Іудаїзм як нацiональна релiгiя євреїв
Мiнiстерство освiти i науки України
Нацiональний унiверситет Києво-Могилянська академiя
Кафедра релiгiєзнавства
Письмова робота
Київ 2009
Вступ
Історiя має надзвичайну важливiсть в iудаїзмi. Не дивлячись на те, що священнi тексти бiльшостi стародавнiх релiгiй спираються на мiфи, Єврейська Бiблiя створена на основi iсторичного опису. Офiцiйно iудаїзм починається зi створення свiту, але фактично походження самих євреїв i їх релiгiї починається з патрiарха Авраама. За вказiвкою Бога Авраам покинув свою домiвку i перейшов у район Ханаан, який грубо можна назвати сьогоднiшнiм Ізраїлем. Авраам, який вважається засновником єврейської релiгiї, не шукав Бога, а швидше Бог його покликав i пообiцяв йому так багато нащадкiв, скiльки зiр є на небi. Важливою подiєю було поневолення єврейського народу у Єгиптi. Пiсля того як брати Йосипа продали його в Єгипет, через неврожай, голод i авторитет Йосипа перед фараоном, у Єгипет перебралися решта його братiв – 12 колiн Ізраїлевих. Зi смертю Йосипа єврейський народ поступово почав втрачати права, i був перетворений на рабiв. Через декiлька столiть поневiряння у Єгиптi Бог посилає пророка Мойсея, який виводить євреїв з Єгипту. Другою основною подiєю було надання Мойсеєвi Закону (Письмової Тори) на горi Синай близько 1200 р. до н. е. На цiй горi Бог утвердив народ Ізраїлю, що був названий на честь внука Авраама Якова (одного разу Яковi приснився сон, де вiн боровся з ангелом цiлу нiч. Пiсля чого його Бог назвав Богоборцем, що по єврейському Ізраїль).
Основнi тексти iудаїзму
Талмуд (iврит «вчити») – багатотомний збiрник правових релiгiйних i моральних положень iудаїзму, який базується на коментарях до Танаху – тобто Мiшнi, а також охоплює Гемару, що являє собою результат плiдних дискусiй й iнтелектуальної працi провiдних єврейських рабинiв i тлумачiв Мiшни. Гемара включає в себе безлiч вдосконалених, розширених i по-новому розтлумачених засадничих норм i правил Галахи i Аггади. Через iсторичнi обставини Талмуд зберiгся у двох варiантах – єрусалимському i вавилонському.
Галаха – це сукупнiсть законiв, якi визначають релiгiйне, громадське, правове i сiмейне життя євреїв. Галаха вважається основою усної Тори, яка була дана Мойсею Богом на горi Синай. Так як у Торi багато правил i вказiвок були незрозумiлими чи занадто метафоричними, виникла необхiднiсть в усному тлумаченнi Тори (точнiше Танаху) єврейськими мудрецями для того, щоб їхнi одновiрцi не грiшили, що призвело до розвитку i розширення Галахи впродовж багатьох столiть. Першим хто почав тлумачити письмову Тору був Езра, який у 459 р. до н. е. привiв 5000 тисяч єврейських вигнанцiв з Вавилону до рiдного мiста Єрусалим. Про Езру ми дiзнаємося з Бiблiї, зi Старого Заповiту де є Книга Езри. Езра об’єднав розпорошений i безликий єврейський народ навколо свого незаперечного авторитету i точного тлумачення й виконання законiв Тори. Бачачи, що змiшанi шлюби загрожують нацiональнiй iдентифiкацiї євреїв i їх майбутньому, реформатор бореться проти таких шлюбiв i навiть дозволяє розлучення, аби такi сiм’ї не iснували. Езра вважається пророком рiвним самому Мойсею, Єноху i Давиду. Аггада -- це знову ж таки збiрка афоризмiв, байок гiперболiзованих iсторiй, поетичних гiмнiв i притч, якi пояснюють закони i принципи Тори по-iншому нiж Галаха. Остання зводила всi пояснення до чiтких i строгих норм, а Аггада пояснює їх у поетично-м’якiшому стилi. Аггада i Галаха хоча i мають певнi протиставлення, все ж гармонiйно доповнюють одна одну, i допомагають зрозумiти Тору за допомогою рiзних пiдходiв. Аггада переважно спирається на Бiблiю i використовує у своїх розповiдях фрагменти з Бiблiйних текстiв. Часто персонажi, якi були лише побiжно згаданi у Бiблiї набувають бiльшої уваги i опису у Аггадi. Тобто Аггада це частково гумористична, художня, приземлена i побутова творчiсть єврейського народу, яка почала складатися ще до нашого ери i чудово вiдображає iсторiю єврейського народу, його мiстицизм i контакти з iншими народами. З часом цей фольклор (Аггада) був зафiксований у текстах i включений у Тору. Цiкавим є те, що єврейський народ настiльки шанобливо ставиться до своєї iсторiї, творчостi й iнтелектуальної спадщини, що включає усну народну творчiсть до своєї релiгiї i шанує її так само як слова пророкiв. Тобто релiгiя у Ізраїльського народу настiльки тiсно пов’язана з повсякденним життям, що їхнi так би мовити казки, байки i оповiдання побудованi на вiрi в Бога, на пошанi до Бога i тлумаченнi Його слiв i вважаються канонiчними. З iншого боку iудаїзм розумiє, що вiн не обмежується лише Танахом, тому всiляко заохочує народ до роздумування, iнтерпретацiй нових пiдходiв до вивчення Слова Божого, як ми бачимо на прикладi пошанування Аггади. З цього випливає висновок, що народ i релiгiя i мудрецi працюють у плiдному трикутнику, разом вдосконалюють Талмуд i прагнуть до його кращого виконання, тобто до досконалостi. Сам iудаїзм не вивищується над народом, не називає його темним i не вимагає слiпого пiдпорядкування, вiн навпаки органiчно вписується в життя євреїв, старається полегшити їм життя, пояснюючи закони Тори, i всiляко заохочує до цього всiх здатних творити i мислити. Аггада на рiвнi з Галахою входить до Гемари i формує Тору.
Одного разу хтось вдало сказав, що книги, якi вважаються священними у iнших народiв, сприймаються як щось, дане Небом, але лише iудаїзм заснований на тому, що Тора – це саме Небо. Перефразувавши, можна сказати, що Тора – це сама суть Божественного одкровення, яка не лише служить основою для релiгiйного, громадського i полiтичного життя, але i володiє вищою цiннiстю сама по собi. Так як Тора вважається виразом Божественної волi, її євреї вважають першопочатковим планом свiтобудови. Єврейськi мудрецi твердять, що Тора i свiт невiд’ємнi одне вiд одного. Той хто занурюється читанням у Тору емоцiйно i розумово, пiдпорядковує своє я Божественнiй волi. Для єврея Тора – це шлях життя, вона вказує на цiль, до якої людинв повинна прямувати у своєму духовному i фiзичному iснуваннi.
самою важливою.
у будь-якiй сферi його дiяльностi, його намiри мають певну святiсть i вiн неначе єднається з Творцем. Читаючи Тору, єврей виходить на контакт з Богом, пiзнає суть свого iснування i стає неначе Його партнером, адже Бог, читаючи Тору створював свiт.
євреї усвiдомлюють свою пiдвищену вiдповiдальнiсть перед Всесвiтом i Богом. З прийняттям Тори як плану свого життя, вони звалили на свої плечi обов’язок священнослужiння, обов’язок бути духовним храмом всього людства, який не обмежується часом i простором, а виконується завжди i всюди. Іудаїзм намагається зрозумiти свiй народ, що будучи єдиними i виконуючи Тору, вони вдосконалюють свiт i втiлюють сценарiй Творця, i реалiзують замисел Тори у свiтобудовi.
Добро, згiдно з тлумаченням Тори Адiном Штейнзальцем, це все те, що знаходиться у рамках закону, а зло – те, що його покидає незалежно чи воно йде на позитив чи негатив. Адже все має певнi форми i функцiї, тому їх не можна змiнювати. Тобто те що сказано в Торi -- це межi iснування добра.
дозволяє ставити пiд сумнiв певнi закони, для того щоб iнтелектуально-емоцiйною працею людина краще осягнула, зрозумiла певне Боже правило, i виконувала його всiм серцем, розумом i вiрою. Іудаїзм заохочує вивчення Талмуду i iнших священних творiв, що вимагає розумову працю, безпристрасний логiчний аналiз, абстрактне мислення i сумнiв для змiцнення власної вiри. Один з ключових принципiв iудаїзму це баланс. Священнi книги це поєднання Божих законiв (Тора, Танах) i коментарi тлумачiв: рабини, мудрецi, фарисеї, сам народ. Ще один приклад балансу, це розумiння матерiального свiту не як неповноцiнного творiння Божого, а, навпаки, як вершину його творiння, яка однаково рiвна духовному свiтовi, адже у матерiї теж проявляється замисел Божий, який нiчим не менший нiж у iнших творiннях. Якби Тора була присвячена лише духовному аспекту, то вона б втратила будь-який зв'язок з реальнiстю, стала б вiдiрвана вiд життя людини, яке тiсно пов’язане з фiзичним свiтом. Саме така рiвновага i матерiального i духовного я вважаю дозволила iудаїзму стати сценарiєм життя євреїв, дозволила тiсно регламентувати всi сфери життя ( громадське життя, торгiвля, сiльське господарство, промисловiсть, стосунки мiж чоловiком i дружиною, будь-якi дрiбницi побуту – впритул до найменших, такi як зав’язування шнуркiв на туфлях i лягання спати) i стати такою необхiдною релiгiєю. Іудаїзм не намагається придушити пориви людини, а дати їй змогу набути досвiд, спробувати рiзнi крайнощi i вибрати щось серединне i правильне. Ще одним прикладом рiвноваги це поєднання читання Тори i молитви. Здавалося би, що читаючи Тору, ти неначе слухаєш самого Бога – i це найвища цiннiсть, але молитвi призначена не менша роль у життi вiруючого єврея. Молитва, для якої вiдведений особливий час, - повнiстю iнший вид духовної працi: це служiння Богу з любов’ю i вiдданiстю, вiдмова вiд будь-яких сумнiвiв i нарiкань; це щось, що потребує дитячої щиростi i чистоти серця. Єврей повинен дiяти в обох цих напрямках, постiйно переходячи вiд осягнення прозорої ясностi однiєї зi сторiн Тори, здатної заслiпити людину своїм свiтлом, до страждальницьких роздумiв i критичному аналiзу, до впертого вiдновлення одних i тих самих питань, якi не мають однозначної вiдповiдi, а звiдти – знов до областi вiдчуттiв i граничної душевної вiдданостi Всевишньому. Цей постiйний ритм духовного життя необхiдний для повноцiнного iснування єврея; зосередитись лише на одному – тiльки на вивченнi або тiльки на молитвi – означає здiйснити жорстоку помилку. [1]
Тора не хоче у чомусь обмежити людину, вона бажає примусити її максимально плiдно працювати розумом, серцем, силою волi, емоцiями, почуттями, вiрою, надiєю i покiрнiстю Божому провидiнню. Як i кожна релiгiя, iудаїзм намагається надати якнайзручнiшi i якнайдiєвiшi способи досягнення святостi. Тора пропонує такий пiдхiд: Можливостей вступити в контакт зi Всевишнiм багато. У iнтелекту нема переваги над емоцiйною сферою людської душi i навпаки. Тiльки постiйно переходячи iз однiєї областi досвiду до iншої, дiаметрально протилежної, людина може досягти того ритму буття, який допомагає вийти на шлях святостi. [2]
створювати зображення, якi можуть бути використанi в ритуальних цiлях. Тобто заборонено зображати будь-яких створiнь, ангелiв i Самого iстинного Бога, i створювати скульптури людської фiгури. Ця заборона спричинила вiдсутнiсть культового живопису -- iкон в iудаїзмi. Це пояснюється також тим, щоб люди не бачили у синагозi зайвих предметiв, якi могли б спонукати людей до iдолопоклонiння, як це часто бувало у iсторiї євреїв, коли предмети символiчного i iсторичного значення перетворювалися у об’єкти поклонiння.
iудаїзм єврей релiгiя тора
тлумачах Тори, i звiсно ж фольклорi – Аггадi. Жити в очiкуваннi месiї декiлька тисяч рокiв, пережити страшнi приниження, голодомор ( облога Єрусалима римським вiйськами), депортацiю, винищення, гонiння, голокост i страшенну ненависть з боку iнших етносiв i не загинути -- передбачає iснування якоїсь, справдi божественної месiанської мети iснування. Таку витривалiсть i незнищеннiсть може пояснити їхня релiгiя, яка одна з перших в iсторiї запровадила поклонiння одному Боговi, поклала на свiй народ духовну вiдповiдальнiсть за долю людства i завжди намагалася перебувати не у сувоях Тори у синагогах, а у серцях, душах i головах самих євреїв, якi перебуваючи роздрiбненими по всiй планетi, вiдчували спорiдненiсть i жагу до єднання. Так Іудаїзм має безлiч течiй, але це радше закономiрнiсть i правильнiсть нiж аномалiя. Іудаїзм – це напрочуд жива релiгiя, яка не те що трансформується, а швидше доповнюється i нашаровується з кожним новим поколiнням. Стосовно iнших релiгiй, то євреї не ображаються на те, що їхнiй Танах i iсторiя стали пiдвалинами для формування й iснування християнства й iсламу. Євреї пiдходять до цiєї проблеми по-фiлософськи: те, що Танах у викривленому для них виглядi входить до релiгiйного свiту майже половини людства, це промисел Божий, який старається хоч якось навернути свої овець на правильну дорогу. Самi ж євреї нiколи не насаджували свою релiгiю iншим народам, бо це їх особиста привiлегiя передБогом -- бути iудеями i Богообраним народом.
Лiтература
1. Троянда про тринадцять пелюсток. Глава 5. Тора., Адин Штейнзальц, голова Інституту вивчення iудаїзму (Єрусалим).
2. Академiчне релiгiєзнавство. Пiдручник. К., 2000. http://www.mnsu. edu/emuseum/cultural/religion/judaism/history.html
3. http://www.religionfacts.com/judaism/history.htm
4. http://en.wikipedia.org/wiki/Judaism#History
5. http://www.judaicaru.org/steinsalz/roza5.htm
8. http://en.wikipedia.org/wiki/Torah
[1]
Троянда про тринадцять пелюсток. Глава 5. Тора., Адин Штейнзальц, голова Інституту вивчення iудаїзму (Єрусалим).
[2]
Троянда про тринадцять пелюсток. Глава 5. Тора., Адин Штейнзальц, голова Інституту вивчення iудаїзму (Єрусалим).
|
