Державнi й недержавнi органiзацiї в системi соцiального захисту населення. Закордонний досвiд
Державнi й недержавнi органiзацiї в системi соцiального захисту населення. Закордонний досвiд
Державнi органiзацiї соцiального захисту населення
Спонсорами цих органiзацiй виступають федеральний уряд, штат, округ. Вони фiнансуються за рахунок державного податку, тобто, фахiвець, що працює в них, одержує заробiтну плату з державного бюджету.
Вони координують дiяльнiсть по здiйсненню програм соцiального захисту населення з iншими офiцiйними установами, а також з неприбутковими органiзацiями й бiзнесом. У межах бюджетних можливостей кожної держави цi органiзацiї реалiзують програми надання рiзних видiв соцiальної допомоги й пiдтримки для жителiв країни в цiлому.
У Фiнляндiї, наприклад, Мiнiстерство соцiального забезпечення й охорони здоров'я разом з пiдвiдомчим йому Головним соцiальним керуванням утворюють центральний орган в областi соцiального забезпечення. Губернськi керування здiйснюють регiональне керiвництво. На мiсцевому рiвнi керування й практична робота з органiзацiї соцiального обслуговування здiйснюють мунiципалiтети.
У США структура державних органiв, що займаються соцiальним захистом, не виглядає настiльки стрункої й централiзованої, як у Фiнляндiї й в iнших європейських країнах. До основних урядових органiв, що здiйснюють державну полiтику, можна вiднести Керування по соцiальному забезпеченню, Мiнiстерство сiльського господарства, Мiнiстерство охорони здоров'я й соцiальних служб i iншi федеральнi вiдомства, у рамках яких здiйснюється реалiзацiя тiєї або iншої соцiальної програми.
Розробка соцiальної полiтики й окремих соцiальних програм може здiйснюватися як "мозковими центрами" (унiверситетами, урядовими й неурядовими асоцiацiями фондами), так i провiдними полiтичними партiями й iншими впливовими органiзацiями, у тому числi у свiтi бiзнесу. Їхньої рекомендацiї в цiй областi бере за основу правляча адмiнiстрацiя й запроваджує в життя за допомогою федеральних вiдомств, а також через iншi системи надання соцiальних послуг Керування по соцiальному забезпеченню створене в США для реалiзацiї Акту про соцiальне забезпечення має 1200 вiддiлень по всiй країнi.
Мiнiстерство сiльського господарства через державнi вiддiлення соцiального забезпечення здiйснює федеральну Продовольчу програму. У цих цiлях серед нужденних поширюються купони, якi використовуються замiсть грошей при покупцi продуктiв, рослин, насiння, але не тютюну й спиртного.
Дитяче бюро, засноване в 1912 роцi, є частиною керування Мiнiстерства охорони здоров'я й гуманiтарних служб i у свою чергу планує, координує й проводить у життя програми по захисту прав дiтей.
Служба захисту дiтей робить соцiальнi, медичнi, юридичнi й опiкунськi послуги дiтям. Вона вивчає випадки насильства у вiдношеннi дiтей, дає рекомендацiї службам соцiального забезпечення i юридичних органiв.
Мiсцевi державнi органiзацiї мають у рiзних країнах рiзну структуру, але їхня роль одна - проводити соцiальну полiтику на мiсцевому рiвнi. Щоб забезпечити соцiальний захист населення, мiсцевi органи влади зобов'язанi: органiзовувати соцiальнi послуги в межах свого району; вирiшувати питання про надання допомога на своїй територiї; робити виплату соцiальних посiбникiв; консультувати й iнформувати населення про iснуючим по лiнiї соцiального захисту комунальних послугах; iнформувати населення про соцiальнi послуги й рiзнi види соцiальної пiдтримки; здiйснювати професiйну пiдготовку кадрiв для соцiальних служб; проводити дослiдження для вдосконалювання роботи в данiй сферi.
Вони фiнансуються за рахунок державного податку, тобто, фахiвець, що працює в них, одержує заробiтну плату з державного бюджету.
Соцiальнi працiвники, зайнятi в державних соцiальних службах, виконують рiзнi ролi залежно вiд масштабу й напрямкiв дiяльностi органiзацiї. Наприклад, у США в державних службах соцiальної роботи в штатах передбаченi наступнi посади:
• керуючий, що визначає програму дiй i засобу.
• консультант, що оцiнює програму,
• консультант, що пропонує клiєнтам альтернативнi джерела допомоги.
• посередник, мiж агентством i клiєнтом,
• адвокат, що представляє iнтереси клiєнта,
• фахiвець, що робить психотерапевтичну допомогу,
• фахiвець, що займається пошуком нужденних у допомозi людей,
• фахiвець, що планує програми допомоги,
• активiст, що виступає за соцiальнi змiни.
це давно iснуючими традицiями. Державнi агентства в основному займалися наданням фiнансової допомоги, а соцiальнi службовцi, якi хотiли б використовувати навички, отриманi при навчаннi, iшли в добровольчi органiзацiї, де для них було широке поле дiяльностi. Ця ситуацiя практично не змiнилася й зараз.
Приватнi соцiальнi органiзацiї
Цi органiзацiї називають ще пiдприємницькими або комерцiйними. Вони фiнансуються змiшаним образом: за рахунок благодiйних внескiв, дарункiв приватних осiб, плати осiб, яким виявляються послуги, урядовими асигнуваннями.
Основною ланкою в цiй структурi є соцiальне агентство. Це типова форма органiзацiї допомоги населенню. Керує цiєї органiзацiй Рада директорiв. Агентство звичайно укомплектоване професiйними соцiальними працiвниками, представниками iнших спецiальностей, технiчним персоналом (асистентами). Цi органiзацiї мають чiткi статутнi правила, якi визначають, яких клiєнтiв обслуговувати, якi проблеми вирiшувати i якi методи використовувати.
До таких органiзацiй, в Америцi, наприклад, ставиться Американська служба родини (Family Service America). Це нацiональна органiзацiя, що охоплює мiсцевi агентства служби родини, а також професiоналiв у цьому середовищi й окремих громадянах, зацiкавлених у її розвитку. Ще раз пiдкреслимо, що фiнансується вона приватно. Нацiональна органiзацiя розробляє програми вхiдних у неї агентств, забезпечує суспiльнi зв'язки й освiтнi програми i є спонсором дослiджень i публiкацiй в областi соцiальної роботи з родиною. Рада органiзацiї допомагає формувати полiтиковi й дає рекомендацiї законодавчим органам про потреби родини. Мiсцевi агентства забезпечують сiмейну й шлюбну терапiю, програми по керiвництву й навчанню, соцiальнi послуги для громади.
Назвемо ще одну американську службу, що iснує, в основному, на пожертвування приватних осiб. Це - Органiзацiя по наданню послуг родинам (Family Service Organization). Агентства, що входять у неї також роблять рiзноманiтнi послуги родинi, але особливо молодим i багатодiтним.
дiтей i старих.
Добровольчi органiзацiї
Їх називають у лiтературi неприбутковими. Однак, як уважають закордоннi автори, говорити про їх як про неприбутковi органiзацiї не зовсiм точно, оскiльки багато хто з них мають досить великий дохiд. Саме головне те, що весь отриманий прибуток направляється на розширення добродiйної дiяльностi. Типовий приклад такої органiзацiї - АмериканськийЧервоний Хрест. Рiчний бюджет її становить кiлька сотень мiльярдiв доларiв. Доходи благодiйних органiзацiй не обкладаються податком.
На думку американських авторiв, термiн "добровольча органiзацiя" не зовсiм вiдповiдає сучасному положенню цих органiзацiй. Багато рокiв тому штат таких органiзацiй дiйсно складався з добровольцiв. У цей час бюрократизацiя й професiоналiзацiя проникнули в цю сферу. Термiн "некомерцiйна", краще виражає суть цих органiзацiй, чим "добровольча".
по бiльше низьких ставках, чим у цiлому в суспiльствi, тому що дана органiзацiя залишається залежної вiд пожертвувань. Разом з тим, як вiдзначається в лiтературi, добровольчi органiзацiї зумiли домогтися росту заробiтної плати своїм спiвробiтникам. Однак уважається, що турбота про заробiток не головне для штатних працiвникiв цих органiзацiй. Але є й протилежна точка зору, вiдповiдно до якої добровольцями рухають не тiльки гуманнi, але й кар'єрнi мотиви.
І все-таки, при всiх своїх державних i комерцiйних елементах, якi з'явилися останнiм часом, добровольчi органiзацiї мають орiєнтири, вiдмiннi вiд орiєнтирiв iнших органiзацiй i в цiлому утворять третiй органiзацiйний сектор у соцiальнiй роботi.
У лiтературi видiляють наступнi типи добровольчих органiзацiй:
1. органiзацiї, основна функцiя яких - допомога своїм власним членам, наприклад, професiйнi асоцiацiї й суспiльнi клуби;
2. церкви, синагоги, мечетi й iншi релiгiйнi органiзацiї;
забезпечення, Анонiмнi Алкоголiки й iн.).
Дiяльнiсть фахiвцiв, що працюють у добровольчих органiзацiях дуже рiзноманiтна по формах, якi можуть бути згрупованi в такий спосiб:
• обслуговування (доставка додому продуктiв, допомога при покупках, дружнi вiдвiдування, обмiн досвiдом i iн.),
• боротьба за змiни й захист цивiльних прав, цивiльна дiяльнiсть (робота в комiтетах i комiсiях, оцiнка програм),
• керiвна дiяльнiсть добровольцiв, що є членами Рад директорiв i iнших органiв у добровольчому секторi,
Необхiдно вiдзначити, що в дiяльностi добровольцiв центральна роль придiляється так званим збирачам грошей або, як їх називають у США й рядi iнших країн, фанддрайверами. Досвiдчений збирач нiколи не працює сам. Разом iз групою, одержимої iдеями добродiйностi, вiн становить список потенцiйних донорiв, учить своїх колег основним способам добування грошей i координує їхня дiяльнiсть. Широко використовуються рiзнi благодiйнi обiди, на якi запрошуються вiдомi вченi, артисти, письменники, з метою залучення великої кiлькостi людей i засобiв.
Що змушує фiрми й корпорацiї вкладати кошти на добродiйнiсть? Очевидно, що це дозволяє розширити соцiальну iнфраструктуру регiону, де перебуває корпорацiя або фiрма, а також сприяє рекламi фiрми.
Контрактна система взаємодiї соцiальних служб
В 60-е роки в США в Закон про соцiальний захист населення були внесенi iстотнi виправлення, що зробили вплив на подальший розвиток системи надання державної допомоги. У виправленнях обмовлялися питання подiлу функцiй державних i недержавних служб допомоги. Державним службам було дозволене одержання послуг вiд iнших агентств i це дало можливiсть пiдписувати контракти iз приватними й добровольчими органiзацiями для забезпечення послуг. У багатьох випадках витрати по договорах виявлялися набагато нижче, нiж змiст великого штату працiвникiв у державних службах. Крiм того, працiвники добровольчого сектора мали досвiд, що був вiдсутнiй у державних службовцiв. У цей час покупка послуг на контрактнiй основi є практикою роботи соцiальних служб США.
На думку американських учених, введенню контрактної системи послуг сприяли такi тенденцiї останнiх десятилiть, як цiльове соцiальне обслуговування, децентралiзацiя, ринковi механiзми й де iнституцiоналiзацiя
"Вiйна з бiднiстю" привело до створення додаткових агентств на рiвнi мiкрорайону, якi повиннi були бути адаптованi до певних расових, етнiчних груп людей.
Контрактна система дозволила використовувати плюралiстичну структуру служб, що реагує на конкретнi запити й потреби.
Децентралiзацiя федеральної допомоги також сприяла контрактному принципу. В 60-е роки були переданi багато владних повноважень мiкрорайонам, населеним меншостями, i таким структурам на мiсцях, як церкви, групи самодопомоги й органiзацiї пiдтримки. В 80-е роки "Новий федералiзм" президентiв Р. Нiксона, Дж. Форда й Р. Рейгана дав додатковий iмпульс розвитку контрактної системи. Закон про повну трудову зайнятiсть i професiйну пiдготовку спонукав спонсорiв на мiсцевому рiвнi використовувати суспiльнi структури для створення програм професiйного навчання безробiтних iз числа негритянського населення. Ряд роздiлiв Закону про соцiальне страхування (1975) спонукав уряд штатiв купувати соцiальнi послуги, а не надавати їхнiм прямим шляхом. Штатам i мiсцевим органам влади були представленi широкi повноваження у важливих напрямках соцiальної полiтики: у сферах установлення рiвня посiбникiв, стандартiв у визначеннi послуг i форм надання допомоги. Одним з результатiв такого гнучкого пiдходу з'явилося збереження й розширення контрактної системи.
Ринковi варiанти. Розширення приватного ринку стало одним з основних напрямкiв при висновку контрактiв, бiльше вiдчутно, що впливає в областi охорони здоров’я. Система безкоштовної медичної допомоги й державного медичного обслуговування фiнансує приватнi структури з метою створення широкої мережi такого роду служб для лiтнiх i нужденних. При наявностi гарантованих державних фондiв як добровольчi, так i комерцiйнi органiзацiї зацiкавленi спiвробiтничати в таких областях, як денний вiдхiд, довгостроковий вiдхiд, забезпечення стацiонарним обслуговуванням i дитячими будинками.
Деiнституцiоналiзацiя також сприяла розвитку контрактної системи. Деiнституцiоналiзацiя - це процес, що спрямований на скорочення числа людей, що помiщаються в стацiонари й органiзацiю їхнього вiдходу, лiкування реабiлiтацiї по мiсцю проживання.
Головний принцип подiбного пiдходу полягає в тiм, щоб надати людинi право перебувати не в настiльки обмежених умовах iснування якими звичайно є стацiонарнi установи, вести нормальний спосiб життя й жити настiльки незалежно, наскiльки вiн здатний.
Видiляють п'ять груп населення, залучених у цей процес: психiчно хворi, розумово вiдсталi, правопорушники, дiти, старi.
Тенденцiя пошуку альтернатив довгостроковому утриманню людей у стацiонарних установах рiзного типу з'явилася в країнах Захiдної Європи й США ще на початку минулого сторiччя. Але особливо бурхливо цей процес вiдбувався в пiслявоєннi роки. І це було зв'язано в першу чергу з вiдмовою вiд медичного пiдходу як єдиного до людей з обмеженими можливостями. Солдати, що одержали важкi поранення й психiчнi травми, утворили той контингент, до якого вперше були застосованi новi методи реабiлiтацiї в "терапевтичному спiвтовариствi". Стигма, пов'язана з вiднесенням людей з патологiєю до певної групи, не зникла повнiстю, але саме протиставлення здоров'я й патологiї втратило колишню яснiсть i однозначнiсть. Успiхи реабiлiтацiї з'явилися потужним стимулом до цього виду дiяльностi, оскiльки показали бiльшi компенсаторнi можливостi людського органiзму й можливiсть успiшного пристосування до вимог життя в осiб з рiзними типами порушень функцiй.
Пiсля 1970 року були зробленi спроби лiквiдацiї установ стацiонарного типу в Італiї й США. В Італiї цей процес торкнувся, в основному психiатричних лiкарень, i очолювали його медичнi працiвники. Закриття лiкарень не супроводжувалося звiльненням персоналу, вiн просто переходив у районнi центри психiатричної допомоги. У США ця кампанiя торкнулася широкого кола установ iнтернатного типу й була iнiцiйована полiтиками правої користi з мiркувань скорочення витрат на їхнiй змiст. Таким чином, на вiдмiну вiд Італiї, у США реформи проводилися головним чином зверху, без участi спiвробiтникiв родичiв i громадськостi, мало придiлялося уваги питанням iнтеграцiї. Змiни вiдбувалися й у Захiднiй Європi. Фахiвцi Данiї, Швецiї розробляли свої пiдходи до роботи з дiтьми з фiзичними й психiчними порушеннями.
Думки фахiвцiв на сьогоднiшнiй день iз приводу реiнтеграцiї людей з вiдхиленнями в нормальне життя за мiсцем проживання неоднозначнi. Проте, у багатьох країнах вiдбулося перемiщення соцiальних служб iз iнститутiв у суспiльнi структури. На мiсцевому рiвнi здiйснюється багато програм "реiнтеграцiї" i серед них програми забезпечення житлом, психiчного лiкування, допомоги вдома, перевиховання неповнолiтнiх правопорушникiв. Здiйснення таких програм вимагає погодженої участi фахiвцiв державних, приватних i добровольчих соцiальних служб.
Армiя Порятунку
Мiжнародна релiгiйно-фiлантропiчна органiзацiя Армiя Порятунки була роздана в Англiї в 1865 роцi. Через 13 рокiв вона була реорганiзована на вiйськовий лад англiйським проповiдником Вiльямом Бутом, що став її першим генералом. Незабаром Армiя Порятунку поширила свою дiяльнiсть на багато країн. Роблячи матерiальну й моральну допомогу знедоленим людям, солдати Армiї Порятунку проповiдують християнську вiру. Їхня зброя - Слово Боже, милосердя й практична допомога, тим, хто перебуває у важкому станi незалежно вiд раси, кольору шкiри, вiри, пiдлоги й вiку. Сьогоднi, почата генералом Бутом i його сподвижниками мiсiя здобуває нового, спiвзвучну часу, гуманiстичний значимiсть.
Дiяльнiсть Армiї Порятунку охоплює в цей час 96 країн всiх континентiв земної кулi. Причому, необхiдно помiтити, що робота ведеться на 127 мовах. Фiнансову й iнтелектуальну пiдтримку цiєї органiзацiї роблять президенти республiк, урядовi чини всiх рiвнiв. Промисловi магнати й безлiч простих людей.
1. Надання житла бездомним. Для цього Армiя мiстить бiльше 600 гуртожиткiв.
2. Надання харчування для голодних. Таке харчування надається в їдальнях, яких в Армiї вiдкривається приблизно 2 тисячi в рiк.
3. Турбота про лiтнiх людей. Армiї Порятунку належить 258 будинкiв для людей похилого вiку, де проживає майже 15 тисяч людей похилого вiку.
4. Турбота про жiнок. Армiя Порятунку розташовує 50 родильними будинками, клiнiками й будинками для жiнок, де вони знаходять затишок i безпеку.
6. Освiта. Бiльше тисячi початкових i середнiх шкiл Армiї Порятунку дають можливiсть одержати утворення багатьом дiтям.
7. Допомога родинам. Щорiчно Армiя Порятунку допомагає бiльш нiж 2 мiльйонам родин.
8. Лiкарнi й клiнiки. В 237 лiкарнях i клiнiках бiльше 200 тисяч чоловiк одержують щорiчно стацiонарне лiкування.
9. Реабiлiтацiйнi центри. Пiсля лiкування в лiкарнi або клiнiцi хворi вiдновлюють здоров'я в 20 реабiлiтацiйних центрах Армiї Порятунку.
12. Боротьба з проказою. 3 лепрозорiї забезпечують проживання хворих.
13. Допомога вiйськовослужбовцем. Бiльше 200 їдалень, пересувних пiдроздiлiв i гуртожиткiв задовольняють потреби людей, що служать у збройних силах.
14. Служби для надання допомоги в розшуку зниклих родичiв.
правопорушникiв.
вона має право на допомогу, при цьому, просте полiпшення обставин мало дiєво, якщо в моральному виглядi людини не вiдбувається очищення за допомогою релiгiйно-морального виховання.
Вiльям Бут видiлив сiм ведучих правил соцiальної роботи, якими дотепер керується Армiя Порятунку при складаннi соцiальних програм i планiв iндивiдуальної роботи.
1. План повинен передбачати корекцiю особистостi, якщо саме характер або поводження людини становлять основу його невдач.
2. План повинен передбачати заходи щодо змiни обставин життя людини, якщо вони є причиною його важкого положення й перебувають поза його контролем.
3. План повинен вiдповiдати ситуацiї, у якiй має бути дiяти.
4. План повинен вiдображати постiйну "перманентну" протягом певного часу роботу, а не одиничне зусилля впоратися з нещастями сьогоднiшнього дня.
5. План повинен бути виконаємо практично.
6. Дiї, передбаченi планом, не повиннi заподiювати шкода людинi.
7. Допомога одному класу або групi не повинна наражати на небезпеку благополуччя iнших.
Дiячi Армiї Порятунку розумiють пiд соцiальною роботою унiкальне сполучення певних знань, умiнь, з одного боку, i внутрiшнiх цiнностей соцiального працiвника, реалiзованих у процесi дiяльностi, з iншої. При цьому цiннiснi орiєнтацiї розглядаються як пiдстава, на якому знання й умiння iнтегруються в практику.
Будь-яка благодiйна органiзацiя не може обiйтися без професiйних соцiальних працiвникiв. Тiльки вони можуть професiйно виявити проблему вжити заходiв, якi допоможуть людинi з нею впоратися. Адже робота такої великої органiзацiї, який є Армiя Порятунку, не ґрунтується тiльки на однiй любовi до Бога або добром вiдношеннi до людини, ця органiзацiя робить велику справу й для надання допомоги людинi вона, часом готова зробити, що завгодно. Але для того щоб не нашкодити тому, кому хочеш допомогти, Армiя Порятунку й вдається до допомоги професiоналiв. Саме тому соцiальна робота для цiєї органiзацiї грає таку бiльшу роль.
Лiтература
1. Козлов А. А. Соцiальна робота за рубежем: стан, тенденцiї, перспективи. - К.: Флiнта, 1998.
2. Соцiальний захист родини й дiтей: закордонний досвiд. - К.: Інститут соцiальної роботи, 2002.
3. Социальная работа за рубежом: материалы для практических занятий. – Ростов-на-Дону,1999.
4. Чорбинський С. А. Соцiальна робота й соцiальнi програми в США. - К.: Центр загальнолюдських цiнностей, 2004.
| 
