Матерiали i методи дослiдження
Соцiолог використовує у своїх дослiдженнях iнформацiю, придбану рiзними способами. Вiн повинен звертатися до своїх спостережень, здогаду або здоровому глузду, але властиво наукових знань вiн може досягти тiльки за допомогою обґрунтованої методологiї дослiдження. Пiд методологiєю розумiється система рiзних правил, принципiв i мер, керуючих науковим дослiдженням.
Поряд зi своєю власною методологiєю соцiологiя керується також наступними загальними критерiями наукового дослiдження.
- Всеосяжнiсть: дослiдник прагне виявити загальнi закономiрностi, iнварiантностi, а не задовольняється описом однократних i одиничних випадкiв. Нiж бiльше всеосяжне пояснення якого-небудь явища, тим iмовiрнiше прогнозування його прояву.
- Точнiсть у вимiрi ознак, а також у використаннi й визначеннi понять. Вiд методiв
- Вимога простоти, тобто економiчностi наукового дослiдження. Прагнення до досягнення цiлей з можливо малою кiлькiстю основних понять i зв'язкiв. Результати дослiдження повиннi бути чiткi й певнi.
- Об'єктивнiсть. Детальний i точний виклад питання дасть можливiсть перевiряти й контролювати дослiдження.
Методологiя соцiологiї визначає способи й методи збору соцiологiчного матерiалу для одержання (узагальнено говорячи) вiдповiдей на питання, чому тi або iншi явища й подiї вiдбуваються в певний час i в певному мiсцi. Методологiя вказує, якi саме методи дослiдження можна й рекомендується застосовувати в кожному випадку. Соцiологiчнi питання - це такi питання, на якi можна вiдповiсти за допомогою спостережуваних або пiдтверджуваних фактiв.
Найпоширенiшими з методiв збору iнформацiї для соцiологiчного дослiдження є експеримент, опитування й iнтерв'ю, спостереження, а також використання статистики й документiв.
Експеримент
Ситуацiя експерименту дозволяє в спецiально контрольованих умовах вивчати вплив дослiджуваної змiнної в експериментальнiй групi. Для з'ясування впливу проводиться вимiр до й пiсля експерименту в певних ситуацiях як в експериментальної, так i в контрольної групах. При складаннi експериментальних i контрольних груп прагнуть, за винятком експериментальної змiнної, до можливо великої однаковостi.
При соцiологiчному дослiдженнi часто важко створити контрольовану експериментальну ситуацiю, тому необхiдно прибiгати до рiзних ситуацiй, схожим на експериментальну обстановку. З таких, мабуть, найпоширенiшим є використання даних, тобто на пiдставi фактiв, складаються експериментальнi й контрольнi групи, причому висновки робляться тiльки пiсля подiй, що мають значення з погляду дослiджуваного питання.
Опитування й iнтерв'ю
Це - загальне висвiтлення питання, пiсля чого данi пiддаються статистичним узагальненням. Опитування є, може бути, самими частотними методами збору iнформацiї, особливо з тих пор, як вони стали поширюватися, крiм соцiологiї, i в iнших галузях науки. Поштовi опитування дозволяють зручно й з вiдносно маленькими економiчними витратами дiйти до великої кiлькостi респондентiв, але цей метод має також багато недолiкiв. Для опитувань пiдходять найкраще стислi анкети.
Інтерв'ю вiд формулювання питань, вiд iнтерв'юера, опитуваного особи й ситуацiї iнтерв'ю й, зрозумiло, також вiд актуальностi дослiджуваної проблеми для опитуваного. Інтерв'ю є досить результативним, але методологiчно складним методом збору iнформацiї.
Методи опитування й iнтерв'ю мiстять у собi багато рiзних варiантiв. Такими є, зокрема, груповi опитування й телефоннi iнтерв'ю, якi придатнi в певних випадках.
Спостереження
Соцiологовi часто доводиться у своїх дослiдженнях прибiгати до спостереження для доповнення й уточнення iнформацiї, отриманої за допомогою iнших методiв. Причому саме спостереження також являє собою метод збору iнформацiї, тому що шляхом що бере участь (включеного) i що не бере участь (невключеного) спостереження можна систематично й надiйно збирати вiдомостi про явища, до яких iншi методи не пiдходять. Як приклад спостереження, що бере участь, можна привести дослiдження тюремної спiльностi, проведене И. Галтунгом, що сам перебував у в'язницi як пацифiст; спостереження, що не бере участь, - дослiдження К. Брууна про норми й звичаї вживання алкогольних напоїв (не зробили автора шанувальником Вакха).
Статистика й документи
Рiзнi види статистики надають багатобiчнi можливостi для соцiологiчних дослiджень. В офiцiйнiй i неофiцiйнiй статистицi зiбрана iнформацiя про суспiльство й суспiльнi явища в такiй мерi, що в них можна знайти матерiали для розгляду найрiзноманiтнiших проблем.
Рiзнi газети й журнали, тiлi - i радiопрограми, кiнофiльми, книги й письмовi матерiали взагалi - прекраснi вихiднi пункти для розгляду багатьох соцiальних явищ i проблем методом розбору змiсту. Розповсюджений у цей час аналiз також успiшно використовується для iнтерпретацiї соцiальних вiдносин i соцiальних явищ. Статистика й документи в значнiй мiрi забезпечують об'єктивнiсть i науковiсть соцiологiчних дослiджень.
Об'єкт соцiологiчного дослiдження буває настiльки широкий, що практично неможливо проводити дослiдження цього об'єкта в цiлому, дослiджуючи кожну одиницю певної генеральної сукупностi. Єдиною альтернативою залишається робити висновки на основi вибiркової сукупностi, генеральну сукупнiсть. За допомогою рiзних методiв вибiрки, розроблених статистикою, з генеральної сукупностi вибирається якась частина оптимальних параметрiв (тобто добiр), що i пiддається дослiдженню й вивченню. Отриманi в такий спосiб результати дозволяють робити висновки про генеральну сукупнiсть у цiлому.
До найпоширенiших методiв вибiрки ставляться iмовiрнiсна вибiрка за допомогою випадкових чисел i систематична вибiрка з рiвним iнтервалом чисел. Коли генеральна сукупнiсть складається з рiзних груп, мабуть, найбiльше зручно використовувати роздiльну вибiрку, причому добiр береться з кожної групи. У дослiдженнях, що охоплюють всю країну, можливо застосовувати групову вибiрку, у якiй об'єкти дослiдження спочатку роздiляються на групи, з яких беруться добори. Наприклад, коли генеральною сукупнiстю є учнi 1-4 класiв сiльських громад, вiдбираються спочатку дослiджуванi громади, потiм школи, класи й, нарештi, учнi. Такий метод називається груповою вибiркою.
1. Постановка проблеми. Природно, що проблема дослiдження є його вихiдним пунктом i сутнiстю.
2. Ознайомлення з ранiше опублiкованими дослiдженнями й лiтературою на дану тему.
3. Висування гiпотези. Проблема дослiдження повинна пiддаватися експериментуванню й перевiрцi. Для цього потрiбно придатне до перевiрки твердження, що спочатку визначає взаємозв'язок змiнних. Отже, гiпотеза - це науково обґрунтоване припущення по сутi дослiджуваної проблеми.
4. Вибiр методу збору iнформацiї й аналiзу даних.
5. Збiр iнформацiї.
6. Обробка матерiалу, аналiз результатiв. Властиво дослiдницька робота: з'єднання, класифiкацiя, порiвняння й статистична перевiрка iнформацiї, складання таблиць за отриманим даними й т. п. для перевiрки, спростування або пiдтвердження висунутої гiпотези й для знаходження вiдповiдей на поставленi питання.
7. Висновки. Подання результатiв дослiдження, вказiвка знахiдок i недоглядiв, нез'ясованих пунктiв, оцiнка виконання завдання дослiдження, обґрунтування теоретичного й практичного значення отриманих результатiв; визначення в першому наближеннi перспективних дослiджень, що випливають iз результатiв даного, i т. п. Названi питання повиннi викладатися в рапортi дослiдження.
так званi «м'якi» матерiали (напр. документи, щоденники, листи). У них можливо використовувати складнi статистичнi рiшення, але насамперед рiзнi методи iнтерпретацiї, умовиводи й фiлософське трактування. Все це пов'язане з мовним вираженням.
Соцiологiчне дослiдження являє собою, спрощено говорячи, пошук вiдповiдей на проблеми, вибранi самим дослiдником або заданi йому.
Цiль соцiологiчного дослiдження - виявити, описати й пояснити закономiрностi соцiальних процесiв, вiдносин, явищ, як i в будь-якiй науцi дати задовiльне пояснення всьому, що вимагає пояснення. Таке пояснення можна вважати соцiологiчною теорiєю. Згiдно Э. Хановi, про теорiю можна говорити тодi, коли є: 1) науковий рiвень знання або дослiдження й 2) систематично органiзована термiнологiя.
У самому широкому значеннi до «теорiї» ставиться все, що є формальним або вiдверненим на противагу емпiричному. За допомогою коректної соцiологiчної теорiї можна пояснити поводження людини, обумовлене насамперед впливом навколишнього середовища, соцiальних очiкувань i соцiальної структури.
Хоча теорiя вiдбиває сутнiсть розглянутого об'єкта, при цьому її як таку, у чистому видi, не можна спостерiгати в дiйсностi. Наприклад, положення про те, що члени суспiльства роздiляються на соцiальнi шари - не теорiя, а емпiричний факт або знання. Однак пояснення глибинних причин цього розподiлу являє собою вже соцiологiчну теорiю.
Соцiологiчна теорiя - це теорiя про соцiальнi явища або суспiльство. На основi наукової соцiологiчної теорiї можна робити певнi прогнози про стан суспiльства й можливих соцiальних подiй. Бiльше приватної тридцятимiльйонної теорiї є «поняття».
Забiгаючи вперед, вiдзначимо, що теоретичнi поняття виражають щось вiдвернене i є при цьому протилежнiстю емпiричного факту, що конкретний i спостерiгаємо. Типовими соцiологiчними поняттями є, наприклад, група, норма, роль i статус.
Можна видiлити кiлька типiв соцiологiчних теорiй.
- Пояснююча теорiя виявляє й вивчає соцiальнi причини iснуючих у суспiльствi явищ.
- теорiя, що класифiкує, є бiльшою мiрою що описує, чим пояснюючої вона являє собою виявлення найбiльш вiдвернених iстотних ознак явища. Наприклад, «iдеальний тип» Вебера може бути прикладом такої теорiї.
- Функцiональна теорiя ставиться до теорiй, що класифiкують. Вона класифiкує й iнтерпретує явища i їхнi наслiдки. Функцiональна теорiя показує причинно-наслiдковi взаємозв'язки рiзних частин системи й вплив кожної частини на цiле.
Замiсть функцiональної теорiї дослiдники можуть уживати термiн «функцiональний аналiз», якому можна вважати синонiмом функцiональної теорiї, або термiн «системна теорiя», коли пiдкреслюється значення цiлого. Багато дослiдникiв вiдзначали, що суспiльнi науки поки не мають систематичного пiдходу, iснують тiльки методи дослiдження й ряд узагальнень, i тi на вiдносно невисокому рiвнi. Стосовно до цього Роберт Мертон (1968) використовував вираження «теорiя середнього рiвня». Деякi дослiдники зiставляють теорiю з парадигмою, що розумiється як спосiб мислення або напрямок науки. Незважаючи на критику, спрямовану на теорiю, можливо використовувати поняття теорiї особливо тодi, коли з його допомогою можна одержувати корисну iнформацiю про соцiальнi взаємозв'язки. Теорiя має тiсний зв'язок з дослiджуваною дiйснiстю. Теорiя є парадигмою або моделлю дiйсностi. Соцiологiчна теорiя базується на вiдносинах факторiв, змiнних, понять. «Грамотна», коректна соцiологiчна теорiя не повинна бути чимсь вiдiрваним вiд дiйсностi, самоцiллю, а повинна бути способом до вiдкриття нових взаємозв'язкiв i закономiрностей.
науковою дисциплiною й видiляє в нiй, вiдповiдно до даної схеми, п'ять областей, якi корелюють один з одним.
Логiчна iндукцiя
Теорiї
Логiчна дедукцiя
Гiпотези
Вимiр
Спостереження
Як приклад використовуємо аналiз Дюркгейма про самогубство. Вiн виходить зi спостережень про людей, якi покiнчили iз собою самогубством. Цi спостереження дають деякi емпiричнi узагальнення типу «серед протестантiв бiльше висока частотнiсть самогубств, чим серед католикiв».
Наступний рiвень знання залежить вiд вiдповiдей на питання:
2. Можна взагалi частотнiсть самогубств уважати якимсь особливим випадком?
Цi питання, разом узятi, торкають явище, що вимагає пояснення (суїцид), i явище, що пояснює (вiросповiдання). При цьому можливо по iндукцiї «пiдняти» емпiричне узагальнення вище первiсної форми й внаслiдок цього збiльшити використовувану наукову iнформацiю. Приналежнiсть до якого-небудь вiросповiдання, тобто пояснююче явище, можна узагальнювати за допомогою того або iншого ступеня iнтеграцiї. Самогубство ж явище, що пояснюється як, - лише одне з виражень так званої дезорганiзацiї, тобто функцiонального розладу суспiльства, або ослаблення передбачуваностi. За допомогою цих бiльше широких понять назване емпiричне узагальнення можна представити у виглядi наступної теорiї: «Стан особистої дезорганiзацiї варiюється назад пропорцiйно ступеня соцiальної iнтеграцiї».
На наступному етапi можна перевiрити теорiю. Виходячи з теорiї, шляхом логiчної дедукцiї висуваються гiпотези. Вiдповiдно до даної теорiї, незамiжнi жiнки й неодруженi чоловiки соцiально менш iнтегрованi, чим замужнi й одруженi.
Із цiєї причини першi мають бiльше високу частотнiсть самогубств, чим останнi. Ця гiпотеза перевiряється за допомогою спостережень, що збираються, пiсля чого робляться емпiричнi узагальнення, i, нарештi, гiпотеза включається шляхом логiчної iндукцiї в теорiю.
Розробку теорiї, з одного боку, i її застосування - з iншої, можна викласти по Уоллису (1971) у наступному видi: у стадiї розробки теорiї важливi спостереження, отриманi в процесi дослiдження, а в стадiї застосування теорiї важливi об'єкти додатка. При спостереженнi й висновках необхiдно враховувати положення теорiї. Теорiя допомагає направити дослiдження на розгляд iстотних питань.
Пiсля перевiрки гiпотези вона вважається доведеної i є основою логiчних висновкiв, що ведуть до теорiї.
Як вище вже вiдзначалося, розробка соцiологiчної теорiї й емпiричне дослiдження перебувають у вiдносинах взаємовпливу.
Соцiологiчне поняття
специфiчний понятiйний апарат, що вiдокремлює її вiд iнших галузей науки.
Соцiологiчне поняття абстрактно в тiм вiдношеннi, що не спiввiдноситься з дiйснiстю безпосередньо. Це значить, що поняття повнiстю нiколи не iдентично тим явищам, якi воно йменує. Наприклад, поняття «група» може означати самi рiзнi групи, якщо воно не буде чiтко визначене або обмежене. З iншого боку, саме поняття вже мiстить iстотнi ознаки об'єкта («групи»), хоча безпосередньо й не вказує, яка саме група мається на увазi.
повсякденної мови. Як наука, що вивчає людину й суспiльство, соцiологiя повинна, природно, застосовувати багато понять i вираження, якi вживаються в повсякденному життi. Використання цих понять у дослiдницькiй роботi розумно й корисно, якщо вони можуть виконувати функцiї властиво наукових понять, а саме функцiю типiзацiї, класифiкацiї й описи явищ, а також виявлення зв'язкiв мiж змiнними. Дефiнiцiї, узятi з повсякденної мови, повиннi мати стiйкiсть i контрольованiсть, щоб функцiонувати як науковi поняття.
Вибiр понять зроблений на пiдставi їхньої унiверсальностi або тiсного взаємозв'язку.
2. Функцiя
3. Інтеграцiя
5. Органiзацiя
6. Суспiльство
7. Культура
8. Інститут
9. Цiннiсть
10. Вiдношення
11. Норма
12. Вiдхилення
13. Соцiальна взаємодiя
14. Роль
15. Соцiалiзацiя
16. Конфлiкт
17. Соцiальний стан, статус
18. Соцiальна стратифiкацiя
19. Соцiальна мобiльнiсть
20. Влада
«соцiальний стан» вiдрiзняються вiд iнших понять ряду бiльшою унiверсальнiстю.
Слiд зазначити, що соцiологiчнi поняття змiнюються й розвиваються в мiру розвитку соцiологiчних дослiджень i розробки теорiї.
Наявнiсть соцiальної системи можна констатувати в тому випадку, якщо є група людей, що дiють, причому iснуючi вiдносини є досить стiйкими й тривалими. Соцiальна система являє собою сукупнiсть, що бiльше її суми. У нiй виникають певнi закономiрностi, новi властивостi, що припускають розгляд частин разом iз цiлим, а не окремо вiд нього. При цьому iндивiд розглядається як член соцiальної системи, i його поводження iнтерпретується саме iз цiєї позицiї.
Нацiї, команда або родина - соцiальнi системи, i цi настiльки рiзнi утворення поєднуються одним поняттям у силу iснуючих у них досить постiйних взаємин. Наприклад, Органiзацiя Об'єднаних Нацiй є соцiальною системою, у якiй рiзнi держави й народи миру перебувають у взаєминах стiйкого типу.
Соцiальна система має певну внутрiшню структуру й вiдносини, що затвердилися, з iншими системами. Якщо домiнує внутрiшня структура, то результатом може бути «закрита система», що, у свою чергу, може заважати або перешкоджати адаптацiї системи до навколишнього середовища i її змiн. Перевагою же «вiдкритої системи» є її здатнiсть гнучко реагувати на новi ситуацiї й змiни, що вiдбуваються в середовищi, завдяки тiсним i вiдкритим вiдносинам системи з навколишнiм середовищем.
У тiсному зв'язку iз соцiальною системою перебуває мир символiв, зокрема, язик, iдеї, релiгiя й т. д., а також властиво iндивiди, кожний зi своєю особистiстю й системою потреб. Все це утворить ту «свiдомiсть», при наявностi якої тiльки й може функцiонувати соцiальна система.
Так, Парсонс (1968) особливо пiдкреслював наявнiсть загального фактора «свiдомостi» як основи дiї. Соцiальна дiя iндивiда осмислено, тому що мотивовано тiєю системою норм i цiнностей, якi пропонує культура даної соцiальної системи. Соцiальна, культурна й особистiсна системи в силу взаємовпливу утворять, таким чином, одне цiле, що має свої мети й засоби для дiї.
За концепцiєю Парсонса (1951) визначаються чотири основних дiї, особливо важливих для будь-якої соцiальної системи, якщо вона прагне забезпечити самозбереження. Вони являють собою питання, що вимагають або перспективного або негайного рiшення.
На практицi придбання ресурсiв опирається на працю й господарську дiяльнiсть (адаптацiя), досягнення цiлей залежить вiд способу прийняття рiшень, законодавства й загального модусу дiй, характерного для даної соцiальної системи. Соцiальна згуртованiсть, пов'язана з iнтеграцiєю, пiдсилюється в результатi соцiального гуртожитку, зокрема, сусiдства, рiзних суспiльств i соцiальних спiльностей. Родина, школа й церква пiклуються про безперервнiсть системи.
Лiтература
2. Ноель Е. Масовi опитування. Введення в методику демоскопiї. - К., 2000
3. Смелзер Н. Соцiологiя. - К., 1999
4. Рисмен Д. Деякi типи характеру й суспiльство. - К., 1999
| 
