Інформаційне суспільство: стан розробки і проблеми

Інформацiйне суспiльство: стан розробки i проблеми. ЗМІСТ Вступ. 3 1. Концепцiя iнформацiйного суспiльства. 6 3. Передумови розвитку iнформацiйного суспiльства в Українi 18 Список використаної лiтератури. 26 Вступ Актуальнiсть теми дослiдження обумовлена нагальною потребою формування, визначення та побудови суспiльства нового типу, яке у країнах свiту протягом останнiх десятилiть все частiше характеризується як iнформацiйне суспiльство. Перехiд вiд iндустрiального до iнформацiйного устрою у свiтi вiдбувається нерiвномiрно, що обумовлюється як нацiональною специфiкою, так i станом розвитку свiтового спiвтовариства. Існують рiзноманiтнi пiдходи до розвитку iнформацiйного суспiльства, якi вiдрiзняються навiть у розвинутих демократичних країнах свiту. Теоретичне обґрунтування такого розвитку значно вiдстає вiд практичних потреб, що розвиваються у свiтi досить швидкими темпами. Доцiльно розглянути такий розвиток iз теоретичного боку для того, щоб Україна усвiдомила свою роль та мiсце в нових умовах i змогла, вибудовуючи стратегiю власного розвитку, пiдiйти до системного усвiдомлення iдеологiї цих процесiв. На глобальному рiвнi iснує цiла низка найбiльш актуальних питань, якi людство покликане вирiшити у найближчий час, зокрема, визначених “Декларацiєю Цiлей Тисячолiття ООН 1990–2015 рр.” Використання можливостей сучасних iнформацiйно-комунiкацiйних технологiй в сучасних умовах розглядається не як розвиток окремого високотехнологiчного сектору економiки, а в якостi ефективного iнструменту та механiзму задля подолання проблем у багатьох сферах життєдiяльностi суспiльства, сталого розвитку як окремої країни, так i будь-якої особистостi. У груднi 2003 року питання побудови глобального iнформацiйного суспiльства вперше в iсторiї людства було пiднято на вищому мiждержавному рiвнi у рамках проведення І стадiї Всесвiтнього Саммiту з питань Інформацiйного Суспiльства (далi – ВСІС). На цьому мiжнародному форумi лiдери 161 держави свiту пiдписали два стратегiчних документи “Декларацiю принципiв” та “План дiй” (далi – Документи ВСІС), котрi визначають напрямки подальшого розвитку iнформацiйного суспiльства на всiх рiвнях. Це обумовлено ще й тими обставинами, що сьогоднi найважливiшою постає глобальна проблема “цифрового розподiлу”, яка стала фактично головною причиною виникнення нових соцiально-полiтичних розмежувань, подiлу держав свiту та громадян на “iнформацiйно багатих” та “iнформацiйно бiдних”, що значною мiрою визначає мiжнародний iмiдж, соцiально-економiчний розвиток, розвиток демократичних процесiв та громадянського суспiльства, iнвестицiйну привабливiсть, показники конкурентоздатностi тощо. Сьогоднi настав час для практичних дiй – наукового обґрунтування суспiльних процесiв, якi вiдбуваються у свiтi, їх унiфiкацiї та подальших крокiв щодо усвiдомлення наслiдкiв тих або iнших дiй. Нинi практично кожна країна свiту постала перед серйозним викликом здiйснення iнновацiйних реформ шляхом використання iнформацiйно-комунiкацiйних технологiй, сучасних знань та iнформацiї як найважливiшого ресурсу життєдiяльностi суспiльства ХХІ столiття у полiтичнiй, економiчнiй та соцiальнiй сферах. Актуальнiсть даного дослiдження пiдтверджує пiдвищена увага до проблематики iнформацiйного суспiльства зарубiжних та вiтчизняних вчених. Загальнометодологiчне та теоретичне значення щодо розумiння автором дослiджуваної проблеми справили працi таких зарубiжних авторiв як: С. Алстром, Д. Белл, З. Бжезiнський, К. Боулдiнг, К. Бьорд, Н. Вiнер, Б. Гейтс, Д. Гелд, Е. Гелнер, К. Гiрц, П. Друкер, Р. Йєнсен, М. Кастельс, Е. Лемберг, Дж. Лiхтгайм, Г. Маклюен, Р. Макрiдiс, А. Пшеворський, Д. Рiсмен, М. Роуз, Т. Стоуньєр, Е. Тоффлер, М. Фрiден, Ф. Фукуяма та iн. Серед вiтчизняних авторiв (переважно українських та росiйських), якi дослiдили окремi аспекти функцiонування iнформацiйного суспiльства i вплинули на характер даного дослiдження, варто вiдзначити таких авторiв як: Р. Абдєєв, С. Андрєєв, І. Арiстова, В. Бебик, Л. Березовець, В. Бiлоус, А. Гальчинський, О. Голобуцький, В. Горбатенко, Г. Грачов, А. Данiлiн, О. Дубас, Т. Єршова, Я. Жалiло, О. Зернецька, В. Іноземцев, С. Кащавцева, І. Колiушко, В. Коляденко, О. Литвиненко, Є. Макаренко, Я. Пiдпри­горщук, А. Ракiтов, О. Соснiн, Л. Чупрiй та iн. передбачає холiстичний пiдхiд до традицiйних полiтичних iдеологiй та дозволяє розглядати їх функцiонування i прояви в iнформацiйному суспiльствi як комплементарнi системи полiтичних цiнностей, орiєнтацiй, iдей, iнновацiй та рiзнобiчних прiоритетiв. На перспективнiсть такого пiдходу вказують свiтовi соцiально-полiтичнi моделi розвитку iнформацiйного суспiльства, як i, власне, практична реалiзацiя концепцiї iнформацiйного суспiльства у захiдних демократiях. На цiй основi автор обґрунтовує можливiсть побудови iнформацiйного суспiльства, розглядаючи проблематику стратегiчного та iнститу­цiйного забезпечення даного процесу, а також враховуючи сучасний потенцiал, прiоритети та перспективи подальшого розвитку України. Отже, основна мета даної роботи полягає у дослiдженнi особливостей становлення iнформацiйного суспiльства, проблем якi виникають на цьому шляху. Робота складається iз трьох роздiлiв, в яких послiдовно аналiзується поставлена проблема. 1. Концепцiя iнформацiйного суспiльства Інформацiйне суспiльство - соцiологiчна i футурологiчна концепцiя, яка покладає головним фактором суспiльного розвитку виробництво i використання науково-технiчної й iншої iнформацiї. Концепцiя iнформацiйного суспiльства є рiзновидом теорiї постiндустрiального суспiльства, основу якого поклали З. Бжезинський, Д. Белл, О. Тоффлер. "технiзованному" i "iнформатизованному" свiтi не могла не займати фiлософiв, що викликало до життя концепцiю "iнформацiйного" суспiльства. Жоден з фiлософiв, якi писали про дану проблему, не сумнiвався в радикальному вiдновленнi всього життя людства в рамках цiєї нової формацiї, але бiльшiсть з них аналiзували проблему односторонньо, будь то з полiтичної, економiчної чи соцiальної точки зору. Це породило величезна кiлькiсть рiзноманiтних назв i визначень[1] . Цiкаво помiтити, що майже всi запропонованi назви мають латинську приставку "пост-", тобто "пiсля-", немов їхнi творцi очiкують якогось всесвiтнього катаклiзму, глобального перевороту в технiку й у свiдомостi людей, пiсля якого раптом почнеться нова ера, нова епоха, виникне нове суспiльство. Саме тому було так важливо знайти принципово нову назву, що одночасно показує наступнiсть i принципову новизну прийдешнього суспiльства. І такою назвою стало придумане Тоффлером "iнформацiйне суспiльство"[2] . Тому що сам автор концепцiї "iнформацiйного суспiльства" не дав чiткого визначення своєму "дiтищу", ми спробуємо це зробити за нього. Очевидно, що не можна обмежуватися у визначеннi чисто економiчним аспектом, як це зробив А. Турен, чи соцiальними факторами, як це вийшло в Ж. Еллюля, оскiльки комплекснi i багатограннi змiни охоплять практично всi сфери людської життєдiяльностi. Таким чином, "iнформацiйне суспiльство" - це цивiлiзацiя, в основi розвитку й iснування якої лежить особлива нематерiальна субстанцiя, умовно iменована "iнформацiєю", що володiє властивiстю взаємодiї як з духовним, так i з матерiальним свiтом людини. Остання властивiсть особлива важлива для розумiння сутностi нового суспiльства, тому що, з одного боку, iнформацiя формує матерiальне середовище життя людини, виступаючи в ролi iнновацiйних технологiй, комп'ютерних програм, телекомунiкацiйних протоколiв i т. п., а з iншої, служить основним засобом мiжособистiсних взаємин, постiйно виникаючи, видозмiнюючи i трансформуючись в процесi переходу вiд однiєї людини до iншої. У такий спосiб iнформацiя одночасно визначає i соцiокультурне життя людини i його матерiальне буття. У цьому, на нашу думку, i складається принципова новизна прийдешнього суспiльства[3] . Існує безлiч концепцiй, що намагаються пояснити, чому в iсторiї усе вiдбувалося так, а не iнакше. Основними з них традицiйно вважаються "цивiлiзацiйна" (автори - Тойнбi, Данилевський) i "формацiйна" (знаменита "п’ятичленка" Маркса). Перша з них закладає в основу розвитку людського суспiльства соцiокультурнi типи, а друга - виробничо-господарськi вiдносини[4] . Фiлософи-автори концепцiї "iнформацiйного (постiндустрiального) суспiльства" так i не прийшли до єдиної думки про те, що первинно в їхнiй iсторичнiй концепцiї - духовна або матерiальна сфера. Це доводять цитати з Тоффлера i Ясперса. Основне розходження мiж поглядами Тоффлера i Ясперса полягає в тiм, що якщо останнiй вважає початком переходу до нової цивiлiзацiї свiдомiсть людей, що змiнилася, то перший думає моментом настання нової "хвилi" буття людини, яке змiнилося. Однак при всiм рiзноманiттi поглядiв на хiд iсторичного розвитку можна простежити ряд загальних характеристичних рис у всiх авторiв: 1. iсторiя пiдроздiляється на три основних глобальних етапи, що умовно можна назвати "сiльськогосподарський", "iндустрiальний" i "постiндустрiальний"; 2. розмежування мiж етапами проводиться по ознацi лежачих в основi розглянутої формацiї виробничих вiдносин чи взаємодiї людини з природою (вiдповiдно - через знаряддя, через машину чи технiку i через iнформацiю); 4. завершальним iсторичним етапом, що, на думку одних фiлософiв, уже наступив, а, на думку iнших, наступить у найближчому майбутньому, є "iнформацiйне суспiльство". Таким чином, можна помiтити, що по своїй сутi концепцiя розвитку iсторiї в авторiв "iнформацiйного суспiльства" набагато ближче до "формацiйної" теорiї, чим може показатися на перший погляд. Основна подiбнiсть полягає в приматi матерiальної сфери буття над духовною (за винятком Ясперса як фiлософа технiки), а основне розходження - у перiодизацiї[5] . На жаль, автори концепцiї "iнформацiйного суспiльства" (за винятком, мабуть, О. Тоффлера) не придiляли досить мiсця для розгляду питання про те, якi наслiдки його настання принесе для культурного життя людства. Це питання було спецiально розроблене лише Тоффлером у його книгах "Третя хвиля" i статтях про майбутнє працi. Саме тому умовиводу про культуру в новому суспiльствi ми будемо будувати багато в чому на пiдставi його робiт. "iнформацiйного столiття", основною задачею є максимально прискорити i спростити передачу iнформацiї мiж людьми i пiдвищити її "засвоюванiсть". Саме тому вона стандартизується i класифiкується для того, щоб якнайсильнiше прискорити процес обробки iнформацiйного потоку. Цей процес впливає на культуру подвiйно: з одного боку, максимально зближаються духовна i матерiальна сторони життя людини, тому що в культурi необхiдним чином присутнiй iнформацiйний елемент, що пiддається вищеописаним трансформацiям, а з iншого боку, вiдбувається рiзке розмежування емоцiйного й iнформацiйного аспектiв культури. Ми хотiли б бiльш докладно зупинитися на цих тенденцiях[6] . Зближення духовного i матерiального на ґрунтi iнформацiйного елемента культури iлюструється тоффлеровською "блип"-культурою. Справдi , вона не є в повному змiстi культурою, а служить винятково засобом передачi i прийому iнформацiї, яку традицiйно вiдносять до сфери культури. Так, двадцятисторiнковий переказ роману Толстого "Вiйна i мир" буде "блип"-iнформацiйною вижимкою цього роману. Очевидно, що людина, яка прагне до щирої культури, зовсiм не задовольниться коротким переказом сюжету, а постарається одержати емоцiйне задоволення, прочитавши роман для того, щоб насолодитися красами авторського стилю i точнiстю пропису характерiв[7] . Саме в цьому криється причина чiткого розмежування емоцiйного й iнформацiйного елемента культури. Це добре видно на прикладi живопису. Якщо ранiш картини художникiв-реалiстiв задовольняли обидвi цi потреби, то тепер їхнi функцiї рiзко розмежованi - креслення i карти суть iнформацiя, абстракцiонiстськi картини суть естетична насолода. Крiм того, нам хотiлося б вiдзначити, що культура нового суспiльства являє собою дуже неоднорiдну масу, тому що знаходиться в процесi формування, завершення якого варто чекати, по всiй очевидностi, до середини XXІ столiття. Представлення авторiв концепцiї "iнформацiйного суспiльства" про життя людини в новому соцiумi є дещо казковими й утопiчними. Такi iдилiчнi мрiяння i повiтрянi замки Дж. Мартiна i деяких iнших, не процитованих тут авторiв. Вони керуються iдеєю про те, що можна зробити людину щасливою, вирiшивши всi його матерiальнi проблеми, позбавивши вiд роботи i забезпечивши тривале дозвiлля. Як уже неодноразово було доведено, це зовсiм невiрна точка зору. Цiкаво буде розглянути буття людини в новому суспiльствi, розклавши його на окремi елементи[8] . Родина. Розпад класичної "нуклеарної" родини як "осередку суспiльства" на сьогоднi став реальнiстю. Єднiсть форми родини замiняється на рiзноманiття видiв шлюбу i спiльного проживання. Природнiсть цiєї тенденцiї очевидна, i, згiдно даним статистики, у США вже сьогоднi iншi форми шлюбу чисельно перевищують кiлькiсть "нуклеарних" родин. Що ж стосується виникнення "електронного котеджу", то тут ми не згоднi з Тоффлером. Книга була написана в 70-х роках, коли ставилася мета рятування вiд паперово-канцелярської працi, у зв’язку з чим робота переносилася на комп'ютер i вiддавалася на дiм. Зараз можна з упевненiстю стверджувати, що за 20 минулих рокiв цей процес повинний був прийти до логiчного завершення. І той факт, що цього не вiдбулося, пiдтверджує iдею про необхiднiсть особистого контакту людей для виконання бiльшостi видiв творчої, а iнодi i нетворчої роботи[9] . Дiти й освiта. Очевидно, що в даний час освiта перетерплює величезнi змiни, насамперед , у планi спецiалiзацiї, диверсифiкованостi й iндивiдуалiзацiї. Утопiчнi iдеї навчання по телевiзору залишилися нереалiзованими в силу малого практичного ефекту даного способу. Полiтичне, соцiальне i громадське життя. У цiй сферi ми цiлком згоднi з iдеями респондентного телебачення i реалiзацiї свободи слова через створення власних iнформацiйних банкiв, висловленими Дайзардом i Мартiном. Незважаючи на деяку утопiчнiсть спроб побудови "дiйсної" демократiї, подiбнi технiчнi нововведення служили б як мiнiмум надiйним захистом проти спроб тоталiтарного вiдродження. Проблеми сучасного свiту широко вiдомi: екологiя, локальнi вiйни, економiчна прiрва мiж Заходом i країнами "третього свiту" тощо. Іншого роду проблеми чекають нас при переходi до "iнформацiйного суспiльства" - такому, як його iдеалiзованно розумiють автори концепцiї. Ми вже практично з'ясували, що треба робити, але не завжди знаємо як - тобто залишається вiдкритим питання технологiй. Крiм того, неясне питання про перебудову свiдомостi людей для нового типу мислення[10] . Що ж стосується проблем "iнформацiйного суспiльства", то тут декiлька глобальних причин є причиною бiльш дрiбних. Перша з них - принципова невизначенiсть сутностi iнформацiї, як матерiальної, так i з фiлософської точки зору. Інша - взаємодiя технiки i природи - чи є перша продовженням другої чи її антиподом. Нарештi, третя - взаємини технiки, iнформацiї i людини - чи повинна людина пристосовуватися до бурхливо зростаючого шквалу iнформацiї i стрiмко мiнливiй технiцi чи ж необхiдно загальмувати розвиток i пошукати iнший шлях. У принципi, питання про бюрократично-iнформацiйну систему i тотальний контроль є похiдними вiд цих трьох. Цi питання ще чекають своїх дослiдникiв. 2. Інформацiйний етап еволюцiї як закономiрнiсть розвитку цивiлiзацiйних систем Інформацiя, iз фiлософської точки зору, є особливим видом ресурсiв. Нафта, залiзна руда, iншi кориснi копалини видобуваються, вони є природною данiстю. Сировина - це "природнi дари", до яких докладалася праця з метою доставки їх до пункту вiдносно глибокої переробки. Матерiальнi об'єкти у виглядi засобiв виробництва є колишньою сировиною та водночас продуктом працi. Капiтал у грошовiй формi вже виступає як уособлення iнформацiї щодо прав власностi на певнi матерiальнi об'єкти-засоби виробництва (капiтал у цьому вiдношеннi може мати своїм предметом також i iнформацiю). Але сама iнформацiя як предмет та результат виробництва з'являється нi звiдки (її виникнення наука може тiльки констатувати через трудовитрати). Вона створюється людиною, споживається та фетишизується нею[11] . до матерiальних засад добробуту - їй завжди буде потрiбною їжа, одяг, примiщення, тепло. До складностi проблеми додається й те, що органiчно необхiдний iнформацiйний вмiст мали й попереднi соцiально-економiчнi формацiї. Революцiя у сприйняттi цiнностей вже мала мiсце. Логiка економiчних процесiв пiдкоряє логiку аграрного та примiтивного ремiсництва, а не навпаки. Країна, яка забезпечує себе продуктами харчування та гончарними виробами, одягом, та не виробляє високотехнологiчної продукцiї, приречена на зубожiння[12] . Сучаснi ж вияви глобалiзацiї iз вмонтованим в її механiзми перерозподiлом продукту можуть призвести до того, що навiть "харчова самодостатнiсть" внаслiдок глобального перерозподiлу продукту може перетворитися на голод. Цi факти та положення дiстають безлiч пiдтверджень щоденно. Отже, зробимо висновок: не зважаючи на абсолютну цiннiсть, функцiонально виробничi системи та продукти аграрно-ремiсничого господарювання за умов високорозвиненого iндустрiального способу виробництва є допомiжними, другорядними. "зародки майбутнього" не одразу перетворюються на функцiональнi домiнанти. Наприклад, навiть iнформацiйнi технологiї, що одразу сприймались як носiї прогресу, певний час вiдiгравали допомiжну функцiю. Адже протягом 70-х та 80-х рокiв високi технологiї застосовувались у першу чергу для здешевлення виробництва матерiальних благ, а iнформацiйний сектор ще не став основою постiндустрiальних економiк. темпами, а стрибкоподiбну. Такими стрибками постають технологiчнi революцiї. Як було з'ясовано, iсторiї вже вiдомi такi революцiї, зокрема революцiя, для якої "до" - це культура аграрного виробництва та соцiального укладу, а "пiсля" - епоха iндустрiалiзму. Ось про подiбну революцiю, але вже про замiну на рiвнi системовизначальних взаємних зв'язкiв цiнностей матерiальних на цiнностi iнформацiйно-духовнi, йдеться сьогоднi. Вiдтак, сьогоденна революцiя є навiть бiльш радикальною, оскiльки її наслiдки надають прогресу таких рис, якi не просто створюють нову якiсть суспiльного життя, але вочевидь змiнюють саму природу мiжлюдських стосункiв та саму людину[13] . Можна констатувати, що в сучасному свiтi, як нiколи ранiше, iнформацiя як цiннiсть у соцiально-економiчному розумiннi активно (але, звичайно, частково) витiсняє iз системи цiнностей тi з них, якi мають виражену матерiальну природу. Як писав Е. Тоффлер, "наприкiнцi 50-х - на початку 60-х рокiв лише незначна частина футурологiв у США та Європi передрiкала перекид значної частини зайнятих вiд фiзичної працi до розумової, або до роботи, яка пов'язана з людським фактором", але "з тих часiв вiдбувся радикальний зсув вiд фiзичної працi до роботи у сферi послуг та суперсимволiчної дiяльностi", який "набув драматичного та незворотного характеру"[14] . Слiд особливо уточнити, що суспiльну цiннiсть становить не тiльки i навiть не стiльки "чиста" iнформацiя, що зберiгається на тих або iнших носiях. Цiннiстю є квалiфiкацiя, вмiння, таланти людей, їхня, так би мовити, "iнформованнiсть". Вiдповiдно до експертних оцiнок, сукупне нацiональне багатство всiх країн свiту оцiнювалося у 550 трлн. дол., з яких бiльше половини формувалося за рахунок людського капiталу - 365 трлн. дол., в той час як на вiдтворюваний та природний капiтал припадало вiдповiдно 95 та 90 трлн. дол. вiдповiдно[15] . Звичайно, будь-який "пiдрахунок багатства" є умовнiстю, кiнець-кiнцем, головнi цiнностi взагалi не мають грошового вираження, а значна частина цiнностей не пiддається достовiрнiй технiчнiй оцiнцi. Втiм, показовим є факт "субстанцiйного переносу" основної "цiннiсної маси": вона концентрується не у сферi матерiального, а в сферi духовно-ментального. І це - не зважаючи на те, що фiзичнi носiї цiєї "цiннiсної маси" - люди - мають, так би мовити, нетривалий функцiональний термiн - близько чотирьох десятилiть пiсля здобуття базової (шкiльної та унiверситетської) освiти, не враховуючи того, що велика частина знань до людини приходить iз роками, навiть десятилiттями практики. факт того, що збiльшується вага iнформацiйної компоненти, означає вiдносне зменшення компоненти матерiальної. І якщо екстраполювати тi тенденцiї, дiя яких стає очевидною зараз, можна припустити, що дедалi виразнiшою буде ситуацiя, за якої людина переходить на iнформацiйний тип економiчного спiлкування iз зовнiшнiм свiтом, соцiумом. Людина спiлкується з iнформацiйним простором, який дає вiдповiдi на питання про рiвень та характер попиту, суспiльну цiннiсть трудового внеску iндивiдiв. Утiм, подiбне спiлкування виходить далеко за межi цiнностей господарських. Воно накладає дедалi бiльший вiдбиток на всю систему соцiально-економiчних вiдносин, парадигму культурного розвитку, саму людину[16] . Вiдбувається дедалi бiльше вираження iнформацiйних цiнностей, питоме зниження матерiальних цiнностей у спектрi економiчних iнтересiв людини. І причому сказане слiд вiднести не тiльки до теперiшнього та майбутнього часу, а й до всiєї еволюцiї суспiльно-господарських вiдносин[17] . "iнформацiйнiсть" справляє враження найбiльш влучної його характеристики. Очевидно, що пiзнiше, вже пост фактум, коли наше "тепер" та "майбутнє" стане таким "минулим", до якого вже можна пристосовувати методи iсторико-компаративного аналiзу, буде сформульоване краще розумiння сутностi того, що вiдбувається зараз та буде вiдбуватися потiм. Це "краще розумiння" напевне узагальнить соцiальнi, духовно-ментальнi риси суспiльного життя, якi або важко чи навiть неможливо збагнути сьогоднi, або просто не варто спробувати деталiзувати, оскiльки це неминуче викличе диспути в дусi наукової фантастики та наївної футуристики. Але на цьому етапi нам видно передусiм ресурсний аспект суспiльної еволюцiї, так само як це траплялось i ранiше. Згадаймо старi визначення колись "нових часiв" як "доба хiмiї", "ядерна доба" тощо. Цi визначення вже вийшли з активного обiгу та iз плином часу також здаються наївними, але ми приреченi на наївнiсть, якщо намагаємося сказати щось про майбутнє. Бiльше того, певнi суспiльнi цiнностi можуть поставати в якостi детермiнант розвитку й вилучатися з обiгу в тому або iншому розумiннi не один раз. Так, привабливiсть золота є для людини, фактично, одвiчною. Цю привабливiсть уже на пiзнiх етапах розвитку як свою базову цiннiсть сприйняв, як вiдомо, меркантилiзм. І можна сказати, що золото - це свого роду символ прив'язки людини до уречевлених цiнностей, яка наражається на об'єктивнi тенденцiї iнформатизацiї та дематерiалiзацiї критерiїв статку. Але траплялися перiоди, коли золото (нехай i штучно) вилучалося iз системи суспiльних цiнностей. Скажiмо, у Спартi задля гарантування рiвностi як передумови стабiльностi мiлiтаризованого суспiльства iснувала система заборон на ввезення до країни золота та срiбла. Інформатизацiя (технiчно - у виглядi масової комп'ютерiзацiї та проникнення мережi Інтернет практично в усi сфери суспiльної, побутової дiяльностi людини), яка приводить до створення особливого iнформацiйного поля, постає Інструментом, субстанцiєю та навiть цiллю прогресу. Вона ж уособлює змiну субстанцiї вiдтворення, поступове зростання ваги "чистих знань". Вiдтак, iнформатизацiя докорiнно змiнює сутнiсть багатьох виробничих, економiчних процесiв[18] . зовнiшнiм рушiєм прогресу виступала логiка iндивiдуального прибутку, насправдi рух уперед все одно базувався на цiлях максимiзацїї. Фактично презюмувалося, що iнститути та iнструменти перерозподiлу так або iнакше вирiшать задачi iндивiдуально-кланового характеру (задовольнять права власникiв). Лише починаючи зi старту iнформацiйної доби, на зламi тисячолiть, характер ресурсоспоживання, екологiчнi, геологiчнi, бiологiчнi, етичнi наслiдки переробки ресурсiв спочатку ледь помiтно, але дедалi бiльшою мiрою перетворюються на домiнуючу систему мотивацiй. Це перетворення лише незначною мiрою корениться у сферi морального. Доводиться визнати, що в ньому значно менше вiд прагнення до вiдповiдальностi, нiж нам у спробi подивитися на долю людства та планети хотiлося б бачити. Вирiшальний стимул тут iнший: жахливою альтернативою екологiзацiї, гуманiзацiї господарювання та ресурсоспоживання є загибель бiосфери та людства як її елемента. Найбiльш змiстовне вираження iнформацiйної епохи суспiльного виробництва пов'язано зi зростанням значення iнформацiї як об'єкта економiчної цiнностi порiвняно зi значенням матерiальних цiннiсних носiїв. Фактично можна простежити тенденцiю, яка веде до принципово нової ситуацiї в суспiльному подiлi працi. Член суспiльства здiйснює свiй внесок у суспiльний добробут, передаючи в загальне користування певний iнформацiйний продукт вiн отримуючи зумовленi суспiльне або (поки що) ринковими механiзмами засоби задоволення iндивiдуальних потреб (зрозумiло, iз дедалi бiльш вираженим iнформацiйним вмiстом). Отже, йдеться про спiлкування iндивiда iз загальним iнформацiйним банком, який за участi iнших iндивiдiв i постає уособленням визнавальної та соцiально-регулятивної функцiї суспiльства, джерелом рiшень про суспiльне визнання трудового внеску людини[19] . 3. Передумови розвитку iнформацiйного суспiльства в Українi науковий, свiтоглядний внесок так само важливий для реалiзацiї проекту iнформацiйного суспiльства, як i внесок iнших нацiй. І головна роль в органiзацiї цього процесу повинна належати громадським органiзацiям, суспiльнiй iнiцiативi й українським органам державного управлiння. Інформацiйне суспiльство - термiн, що характеризує системнi змiни в соцiальнiй, економiчнiй, полiтичнiй, правовiй, культурнiй структурi суспiльства. Саме в силу масштабностi i глибини необхiдних змiн здiйсненi вони можуть бути тiльки при активному сприяннi органiв державного управлiння[20] . Науково-дослiдна, виробнича, комерцiйна i просвiтницька дiяльнiсть у вiдношеннi як iнформацiйного суспiльства в цiлому, так i впровадження Інформацiйних технологiй (ІТ) зокрема , вимагає насамперед системного пiдходу. Крiм того, зусилля в цьому напрямку повиннi бути якщо не строго централiзованi, то, принаймнi, координуємi з єдиного "вузла зв'язку", який, у свою чергу, повинний кореллювати свою дiяльнiсть вiдповiдно стандартам, правилам i стратегiї глобальної структури iнформацiйного суспiльства. Цей момент дiйсно важливий, вiн визначається глобальним, усе охоплюючим характером самої концепцiї iнформацiйного суспiльства[21] . до загальної концепцiї розвитку ІТ в Українi. Але нацiональна стратегiя формування iнформацiйного суспiльства не може бути вироблена без активного дiалогу фахiвцiв найрiзноманiтнiшого профiлю, i обов'язково - представникiв виробничих i бiзнес-структур, що займаються безпосередньо розробкою, сервiсом i поширенням ІТ. І хтось їх повинний зiбрати i забезпечити зв'язок мiж собою i з мiжнародними структурами. Своєчаснiсть якнайшвидшої iнституцiональної органiзацiї дiяльностi, що стосується iнформацiйного суспiльства, визначається, крiм загальних економiчних i соцiально-полiтичних причин, i Окiнавською Хартiєю щодо Глобального Інформацiйного Суспiльства, прийнятою на останнiм засiданнi Великої вiсiмки. Зокрема, у Хартiї вказується на те, що країни, якi розвиваються, що будуть не в змозi не вiдставати вiд темпу вiдновлення ІТ, позбавляться можливостi бути повноправними учасниками iнформацiйного суспiльства i свiтових економiчних процесiв. Пiдкреслюється надзвичайна важливiсть для країн, що розвиваються, обрання власного шляху побудови iнформацiйного суспiльства, вироблення послiдовної нацiональної стратегiї в цьому питаннi. Члени Великої вiсiмки у своїй Хартiї заохочують дiяльнiсть мiжнародних фiнансових установ (ІFІ), включаючи Багатобiчнi банки розвитку (MDB), особливо Свiтовий Банк, спрямовану на формулювання i здiйснення нацiональних програм по формуванню iнформацiйного суспiльства[22] . Також вiдзначається важлива роль у цьому вiдношеннi Мiжнародного Союзу Телезв'язку (ІTU), Конференцiї Органiзацiї Об'єднаних Нацiй по Торгiвлi i Розвитку (UNCTAD), Програми Розвитку Органiзацiї Об'єднаних Нацiй (UNDP), iнших мiжнародних форумiв. Їхня дiяльнiсть сприяє як проведенню нацiональної полiтики, спрямованої на розширення застосування ІТ, змiцнення соцiальної єдностi, розвиток людських ресурсiв i забезпечення освiтнiх програм в областi ІТ, так i пiдвищенню конкурентноздатностi нацiональних економiк. Окремої уваги заслуговує вiдношення Великої вiсiмки до неурядових органiзацiй, роль, що придiляється їм у Хартiї. Остання вiдзначає їхню унiкальну здатнiсть охоплювати самi вiддаленi регiони, значний корисний внесок у розвиток людських ресурсiв нацiї i свiтового спiвтовариства. iнформацiйного суспiльства, настiльки масштабнi, i в той же час вимагають настiльки ретельної роботи на мiсцях, що дрiбний i середнiй бiзнес, а також неурядовi органiзацiї незамiннi. Особливо це стосується гуманiтарних структур, оскiльки, як i будь-якi технологiї, ІТ не нейтральнi, i проблеми їхнього застосування мають соцiальну, а не технiчну природу. Тому нарiжним каменем при побудовi iнформацiйного суспiльства повиннi бути соцiальна прийнятнiсть i соцiальна пiдтримка, вiдповiднiсть потребам людей[23] . iнформацiйного суспiльства, розвиток вiдкритого дiалогу мiж усiма групами, якi залученi в його формування. Необхiдно виявити потреби i чекання громадян у вiдношеннi iнформацiйного суспiльства i продемонструвати розумiння шляхiв їхньої реалiзацiї. Рiшення саме цiєї задачi повинне здiйснюватися зусиллями рiзних асоцiацiй, суспiльних об'єднань, науково-дослiдних i iнших неурядових структур при активнiй пiдтримцi засобiв масової iнформацiї. ЗМІ, як надзвичайно залежний вiд дотримання соцiальних свобод iнститут, тим бiльше зацiкавленi у затвердженнi цiнностей iнформацiйного суспiльства. Адже вiдмiтною ознакою iнформацiйного суспiльства є свобода доступу до iнформацiї i свобода її поширення. зрощування бюрократiї з неефективними монополiстичними структурами, ставить заслiн деградацiї господарства i корупцiї[24] . на свiтовому ринку з усiма наслiдками, що звiдси випливають, для економiки, соцiальної сфери, науки, культури й освiти. В умовах iнтенсивного використання глобальних мереж виникають новi форми культурної агресiї з боку найбiльш розвитих країн у вiдношеннi менш розвитих, з'являється небезпека втрати цiлими спiвтовариствами своєї культурної i нацiональної самобутностi, включаючи самобутнiсть мовну, вiдбувається нав'язування споживчих переваг i смакiв в iнтересах вузької групи транснацiональних компанiй-виробникiв i iн[25] . Ефективнi методи протидiї цiй i iншiй небезпекам iнформацiйного столiття, як i у випадку захисту нацiональних виробникiв, лежать не в областi вiдгородження себе вiд глобального iнформацiйного простору, а в сферi розвитку власної повноцiнної участi у формуваннi цього простору. самостiйним суб'єктом Глобального Кiберпростiру. Висновок Ресурси iнформацiйного суспiльства – iнформацiя, знання та iнформацiйно-комунiкацiйнi технологiї – найбiльш вдало та цiлiсно характеризують його природу. Протягом останнiх рокiв сформувались новi поняття, процеси, взаємини, проблеми. В результатi iндустрiальний шлях вже не може бути прiоритетним для держави в сучасних умовах розвитку. В iншому випадку така держава опиниться осторонь глобальних процесiв розвитку у наступнi 10–15 рокiв, стане вiдмежованою вiд решти свiту. В контекстi аналiзу переходу суспiльства вiд життєдiяльностi в iндустрiальнiй добi до iснування в умовах iнформацiйної доби, результати дослiдження свiдчать про те, що фундаментальним компонентом є формування iнформацiйної свiдомостi. Метаiдеологiя iнформацiоналiзму дає можливiсть не лише якомога повнiше описати та пояснити наявнi процеси, а й диктує, в силу своїх стимулюючих якостей i мобiлiзацiйної функцiї, певний метадискурс стратегiї суспiльного розвитку. У цьому процесi створення та впровадження адекватних соцiально-економiчних та полiтичних методiв iнтереси демократичних елiт, а також iдеологiчнi системи (в межах моделi метаiдеологiї розвитку) стають комплементарними i взаємопов’язаними структурними елементами як їхнiй iдейно-полiтичний компромiс (закрiплений на теоретичному рiвнi у рамках метаiдеологiї iнформацiоналiзму). В iнформацiйному суспiльствi iнформацiоналiзм визначає та упорядковує (у суспiльному контекстi загалом) кожну конкретну конфiгурацiю полiтичних концептiв, в основному взаємодiючи та впливаючи на ключовi концепти тiєї чи iншої системи цiнностей. Інформацiя завдяки своїй пiдставовiй плюралiстичностi, знiмає негативнi аспекти “асиметричностi” полiтичних iдеологiй (яка повертає нас до суперечностей та конфронтацiї мiж ними), утверджуючи дiалог систем полiтичних iдеологiй у суспiльствi. Саме в такий спосiб стає можливим не занедбати або не втратити жодну iз суспiльних цiнностей (важливих для функцiонування та розвитку суспiльства). Саме таким чином стає реальною можливiсть не втратити жодну iз суспiльних цiнностей, що є важливими для функцiонування та розвитку суспiльства. Саме так, на думку автора, iдеологiї стають взаємодоповнюючими, зберiгаючи при цьому цiлiснiсть контексту iснування суспiльства, вiдповiдним розумiнням i поясненням головних, нагальних проблем його буття, цiлей та стратегiй. Такий пiдхiд потрiбно розглядати як фундамент полiтичного консенсусу суспiльних елiт у площинi практичної полiтики та фактичного функцiонування полiтичних систем, правомочностi яким в сучасному свiтi надає демократiя. Полiтична, соцiальна та економiчна складовi концепцiї iнформацiйного суспiльства вiдображають реальний вплив переваг суспiльства нового типу на практично всi сфери життєдiяльностi сучасної людини, а також дозволяють усвiдомити, що концепцiя iнформацiйного суспiльства є ефективною та сучасною альтернативою iндустрiальному типу розвитку. Інформацiйна демократiя, iнформацiйна iнфраструктура, унiверсальний доступ до освiтнiх та iнформацiйних ресурсiв – сучаснi поняття, якi комплексно пiдтверджують практичнi переваги використання iнформацiйно-комунiкацiйних технологiй задля розвитку. правлячої елiти окремих держав щодо побудови iнформацiйного суспiльства. Мiжнародний досвiд переконливо свiдчить, що: · у процесi побудови iнформацiйного суспiльства беруть участь усi зацiкавленi сторони; · працюючи над спiльною iдеєю, кожен учасник процесу розумiє значення власного внеску у суспiльне благо, покращення благоустрою держави; · формується суспiльне усвiдомлення прiоритетностi спiльної справи, її короткостроковi та довгостроковi перспективи як для розвитку держави, так i для вирiшення глобальних проблем; · процес побудови iнформацiйного суспiльства на принципах рiвностi, прозоростi, диспозитивностi, взаєморозумiння та конструктивної спiвпрацi поступово перетворюється у нацiональну iдею, чинник, здатний об’єднати всiх свiдомих громадян, навiть представникiв рiзних поглядiв, орiєнтацiй, партiй, рухiв тощо. Затвердження нацiональної стратегiї розвитку iнформацiйного суспiльства та реалiзацiя положень її плану дiй, а також здiйснення поетапного iнституцiйного забезпечення розвитку iнформацiйного суспiльства в Українi повиннi стати ключовими напрямками державної полiтики на шляху переходу українського суспiльства до життєдiяльностi в умовах iнформацiйного устрою, використання iнформацiйно-комунiкацiйних технологiй у всiх сферах життя. Зважаючи на розвиток глобальних процесiв останнього десятилiття, внутрiшнi реалiї соцiально-економiчного розвитку України, а також її мiжна­роднi позицiї та прiоритети, автор вважає шлях побудови iнформацiйного суспiльства найбiльш оптимальним для змiни стратегiчних орiєнтирiв державної полiтики на iнформацiйний тип розвитку, пiдвищення рiвня добробуту громадян, покращення показникiв конкурентоздатностi держави, прискорення iнтеграцiї України у європейське та свiтове спiвтовариства. 1. Алексеев В. Р. Время действий – пришло // Телеком. Коммуникации и сети. – 2004. – № 4. – С. 22-25. 3. Бортко Г. Н. Национальные стратегии информационного общества: преимущества и условия реализации в Украине // Информационное общество. – 2004. – № 2. – С. 25-29. 4. Вєсєлков Р. С. Проблема iнформацiйно-технологiчного розвитку Європи //Актуальнi проблеми клiнiчної, експериментальної та профiлактичної медицини. Роздiл “Гуманiтарнi науки”. Матерiали всеукраїнської науково-практичної конференцiї студентiв та молодих вчених. – 2002. – С. 29-30. конференцiї студентiв та молодих вчених. – 2001. – З. 28-29. 6. Дюжев Д. В. Інформацiйне суспiльство: соцiально-правовi аспекти суспiльного розвитку // Наука. Релiгiя. Суспiльство. – Донецьк: 2004. – № 1. – З. 116-122. 7. Дюжев Д. В. Фiлософське значення концепцiї ноосфери //Актуальнi проблеми клiнiчної, експериментальної та профiлактичної медицини. Роздiл “Гуманiтарнi науки”. Матерiали всеукраїнської науково-практичної конференцiї студентiв та молодих вчених. – 2001. – С. 19-20. 9. Колодюк А. В. Теоретичне обґрунтування поняття та виникнення iнформацiйного суспiльства // Борисфен. – 2004. – № 11. – С. 18-19. 10. Колодюк А. В. Цифровий розподiл – нова форма соцiального розмежування в умовах глобалiзацiї //Вiсник Державної академiї керiвних кадрiв культури i мистецтва. – 2004. – № 4. – С. 124-129. 11. Марчук Н. В. Інформацiйна цивiлiзацiя: соцiальнi риси вiртуального феномена // Наука. Релiгiя. Суспiльство. – Донецьк: 2003. – № 4. – З. 209-214. 12. Нiколаєнко О. О. Структура прогресу: оцiнка розвитку полiпараметричних систем // Актуальнi проблеми клiнiчної, експериментальної та профiлактичної медицини. Роздiл “Гуманiтарнi науки”. Матерiали всеукраїнської науково-практичної конференцiї студентiв та молодих вчених. – 2002. – С. 20-21. 13. Петренко К. С. Вiртуальна реальнiсть: проблема концептуального потенцiалу // Наука. Релiгiя. Суспiльство. – Донецьк: 2003. – № 3. – С. 226-231. 14. Проценко П. П Проблематика переходу до iнформацiйного суспiльства // Полiтичний менеджмент. – 2004. – № 6(9). – С. 129-137. 15. Тоффлер Э. Метаморфозы власти. – М.: ООО «Издательство АСТ», 2003 – 669 с.; с. 98 16. Шаповал О. В. Розробка нацiональних стратегiй iнформацiйного розвитку – прiоритет сучасностi // Нова парадигма. – Випуск 38. – К., 2004. – С. 166-172. [1] Колодюк А. В. Теоретичне обґрунтування поняття та виникнення iнформацiйного суспiльства // Борисфен. – 2004. – № 11. – С. 18. [2] Зощенко О. В. Інформацiйне суспiльство: ознаки i динамiка // Інтелект. Особистiсть. Цивiлiзацiя: Тематiчнiй збiрник наукових праць iз соцiально-фiлософських проблем. – Донецьк: ДонДУЄТ, 2004. – № 3. – с. 72 [3] Зощенко О. В. Інформацiйне суспiльство: ознаки i динамiка // Інтелект. Особистiсть. Цивiлiзацiя: Тематiчнiй збiрник наукових праць iз соцiально-фiлософських проблем. – Донецьк: ДонДУЄТ, 2004. – № 3. – с. 72 [4] Там само. – с. 73 [5] Зощенко О. В. Інформацiйне суспiльство: ознаки i динамiка // Інтелект. Особистiсть. Цивiлiзацiя: Тематiчнiй збiрник наукових праць iз соцiально-фiлософських проблем. – Донецьк: ДонДУЄТ, 2004. – № 3. – с. 73 [6] Проценко П. П Проблематика переходу до iнформацiйного суспiльства // Полiтичний менеджмент. – 2004. – № 6(9). – С. 129-137. [7] Там само – с. 130 [9] Дюжев Д. В. Інформацiйне суспiльство: соцiально-правовi аспекти суспiльного розвитку // Наука. Релiгiя. Суспiльство. – Донецьк: 2004. – № 1. – с. 116. [10] Дюжев Д. В. Інформацiйне суспiльство: соцiально-правовi аспекти суспiльного розвитку // Наука. Релiгiя. Суспiльство. – Донецьк: 2004. – № 1. – с. 116. [11] Колодюк А. В. Теоретичне обґрунтування поняття та виникнення iнформацiйного суспiльства // Борисфен. – 2004. – № 11. – С. 18. [12] Там само. – с. 18 [14] Тоффлер Э. Метаморфозы власти. – М.: ООО «Издательство АСТ», 2003 – 669 с.; с. 98 науково-практичної конференцiї студентiв та молодих вчених. – 2001. – с. 29. [18] Проценко П. П Проблематика переходу до iнформацiйного суспiльства // Полiтичний менеджмент. – 2004. – № 6(9). – С. 134. [20] Шаповал О. В. Розробка нацiональних стратегiй iнформацiйного розвитку – прiоритет сучасностi // Нова парадигма. – Випуск 38. – К., 2004. – С. 166 [22] Бортко Г. Н. Национальные стратегии информационного общества: преимущества и условия реализации в Украине // Информационное общество. – 2004. – № 2. – С. 25. [23] Бортко Г. Н. Национальные стратегии информационного общества: преимущества и условия реализации в Украине // Информационное общество. – 2004. – № 2. – С. 25. [24] Алексеев В. Р. Время действий – пришло // Телеком. Коммуникации и сети. – 2004. – № 4. – С. 22. [25] Вєсєлков Р. С. Проблема iнформацiйно-технологiчного розвитку Європи //Актуальнi проблеми клiнiчної, експериментальної та профiлактичної медицини. Роздiл “Гуманiтарнi науки”. Матерiали всеукраїнської науково-практичної конференцiї студентiв та молодих вчених. – 2002. – С. 29