Змiна суспiльства i її тлумачення
У суспiльствi постiйно вiдбуваються змiни, як соцiальнi, так i культурнi. Соцiальна змiна означає процес, у ходi якого спостерiгаються значнi змiни структури й дiяльностi якоїсь соцiальної системи. У результатi виникають новi групи, а отже, i новий тип взаємодiї.
породжує соцiологiчнi проблеми, пов'язанi з необхiднiстю адаптацiї.
Теорiя вiдставання культури
Вiльям Ф. Огберн (William Ogbui-n, 1886-1959) довiв, що першорядним стимулятором соцiально-культурної змiни в iндустрiальних країнах є технiка. Технiка, на його думку, розвивається за своїми законами. Вона, начебто незалежна, змiнна величина, постiйнi варiацiї якої в ходi технiчного прогресу породжують напругу й тривалi процеси пристосування в iнших секторах суспiльства. Однак у цiлому в суспiльствi iснує гiпотетичний стан рiвноваги, що визначається в кожний момент по вiдповiдному цьому моментi стану технiки.
Тому що технiчний розвиток постiйно й швидко йде вперед, може трапитися так, що процес, що бiльше займає тривалий час, адаптацiї в iнших областях не досягає вiдповiдного рiвня до цього моменту. Тому можна говорити про «вiдставання культури» у порiвняннi з технiкою. Наприклад, правила й норми вуличного руху входять у практику, як правило, набагато пiзнiше, нiж виникає нова обстановка руху, обумовлена новим рiвнем технiки.
бомби («батьком» якої, як вiдомо, уважається Р. Оппенгеймер). Без великої натяжки можна припустити, що навряд чи цi вченi зупинили б свої експерименти, якби навiть могли передбачати, до яких трагiчних наслiдкiв приведе їхнє вiдкриття в майбутньому. Наукову думку, технiчний прогрес зупинити неможливо, i справа етики й моралi, тобто «культури» взагалi, використовувати технiчнi досягнення позитивно.
Теорiя «культурного вiдставання», запропонована В. Огберном, показує, що культурнi цiнностi й норми мiняються незрiвнянно повiльнiше, нiж вiдбувається технiчний прогрес. Однак i технiка не iснує поза суспiльством як щось зовсiм не залежне вiд нього або варте над ним (порiвн. iдею «технократiї»). Процес адаптацiї мiж суспiльством i технiкою - двостороннiй.
Істотнi соцiальнi змiни як у технiку, так i в культурi - ментальнiй сферi - приводять до змiни типу суспiльства в цiлому.
Вiд суспiльства традицiйного до суспiльства, керованому ззовнi
Існує кiлька класифiкацiй суспiльства, заснованих на рiзних критерiях. Наприклад, дихотомiя Э. Дюркгейма пропонує вважати суспiльством «механiчну й органiчну солiдарнiсть»; Ф. Тенис увiв у соцiологiю поняття «Gemeinschaft» (гемейншафт) i «Gesellschaft» (гезельшафт), на яких стоїть протиставлення суспiльств.
Дослiджуючи вплив рiзних релiгiй на суспiльство, i особливе значення протестантської етики для розвитку капiталiзму, М. Вебер (М. Weber) пiдкреслював, що поява iндустрiальних суспiльств iз надр аграрних з'явилося насамперед результатом змiни моральних норм i актуалiзацiї таких достоїнств, як стараннiсть, почуття боргу, працьовитiсть i моральна чистота. Реформатор Мартiн Лютер (1483-1546) i його послiдовник Жан Кальвiн (1509-1564) (по iм'ю якого назване один з релiгiйних напрямкiв - кальвiнiзм), пiдкреслювали цi риси як достоїнства, що гарантують економiчний i суспiльний успiх на землi й вiчнiсть пiсля смертi.
На цих дослiдженнях базується й дефiнiцiя Давида Рисмана (1953) (David Riesman), що включає в себе також i аналiз виробництва як матерiальної бази суспiльства. Його теорiя мiстить два найважливiших аспекти: специфiка виробництва в рамках рiзних культур i демографiчний фактор.
Прогрес, що вiдбувся в XVIII столiттi, у науцi, особливо в природознавствi, i викликане цим полiпшення охорони здоров'я, харчування й житлових умов понизили смертнiсть. За цим, через якийсь час, пiшов спад народжуваностi. У результатi взаємодiї цих демографiчних факторiв утвориться такий феномен, як «сила населення». Якщо «силу населення» зобразити графiчно, то можна чiтко видiлити три рiвнi. Перший рiвень характеризує висока народжуванiсть i висока смертнiсть. На третьому рiвнi обоє фактора низки. Середнiй рiвень вiдбиває нестабiльний перiод змiн.
1. Традицiйне суспiльство, у якому поводженням iндивiдiв управляють традицiйнi цiнностi. 2. Суспiльство, кероване зсередини, у якому поводженням iндивiдiв управляють особистi цiнностi. 3. Суспiльство, кероване ззовнi, - у якому iндивiд оцiнює й направляє свою дiяльнiсть iз оцiнкою, що виходить вiд «стороннiх», наприклад колег, друзiв, сусiдiв, або орiєнтуючись на загальноприйняту думку.
або не задовольняти iндивiда, але вiн практично не має вибору: вiн повинен надходити так, як запропоновано традицiєю.
Суспiльство, кероване зсередини, актуалiзує iндивiдуальнiсть, самостiйнi рiшення, власну точку зору. Таке поводження характерно особливо для перiоду активного економiчного життя, для стадiї iндустрiалiзацiї, при пiдвищеннi соцiальної мобiльностi. Перехiдний перiод вiдрiзняється вiдсутнiстю твердих норм, i тому «керований зсередини» людина повинен шукати опору в собi самому й у тих цiнностях i нормах, якi були засвоєнi їм у процесi соцiалiзацiї.
але суспiльнi проблеми виникають, швидше за все, через труднощi збуту й навiть надвиробництва. У перiод економiчного росту й у виробництвi й сферi послуг з'являються новi професiї й новi групи працiвникiв. Слiдом за цим формуються новi громадськi органiзацiї, профспiлки, асоцiацiї та iн. Суспiльству необхiдна швидка адаптацiя до знову виникаючих ситуацiй.
в соцiалiзацiї, уже не гарантує успiху, для його досягнення iндивiд повинен ураховувати зовнiшнi обставини й пристосовуватися до них. Корегуючи своє поводження, iндивiд повинен звертати увагу на думку членських i референтних груп, до яких вiн належить. При цьому вiн заново привласнює колективне поводження, одержуючи ззовнi його норми й моделi.
Професiю тепер вибирають не тiльки за традицiєю або за власним бажанням, але й за допомогою iнституцiональної професiйної орiєнтацiї. Наприклад, у школах є спецiальний предмет «Професiйна орiєнтацiя», i навiть у самому маленькому мiстечку iснує спецiальна установа, що значить «бiржа працi», де працюють фахiвцi, що допомагають людям одержати нову квалiфiкацiю й знайти своє мiсце «у робiтнику ладу».
Типологiя Д. Рисмана дає подання про перехiд суспiльства з досить статичного аграрного рiвня до iндустрiального й, нарештi, до постiндустрiального, котрий характеризують прискорюванi змiни. Викладенi в типологiї стадiї розвитку виявляють iстотнi риси цих змiн.
Американський соцiолог Данiель Белл (1974) (Daniel Bell) увiв у вживання поняття «постiндустрiальне суспiльство», що (поняття) позначає, що суспiльство перейшло на стадiю тертиарних промислiв i що в сферi послуг зайнято не менш 50% працюючого населення. США досягли цього в 1960 роцi.
Постiндустрiальне суспiльство здатне робити як аграрнi, так i промисловi продукти, набагато перевищуючи власнi потреби. Це - перiод надвиробництва, якому властиво максимальний розвиток маркетингу й послуг i до якого навiть прикладемо термiн «суспiльство сервiсного господарства».
На пiдставi дослiджень Д. Белла його послiдовниками складена таблиця, що представляє суспiльно-економiчнi фази й рiвень розвитку. Перед iндустрiальна фаза тут вiдповiдає згаданому ранiше аграрному суспiльству.
Видно, що постiндустрiальну фазу характеризують, крiм послуг, спрямованiсть у майбутнє, мiжособистiсна комунiкацiя, бiльша роль наукових дослiджень, так само як i теоретичних знань i освiта.
Через використання принципово нової технологiї постiндустрiальне суспiльство стали називати також i «iнформацiйним суспiльством», у якому «розумова технологiя», iнформацiя, i обробка знань займають все бiльше й бiльше мiсце. Пiдвищення ролi знань пiдвищило й престиж освiта в суспiльствi. Уже до постiндустрiальної стадiї говорилося про «суспiльство освiта», пiзнiше цей термiн придбав новий вiдтiнок - «освiта»
Інформацiйне суспiльство
На тлi основного поняття «суспiльство знань» iснує iдея, що знання можна робити, перемiщати, продавати й купувати як будь-який iнший продукт. Ця думка була висловлена в 1962 роцi американським економiстом Фритсом Меклапом (Fritz Machiup). 10 рокiв через неї розвила японська дослiдницька група, керована Ионейи Масудой (Yoneji Masuda). У цьому дослiдженнi викладається iдея про те, що прiоритет виробництва iнформацiйних цiнностей над виробництвом матерiальних є пусковою силою розвитку й формування сучасного суспiльства.
яких здобувається, обробляється й зберiгається iнформацiя. Причому передача iнформацiї можлива як з однiєї обчислювальної машини в iншу, так i «споживачам», тобто всiм, нужденним у цiй iнформацiї (Т. Аласойни, 1990) (T. AIasoini). Обчислювальна технiка вiдкрила новi можливостi для iнтеграцiї рiзних дiй i швидких виробничих рiшень. Експлуатацiю обчислювальної технiки можна вважати центральною рушiйною силою й «силою змiн» у сучасному суспiльствi. Визнано, що поява iнформацiйної обчислювальної технiки, заснованої на мiкропроцесорах, по сутi справи, позначає другу iндустрiальну революцiю, тому що нiколи ранiше машина не вирiшувала «розумових завдань».
Поняття «iнформацiйне суспiльство» часто критикувалося, особливо за ототожнення iнформацiї зi знаннями. На думку Ілкки Нiїнилуто (1984) (Ilkka Niiniluoto), замiсть iнформацiйного суспiльства варто було б говорити про «суспiльство автоматики й зв'язку». Перттi Хеманус (1984) (Pertti Hemanus) також висловлює побажання, щоб поняття «знання» розглядалося б як бiльше глибоке й диференцiювалося б вiд поняття «iнформацiя», тому що знання й iнформацiя виникають iз двох рiзних традицiй теорiї. Залишаючи трохи осторонь цю критику, ми можемо задовольнитися в нашiм викладi поняттями «iнформацiйне суспiльство» або «суспiльство знання».
Споживачiв обчислювальної технiки й працюючих у сферi знань стає усе бiльше й бiльше, i при цьому кожний зiштовхується з необхiднiстю освоєння нової технологiї, нового, удосконаленого iнформацiйного встаткування. Росте не тiльки економiчне значення iнформацiйного сектора, але i його соцiальне й полiтичне значення - але мерi того, як iнформацiя здобуває ключовi позицiї в рiзних сферах суспiльства. Термiн «iнформацiйне суспiльство» не гiпербола, оскiльки роль знання як вирiшального фактора розвиненого суспiльства стає усе бiльше очевидною.
можливiсть створення iнформацiйних мереж, банкiв даних i масового виробництва iнформацiї. Подiбна нова iнфраструктура характеризує сучасне суспiльство й стає його символом. Глобальнiсть i значущiсть комп'ютеризацiї й нової технологiї ще й у тiм, що вони створюють пiдстави для нової гармонiї мiж людиною й природою й контролю за станом природи. Це стосується, зокрема, контролю над промисловими викидами, а також нових методик по боротьбi iз забрудненням навколишнього середовища в цiлому. Інформацiйне суспiльство - це частково вiдповiдь на численнi проблеми iндустрiального суспiльства.
Сектор iнформацiї буде розширюватися як за рахунок розвитку встаткування й iнструментiв, так i за рахунок удосконалення матерiалiв для передачi iнформацiї. Це рiзнi засоби телекомунiкацiї, комп'ютери й iншi пристрої й механiзми, заснованi на електронiцi, телевiзiйнi, радiо - i звуковi прилади, вимiрювальнi установки, друкованi й множнi машини, а також кабелi, iнтегральнi схеми, папiр i iншi матерiали для печатки й т. д.
Наступнi фактори будуть мати особливо велике значення в майбутньому:
1. Мехатронiка.
2. Інновацiї в системi iнформацiї.
3. Новi промисловi матерiали.
4. Бiотехнiка.
5. Нова енергiя.
Мехатронiка означає сполучення механiки й електронiки. Це припускає розвиток i експлуатацiю iнформацiйної технiки й устаткування, зокрема використання роботiв.
Прогрес бiотехнiки повинен зiграти iстотну роль у розвитку харчової й хiмiчної промисловостi.
Пiд новою енергiєю мають на увазi в першу чергу сонячну енергiю, бiохiмiкати, акумулятори й батареї рiзного типу.
Нововведення в сферi iнформацiї неоцiненно важливi в нових ситуацiях, тому що вони можуть бути прикладенi практично до всьому й займають усе бiльше центральну позицiю. З iншого боку, слiд зазначити, що в сучасних умовах будь-якi зв'язки й взаємозалежностi загострюються й прогрес у якiйсь однiй областi негайно впливає на iншi областi й, таким чином, на сукупнiсть у цiлому. Наприклад, якщо в областi енергетичних рiшень i в iнформацiйному секторi вiдбувається нове зрушення, воно вiдбивається й на секторi основної сировини, i на виробничому процесi.
Розвиток iнформацiйного суспiльства можна розглядати й бiльш вузько - як внутрiшню змiну властиво сектора iнформацiї i як взаємну залежнiсть його частин. Розвиток устаткування й приладiв iнформацiї безпосередньо впливає на iншi частини iнформацiйного сектора й на їхню дiяльнiсть. Наприклад, без винаходу свiтлового кабелю неможливо було б здiйснювати операцiї на комп'ютерах i телефонах з такою швидкiстю й у таких обсягах, у яких вони сьогоднi вiдбуваються.
Інформацiйне встаткування поширюється практично в усi галузi науки, промисловостi й виробництва, i їхнє економiчне значення постiйно зростає. Втiм, як i соцiальне й полiтичне значення, у мiру того як iнформацiя починає займати ключову позицiю як двигун i стимулятор суспiльної змiни.
Постмодернiстське суспiльство
його думку, «активний соцiум» утворить iдеальне суспiльство, що управляє самим собою, тобто – само керуємо суспiльство. Таке суспiльство - цiлеспрямоване, упевнене в собi, воно усвiдомить свої обмеження, але знає також i можливостi своєї еволюцiї й свою силу. А. Етцiонi дав модель iдеального суспiльства, якого в реальностi ще не могло бути в момент створення цiєї теорiї.
«Активний соцiум» - це постмодернiстське суспiльство в тiм вiдношеннi, що вiн вiдрiзняється вiд модерного й перевершує його декiлькома найважливiшими параметрами: бiльша полiтична активнiсть i бiльшi iнвестицiї в полiтичну дiяльнiсть; прiоритет знань, освiта й наукових дослiджень. У прийняттi рiшень, у керуваннi й у здiйсненнi контролю над дiяльнiстю суспiльства все бiльшого значення набувають iнформацiйнi системи. Щодо цього поняття «постмодернiстське суспiльство» зближається з поняттям «iнформацiйне суспiльство». При цьому в iнформацiйному суспiльствi на першому планi обробка й передача знань, а в постмодернiстському суспiльствi акцентуються застосування й тлумачення знань. Необхiдно пiдкреслити, що мова йде про одне й те саме суспiльствi, у якому акцентуються рiзнi сторони й аспекти. Поняття «постмодернiстське суспiльство» використовувалося в соцiологiї як синонiм постiндустрiального суспiльства. Звичайно пiд цим останнiм мають на увазi суспiльство, що складається з рiзних часток, що мiняються культур, тобто в будь-яких меншостей, у молодi, навiть у рiзних житлових районiв мiста може бути своя субкультура. Тому постiндустрiальне суспiльство важко представити як єдине, стабiльне суспiльство. Мова йде про суспiльство нового типу, що смiло приймає новi рiшення, критикує все старе й дає можливiсть реалiзуватися рiзним ролям.
Постмодернiстськi суспiльства усе бiльше використовують знання, обчислювальну технiку й банки даних для пiдтримки взаємних вiдносин i одержують через iнформацiйнi системи данi для тестування й iнтерпретацiї дiйсностi. За допомогою цiєї iнформацiї вони також контролюють свої власнi змiни. А. Етцiонi вiдзначає, що важливо не тiльки самi iнновацiї, але й спосiб i дохiдливiсть їхнiх iнтерпретацiй. Факти без тлумачень по своїй соцiальнiй або полiтичнiй користi обмеженi. Наприклад, нова ефективна технологiя викликає тiльки незначний iнтерес або навiть неприйняття, якщо вона суперечить релiгiї або якiй-небудь iншiй цiнностi суспiльства. Вiд тих, хто впроваджує нову технологiю, потрiбнi оцiнка й роз'яснення її переваг. На темпи й результати науково-дослiдних робiт впливає прагматика: у першу чергу пiдтримується те, що дає практичний результат, вiдповiдаючи потребам суспiльства.
якi збирають об'єктивну iнформацiю але рiзнi галузi) i iнститути iнтерпретацiї знань (засобу масової iнформацiї, полiтичнi партiї й iн.). Це iснувало не завжди, так, наприклад, у первiсному суспiльствi цi функцiї були зв'язанi один з одним: глава плем'я подавав iнформацiю й тлумачив її (часто досить довiльно). Бiльше «свiжий» приклад: поняття «продажна преса» указує саме на те, що така преса не вiддiлена й залежна вiд тих iнстанцiй i iнститутiв, якi можуть робити на неї тиск. Спецiалiзацiя, що проникнула в усi сфери суспiльства, привела до видiлення професiйних полiтикiв, що приймають рiшення, але взаємодiя їх з фахiвцями залишається необхiдним для «грамотностi» полiтичних рiшень. У цiлому iнформацiя, отримана в науково-дослiдних iнститутах, буде мати все бiльше й бiльше значення. Одна з найважливiших передумов функцiонування активного суспiльства - це плюралiзм у виробництвi iнформацiї. Інформацiя сприймається як будь-який предмет споживання, використання й контролювання якого прерогатива суспiльства в цiлому. Наприклад, великi файли комп'ютерiв рiзних органiзацiй мiстять стратегiчно важливу iнформацiю, i суспiльство так чи iнакше змушене здiйснювати контроль над ними.
Як уже ясно iз усього сказаного, вище, освiта має особливе мiсце в постмодернiстському суспiльствi. Багатостороннiсть i складнiсть суспiльства й соцiальних вiдносин, новi вимоги трудового життя й керування новою технологiєю - це фактори, якi вимагають пiдвищення рiвня освiти. Значення вищої освiти й професiйної спецiалiзованої освiти росте паралельно iз процесом модернiзацiї суспiльства. Одночасне освiта вважається усе бiльше iстотним фактором при визначеннi статусу iндивiда. Багато хто говорить навiть про «суспiльство вмiння». Це поняття пiдкреслює значення спецiалiзацiї й професiоналiзму в сучасному суспiльствi. Звичайне пiдвищення освiтнього рiвня приносить i пiдвищення соцiального статусу, хоча це не завжди вiдбивається на розмiрi заробiтної плати. Не тiльки молодь i працездатне населення, але й пенсiонери стали все в бiльшiй мерi навчатися, поповнювати свої знання у рiзних науках. У Фiнляндiї, наприклад, використовується такий термiн, як «унiверситет третього вiку».
Лiтература
2. Беккер Г. Босков А. Сучасна соцiологiчна теорiя. - К., 2000
3. Качан М. С. Мир спiлкування. - К., 1988
4. Шибутанi Т. Соцiальна психологiя. - К., 2003
|
