Групова соцiальна робота: терапевтичний ефект групи
Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська Академiя»
Письмова робота
з курсу «Методи соцiальної роботи»
«Групова соцiальна робота: терапевтичний ефект групи»
Виконала: Годзула О. В.
Київ, 2009
План:
Вступ
1. Негативний бiк групової соцiальної роботи
2. Дослiдження ефективностi роботи в групi
3. Терапевтичнi ефекти рiзних видiв груп
Вступ
Групова робота – це метод соцiальної роботи, завдяки якiй вiдбувається допомiжна дiяльнiсть через груповi форми взаємодiї. Сутнiсть групової роботи полягає у прiоритетi спiлкування з iншими людьми, якi мають дещо спiльне. Спiльна риса усiх груп – взаємодiя мiж людьми, якi перебувають «в одному човнi». У груповiй роботi основним засобом впливу виступає група. [162, 1]
виникненню таких явищ, можуть бути як iндивiдуальнi риси людини – вiдлюдькуватiсть, сором’язливiсть, замкненiсть або небажання обговорювати свої проблеми у великому колi людей, - так i таке притаманне будь-якiй групi явище, як розподiл ролей.
Груповi ролi та проблема лiдерства часто розглядаються крiзь призму влади, якої набувають учасники завдяки статусу, знанням та навичкам, контролю над ресурсами, особистим якостям, домiнуючiй iдеологiї (пiдставою для виникнення питань розподiлу влади можуть бути етнiчна належнiсть, вiк, стать, вiдсутнiсть чи наявнiсть функцiонального обмеження, належнiсть до певного соцiально-економiчного класу тощо). Чимало членiв групи з часом демонструють конформну поведiнку, тобто виявляють однаковiсть у поведiнцi, зголошуються з думкою iнших унаслiдок тиску групових норм на iндивiда. Унаслiдок рiзних стилiв конформностi чи нонконформностi, а також лiдерства у групi можуть сформуватися рiзнi стосунки i стати очевидними певнi функцiональнi або ж дисфункцiональнi ролi (наприклад, «iнiцiатора», «спостерiгача», «блазня», «цапа-вiдбувайла» i таке iнше), виникнення альянсiв тощо.
Проте такi проблеми групової динамiки не заперечують ефективностi групової роботи, так як можуть бути усуненi соцiальним працiвником. Існують правила роботи з групою, спрямованi на гармонiйне проходження стадiй розвитку у груповiй роботi. Це такi правила, як вселення надiї та позитивного настрою, надання iнформацiї (навчаюче iнструктування), орiєнтацiя на альтруїзм, коригуюча рекапiтуляцiя первинної сiмейної групи, розвиток навичок соцiалiзацiї, унiверсалiзацiя, згуртування, зворотний зв’язок. Питання влади та повноважень найкраще визначати та обговорювати з учасниками групи в категорiях вiдмiнностi й подiбностi мiж рiзними iндивiдами, прагнучи встановити партнерство рiвних. Задля контролю конформностi соцiальним працiвникам важливо призвичаїти клiєнтiв соцiальної групової роботи до висловлювання вiд першої особи («Я думаю…», «Я вiдчуваю…» i т. п.). В мiру розвитку групових норм i розвитку iдентифiкацiї себе з групою можливо змiнити баланс ролей, розвинути довiру учасникiв групи один до одного. [171, 1]
Ось що про цей бiк групової роботи пише Алан Браун у своїй працi «Групова робота у Великобританiї»: «Групи можуть здiйснювати iстотний вплив на своїх членiв – на краще чи на гiрше. За неправильного використання, груповий потенцiал може бути джерелом пригнiчення та стурбованостi, за використання з вiдповiдальнiстю та вмiнням – вiн може бути джерелом реального надiлення людей великими повноваженнями, можливiстю впливу на своє життя та позитивних змiн у ньому». [2]
Дослiдження ефективностi роботи в групi
здiйснює група на клiєнтiв-учасникiв, того вартий. Такий вплив продемонструвало дослiдження, яке було здiйснене з метою вивчення впливу групової роботи на ставлення матерiв та дружин хворих до рiзних аспектiв алкоголiзму та наркоманiї.
Проведено структуроване опитування 60 дружин/матерiв хворих, що є користувачами Печерського вiддiлення "Соцiотерапiя". Двi основнi пiдгрупи складали 17 дружин (середнiй вiк - 43. 9, SD=9. 5) та 13 матерiв (середнiй вiк - 56. 8, SD=4. 9), якi брали участь у груповiй роботi. В двi контрольнi пiдгрупи у вiдповiднiй кiлькостi було включено дружин та матерiв, якi лише спорадично вiдвiдують iндивiдуальнi консультацiї психолога. Вiдмiнностi вiкових середнiх мiж основними та контрольними пiдгрупами дружин та матерiв не є вiрогiдними.
до роботи у групi. Складний процес саморозкриття, аналiз власних уявлень, механiзмiв психологiчного захисту, моделей поведiнки та спiлкування, часто викликає опiр та недовiру. Достовiрно менша недовiра до цього методу дружин, нiж матерiв, що реєструвалася у контрольних пiдгрупах, свiдчить про бiльший конструктивiзм та гнучкiсть перших.
Специфiка стосункiв iз залежним членом сiм`ї обумовила тi факти, що дружини достовiрно частiше за основну проблему, яка виникає внаслiдок хвороби чоловiка, визначали ускладнення взаємин. Для матерiв найгострiшою проблемою, що супроводжує алкоголiзм або наркоманiю сина, було погiршення матерiального стану. Можливо, саме тому дружини достовiрно частiше, нiж матерi, за головну причину вiдвiдування групових занять вважали можливiсть отримання професiйної психологiчної допомоги та визначали психолога як лiдера групи. Це, в свою чергу, дозволяє припустити, що залежнiсть як риса особистостi притаманна дружинам у бiльшiй мiрi, нiж матерям.
Найважливiшими наслiдками групової роботи, на думку жiнок, були усвiдомлення власних проблем i потреб та навчання жити з залежнiстю хворого чоловiка/сина. В тiм, первинною мотивацiєю вiдвiдування групи для жiнок було "врятування хворого чоловiка/сина". Попереднє сприйняття алкоголiзму та наркоманiї як пороку або дурної звички змiнилося у жiнок розумiнням хворобливого характеру залежностi. Таким чином, проведений аналiз показав, що групова робота ефективно сприяє змiнам пiзнавальних схеми вiдносно сутностi зловживання алкоголем/наркотиками. [3]
Терапевтичнi ефекти рiзних видiв груп
Одрi Маллендер розглядає групи як засiб активiзацiї. Група – сильний посередник в процесi активiзацiї та змiн, оскiльки вона є дещо бiльше, нiж сума її частин: разом люди можуть добитися значно бiльшого, нiж поодинцi. Члени групи, наприклад, можуть об’єднуватися задля пошуку нового рiшення старих проблем, тих, що стосуються їх самих як конкретних людей, або тих, що стосуються бiльш широких тем, що породжують труднощi для цiлих категорiй людей. Для вирiшення другої з цих проблем Маллендер пропонує такий пiдхiд як самокерована групова робота. [151, 4]
виявиться соцiальною або полiтичною. Жодна соцiальна чи полiтична система не знає чи не шукає, що саме було б найкращим для кожної окремої людини. Змiни на краще зазвичай здiйснюють люди, що борються за те, у що вiрять. Добрим прикладом може слугувати жiночий рух порятунку у Великобританiї. Його починала невеличка група жiнок, що протестувала проти припинення забезпечення шкiл безкоштовним молоком. Потiм i iншi жiнки почали проводити спiльнi зустрiчi, пiд час яких вони обговорювали умови та обставини свого життя. Сьогоднi цей рух досяг кульмiнацiї: лише в Англiї та Уельсi органiзовано бiльше 200 тимчасових притулкiв, де жiнки та їх дiти можуть сховатися вiд жорстокостi чоловiкiв, якої вони зазнають. Цей рух домiгся значних змiн у житловiй полiтицi та сферi виплат, що збiльшує шанси жiнок почати нове життя в умовах безпеки. [153, 4]
Алан Браун також пiдтримує цю точку зору: «Групи можуть бути джерелом надiлення клiєнтiв можливiстю бiльш активного впливу на важливi рiшення в своєму життi, коли люди не залежать вiд експертiв, а усвiдомлюють свою цiннiсть, являючись як помiчниками iнших, так i отримувачами допомоги; i де ж iще вони можуть вiдчути колективну силу для боротьби з соцiальним гнiтом та застосувати дiї для змiн. В органiзацiйних термiнах групи є «горизонтальним» демократичним джерелом рiвного впливу та колективної вiдповiдальностi на вiдмiну вiд бюрократичної структури з «вертикальним» лiнiйним управлiнням, заснованої на поняттi iндивiдуальної звiтностi та вiдповiдальностi. Тому не дивно, що на сильнi ефективнi групи – членiв персоналу агентства або користувачiв служб – менеджери агенств iнодi дивляться з менш чим непрофесiйним ентузiазмом!» [2]
Одже, беззаперечною є ефективнiсть самокерованих груп, а також керованих груп самодопомоги, що також пiдтверджується досвiдом. З досвiду реалiзацiї Проекту попередження торгiвлi людьми в Українi 1998-2004, органiзаторами був винесений наступний урок: часто пiдтримка обмеженої групи людей, якi мають схожi проблеми – це те, що потрiбно жiнцi, щоб подолати кризу.
згвалтування та щоденний стрес. Цi групи допомагають жiнкам подолати почуття самотностi та iзоляцiї, а також побоювання соцiуму, надаючи їм бiльш глибоку i тривалу пiдтримку, нiж ту, яку можна отримати через iншi послуги Центрiв. Групи взаємодопомоги допомагають жiнкам вчитися слухати одна одну, висловлювати власнi почуття, створювати систему пiдтримки, вирiшувати власнi проблеми самостiйно та бути бiльш впевненими в своїх силах.
досвiдом заради допомоги iншим. Визнання учасницями схожостi проблем зближує їх. Групи органiзованi таким чином, що тi ж самi люди регулярно збираються разом згiдно з попередньо узгодженим розкладом. Це дозволяє їм почуватись невимушено i уникати незручностей, якi можуть бути викликанi постiйною змiною учасниць групи.
Опитування, проведене Житомирським Центром «Жiнка для жiнки», показало, що завдяки групам взаємодопомоги 72% учасниць почуваються бiльш впевненими в собi; 60% змогли покращити стосунки в родинi. 28% учасниць навiть зазначили, що знання та навички, набутi при вiдвiдуваннi групи, допомогли їм працевлаштуватися. [30-32, 5]
Алан Браун у працi «Групова робота у Великобританiї» описує свiй особистий досвiд: «Цей феномен iлюструють два епiзоди, що завдали менi багато болю i хвилювання: першим був перiод мого серйозного захворювання, другим – перiод сильного емоцiйного стресу. Обидва рази мене пiдтримували друзi i сiм’я, але в кожному випадку можливiсть зустрiтися з iншими людьми, котрi перебували в подiбнiй ситуацiї, була вирiшальним фактором, що дозволяв менi розв’язати проблему. Коли я був серйозно хворий, не було нiяких органiзованих груп для людей з моїм станом, але деякi з тих, хто разом приймав лiкування, утворили свою власну неформальну групу, в якiй ми були здатнi пiдтримувати одне одного та дiлитися турботами, а також корисною iнформацiєю про нашi умови та лiкування. Коли мене спiткав емоцiйний розлад, найбiльш важливою допомогою, яку я отримав як один-на-один, так i в органiзованих групах, була з боку тих, хто проходив чи пройшов через подiбний досвiд». [2]
Терапевтичний ефект групи як основа методiв роботи з клiєнтами
Бiльшiсть методiв профiлактичної роботи, запропонованої для формування здорового життя молодi, мають терапевтичний ефект групи за свою основу. Зокрема це такi методи, як обговорення в групах (дискусiя, «мозковий штурм»), навчання практикою дiї (рольова гра i т. п.), семiнари-тренiнги.
Обговорення в групах дозволяє обговорити своє ставлення до проблеми, думки та iдеї, що виникли в процесi вивчення iнформацiї, з’ясувати ставлення до проблеми iнших учасникiв. Дискусiя дає можливiсть учасникам виразити свою думку з того чи iншого питання на основi своїх знань та попереднього досвiду, а також розширити, поглибити його, а в деяких випадках – змiнити на протилежне. Нерiдко при обговореннi дискусiя набуває гострого характеру, i сторони не досягають консенсусу. Тим не менш, при цьому формуються цiннiснi установки, запам’ятовуються основнi факти, що згодом здiйснюють вплив на поведiнку людини. (Найкраща кiлькiсть людей для дискусiї – 6-8). Також демократично та ненав’язливо обговорити свої проблеми допомагає метод «мозкового штурму», що являє собою хороший спосiб швидкого включення усiх членiв групи в роботу на основi вiльного вираження своїх думок щодо питання, яке обговорюється. Ефективнiсть цих методiв – 50%.
Навчання практикою дiї як метод – це використання рольових iгор, програвання ситуацiй, практичнi заняття, лабораторнi роботи, самостiйне дослiдження – тобто те, що може узнати людина, намагаючись «влiзти в шкуру» об’єкта, що вивчається, або вiдчувши процес змiн об’єкта в результатi певного явища. Рольовi iгри дають учасникам змогу «побувати» у якiйсь життєвiй ситуацiї у ролi певного персонажа. При цьому люди менше соромляться, коли треба висловитися з тих чи iнших питань, виразити свої почуття, бо вони роблять це вiд iменi вигаданого героя. Інша корисна сторона рольової гри – тренування варiантiв поведiнки в тих ситуацiях, в яких можуть опинитися учасники. Наприклад, корисно спробувати обiграти з молодими людьми варiант покупки презервативiв в аптецi, або ситуацiю, коли компанiя друзiв «вмовляє» спробувати наркотик. Пiдготовка молодi до зустрiчi з подiбними ситуацiями в життi дозволить їм заздалегiдь отримати ряд навичок, допомогти вiдповiсти вiдмовою на реально небезпечну пропозицiю. Ефективнiсть цього методу – 70%.
тренiнгу не видно одразу, але отриманi знання i навички реалiзуються людиною, що пройшла тренiнг, в реальних життєвих ситуацiях. [6] Тренiнг є досить складним методом, що вiдмiнний вiд всiх попереднiх i тому потребує окремого розгляду.
Тренiнг, вважають фахiвцi, подiбний до самого життя в мiнiатюрi. Описати тренiнг словами людинi, яка не вiдчула його на власному досвiдi, так само складно, як висловити внутрiшнi переживання - зазвичай важко пiдiбрати простi, ясно зрозумiлi формулювання. Краще пройти через тренiнг самому i пересвiдчитися, що змiст групової роботи є захоплюючою подорожжю для розуму i душi. Навчання в тренiнгових групах дарує учасникам радiсть, конструктивне спiлкування, навички спiвпрацi, нових друзiв, вiдкриває новi перспективи.
Люди краще ставляться до тих, хто не змагається з ними, не суперечить, не конкурує. Аби досягти життєвого успiху, доцiльно порозумiтися, налагодити конструктивнi взаємини з iншими, а для цього слiд навчитися уважно слухати спiврозмовникiв, сприймати їх доброзичливо, шукати в них позитивнi риси, взаємодiяти, загалом змiнити притаманний людинi вiд природи потяг до змагань на стимулювання спiвпрацi. Тренiнг дає не лише специфiчнi знання та навички з навчальної тематики, а й допомагає змiнити неконструктивне ставлення до людей на ефективну модель спiвробiтництва. (10-11)
Тренiнг сприяє ефективностi навчання, результат якого досягається завдяки власнiй активнiй роботi його учасникiв. Знання не подаються в готовому виглядi, а стають продуктом активної дiяльностi усiх учасникiв. У центрi уваги – самостiйне навчання учасникiв та iнтенсивна їх взаємодiя. Вiдповiдальнiсть за результативнiсть навчального процесу несуть однаковою мiрою як ведучий, так i кожен учасник тренiнгу.
2) процес, пiд час якого учасники вступають у взаємодiю;
3) навчання, результат якого досягається у взаємодiї всiх учасникiв тренiнгу;
4) вiдкриття учасниками в собi нових можливостей, вiдчуття того, що вони знають i вмiють бiльше, нiж до цих пiр думали про себе;
5) можливiсть у безпечних, з одного боку, трохи штучних, а з iншого – наближених до реальностi умовах взаємодiї з iншими людьми досягти бажаних змiн. [7]
Резюме
Ми розглянули терапевтичний ефект групи як результат дослiдження, як висновок з досвiду дiяльностi органiзацiй та особистого досвiду клiєнтiв, як базис методiв соцiальної роботи; ми також розглянули негативний ефект групи та з’ясували, що вiн не є обов’язковим супутником роботи в групi. Можна зробити висновок, що, за правильної пiдготовки соцiальних працiвникiв та вдалої органiзацiї роботи в групi, групова соцiальна робота може допомогти клiєнтам розв’язати проблеми, знайти пiдтримку та налагодити своє життя – отже, група є ефективною формою органiзацiї соцiальної роботи, що завдяки своєму терапевтичному ефекту вiдповiдає її завданню.
Бiблiографiя:
1. Соцiальна робота: В 3 ч. – К.: Вид. дiм «Києво-Могилянська Академiя», 2004. – Ч. 2: Теорiї та методи соцiальної роботи / А. М. Бойко, Н. Б. Бондаренко, О. С. Брижовата та iн.; За ред. Т. В. Семигiної, І. М. Григи. – 2004. – 224с.
2. Практика социальной работы: под ред. К. Ханфея и Т. Филпота – Амстердам-Київ, 2006 (Асоцiацiя психiатрiв України, Geneva Iniciative)
3. І. Грига, Г. Ходас (Школа соцiальної роботи НаУКМА) «Змiни ставлення до проблеми залежностi у родичiв хворих на алкоголiзм та наркоманiю внаслiдок групової роботи »
4. Принцип активизации в социальной работе: под ред. Ф. Парслоу. – М.: «Аспект Пресс», 1997. – 223с. (серия «Социальная работа в меняющемся мире»)
5. «Складовi нашого успiху»: Досвiд реалiзацiї Проекту попередження торгiвлi людьми в Українi 1998-2004 (Winrock International)
6. Клиники, дружественные к молодежи (пособие для организатора) – Новосибирск: ЗАО «Новополигрфцентр», 2004. – 300с.
|
