Аналiз вiдносин в сiм'ї
Змiст
2. Розлучення як соцiально-психологiчний феномен. Сiм'я як джерело психiчних травм
3. Для розумiння сiм'ї як соцiального iнституту велике значення має аналiз ролевих вiдносин в сiм'ї. Що таке поняття «Сiмейна роль», чим визначаються «сiмейнi ролi»?
1. Причини сiмейного неблагополуччя. Кризовi перiоди браку. Конфлiкт в сучаснiй сiм'ї
Люди, що створюють сiм'ю, прагнуть задовольнити комплекс потреб - в любовi, в дiтях, в переживаннi загальних радощiв, в розумiннi, спiлкуваннi. Проте становлення сiм'ї - це не тiльки реалiзацiя iдеальних уявлень про брак, якi склалися у майбутнього подружжя. Це реальне життя два, а потiм i декiлькох людей, у всiй її складностi i рiзноманiттi; вона включає безперервнi переговори, укладання угод, компромiси i, звичайно, подолання труднощiв, вирiшення конфлiктiв, якi є в кожнiй сiм'ї.
Невдачу в браку багато в чому зумовлюють помилки у виборi партнера: обранець в реальностi або не володiє необхiдними особовими рисами, або сукупнiсть його психофiзiологiчних особливостей, поглядiв i цiнностей не вiдповiдає уявленням i потребам того, що обирає.(4)
1. Психобiологiчна сумiснiсть. Мова йде про «невизначнiй внутрiшнiй симпатiї», в основi якої можуть бути такi яснi причини, як захоплення талантом, досягнутим успiхом, суспiльним положенням або зовнiшнiм естетичним iдеалом. Брак без спонтанного потягу зазвичай не гарантує вдалого шлюбу.
2. Гармонiйний брак припускає соцiальну зрiлiсть подружжя, пiдготовленiсть до активної участi в життя суспiльства, здатнiсть матерiально забезпечити свою сiм'ю, борг i вiдповiдальнiсть, самовладання i гнучкiсть
спостерiгаються в сiм'ї i в характерi батькiв. Навiть невелика сiмейна травма часто залишає глибокий слiд, формуючи у дитини негативнi погляди i позицiї. Часом непереборнi конфлiкти неминучi там, де партнери дiаметрально вiдрiзняються по своєму свiтогляду.
4. Освiта. Вища освiта не завжди пiдвищує рiвень стабiльностi сiмейних вiдносин. Навiть у браку, ув'язненому мiж двома молодими людьми, що закiнчили вищi учбовi заклади, можуть виникнути конфлiкти, якi, якщо їх своєчасно не вирiшити, дадуть привiд для розлучення. Проте iнтелектуальний рiвень i характери партнерiв не повиннi надмiрно вiдрiзнятися.
5. Трудова стабiльнiсть. Люди, що часто мiняють мiсце роботи, вiдрiзняються нестiйкiстю, надмiрною незадоволенiстю, нездатнiстю налагоджувати тривалi вiдносини.
6. Вiк. Визначає суспiльну зрiлiсть партнерiв, пiдготовленiсть до виконання подружнiх i батькiвських обов'язкiв. Найбiльш оптимальним вважається вiк 20-24 року. Найбiльш природна рiзниця у вiцi подружжя 1-4 року. Стiйкiсть так званих нерiвних шлюбiв багато в чому залежить не тiльки вiд характеру обох партнерiв, вiд їх взаємного вiдчуття, але i вiд пiдготовленостi до вiкових особливостей, вiд умiння протистояти «лихослiв'ю» тих, що оточують i т. д.
7. Тривалiсть знайомства. За перiод знайомства важливо добре дiзнатися один одного не тiльки в оптимальних умовах, але i у важких ситуацiях, коли яскраво виявляються особистi якостi i слабкостi характеру партнера.
Всi цi чинники створюють передумови виникнення подружньої сумiсностi i несумiсностi. Психологiчна несумiснiсть - це неможливiсть в критичних ситуацiях зрозумiти один одного. У браку кожен з подружжя може виступати як «психотравмуючий чинник», наприклад, коли один з подружжя єперешкодою в задоволеннi потреб iншого. Психологiчна сумiснiсть визначається як взаємне ухвалення партнерiв по спiлкуванню i спiльнiй дiяльностi, засноване на оптимальному поєднаннi - схожостi або взаємностi - цiннiсних орiєнтацiй, особових i психофiзiологiчних особливостей. (7)
Особливо велику значущiсть в сiмейно-шлюбних вiдносинах мають цiннiсна i психофiзiологiчна сумiснiсть людей. Решта всiх видiв сумiсностi або несумiсностi схильна до динамiчних змiн i достатньо легко змiнюються в процесi взаємної адаптацiї членiв сiм'ї. Психофiзiологiчна, i зокрема сексуальна, несумiснiсть здатна привести до розпаду браку. А розузгодження цiнностей у взаємодiї людей, особливо в повсякденних контактах, приводить до майже необоротного руйнування спiлкування i подружнiх взаємин.
При аналiзi стадiй розвитку подружнiх вiдносин видiляються: молодий шлюб, шлюб середнього вiку i шлюб зрiлих рокiв.
Молодий шлюб продовжується менше п'яти рокiв. Вiк подружжя - вiд 18 до 30 рокiв. У цей перiод вони звикають один до одного, купують меблi i предмети ужитку, часто не мають власної квартири i живуть з батьками одного з них. З часом з'являється квартира, яка поступово обставляється, будується власне домашнє господарство. Подружжя чекає дiтей, з народженням яких виникають обов'язки, пов'язанi з вiдходом i турботою про них.
Шлюб зрiлого вiку наступає пiсля 15 i триває до 25 рокiв. У сiм'ї вже дорослi дiти, подружжя залишаються однi або звикають жити з їх сiм'ями i виховувати внукiв.
Для шлюбу лiтнього вiку характерне зниження продуктивностi працi i збiльшення проблем, пов'язаних iз здоров'ям. Брак, як правило, стабiльний. Подружжя потребує допомоги i боїться втратити один одного. Вiдносини мiж ними такi, якими вони склалися протягом довгого сумiсного життя. В цей час вже важко що-небудь мiняти.
Кризова ситуацiя в сiм'ї може виникнути i без впливу яких-небудь зовнiшнiх чинникiв, що обумовлюють побутове i економiчне положення подружньої пари, без втручання батькiв, зради або якихось патологiчних рис особи одного у подружжя. Присутнiсть цих чинникiв прискорює створення кризової ситуацiї i посилює її. Наростає вiдчуття незадоволеностi, виявляються розбiжностi в поглядах, виникають мовчазний протест, сварки, вiдчуття брехнi i докори. (5)
Перший наступає мiж третiм i сьомим роками подружнього життя i продовжується в сприятливому випадку близько року. Його виникненню сприяють такi чинники:
- зникнення романтичних настроїв, активне неприйняття контрасту в поведiнцi партнера в перiод закоханостi i в повсякденному сiмейному побутi;
- зростання числа ситуацiй, в яких подружжя виявляє рiзнi погляди на речi i не може прийти до згоди;
- частiшi прояви негативних емоцiй, зростання напруженостi у вiдносинах мiж партнерами.
- з наближенням перiоду iнволюцiї, з пiдвищенням емоцiйної нестiйкостi, страхами, появою рiзних соматичних скарг;
- з виникненням вiдчуття самоти, пов'язаної з вiдходом дiтей;
- з емоцiйною залежнiстю дружини, що посилюється, її переживаннями з приводу швидкого старiння, а також можливого прагнення чоловiка сексуально проявити себе на сторонi «поки ще не пiзно».
Таким чином, кризовi ситуацiї мають певнi закономiрностi, лежачi в основах подружнiх вiдносин. Для ефективного вирiшення виникаючих проблем не слiд шукати провину лише в поведiнцi кого-небудь з партнерiв.
Жодна сфера життя людини не вiльна вiд конфлiктiв. Виключенням не є i сiм'я. Конфлiкт - це зiткнення, серйознi розбiжностi, пiд час яких людини охоплюють неприємнi вiдчуття або переживання. Конфлiкти незламнi, вони з'являються при будь-яких життєвих обставинах i супроводжують нас вiд народження до самої смертi. Конфлiкти соцiально обумовленi i опосередкованi iндивiдуальними особливостями психiки людей.
Сiмейнi конфлiкти зазвичай пов'язанi з прагненням людей задовольнити тi або iншi потреби або створити умови для їх задоволення без урахування iнтересiв партнера. Причин для цього дуже багато. Це i рiзнi погляди на сiмейне життя, i нереалiзованi очiкування i потреби, грубiсть, неповажне вiдношення, подружня невiрнiсть, фiнансовi труднощi i т. д. Конфлiкт, як правило, породжується не однiй, а комплексом причин, серед яких умовно можна видiлити основну, - наприклад незадоволенi потреби подружжя.
Уникнути багатьох помилок дозволяє дотримання основних принципiв сумiсного подружнього життя. (5)
- Реально дивитися на суперечностi, що виникають до браку i пiсля його висновку.
- Не будувати iлюзiй, щоб не розчаруватися, оскiльки сьогодення навряд чи вiдповiдатиме тим нормам i критерiям, якi були заздалегiдь спланованi.
- Не уникати труднощiв. Сумiсне подолання важких ситуацiй - прекрасна можливiсть швидше дiзнатися, наскiльки обидва партнери готовi жити за принципом двостороннього компромiсу.
- Пiзнавати психологiю партнера. Щоб жити в згодi, треба розумiти один одного, пристосовуватися, а також умiти «догоджати» один одному.
- Знати цiну дрiбницям. Невеликi, але частi знаки уваги цiннiшi i значущi, чим дорогi подарунки, за якими деколи криється байдужiсть, невiрнiсть i iн.
- Бути терпимим, умiти забувати образи. Людина соромиться деяких своїх помилок i не любить згадувати про них. Не слiд нагадувати про те, що одного разу порушило взаємини i що слiд було б забути.
- Умiти розумiти i передбачати бажання i потреби партнера.
- Не нав'язувати свої вимоги, оберiгати гiднiсть партнера.
- Стежити за собою. Неакуратнiсть, безладнiсть народжують неприязнь i можуть спричинити за собою серйознi наслiдки.
- Усвiдомлювати причини i наслiдки невiрностi.
- Не впадати у вiдчай. Зiткнувшись iз стресовою ситуацiєю в подружньому життi, було б невiрно «гордо» розiйтися i не шукати виходу. Але ще гiрше зберiгати хоч би зовнiшню рiвновагу шляхом принижень i погроз.
2. Розлучення як соцiально-психологiчний феномен. Сiм'я як джерело психiчних травм
розрив вiдносин в юридичному, економiчному, психологiчному планi, що спричиняє за собою реорганiзацiю життя обох подружжя, то сучаснi форми сiмейних вiдносин припускають, що i пiсля їх припинення психологiчнi аспекти наслiдкiв розставання не тiльки зберiгаються, але i виходять на перший план. (2)
Вiдомий вiтчизняний соцiолог Н. М. Римашевская вважає, що проблема розлучення i долi сiм'ї в переломний момент життя суспiльства набуває незвичайно серйозного значення. Останнiми роками в наший країнi росте число розлучень при одночасному скороченнi бракiв, що укладаються, а позашлюбна народжуванiсть приводить до збiльшення кiлькостi неповних сiмей. По розрахунках демографiв, близько половини чоловiкiв i жiнок протягом життя розриває брак: в середньому розпадається два з кожних п'яти зареєстрованих бракiв. Бiльше 30 % розлучень доводиться на молодi сiм'ї, що проiснували менше 5 рокiв.
Причини розлучень можна пiдроздiлити на чотири групи: (2)
- причини, пов'язанi з умовами життя сiм'ї (житловими, матерiальними i т. п.);
- причини, пов'язанi з об'єктивною неможливiстю продовжувати сумiсне життя (душевне захворювання, безплiддя i т. п.);
- масовий алкоголiзм, економiчна криза, безробiття, вiдчуття нестабiльностi i депресiї як характернi риси стану Росiйського суспiльства.
Проте всi цi причини розлучень є лише зовнiшнiми показниками, що сигналiзують про кризовi процеси, що протiкають в iнститутi сiм'ї, про комплекс проблем внутрiсiмейної взаємодiї, що накопичилися за час iснування браку.
На думку вiтчизняних соцiологiв, основнi умови, що зумовлюють розлучення, - це урбанiзацiя способу життя, мiграцiя населення, iндустрiалiзацiя країни, емансипацiя жiнок. Цi чинники знижують рiвень соцiального контролю, роблять життя людей в значнiй мiрi анонiмною, у них атрофуються вiдчуття вiдповiдальностi, стiйкої прихильностi, взаємної турботи один про одного. Але це лише фон: кожне розлучення має власнi основнi i супутнi причини i мотиви.
Важливою умовою дослiдження є принцип нетотожностi мотивiв розлучення його причинам. Найчастiше видiляються наступнi мотиви розлучень:
- вiдсутнiсть загальних поглядiв i iнтересiв (у тому числi i релiгiйнi розбiжностi)
- невiдповiднiсть (несумiснiсть) характерiв
- порушення подружньої вiрностi
- вiдсутнiсть або втрата вiдчуття любовi, любов до iншого
- легковажне вiдношення до подружнiх обов'язкiв
- поганi вiдносини з батьками (втручання батькiв i iнших родичiв)
Пiд мотивом розлучення розумiється обгрунтування рiшення про те, що потреби в браку не можуть бути задоволенi в даному шлюбному союзi.
З психологiчної точки зору розлучення є змiна балансу сил, що пiдтримують i руйнують брак. До пiдтримуючих чинникiв можна вiднести морально-психологiчну i частково економiчну зацiкавленiсть один в одному, задоволенiсть шлюбний-сiмейними вiдносинами, а також соцiальнi норми, цiнностi, санкцiї. До чинникiв, що руйнують брак, - прояви взаємної незадоволеностi i неприязнi, антипатiю, роздратування, ненависть. Зовнiшнi чинники також стимулюють розвиток i загострення внутрiсiмейних конфлiктiв (неприємностi на роботi, суперечностi з родичами i сусiдами, зв'язки характеру адюльтера).
проведене росiйсько-американським колективом соцiологiв, показало, що 45% (з 706) жiнок-респондентiв i 22 % (з 696) чоловiкiв думають про розлучення. Думки про розлучення, як у мужiв, так i у дружин, корелюють з вiком. Особливо часто вони з'являються в 30-39 рокiв, а в 20- 29 рокiв цим стурбованi найменше.
жiнки, що прожили замiжнiй вiд 6 до 11 рокiв, чоловiки, одруженi менше 6 рокiв, як правило, не стурбованi розлученням.
раннiм вiком народження дiтей: у Росiї 60-90 % всiх жiнок реєструють брак i реалiзують свої репродуктивнi плани до 25 рокiв. Раннi браки менш стабiльнi у зв'язку з проблемами дiтей, економiчними складнощами i вiдсутнiстю повного уявлення про бажаного партнера, яке остаточно складається до 25 рокiв.
Сiм'я як джерело психiчної травми. Психiчна травма - це перш за все психiчне переживання, в центрi якого знаходиться певний емоцiйний стан.
Психотравмуюче переживання - це стан, що сильно впливає на особу через вираженiсть (гострота), тривалiсть або повторюванiсть. Травмують є не будь-якi сильнi або приголомшливi переживання, а лише такi негативнi переживання, якi можуть бути причиною певної клiнiчної патологiї. Важливе мiсце у вченнi про психiчну травму займає поняття про патогенну ситуацiю - сукупнiсть чинникiв, що найбiльш безпосередньо обумовлюють психотравмуюче переживання.
Патогенна ситуацiя може виникнути в самих рiзних взаєминах iндивiда: службових, трудових, учбових i т. д. Сiмейнi вiдносини, як правило, виступають в ролi найбiльш важливих, значущих для iндивiда. Звiдси - їх провiдна роль у формуваннi патогенних ситуацiй особи i далi психiчних порушень. (10)
Провiдна роль сiм'ї у виникненнi патогенних ситуацiй i психотравмуючих переживань обумовлюється поряд обставин:
1. Провiдною роллю сiмейних вiдносин в системi взаємин особи. Сiм'я на раннiх, найбiльш важливих для подальшого розвитку, етапах життя є єдиною, а пiзнiше за одну з найбiльш важливих соцiальних груп, в якi включений iндивiд. Сiмейнi подiї набагато бiльшою мiрою «приймаються близько до серця», нiж зовнi аналогiчнi подiї у сферi трудової дiяльностi, сусiдських вiдносин i iн.
2. Рiзностороннiстю сiмейних вiдносин i їх тiсним взаємозв'язком. Домашнє господарство, дозвiлля, емоцiйнi взаємини, сексуально-еротична сфера життя сiм'ї - всi вони найтiснiшим чином взаємозв'язанi. Будь-яка спроба внести бiльш менш значну змiну до однiєї з них викликає «ланцюгову реакцiю» змiн у всiх iнших. Через цю особливiсть сiм'ї вiд сiмейної травми «важче пiти», тобто у члена сiм'ї при спробi уникнути травматизацiї виникає бiльше складнощiв.
3. Особливою вiдвертiстю i, отже, уразливiстю члена сiм'ї по вiдношенню до рiзних внутрiсiмейних впливiв, у тому числi i травматизуючим. У сiм'ї iндивiд найбiльш доступний дiї з боку iнших членiв сiм'ї; слабкостi i недолiки його виявляються найбiльш вiдкрито.
Психiчнi травми в сiм'ї, як i будь-якi iншi, можуть бути одиничними i повторними, короткими i тривалими. В той же час сама тривалiсть сiмейних вiдносин створює особливо сприятливi передумови для що тривало дiють, закономiрно i психiчних травм, що часто повторюються.
3. Для розумiння сiм'ї як соцiального iнституту велике значення має аналiз ролевих вiдносин в сiм'ї. Що таке поняття «Сiмейна роль», чим визначаються «сiмейнi ролi»?
Сiмейнi ролi визначаються мiсцем i функцiями однiєї людини в сiмейнiй групi i їх розподiлу: на подружнiх (дружина, чоловiк), батькiвських (мати, отець), дитячих (син, дочка, брат, сестра), мiжпоколiння i внутрiпоколiння (дiд, бабуся, старший, молодший) i т. д. Виконання сiмейної ролi залежить вiд виконання ряду умов, перш за все, вiд правильного формування ролевого образу.
Для того, щоб сформулювати образ своєї поведiнки, людина повинна точно визначити своє мiсце i мiсце iнших в ролевiй структурi сiм'ї. Наприклад, чи може вона виконувати роль роздiлу сiм'ї, взагалi або, зокрема, головного розпорядника матерiального придбання сiм'ї.
Для успiшного формування сiм'ї важливе значення також має чутливiсть до ситуативних вимог сiмейної ролi i пов'язана з нею гнучкiсть ролевої поведiнки, яка опиняється в здатностi без особливих утруднень виходити з однiєї ролi, включатися в нову вiдразу, як цього зажадає ситуацiя. Наприклад, той або iнший багатий член сiм'ї грав роль матерiального покровителя iнших її членiв, але його фiнансове положення змiнилося, i змiна ситуацiї вiдразу ж вимагає змiни його ролi. Ролевi вiдносини в сiм'ї, якi утворюються при виконаннi певних функцiй, можуть характеризуватися ролевою згодою або ролевим конфлiктом.
i так далi) з сучасною роллю, яка допускає рiвну участь подружжя в забезпеченнi сiм'ї матерiальними засобами. Конфлiкт може поглибитися, якщо дружина займає вищий статус в соцiальнiй або професiйнiй сферi i переносить ролевi функцiї свого статусу у внутрiсiмейнi вiдносини. У подiбних випадках дуже важлива здiбнiсть подружжя до гнучкого перемикання ролей. Особливе мiсце серед передумов ролевого конфлiкту займають труднощi з психологiчним освоєнням ролi, пов'язанi з такими особливостями осiб подружжя, як недостатня моральна i емоцiйна зрiлiсть, непiдготовленiсть до виконання подружнiм i, особливо, батькiвським ролям.
Приведемо приклад: Знайома жiнка (Дружина) має сiм'ю – вона, чоловiк i дитина (3 року). Дружина заробляє значно бiльше Чоловiка i в основному одна мiстить сiм'ю – житловi умови, дозвiлля, живлення, одяг i iн. Розпоряджається бюджетом в сiм'ї також вона. Чоловiк бiльше займається дитиною, i домашнiми справами, оскiльки Дружинi доводиться частiше бути на роботi. У данiй сiм'ї її роль Господаря, саме по її правилах живе Чоловiк. Можна також сказати вони (Чоловiк i Дружина) як би помiнялися ролями. Адже «за стандартом» жiнка – домогосподарка, а чоловiк – годувальник. В даному випадку – навпаки i всiх це влаштовує в цiй сiм'ї.
У сучасному суспiльствi спостерiгається процес ослаблення сiм'ї як соцiального iнституту, змiна її соцiальних функцiй, неролевих сiмейних вiдносин. Сiм'я втрачає свої провiднi позицiї в соцiалiзацiї iндивiдiв, в органiзацiї дозвiлля i в iнших найважливiших функцiях. Традицiйнi ролi, при яких жiнка вела домашнє господарство, народжувала i виховувала дiтей, а чоловiк був господарем, часто одноосiбним власником майна, i забезпечував економiчну самостiйнiсть сiм'ї, замiнилися ролевими, при яких переважна бiльшiсть жiнок в країнах з християнською i буддiйською культурами стали брати участь у виробничiй, полiтичнiй дiяльностi, економiчному забезпеченнi сiм'ї i приймати рiвне, а iнодi провiдна участь в ухваленнi сiмейних рiшень. Це iстотно змiнило характер функцiонування сiм'ї i спричинило за собою ряд позитивних i негативних для суспiльства наслiдкiв.
З одного боку, замiна ролей сприяла зростанню самосвiдомостi жiнки, рiвнiсть, в подружнiх вiдносинах; з iншого боку, пiдсилила конфлiктну ситуацiю, почала впливати на демографiчну поведiнку, призводячи до зниження народжуваностi i збiльшення рiвня смертностi. Поняття соцiального iнституту широко використовується як у нас, так i за кордоном. Щодо сiм'ї воно використовується, перш за все, як складна система дiй i вiдносин, яка виконує певнi соцiальнi функцiї. Або ж поняття соцiального iнституту розглядається як взаємозв'язана система соцiальних ролей i норм, яка створена i дiє для задоволення важливих соцiальних потреб i функцiй.
Соцiальнi ролi i норми, включенi в соцiальний iнститут, визначають вiдповiдну i очiкувану поведiнку, яка орiєнтована на задоволення специфiчних соцiальних потреб.
Сiм'я аналiзується як iнститут тодi, коли особливо важливо з'ясувати вiдповiднiсть (або невiдповiднiсть) образу життю сiм'ї, її функцiй, сучасним суспiльним потребам.
Сiмейне життя нагадує айсберг. Бiльшiсть людей бачать лише його малу надводну частину i одурює себе, думаючи, що бачить його повнiстю.
Деякi здогадуються, що айсберг – дещо бiльше, але не знають, що ж саме є його невидима частина. Не знаючи всiх тонкощiв сiмейного життя, можна направити її небезпечним курсом.
Отже, проблема сiмейного благополуччя пов'язана в першу чергу з тим, наскiльки психологiчно сумiсними виявляються один з одним члени сiм'ї. Сумiснiсть як багаторiвневий феномен пов'язана не тiльки з актуальним станом i особовими особливостями подружжя, але також i з їх досвiдом минулого життя, досвiдом мiжособових вiдносин в батькiвськiй сiм'ї. Найбiльш оптимальною є ситуацiя, коли досвiд i засвоєний тип взаємин подружжя носять в цiлому позитивний характер, схожi або взаємнi, не протирiчать загальнiй соцiальнiй системi правив i норм взаємодiї i взаємин.
Шлюбний союз в своєму розвитку переживає ряд етапiв, що супроводжуються так званими нормативними кризами. Загальний характер цих криз, проте, не визначає їх гостроту i серйознiсть. Багато що залежить вiд бажання i культури мiжособових вiдносин подружжя, їх здатностi переглядати свої помилковi погляди, прагнення пiдтримувати психологiчно благополучнi, здоровi вiдносини з iншими членами сiм'ї. Наявнiсть усвiдомленої установки на сумiсний з партнером розвиток, своєчасне виявлення змiн у взаєминах дозволяють подружжю коректувати свою поведiнку. Неувага до процесiв розвитку один одного, змiнам потреб i iнтересiв партнера ставить сiм'ю на грань розпаду. Розлучення як крайнiй варiант рiшення виникаючих сiмейних суперечностей може стати конструктивним досвiдом, якщо чоловiк усвiдомлює необхiднiсть змiни власних уявлень про себе, iнших людях, сiмейному життi.
Список використовуваної лiтератури
1. Соцiологiя. Пiдручник для вузiв./пiд ред. проф. Лавриненко В. Н. 3е видавництва, М., ЮНІТІ - ДАНА, 2004.
2. Соцiологiя сiм'ї. Пiдручник пiд ред. проф. А. И. Антонова. 2е видавництво, М.: ІНФРА, 2007.
3. Соцiологiя. Курс лекцiй. Навчальний посiбник./Ю. Г. Вовкiв (i iн.) Видавництва 2е. Ростов Н/Д. Фенiкс, 2006.
4. Радугин А. А., Радугин К. А. Соцiологiя: курс лекцiй. 3е видавництво, М., Бiблiоника, 2006.
5. Зритнева Е. И. Соцiологiя сiм'ї: навчальний посiбник. М., Гуманiтар. видавництво центр ВЛАДОС, 2006.
8. Синельников А. Б. соцiально-схвалюванi розлучення у минулому i сьогоденнi./Социологические дослiдження. 1992 № 2/.
9. Гурко Т. А. Трансформацiя iнституту сучасної сiм'ї./Социологические дослiдження. 1995 № 10/.
10. Здравомыслова О. М., Арутюнян М. Ю. Росiйська сiм'я на європейському фонi (по матерiалах мiжнародного соцiологiчного дослiдження). М., 1998.
11. http://gortes.ru
| 
