Етичнi вимоги до професiйної дiяльностi соцiального педагога. Етичнi принципи соцiальної роботи
Реферат з соцiальної педагогiки
„Етичнi вимоги до професiйної дiяльностi соцiального педагога. Етичнi принципи соцiальної роботи”
ПЛАН
1. Етичнi вимоги до професiйної дiяльностi соцiального педагога
2. Етичнi принципи соцiальної роботи
3. Сфери соцiально-професiйної дiяльностi
Специфiка функцiй соцiального працiвника та соцiального педагога вимагає органiчного єднання особистiсних та професiйних якостей, широкої освiченостi, а тому пiдготовка такого фахiвця має грунтуватися на тлi практичного людинознавства. Професiйнi стандарти, вимоги до таких фахiвцiв базуються на кодексi етики та професiйних умiнь, якi слугують своєрiдною "клятвою Гiппократа", ґрунтуються на фундаментальних загальнолюдських цiнностях, враховують гiднiсть та унiкальнiсть кожної особистостi, її права та можливостi.
Прикладами можуть слугувати кодекси етики соцiального працiвника США та Канади, в яких наголос робиться на клiнiчнiй соцiальнiй роботi чи на соцiальному розвитку. Створений i кодекс етики соцiального працiвника та соцiального педагога Росiї та України, офiцiйно схвалений Асоцiацiєю соцiальних працiвникiв та соцiальних педагогiв, усiма регiональними пiдроздiлами.
Навiть порiвняно невеликий досвiд розвитку соцiальної роботи в Українi свiдчить, що спiвпраця соцiальних педагогiв та соцiальних працiвникiв спрямована на об'єднання людей безпосередньо там, де вони живуть. Вона вiдкриває великi перспективи та має конкретний результат: перемагають загальнолюдськi цiнностi, милосердя, послаблюється соцiальне напруження. Соцiальнi педагоги та соцiальнi працiвники створюють реально дiючий механiзм соцiального захисту, пiдтримки, що допомагає державним та суспiльним структурам наблизитися до кожної конкретної сiм'ї, до кожної людини, яка є найбiльшою цiннiстю оновленого суспiльства.
Професiї соцiального працiвника та соцiального педагога схожi та переслiдують однi й тi самi цiлi. Результат дiяльностi цих фахiвцiв — пiдвищення життєвого рiвня усiх людей незалежно вiд нацiональностi та вiросповiдання. Кожна людина право на належне повноцiнне iснування. Важливо зазначити, що такi професiї, як соцiальний працiвник та соцiальний педагог є необхiдними для нашого суспiльства у сучасний складний перiод розбудови української держави, коли виникає багато проблем i люди потребують пiдтримки та допомоги, iнодi навiть i захисту. Задоволення саме i потреб i забезпечується роботою соцiального педагога та соцiального працiвника у спiвдружностi iншими професiоналами: психологами, педагогами, юристами,лiкарями. Саме така спiвдружнiсть може бути найбiльш ефективною та корисною та забезпечить психологiчне та фiзичне здоров'я нацiї.
Зважаючи на той факт, що Україна ратифiкувала Європейську Конвенцiю про права людини, в якiй утверджується вiра в основнi права людини на гiднiсть i цiннiсть людської особистостi, соцiальнi педагоги i працiвники дотримуються вимог Мiжнародних етичних стандартiв соцiальних працiвникiв (1994 р.). Професiйно-етичний кодекс соцiальних працiвникiв України дозволяє здiйснювати соцiальну i. соцiально-педагогiчну роботу з рiзними особами, групами i спiльнотами на їхнє благо.
Кодекс базується на мiжнародних етичних принципах соцiальної роботи i пропонує моральнi норми i моральнi правила поведiнки соцiального працiвника, який при цьому має вiдповiднi професiйно-особистiснi якостi, що у своїй сукупностi представляють етичний стандарт соцiального працiвника.
Моральна норма
- усталена вимога до поведiнки й дiяльностi соцiальних працiвникiв стосовно суб'єктiв та об'єктiв соцiальної роботи. Моральнi норми є основою етичного кодексу соцiального працiвника. Морально-етичнi норми i правила соцiальної роботи повиннi:
– регламентувати професiйну дiяльнiсть кожного конкретного соцiального працiвника;
– регламентувати дiяльнiсть i взаємодiю рiзних соцiальних служб i органiв соцiального захисту населення;
– регламентувати взаємовiдносини з iншими iнститутами.
працiвника значну роль вiдiграє професiйна моральна свiдомiсть.
Моральна свiдомiсть соцiального працiвника включає три компоненти: моральнi знання, моральнi переконання, моральна потреба.
Моральнi знання поєднання iнформативної сторони iз спрямованiстю, стимулом до дiї. Моральнi знання отримуються у процесi навчання через ознайомлення iз суттю моральностi, її змiстом, функцiонуванням у суспiльствi, системою її вимог та санкцiй за вiдхилення вiд встановлених норм. Моральнi знання дозволяють соцiальному працiвнику порiвнювати власнi моральнi нормативи з професiйними, соцiально значущими та вiдповiдно коректувати свою моральну позицiю.
Моральнi переконання
– основна моральна настанова, яка визначає мету i напрям вчинкiв людини, тверда впевненiсть у i чомусь, заснована на певнiй iдеї та свiтоглядi. Є вищою ступiнню розвитку особистостi спецiалiста, його свiдомостi, оскiльки в їх основi лежить глибока i багатостороння оцiнка особистiстю вiдомих їй моральних норм, перевiрка їх соцiальною практикою, життєвим i професiйним досвiдом.
Моральнi переконання:
- вимагають вiд спецiалiста вмiння подивитися на свою працю з точки зору iнтересiв справи, з'ясувати спiввiдношення мiж корисним, що вiн робить для суспiльства i клiєнтiв, та тим, що зобов'язаний зробити;
- беруть участь у формуваннi вольових якостей особистостi та стiйких форм морального реагування на навколишню дiйснiсть.
Моральнi знання, якi стали уже моральними переконаннями соцiального працiвника, формують моральну потребу. Потреба – стан людської особистостi, соцiальної групи чи суспiльства в цiлому, що виражає необхiднiсть у чомусь i є рушiйною силою їхньої активностi.
– найвища ступiнь моральної свiдомостi соцiального працiвника, яка характеризується наявнiстю моральної потреби у дотриманнi вимог професiйної етики. Коли дотримання вимог професiйної етики стає внутрiшньою потребою людини, вона вiдповiдно до етичних принципiв органiзує всi свої вольовi та емоцiйнi якостi, спрямовує зусилля на вирiшення етично складних проблем саме з точки зору моральностi. У цьому випадку дотримання вимог професiйної етики стає стiйкою якiстю особистостi, значним фактором, що мобiлiзує її для органiзацiї своєї поведiнки i дiяльностi, справою обов'язку та совiстi, честi й гiдностi.
Моральна норма соцiального працiвника характеризується сукупнiстю таких компонентiв:
Гуманiзм
Справедливiсть
- неупереджена оцiнка та дiя спецiалiста, що вiдпо-вiдають iстинi й моральним та правовим нормам людських стосункiв.
- ставлення до iнших людей, яке характеризується коректнiстю i терпимiстю щодо їхньої поведiнки, цiннiсних орiєн-тацiй та особливостей особистостi.
Конфiденцiйнiсть
- нерозголошення спецiалiстом iнформацiї, до-вiреної йому клiєнтом про себе особисто чи про iншу людину.
Об'єктивнiсть
- усунення вiд суб'єктивiзму i власних емоцiй у процесi оцiнювання особистостi клiєнта та його проблем, визначення доцiльностi надання йому допомоги i прийняття рiшення, що не суперечить iнтересам iнших людей.
Альтруїзм
- система цiннiсних орiєнтацiй особистостi, в якiй до-мiнуючим мотивом i критерiєм моральної оцiнки є iнтереси iншої людини чи соцiальної спiльноти.
Моральнi правила
- конкретнi вимоги до поведiнки i дiяльностi соцiального працiвника у процесi виконання його професiйних обов'язкiв:
1. Соцiальний працiвник має здiйснювати свiй внесок у розробку соцiальної, полiтики, технологiї методики i практики надання соцiальних послуг з метою досягнення найвищих результатiв у дiяльностi рiзних соцiальних iнститутiв, державного, регiонального i мiсцевого рiвня.
2. Соцiальний працiвник повинен пiдтримувати участь громадськостi у формуваннi соцiальної полiтики та сприяти розвитку активної дiяльностi всiх соцiальних iнститутiв.
3. Соцiальний працiвник повинен створювати умови для пiдтримки поваги до рiзних культур.
4. Соцiальний працiвник повинен сприяти створенню вiдповiдних соцiальних iнститутiв в мiру їхньої необхiдностi для суспiльства.
5. Соцiальний працiвник не повинен використовувати стосунки з клiєнтами у власних iнтересах.
6. Соцiальний працiвник повинен уникати зв'язкiв i стосункiв, якi ганьблять чи обмежують громадянськi або юридичнi права клiєнта.
дiї.
8. Соцiальний працiвник може подiлитися конфiденцiйною iнформацiєю, отриманою вiд клiєнта, без його на те дозволу, лише за особливо професiйних обставин.
9. Дiючи в iнтересах клiєнта, соцiальний працiвник встановлює професiйнi стосунки з третiми особами лише у випадку згоди клiєнта, iнформуючи його про можливi межi конфiденцiйностi в данiй ситуацiї.
11. Соцiальний працiвник може виконувати свої посадовi обов'язки разом з iншими спецiалiстами. При цьому вiн визнає професiоналiзм, цiннiсть участi таких спецiалiстiв у соцiальному обслуговуваннi клiєнта.
12. Соцiальний працiвник у випадку тимчасової вiдсутностi колег чи непередбачених обставин, обслуговує їхнiх клiєнтiв з такою ж увагою i вiдповiдальнiстю, як i своїх "власних".
13. Соцiальний працiвник повинен протистояти проявам неетичної поведiнки своїх колег, запобiгати неквалiфiкованiй i невиправданiй практицi надання населенню соцiальних послуг, якi не вiдповiда-ють усталеним нормам.
"Професiйно-етичного кодексу соцiального працiвника України" Асоцiацiя соцiальних працiвникiв України має право використати вплив громадськостi чи поставити перед адмiнiстрацiєю вiдповiдних соцiальних iнститутiв питання про дисциплiнарнi покарання такого працiвника згiдно з чинним трудовим законодавством України.
Соцiальний працiвник виконує свої обов'язки на засадах таких принципiв:
1. Кожна людина цiнна для суспiльства своєю унiкальнiстю, яку необхiдно враховувати i поважати.
2. Кожна людина має право на самореалiзацiю, яка не призводить до порушення подiбних прав iнших людей.
3. Соцiальний працiвник зобов'язаний всi свої знання i навички спрямовувати на надання допомоги окремим людям, групам, спiльнотам у їхньому розвитку, а також на розв'язання конфлiктiв мiж особою i суспiльством.
4. Соцiальний працiвник надає допомогу кожному, хто звертається до нього за допомогою i порадою без будь-якої дискримiнацiї на пiдставi статi, вiку, фiзичних i розумових недолiкiв, кольору шкiри, соцiальної i расової належностi, вiросповiдання, мови, полiтичних поглядiв, сексуальної орiєнтацiї.
6. Дiяльнiсть соцiального працiвника базується на засадах взаємодiї, партнерського спiвробiтництва i передбачає двосторонню вiдповiдальнiсть за вирiшення проблеми клiєнта.
7. Соцiальна робота несумiсна з прямим чи опосередкованим примусом клiєнтiв до будь-яких дiй, навiть на користь клiєнта.
8. Соцiальний працiвник не повинен пiдтримувати у будь-якiй формi окремих осiб, групи, полiтичнi сили чи владнi структури, якi завдають шкоди своїм громадянам, використовуючи тероризм, насилля, жорстокiсть.
9. Соцiальний працiвник здiйснює етично виправданi дiї, дотримуючись мiжнародних, етичних стандартiв соцiальних працiвникiв, Декларацiї прав людини ООН та Професiйно-етичного кодексу соцiального працiвника України.
3. Сфери соцiально-професiйної дiяльностi
Принципи дiяльностi соцiального працiвника реалiзуються комплексi в рiзних сферах соцiально-педагогiчної роботи:
Сфера освiти культурологiчнi центри.
Сфера охорони здоров'я
: будинки дитини, дитячi лiкувальнi санаторiї, соцiально-реабiлiтацiйнi центри для неповнолiтнiх, iнтернати для дiтей-iнвалiдiв, дитячi лiкарнi, дружнi клiнiки для молодi.
Сфера соцiального захисту населення
: центри соцiального обслуговування населення, притулки, кризовi центри для жiнок.
Сфера охорони правопорядку
: приймальники-розподiльники, спецiнтернати, мiлiцiя у справах неповнолiтнiх, колонiї для неповнолiтнiх.
Сфера соцiального становлення i розвитку молодi
З метою реалiзацiї соцiальної полiтики в Українi соцiальний-працiвник повинен володiти такими групами професiйно-особистiсних якостей:
є складовими здатностi спецiалiста до соцiа-льної-педагогiчної дiяльностi. В першу чергу це емоцiйна врiвноваженiсть, опiр стресам, низька тривожнiсть, творче мислення, добра увага та пам'ять, наполегливiсть, спостережливiсть, витримка.
Морально-етичнi якостi
є сукупнiстю уявлень стосовно моральних вимог до особистостi спецiалiста, його професiйної поведiнки i вчинкiв. Такими якостями для соцiального працiвника, перш за все, мають бути: чеснiсть, доброта, альтруїзм, терплячiсть, справедливiсть, тактовнiсть, емпатiйнiсть, скромнiсть, вiдповiдальнiсть, вiдвертiсть, гiднiсть, уважнiсть, вiра в людину.
Психоаналiтичнi якостi
орiєнтованi на вдосконалення соцiального працiвника як особистостi i професiонала. Це адекватна самооцiнка, самоконтроль, самокритичнiсть, самоаналiз, самодисциплiна, самонавiювання.
Педагогiчнi якостi
Професiйнi протипоказання:
1. Наявнiсть шкiдливих звичок, соцiально небезпечних для суспiльства (алкоголiзм, наркоманiя тощо).
3. Рукоприкладство.
4. Грубiсть.
5. Некомпетентнiсть у питаннях викладання i виховання.
6. Обмеженiсть свiтогляду.
8. Безвiдповiдальнiсть.
Проект Професiйно-етичного кодексу соцiальних працiвникiв України є на сьогоднi першим документом, який регламентує норми професiйної етики соцiального працiвника. Водночас вiн є iнтегруючим документом, оскiльки має сприяти формуванню професiйного загону спецiалiстiв соцiально-педагогiчної сфери, котрий спроможний стати повноцiнним членом Мiжнародної федерацiї соцiальних працiвникiв, вирiшуючи професiйнi завдання, якi залежать саме вiд обставин, регiональних умов, соцiально-економiчних i моральних вiдносин у країнi.
| 
