поширюються гарантiї, передбаченi статтею 184 КЗпП України, то слiд керуватися п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 9 листопада 1992 року (з наступними змiнами та доповненнями) «Про практику розгляду судами трудових спорiв», в якому роз’яснюються, що гарантiї, передбаченi статтею 184 КЗпП, поширюється на «одиноких матерiв», тобто на жiнку, яка не перебуває у шлюбi i у свiдоцтвi про народження дитини вiдсутнiй запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказiвкою матерi, а також жiнку, яка виховує та утримує сама дитину вiком до чотирнадцяти рокiв або дитину -iнвалiда. Це може бути i вдова, i розлучена з чоловiком жiнка, але коли вона виховує i утримує дитину (дiтей) сама, не отримуючи нi вiд кого допомоги, вона вважається одинокою, i на неї поширюються гарантiї, що встановлено ст. 184 КЗпП України. Думку про те, що слiд розширити перелiк працiвникiв, яких не можна звiльнити у разi лiквiдацiї пiдприємства без працевлаштування, висловлюють також росiйськi фахiвцi з проблем працi жiнок, зокрема, С. Полєнiна, яка розробила Концепцiю законотворчої дiяльностi по забезпеченню рiвних прав i рiвних можливостей чоловiкiв та жiнок[7]. На її думку, до таких категорiй працiвникiв слiд вiднести батькiв з дiтьми-iнвалiдами (без обмеження вiку), одиноких i багатодiтних батькiв , вдiв (вдiвцев), якщо їх праця є єдиним джерелом доходу сiм’ї. Серйозним питанням у нинiшнiй ситуацiї, коли погiршується робота промислових пiдприємств з додержання санiтарних норм i норм безпеки, є охорона працi жiнок. Згiдно iз законом України «Про зайнятiсть населення» були скасованi обов'язковi вiдрахування до Фонду охорони працi. Незабаром вийшло два законодавчих рiшення протилежного змiсту: постанова “Про затвердження Положення про державний, галузевi, регiональнi фонди охорони працi та фонди охорони працi пiдприємств ”(№ 838 вiд 07. 10. 93 р.), а також Закон України “ Про охорону працi ”. Однак Фонд охорони працi вiдновлений не був i реально на бiльшостi державних пiдприємств такi фонди вiдсутнi. Фактично бiльшiсть пiдприємств державного сектору не витрачають кошти на забезпечення безпеки працi своїх робiтникiв. Це призводить до збiльшення нещасних випадкiв на пiдприємствах, зростання захворюваностi робiтникiв. У недержавному секторi ситуацiю щодо охорони працi нiхто не вивчав. Вiдомо, що сьогоднi багато жiнок працюють у тiньовому секторi економiки, де не дотримуються норм охорони працi. Законодавство України зберiгає патронат над жiнкою в планi охорони її здоров’я та зайнятостi на роботах у нiчний час. На пiдставi ст. 174 КЗпП України забороняється застосування працi жiнок на важких роботах i на роботах iз шкiдливими або небезпечними умовами працi, а також на пiдземних роботах, крiм деяких пiдземних робiт (робiт з санiтарного i побутового обслуговування тощо). Однак, на деяких пiдприємствах металургiйної промисловостi, у шахтах з видобутку солi жiнки продовжують працювати пiд землею. Адмiнiстрацiя пояснює це просто: жiнки самi хочуть тут працювати, бо їх праця оплачується вище i на пенсiю вони можуть пiти ранiше. Ефективних правових механiзмiв протидiї такiй практицi немає, хоча ст. 2 Конвенцiї МОП № 45, яка ратифiкована Україною, мiстить вказiвку: “Праця жодної особи жiночої статi, яким би не був її вiк, не може використовуватися на пiдземних роботах у шахтах». На пiдставi ст. 175 КЗпП України залучення жiнок до роботи в нiчний час не допускається, за винятком тих галузей господарства, де це викликається особливою необхiднiстю i дозволяється як тимчасовий захiд. Перелiк цих галузей i виняткiв з вказiвкою максимальних строкiв застосування працi жiнок у нiчний час затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України (означенi в ч. 1 ст. 173 КЗпП України обмеження не поширюються на жiнок, якi працюють на пiдприємствах, де зайнятi лише члени однiєї родини). Стаття 176 КзпП України не припускає залучення до робiт у нiчний час, та понаднормових робiт i робiт у вихiднi днi i направлення у вiдрядження вагiтних жiнок, а також жiнок, якi мають дiтей в вiком до трьох рокiв. Тим не менше в Українi практика застосування працi жiнок у нiчний час досить широка. В основному вони працюють в три-чотиризмiнному режимi на виробництвi з безперервними технологiчними процесами, а також у галузях, пов'язаних з обслуговуванням населення: транспортнi перевезення вантажiв i пасажирiв, медичне обслуговування, забезпечення населення продуктами споживання тощо. Жiнки, якi мають дiтей i онукiв дошкiльного i шкiльного вiку, вiдзначили певнi переваги нiчних змiн в зв'язку iз можливiстю догляду за дiтьми у денний час. До негативних сторiн роботи у нiчний час жiнки вiдносять втомлюванiсть, труднощi iз транспортом у пiзнiй час, незадоволення в родинi, неповний вiдпочинок у денний час через родинно-побутовi умови [24]. Таким чином можна сказати, що в Українi немає категоричної заборони використання працi жiнок у нiчний час. Однак у нинiшнiх важких економiчних ситуацiях ця норма (ст. 175 КЗпП України) потребує особливого осмислення. В багатьох країнах з високим рiвнем розвитку економiки норми заборони нiчної працi для жiнок сьогоднi вже будуть вiдсутнi. Багато країн дератифiкували Конвенцiю МОП № 45. Однак це пов'язане з iстотним полiпшенням умов працi та її оплати. На Українi, на жаль, i зараз продовжується погiршення умов працi. Тому в процесi переходу вiд заборон (що вiдповiдає мiжнародним нормам) до заохочування в законодавствi про працю жiнок, слiд серйозну увагу придiлити полiпшенню охоронних норм у системi їх законодавчого закрiплення. Мiнiстерство працi та соцiальної полiтики розробило Положення про порядок використання працi жiнок у нiчний час, до прийняття якого умови нiчної працi жiнок слiд вирiшувати у колективних договорах. Звичайно, в сучасних умовах слiд здiйснювати поступовий перехiд вiд деяких норм, що забороняють, до норм, якi дозволяють жiнцi самостiйно приймати рiшення. Для жiнок є необхiдною можливiсть вибору. Наприклад, питання про вiдрядження жiнок, якi мають дiтей, слiд вирiшувати самим жiнкам, а отже норми чинного законодавства про заборону вiдряджень слiд було б скасувати. Не слiд ототожнювати такi положення, як охорона працi жiнок, з дискримiнацiєю жiночої працi. Дискримiнацiя заборонена i мiжнародними актами i нацiональним законодавством. Слiд вдосконалювати охорону працi, як це робиться у розвинених країнах. Умови виробництва (вiбрацiя, шум, випромiнювання, радiацiя тощо) завдають шкоду жiночому органiзмовi. Скасування спецiальних норм з охорони працi жiнок загрожує не лише здоров’ю жiнок, народжуваностi, але й благополуччю дiтей, молодi, сучасних та майбутнiх поколiнь, тобто iнтересам усього людства. Важко жiнцi вiдмовитися вiд шкiдливої роботи, коли вона є джерелом доходу, високої заробiтної плати, але процес вивiльнення жiнок з шкiдливих робiт слiд продовжувати та забезпечувати їх iншою високооплачуваною роботою. Концепцiя законодавчого удосконалення охорони працi жiнок має бути ретельно пророблена. В нiй повиннi знайти вiдображення положення про заборону використання працi жiнок на важких фiзичних роботах. Україна не є учасницею Конвенцiї МОП № 127 “Про максимальний вантаж, що допускається для перенесення одним працiвником”, однак у КЗпП встановлена заборона залучати жiнок до пiдйому i пересування речей, маса яких перевищує встановленi граничнi норми. Вiдповiднi нормативи затвердженi наказом Мiнiстерства охорони здоров’я України вiд 10 грудня 1993 року, але абсолютна вага допустимих для пiдйому i пересунення вантажiв залишається значною. Крiм того, наказом Мiнiстерства охорони здоров'я України вiд 29 грудня 1993 року затверджений перелiк важких робiт i робiт з шкiдливими i небезпечними умовами працi, на яких забороняється застосування працi жiнок. Гранично допустимою є достатньо значна вага. Так, протягом 8 годинного дня жiнцi дозволяється пiднiмати з пiдлоги бiльше 1 тони вантажу, а з робочої поверхнi - майже три тони. Визнати такi нормативи прийнятними навряд чи можливо. Вдосконалення законодавства в питаннi використання працi жiнок на важких фiзичних роботах у сучасних умовах не може грунтуватися на концепцiї заборони. Законотворча робота повинна виходити з дозвiльних принципiв i передбачати заохочувальнi мiри. Правове забезпечення реформування соцiально-економiчних вiдносин українського суспiльства вимагає нових органiзацiйно-правових форм та конструкцiй, за допомогою яких будуть вирiшуватися складнi завдання щодо всебiчного соцiального захисту працiвника, особливо жiнки, створенню необхiдних умов для поєднання виробничих функцiй з надзвичайно важливою для суспiльства функцiєю материнства. А тому проголошенi в Конституцiї України 1996 року право на працю, на соцiальний захист, своєчасне одержання винагороди за працю потребує впровадження ефективних правових механiзмiв реалiзацiї зазначених прав громадян. Сутнiсть нових пiдходiв до регулювання трудових правовiдносин полягає в переважаннi рекомендацiйних та заохочувальних норм, якi можуть забезпечити рiвнiсть всiх працюючих, належнi умови для їх соцiально-правової активностi, творчої самодiяльностi та професiйного росту. Ця теза передусiм ґрунтується на визнаннi такого безумовного факту, згiдно з яким правове регулювання працi повинно адекватно вiдображати рiвень i ступень розвитку суспiльних вiдносин, вiдмовитися вiд старих форм мислення та соцiальних стереотипiв. Адже важливiсть i необхiднiсть такого пiдходу обумовлена впливом трудових вiдносин на цивiльно-правову сферу. Вiдомо, що формування ринкових вiдносини та розвиток всiх форм власностi вiдбувається саме через трудову дiяльнiсть людей i з рештою вiдображає стан державно-полiтичного розвитку. Слiд, мабуть. наголосити, що полiтичнi та соцiально-економiчнi перетворення, що вiдбуваються в українському суспiльствi, вимагають впровадження нових соцiально-правових механiзмiв регулювання поведiнки особи в сферi трудових вiдносин, якi повиннi характеризуватися зменшенням державного регулювання та всебiчним розвитком локального, колективно-договiрного та iндивiдуально-договiрного регулювання питань у сферi працi та соцiального захисту [20]. У регулюваннi iнших питань державний вплив повинен мати виключно рекомендацiйний характер, широко поширеному мають стати типовi нормативнi акти. Такi питання, як тривалiсть робочого дня, порядок надання вихiдних днiв та вiдпусток, форми органiзацiї i системи оплати працi, заохочувальнi заходи та заходи вiдповiдальностi тощо, повиннi визначатися на рiвнi локального, iндивiдуально-договiрного або колективно-договiрного регулювання, iз застосуванням державних рекомендацiй. За таких умов адмiнiстрацiї пiдприємств спiльно з профспiлковими комiтетами мають досить широке коло прав щодо встановлення за рахунок власних коштiв додаткових, порiвняно з встановленими законом, трудових та соцiально-побутових пiльг для працiвникiв свого колективу або для окремих категорiй громадян. Дослiджуючи питання особливостей правового регулювання охорони працi жiнок в Україн, ми можемо зробити такий висновок, що основними нормативно-правовими актами в цiй сферi є по перше Конституцiя України, Кодекс законiв про працю України, Закон України «Про охорону працi» (центральний нормативно-правовий акт у сферi регулювання даних правовiдносин), основи законодавства України про охорону здоров‘я, спецiальнi положення, правила, стандарти, iнструкцiї тощо. Чинне трудове законодавство забороняє будь-якi обмеження для жiнок щодо укладення, змiни чи розiрвання трудового договору. І навiть навпаки, передбачає певнi гарантiї для вагiтних жiнок та жiнок, якi мають дiтей. Так, для захисту своїх прав, вони мають право вимагати вiд роботодавця письмовi пояснення про причини вiдмови у прийняттi на роботу. Забороняється тимчасове переведення вагiтних жiнок та жiнок, якi мають дiтей вiком до шести рокiв чи дитину iнвалiда. Вагiтнi жiнки та жiнки якi мають дiтей вiком до трьох рокiв у разi неможливостi виконувати попередню роботу переводяться на iншу зi збереженням попереднього заробiтку. Жiнки як особлива категорiя суб’єктiв трудового права захищена на законодавчому рiвнi i в питаннях робочого часу. Так, на вимогу вагiтної жiнки або жiнки, яка має дiтей вiком до чотирнадцяти рокiв або дитину-iнвалiда повинен бути встановлений неповний робочий день. Забороняється залучати до роботи в нiчний час вагiтних жiнок. Вагiтнi жiнки та жiнки, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв не можуть залучатись до надурочних робiт, а жiнки, якi мають дiтей вiком вiд трьох рокiв до чотирнадцяти рокiв чи дитину-iнвалiда можуть залучатись лише за їхньої згоди. Жiнкам трудове законодавство гарантує надання оплачуваних вiдпусток у зв’язку з вагiтнiстю та пологами, вiдпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрiчного вiку та додаткових вiдпусток для жiнок, якi мають двох i бiльше дiтей вiком до п’ятнадцяти рокiв чи дитину-iнвалiда. Державна полiтика у сферi правового регулювання охорони працi жiнок спрямована на створення належних умов для повноцiнного вiдтворення трудового потенцiалу, здiйснення повної продуктивної зайнятостi жiнок, полiпшення умов працi жiнок, зниження ризику втрати здоров’я i життя. Становище жiнок на ринку працi визначається такими чинниками: набагато вищими витратами часу, що пов'язано з веденням домашнього господарства, доглядом за дiтьми та iн. в розрахунку на одну жiнку, нiж на одного чоловiка; прискореними темпами вивiльнення жiнок з виробництва, набагато бiльшим навантаженням на одне вiльне робоче мiсце порiвняно з чоловiками; ускладненням процесу працевлаштування; обмеженими можливостями кар'єрного росту; збереженням високої питомої ваги жiнок, якi працюють в умовах, що не вiдповiдають санiтарно-гiгiєнiчним нормам. Полiпшення становища жiнок на ринку працi є важливою загальнодержавною проблемою, яка потребує формування i реалiзацiї активної соцiальної полiтики в цiй сферi, вдосконалення правових i нормативних засад у рiзних сферах суспiльного життя, що повною мiрою враховували б роль жiнки в суспiльствi, розвитку системи ефективного соцiального обслуговування сiм'ї та жiнки. Державна полiтика щодо жiнок має бути спрямованою на створення таких умов життя, за яких вони могли б своєю працею та силами забезпечити оптимальнi i рiвнi можливостi з чоловiками для реалiзацiї власного потенцiалу i розвитку особистостi. РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ ПИТАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ ЖІНОК В ЗАПОРІЗЬКОМУ РЕГІОНІ 2. 1 Сучаснi методи та технологiї трудової зайнятостi жiнок в Запорiзькому обласному центрi зайнятостi Конституцiя України закрiплює рiвнiсть прав чоловiка та жiнки i встановлює систему гарантiй, що забезпечують таку рiвнiсть: працi i здоров'я жiнок; пiльг вагiтним жiнкам i матерям. Покращення становища жiнок, створення сприятливих умов для забезпечення рiвних iз чоловiками можливостей щодо участi в полiтичному та суспiльному життi – ключовi моменти у розвитку сучасного ринку працi. У центрi зайнятостi створено всi належнi умови для населення та роботодавцiв щодо отримання соцiальних послуг, гарантованих державою. Проект, за яким збудовано центр розроблено спецiально пiд роботу за Єдиною технологiєю обслуговування незайнятого населення.(Додаток 1) Для реалiзацiї державної полiтики зайнятостi жiнок, обласна служба зайнятостi здiйснює цiле направленi дiї щодо пiдвищення конкурентоспроможностi жiнок шляхом iнформування про їх права, оволодiння професiйного навчання не тiльки за традицiйними жiночими спецiальностями, а за бажанням, здiбностями та з урахуванням здоров'я жiнки, по професiям, якi користаються попитом на ринку працi, проведення лекцiй та семiнарiв тощо. Протягом I пiврiччя 2010 року на облiку в центрах зайнятостi областi перебувало майже 30 тис. жiнок, або 52 вiдсоткiв вiд загальної чисельностi незайнятих громадян. Особливу увагу служба зайнятостi придiляє зайнятостi жiнок, якi мають дiтей вiком до 6 рокiв, та одиноким матерям з дiтьми вiком до 14 рокiв або дiтьми-iнвалiдами. Для їх працевлаштування у поточному роцi органами державної виконавчої влади, у вiдповiдностi до Закону України «Про зайнятiсть населення», на пiдприємствах, органiзацiях та установах Запорiзької областi заброньовано 673 робочих мiсця. За вiдповiдний перiод з числа даної категорiї громадян було працевлаштованi 911 жiнок, з них 259 жiнок - на заброньованi робочi мiсця. працевлаштування на дотацiйнi робочi мiсця вагiтних жiнок та жiнок, якi перебувають у вiдпустцi по догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку, iз збереженням робочого мiсця; ведеться залучення роботодавцiв до участi у заходах, якi направленi на пiдвищення вiдповiдальностi за ведення соцiально направленого бiзнесу, збереження гарантiй зайнятостi робiтникiв, запобiгання плинностi кадрiв. Вiдповiдно до п. 4 Порядку надання роботодавцю дотацiї для працевлаштування безробiтних, жiнки, якi повiдомили про свою вагiтнiсть та пiдтвердили її документально довiдкою у встановленому порядку, за їх згодою, можуть бути направленi на роботу на дотацiйнi робочi мiсця без урахування строку їх перебування на облiку в державнiй службi зайнятостi як безробiтнi. За звiтний перiод працевлаштованi з наданням дотацiї роботодавцям 114 жiнок, якi мають дiтей вiком до 6 рокiв, та одиноких матерiв, якi мають дiтей вiком до 14 рокiв або дiтей iнвалiдiв. За дiючими договорами (протягом 2-х рокiв) на кiнець звiтного перiоду працює 1172 жiнки квотних категорiй. Здiйснюється пiдбiр працiвникiв з числа квотних категорiй на замовлення роботодавцiв та органiзовується професiйна пiдготовка кадрiв за кошти Фонду ЗДССНВБ. На протязi I пiврiччя 2010 року активними формами сприяння зайнятостi було охоплено понад 18,4 тис. жiнок. За сприянням служби зайнятостi областi знайшли постiйну роботу бiльше нiж 10,6 тис. жiнок. Важливим напрямком роботи є органiзацiя їх на тимчасову зайнятiсть, до участi в якiй, було заохочено понад 5 тис. жiнок. Задля пiдвищення конкурентоспроможностi жiнок на ринку працi, протягом 6 мiсяцiв 2010 року центрами зайнятостi областi органiзовано професiйну пiдготовку, перепiдготовку та пiдвищення квалiфiкацiї бiльш нiж 2,7 тис. жiнок. З метою надання допомоги щодо реалiзацiї себе в складних умовах ринкової економiки для жiнок, в тому числi вагiтних, в квiтнi поточного року пройшла щорiчна обласна акцiя «Мiсячник зайнятостi жiнок». Результатами «мiсячник» стали: - працевлаштування 2428 жiнок; - направлення на навчання за професiями, якi користуються попитом на ринку працi: оператор комп’ютерного набору, секретар керiвника, перукар, продавець, касир торговельного залу тощо - 376 жiнок; - направлення на громадськi роботи – 986 жiнок; - 58 жiнок вiдкрили власну справу за рахунок виплати одноразової допомоги по безробiттю. Спецiалiстами обласного центру зайнятостi, в рамках «Мiсячника зайнятостi жiнок», органiзовано «пряму лiнiю» з питань зайнятостi жiнок. Програмою зайнятостi на 2010 рiк передбачався подальший розвиток самозайнятостi населення через виплату одноразової допомоги по безробiттю для органiзацiї безробiтними пiдприємницької дiяльностi. Таку допомогу впродовж 6 мiсяцiв 2010 року отримали 317 жiнок. На початок 2011 року на облiку в центрах зайнятостi областi перебуває майже 15,5 тис. жiнок. Особлива увага придiляється психологiчнiй пiдтримцi безробiтних жiнок, в тому числi вагiтних. Практично в кожному базовому центрi зайнятостi працює гендерний центр або куточок. Надання консультацiйних послуг спрямоване, насамперед, на полiпшення адаптованостi на ринку працi та формування мотивацiйної готовностi до продуктивної дiї на ньому. Стало системою проведення iнформацiйних семiнарiв, де жiнки, в тому числi вагiтнi, дiзнаються про вакансiї та можливостi професiйної пiдготовки i перепiдготовки, вiдпрацьовуються елементи технiки пошуку роботи та iншi послуги служби зайнятостi. На тематичних семiнарах – «Жiнка i праця», «Гендернi аспекти впевненостi», «Сiмейне безробiття» «Особливостi зайнятостi жiнок» - про перспективи кар’єри, вплив соцiальних стереотипiв на сучасний ринок працi та жiнок. Успiхом серед жiнок будь-якого рiвня користуються семiнари з технiки пошуку роботи, де вiдпрацьовуються навички пошуку роботи, виконуються вправи, що пiдвищують самооцiнку та впевненiсть у собi. На пiдприємницьку дiяльнiсть орiєнтують семiнари «Жiнка i бiзнес» з елементами тренiнгу, де клiєнтки знайомляться з можливостями кар’єрного росту в бiзнесi, створеному їх власними руками. умови працi, реєстрацiї трудових договорiв мiж фiзичними особами та найманими працiвниками, у тому числi вагiтними жiнками i жiнками, якi мають дiтей. За I пiврiччя 2010 року таким чином виявлено 14 ознак порушення роботодавцями вимог законодавства про працю (в частинi оплати працi, оформлення трудових вiдносин, ведення трудових книжок працiвникiв) та направлено матерiалiв: до прокуратури - 9, до територiальної iнспекцiї працi - 6. До кожної жiнки, яка звертається до обласної служби зайнятостi, спецiалiстами центрiв застосовується iндивiдуальний пiдхiд, враховуючи освiту, досвiд роботи, здiбностi, бажання та сiмейний стан , що буде сприяти її працевлаштуванню. Єдиною технологiєю обслуговування незайнятого населення, в дiяльнiсть базових центрiв зайнятостi впроваджуються новi форми та методи роботи. Базовими центрами зайнятостi вжито певнi заходи, спрямованi на органiзацiю впровадження нових форм роботи та пiдвищення ефективностi дiяльностi служби зайнятостi щодо надання соцiальних послуг жiнкам. Посилено iнформацiйну роботу серед клiєнток служби зайнятостi. Систематизовано практику проведення семiнарiв, розширено їх тематику. Запроваджено в бiльшостi центрiв зайнятостi регулярне проведення мiнi-ярмарок вакансiй, презентацiй та марафонiв професiй. Створено 5 гендерних центрiв (Бердянський МЦЗ, Правобережний та Шевченкiвський РЦЗ м. Запорiжжя, Пологiвський, Орiхiвський РЦЗ). - впровадження певних норм законодавства про працю i зайнятiсть; - пройти профдiагностиче обстеження та отримати квалiфiкованi рекомендацiї; - взяти участь у проведенi тренiнг-семiнарiв, якi сприятимуть не тiльки пiдвищенню їх навичок у самостiйному пошуку роботи, а також активiзацiї власних зусиль в сферi зайнятостi; - отримати iндивiдуальнi консультацiї щодо пiдвищення самооцiнки та профiлактицi депресiї; - взяти участь у засiданнях «За круглим столом» з жiночими громадськими органiзацiями, органiзацiями профспiлок та роботодавцiв. Служба зайнятостi постiйно докладає зусиль для вирiшення цього питання, а саме: допомагає пiдiбрати пiдходящу роботу, у разi її вiдсутностi надає матерiальну пiдтримку безробiтним жiнкам. Квалiфiковано орiєнтує у безмежному свiтi професiй, у разi потреби безкоштовно для безробiтних допомагає пройти професiйну пiдготовку, перепiдготовку та пiдвищення квалiфiкацiї. Для тимчасової пiдтримки сiмейного бюджету безробiтних органiзовуються оплачуванi громадськi роботи. Додатковi переваги надаються державою у працевлаштуваннi жiнок, якi мають дiтей до шести рокiв, одиноких матерiв, якi мають дiтей вiком до чотирнадцяти рокiв або дiтей-iнвалiдiв, жiнок, якi досягли передпенсiйного вiку. Із метою вдосконалення iнформацiйного забезпечення клiєнтiв служби зайнятостi щодо їх конституцiйних прав на ринку працi та висвiтлення професiйних досягнень жiнок, у всiх центрах зайнятостi Запорiзької областi працюють гендернi куточки. Спецiалiсти центрiв зайнятостi постiйно проводять iнформацiйнi та тематичнi семiнари для безробiтних жiнок. До участi у проведеннi цих групових заходах найчастiше залучається Запорiзька жiноча органiзацiя «Центр громадсько-соцiальних iнiцiатив» та iншi соцiальнi партнери. кожну жiнку з урахуванням її потреб та можливостей, працюють з кожною iндивiдуально 2. 2 Аналiз проблем зайнятостi жiнок в Запорiзькому регiонi На основi наведених даних можна видiлити перелiк проблем, пов’язаних з працевлаштуванням жiнок на ринку працi Запорiзькiй областi. а бiльшiсть жiнок, що зареєстрованi у службах зайнятостi, - це особи з вищою та незакiнченою вищою освiтою, якi претендують на посади службовцiв та спецiалiстiв. Нерацiональна кадрова полiтика держави сприяла перевиробництву висококвалiфiкованих кадрiв, якi залишались не потрiбнi в умовах екстенсивної економiки i бюрократичної системи управлiння. Тобто невiдповiднiсть мiж попитом та пропозицiєю робочої сили за професiйною ознакою – характерний для сучасного ринку працi. Це iстотно ускладнює працевлаштування жiнок. Також у данiй ситуацiї при прийомi на роботу iнодi спрацьовують гендернi стереотипи суспiльства, коли жiнка як ненадiйний працiвник, що призводить до того, що жiнка поступово перетворюється на “соцiального iнвалiда”. Спостерiгається дуже низький рiвень розвитку приватного пiдприємства. З розвитком в країнi ринкових вiдносин жiнки, як i всi громадяни отримали можливiсть для вiдкриття власної справи. Доля жiнок в загальнiй кiлькостi пiдприємцiв складає 30%. В основному вони зайнятi в малому та середньому бiзнесi. У великому бiзнесi жiнки - рiдкiсть. Жiночий бiзнес орiєнтований в основному на роздрiбну торгiвлю, медицину, культуру та науку. Разом з тим, соцiологи стверджують, що жiнки у бiзнесi демонструють бiльшу схильнiсть до компромiсiв у взаємодiї з партнерами, бiльше враховують моральнi та етичнi принципи. Проблема безробiття, на жаль, пов’язана з психологiчною зневiрою у власнi сили i невмiнням подолати брак знань. Втративши роботу, жiнка опиняється у важкiй психологiчнiй ситуацiї, не знає, як себе подати, якi вимоги ставить роботодавець, на що можна розраховувати у цьому життi. Вiдповiдi на цi питання допомагають знайти спецiалiсти центрiв зайнятостi, сприяючи “пробудженню” потенцiйних фiзичних, психологiчних та емоцiйних сил i намiрiв. Економiчно активна людина повинна позбутися бажання заспокоїтися, отримавши допомогу по безробiттю, не чекати, поки про неї подбає хтось iнший. Одним iз заходiв сприяння безробiтним жiнкам, якi звернулися до служби зайнятостi, є орiєнтацiя їх на само зайнятiсть шляхом надання одноразової виплати допомоги по безробiттю для започаткування власного бiзнесу. Достатньо широкi можливостi для жiнок-пiдприємцiв iснують у сферi побуту - насамперед у громадському харчуваннi, а також наданнi освiтнiх та iнших послуг. Однак ще багато жiнок не наважується зайнятися бiзнесом. Причина - брак необхiдних знань, природня обережнiсть i небажання ризикувати. Крiм того, не можна забувати, що жiнка несе подвiйне навантаження, роблячи професiйну кар'єру i водночас займаючись домашньою роботою та виховуючи дiтей. Не секрет, що сьогоднi залишається актуальною проблема ґендерної рiвностi, насамперед - поблажливо-зневажливого ставлення деяких чоловiкiв до бажання жiнок займатися пiдприємництвом. Для того, щоб бути сприйнятою суспiльством як справжнiй пiдприємець, на рiвних конкурувати з чоловiками, жiнка-пiдприємець повинна зробити удвiчi бiльше, нiж пересiчний чоловiк. Найбiльша кiлькiсть жiнок зайнята у нематерiальнiй сферi виробництва та у сферi обслуговування, яку складають лише 30 – 35% вiд всього виробництва областi. Жiнки на ринку працi зазнають iстотної дискримiнацiї своїх прав: кiлькiсть жiнок, якi зайнятi у виробництвi протягом 2010 року збiльшилась на 15%, при реорганiзацiї виробництва або скорочення штату пiд скорочення потрапляють в першу чергу саме жiнки, при прийняттi на роботу перевага вiддається чоловiкам, теж саме спостерiгається, коли йде мова про просування по кар’єрнiй драбинi, хоча українське законодавство декларує рiвнiсть прав жiнок i чоловiкiв на ринку працi. Дiяльнiсть регiональних центрiв зайнятостi не є достатньо ефективною i не забезпечує належний рiвень працевлаштування жiнок (тiльки 35% вiд кiлькостi тих жiнок, якi звернулися до служб зайнятостi), це пов’язано з тим, що бiльшiсть пiдприємств не подає всiх даних про фактичну кiлькiсть вакантних мiсць. 2. 3 Шляхи подолання проблем зайнятостi жiнок в Запорiзькiй областi Запорiзький обласний центр зайнятостi, всi роки свого iснування шукає новi шляхи вирiшення проблеми зайнятостi населення, а в першу чергу жiнок. безробiтних жiнок. З того часу вони займають важливе мiсце у заходах, спрямованих на пом'якшення соцiальної напруженостi на ринку працi. Розроблена та успiшно реалiзується Цiльова програма органiзацiї оплачуваних громадських робiт для безробiтних жiнок за рахунок коштiв мiського бюджету. Завдяки зусиллям мiсцевих органiв влади та базового центру зайнятостi постiйно збiльшуються обсяги та розширюються види громадських робiт. Так, якщо у 2003 роцi з мiсцевого бюджету фiнансувалися роботи в комунальнiй сферi, то в 2005 роцi значно розширився їх перелiк - це озеленення та прибирання парку, набережної мiста, благоустрiй територiй, надання допомоги у виконаннi робiт в архiвних сховищах архiвного вiддiлу Запорiзької мiської ради та практична допомога вiддiлу громадянства, мiграцiї та реєстрацiї Запорiзького МВ УМВС України в Запорiзькiй областi. В цьому роцi iз мiського бюджету для цього видiлено 44489 гривень. Для органiзацiї оплачуваних громадських робiт центр зайнятостi протягом 2010 року уклав 6 угод на 100 робочих мiсць, що дозволило залучити 140 жiнок. Органiзацiя громадських робiт за рахунок коштiв мiського бюджету не є одноразовою акцiєю, вона носить системний i постiйний характер. Нинi колективцентру зайнятостi спiльно з мiською владою шукає новi види робiт. У наступному роцi планується збiльшити фiнансування Цiльової програми органiзацiї громадських робiт для безробiтних жiнок за рахунок коштiв мiського бюджету до 70 тис. грн., що сприятиме розширенню i вдосконаленню цього ефективного методу допомоги жiнкам, якi тимчасово втратили роботу або не мають її. Законом України «Про загальнообов’язкове державне соцiальне страхування на випадок безробiття» передбачено можливiсть надання роботодавцю дотацiї на створення додаткових робочих мiсць за умови працевлаштування на них певних категорiй безробiтних. Суть дотацiї - економiчне заохочення роботодавцiв у збiльшеннi кiлькостi робочих мiсць та працевлаштуваннi на них осiб, якi не здатнi на рiвних конкурувати на ринку працi. Дотацiя - це кошти Фонду загальнообов'язкового державного соцiального страхування України на випадок безробiття для покриття витрат на заробiтну плату осiб, працевлаштованих за направленням державної служби зайнятостi. Цi витрати, до речi, включають всi види виплат, якi належать до основної та додаткової заробiтної плати, але не можуть бути бiльшими за середнiй рiвень заробiтної плати, що склалася за всiма видами економiчної дiяльностi у вiдповiднiй областi за минулий мiсяць. Дотацiя перераховується щомiсяця протягом року на пiдставi документiв, що пiдтверджують виплату працiвниковi заробiтної плати. Дотацiя надається за умови: - реєстрацiї роботодавця як платника внескiв на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування на випадок безробiття та вiдсутностi заборгованостi за страховими внесками на дату звернення, нарахування пенi, застосування фiнансових санкцiй за порушення норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування на випадок безробiття» та Закону України «Про зайнятiсть населення» протягом останнiх шiсть мiсяцiв, що передували мiсяцю розглядання питання про надання дотацiї; - вiдсутностi скорочення чисельностi працюючих за професiєю (спецiальнiстю), за якою працевлаштовується безробiтний, протягом останнiх шести мiсяцiв. Дотацiя може надаватися як юридичним, так i фiзичним особам-роботодавцям. Законом України «Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування на випадок безробiття» визначено, що роботодавець це власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган i фiзичнi особи, якi використовують найману працю, незалежно вiд того, чи є вони пiдприємцями. Ознакою роботодавця є лише використання ним найманої працi. Проте дотацiя не може надаватися роботодавцю, який використовує найману працю менш як шiсть мiсяцiв. Дотацiя також не надається бюджетним та неприбутковим органiзацiям. перебували на облiку в службi зайнятостi не менш як три мiсяцi. Згода роботодавця на працевлаштування безробiтного на дотацiйне робоче мiсце є одночасно його обов'язком виконувати вимоги законодавства щодо оплати працi, загальнообов'язкового державного соцiального страхування тощо. Чимало ринкоутворюючих пiдприємств областi на власному досвiдi переконалися, що створення додаткових робочих мiсць за рахунок дотацiї є економiчно вигiдною справою. Серед них - ЗАТ ВО “Бердянський кабельний завод”, ВАТ “Бердянський хлiбокомбiнат”, ВАТ “Мелiтопольський хлiбокомбiнат”, ТОВ “ЮжТрансАвтоСервiс” м. Мелiтополь, ТОВ “Гора-Україна” Токмацького району, ВАТ “Перетворювач”, ТОВ “Сладко” м. Запорiжжя. Наприклад, ТОВ „Атлет” м. Запорiжжя спiвпрацює зi службою зайнятостi з 2005 року, завдяки чому змогло розширити виробництво та оперативно пiдiбрати кадри, в тому числi з наданням дотацiї. За цей перiод було укладено 16 угод на створення дотацiйних робочих мiсць, на якi працевлаштованi безробiтнi жiнки. Продовжується спiвпраця з одним iз найбiльших пiдприємств переробної промисловостi м. Токмак ТОВ “Гора-Україна”, на якому 11 безробiтних працюють за умови надання дотацiй. спiвпрацює зi службою зайнятостi з 2001 року. За цей перiод на дотацiйнi робочi мiсця працевлаштовано майже 60 безробiтних селянок. Пiдприємство розширюємо обсяги виробництва, введений в дiю цех макаронних виробiв, млин. Зрозумiло, що роботодавцi несуть вiдповiдальнiсть за своєчаснiсть виплати заробiтної плати працiвникам, направленим центром зайнятостi для працевлаштування на дотацiйнi робочi мiсця. В разi порушення трудового законодавства роботодавець повинен повернути суму одержаної дотацiї, вiн також позбавляється права звертатися за черговим наданням дотацiї протягом трьох рокiв. У разi розiрвання трудового договору в межах двох рокiв з працiвником, прийнятим на дотацiйне робоче мiсце, у зв’язку iз скороченням чисельностi або штату працiвникiв, за згодою сторiн через невиконання роботодавцем законодавства про працю або умов колективного чи трудового договору, дотацiя також повертається в повному обсязi з урахуванням iндексу зростання цiн на споживчi товари. професiйних спiлок. Рiшення про надання роботодавцю дотацiї з урахуванням висновкiв комiсiї приймає директор районного (мiського) центру зайнятостi, за мiсцем реєстрацiї роботодавця як платника внескiв на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування на випадок безробiття. час прийняття на роботу, при вирiшеннi питань професiйного зростання та просування по службi, рiзниця в оплатi працi у жiнок i чоловiкiв. Служба зайнятостi постiйно докладає зусиль для вирiшення цього питання, а саме: допомагає пiдiбрати пiдходящу роботу, у разi її вiдсутностi надає матерiальну пiдтримку безробiтним жiнкам. Квалiфiковано орiєнтує у безмежному свiтi професiй, у разi потреби безкоштовно для безробiтних допомагає пройти професiйну пiдготовку, перепiдготовку та пiдвищення квалiфiкацiї. Для тимчасової пiдтримки сiмейного бюджету безробiтних органiзовуються оплачуванi громадськi роботи. Додатковi переваги надаються державою у працевлаштуваннi жiнок, якi мають дiтей до шести рокiв, одиноких матерiв, якi мають дiтей вiком до чотирнадцяти рокiв або дiтей-iнвалiдiв, жiнок, якi досягли передпенсiйного вiку. Із метою вдосконалення iнформацiйного забезпечення клiєнтiв служби зайнятостi щодо їх конституцiйних прав на ринку працi та висвiтлення професiйних досягнень жiнок, у всiх центрах зайнятостi Запорiзької областi працюють гендернi куточки. Спецiалiсти центрiв зайнятостi постiйно проводять iнформацiйнi та тематичнi семiнари для безробiтних жiнок. До участi у проведеннi цих групових заходах найчастiше залучається Запорiзька жiноча органiзацiя «Центр громадсько-соцiальних iнiцiатив» та iншi соцiальнi партнери. На часi актуальним є проведення роз’яснювальної роботи з безробiтними жiнками, якi тривалий час перебувають на облiку в службi зайнятостi. Для цього спецiалiсти центрiв зайнятостi, намагаючись працевлаштувати кожну жiнку з урахуванням її потреб та можливостей, працюють з кожною iндивiдуально. Певна частина жiнок, якi перебувають на облiку, не мають професiї. Цiй категорiї жiнок, у центрi, пропонують пiдготовку за професiями, що користуються попитом на ринку працi областi. Високою залишається питома вага безробiтних жiнок, якi тривалий час не працювали. Перш за все це тi жiнки, якi виходять на ринок працi пiсля тривалої перерви, пов’язаної з народженням дитини та доглядом за нею. Для успiшного працевлаштуванням таким безробiтним необхiдно пiдвищення квалiфiкацiї за наявною у них професiєю (спецiальнiстю). Враховуючи професiйно-квалiфiкацiйний склад безробiтних жiнок, служба зайнятостi проводить пiдвищення квалiфiкацiї за рiзними напрямами: бухгалтерiв за спецiалiзацiєю «1-С Пiдприємство», економiстiв, вiдповiдно, - «Кредитний експерт», спецiалiстiв технiчного профiлю - «Маркетолог», « Промисловий дизайн», спецiалiстiв будiвельної галузi –«Інженер з проектно-кошторисної документацiї». Пiд час навчання на курсах пiдвищення квалiфiкацiї безробiтнi отримують новi знання, оволодiвають додатковими навичками, i тим самим стають бiльш конкурентоспроможними на ринку працi. нову форму пiдвищення квалiфiкацiї - курси цiльового призначення, в ходi яких слухачi отримують знання та вiдпрацьовують навички за конкретними напрямами. Так, в Михайлiвському районi були органiзованi курси цiльового призначення для сiльськогосподарських працiвникiв з вивчення засобiв механiзацiї рослинництва. Планується найближчим часом розпочати пiдвищення квалiфiкацiї перукарiв за спецiалiзацiєю «Пiдбiр зачiсок за допомогою комп’ютера», кухарiв з удосконалення навичок виготовлення певних видiв страв (з перспективою працевлаштування в вiддiли кулiнарiї супермаркетiв), швачок з освоєння роботи на новому швейному обладнаннi (з перспективою працевлаштування на пiдприємствах швейної галузi м. Запорiжжя). обладнаннi, виготовлення певних видiв продукцiї, зможуть адаптуватися в даному конкретному колективi, тощо. Існує декiлька можливих шляхiв вирiшення проблем жiночого працевлаштування, але майже всi вони є в юрисдикцiї лише держави i носять загально економiчний характер. Основний i найкращий засiб вирiшення iснуючих проблем як для Запорiзькiй областi, так i для України в цiлому – це подолання економiчної кризи та вiдновлення темпiв виробництва, що забезпечило б пiдвищення життєвого рiвня населення. Якщо казати про менш глобальнi заходи, то для вирiшення проблем необхiднi наступнi дiї з боку державних органiв влади в центрi i на мiсцях: реформування iснуючого недосконаленого законодавства, яке стосується забезпечення юридичних умов iснування ринку працi, та забезпечення механiзму функцiонування цього законодавства; покращення умов соцiального забезпечення безробiтних i зокрема жiнок; активiзацiя роботи програм навчання, перенавчання та пiдвищення квалiфiкацiї жiнок; розробка методiв пiдрахунку рiвня прихованого безробiття та прихованої зайнятостi тi вiдшукання шляхiв зменшення цих показникiв Жiноче безробiття має бiльш тяжчi наслiдки внаслiдок своєї довготривалостi та являється одним з механiзмiв виштовхування жiнок iз ринку працi. Аналiз безробiття за причинами незайнятостi показує, що бiльшiсть чоловiкiв втратили роботу внаслiдок звiльнення за власним бажанням, а жiнки переважно втрачали роботу за iнiцiативою роботодавцiв. У даному контекстi рацiональним способом вирiшення проблеми зростання валового безробiття буде мiнiмiзацiя жiночого безробiття за допомогою впровадження гендерних пiдходiв до роботи державних центрiв зайнятостi. зайнятiсть безробiття жiнка ВИСНОВКИ Зайнятiсть жiнок представляє собою систему соцiально-економiчних вiдносин, пов'язаних з забезпеченням їх робочими мiсцями та участю їх в суспiльно-кориснiй дiяльностi. Вiдображає весь комплекс взаємозумовлених економiчних, соцiальних i демографiчних процесiв розвитку суспiльства i є важливою характеристикою його зрiлостi i прогресивностi. Зайнятiсть жiнок України забезпечується державою шляхом проведення активної соцiально-економiчної полiтики, спрямованої на задоволення його потреб у добровiльному виборi виду дiяльностi, стимулювання створення нових робочих мiсць i розвитку пiдприємництва. Дослiдивши окремi напрямки механiзму державного регулювання ринку працi, можна зробити висновок, що на сучасному етапi необхiдно перейти з пасивної полiтики, яка спрямована на допомогу держави з безробiттям жiнок, до активної iнвестицiйної полiтики створення нових робочих мiсць, їх модернiзацiї, перепiдготовки незайнятого населення, спрямування на iнтенсивний розвиток виробництва та впровадження iнновацiй. Регулювання зайнятостi на рiвнi держави являє собою процес впливу на трудову сферу для досягнення цiлей, нормативно зумовлених суб’єктами регулювання. Такими суб’єктами в Українi виступають: Мiнiстерство працi та соцiальної полiтики України, Державна служба зайнятостi, мiнiстерства й вiдомства України, регiональнi органи виконавчої влади, профспiлки, Український союз промисловцiв i пiдприємцiв, включаючи регiональнi пiдроздiли. Для забезпечення повної i продуктивної зайнятостi жiнок державна полiтика повинна здiйснюватися за такими напрямами: - оптимiзацiя зайнятостi жiнок; - розвиток системи соцiального партнерства; - розвиток пiдприємництва; - сприяння зростанню рiвня реальних доходiв населення. У правовiй системi України має бути передбачено: використання нових форм контрактiв з урахуванням усiх можливих форм зайнятостi; регулювання дiяльностi приватних кадрових агентств; узгодження трудового законодавства iз законодавством iнших сфер економiчного життя суспiльства. 1) боротьба з жiночим безробiттям; 2) подолання дискримiнацiї на ринку працi; 3) допомога безробiтним жiнкам, що не мали роботи протягом тривалого перiоду часу. кризового становища регiонiв у сферi зайнятостi жiнок. ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 1. Закон України “Про зайнятiсть населення”. вiд 1 березня 1991 року N 804-XII. Із змiнами i доповненнями вiд 25 грудня 2008 року N 799-VI. 2. Закон України „Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування на випадок безробiття” вiд 2 березня 2000 року N 1533-III, с Із змiнами i доповненнями вiд 15. 01. 2009. 3. Кодекс законiв про працю України. – N 322-VIII. Із змiнами i доповненнями вiд 20. 05. 2010 року № 2275-VI. 4. Альтернативный отчет о выполнении Конвенции ООН о ликвидации всех форм дискриминации в отношении женщин в Украине. – Подготовлено сетью общественных организаций по инициативе Женского Консорциума Украины. – Украина, 2008. – 38с. 6. Гриньова В. М., Самойленко В. В. Ринок працi: теоретико-методологичнi засади та напрямки розвитку / Харкiвський нацiональний економiчний ун-т. - Х. : ВД "ІНЖЕК", 2007. - 168c. 7. Дiмченко І. Жiнки на ринку працi України //Праця i заробiтня платня. – 1998. -№6. -67с. 10. Купець О. В. Оптимiзацiя роботи державної служби зайнятостi з безробiтними // Формування ринкової економiки: Зб. наук. пр. Спец. вип. Управлiння людськими ресурсами: проблеми теорiї та практики. - К.: КНЕУ, 2007. - 234с. 11. Лiбанова Е. М. Ринок працi: Навч. посiб. для студ. вищих навч. закл. - К. : Центр навчальної лiтератури, 2003. — 223с. 12. Мельник Т. М. Гендерна полiтика в Українi. – К., 1999. -548с. 13. Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України «Про затвердження Порядку реєстрацiї, перереєстрацiї та ведення облiку громадян, якi шукають роботу, i безробiтних» вiд 14 квiтня 2007 р. № 219. 14. Петрова І. Загострення проблеми прихованого безробiття// Економiка України. – 2007. -№3. -68с. 16. Пiча В., Семашко О., Черниш Н. Соцiологiя. - К., 2004,-543 с. 17. Прокопенко В.І. Трудове право України: Пiдручник. - X.: Фiрма "Консум", 1998. - 245 с. 18. Радугин А. А., Радугин К. А. Социология: Курс лекций. — М., 2006,-453 с. 20. Семенец Р. Равноправная интеграция женщин в сферу занятости // Бiзнес Информ. – 1999. – №3-4. –58с. 21. Социология: Наука об обществе. — Харьков, 2005, - 365 с. 22. Соцiально-економiчне становище України за сiчень 2009 року. 24. Трудове право України: пiдручник / Ред. Н. Б. Болотiна, Г.І. Чанишева. - К. : "Знання", КОО, 2008. - 564 с. Видавничий Дiм «Ін Юре», 2006. - 563с. 26. «Украинки не ценят декретный отпуск» // «Корреспондент.net», 04. 04. 2008 http://korrespondent.net/ukraine/events/423464 27. Чепурко Г.І. Ринок працi в Українi: проблеми зайнятостi в перiод становлення ринкової економiки / НАН України; Інститут соцiологiї. — К., 2004. — 274с. додатки Єдина технологiя обслуговування незайнятого населення Єдина технологiя обслуговування незайнятого населення - це засiб дiяльностi фахiвцiв державної служби зайнятостi щодо надання вiдвiдувачам соцiальних послуг, якi передбаченi законодавством, на основi рацiонального розподiлу дiй. Новi примiщення центрiв дозволяють розмежувати потоки клiєнтiв, завдяки чому вiдвiдувачi можуть оперативно та на якiсному рiвнi одержати всi соцiальнi послуги вiдповiдно до їхнiх запитiв, полiпшити iнформування роботодавцiв i населення. Будiвлi забезпеченi пандусами для безперешкодного доступу до них осiб з обмеженими фiзичними можливостями. йому, як користуватися довiдково-iнформацiйними матерiалами, направляє до спецiалiстiв центру зайнятостi за напрямками їх функцiональних обов’язкiв. Щоб позбутися черг, диспетчер-консультант визначає час прийому клiєнта. У наступному секторi - секторi самостiйного пошуку роботи – встановленi стенди, на яких розмiщенi картки з iнформацiєю про вiльнi робочi мiсця. Кожний вiдвiдувач має вiльний доступ до стендiв, отже, можливiсть самостiйно пiдiбрати роботу. Це активiзує власнi зусилля клiєнтiв, пiдвищує їх вiдповiдальнiсть. Доцiльнiсть iснування сектору самостiйного пошуку роботи пiдтверджує той факт, що значна кiлькiсть безробiтних пiдбирає собi роботу самостiйно саме тут. Кожен клiєнт служби зайнятостi має можливiсть вiдвiдати профiнформацiйний сектор. У ньому розмiщенi матерiали, з якими також можна вiльно ознайомитися. Тут є буклети з описами професiй (спецiальностей), довiдковi матерiали про навчальнi заклади, паспорти пiдприємств району тощо. Ця iнформацiя допомагає клiєнту чiтко уявити та сформувати свої потреби i запити, дiзнатися про свої права та обов’язки. У призначений диспетчером-консультантом час клiєнт запрошується на спiвбесiду до спецiалiста реєстрацiйно-приймального сектора. Робочi мiсця спецiалiстiв обладнаннi номерами, кожне робоче мiсце вiдокремлене вiд iншого, що забезпечує певну конфiденцiйнiсть, яка є важливою умовою роботи з вiдвiдувачами. пошук роботи для нього, активiзуються власнi зусилля клiєнта. Практична реалiзацiя складених планiв самостiйного пошуку роботи допомагає шукачам роботи систематизувати свої дiї. Аби активiзувати власнi зусилля безробiтного та пiдвищити його конкурентоспроможностi на ринку працi, в центрах створено сектор активної пiдтримки безробiтних. Тут проводиться робота iз залучення безробiтних до оплачуваних громадських робiт, надаються направлення на професiйне навчання, консультацiї та практична допомога iз само зайнятостi, проводяться семiнари з технiки пошуку роботи. Як результат, збiльшується кiлькiсть громадян, якi розпочали власну справу або проходять професiйне навчання та працевлаштовуються пiсля його закiнчення. Основою пiдвищення ефективностi дiяльностi центру зайнятостi є змiцнення взаємодiї з роботодавцями. Таке завдання стоїть перед спецiалiстами вiддiлiв взаємодiї з роботодавцями. В нових примiщеннях створенi всi необхiднi умови для роботодавцiв, зокрема, в наявностi iнформацiйнi матерiали про послуги служби зайнятостi та умови спiвпрацi, передбачено примiщення для проведення семiнарiв та спiвбесiд з претендентами, створено окреме робоче мiсце для роботодавцiв. Роботодавцi мають можливiсть ознайомитися з iнформацiєю про послуги, якi надає служба зайнятостi, скористуватись iнформацiйними листiвками, буклетами, пам’ятками. Будiвля нових примiщень центрiв зайнятостi, можливiсть роботи в них за сучасною технологiю роботи з населенням формує «нове обличчя» служби зайнятостi, полiпшує культуру надання соцiальних послуг. У результатi в областi, як i по Українi, громадяни можуть отримувати послуги в службi зайнятостi без черг, мати повну i достовiрну iнформацiю про вiльнi робочi мiсця. Наявнiсть просторих, з необхiдною iнформацiєю примiщень для чекання безробiтними часу прийому, обладнання робочих мiсць спецiалiстiв для проведення спiвбесiди та спецiальних примiщень для масових заходiв задовольняє як вiдвiдувачiв центрiв зайнятостi, так i спецiалiстiв. Безробiтним надаються бiльш якiснi послуги, дiї спецiалiстiв стали бiльш цiлеспрямованi, зникли черги. В нових примiщеннях центрiв зайнятостi панує спокiйна, доброзичлива робоча атмосфера, що сприяє пiдвищення продуктивностi роботи загалом.