Глобалiзацiя, научно-технiчний прогрес i приватна сфера
Глобалiзацiя, НТП i приватна сфера
Вступ.
Незважаючи на десятирiччя дебатiв, чiльнi експерти свiту так i не дiйшли згоди щодо єдиного визначення приватної сфери. Першопрохiдник у цiй царинi американець Алан Вестiн так визначив приватну сферу: “Дрiбка фiлософiї, дрiбка семантики i море пристрастi”. Принаймнi з таким поглядом погодитися можуть усi.
У Стародавньому Китаї та Грецiї iснувало вiдповiдне право на захист. Вiдома клятва Гiппократа, датована 300 роком до нашої ери, закликала лiкаря зберiгати в таємницi iнформацiю про пацiєнтiв.
У країнах Заходу вже багато сторiч вiдомi захиснi права, наприклад, чинними були правила проти надмiрної цiкавостi та пiдслуховування. Англiйському парламентаревi ХIХ сторiччя Вiльямовi Пiтту належать знаменитi слова: “Навiть найбiднiша людина у своїй хатинi може знехтувати владу корони. Нехай та хатина перекособочена, i дах дiрявий, i вiтер свище крiзь щiлини, i не захищає вона нi вiд бурi, нi вiд дощу. Проте вона захищає вiд короля Англiї та його регентiв, бо вони не смiють переступити порiг хоч би й напiврозваленої халупи”.
вiд громадськостi.
До приватної сфери треба ставитись як до свободи. Що менше ми маємо її, то бiльше нам її бракує. Проте в рiзних культурах у неї рiзне значення. У США вона невiд’ємна частка особистих свобод – особливо свободи вiд втручання уряду. У багатьох європейських країнах її розумiють як захист вiдомостей про особу. Для деяких авторiв право на приватну сферу охоплює передусiм поважання «приватного життя»: можливiсть жити i формувати свої стосунки з iншими, як заманеться.
«Зрештою, всi права людини ґрунтуються на правi мати приватну сферу», - твердить Фернандо Волiо Хiменес, активний борець за права людини в Коста-Рицi.
Японiя.
Починаючи з 1998 року, вiдколи в Японiї почався реальний злiт нової економiки, новi моделi комп’ютерiв та мобiльнi телефони, що мають доступ до Інтернету, користуються найбiльшим попитом серед покупцiв. Доволi людно й у тих вiддiлах супермаркетiв, де продаються прилади, що дають змогу шпигувати, скажiмо, за подружнiм партнером, сусiдом чи колегою: цифровi мiнi камери з дистанцiйним керуванням, мiкроскопи, крихiтнi магнiтофони та iншi майже не помiтнi “електроннi прив’язки”. Цi речi дедалi менших розмiрiв проектуються у лабораторiях фiрм “Сонi”, “Шарп”, “Панасонiк”, “Фуджи-фiльм” та “Нiкон”. Цiни на них – вiд 30 000 єн (225 амер. Доларiв) до 200 000 єн (1700 доларiв). Електронна продукцiя особливо користується попитом серед 15-20-рiчних – поколiння вiдеогравцiв – i передовсiм серед “отаку”, що означає дослiвно “дiти вiртуальної iмперiї”. Багатьом пiдлiткам подобається шантажувати з допомогою знiмкiв, зроблених мiнi фотокамерами з дистанцiйним керуванням.
за своїми друзями та неодруженими жiнками, потай ставлячи у їхнiх помешканнях телекамери та мiкрофони. Японське суспiльство виявляє дедалi менше толерантностi до подiбних явищ.
Зросла стурбованiсть японцiв через недавно ухвалений урядом закон, який розширив можливостi органiв полiцiї i юстицiї у використаннi технiчних засобiв прослуховування телефонних розмов та контролю за електронною поштою. “Цей закон, - запевняють керiвники органiв правопорядку, - покликаний сприяти розкриттю кримiнальних злочинiв i не стосується повсякденного життя людей”. Проте окремi фахiвцi сумнiваються в цьому: “чи не зайде “Бiг бразер” у нашi домiвки? Чи не є цi дiї полiцiї новим замахом на приватне життя людностi?”
500 000 єн (5000 доларiв) штрафу за злочиннi дiї в комп’ютернiй справi. “Всюдисутнiсть новiтнiх передових комунiкацiйних систем висуває перед нами новi вимоги. Ми повиннi в iнтересах громадскостi та її безпеки йти на компромiси”, - твердить представник нацiонального управлiння полiцiї. Проте в Японiї, на думку юриста Йоiшi Хiгучi, оборона приватної сфери приречена залишатися, на жаль, “вiртуальним правом”.
Європа, Америка.
25 жовтня 1995 року Європейський Союз ухвалив документ, який гарантує своїм громадянам право на спростування, право на вiдмову продавати данi третiй сторонi тощо. Ще один досить важливий пункт цього документа: країни ЄС не смiють передавати електронну iнформацiю третiй країнi, якщо остання не в змозi гарантувати “адекватний” рiвень захисту особистих даних.
Проте навiть об’єднанiй Європi важко втiлити в життя свої плани, передусiм на завадi, наприклад, США, хоча лiберальнiй Америцi все важче давати раду дедалi вiдчутнiшому опоровi своїх громадян.
Останнiм часом декотрi пiдприємцi змушенi викладати чималенькi суми у зв’язку з колективними скаргами та необхiднiстю пом’якшити озлоблення споживачiв, оскiльки не в змозi захистити їхнi особистi данi. Проте є фiрми, як, наприклад, “American Express”, якi вже отримують прибутки вiд того, що взялися захистити приватну сферу. Минулого року фiрма з випуску кредитних карток почала випускати цифровi картки разового використання, тобто споживач може зробити лише одну покупку, i картка стає непридатною.
З розширенням мережi Інтернет рух оборонцiв приватної сфери вийшов на мiжнародну арену. В бiльшостi захiдноєвропейських країн дiє щонайменше по однiй групi захисту кiбернетичних прав
, i ця тенденцiя поширюється на всьому континентi аж до Азiї. З iншого боку, водночас iснуючi групи захисту прав людини стали придiляти все бiльше уваги порушенню прав людини
у мережi Інтернет. Коли якась країна намагається обмежити свободу слова в Інтернетi, це вiдразу набуває мiжнародного розголосу. Хоча представники деяких урядiв намагаються придiляти бiльше уваги захистовi прав людини, однак в центрi дебатiв завжди перебували економiчнi iнтереси
, оскiльки на дебати впливала Мiжнародна торгова палата, рупор промислових груп.
Щороку на початку сiчня в Парижi вiдбувається великий ярмарок приватної iнформацiї, так звана виставка “стосункiв з клiєнтами”. У 2001 року вiн пройшов у режимi електронної торгiвлi та Інтернету. Фiрма “I-Base”, що займається електронним маркетингом, запропонувала iнформацiю про 15-30-рiчних споживачiв у виглядi “банку даних про споживацьку поведiнку бiльш як 700 000 молодих людей”. Звiдки взято їх iмена, данi? Про це - нi пари з вуст. Такi данi коштують багато грошей.
Росiя. старих звичок. У 1998 роцi уряд вирiшив звернути пильнiшу увагу на три мiльйони користувачiв Інтернету в Росiї. Приймаючи резолюцiю щодо SORM2 “системи оперативно-розшукових заходiв”, спецслужби та Державний Комiтет з питань телекомунiкацiй розширили систему SORM1 на Інтернет. Система функцiонує з 1995 року й уможливлює ФСБ (колись ця служба називалась КДБ) пiдслуховувати традицiйнi засоби зв’язку (телефони, телекс, факс), якщо для цього є особливi причини. Поки що єдина людина наважилася кинути виклик системi SORM2. Це - Наїл Мурзаханов, тридцятичотирьохрiчний голова компанiї “Байярд - Славiя Коммунiкейшнс”, провайдеру Інтернету з осiдком у Волгоградi. “Коли спiвробiтники ФСБ прийшли до мене з пропозицiєю про спiвпрацю, я вiдмовився”, - розповiдає вiн. “ Я й моя команда ретельно розглянули цей документ i дiйшли висновку, що вiн антизаконний”. Тим часом у сiчнi 2000 року проти Музарханова було розпочато судову справу. Вiдбулося три судових засiдання. Кожного разу слухання справи вiдкладалося, оскiльки представникам мiнiстерства не вдавалось довести провину. Потiм, у серпнi, Музарханов одержав листа вiд самого мiнiстра, який вiдмовився вiд своєї погрози позбавити лiцензiї БСК.
Іншi.
Дуже важко з’ясувати, яке значення приватному життю надається у бiдних країнах. У кожному разi його захист, найпевнiш, стоїть аж у кiнцi полiтичного порядку денного цих держав. У Шрi-Ланцi, наприклад, громадянська вiйна i пов’язанi з нею питання безпеки, засоби до iснування або безробiття - куди важливiшi проблеми. У сферi телекомунiкацiй прiоритет надається радше розбудовi телефонної мережi, нiж захистовi приватної сфери.
Уже з того, як люди ставляться до своїх телефонних номерiв, можна судити про важливiсть приватної сфери. У деяких американських штатах понад 50% приватних номерiв не знайдете в жодному довiднику. Загалом їх не друкують i на вiзитках. Натомiсть у Шрi-Ланцi вiзитки ряснiють приватними номерами. В Коломбо приватний телефонний номер зазначений на двернiй табличцi слiдчого. У 1998-1999 роках дирекцiя Нiдерландiв вирiшила з’ясувати, як її клiєнти ставляться до запровадження нових рахункiв, у яких фiксується кожний дзвiнок. Вражає те, що серед бiльш як 400 отриманих вiдповiдей на анкету лише одна зачiпала тему захисту приватної сфери. У нiй, зокрема, йшлося про те, що слiд пересилати рахунки у запечатаних конвертах.
Чи означає це, що бажання людини захистити свою приватну сферу не унiверсальне? Академiчнi дослiдження вiдкидають це припущення. Американський психолог Ірвiн Олтмен виявив, що потреба у можливостi самому визначати межi мiж приватним життям i суспiльством iстотна у всьому свiтi. Проте не у всiх культурах однаковий спосiб, у який установлюються цi межи.
Джерело: “Кур’єр ЮНЕСКО” №5, №6 2001
|
