Методи прогнозування у різних галузях

Методи прогнозування у рiзних галузях Змiст Вступ 2. Методи науково-технiчного прогнозування 2. 1 Класифiкацiя методiв прогнозування 2. 2. 1 Попередня обробка початкової iнформацiї в задачах прогнозної екстраполяцiї 2. 3 Статистичнi методи 2. 4 Експертнi методи 2. 4 1 Область вживання експертних методiв 3. Класифiкацiї економiчних прогнозiв Висновок "планування" i "прогнозування" тiсно переплетено. Вони не iдентичнi i не пiдмiняють один одного. Плани i прогнози розрiзняються мiж собою тимчасовими межами, ступенем деталiзацiї показникiв, що мiстяться в них, ступенем точностi i вiрогiдностi їх досягнення, адреснiстю i, нарештi, правовою основою. Прогнози, як правило, носять iндикативний характер, а плани володiють силою директивного характеру. Не пiдмiна i зiставлення плану i прогнозу, а їх правильне поєднання - такий шлях планомiрного регулювання економiки в умовах ринкової економiки i переходу до неї. В промисловостi методи прогнозування також грають першорядну роль. Використовуючи екстраполяцiю i тенденцiю, можна робити попереднi висновки щодо рiзних процесiв, явищ, реакцiй, операцiй. Певну нiшу прогнозування займає i у вiйськових дисциплiнах. Використовуючи методи прогнозування, можна визначити (оцiнити) радiоактивну обстановку мiсцевостi i т. д. Існує багато методiв прогнозування. Продиференцiювавши їх загальне число, необхiдно вибрати оптимальний з них для використовування в кожнiй конкретнiй ситуацiї. реальними показниками, i, зробивши висновки, приступити до наступного прогнозу вже з iснуючими даними, тобто наявною тенденцiєю. Спираючись на одержанi данi, можна в тимчасовому аспектi переходити на бiльш високий ступiнь i т. д. 1. Задачi i принципи прогнозування i функцiональному. По тимчасовiй ознацi розрiзняють прогнози: коротко, середньо, довгостроковi i наддовгостроковi. Функцiональна класифiкацiя прогнозiв припускає їх розподiл на дослiдницькi, програмнi i ресурснi. Прогнозування - процес розробки прогнозiв. Залежно вiд виду прогнозу розрiзняють нормативне, пошукове, оперативне. Щоб одержати iнформацiю про майбутнє, потрiбно вивчити закони розвитку народного господарства, визначити причини, рушiйнi сили його розвитку - це основна задача планування i прогнозування. Як основнi рушiйнi сили розвитку виробництва виступають соцiальнi потреби, технiчнi можливостi i економiчна доцiльнiсть. Вiдповiдно до цього можна вказати на три основнi задачi планування i прогнозування: встановлення цiлей розвитку господарства; вишукування оптимальних шляхiв i засобiв їх досягнення; визначення ресурсiв, необхiдних для досягнення поставлених цiлей. Вибiр цiлей є результатом аналiзу соцiально-полiтичних задач, якi необхiдно вирiшити в суспiльствi i якi вiдображають об'єктивний характер дiї економiчних законiв. Вибору цiлей передує розробка альтернатив цiлей, побудова iєрархiчної системи або "дерева цiлей", ранжирування цiлей, вибiр провiдних ланок. Початковими передумовами вибору цiлей є, з одного боку, реальна можливiсть рiшення даної альтернативи, а з iншою - її оптимальнiсть по критерiю ефективностi. Шляхи i засоби досягнення цiлей визначаються на основi аналiзу розвитку народного господарства i науково-технiчного прогресу. При цьому в. процесi прогнозування вiдбувається обмеження областi альтернативних варiантiв шляхiв i засобiв досягнення поставлених цiлей, тобто визначається область оптимальних рiшень. В процесi розробки плану (ухвалення рiшення) визначається єдине рiшення, оптимальне по прийнятому вектору критерiїв. аналiзу iсторичних тенденцiй називається дослiдницьким або прогнозуванням. Цей вид прогнозування заснований на використовуваннi принципу iнерцiйностi розвитку, при якому орiєнтацiя прогнозу в часi вiдбувається по схемi "вiд теперiшнього часу, - до майбутнього". Дослiдницький прогноз - це картина стану об'єкту прогнозу в певний момент майбутнього, одержана в результатi розгляду процесу розвитку як рухи за iнерцiєю вiд теперiшнього часу до горизонту прогнозу. Прогнозування тенденцiй розвитку об'єкту прогнозу, якi повиннi забезпечувати досягнення у встановлений момент майбутнього певної соцiально-полiтичної, економiчної i оборонної мети, називається нормативним. В цьому випадку орiєнтацiя прогнозу в часi вiдбувається по схемi "вiд майбутнього - до теперiшнього часу". "потреби-можливостi". Комплексний прогноз будується на основi композицiї дослiдницького i нормативного прогнозiв. Вибiр цiлей i засобiв для їх досягнення неодмiнно повинен поєднуватися з визначенням потреби в ресурсах. При визначеннi цiєї потреби слiд розглядати плановi i прогнознi матрицi ресурсiв (фiнансових, трудових, матерiальних i енергетичних), а також матрицi виробничих потужностей i ресурсiв часу. Оцiнцi пiдлягають як потрiбнi ресурси, так i вiрогiднi обмеження на їх величину в дiапазонi часу попередження плану або прогнозу. Матрицi ресурсiв прогнозу є найважливiшими початковими даними при складаннi балансiв народного господарства при перспективному плануваннi. Не дивлячись на спiльнiсть задач, їх постановка при прогнозуваннi i плануваннi рiзна. При плануваннi дiє наступна схема: "мета - директивна, шляхи i засоби її досягнення - детермiнованi, ресурси - обмеженi". При прогнозуваннi схема iнша: "цiлi - теоретично досяжнi, шляхи i засоби їх досягнення - можливi, ресурси - вiрогiднi". Задачi прогнозування вiдрiзняються широтою обхвату. Задачi прогнозування треба оцiнювати як глобальнi. До них можна вiднести: аналiз ситуацiї, визначення рiвнiв достовiрностi iнформацiї, визначення ступеня вiрогiдностi, вироблення поточних, середньо i довгострокових прогнозiв. Принципи прогнозування: поєднання соцiально-полiтичних i господарських цiлей; демократичний централiзм; системнiсть; безперервнiсть i зворотний зв'язок; пропорцiйнiсть i оптимальнiсть; реальнiсть i об'єктивнiсть; видiлення провiдної ланки i т. д. Прогнозування повинне носити характер. Необхiднiсть системного пiдходу в прогнозуваннi витiкає з особливостей розвитку науки i технiки, народного господарства в перiод науково-технiчної революцiї. Науково-технiчна революцiя привела до принципової змiни властивостей, характеристик i структури сучасної технiки i народного господарства. Зростання кiлькостi елементiв, об'єктiв рiзної природи, ускладнення зв'язкiв мiж ними i поведiнки об'єкту в зовнiшньому середовищi привели до створення великих технiчних i виробничих (органiзацiйно-економiчних) систем. Сучаснi машини володiють високою конструктивно-функцiональною складнiстю, є технiчними комплексами, що включають величезну кiлькiсть деталей, вузлiв, агрегатiв i готових виробiв, з'єднаних кiнцевою функцiональною цiлiснiстю. конструктивно-функцiональна складнiсть обумовлює високу матерiаломiсткiсть, трудомiсткiсть, енергоємнiсть i вартiсть технiчних комплексiв. Розвиток технiки привiв до створення складних iєрархiчних структурних побудов - великих технiчних систем. Ця властивiсть технiчних комплексiв зажадала системний пiдхiд до її створення, системне проектування. В технiчних комплексах конструкцiї окремих вхiдних елементiв, що розробляються, повиннi бути пiдлеглi загальнiй метi, ради якої створюється система, тобто повинна бути забезпечена єдина стратегiя поведiнки технiчної системи. Створення великих технiчних систем викликало у свою чергу появу великих органiзацiйно-економiчних (виробничих) систем, що охоплюють безлiч пiдприємств, з'єднаних випуском певного технiчного комплексу. Виникає iєрархiя в структурi управлiння виробничими пiдприємствами. неухильно наростаючi темпи розвитку науки i технiки, створення сучасних органiзацiйно-економiчних систем привели до лавиноподiбного зростання iнформацiї i збiльшення ступеня нерегулярностi її надходження. Все це зажадало вдосконалення методiв планування, створення системи планування. Найважливiшими вимогами системного пiдходу є комплекснiсть прогнозiв i планiв i безперервний характер процесу планування. Комплексний пiдхiд передбачає складання прогнозiв i планiв у взаємозв'язку як в просторi (в галузевому i територiальному розрiзi), так i в часi. Взаємозв'язок в просторi означає встановлення рацiональних вiдносин мiж галузями народного господарства, економiчними районами, встановлення оптимальних спiввiдношень мiж темпами розвитку науки, технiки i промислового виробництва, збалансованiсть потреб i ресурсiв на всiх рiвнях iєрархiї. [3] Взаємозв'язок прогнозiв i планiв в часi забезпечується реалiзацiєю принципу безперервностi планування. Коректування планiв i прогнозiв повинне носити дискретний характер з наперед встановленими термiнами (режим функцiонування). Вiдносна часта змiна планiв, що обумовлює змiну виробничих програм, може привести до дезорганiзацiї роботи галузей i пiдприємств через складнiсть структури виробничих зв'язкiв в народному господарствi, великiй трудомiсткостi i матерiаломiсткостi процесiв пiдготовки промислового виробництва. Чутливiсть прогнозу i планiв до змiн залежить вiд рiвня iєрархiї, термiнiв попередження i перiодичностi коректувань. Чим нижче рiвень, тим чутливiсть вище, тим виннi бути коротшим перiоди коректування. Найважливiшим моментом упровадження i використовування безперервних систем планування є визначення якостi роботи таких систем i на основi цього знаходження оптимального режиму функцiонування. Безперервнiсть планування забезпечується шляхом реалiзацiї принципу зворотного зв'язку. Коректування планiв i прогнозiв проводиться на пiдставi iнформацiї зворотного зв'язку, що мiстить данi про результати реалiзацiї планiв, i прогнозiв, уточнення потреб, про змiну тенденцiї розвитку об'єкту i зовнiшнього середовища (соцiально-полiтичного, науково-технiчного i економiчного фону). Рiзний ступiнь невизначеностi iнформацiї, що виробляється, про майбутнє впливає на характер вживаних методiв, способiв i прийомiв прогнозування i планування. Якщо при розробцi планiв перевага вiддається детермiнованим методам, то при прогнозуваннi - стохастичним. При складаннi планiв переважне вживання мають регулярнi методи, при прогнозуваннi - евристичнi. Специфiка стадiй i етапiв планування впливає також на кiлькiсть i рiвень агрегацiї планових i прогнозних показникiв, ступiнь їх детермiнованої, спiввiдношення директивних i розрахункових показникiв. 2. Методи науково-технiчного прогнозування 2. 1 Класифiкацiя методiв прогнозування Перш за все приведемо визначення методу прогнозування як способу теоретичної i практичної дiї, направленої на розробку прогнозiв. Це визначення є достатньо загальним i дозволяє розумiти термiн "метод прогнозування" вельми широко: вiд найпростiших екстраполяцiйних розрахункiв до складних процедур багатокрокових експертних опитiв. Для вивчення методичного апарату прогностики доцiльно iз самого початку деталiзувати це широке поняття. Далi розрiзнятимемо простi методи прогнозування i комплекснi методи прогнозування. При цьому пiд простим методом прогнозування розумiтимемо метод, нерозкладний на ще бiльш простi методи прогнозування, i вiдповiдно пiд комплексним - метод, що складається з взаємозв'язаної сукупностi декiлькох простих. класифiкацiю зараз ще не створено. Ймовiрно, прогностика, як молода наука, ще не досягла такого рiвня розвитку, коли можливе створення класифiкацiї, що задовольняє всiм цим вимогам. Отже, якi ж цiлi класифiкацiї методiв прогностики? Можна вказати двi такi основнi цiлi. Це, по-перше, забезпечення процесу вивчення i аналiзу методiв i, по-друге, обслуговування процесу вибору методу при розробцi прогнозiв об'єкту. На сучасному етапi важко запропонувати єдину класифiкацiю, в рiвному ступенi задовольняючу обом з вказаних цiлей. Існують два основнi типи класифiкацiї: послiдовна i паралельна. Послiдовна класифiкацiя припускає той, що виключає приватних об'ємiв з бiльш загальних. Це процес, тотожний розподiлу родового поняття на видовi. При цьому повиннi дотримуватися наступнi основнi правила: 1) пiдстава розподiлу (ознака) повинна залишатися однiєю i тiєю ж при утвореннi будь-якого видового поняття; 2) об'єми видових понять повиннi виключати один одного (вимога вiдсутностi перетину класiв); 3) об'єми видових понять повиннi вичерпувати об'єм родового поняття (вимога повного обхвату всiх об'єктiв класифiкацiї). Паралельна класифiкацiя припускає складну iнформацiйну пiдставу, що складається не з одного, а з цiлого ряду ознак. Основний принцип такої класифiкацiї - незалежнiсть вибраних ознак, кожний з яких вагомий, всi разом одночасно властивi предмету i лише їх сукупнiсть дає вичерпне уявлення про кожний клас. Послiдовна класифiкацiя має наочну iнтерпретацiю у виглядi деякого генеалогiчного дерева, охоплює всю дану область в цiлому i визначає мiсце i взаємозв'язки кожного класу в загальнiй системi. Тому вона є бiльш прийнятною для цiлей вивчення, дозволяє методично бiльш струнко представляти область знань, що класифiкується. Елементи нижнього рiвня є найменуванням вузьких груп конкретних методiв прогнозування (iнодi з одного елемента), якi є модифiкацiями або рiзновидами якого-небудь одного, самого загального з них. На першому рiвнi всi методи дiляться на три класи по ознацi "iнформацiйна пiдстава методу". Фактографiчнi методи базуються на фактично наявному iнформацiйному матерiалi про об'єкт прогнозування i його минулий розвиток. Експертнi методи базуються на iнформацiї, яку поставляють фахiвцi-експерти в процесi систематизованих процедур виявлення i узагальнення цiєї думки. Комбiнованi методи видiленi в окремий клас, щоб можна було вiдносити до нього методи iз змiшаною iнформацiйною основою, в яких як первинна iнформацiя використовуються фактографiчна i експертна. Наприклад, при проведеннi експертного опиту учасникам представляють цифрову iнформацiю про об'єкт або фактографiчнi прогнози, або, навпаки, при екстраполяцiї тенденцiї разом з фактичними даними використовують експертнi оцiнки. шляхом. В бiльшостi випадкiв вони достатньо добре укладаються в перший або другий з перерахованих вище класiв. [2] Цi класи роздiляються далi на пiдкласи за принципами обробки iнформацiї. Статистичнi методи об'єднують сукупнiсть методiв обробки кiлькiсної iнформацiї про об'єкт прогнозування за принципом виявлення математичних закономiрностей розвитку i математичних взаємозв'язкiв характеристик, що мiстяться в нiй, з метою отримання прогнозних моделей. Методи аналогiй направленi на те, щоб виявляти схожiсть в закономiрностях розвитку рiзних процесiв i на цiй пiдставi проводити прогнози. Випереджаючi методи прогнозування будуються на певних принципах спецiальної обробки науково-технiчної iнформацiї, що реалiзовують в прогнозi її властивiсть випереджати розвиток науково-технiчного прогресу. Експертнi методи роздiляються на два пiдкласи. Прямi експертнi оцiнки будуються за принципом отримання i обробки незалежної узагальненої думки колективу експертiв (або одного з них) за вiдсутностi дiй на думку кожного експерта думки iншого експерта i думки колективу. Експертнi оцiнки iз зворотним зв'язком в тому або iншому виглядi утiлюють принцип зворотного зв'язку шляхом дiї на оцiнку експертної групи (одного експерта) думкою, одержаною ранiше вiд цiєї групи або вiд одного з її експертiв. Третiй рiвень класифiкацiї роздiляє методи прогнозування на види по класифiкацiйнiй ознацi "апарат методiв". Кожний вигляд об'єднує в своєму складi методи, що мають як основа однаковий апарат їх реалiзацiї. Так, статистичнi методи по видах дiляться на методи екстраполяцiї i iнтерполяцiї; методи, що використовують апарат регресiйного i кореляцiйного аналiзу; методи, що використовують аналiз чинника. технiки, проте мають математичний опис процесу розвитку, спiвпадаючий з об'єктом прогнозування. Другi як аналог використовують процеси однакової фiзичної природи, що випереджають в часi розвиток об'єкту прогнозування. Випереджаючi методи прогнозування можна роздiлити на методи дослiдження динамiки науково-технiчної iнформацiї; методи дослiдження i оцiнки рiвня технiки. В першому випадку в основному використовується побудова кiлькiсно-якiсних динамiчних рядiв на базi рiзних видiв НТІ i аналiзу i прогнозування на їх основi вiдповiдного об'єкту. Другий вид методiв використовує спецiальний апарат аналiзу кiлькiсної i якiсної iнформацiї, що мiститься в НТІ, для визначення характеристик рiвня, якостi iснуючої i проектованої технiки. Прямi експертнi оцiнки по ознацi апарату реалiзацiї дiляться на види експертного опиту i експертного аналiзу. В першому випадку використовуються спецiальнi процедури формування питань, органiзацiї отримання на них вiдповiдей, обробки одержаних вiдповiдей i формування остаточного результату. В другому - основним апаратом дослiдження є цiлеспрямований аналiз об'єкту прогнозування з боку експерта або колективу експертiв, якi самi ставлять i вирiшують питання, що ведуть до поставленої мети. Експертнi оцiнки iз зворотним зв'язком в своєму апаратi мають три види методiв: експертний опит; генерацiю iдей; iгрове моделювання. Перший вигляд характеризується процедурами регламентованого неконтактного опиту експертiв перемiжними зворотними зв'язками в розглянутому вище значеннi. Другий - побудований на процедурах безпосереднього спiлкування експертiв в процесi обмiну думками по поставленiй проблемi. Вiн характеризується вiдсутнiстю питань i вiдповiдей i направлений на взаємне стимулювання творчої дiяльностi експертiв. Третiй вигляд використовує апарат теорiї iгор i її прикладних роздiлiв. Як правило, реалiзується на поєднаннi динамiчної взаємодiї колективiв експертiв i обчислювальної машини, що iмiтує об'єкт прогнозування в можливих майбутнiх ситуацiях. Нарештi, останнiй, четвертий, рiвень класифiкацiї пiдроздiляє види методiв третього рiвня на окремi методи i групи методiв по деяких локальних для кожного виду поєднанням класифiкацiйних ознак, з яких вказати один загальний для всього рiвня в цiлому неможливо. про те, що даний процес змiни змiнної є поєднанням двох складових-регулярної i випадкової. є гладкою функцiєю вiд аргументу (в бiльшостi випадкiв - часу), описуваною кiнцевомiрним вектором параметрiв а, якi зберiгають свої значення на перiодi попередження прогнозу. Ця складова називається також трендом, рiвнем, детермiнованою основою процесу, тенденцiєю. Пiд всiма цими термiнами лежить iнтуїтивне уявлення про якесь обчищене вiд перешкод єство аналiзованого процесу. Інтуїтивне, тому що для бiльшостi економiчних, технiчних, природних процесiв не можна однозначно вiддiлити тренд вiд випадкової складової. Все залежить вiд того, яку мету переслiдує це роздiлення i з якою точнiстю його здiйснювати. Випадкова складова n (х) звичайно вважається некорельованим випадковим процесом з нульовим математичним очiкуванням. Її оцiнки необхiднi для подальшого визначення точнiстних характеристик прогнозу. Екстраполяцiйнi методи прогнозування основний упор роблять на видiлення якнайкращого в деякому розумiннi опису тренда i на визначення прогнозних значень шляхом його екстраполяцiї. Методи екстраполяцiї багато в чому перетинаються з методами прогнозування по регресiйних моделях. Інодi їх вiдмiнностi зводяться лише до вiдмiнностей в термiнологiї, позначеннях або написаннi формул. Проте сама по собi прогнозна екстраполяцiя має ряд специфiчних рис i прийомiв, що дозволяють зараховувати її до деякого самостiйного виду методiв прогнозування. Специфiчними рисами прогнозної екстраполяцiї можна назвати методи попередньої обробки числового ряду з метою перетворення його до вигляду, зручного для прогнозування, а також аналiз логiки i фiзики прогнозованого процесу, що робить iстотний вплив як па вибiр виду екстраполюючої функцiї, так i на визначення меж змiни її параметрiв. Попередня обробка початкового числового ряду направлена на рiшення наступних задач (всiх або частини з них): понизити вплив випадкової складової в початковому числовому ряду, тобто наблизити його до тренда; представити iнформацiю, що мiститься в числовому ряду, у такому виглядi, щоб iстотно понизити труднiсть математичного опису тренда. Основними методами рiшення цих задач є процедури згладжування i вирiвнювання статистичного ряду. Процедура згладжування направлена на мiнiмiзацiю випадкових вiдхилень точок ряду вiд деякої гладкої кривої передбачуваного тренда процесу. Найбiльш поширений спосiб усереднювання рiвня по деякiй сукупностi навколишнiх крапок, причому ця операцiя перемiщається уздовж ряду крапок, у зв'язку з чим звичайно називається ковзаюча середня. В найпростiшому варiантi згладжуюча функцiя лiнiйна i згладжуюча група складається з попередньої i подальшої крапок, в складнiших - функцiя нелiнiйна i використовує групу довiльного числа крапок. Згладжування проводиться за допомогою многочленiв, що наближають по методу якнайменших квадратiв групи досвiдчених крапок. Якнайкраще згладжування виходить для середнiх точок групи, тому бажано вибирати непарну кiлькiсть крапок в згладжуванiй групi. Згладжування навiть в простому лiнiйному варiантi є у багатьох випадках вельми ефективним засобом виявлення тренда при накладеннi на емпiричний числовий ряд випадкових перешкод i помилок вимiрювання. Для рядiв iз значною амплiтудою перешкоди є можливiсть проводити багатократне згладжування початкового числового ряду. Число послiдовних циклiв згладжування повинне вибиратися залежно вiд виду початкового ряду, вiд ступеня передбачуваною його зашумленостi перешкодою, вiд мети, яку переслiдує згладжування. Треба мати при цьому на увазi, що ефективнiсть цiєї процедури швидко зменшується (в бiльшостi випадкiв), так що доцiльно повторювати її вiд одного до трьох разiв. Лiнiйне згладжування є достатньо грубою процедурою, що виявляє загальний приблизний вид тренда. Для бiльш точного визначення форми згладженої кривої може застосовуватися операцiя нелiнiйного згладжування або зваженi ковзаючi середнi. В цьому випадку ординатам крапок, що входять до ковзаючої групи, приписується рiзна вага залежно вiд їх вiдстанi вiд середини iнтервалу згладжування. Якщо згладжування направлено на первинну обробку числового ряду для виключення випадкових коливань i виявлення тренда, то вирiвнювання служить цiлям бiльш зручного представлення початкового ряду, залишаючи колишнiм його значення. Самими загальними прийомами вирiвнювання є логарифмування i замiна змiнних. два привести до однiєї з формул вирiвнювання. Можна розглядати вирiвнювання не тiльки як метод представлення початкових даних, але i як метод безпосереднього наближеного визначення параметрiв функцiї, що апроксимує початковий числовий ряд. Часто саме так i використовується цей метод в деяких екстраполяцiйних прогнозах. Вiдзначимо, що можливiсть безпосереднього його використовування для визначення параметрiв апроксимуючої функцiї визначається головним чином видом початкового числового ряду i ступенем наших знань, нашої упевненостi щодо виду функцiї, що описує дослiджуваний процес. В тому випадку, якщо вид функцiї нам невiдомий, вирiвнювання слiд розглядати як попередню процедуру, в процесi якої шляхом вживання рiзних формул i прийомiв з'ясовується самий вiдповiдний вид функцiї, що описує емпiричний ряд. Одним з рiзновидiв методу вирiвнювання є дослiдження емпiричного ряду з метою з'ясування деяких властивостей функцiї, що описує його. При цьому не обов'язково перетворення приводять до лiнiйних форм. Проте результати їх готують i полегшують процес вибору апроксимуючої функцiї в задачах прогностичної екстраполяцiї. В найпростiшому випадку пропонується використовувати наступнi три типи диференцiальних функцiй зростання: 1) Перша похiдна, або абсолютна диференцiальна функцiя зростання. 2) Вiдносний диференцiальний коефiцiєнт, або логарифмiчна похiдна 3) Еластичнiсть функцiї 2. 3 Статистичнi методи зв'язаними, якщо математичне очiкування однiєї з них мiняється залежно вiд змiни iншої. Вживання кореляцiйного аналiзу припускає виконання наступних передумов: а) Випадковi величини у (y1, у2..., Уn) i x (x1, x2..., Хn) можуть розглядатися як вибiрка з двовимiрної генеральної сукупностi з нормальним законом розподiлу. б) Очiкувана величина погрiшностi i рiвна нулю г) Коварiацiя мiж помилкою, пов'язаною з одним значенням залежної змiнної у, i помилкою, пов'язаною з будь-яким iншим значенням у, рiвна нулю. д) Дисперсiя помилки, пов'язана з одним значенням у, рiвна дисперсiї помилки, пов'язанiй з будь-яким iншим значенням. е) Коварiацiя мiж погрiшнiстю i кожнiй з незалежних змiнних рiвна нулю. ж) Безпосередня застосовнiсть цього методу обмежується випадками, коли рiвняння кривої є лiнiйним щодо своїх параметрiв bo, bi...,bk Це, проте, не означає, що саме рiвняння кривої щодо змiнних повинне бути лiнiйним. Якщо емпiричнi рiвняння наглядiв не є лiнiйними, то у багатьох випадках виявляється можливим привести їх до лiнiйної форми i вже. пiсля цього застосовувати метод якнайменших квадратiв. з) Спостереження незалежних змiнних проводяться без погрiшностi. Перед початком кореляцiйного аналiзу необхiдно перевiрити виконання цих передумов. Зв'язок мiж випадковою i невипадковою величинами називається а метод аналiзу таких зв'язкiв - регресiйним аналiзом. допомогою способу якнайменших квадратiв, будуть незмiщеними i мати мiнiмальну дисперсiю. Регресiйний аналiз тiсно пов'язаний з кореляцiйним. При виконаннi передумов кореляцiйного аналiзу виконуються передумови регресiйного аналiзу. В той же час регресiйний аналiз пред'являє менш жорсткi вимоги до початкової iнформацiї." Так, наприклад, проведення регресiйного аналiзу можливе навiть у разi вiдмiнностi розподiлу випадкової величини вiд нормальної, як це часто буває для технiко-економiчних величин. Як залежна змiнна в регресiйному аналiзi використовується випадкова змiнна, а як незалежна - невипадкова змiнна. По ступеню комплексностi статистичнi дослiдження можна роздiлити на двовимiрнi i багатовимiрнi. Першi торкаються розгляду парних взаємозв'язкiв мiж змiнними (парнi кореляцiї i регресiї) i направленi в прогнозних дослiдженнях на рiшення таких задач, як встановлення кiлькiсної мiри тiсноти зв'язку мiж двома випадковими величинами, встановлення близькостi цього зв'язку до лiнiйної, оцiнки достовiрностi i точнiсть прогнозiв, одержаних екстраполяцiєю регресiйної залежностi. Багатовимiрнi методи статистичного - аналiзу направленi в основному на рiшення задачi системного аналiзу багатовимiрних стохастичних об'єктiв прогнозування. Метою такого аналiзу є, як правило, з'ясування внутрiшнiх взаємозв'язкiв мiж змiнними комплексу, побудова багатовимiрних функцiй зв'язку змiнних, видiлення мiнiмального числа характеристик, що описують об'єкт з достатнiм ступенем точностi. Однiєю з основних задач тут є скорочення розмiрностi опису об'єкту прогнозування. екстраполяцiї або iнтерполяцiї для отримання безпосередньо прогнозного результату. 2. 4 Експертнi методи 2. 4 1 Область вживання експертних методiв Методи експертних оцiнок в прогнозуваннi i перспективному плануваннi науково-технiчного прогресу застосовуються в наступних випадках: а) в умовах вiдсутностi достатньо представницької i достовiрної статистики характеристики об'єкту (наприклад, лазери, що голографiчнi запам'ятовують пристрої, рацiональне використовування водних ресурсiв на пiдприємствах); б) в умовах великої невизначеностi середовища функцiонування об'єкту (наприклад, прогнозiв людино-машинної системи в космосi або облiк взаємовпливу областей науки i технiки); в) при середньо i довгостроковому прогнозуваннi об'єктiв нових галузей промисловостi, схильних сильному впливу нових вiдкриттiв у фундаментальних науках (наприклад, мiкробiологiчна промисловiсть, квантова електронiка, атомне машинобудування); Експертна оцiнка необхiдна, коли немає належної теоретичної основи розвитку об'єкту. Ступiнь достовiрностi експертизи встановлюється по абсолютнiй частотi, з якою оцiнка експерта зрештою пiдтверджується наступними подiями. Існує двi категорiї експертiв - це вузькi фахiвцi i фахiвцi широкого профiлю, що забезпечують формулювання крупних проблем i побудову моделей. Вибiр експертiв для прогнозу проводиться на основi їх репутацiї серед певної категорiї фахiвцiв. Проте не слiд забувати i тiєї обставини, що першокласний фахiвець не завжди може достатньо квалiфiкований розглянути i зрозумiти загальнi, глобальнi, питання. Для цiєї мети потрiбно привертати експертiв хоча i недостатньо вузько iнформованих, але володiючих здiбнiстю до дерзання i уяви. "експерт" в дослiвному перекладi з латинської мови означає "досвiдчений". Тому i у формалiзованому, i в неформалiзованому способах визначення експерта значне мiсце займають професiйний досвiд i розвинена на його основi iнтуїцiя. Умови необхiдностi i достатностi вiднесення фахiвця до категорiї експертiв вводяться таким чином. класу тих гiпотез, якими оперує експерт. Загалом, потрiбно визначити, що таке експерт. Перерахуємо деякi вимоги, яким винен задовольняти експерт: 1) оцiнки експерта повиннi бути стабiльнi в часi i транзитивнi; 2) наявнiсть додаткової iнформацiї про прогнозованi ознаки лише покращує оцiнку експерта; 4) експерт повинен володiти деяким досвiдом успiшних прогнозiв в данiй областi знань. Характеризуючи експертiв, слiд мати у виглядi, що в результатi вироблення оцiнок можуть мати мiсце помилки двох видiв. Помилки першого вигляду вiдомi в технiцi вимiрювань як систематичнi, помилки другого вигляду - як випадковi. Експерт, схильний до помилок першого вигляду, видає значення, якi стiйко вiдрiзняються вiд iстинного убiк збiльшення або зменшення. Вважають, що помилки цього вигляду пов'язанi з складом розуму експертiв. Для корекцiї систематичних помилок можна застосовувати поправочнi коефiцiєнти або ж використовувати спецiально розробленi тренувальнi iгри. Помилки другого вигляду характеризуються величиною дисперсiї. Виходячи з аналiзу основних видiв помилок при винесеннi експертних думок, можна додати до розглянутого ранiше перелiку вимог до експертiв ще одне. Значення його полягає в тому, що слiд вiддати перевагу експерту, оцiнки якого мають малу дисперсiю i систематичне вiдхилення середньої помилки вiд нуля, експерту з середньою помилкою, рiвною нулю, але з бiльшою дисперсiєю. На жаль, апрiорi визначити здатнiсть людини робити правильнi експертнi оцiнки неможливо. Важливим засобом пiдготовки експертiв є спецiальнi тренувальнi iгри. Органiзацiя форм роботи експерта може бути програмованою або непрограмованою, а дiяльнiсть експерта може здiйснюватися в уснiй (iнтерв'ю) або у письмовiй формi (вiдповiдь на питання спецiальних таблиць експертних оцiнок або вiльний виклад по заданiй темi). Органiзацiя стимуляцiї роботи експерта полягає в розробцi: евристичних прийомiв i способiв, що полегшують пошук прогнозної експертної оцiнки; правових норм, що гарантують експерту оформлення прiоритету i авторства, а також нерозголошування всiх науково-технiчних iдей, що висуваються їм в процесi експертизи; форм моральної, професiйної i матерiальної зацiкавленостi експерта в експертних оцiнках; органiзацiйних форм роботи експерта (включення в план роботи i т. п.). до областi фундаментальних, прикладних наук або до стикових наукових напрямiв. [5] прогнозованiй проблемi вибирається будь-який фахiвець, що має декiлька публiкацiй в данiй областi. До нього поводяться з проханням назвати 10 самих компетентних, на його думку, фахiвцiв по данiй проблемi. Потiм звертаються одночасно до кожного з десяти названих фахiвцiв з проханням вказати 10 найкрупнiших їх колег-учених. З одержаного списку фахiвцiв викреслюються 10 первинних, а iншим розсилаються листи, що мiстять вказане вище прохання. Дану процедуру повторюють до тих пiр, поки жоден iз знов названих фахiвцiв не додасть нових прiзвищ до списку експертiв, тобто поки не стабiлiзується мережа експертiв. Одержану мережу експертiв можна вважати генеральною сукупнiстю фахiвцiв, компетентних в областi прогнозованої проблеми. Проте через ряд практичних обмежень виявляється недоцiльним привертати всiх фахiвцiв до експертизи. Тому необхiдно сформувати репрезентативну вибiрку з генеральної сукупностi експертiв. Визначення специфiки процедур для методiв класу ПЕО (персональних експертних оцiнок) здiйснюється на основi аналiзу вимог до експертiв i їх оцiнок, витiкаючих з сутi методiв: а) аналiтичнi записки найефективнiшими способами рiшення проблем; б) парнi порiвняння, в) iнтерв'ю пред'являють специфiчнi вимоги як до експерта, так i до iнтерв’юера; вимагає чiткого визначення функцiональних характеристик об'єкту або проблеми, якi необхiдно полiпшити, класифiкацiї наукових принципiв, на основi яких можливе полiпшення характеристики; аналiзу всiляких комбiнацiй цих принципiв i вiдсiву явно абсурдних; оцiнки комбiнацiй по ступеню здiйсненностi i витрат на їх реалiзацiю; порiвняння комбiнацiй по комплексному критерiю "витрати - ефективнiсть - час". 2. 4. 2 Метод евристичного прогнозування (МЕП) - або знов проектованих, або що модернiзуються. Складнiсть рiшення цiєї задачi полягає перш за все в тому, що тут звичайно немає можливостi знайти рiшення чисто математичними методами, оскiльки, як правило, не вдається точно визначити величини (функцiонали), що пiдлягають оптимiзацiї (экстрималiзацiї) в математичному значеннi. Це пов'язано не тiльки з складнiстю опису функцiонування великих систем, але i з такими принциповими видами, як, наприклад, специфiка цiлей, для досягнення яких призначена система. По-перше, перед системою може стояти не одна мета, а набiр їх, що зразу ж приводить до задачi векторної оптимiзацiї. По-друге, набiр цiлей, поставлених перед системою, може мiстити в своєму складi чисто якiснi цiлi, що не пiдлягають кiлькiсним вимiрюванням, що практично реалiзовуються. Це приводить, з одного боку, до проблеми оцiнки ступеня досягнення якiсної мети i, з iншою - до проблеми зрiвняння важливостi якiсних i кiлькiсних цiлей i ступеня їх досягнення. або який-небудь iнший характер. В цих умовах рiшення системної задачi знаходиться за допомогою евристичних прийомiв, що використовують вельми складний математичний апарат, i полягає у видачi обґрунтованих рекомендацiй, достатнiх для вироблення рiшення. Методом евристичного прогнозування називається метод отримання i спецiалiзованої обробки прогнозних оцiнок об'єкту шляхом систематизованого опиту висококвалiфiкованих фахiвцiв (експертiв) у вузькiй областi науки, технiки або виробництва. Прогнознi експертнi оцiнки вiдображають iндивiдуальну думку фахiвця щодо перспектив розвитку його областi i заснованi на мобiлiзацiї професiйного досвiду i iнтуїцiї. Метод евристичного прогнозування схожий з дельфiйською технiкою, колективною генерацiєю iдей i методом колективної експертної оцiнки в тому значеннi, що одним з елементiв його є збiр i обробка думок експертiв, виказаних на основi професiйного досвiду i iнтуїцiї. Проте вiн вiдрiзняється вiд вказаних методiв бiльшою чiткiстю теоретичних основ, способами формування анкет i таблиць, порядком роботи з експертами i алгоритмом обробки одержаної iнформацiї. Евристичним даний метод названий у зв'язку з однорiднiстю форм розумової дiяльностi експерта при рiшеннi наукової проблеми i при оцiнцi перспектив розвитку об'єкту прогнозування, а також у зв'язку з використовуванням експертами специфiчних прийомiв, що приводять до правдоподiбних висновкiв. [6] Призначення методу евристичного прогнозування - виявлення об’ективiзованого уявлення про перспективи розвитку вузької областi науки i технiки на основi систематизованої обробки прогнозних оцiнок репрезентативної групи експертiв. Область вживання МЕП - науково-технiчнi об'єкти i проблеми, розвиток яких або повнiстю, або частково не пiддається формалiзацiї, тобто для яких важко розробляти адекватну модель. Наприклад, елементно-технологiчна база ЕЦВМ. В основi методу лежать три теоретичнi допущення: 1) iснування у експерта психологiчної установки на майбутнє, сформульованої на основi професiйного досвiду i iнтуїцiї, i можливостi її екстерiоризацiї; 2) тотожностi процесу евристичного прогнозування i процесу рiшення наукової проблеми з однотипнiстю одержуваного знання у формi евристичних правдоподiбних висновкiв, що вимагають верифiкацiї; Цi допущення реалiзуються в методi евристичного прогнозування шляхом системи прийомiв роботи з експертами, способами оцiнок i синтезу прогнозних моделей. Як початковi документи при роботi по методу евристичного прогнозування виступають: опис методу; iнструкцiї по формулюванню питань; iнструкцiї по складанню анкет i таблиць експертних оцiнок; порядок роботи з експертами; набiр евристичних прийомiв для експертiв; iнструкцiя для експертiв по заповненню анкет i таблиць; iнструкцiя по обробцi на ЕОМ експертних анкет i таблиць; алгоритми i програми для обробки даних на ЕОМ; заповненi експертами анкети i таблицi; iнструкцiя за оцiнкою компетентностi експертiв; iнструкцiя по синтезу прогнозних моделей; набiр способiв верифiкацiї прогнозiв. Наявнiсть повнiстю сформульованого iнформацiйного масиву дає повну пiдставу для якiсної роботи з МЕП. Формування анкет i таблиць експертних оцiнок . Інформацiйним масивом для розробки прогнозiв методом евристичного прогнозування є набiр заповнених експертами таблиць i анкет. Таблицi мiстять перелiк строго сформульованих питань. До питань в анкетах пред'являються наступнi вимоги: 1) вони повиннi бути сформульованi в загальноприйнятих термiнах; 2) формулювання їх повинне виключати всяку смислову неоднозначнiсть; 3) всi питання повиннi логiчно вiдповiдати структурi об'єкту прогнозу; 4) вони повиннi бути вiднесенi до одного з трьох перерахованих нижче видiв. Залежно вiд виду питання застосовується певна процедура його формулювання i складання анкет. До першого вигляду вiдносяться питання, вiдповiдi на якi мiстять кiлькiсну оцiнку: питання щодо часу звершення подiй; опити щодо кiлькiсного значення прогнозованого параметра; питання щодо вiрогiдностi здiйснення подiї; питання за оцiнкою вiдносного впливу чинникiв один на одного в деякiй шкалi. Для даного типу питання застосовується найпростiша процедура складання анкет. В цьому випадку сам прогнозист, що знає об'єкт прогнозу, формулює перелiк значень оцiнюваних параметрiв, вiрогiдностi i тимчасових вiдрiзкiв. При визначеннi шкали значень кiлькiсних параметрiв (час, характеристика i iн.) доцiльно користуватися нерiвномiрною шкалою. Конкретне значення нерiвномiрностi визначається характером залежностi помилки прогнозу вiд часу попередження. До другого вигляду вiдносяться змiстовнi питання, що вимагають згорнутої вiдповiдi не в кiлькiснiй формi. Питання, що вимагають вiдповiдi в згорнутiй формi, можуть бути трьох типiв: диз'юнктивнi; конъюнктивнi; iмплiкативнi. Питання, що вимагають змiстовної вiдповiдi в згорнутiй формi, характеризуються найскладнiшою процедурою їх формування в анкету. Анкета в остаточному виглядi виходить в результатi трьох етапної iтерацiї. На першому етапi прогнозист ретельно вивчає результат роботи (доклад) групи експертiв (метод комiсiй) над певною системою. Пiдсумком вивчення є формулювання першого варiанту запитальника, який на другому етапi розсилається головам вiдповiдних комiсiй для коректування i уточнення. В результатi виходить другий варiант запитальника. На третьому етапi питання групуються по темах i в певному порядку всерединi тим. Остаточний варiант запитальника набуває форму таблиць експертних оцiнок. До третього 1) питання з формою вiдповiдi у виглядi перелiку вiдомостей про предмет; 2) питання з формою вiдповiдi у виглядi перелiку аргументiв, пiдтверджуючих або вiдкидаючих тезу, що мiститься в питаннi. Питання, що вимагають змiстовної вiдповiдi в розгорненiй формi, визначаються шляхом двохетапної iтерацiї. Перший етап - прогнозист звертається до експертiв з проханням сформулювати найперспективнiшi i якнайменше розробленi проблеми. На другому етапi зi всiх названих проблем вибираються лише мають безпосереднє вiдношення до об'єкту прогнозу i принципово вирiшуванi. 3. Класифiкацiї економiчних прогнозiв Економiчнi прогнози розробляються з рiзною метою i для рiзних рiвнiв народного господарства. Кожний вид прогнозiв має свої особливостi. Прогноз основних напрямкiв науково-технiчного прогресу мiстить наступнi напрями науково-технiчного прогресу: : створення комплексiв механiзмiв для завершення механiзацiї працi в основних виробничих процесах у рядi галузей промисловостi, будiвництвi, сiльському господарствi; пiдвищення рiвня автоматизацiї виробництва з переривчастими процесами i немасовим випуском продукцiї шляхом упровадження устаткування з програмним управлiнням i iнших електронних засобiв; оновлення i модернiзацiя устаткування, скорочення термiнiв його замiни i т. д. В областi предметiв працi: змiна структури конструкцiйних матерiалiв за рахунок пiдвищення частки алюмiнiю i пластмас; створення нових видiв сировини i матерiалiв на базi традицiйних їх видiв (металевi сплави, матерiали на основi хiмiчної переробки деревини i т. п.). В областi електроенергетики: нарощування потужностей атомних електростанцiй; початок будiвництва електростанцiй промислового призначення з магнiтно-гiдродинамiчними (МГД) установками i т. д. В областi технiки управлiння: збiльшення кiлькостi автоматизованих систем управлiння пiдприємствами i галузями; початок формування загальнодержавної автоматизованої системи збору i обробки iнформацiї. [7] Об'єктом економiчного прогнозування науково-технiчного прогресу є як натурально-речовиннi, так i вартiснi показники. При цьому початковою стадiєю є науково-технiчний прогноз. На його основi прогнозуються суспiльно необхiднi витрати працi на досягнення певних результатiв i очiкуванi iндивiдуальнi витрати цiєї працi. Зiставляючи суспiльно необхiднi витрати з iндивiдуальними, можна виключати як явно неприйнятнi тi варiанти розвитку, в яких iндивiдуальнi витрати перевершують суспiльно необхiднi. Серед тих, що залишилися визначаються ефективнi варiанти, якi за iнших рiвних умов дають найбiльшу економiю. Як вiдомо, на рiвнi пiдприємств, об'єднаннi, мiнiстерств економiчнi результати виражаються в рiзних госпрозрахункових показниках, а також в показнику народногосподарського економiчного ефекту вiд створення i використовування певних споживних вартостей. Вдосконалення споживних вартостей може стати самостiйним об'єктом економiчного прогнозування. Розвиток економiки породжує новi потреби, якi виражаються як в натурально-речовинних, так i у вартiсних показниках i можуть виступати у формi платоспроможного, незадоволеного, вiдкладеного попиту на сировину, матерiали, робочу силу, капiтальнi вкладення i т. д. Цi потреби також є об'єктом економiчного прогнозування науково-технiчного прогресу. Економiчний прогноз науково-технiчного прогресу може бути представлений в рiзних формах. На малюнку 1. 3 показанi основнi, але далеко не всi можливi форми прогнозу. Так, прогнози можуть розрiзнятися по перiодичностi їх складання (перiодичнi i разовi), по ступеню iнформованостi дослiдника i т. п. Попереднiй прогноз складається при виборi об'єкту економiчного прогнозування науково-технiчного прогресу в цiлях первинного з'ясування його значущостi, а також виходить при послiдовному уточненнi початкових даних в процесi складання прогнозу. Описовий прогноз мiстить якiснi характеристики най вiрогiднiших напрямiв науково-технiчного прогресу i його впливу па показники економiчної ефективностi. В ньому мiстяться вказiвки на найперспективнiшi напрями науково-технiчного прогресу; передбачення наслiдкiв здiйснення цих напрямiв, їх впливу на зовнiшнє по вiдношенню до нього середовище; порiвняльна оцiнка значущостi досягнень науково-технiчного прогресу, що вивчаються, для народного господарства; опис необхiдних умов реалiзацiї даних досягнень i iн. Описовий прогноз може мiстити i кiлькiснi оцiнки: гiпотези про час наукового рiшення проблеми або широкого розповсюдження нового методу виробництва; числовi данi про iснуючi в народному господарствi тенденцiї, що показують необхiднiсть вдосконалення продуктивних сил в даному напрямi i т. п. Цей вид описового прогнозу вiдрiзняється вiд кiлькiсного прогнозу тiльки тим, що не мiстить числової оцiнки економiчного ефекту. Кiлькiсний прогноз може мiстити цiлий ряд якiсних оцiнок: гiпотези про конкретний характер госпрозрахункових вiдносин в майбутньому, про державну полiтику цiн, про вплив даного досягнення на неекономiчнi цiлi i т. п. Дослiдницький прогноз показує можливi напрями науково-технiчного прогресу, забезпеченi народногосподарськими ресурсами i науково-технiчними розробками. По тривалостi прогнозного перiоду дослiдницькi прогнози пiдроздiляються на термiновi (що складаються на заданий перiод). короткостроковi, середньостроковi i довгостроковi. До короткострокових вiдносяться прогнози, що охоплюють перiод, на один рiк перевищуючий час початку задоволення потреб в даних досягненнях науково-технiчного прогресу. Середньостроковi прогнози складаються на термiн, починаючи з яким повнiстю задовольняються потреби в цих досягненнях. Довгостроковi прогнози охоплюють весь економiчний горизонт в дослiджуванiй областi народного господарства. Розподiл прогнозiв на короткостроковi, середньостроковi i довготермiновi у такий спосiб не є загальноприйнятим в прогностичнiй лiтературi. Проте воно представляється вдалим, оскiльки враховує специфiку кожного конкретного об'єкту прогнозування. Нормативний прогноз розглядає необхiднi ресурси i доцiльнi напрями дiяльностi для забезпечення виконання поставлених нормативних цiлей. Цi цiлi частiше за все пов'язанi з необхiднiстю рiшення неекономiчних задач суспiльства. В прогнозах одно чинникiв як об'єкт прогнозування вибирається або якийсь один елемент нової технологiї, або один показник, що характеризує взаємодiю технологiй (праця певної квалiфiкацiї, машини одного вигляду, кiлькiсть нових наукових праць з однiєї тематики, фондомiсткiсть нацiонального доходу i т. п.). Об'єктами многофакторних прогнозiв є структура зайнятостi, ряди машин, спiввiдношення мiж декiлькома чинниками суспiльного виробництва i т. д. Односекторним вважається прогноз, що розглядає процеси в одному з господарських осередкiв, багатосекторним - у взаємодiючiй групi таких осередкiв. Багаторiвневi прогнози розглядають науково-технiчний прогрес i його вплив на ефективнiсть суспiльного виробництва в iєрархiчнiй пiдсистемi народного господарства. Побудова системного прогнозу ґрунтується на системному пiдходi до дослiдження науково-технiчного прогресу. прогноз повинен мiстити також варiанти досягнення цiлей, забезпеченi народногосподарськими ресурсами, систему органiзацiйних заходiв для реалiзацiї кожного з цих варiантiв в господарськiй практицi i описувати iнформацiйнi потоки, що забезпечують дану систему необхiдною iнформацiєю. Прогноз називається умовним, якщо при його побудовi виходять з якихось конкретних гiпотез про ситуацiю, в якiй здiйснюються прогнозованi подiї. Умовний прогноз, що не мiстить керованих змiнних, називається некерованим. Керований прогноз є варiантним, якщо вiн мiстить декiлька варiантiв змiни керованих змiнних i наслiдкiв цих змiн. Якщо при цьому не розглядаються варiанти управлiння, якi явно менш задовiльнi з погляду досягнення поставлених цiльний, то такi прогнози ми називаємо ефективними. Прогноз є оптимальним, якщо з безлiчi прогнозних варiантiв науково-технiчного розвитку вибираються оптимальнi по деякому критерiю. Якщо розглянути використовування розглянутих вище методiв прогнозування на сучасному етапi, то можна прийти до висновку, що найяскравiшим прикладом може служити ситуацiя на валютному ринку, а також показники бiржової активностi фiрм, пiдприємств, органiзацiй. Можна зробити прогноз, що в Українi, в державi, яка намагається побудувати дiйсно демократичне суспiльство, виявиться тенденцiя, характерна для бiльшостi захiдних країн, коли ринкова вартiсть iноземної валюти i курс нацiональних банкiв майже iдентичнi, або ж прагнуть один одного. На фондових бiржах, використовуючи методи прогнозування, можна одержати попереднi данi вiдносно змiни свiтових iндексiв дiлової активностi (iндекс Доу Джонса, наприклад) Висновок Робота вiддiлу iнформацiї по науковому прогнозуванню не припускає кiнцевих висновкiв про тенденцiї в розвитку науки, технiки i виробництва. Його задача, головним чином, своєчасно виявити симптоми тенденцiй, що намiчаються або склалися, в розвитку науки, технiки i виробництва, витягнути з лiтератури i систематизувати вислови фахiвцiв по проблемах, що цiкавлять. Остаточна оцiнка результатiв аналiзу i висновки залишаються за науковими керiвниками. Робота по прогнозуванню тiсно пов'язана з проблемою наукової органiзацiї працi. В даному випадку цей зв'язок слiд розглядати з двох точок зору. По-перше, ця робота означає внесення елементiв наукової органiзацiї в iнформацiйну дiяльнiсть. Надiлення служб iнформацiї функцiями прогнозування розвитку науки i технiки припускає розширення сфери iнформацiйної дiяльностi на основi узагальнення передового вiтчизняного i зарубiжного досвiду, а також упровадження в практику iнформацiйної роботи методiв наукового аналiзу iнформацiї. Робота в цьому напрямi пiдвищує цiлеспрямованiсть в дiяльностi служб iнформацiї, стимулює бiльш поглиблену обробку i розширює рамки пошуку iнформацiї, сприяє злиттю зусиль служби iнформацiї i дослiдникiв в єдиний творчий процес. З другого боку, ця робота має на метi пiдвести наукову базу пiд рiшення питань, пов'язаних з перспективним плануванням розвитку науки i виробництва. Наукова органiзацiя перспективного планування, керiвництво дослiдженнями i виробництвом сьогоднi можливi лише на основi наукового передбачення. Саме вiдсутнiсть цiлеспрямованої систематичної роботи по виявленню тенденцiї в розвитку науки i виробництва нерiдко породжують суб'єктивiзм в плануваннi. Все це служить ще одним пiдтвердженням вiдомого положення про те, що внесення елементiв наукової органiзацiї в iнформацiйну дiяльнiсть багато разiв окупається в рiшеннi питань наукової органiзацiї творчих процесiв. Використана лiтература 2. Шехурiн Д. Е. Наукове прогнозування засобами iнформацiї С. - Пт.: 1990. 123страницы. 3. Косолапов В. В. Інформацiйне прогнозування i забезпечення. До: 1978. 198 сторiнок. 4. Зенкiн А. И. Про математичнi методи прогнозування М: 1987. 90страниц 6. Аналiз закономiрностей прогнозування розвитку науки i технiки. До: 1990. 239 сторiнок. 7. Економiчнi аспекти науково-технiчного прогнозування. М: 1975. 222 сторiнки. 8. Медвiдцева О. В. Прогнозування в системi економiчних вiдносин. До: 1992. 156 сторiнок.