Гуманiстична теорiя особистостi А. Маслоу
ГУМАНІСТИЧНА ТЕОРІЯ ОСОБИСТОСТІ А. МАСЛОУ
Гуманiстична психологiя поклала початок зображенню людства, радикально вiдмiнному вiд зображення його в психоаналiзi чи бiхевiоризмi. Одним з найвiдомiших представникiв гуманiстичної психологiї є А. Маслоу. Розглянемо ключовi елементи його теорiї особистостi.
Маслоу вiдчував, що занадто довго психологи зосереджувалися на детальному аналiзi окремих подiй, зневажаючи тим, що намагалися зрозумiти, а саме людиною в цiлому. Користаючись метафорою, психологи вивчали дерева, а не лiс.
Другий момент полягає в тому, що прихильники гуманiстичної психологiї визнають глибокi розходження мiж поведiнкою людини i тварин. Для них людина - щось бiльше, нiж проста тварина; це зовсiм особливий вид живих iстот.
Таке судження рiзко вiдрiзняється вiд радикального бiхевiоризму, що покладається на дослiдження поведiнки тварин (наприклад, пацюкiв i голубiв) у розробцi пояснення поведiнки людини.
На вiдмiну вiд бiхевiористiв, що пiдкреслюють приналежнiсть людей до тваринного свiту, Маслоу розглядав людину як щось вiдмiнне вiд iнших тварин.
"дегуманiзували" людину, трактуючи її без малого як машину, складену з ланцюжкiв умовних i безумовних рефлексiв. Тому вивчення тварин не можна застосовувати для розумiння людини.
По-третє, тi, хто дотримують гуманiстичних поглядiв, стверджують, що природа людини в сутностi гарна чи, принаймнi, нейтральна.
Можливо, ви захочете заперечити цю точку зору, якщо на вас нападуть з метою пограбування пiд час вечiрньої прогулянки в парку. Однак, по Маслоу, руйнiвнi сили в людях є результатом фрустрацiї, чи незадоволених основних потреб, а не якихось спадкоємних порокiв. Вiн думав, що по самiй природi в кожнiй людинi закладенi потенцiйнi можливостi для позитивного росту й удосконалювання.
Саме цього оптимiстичного i пiднесеного погляду на людство Маслоу дотримував усе життя.
Але, напевно, самою значною концепцiєю гуманiстичної психологiї є визнання прiоритету творчої сторони в людинi.
Маслоу першим указав, що творчiсть є найбiльш унiверсальною характеристикою людей, яких вiн вивчав чи спостерiгав. Описуючи її як невiд'ємну властивiсть природи людини, Маслоу розглядав творчiсть як рису, що потенцiйно є присутньою у всiх людях вiд народження.
Однак вiн також визнавав, що бiльшiсть людей втрачають цю властивiсть у результатi "окультурення". На щастя, деякi люди зберiгають свою свiжу, наївну i безпосередню манеру дивитися на речi.
На думку Маслоу, оскiльки здатнiсть до творчостi закладена в кожному з нас, вона не вимагає спецiальних талантiв чи здiбностей. Щоб бути творчими, нам не потрiбно писати книги чи складати музику. Творчiсть - унiверсальна функцiя людини, що веде до усiх форм самовираження.
Отже, наприклад, можуть бути творчi диск-жокеї, програмiсти, бiзнесмени, продавцi, кухарi i т. iн.
Нарештi, Маслоу стверджував, що жоден iз психологiчних пiдходiв, що застосовувалися для вивчення поведiнки, не придiляв належного значення функцiонуванню здорової людини, її способу життя чи життєвим цiлям.
Зокрема, вiн рiшуче критикував захопленiсть Фрейда вивченням хвороби, патологiї i поганої адаптацiї. Маслоу вважав, що психоаналiтична теорiя є однобокою, їй не вистачає рiзнобiчностi, тому що вона заснована на "хворих" аспектах природи людини, i iгнорує силу i чесноти людства.
Щоб виправити цей недолiк, Маслоу сконцентрував увагу на психiчно здоровiй людинi i розумiннi такої людини з iнших позицiй, чим порiвняння її з психiчно хворою.
Вiн був переконаний, що ми не можемо зрозумiти психiчне захворювання, поки не зрозумiємо психiчне здоров'я.
Маслоу рiшуче наполягав на вивченнi психiчно здорових людей, що самоактуалiзуються, як основi для бiльш унiверсальної науки психологiї.
Одним з найбiльш важливих питань теорiї особистостi Маслоу є питання про мотивацiю.
потреби самоповаги;
потреби приналежностi i любовi;
потреби безпеки i захисту;
фiзiологiчнi потреби.
В основi цiєї iєрархiї лежить допущення, що домiнуючi потреби, розташованi внизу, повиннi бути бiльш-менш задоволенi до того, як людина може усвiдомити наявнiсть i бути мотивована потребами, розташованими вгорi.
Ключовим моментом у концепцiї iєрархiї потреб Маслоу є те, що потреби нiколи не бувають задоволенi за принципом "усе чи нiчого".
Потреби частково збiгаються, i людина одночасно може бути мотивована на двох i бiльше рiвнях потреб. Маслоу зробив припущення, що пересiчна людина задовольняє свої потреби приблизно в наступнiй ступенi: 85% - фiзiологiчнi, 70% - безпека i захист, 50% - любов i приналежнiсть, 40% - самоповага i 10% - самоактуалiзацiя.
Слiд також зазначити, що неважливо, наскiльки високо просунулася людина в iєрархiї потреб: якщо потреби бiльш низького рiвня перестануть задовольнятися, людина повернеться на даний рiвень i залишиться там, поки цi потреби не будуть у достатнiй мерi задоволенi.
захистi вiд екстремальних температур i в сенсорнiй стимуляцiї.
Цi потреби безпосередньо стосуються бiологiчного виживання людини i повиннi бути задоволенi на якомусь мiнiмальному рiвнi перш нiж будь-якi потреби бiльш високого рiвня стануть актуальними.
Інакше кажучи, людина, якiй не вдається задовольнити цi основнi потреби, досить довго не буде зацiкавлена у потребах, що займають вищi рiвнi iєрархiї.
Хронiчно голодна людина навряд чи прагне складати музику, робити кар'єру чи будувати чудовий новий свiт. Така людина занадто зайнята пошуками хоч якоїсь їжi.
Сюди включенi потреби: в органiзацiї, стабiльностi, у законi i порядку, у передбачуваностi подiй i у свободi вiд таких загрозливих сил, як хвороба, страх i хаос. Таким чином, цi потреби вiдображають зацiкавленiсть у довгостроковому виживаннi.
По Маслоу, маленькi дiти найбiльш ефективно функцiонують у родинi, де, принаймнi до визначеного ступеня, установленi чiткий режим i дисциплiна. Якщо данi елементи вiдсутнi в оточеннi, дитина не почуває себе в безпецi, вона стає тривожною, недовiрливою i починає вишукувати бiльш стабiльнi життєвi територiї.
Маслоу зауважував, що батьки, що виховують дiтей, нiчим не обмежуючи i все дозволяючи, не задовольняють їхню потребу в безпецi i захистi. Якщо вiд дитини не вимагають, щоб вона йшла у лiжко у певний час чи їла через якiсь регулярнi промiжки часу, то це тiльки викликає замiшання i переляк.
У даному випадку в дитини не буде в оточеннi нiчого стабiльного, вiд чого можна залежати. Маслоу розглядав батькiвськi сварки, випадки фiзичної образи, розлуку, розлучення i смерть у родинi як моменти особливо шкiдливi для благополуччя дитини.
Цi фактори роблять її оточення нестабiльним, непередбаченим i, отже, ненадiйним.
Перевага надiйної роботи зi стабiльним високим заробiтком, створення ощадних рахункiв, придбання страховки можна розглядати як вчинки, почасти мотивованi пошуками безпеки.
Третiй ряд у пiрамiдi Маслоу складають потреби приналежностi i любовi. Цi потреби починають дiяти, коли фiзiологiчнi потреби i потреби безпеки i захисту задоволенi. На цьому рiвнi люди прагнуть установлювати стосунки прихильностi з iншими у своїй родинi i/чи в групi.
Групова приналежнiсть стає домiнуючою метою для людини. Отже, людина буде гостро вiдчувати муки самiтностi, вiдсутностi дружби, особливо, коли вони викликанi вiдсутнiстю друзiв i коханих.
Маслоу визначав два види любовi дорослих: дефiцитарна, чи Д-любов i буттєва, чи Б-любов.
Таким чином, це егоїстична любов, що бере, а не дає. Б-любов, навпаки, заснована на усвiдомленнi людської цiнностi iншого, без якого-небудь бажання змiнити чи використовувати його.
Маслоу визначав цю любов, як любов "буття" iншого, незважаючи на його недосконалостi.
Вона не власницька, не настирлива й в основному стосується заохочення в iншiй людинi його позитивного уявлення про себе, самоприйняття, почуття значимостi i любовi - усього, що дозволяє людинi рости.
Коли нашi потреби приналежностi i любовi достатньо задоволенi, ступiнь їх впливу на поведiнку зменшується, вiдкриваючи дорогу потребам самоповаги. Маслоу роздiлив їх на два основних типи: самоповага i повага iншими. Перший включає такi поняття, як компетентнiсть, упевненiсть, досягнення, незалежнiсть i воля.
Людинi потрiбно знати, що вона гiдна людина, може справлятися з задачами i вимогами, що пред'являє життя. Повага iншими мiстить у собi такi поняття, як престиж, визнання, репутацiя, статус, оцiнка i прийняття. У цьому випадку людинi потрiбно знати, що те, що вона робить, визнається й оцiнюється значимими iншими.
Задоволення потреб самоповаги породжує почуття впевненостi в собi, достоїнство й усвiдомлення того, що ви кориснi i необхiднi у свiтi. Навпроти, фрустрацiя цих потреб приводить до почуття неповноцiнностi, безглуздостi, слабостi, пасивностi i залежностi. Це негативне самосприйняття, у свою чергу, може викликати iстотнi труднощi, почуття порожнечi i безпорадностi в зiткненнi з життєвими вимогами i низьку оцiнку себе в порiвняннi з iншими.
І нарештi, якщо усi вищезгаданi потреби в достатнiй мiрi задоволенi, на переднiй план виступають потреби самоактуалiзацiї.
Маслоу охарактеризував самоактуалiзацiю як бажання людини стати тим, ким вона може стати.
Людина, що досягла цього вищого рiвня, домагається повного використання своїх талантiв, здiбностей i потенцiалу особистостi. Коротше, самоактуалiзуватися - значить стати тою людиною, якою ми можемо стати, досягти вершини нашого потенцiалу.
Самоактуалiзацiя не обов'язково повинна приймати форму творчих зусиль, що виражаються у створеннi витворiв мистецтва Специфiчнi форми самоактуалiзацiї дуже рiзноманiтнi.
На думку Маслоу, бiльшiсть людей мають потребу у внутрiшньому удосконалюваннi i шукають його. Однак лише одиницi досягають самоактуалiзацiї. Чому?
Насамперед соцiальне i культурне оточення часто стримує тенденцiю до актуалiзацiї певними нормами стосовно якоїсь частини населення.
Ще одна перешкода для самоактуалiзацiї, яка згадується Маслоу, - сильний негативний вплив, що чинять потреби безпеки. Процес росту вимагає постiйної готовностi ризикувати, помилятися, вiдмовлятися вiд старих звичок.
Очевидно i те, що бiльшiсть людей мають сильну тенденцiю зберiгати специфiчнi звички, тобто дотримувати старого стилю поведiнки. Реалiзацiя ж нашої потреби в самоактуалiзацiї вимагає вiдкритостi новим iдеям i досвiду.
Депривацiя i фрустрацiя потреб самоактуалiзацiї чи метапотреб може викликати в людини психiчне захворювання.
Маслоу характеризував хвороби, що з'являються в результатi незадоволених метапотреб, як метапатологiї. Такi стани, як апатiя, вiдчуження, депресiя i цинiзм - приклади того, що Маслоу мав на увазi пiд вищим рiвнем психiчних розладiв.
Як бачимо, у гуманiстичнiй психологiї людина не тiльки користується бiльшою повагою, нiж у психоаналiзi i бiхевiоризмi, але її навiть надiляють психiчними розладами вищого класу.
Маслоу припустив, що численнi симптоми, зв'язанi з накопичуваним i орiєнтованим на споживання, але несамодостатнiм стилем життя, свiдчать про метапатологiї.
Це такi симптоми, як нездатнiсть глибоко любити кого-небудь; прагнення жити тiльки сьогоднiшнiм днем; невмiння цiнувати наполегливiсть у пошуках особистого удосконалювання; неетична поведiнка.
І нарештi, Маслоу мiркував про те, що метапатологiї можуть бути вiдповiдальнi за перекручування цiннiсного розвитку.
Вiн вiдчував, що багато людей плутають, що правильно i що неправильно (наприклад, пияцтво, наркотики, вiйна), тому що вони позбавленi метапотреб удосконалювання, доброти, чесностi i справедливостi.
Д-життя - це в основному прагнення задовольнити iснуючий дефiцит чи вимоги оточення. Це стиль життя, орiєнтований на зниження напруги, гомеостаз i iмпульсивне задоволення.
Д-життя характеризується рутиною й одноманiтнiстю, вiдмовленням вiдноситися до чого-небудь серйозно, прагненням займатися речами нескладними, але приємними.
Розглянемо, наприклад, подiї, що вiдбуваються в життi багатьох працюючих дорослих сьогоднi. Вони виконують монотонну роботу з 8 ранку до 5 вечора, приходять додому до своїх родин, обiдають, кладуть дiтей спати i весь вечiр дивляться телевiзор.
Маслоу заявив би, що люди, що живуть так, нуднi, порожнi i живi тiльки наполовину, тому що їхнє життя сконцентроване на пiдтримцi свого положення. Нiщо не надихає їх.
Б-спосiб життя мiстить у собi найбiльш щасливi i хвилюючi моменти людського iснування, а також моменти найбiльшої зрiлостi, iндивiдуальностi i наповненостi.
Немає потреби говорити, що такi моменти рiдкi в життi пересiчної людини, i тому, коли вони настають, їх нелегко розпiзнати.
Концепцiя Маслоу про пiковi переживання також пiдходить до життя метамотивованих людей.
Взагалi пiковi переживання - моменти, пiд час яких людина почуває великий екстаз, благоговiння, захват.
Людина, що самоактуалiзується, прагне описати цi переживання, i вони часто бувають головною причиною важливих змiн у її життi.
Маслоу наполягав на тому, що пiковi переживання є частиною нашого життя. Однак тiльки метамотивованi люди, iмовiрно, оцiнять i одержать користь вiд цих переживань, тому що вони не бояться їх.
Теорiя А. Маслоу, що пiдкреслює унiкальнiсть людини i наявнiсть потенцiалу саморегульованого й ефективного функцiонування, має величезну притягальну силу для тих, хто роздiляє його оптимiстичну точку зору на людство.
| 
