(його поради i конкретнi пропозицiї) по таким роздiлам:
Вступ._________________________________________________________________________________________________________________________
Традицiйним для української культури є етичне, гуманне, милосердне, толерантне ставлення до людей, якi потребують особливої уваги внаслiдок iнвалiдностi або вiдхилень у фiзичному чи розумовому розвитку. На жаль, в Українi iсторично склалася ситуацiя, за якої ця категорiя людей протягом довготривалого часу залишалася соцiально незахищеною i, навiть, певною мiрою iзольованою вiд соцiуму, а вiдкрите обговорення проблем стосовно iнвалiдностi було непопулярним у суспiльствi. Люди, що потребують соцiального захисту, деякою мiрою iзольованi вiд суспiльства i позбавленi можливостi вести повноцiнний спосiб життя у вiдкритому середовищi, яке аж нiяк не вiдповiдає їхнiм особливим потребам, зокрема у створеннi безбар'єрної iнфраструктури, забезпеченнi без перешкод доступу до iнформацiї, професiйного навчання, комунiкацiї. Одним iз важливих завдань у роботi з цiєю категорiєю осiб є формування життєвого досвiду людей з обмеженими психофiзичними можливостями, задоволення їх особливих потреб у соцiальних взаємовiдносинах i спiлкуваннi, доступi до iнформацiї i об'єктiв оточення, та матерiальних цiнностей. Основнi проблеми соцiально-педагогiчної роботи з iнвалiдами розв'язуються через соцiальнi служби, сiм'ю, з/о школи, спецiалiзованi школи-iнтернати, Мiнiстерство освiти, будинки-iнтернати, Мiнiстерство соцiальної полiтики i працi, альтернативнi навчально-виховнi заклади. Змiст роботи визначається особливостями конкретного регiону, що диктується функцiонуванням спецiальних закладiв i служб, органiзацiй iнвалiдiв чи благодiйних фондiв, рiвнем iнвалiдизацiї населення, специфiкою альтернативних навчальних закладiв.
Соцiально-побутова реабiлiтацiя
функцiй органiзму, компенсацiї обмежень життєдiяльностi та пiдтриманнi оптимального фiзичного, iнтелектуального, психiчного, соцiального рiвнiв та якостi для досягнення соцiальної i матерiальної незалежностi, соцiально-професiйної адаптацiї та iнтеграцiї в суспiльство. Велику роль у цьому процесi вiдiграє реабiлiтацiйна педагогiка. Зусилля педагогiв перед усiм спрямовується на створення комфортних умов, сприятливого психологiчного клiмату в стацiонарних iнтернатних установах та закладах, у реабiлiтацiйних установах, в установах та закладах денного перебування, в установах та закладах тимчасового або постiйного перебування, у територiальних центрах соцiального обслуговування, в iнших закладах соцiальної пiдтримки (догляду) органiзацiю гуманiстичних взаємовiдносин, забезпечення оптимального режиму навчання, працi, дозвiлля i вiдпочинку. Як приклад можна навести роботу київського Центру соцiальної служби – це робота i з умовно засудженими, i з неповнолiтнiми правопорушниками. Соцiальнi працiвники центру листуються з адмiнiстрацiями Прилуцької i Мелiтопольської колонiй, вiдвiдують ув'язнених, органiзовують для них культурно-просвiтницькi заходи, тим, хто повернувся, надають всiляку допомогу: спiвпрацюють з Центром зайнятостi, створили банк одягу, допомагають отримати документи i адаптуватися - звикнути до цивiльного життя. Центр надає послуги з професiйної реабiлiтацiї осiб з обмеженими фiзичними можливостями - комплекс медичних, психологiчних, iнформацiйних заходiв, спрямованих на створення сприятливих умов для реалiзацiї права на професiйну орiєнтацiю та пiдготовку, освiту, зайнятiсть. Працiвники центру i його структур залученi до 123 соцiальних програм.
Соцiально-побутова адаптацiя
Проблема соцiальної адаптацiї, iнтеграцiї у суспiльство та можливiсть самореалiзацiї є проблемою не лише дiтей та молодi з обмеженими функцiональними можливостями, а всiх без винятку людей з особливими потребами. Так розв’язання цiєї проблеми стало i метою, i головним завданням роботи соцiальних працiвникiв. Процес активного пристосування дiтей та пiдлiткiв-iнвалiдiв до соцiального середовища став вiдправною точкою при прийняттi будь-яких рiшень. Досвiд деяких навчальних закладiв, наприклад школи Славiя доводить, що унiкальний характер мiжособистiсних стосункiв, нетрадицiйний характер екологiчного й культурного середовища, що складається в колективi, в якому одночасно працюють та просто живуть люди здоровi та з вадами у здоров’ї допомагає дiтям та пiдлiткам-iнвалiдам iнтегруватись у сучасне суспiльство, навчитись “орiєнтуватись” у життi. У Києвi створено десять денних кризових центрiв. Вони створенi для того, щоб дитинi було куди прийти пiсля школи, зробити уроки, вiдпочити, поспiлкуватися зi своїми однолiтками, отримати моральну пiдтримку i почути пораду. Соцiальнi працiвники сприймають кожну дитину такою, якою вона є. І дiти вiдповiдають їм взаємнiстю, оскiльки бачать в них не "дорослих i вчителiв", а партнерiв i старших за вiком товаришiв, яких не мають у родинi, у школi i на вулицi.
Принципи роботи Центру соцiальної служби формуються на наступних засадах: суспiльнаспрямованiсть;розвиток особистостi iнвалiда в дiяльностi i спiлкуваннi;стимулювання внутрiшньої активностi особистостi;гуманiзм у поєднаннi з високою вимогливiстю;оптимiстичне прогнозування;опора на позитивнi якостi особистостi;врахування вiкових iндивiдуальних особливостей;виховання в колективi;єднiсть i погодженiсть вимог, зусиль i дiй Центру, родини, громадськостi;законнiсть i забезпечення прав людини;
у прийняттi допомоги;вiдповiдальнiсть суб'єктiв соцiальної роботи за збереження етнiчних та правових норм.
патронажу, виклик лiкаря, придбання та доставка медикаментiв тощо – надають, як правило, волонтери. Основнi пiдходи i принципи роботи соцiальних працiвникiв iз людьми з особливими потребами полягають в
пiдходi, основою якого виступає бажання змiн на краще iндивiда, його здатностi до сприйняття допомоги. Соцiально-психологiчний пiдхiд працiвникiв соцiальної служби грунтується на таких принципах,
як сприйняття особистостi з особливими потребами; визнання, iнтерес i повага на основi цiннiсного ставлення до людини;
повага прав людини з особливими потребами на прийняття власного рiшення. Матерiальне, соцiально-побутове i медичне забезпечення iнвалiдiв здiйснюється у виглядi грошових виплат (пенсiй, допомог, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технiчними й iншими засобами, включаючи автомобiлi, крiсла-коляски, протезно-ортопедичнi вироби, друкованi видання iз спецiальним шрифтом, звукопiдсилюючу апаратуру та аналiзатори, а також шляхом надання послуг по медичнiй, соцiальнiй, трудовiй i професiйнiй реабiлiтацiї, побутовому та торговельному обслуговуванню. Види необхiдної матерiальної, соцiально-побутової i медичної допомоги iнвалiдам визначаються органами медико-соцiальної експертизи в iндивiдуальнiй програмi реабiлiтацiї. Допомога подається за рахунок коштiв фонду України соцiального захисту iнвалiдiв.
Навчання та перепiдготовка
у спецiалiзованих закладах освiти. Вiдкритий мiжнародний унiверситет розвитку людини "Україна" - єдиний вищий навчальний заклад iнтегрованого типу, вiдкритий для молодi неоднакового рiвня пiдготовки, диференцiйованих соцiальних можливостей i рiзного стану здоров'я. В унiверситетi "Україна" цей вiдсоток разом з регiональними представництвами (а їх створено у 26 мiстах України) становить приблизно 16,7%, у Києвi перевищує 37%. Унiверситет "Україна" за словами Президента Вузу , академiка АПН України Петра Таланчука: "Це спецiальний соцiально спрямований експериментальний комплекс, де по-перше створено умови для вивчення запитiв, актуальних та потенцiйних можливостей, перспектив особистiсної реалiзацiї молодi з особливими потребами; по-друге, в iнтегрованих групах ефективним є вивчення цiннiсних морально-етичних орiєнтирiв здорових студентiв, про якi вони говорять вiдвертiше з огляду на об'єктивнi труднощi iнвалiдiв; по-третє, навчання iнвалiдiв у спiльних групах зi здоровими студентами можна розглядати як мiкромодель соцiального середовища". Такий триєдиний пiдхiд до розв'язання суспiльних проблем, є самовартiсним, так i суспiльно значущим, оскiльки уможливлює розбудову полiтики сучасних суспiльних вiдносин, їх гармонiзацiю, впливає на наукове розумiння гуманiстичного виховання на основi цiннiсного ставлення до людини. Принципи навчання i виховання iнвалiдiв - це вихiднi положення, iдеї, що випливають iз закономiрностей навчання i виховання i визначають загальне спрямування навчально-виховного процесу, основнi вимоги до його змiсту, методики та органiзацiї, тобто це система вимог, що охоплює всi сторони процесу виховання й вiдображає результати узагальнення досвiду навчально-виховної практики. Перспективною є модульно-рейтингова система навчання та оцiнки знань, що дає змогу суттєво пiдвищити освiтнi послуги за рахунок формування високоякiсних навчальних програм курсiв для рiзних освiтньо-квалiфiкацiйних рiвнiв та спецiальностей, враховує особисту мотивацiю i самостiйнiсть студентiв у їх освоєннi, створює добрий психологiчний клiмат у студентському колективi. Приблизнi спецiальностi: менеджмент органiзацiй, управлiння трудовими ресурсами, менеджмент зовнiшньоекономiчної дiяльностi, фiнанси, банкiвська справа, облiк i аудит, маркетинг, соцiологiя, соцiальна робота, психологiя, полiтологiя, правознавство. На черзi розробка новiтнiх технологiй для вiдкритої i дистанцiйної форм навчання. Важливим напрямком виступає органiзацiя систематичних наукових дослiджень проблем розвитку, навчання i виховання студентiв з особливими потребами (наукова робота викладачiв i студентiв згiдно розробленої комплексної програми). Створення наукових студентських осередкiв з вивчення проблем мотивацiї, цiннiсних орiєнтацiй, спрямованостi особистостi молодої людини з особливими потребами. Органiзацiя систематичної наукової, самостiйної роботи студентiв з рiзним рiвнем розвитку. Пiдготовка кращих студентських праць до звiтних мiжвузiвських наукових конференцiй.
Можливе заняття спортом Нацiональний центр параолiмпiйської та дефлiмпiйської пiдготовки тареабiлiтацiї iнвалiдiв створений на виконання Указу Президента «Пророзвиток та пiдтримку параолiмпiйського руху в Українi» на базi санаторногокомплексу «Юний ленiнець». Планом створення центру передбачається будiвництво сучасноголегкоатлетично-футбольного стадiону, чотирьох плавальних басейнiволiмпiйського та параолiмпiйського стандартiв, унiверсального спортивногозалу, водно-лiкувального та корпусу вiдновлювального лiкування. Вперше натериторiї України створюється об'єкт нацiонального рiвня без бар'єрiв длягромадян з ураженнями слуху, зору, опорно-рухового апарату. У центрi здiйснюватиметься пiдготовка нацiональних збiрних команд зпараолiмпiйських та дефлiмпiйських видiв спорту для участi у чемпiонатахсвiту, Європи, параолiмпiйських та дефлiмпiйських iграх; проведенняспортивних заходiв для iнвалiдiв нацiонального i мiжнародного рiвня, атакож реабiлiтацiя, оздоровлення, вiдпочинок iнвалiдiв усiх нозологiй. Центр вже розпочав активну реабiлiтацiю людейу вiзках, реалiзуючи програму незалежного життя та основи для занятьпараолiмпiйським спортом. За час свого перебування в Євпаторiї iнструктори-вiзочники та волонтери зi Львова, Миколаєва, Києва, Івано-Франкiвська,Херсона мали нагоду працювати спiльно з персоналом центру над створеннямбезбар'єрного середовища на його територiї. Тут зможуть вiдпочивати не лише люди зособливими потребами, але й iншi бажаючi, тренуватимуться майбутнiолiмпiйськi та параолiмпiйськi чемпiони. Центр є зоною i мiсцем, де всi матимуть рiвнi умови та можливостi,де немає перешкод для iнтеграцiї неповносправних у суспiльство. З метою фiзкультурно-спортивної реабiлiтацiї iнвалiдiв соцiальнi працiвники активно спiвпрацюють з обласними центрами iнвалiдного спорту. Високий рiвень спортивних досягнень iнвалiдiв України на мiжнародних змаганнях i Параолiмпiйських iграх якраз i є одним iз наслiдкiв активної участi iнвалiдiв у роботi спортивних секцiй, їхньої участi в змаганнях i спартакiадах iнвалiдiв, починаючи з наймолодшого вiку. Дiти, як правило, починають прилучаються до спорту пiд час щорiчних змагань “Повiр у себе”. Участь в культурному життi суспiльства
Ідея проголошеного в Конституцiї України громадянського суспiльства передбачає вирiшення такого важливого завдання, як формування творчої особистостi i забезпечення її самореалiзацiї. Адже лише за цiєї умови людина у змозi вiдчути всю повноту життя, наповнивши його красою стосункiв i усвiдомивши сенс свого iснування – служiння iншим людям, участь у творчому перетвореннi iснуючого свiту. Реалiї сьогодення України свiдчать: серед людей з особливими потребами – безлiч активних i творчих людей. Однак їм не вистачає поiнформованостi, органiзуючої сили i професiоналiзму, щоб втiлити свої iдеї в життя. Одним iз напрямкiв дiяльностi соцiальних працiвникiв є спiвпраця iз закладами культури, адже їх мережа в Українi достатньо стабiльна i розгалуджена. Розвиток iнформацiйно-методичної мережi на базi закладiв культури, що дiятиме на постiйнiй основi, допоможе громадським органiзацiям та iнiцiативним групам людей з особливими потребами отримувати необхiдну iнформацiйно-методичну, матерiально-технiчну, органiзацiйну пiдтримку. За допомогою якої будуть ефективнiше та бiльш професiйно вирiшувати соцiальнi проблеми – це виграш усiєї мiсцевої громади, та альтернативний шлях до вирiшення окремих проблем. Всеукраїнська громадська органiзацiя онкоiнвалiдiв “Спiлка онкоiнвалiдiв” – (Центр психофiзичної реабiлiтацiї дiтей) стала першою громадською органiзацiєю iнвалiдiв, що вирiшила залучити дiтей – iнвалiдiв до участi у грi “Одiссея кмiтливостi “. “Одiссея кмiтливостi” для дiтей з обмеженими можливостями – це можливiсть не тiльки розвинути свої вмiння, навички або ж таланти, але i чудова нагода довести, в першу чергу собi, що вони живуть повноцiнним життям. Таким дiтям набагато важче пристосовуватись до життя, вчитись, виконувати будь – яку роботу, але ще цiннiшим є результат, якого цi дiти досягають. “Одiссея кмiтливостi” може стати одним iз не багатьох приводiв забути про хворобу, перемогти її. Доброю традицiєю є й участь соцiальних працiвникiв в органiзацiї та проведеннi заходiв з нагоди рiзноманiтних свят. Вiддiлення фiнансують проведення конкурсiв творчих робiт, фестивалiв (“Повiр у себе”, “Натхнення”, “Сузiр’я надiї”, “Самоцвiти”), зустрiчi, благодiйнi акцiї, мистецько-спортивнi свята, змагання, спартакiади, дитячi ранки тощо. За фiнансової пiдтримки шведської органiзацiї “Rekrytering Gruppen” вже кiлька рокiв органiзовуються табори активної реабiлiтацiї iнвалiдiв з порушеннями опорно-рухового апарату. Все це свiдчить не тiльки про величезне прагнення багатьох людей з обмеженими фiзичними можливостями завдяки власнiй силi духу, наполегливостi i цiлеспрямованостi подолати власну немiч, а й про те, що держава їх у цiй боротьбi за повноцiнне життя не полишає напризволяще. Чим живить надiї, добрi почуття i соцiальний оптимiзм не тiльки самих iнвалiдiв, а всього суспiльства, усiх, кому не байдуже, якi принципи спiвжиття культивуються й утверджуються у ньому нинi.
Працевлаштування.
iнвалiдiв i звичайних працiвникiв. Для забезпечення таких рiвних можливостей “Стандартнi правила забезпечення рiвних можливостей для iнвалiдiв”, рекомендованi ООН, передбачають застосування стимулюючих квот робочих мiсць для iнвалiдiв. Такi квоти i передбаченi українським законодавством. При цьому варто зосередити бiльшi зусилля. на таких iнструментах полiтики працевлаштування iнвалiдiв як надання позик малим пiдприємствам iнвалiдiв, заключення спецiальних контрактiв i надання переважних прав на виробництво за державним замовленням та iн. Закон України “Про основи соцiальної захищеностi iнвалiдiв в Українi” встановлює для всiх пiдприємств та установ квоти обов’язкового працевлаштування iнвалiдiв на рiвнi 4% вiд загальної кiлькостi працюючих. За недотримання цiєї квоти Фонд України соцiального захисту iнвалiдiв стягує штрафи i отриманi кошти спрямовує на створення робочих мiсць для iнвалiдiв. З метою реалiзацiї творчих i виробничих здiбностей iнвалiдiв та з урахуванням iндивiдуальних програм реабiлiтацiї їм забезпечується право працювати на пiдприємствах (об'єднаннях), в установах i органiзацiях iз звичайними умовами працi, в цехах i на дiльницях, де застосовується праця iнвалiдiв, а також займатися iндивiдуальною та iншою трудовою дiяльнiстю, яка не заборонена законом.
Працевлаштування iнвалiдiв здiйснюється органами Мiнiстерства працi України, Мiнiстерства соцiального захисту населення України, мiсцевими Радами народних депутатiв, громадськими органiзацiями iнвалiдiв.
експертизи.
Професiйна пiдготовка або перепiдготовка iнвалiдiв здiйснюється з урахуванням медичних показань i протипоказань для наступної трудової дiяльностi. Вибiр форм i методiв професiйної пiдготовки провадиться згiдно з висновками медико-соцiальної експертизи. При навчаннi, професiйнiй пiдготовцi або перепiдготовцi iнвалiдiв поряд iз загальними допускається застосування альтернативних форм навчання. Керуючись у своїй роботi Законом i цим Положенням державна служба зайнятостi сьогоднi: веде облiк робочих мiсць пiдприємств, на якi можуть бути працевлаштованi iнвалiди; сприяє працевлаштуванню iнвалiдiв, якi звернулися з таким проханням, з урахуванням рекомендацiй МСЕК; надає консультацiї iнвалiдам з питань працевлаштування, умов i оплати працi, професiйної пiдготовки, пiдвищення квалiфiкацiї та перепiдготовки, можливостей навчання; органiзовує професiйне навчання непрацюючих iнвалiдiв. Дiєвою формою допомоги iнвалiдам у працевлаштуваннi стають ярмарки вакансiй, що їх проводять базовi центри зайнятостi. Органiзовуючи такий ярмарок, спецiалiсти центру зайнятостi детально вивчають потребу роботодавцiв та сприяють комплектуванню пiдприємств персоналом. Проводячи ярмарок вакансiй, служба зайнятостi , з одного боку, забезпечує iнформування iнвалiдiв про наявнiсть вакансiй на пiдприємствах мiста, а з iншого боку, допомагає роботодавцям в оперативному пiдборi необхiдних кадрiв.
Покращення iнтеграцiї в суспiльствi, збiльшення комунiкативних зв’язкiв.
Покращенню iнтеграцiї в суспiльствi, збiльшенню комунiкативних звя'зкiв сприяє робота мережi центрiв соцiальних служб, де молода людина може почуватися безпечно i комфортно. Центри надають безкоштовнi соцiальнi послуги - вiд перших консультацiй та iнформування про те, де i яку допомогу може отримати молода людина, до її соцiального супроводу. Соцiальна служба допомагає не тiльки iнвалiдам чи молодi з кризових категорiй (наркозалежним, ВІЛ-iнфiкованим), але її спiвробiтники вiдкритi для будь-яких запитань вiд будь-якої молодої людини.
потребi молодої людини (наприклад, оформити паспорт чи нагодувати i одягнути безпритульну дитину). Проте цього мало для вирiшення проблем молодої людини, яка, по сутi, потребує реадаптацiї, реабiлiтацiї - певних змiн у мисленнi, поведiнцi й ставленнi до часу та суспiльства. При цьому не завжди потрiбен моментальний результат, бо соцiальний супровiд - складний i, часто, тривалий процес. Його ефект може проявитися через кiлька мiсяцiв, а то й рокiв.
себе й оточення призвичаїтись самостiйно вирiшувати певне питання. Структура соцiального супроводу також визначається iндивiдуально. Існує два типи клiєнтiв соцiальної служби: тi, що прагнуть змiнити щось з власної волi, i тi, хто не збираються нiчого переiнакшувати. До таких потенцiйних клiєнтiв застосовується, на перший погляд, найпростiшу "терапiю" - контактування та надання якомога ширшої iнформацiї про соцiальнi послуги, про те, що можна їм допомогти, що соцiальним працiвникам можна довiряти. Цим створюється "простiр порозумiння". "Ми будемо стимулювати твоє бажання, але нiколи замiсть тебе не приймемо рiшення" - така iдеологiя соцiальної роботи. Коли молода людина залежить уже не вiд проблеми, а вiд соцiального працiвника - це так само погано для неї. Для молодi найстрашнiше - бути залежним.
Висновки:
iнвалiди не можуть конкурувати iз здоровими на ринку працi, особливо в сучасних економiчних умовах, коли перехiд до ринкових вiдносин вимагає iнтенсифiкацiї виробництва, пiдвищення вимог до загального фiзичного та iнтелектуального стану працюючих. Тому реабiлiтацiя iнвалiдiв стала однiєю з найважливiших проблем суспiльства. В Українi права iнвалiдiв на отримання соцiальної допомоги та реабiлiтацiї закрiпленi у законi "Про основи соцiальної захищеностi iнвалiдiв в Українi" (1991р. зi змiнами та доповненнями), який став важливою вiхою у наближеннi соцiальної полiтики України до свiтових стандартiв (Стандартнi правила забезпечення рiвних можливостей для iнвалiдiв, прийнятi Генеральною асамблеєю ООН в 1993 роцi). Кабiнет Мiнiстрiв України своєю Постановою вiд 3 травня 1995 року № 314 "Про органiзацiю робочих мiсць та працевлаштування iнвалiдiв" затвердив Положення про робоче мiсце iнвалiда та порядок працевлаштування iнвалiдiв. Новим етапом по вирiшенню проблем" професiйної реабiлiтацiї iнвалiдiв став Указ Президента України вiд 13 липня 2001 року № 519, яким затверджена Нацiональна програма професiйної реабiлiтацiї та зайнятостi осiб з обмеженими фiзичними можливостями на 2001-2005 роки, яка спрямована на забезпечення соцiального захисту осiб з обмеженими фiзичними можливостями, їх професiйної реабiлiтацiї, зайнятостi, максимальної адаптацiї до суспiльного життя.
1. Закон України "Про основи соцiальної захищеностi iнвалiдiв в Українi" (Вводиться в дiю Постановою ВР N 876-XII (876-12) вiд 21. 03. 91, ВВР, 1991, N 21, ст. 253) 12. 2004 )
5. Энциклопедия социальной работы. В 3 т. : Пер. с англ. – М., 1993.
6. Шендеровський К. В. Соцiальна адаптацiя молодi. Молода Гвардiя, 06. 03. 2003 р.
7. Очеретна Н. З. Соцiальна полiтика, Президентський вiсник, № 51. 24 листопада 2004.
|
