Масова культура у сучасному суспiльствi
Масова культура у сучасному суспiльствi
План
1. Причини виникнення масової культури
2. Масова культура та грошi
Багатовiкова традицiйна культура, бачила в знаннi, втiленому в словесних або матерiальних образах мистецтва, величезну цiннiсть, що допомагає людинi зрозумiти, осмислити навколишнiй його мир, вона розглядала життя людини в процесi його внутрiшнього росту. Традицiйна культура була аристократична - вона зверталася до вищих цiнностей, духовним, доступним тiльки тим хто не витрачав всю енергiю на виживання, вищим класам.
а цiннiсть особистостi досить сумнiвна. Традицiйна аристократична культура поступилася своє мiсце культурi масової, котра зверталася до масового смаку, тобто до найнижчому. Вiкова народна культура - цирк, ринковий балаган, видовище, у якому дiя важливiше змiсту, її призначення розважати, вона надавала можливiсть на час пiти вiд проблем щоденного життя. Це був свого роду легкий наркотик. Ринковий балаган, плотськi радостi життя, їжа, вино, секс були тими сферами, де, хоча б тимчасово, можна було вкритися вiд реальностi, що травмує.
До виникнення технологiчного суспiльства людина була пов'язаний iз природою, завдяки релiгiї вона почувала себе органiчною частиною миру й, у постiйному спiлкуваннi з iншими, черпала життєву енергiю. У сучасному штучному свiтi, в оточеннi бетону, стали й скла iндустрiальної цивiлiзацiї зв'язок людини з вищими силами, з органiкою природи й з iншими людьми була звужена до абсолютного мiнiмуму й, залишившись у вакуумi своєї самiтностi, вона стала мати потребу в "наркотиках" бiльше, нiж коли-небудь, ранiше. Тим бiльше, що мир став настiльки переускладнений, що стало безглуздим намагатися його зрозумiти. Але потреба в заповненнi внутрiшнього миру зберiгалася й на цей запит не могли вiдповiсти традицiйнi форми вiдходу вiд реальностi - алкоголiзм, наркотики, сексуальна сфера, тим бiльше, що цi форми ескапизму (втеча вiд реальностi) уважаються аномалiєю, i єдино припустимою формою ескапизму стало мистецтво, що трансформує реальнiсть в естетичне прийнятнi форми.
Масове суспiльство виховувало матерiалiстичний свiтогляд,
тому що виросло на фундаментi масової економiки, матерiальна сторона життя ставши переважаючої, витиснула всi iншi аспекти життя. А в матерiальнiй сферi зовнiшня, фiзична дiя людини важливiше його внутрiшнього миру. Дiя, а не внутрiшнiй мир людини, не його психологiя, рушiйна сила матерiалiстичної цивiлiзацiї.
Осип Брик, один з iдеологiв комунiстичного, матерiалiстичного свiтогляду, що повинна була вiдбивати радянська пролетарська, масова культура, - "Ми цiнуємо людину не тому що вiн переживає, а по тiй ролi, що вiн грає в нашiй справi. Тому iнтерес до справи, до дiї, у нас основний, а iнтерес до людини - похiдний."
для влади iмущих русло.
Культура попереднiх столiть не могла бути використана, iдеї, якi в нiй утримувалися, суперечили тим завданням, якi ставила перед собою влада, i була занадто складна, вона вимагала багаторiчного виховання.
Культура, як i наука, не може iснувати без замовника, за словами Скотта Фiтцджеральда, "культура йде за грошами". Новi хазяї життя замовляли музику виконавцям, озброювали їх новими технiчними засобами.
"Найважливiшим iз всiх мистецтв для нас є кiно, тому що наше населення по перевазi безграмотно."
Радiо, кiно, а потiм i телебачення, сама природа цих нових технiчних засобiв уможливила спрощення iдей, образiв традицiйної культури, i давала незлiчимi можливостi для поступової пiдмiни широкого бачення миру тим плоским, одномiрним миром, що зрозумiлий глядачевi й необхiдний замовниковi.
перед собою її творець.
позбавлена широкого змiсту оригiналу.
Інший радянський iдеолог, Арбатов, у такий спосiб визначав завдання для творцiв пролетарської масової культури, - ".... художник переймається iдеєю доцiльностi, обробляючи матерiал не на догоду суб'єктивним смакам, а вiдповiдно до об'єктивних завдань виробництва, ... художники стають спiвробiтниками iнженерiв, учених, адмiнiстраторiв. Органiзувати загальний продукт. Керуючись не особистими спонуканнями, а об'єктивними потребами виробництва, виконуючи завдання класу..."
"Об’єктивнi потреби виробництва" - вiдволiкти маси вiд реальних проблем їхнього життя й змусити їх бачити мир так, як цього хоче замовник.
Працiвники захiдної iндустрiї масової культури, у вiдмiнностi вiд радянських "iнженерiв людських душ", нiколи не говорили про замовлення влади, що вони свiдомо або несвiдомо виконували, але цiль була та ж - формування необхiдного системi сприйняття миру.
Мiфологiя, як радянської пропаганди, так i Голiвуда, малювала мир, у якому повнокровнi, сильнi характери залученi в активну боротьбу добра й зла. Але, як правило, це були абстракцiї, далекi вiд повсякденної реальностi. Реальна ж боротьба проходила у свiтi, про яке, нi радянська пропаганда, нi пропаганда Голiвуда, нiколи не говорили, а те, що не має свого образа в засобах масової iнформацiї, як би й не iснує. Класична культура прагнула знайти в рiзноманiтних i багатошарових явищах загальний закон, намагалася дати пояснення закономiрностям розвитку суспiльства й суспiльних вiдносин. Вона допомагала iндивiдовi прилучитися до багатства почуттiв i думок свiтової цивiлiзацiї, допомагала особистостi знайти свiй унiкальний, iндивiдуальний шлях. Пiєтет перед традицiйною, аристократичною культурою надавав в очах нижчих суспiльних класiв престиж, цiннiсть її володiнням i пiдштовхував все суспiльство до осмисленого пiдходу до проблем життя.
культури не виробництво значних творiв мистецтва, що говорять про величезний обсяг реального життя, а конвеєрне виробництво композицiй, стандартних суспiльних iлюзiй.
Масова культура використає реальнiсть лише як матерiал для створення фантазiй, обриваючи всi зв'язки iз загальносвiтовим знанням. Теоретики постмодернiзму називають утвору масової культури "симулякрами" - копiями реальностi, у яких факти реальностi не бiльш, нiж iгровий матерiал. Факти лише компонента динамiчного й ефектного калейдоскопа, завдання якого не розширити знання й розумiння, а розважати й вiдволiкати.
Форми масової культури в рiзних країнах iндустрiального миру були рiзнi, але цiль у них була одна - "... дресирування мас, щоб вони не були стурбованi питаннями, що загрожують стабiльностi громадського порядку. ... даремно звертатися до розуму й iнтуїцiї людей, потрiбно обробити їхню свiдомiсть таким чином, щоб самi питання не могли бути заданi. ... завдання соцiальних iнженерiв, соцiологiв i психологiв, що перебувають на службi в правлячої елiти, створення оптичного обману колосальних розмiрiв, у звуженнi всього обсягу суспiльної свiдомостi до тривiальних, побутових форм." Оруел. "Оптичний обман колосальних розмiрiв" створювався поступово, дрiбними шажками. Ще в серединi ХХ столiття була не зовсiм зрозумiла величезна сила ринку, що поставив культуру в один ряд з iншими товарами споживання. Зовнi ринок культури вiдповiдає на масовий попит, на дiлi вiн культивує, виховує масовi смаки, i щире знання втрачає свiй престиж в очах усього суспiльства.
Гiгантська iндустрiя розваг створила культуру ескапизма, втечi вiд знання, втечi вiд реальностi - вона дає можливiсть пiти вiд реального миру в мир фантазiй, пiти вiд мiркувань, що травмують, i забутися в потоцi яскравої, барвистої дiї.
Олдос Хакслi, - "Масова культура не дає людям дорослiшати, вона робить всi щоб люди були повнiстю зануренi у свої iгри, щоб вони не намагалися зрозумiти, що вiдбувається навколо"
"Сучасна людина має потребу в опiумi масової культури, тому що страшиться побачити навколишнiй свiт таким, який вiн є насправдi. Вiн ретельно оберiгає свiй iнфантилiзм, i так само, як дитина в колисцi, вiн радується брязкальцям i мельканню рiзнобарвних стекол у калейдоскопi. Вiн не хоче бути дорослим, це занадто небезпечно." Фромм.
"Масова культура, компенсуючи почуття безпорадностi середньої людини створює образи суперменiв, що переборюють тi перешкоди, якi в практицi непереборнi, що перемагають там, де середнього людини неминуче чекає поразку. Супермени не ходять на роботу з дев'яти до п'яти. Не тремтять перед начальством. Не бояться, що завтра їх звiльнять без усякого пояснення причин. У них немає проблем, як виплачувати мiсячнi рахунки. Супермени поодинцi вирiшують всi соцiальнi проблеми, у дуже простiй i зрозумiлiй формi - найчастiше фiзичною силою. Цi казки не зменшують стресiв, але хоча б на час, перед вiдходом у сон, приносять стан солодкої дрiмоти." Олександр Зинов'єв.
прищеплює байдужнiсть до знання.
набагато бiльше, нiж ранiше.
Сьогоднi випускається 1,500 щоденних газет й 7,000 щотижневикiв. Щороку випускається 75,000 нових книг. Це по перевазi, розважальна лiтература, i масовий попит iснує тiльки на неї, на лiтературу типу "гамбургер", на спрощену до рiвня масового смаку iнформацiйної жуйки, "лiтература для бiдних".
у навчальнi програми багатьох коледжiв, тисячi студентiв цi книги читали, однак це нiчого не змiнює в їхньому вiдношеннi до iснуючого статус-кво.
Можливо, що якби цi книги були б забороненi, вони зробили б бiльший вплив на масову свiдомiсть, як було в Радянському Союзi iз Самвидавом i Тамвидавом. Зовнiшня цензура думок, заборони на тi або iншi iдеї, стимулює появу всi нових i нових єрiсей, створює протидiю контролю.
Пряма цензура, заборона, неефективнi, самоцензура дiє набагато продуктивнiше. Кожний розумiє про себе, що вiдкрите обговорення й аналiз книг цих авторiв поза академiчною аудиторiєю, може привести до конфронтацiї, конфлiкту, до обвинувачення у вiдсутностi позитивного погляду, - "You are negative". Власна позицiя, думка, вiдмiнне вiд загальноприйнятого, викликає конфлiкт, "Ти що, розумнiше iнших?", це виклик суспiльству, i його наслiдки непередбаченi.
Глядач обговорює з iншими те, що вiн читає в газетах, журналах, бачить на екранi телевiзора, а тому що в них немає тих проблем, з якими середня людина зiштовхується щодня, вони виключаються з його свiдомостi. Той, хто вважає, що масова культура деформує, спотворює реальну картини життя й не треба в загальнiй юрбi, може очiкувати не тiльки суспiльного остракiзму - це суд над самим собою, почуття недовiри до себе. Отут не вiдскiпаєшся просто лементом з юрби, - "А король-то голий". Отут треба вiдповiдати перед самим собою на питання, як жити, протистоячи усьому свiту.
Можна припустити, що це явище сьогоднiшнього дня, що колись, в "добрi старi часи", в Америцi, самiй вiльнiй країнi миру, воля думок iснувала, але от, що писав Алекс Токвиль 175 рокiв тому, - "Воля думок, безумовно є, але вона не викликає нiчого крiм презирства. Ти вiльний думати що хочеш, нiхто не зазiхне нi на твоє життя, нi на твоє майно, але ти перетворишся в чужинця, у парiю, знедоленої суспiльством. Ти збережеш свої цивiльнi права, але вони будуть марнi. Близькi люди будуть шарахатися вiд тебе на вулицi, i твоє iснування буде гiрше, нiж смерть."
І сьогоднi, у повсякденному життi, мало хто зважується на такий мужнiй, розпачливий акт, як власна думка. У той же час, у масовiй культурi представлений широкий спектр думок, але вони нейтралiзованi не помiтними недосвiдченому споживачевi набором прийомiв.
Перший - це економiка виробництва продуктiв культури. Серйозна лiтература, що випускає малим тиражем, не може розраховувати на широку рекламу, це економiчно невиправдано, i тому середнiй читач просто не знає про її iснування.
Другий - стандартизацiя продуктiв культури. Стандарт, уводячи змiст у певний формат, звужує якiсть до найнижчого, найбiльше широко розповсюдженого рiвня культури, стерилiзує оригiнальна думка, зводячи його до загальноприйнятої, плоскої, одномiрної форми. Індивiдуальний смак, iндивiдуальна думка, iндивiдуальне бачення миру, у процесi фiльтрацiї стандартом, губить свiй обсяг, значимiсть i силу впливу.
Та й сам споживач не приймає оригiнальнi думки й бачення миру, вони вимагають занадто багато уваги, мiркувань, загальної культури. Масова культура замiщає якiсть кiлькiстю, кiлькiстю стандартiв, що вiдповiдає поданням сучасної людини, що всi явища життя оцiнює тiльки кiлькiсно.
Сам величезний обсяг продуктiв масової культури викликає вiдчуття iнтенсивностi культурного життя. Але щирi добутки культури штучний товар, вони глибоко iндивiдуальнi, а конвеєр iндустрiї культури випускає "standardized diversity", стандартизоване розмаїтiсть.
При покупцi музичного диска в магазинi ви бачите роздiли - стандартний джаз, стандарт-кантрi, стандарт-класика, стандарт-реп.. Вибiр стандартiв необмежений.
Вибiр стандартiв у кiно ще бiльш широкий. Кожна група населення - чорнi, латино, iнтелектуали, робiтничий клас, беби-бумерс, гомосексуалiсти, пiдлiтки, пенсiонери, аматори фiльмiв "action" й аматори картин, що описують життя старої британської аристократiї 19-го столiття - усi одержують своє. Існує стандарт фiльму для традицiйної родини, стандарт для аматорiв гострих вiдчуттiв, стандарт для аматорiв вишуканої європейської естетики. Сотнi нових фiльмiв, що випускають за рiк, також, як i сотнi телевiзiйних каналiв, залишають у споживача вiдчуття, що вiдмiннiсть мiж ними настiльки поверхово, що вони практично нерозрiзненi.
"Бiльшiсть американських фiльмiв - заморожений обiд, як правило, нiяких слiдiв життя.". Андрiй Кончаловский.
Кабельне або сателiтне телебачення надає сотнi каналiв, що висвiтлюють тисячi тим - передачi про роботу полiцiї, опитування людей на вулицi, фiльми про iсторiю країни й миру, бiографiчнi серiї, але всi вони створюють враження, що це зроблено тим самим режисером, на тому самому конвеєрi. У той же час у споживача є вибiр - це вiн тримає в руках "remote control" i завжди може перемкнутися на iншу програму. Але, i на iншiй програмi вiн побачить тiльки стандартне видовище або стандартнi новини - те, що йому хочуть показати тi, хто володiє засобами масової iнформацiї.
"Все бурлiння культури, що якщо починати перераховувати, тут, в Америцi, дiйсно є, але воно не складається в якесь єдине культурне життя, а складається з окремих подiй, ... культура лише декорацiя для прикриття функцiй щоденного життя, а не частина самого життя." Росiйський iммiгрант Шоссет.
Культура й мистецтво в американськiй iсторiї нiколи не були органiчною частиною життя суспiльства, як у Європi, вони завжди сприймалися утилiтарно - як форма вiдпочинку вiд праць насущних, як розвага, як частина функцiонального комфорту. Високу культуру, що говорить об буття, в Америцi перемiнила масова культура, що говорить про побут, i її призначенням стала прикраса побуту.
"Мистецтво для нас не перша необхiднiсть - нашiй країнi потрiбнi ремесла.", писав Джон Адамс, другий президент Сполучених Штатiв.
З моменту утворення Нового Свiту, що будувалося на континентi без яких-небудь ознак цивiлiзацiї, iнтелектуальне, естетичне, емоцiйне наповнення життя не було метою суспiльства. Життя Європи будувалася на культурi, навколо культури, тому що культура вважалася метою й змiстом цивiлiзацiї, а результат всiх сфер людської дiяльностi розумiлося не як матерiальне багатство саме по собi, а як цiнностi культури, якi створюються в процесi його будiвництва.
успiх був важливiше культури, недарма європейцi називали американцiв "новими варварами". Америка створювала нове мислення, нову психологiю, новi культурнi цiнностi - цiннiсть працi, матерiального багатства, росту економiки.
Європейцi знаходили красу, хвилювання, катарсис у мистецтвi, американцi - у будiвництвi бiзнесу, у росту капiталу. Культура й цiнностi всi виробництва, що ускладнювалося, i ринку ставали культурою й цiнностями повсякденної психологiї. Європейцi збагачували себе, прилучаючись до вищих форм мистецтва й гуманiтарного знання. Американцi вдосконалювали себе, усмоктуючи складнi форми дiлового життя, виробляючи в собi тi риси, якi приведуть до успiху й збагачували своє життя новими формами фiзичного комфорту й розваг.
У США класична культура не могла мати такого авторитету, як у Європi, тому що вона статична по визначенню, вона говорила про вiчний, i тому не вiдповiдала умовам американського життя, побудованої на постiйнiй змiнi.
Однак, класична культура не була повнiстю вiдкинута, вона була використана як сировина, що пiсля вторинної переробки - "cultural recycling", ставала частиною товарiв широкого вжитку, культурного ширвжитку.
"У вiдмiнностi вiд класичної культури мас-культура не прагне вiдбити реальнiсть, вона цю реальнiсть реконструює, створюючи одномiрну декорацiю з елементiв старої культури, що надає порожнечi й вакууму, химерам нового життя, деяку вiрогiднiсть." Генис.
а периферiйнi подiї, екстремальнi у своєї видовищностi - пограбування, убивства, полiтичнi скандали, автомобiльна або авiакатастрофа, землетрус у Калiфорнiї або повiнь у Новому Орлеанi.
"У масовiй культурi якiсть речей, подiй i людськi якостi не мають нiякої цiнностi. Цiнується тiльки ефект, що робить рiч, людина або подiя." Італiйський письменник Барзiнi.
Масову культуру створюють не вiльнi художники, що шукають вiдповiдi на вiчнi питання життя, вона створюється виконавцями, що виконують замовлення професiоналами, фахiвцями, що пiдкоряються законам виробництва.
"Продукти культури виробляються iндустрiєю за правилами будь-якого iншого масового виробництва й створюються насамперед розраховуючи на ринок. Індустрiя культури не ставить своєю метою культурний розвиток мас." З доповiдi ЮНЕСКО.
"Американською мрiєю".
"Rambo IV" поодинцi, наводить порядок у Пiвденно-Схiднiй Азiї. Вiн перемагає там, де американська армiя зазнала нищiвної поразки. Хоча це суперечить iсторичним фактам, глядач вiрить вражаючому видовищу, а не iсторичним фактам, до яких йому немає нiякої справи. Всi соцiальнi проблеми вирiшуються однiєю людиною, поодинцi. Система виховує маси на iдеї, - "One can make a difference", одна людина може змiнити мир.
У сталiнську епоху надавалося величезне значення впливу окремих людей на життя всiєї країни. У випадку економiчних, полiтичних i вiйськових невдач, вiдповiдальнiсть покладала на конкретних виконавцiв. Як говорив Сталiн про способи суспiльних проблем, "немає людини, немає проблеми". Результат сталiнського пiдходу - продуктивнiсть розстрiлiв i непродуктивна економiчна система. Але сталiнський метод давав можливiсть зняти вiдповiдальнiсть iз самої системи, що ставала недосяжною для критики.
Той же принцип вiдбитий в американськiй формулi - "One can make a difference", використовує парадоксальну властивiсть свiдомостi масової людини - конкретнiсть досвiду, що говорить, що один нiчого не може змiнити, i здатнiсть вiрити в iлюзiю, що мир змiнюють одинака. Мир змiнює вся система в цiлому, у якiй окрема людина лише пiщина у величезному пiщаному потоцi. Масова культура - частина цього потоку, i в нього вливається усе бiльше "пiщин" багатьох країн i континентiв, масова культура стає космополiтичної, iнтернацiональної.
Завдяки розвитку рiзних нових видiв комунiкацiй, що зв'язали мир у єдине цiле, починає вiдбуватися, природна в цьому процесi, унiфiкацiя всiх нацiональних культур, i кожна окрема нацiональна культура вiдмовляється вiд своєї специфiки, тому що нацiональна специфiка провiнцiйна й не може вийти на глобальний ринок.
в Європi, Росiї, Азiї й Латинськiй Америцi, кiлькiсть проданих на цих ринках американських музичних дискiв i вiдео збiльшується щороку.
Цей дивний феномен порозумiвається тим, що масова культура малює мир, що часто не має нiякого вiдношення до конкретного американського життя.
"fun". Споживач тягнеться до всього екстремального, до всього, що виходить за межi його монотонного, стерильного iснування. І "fun" для нього - це всi види й форми злочинiв, всi види фiзичних насолод, азартнi iгри, порнографiя, гомосексуалiзм, садизм, мазохiзм, якi удосталь надає iндустрiя розваг.
"Американська культура прищеплює молодi всього миру американський стиль життя. Так само, як фiзичне забруднення атмосфери мiст Заходу приводить до погiршення якостi життя, так i популярна культура, настояне на помиях, отруює культурну атмосферу агресивно анти-гуманiстичною фiлософiєю, що приводить до дегенерацiї всього суспiльства, але, насамперед, до дегенерацiї молодi - майбутнього миру. Якщо атмосфера, що створює американська масова культура, пошириться по усiм свiтi нiвiдкiля буде навiть iмпортувати свiже повiтря." Угорський композитор Сандор Балассi.
Але ця проблема вже вирiшується створенням такої людської породи, що не тiльки здатна дихати "настояним на помиях" повiтрям, але виховує гурманiв смiттєвого ящика, у яких вiд свiжого повiтря наступає ядуха.
Сучасна масова культура точно вiдбиває тi змiни якi вiдбулися за останнi пiвстолiття iнтенсивного зростання матерiального багатства, що зажадало нових героїв, героїв дiї й нову культуру вiдносин. У масовiй культурi вiдсутня спонтаннiсть, безпосереднiсть почуттiв, у нiй немає мiркувань над життям, немає узагальнень життєвого досвiду. На перший план виступають дiї персонажiв, а не їхньої емоцiї, думки, їхнiй внутрiшнiй мир.
У сучаснiй культурi зник той жанр, що у плинi iснування гуманiстичної цивiлiзацiї вважався її вищим досягненням - трагедiя. Починає зникати також i драма, тому що саме життя, побудоване на рацiональнiй основi, усуває драматизм внутрiшнього життя особистостi, що був колись центром i головним iнтересом лiтератури, театру й кiно. Розмаїтiсть мотивiв людського поводження, розкриття вершин i падiнь людського духу, якi колись були основним змiстом мистецтва у всiх жанрах, масову культуру не цiкавлять. У трагедiї й драмi iснувало узагальнення людського досвiду, а в масовiй культурi домiнуючi жанри - комедiя й фiльми "action". У них внутрiшнiй конфлiкт i конфлiкт iз суспiльством, у якому проявляється обсяг особистостi, вiдсутнiй. Сам сюжет i дiалоги, головний змiст щирих добуткiв мистецтв, використаються лише як зв'язування мiж феєрверками акробатичних номерiв i технiчних ефектiв, декоративна сторона у видовище важливiше змiсту.
Видовища, якi надає телебачення, дозволяють проводити перед екраном вiльнi години вiд роботи, перед глядачем миготять тисячi картинок, що перемiняються з величезною швидкiстю, вони наповненi дiєю, але змiсту в них нi, масовий споживач у ньому й не має потреби, йому потрiбна струс, "kick", пiдйом адреналiну в кровi. По визначенню французького фiлософа Гi Дебор, це "нескiнченний потiк банальностей, представлених iз пристрастю шекспiрiвських трагедiй."
Назва кiнотеатрiв в Америцi на початку двадцятого столiття, "motion pictures", картинки що рухаються, вiдбивало вiдношення публiки до цього виду розваг, що не вважався тодi мистецтвом.
є основним змiстом, як й у ринкових кiно-балаганах (Nickel Odeon) початку 20-го столiття. Сьогоднi кiлькiсть й якiсть приголомшуючих зорових i звукових ефектiв картинок, що рухаються, непорiвняннi з тими, що вироблялися на початку 20-го столiття, але їхнiй змiст те ж.
Видовище, феєрверк образiв й є, властиво, змiст, а феєрверки залучають усiх, у незалежностi вiд нацiональностi, вiку, утворення й культури. Феєрверк не припускає мiркувань, вiн не звертається до розумiння, вiн заслiплює своєю яскравiстю, залишаючи все iнше навколо в повнiй темрявi.
"У майбутньому буде створена така форма контролю над суспiльством, аналога якому не знає iсторiя.... незлiченна велика кiлькiсть людей, рiвних й однакових, будуть жити в постiйнiй погонi за всi новими й новими задоволеннями. Вони повнiстю пiдкорятися тiй силi, що цi задоволення поставляє. І сила цiєї влади буде абсолютна й непорушна." Олдос Хакслi.
Лiтература
1. Анiсiмов С. Ф. Духовнi цiнностi: Виробництво й споживання. - К., 2004
2. Здравомыслов А. Т. Потребности. Интересы. Ценности. – М., 2005
3. Сорокин П. Л. Общие черты и различия между Россией и США//Социологические исследования. – 1993. № 8
4. Стенлi Мiлграм. Досвiд мiського життя: психологiчне дослiдження. - К., 2005
5. Девид Майєрс. Соцiальна психологiя. Інтенсивний курс. - К., 2002
|
