Реферат на тему
Мiжнароднi
етичнi
стандарти
соцiальної
ПЛАН
1. Мiжнароднi принципи соцiальної роботи
2. Мiжнароднi проблемнi сфери роботи.
3. Мiжнароднi етичнi стандарти.
1. Мiжнароднi принципи соцiальної роботи
її є преамбула, у якiй стисло обґрунтовано важливiсть етичної обiзнаностi як складової частини професiйної практики соцiальних працiвникiв, а також «Мiжнародна Декларацiя етичних принципiв соцiальної роботи» i «Мiжнароднi етичнi стандарти соцiальних працiвникiв».
У «Мiжнароднiй Декларацiї етичних принципiв соцiальної роботи» сформульовано такi етичнi принципи професiї соцiального працiвника:
1. «Кожна людина є унiкальною цiннiстю, на яку слiд зважати i ставитися до неї з повагою». Цей принцип вiдповiдає категоричному перативу І. Канта, який вiн вважав вищим принципом етики. Його змiст полягає в тому, щоб ставитися до людини як до мети, а не як до засобу.
2. «Кожна людина має право на самореалiзацiю такою мiрою, щоб це не утискало таке саме право iнших людей, i зобов'язана робити внесок у бробут суспiльства». Цей принцип суголосний «золотому правилу» моралi.
4. «Соцiальнi працiвники зобов'язанi бути вiдданими принципам соцiальної справедливостi».
5. «Соцiальнi працiвники покликанi присвятити здобутi знання i навички наданню допомоги окремим особам, групам людей, громадам i суспiльствам в їхньому розвитку i в розв'язаннi конфлiктiв мiж собою, у вiдносинах iз суспiльством, а також у подоланнi наслiдкiв цих конфлiктiв».
6. «Соцiальнi працiвники мають надавати якомога кращу допомогу, поради будь-кому, хто їх потребує, не маючи несправедливих упереджень щодо статi, вiку, непрацездатностi, расової належностi, соцiального класу, походження, релiгiї, мови, полiтичних переконань або сексуальної орiєнтацiї».
7. «Соцiальнi працiвники поважають права людини та груп вiдповiдно до Мiжнародної Декларацiї прав людини Органiзацiї Об'єднаних Нацiй та iнших мiжнародних конвенцiй, що випливають з цiєї Декларацiї».
конфiденцiйнiсть навiть тодi, коли законодавство країни суперечить цiй вимозi».
9. Усiляке заохочення клiєнтiв до спiвпрацi, iнформування їх щодо переваг i можливих ризикiв вiд обраного напряму дiй.
10. Спiльна вiдповiдальнiсть соцiальних працiвникiв i клiєнтiв за визначення плану дiй, спрямованих на змiну їхнього життя. Цей принцип визнає i можливiсть використання примусу, який може бути необхiдним для розв'язання проблем однiєї сторони за рахунок iнтересiв iншої, але тiльки пiсля ретельного оцiнювання претензiй конфлiктуючих сторiн. Попри те, соцiальнi працiвники повиннi звести до мiнiмуму застосування узаконеного примусу.
11.«Соцiальна робота несумiсна з прямою або непрямою пiдтримкою осiб, груп людей, полiтичних сил або силових структур, якi використовують тероризм, тортури та iншi заходи, спрямованi на пригноблення людей».
12. Соцiальнi працiвники повиннi приймати етично обґрунтованi рiшення i дотримуватись їх, вiддаючи належну повагу положенням Мiжнародної Декларацiї етичних принципiв МФСП, Мiжнародних етичних стандартiв соцiальних працiвникiв.
2. Мiжнароднi проблемнi сфери роботи.
Мiжнародна Декларацiя етичних принципiв соцiальної роботи також окреслює проблемнi сфери i проблемнi ситуацiї, якi залежать вiд вiдмiнностей у культурi, полiтичних устроях країн. Такi ситуацiї виникають, наприклад, на межi конфлiктних iнтересiв самого соцiального працiвника i клiєнта, окремих клiєнтiв та iнших людей, мiж конфлiктуючими iнтересами груп клiєнтiв, груп клiєнтiв i рештою суспiльства, систем (закладiв) i груп населення, систем (закладiв) роботодавцiв i соцiальних працiвникiв, рiзних груп професiйних працiвникiв.
працiвники зобов'язанi усвiдомити морально-етичне значення своєї ролi у державному контролi громадян, обрати для себе роль, адекватну основним етичним принципам соцiальної роботи.
Ще однiєю проблемною сферою фахової соцiальної роботи є конфлiкт, який може виникнути мiж обов'язками соцiального працiвника щодо захисту iнтересiв клiєнта i вимогами до ефективностi його дiй. Особливо ця проблема загострюється у зв'язку з упровадженням i використанням у соцiальнiй роботi iнформацiйних технологiй.
Етичнi принципи фахової соцiальної роботи безпосередньо пов'язанi iз методами розв'язання морально-етичних проблем. Одним iз таких методiв, який рекомендує Мiжнародна Декларацiя етичних принципiв соцiальної роботи, є колективнi дискусiї, якi дають змогу соцiальним працiвникам обговорювати, аналiзувати i розглядати етичнi проблеми спiльно з колегами, експертними групами i сторонами, яких вона стосується. Вони створюють сприятливi умови для вироблення альтернатив, передбачення можливих моральних наслiдкiв вибору певного варiанта дiй, дають змогу соцiальному працiвнику отримувати консультацiї, поради вiд товаришiв по службi та iнших людей. Не менш значуща роль належить при цьому i супервiзiї (професiйнiй пiдтримцi).
При розв'язаннi конкретних етичних проблем соцiальнi працiвники мають передусiм враховувати основнi принципи Декларацiї, зважаючи також на етичний, моральний i полiтичний контекст, мотиви i характер своїх дiй, а також на їх наслiдки для рiзних груп. При цьому необхiдно зважати i на моральний змiст дiї (наприклад, використання примусу є протилежнiстю добровiльному спiвробiтництву, опiцi, спiвучастi тощо).
«Мiжнароднi етичнi стандарти соцiальних працiвникiв» ґрунтуються на положеннях прийнятого у МФСП 1967 р. «Мiжнародного морального кодексу професiйних соцiальних працiвникiв». У вступi до нього йдеться, що соцiальна робота орiєнтується на гуманiстичнi, релiгiйнi та демократичнi iдеали i фiлософськi концепцiї, мета яких полягає у задоволеннi суспiльних потреб i розвитку людського потенцiалу. Вiдповiдно до цих iдеалiв, концепцiй соцiальнi працiвники мають:
—розвивати i використовувати обґрунтованi знання з поведiнки людини, в т. ч. й соцiальної;
—бути вiдданими справi заради досягнення соцiальної справедливостi.
У цьому документi сформульовано також загальнi норми їх етичної поведiнки щодо клiєнтiв, установ i органiзацiй, колег, а також фаховi стандарти, вiд дотримання яких залежать ефективнiсть i результативнiсть їхньої дiяльностi. Цi стандарти охоплюють:
1. Загальнi норми етичної поведiнки соцiального працiвника, якi вимагають вiд нього розумiння кожного клiєнта (клiєнтiв), а також ситуацiї i чинникiв, якi впливають на їхню поведiнку. Вiдповiдно до цих норм соцiальний працiвник повинен пiдтримувати i розвивати цiнностi, знання i професiйнi методи соцiальної роботи; утримуватись вiд поведiнки, яка перешкоджає фаховiй роботi; визнавати фаховi й особистiснi обмеження; вiдповiдно до своєї компетенцiї брати участь у розробленнi соцiальної полiтики i програм, якi полiпшують якiсть життя в суспiльствi; дослiджувати й обґрунтовувати соцiальнi потреби, iндивiдуальнi i груповi соцiальнi проблеми.
проблем клiєнтiв, вiдповiдальностi за наслiдки прийнятих рiшень.
Вiдносини соцiальних працiвникiв з клiєнтами мають вибудовуватися на довiрi, визнаннi права на приватне життя i його конфiденцiйнiсть, а також на вiдповiдальному використаннi iнформацiї. Це означає, що збiр i використання iнформацiї про клiєнта неможливi без його особистої згоди, за винятком випадкiв, коли клiєнт не може вiдповiдати за свої вчинки або якщо це може серйозно зашкодити iншим особам. Слiд також забезпечити доступ клiєнтiв до документацiї соцiальних працiвникiв, яка їх стосується.
Соцiальнi працiвники повиннi «поважати намiри клiєнтiв нести вiдповiдальнiсть за особистi дiї i допомагати з однаковою готовнiстю всiм клiєнтам. За неможливостi надати професiйну послугу на таких умовах клiєнтам слiд повiдомити про це в такий спосiб, щоб залишити за ними свободу дiї».
клiєнту зрозумiти i використати наданi послуги для пiдтримки реалiзацiї його законних бажань та iнтересiв».
3. Норми вiдносин соцiального працiвника з установами i органiзацiями, якi зобов'язують соцiального працiвника працювати i (або) спiвпрацювати лише «з тими установами та органiзацiями, полiтика, процедури i дiяльнiсть яких скерованi на адекватне надання послуг i стимулювання професiйної практики вiдповiдно до етичних принципiв МФСП».
Соцiальний працiвник повинен «вiдповiдально виконувати встановленi обов'язки i завдання установ або органiзацiй, робити внесок у розробку реальної полiтики, методологiї i практики з метою створення кращих норм i досягнення кращих результатiв», виступати з iнiцiативами щодо бажаних змiн полiтики, методологiї i практики, використовуючи вiдповiднi канали установ i органiзацiй. Вичерпавши усi доступнi засоби для досягнення цiлей, вiн має звертатися до вищих органiв влади або громадськостi, зацiкавлених у розв'язаннi проблеми.
4. Норми соцiальної роботи щодо колег, вiдповiдно до яких соцiальний працiвник має «визнавати освiченiсть, професiйну пiдготовку i ефективнiсть роботи колег i фахiвцiв iнших галузей, розширяти спiвробiтництво з ними, покликане сприяти пiдвищенню ефективностi послуг». Для забезпечення плiдностi такого спiвробiтництва слiд «визнавати рiзнi точки зору i практичний досвiд колег iз соцiальної роботи та iнших фахiвцiв, висловлюючи критичнi зауваження в коректнiй формi».
Соцiальний працiвник повинен «використовувати i створювати можливостi для обмiну знаннями, досвiдом i думками з колегами, фахiвцями iнших галузей, а також волонтерами з метою взаємного вдосконалення».
Етичним нормам вiдповiдає привертання соцiальним працiвником уваги вiдповiдних органiзацiй до будь-яких порушень професiйної етики i норм у межах i поза межами його професiйних обов'язкiв.
5. Норми професiї соцiального працiвника, якi зобов'язують «зберегти цiнностi, етичнi принципи, знання i професiйнi методи соцiальної роботи, сприяти їх уточненню й удосконаленню», пiдтримувати професiйнi стандарти практики i намагатися поширювати їх.
Етичним обов'язком соцiального працiвника є «захист професiї вiд несправедливої критики». Водночас важливо конструктивно аналiзувати, критикувати теорiї, методи i реальну практику задля їх удосконалення, стимулювати вироблення оригiнальних пiдходiв i методик, необхiдних для розв'язання iснуючих i нових проблем.
Сформульованi у мiжнародних документах норми мають загальний характер i не враховують нацiональних особливостей. Попри те, вони є важливою етичною основою розвитку теорiї i практики соцiальної роботи, фахового прийняття рiшення у будь-яких стандартних i особливих ситуацiях.
Використана лiтература.
1. Социальнаяработа: Пособиедлястудентоввузов / Подред. В. И. Курбатова. —Ростов-на-Дону: Феникс, 1999.
2. СоцiальнароботавУкраїнi: Навч. посiбник / Заред. I. Д. Звере-вої, Г. М. Лактiонової. —К.: Науковийсвiт, 2003.
3. Соцiальнаробота: В 3-хч. —Ч. 1. Основисоцiальноїроботи / За ред. Т. Семигiної, І. Григи. —К.: Києво-Могилянськаакадемiя, 2004.
4. Соцiальнаробота: В 3-хч. —Ч. 2. Теорiїтаметодисоцiальноїроботи / Заред. Т. Семигiної, І. Григи. —К.: Києво-Могилянськаакадемiя, 2004.
| 
