Бог - наш отець

Бог - наш отець БОГ - НАШ ОТЕЦЬ Бог є наш Отець. Це головна Добра Новина Христового Євангелiя. Коли - згiдно з практикою релiгiйних груп учнiв у тих часах мати окрему молитву, яку складав їхнiй учитель - учнi Христа просили його дати їм своєрiдну, особливу молитву, Христос сказав: Молiться так: Отче наш, що єси на небi! Нехай святиться твоє iм' я; Хай прийде твоє царство; нехай буде воля твоя, як на небi, так i на землi. Хлiб наш насущний дай нам днесь. Прости нам довги нашi, як i ми прощаємо довжникам нашим. Не введи нас у спокусу, але визволь нас вiд лукавого. (Лука 11:2 - 4, Мат. 6:9 - 13). Христове благовiщення: "Бог бо так полюбив свiт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, хто вiрує в нього, не загинув, але жив життям вiчним" (Іван 3:16) - це суть християнської релiгiї. Св. Павло нам це таїнство далi пояснює: Коли ж сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився вiд жiнки, народився пiд законом, щоб викупити тих, якi пiд законом, щоб ми прийняли усиновлення. А що ви сини, Бог пiслав у вашi серця Духа Сина свого, який взиває: Авва[1] У Христовому Євангелiю маємо драматичний образ нашого Небесного Отця в оцiй притчi про блудного сина: В одного чоловiка було два сини. Молодший iз них сказав батьковi: - Тату, дай менi частину маєтку, що менi припадає. Батько роздiлив мiж ними свiй маєток. Кiлька днiв потiм, молодший зiбрав усе й пустився в далекий край i там розтратив свiй маєток, жив розпусно. І як вiн усе розтратив, настав великий голод у тiм краю, i вiн став бiдувати. Пiшов вiн у найми до одного з мешканцiв того краю, i той послав його на своє село пасти свинi. І вiн бажав би був наповнити живiт свiй стручками, що їли свинi, але й тих нiхто не давав йому. Опам' ятавшись, вiн сказав до себе: скiльки наймитiв у мого батька мають удосталь хлiба, а я тут з голоду конаю. Встану, пiду до батька мого й скажу йому: Отче, я згрiшив проти неба й проти тебе. Я недостойний бiльше зватися твоїм сином. Прийми мене за одного з твоїх наймитiв. Встав вiн i пiшов до батька свого. І як вiн був iще далеко, побачив його батько i, змилосердившись, побiг, обняв i поцiлував його. Син сказав до нього: Батько ж кликнув до своїх слуг: - Принесiсть швидко найкращу одiж, одягнiсть його, дайте йому на руку перстень i сандали на ноги. Приведiть годоване теля й зарiжте його, i їжмо, веселiмся, бо цей мiй син був мертвий i ожив, пропав був i найшовся. У цiй простенькiй притчi Христос ядерно з'ясував нам надзвичайно велику любов i безмежне милосердя та ласкавiсть нашого Небесного Отця. Батько бiжить назустрiч до свого марнотратного сина, обiймає й цiлує його ще заки той може вословити своє покаяння. Це дiйсний образ батькiвської незбагненної любови нашого Небесного Отця. Ця подиву гiдна, безмежна любов нашого Небесного Отця завжди бере iнiцiятиву в приверненнi кожного грiшника назад до Божого синiвства. Як каже Св.Євангелист Іван: "Бог - любов. Цим виявилася до нас любов Божа, що Бог послав у свiт свого єдинородного Сина, щоб ми жили через нього. Любов же полягає не в тому, що ми полюбили Бога, а що Вiн полюбив нас i послав Сина свого як умилостивлення за грiхи нашi." (1 Посл. 4 : 9 - 10).