КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ФІЛОСОФСЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ
на тему:Кабала як релiгiйно–мiстичне вчення iудаїзму
План
Вступ
1. Загальнi вiдомостi про Кабалу
- Мiфи про Кабалу
- Етапи розвитку
3. Кабала як релiгiйно – мiстичне вчення iудаїзму
Вступ
Останнiм часом масовий iнтерес до мiстики зрiс. На екранах з'являються рiзнi кiнострiчки про таємнi знання ("Код Давiнчi"), у всiх на слуху масони, корiннi релiгiї народiв поновлюються i практикуються под. гаслом таємничої сили предкiв, тощо. Звичайно, iнтерес не оминув i кабалу.
Що таке кабала? Найпоширенiша думка говорить про те, що кабала - це окультизм в юдаїзмi i вона є продуктами народного, традицiйного вiрування євреїв. Цiкаву думку висловив Андрiй Кураєв сказавши, що кабала - це реакцiя євреїв на християнство, тобто продукт на противагу християнству. Через присутнiсть так званого "таємного знання" про всесвiт її iнодi асоцiюють с гностичними течiями асоцiюючи з мiстикою початку ери. Власники цього знання i називались мудрецями, гностиками, а в юдаїзмi кабалiстами. Ще iснує думка, що кабала – це синтез традицiйної вiри євреїв з вiруваннями язичникiв. Але що насправдi представляю собою це вчення?
"Кабала - математика почуттiв. Вона бере всю сукупнiсть людських почуттiв та бажань, аналiзує їх, i до кожного явища, кожного вiдтiнку почуття та осягнення ставить вiдповiдно точну математичну формулу". Кабала – це наука?
зору фiлософiї.
Загальнi вiдомостi про Кабалу
Кабала – з єврейської "одержання", "прийняття", "переказ". Основу кабали складають твори Йецира, Багiр, Зоар i писання Арi (рабина Іцхака Лурiя Ашкеназi, вiдомого пiд iм'ям Арiзаль). Історiя кабали простежується з вавилонських часiв, однак закiнчене навчання було сформовано в середнi столiття. На протязi цього часу навколо неї зросло багато мiфiв пояснюючих що вона собою представляє, и спочатку спробуємо розвiяти помилковi уявлення щодо кабали.
Мiф перший каже про те, що кабала є вченням iудаїзму, зв’язане з окультним знанням i практикою. "Кабала", як зазначалося вище в перекладi з iвриту означає "отримання", тобто, набуття особливого знання. З iсторiї бачимо, що цi знання передавались вiд вчителя учню, та ще й не кожному а якомусь особливому, який мiг це вчення нести далi передаючи своїм учням. Інформацiя була закрита. Саме це i пiдштовхнуло на думку що вона має окультний характер. Сучасний юдейський фiлософ А. Кушнiр пояснює скритий характер кабали: "Одна з причин щiльного приховування щодо кабали була побоювання мудрецiв, що її секрети потраплять до рук людей розумних, але нечистих у своїх намiрах i пристрастях. Вони побоювалися тих непередбачених, руйнiвних наслiдкiв, до яких це може призвести. У цьому сенсi Кабала подiбна до атомної енергiї. Коли цей колосальний енергетичний потенцiал знаходиться пiд контролем, вiн приносить велику користь у виглядi атомних електростанцiй. Але якщо атомна енергiя виходить з-пiд контролю, вона перетворюється на величезну руйнiвну силу з непередбаченими наслiдками. Так i Кабала".
вiрує в неї i приймає участь в християнському життi церкви. А хтось бере тексти цiєї ж самої Бiблiї i використовує їх в своїх ритуалах i особистих цiлях, якi можна назвати мiстикою. Мiхаель Лейтман зазначив, що нiяких ритуальних дiй, обрядiв i зовнiшнiх механiчних практик кабала в собi не мiстить. Можна зустрiти людину, яка з червоними нитями, з якоюсь картинкою i картами запропонує вам вивчення кабали, але це не означає, що це кабалiст, це означає, що це шарлатан. Адже кабала - це наука. Це природознавство, що вивчає весь Всесвiт, а не тiльки наш свiт, як iншi науки. Просування можливо тiльки за допомогою бажання виправити свої намiри, а не удосконалити механiчнi дiї.
Мiф третiй про те, що Кабала використовує технiку медитацiї i потребує аскетизму i обмеження в насолодах.
строго обмеженому i вiдключитися вiд свiту. Це зовсiм протилежно кабалi. Згiдно кабалi людина повинна бути тiсно пов'язаний з цим свiтом - працювати, мати сiм'ю, жити життям суспiльства. Починаючи вивчати кабалу, людина продовжує жити звичайним життям, не обмежуючи себе нi в чому. Адже бажання людини диктують вчинки. Якщо його бажання будуть все бiльше спрямовуватися до вищого, вiдповiдно до цього i вчинки його стануть iншими. За кабалою у насолодi немає нiчого ганебного. Людина повинна жити, як людина i нiяк не обмежувати себе анти-природними методами.
Це три основних помилкових точок зору про кабалу. Звiсно є ще багато iнших, але не має сенсу їх розглядати, краще подивитись на те що таке кабала, а не на те чим вона не являється. Тому звернемось до iсторичних фактiв розвитку кабали i її основних етапiв формування.
Етапи розвитку
Найбiльш давнiм джерелом Кабали є книга "Сефер Йецира" (євр. ספר היצירה - "Книга творiння"), написана в XVI-XVII столiттях до н. е.. На думку кабалiстiв, автором цiєї книги є праотець Авраам. За iншою версiєю, книжка написана в II столiттi н. е.. рабi Акiва згiдно iдеям праотця Авраама. Кабалiсти вважають, що Авраам перший в iсторiї людства усвiдомив єднiсть всiх iндивiдуумiв i процесiв, опанувавши духовної технологiєю Кабали. Авраам був першою людиною, що зумiв змiнити свою долю. У Авраама не повинно було бути дiтей вiд його дружини Сари. Однак завдяки величезнiй турботi Авраама про ближнього сталося диво i народився Ісак.
Але бiльш коректнiше буд вважати першим етапом формування кабали перiод XII-XV столiття нашої ери. Етап Іспанської Кабали.
"Книга Сiяння", або "Зоар", яка була написана в кiнцi XIII столiття i належала скорiш за все Мойсею Лiонському (Моше де Лiон), котрий, однак вирiшив представити її, як спадщину мудреця талмуду II столiття н. е. Симона бен Йохаї. Ця книга має характерну форму алегоричного тлумачення бiблiйних текстiв. На цьому етапi вже є вся система Сфирот. Сфирот - це опис структури Божественностi, тобто теософiя. Кабала включає в себе два основних релiгiйно - фiлософський подання: теософiю i теургiю. Теософия (грец. thеоs - Бог i sорhiа - мудрiсть) це опис структури Божественностi, яке здiйснюється за допомогою "мови Сфирот".
учнiв. Один з них р. Хаїм Вiталь (за допомогою свого сина Шмуеля Виталя) виклав вчення Арi в трактатi Писання Арi (iвр. כתבי ארי). Ця книга стала другим за важливiстю пiсля Книги Зоар.
"Леха, Додi", р. Йосип Каро - автор "Шулхан Арух", а також раби Моше Кордовера, Рамак, який вважався кращим, головним кабалiстом в той час. І ось у цей Цфат, який був епiцентром кабалiстичної мудростi, приїхав молодий чоловiк з Єгипту - Іцхак Лурiя. Вiн приїхав, приблизно пiвроку навчався у тих мудрецiв, якi були в Цфатi. Через пiвроку вони всi вирiшили, що вiн повинен бути вчителем, а вони учнями. Усi вони перейшли до нього в учнi i близько пiвтора року вивчали у нього Кабалу. Через пiвтора року вiн помер вiд епiдемiї у вiцi 38 рокiв, встигнувши за цей час навчити провiдних кабалiстiв. 3а цi пiвтора року вiн абсолютно змiнив всю Каббалу.
В чому ж iнновацiйнiсть вчення? Мабуть тим, що Лурiя на кабалiстичному рiвнi пояснив процеси трагедiї iзраїльського вигнання i зв’язав їх з процесом творення Всесвiту. А саме, в центрi лурiанської кабали стоїть особлива доктрина "скорочення" всюдисущої сутностi Бога з цiллю дати мiсце космосу. Однак, сосуди не змогли довго витримувати божественного свiтла i розбиваються. Так пояснювалось руйнування храму старого заповiту, розсiяння євреїв, а також бiльш новi катастрофи єврейського народу. Необхiдно пiклуватися i щiльно працювати над возз’єднанням розосереджених частинок свiтла божого. Тобто, кабала формувалась на протязi багатьох рокiв, але найбiльш яскравими етапами були два розглянутих. Перший – зiбрав вчення i сформував поняття кабали, другий – показав кабалу через iсторiю, що було кардинально новим поштовхом для її вивчення, адже до цього випадку вчення кабали зосереджувалось бiль на теоретичному поясненнi свiтобудови на прикладi космосу.
2.
перш за все "погляди з середини".
Ідея i суть Кабали
Пiнхас Полонський зазначив, що Кабала розкриває таємний змiст Тори, що розглядається як глибокого мiстичного коду. З точки зору тих, хто вивчає Кабалу, причиною всiх проблем людства в цiлому i кожного iндивiдуума зокрема є невiдповiднiсть законам свiтобудови. Метою вивчення Кабали є духовне вдосконалення особистостi, яке дозволить людинi зрозумiти своє призначення в матерiальному i духовному свiтах.
Згiдно Кабалi, душа втiлюється в матерiальному свiтi до тих пiр поки не "вивчить свiй урок" i не виконає тiєї функцiї, для якої вона була створена. (Вважається, що кожна душа має якусь свою, тiльки їй властиву особливiсть, яку вона i повинна усвiдомити). Коли - за допомогою навчання Кабалi - ця мета досягається, душа перестає втiлюватися. Стан, в якому досягається мета кожної душi, називається "Гмар Тикун" (євр. גמר תיקון) - кiнцеве виправлення. Досягнення цього стану i є мета Кабали.
"Особливий аспект кабали складається с практичної кабали, яка заснована на вiрi в те, що за допомогою спецiальних ритуалiв, молитов, i внутрiшнiх вольових актiв людина може активно втручатися в божественно – космiчний процес iсторiї, тому що кожному "збудженню знизу" (людина) не може не вiдповiсти "збудження зверху" (Бог)". Незважаючи на зауваження про ритуали i мiстичну практику Аверiнцев дуже точно визначив суть – це вплив людиною на верхнi свiти, тобто все те, що не входить в матерiальну субстанцiю. Можна сказати, що завдання кабали навчити людину адекватно вiдноситись до своєї нематерiальної субстанцiї.
Згiдно Талмуду, в Торi є чотири рiвня розумiння, якi називаються: "ПаРДеС" (букв. "Сад"). Це поняття є абревiатурою:
"Пшат" - просте, безпосереднє розумiння тексту;
"Ремез" - букв. "Натяк";
"Драш" - тлумачення;
"СОД" - таємниця.
"кабала - це мудрiсть, що розкриває секрети реальностi Творця, створення свiту, внутрiшнього рiвня розумiння Тори". Тобто, це вже четвертий рiвень поняття Тори.
пропонується подивитись на кабалу не в звичному ракурсi, що це ритуальна книга, а бiльш в фiлософському, що кабала – це фiлософiя, i як фiлософiю Аристотеля можна застосовувати в ритуальнiй практицi, так i фiлософiю Арiзаля можливо так використовувати (що i робилося на протязi iсторiї). Тобто, я вважаю, що кабала – це своєрiдна фiлософiя. Перейдемо спочатку до розгляду деяких понять в Кабалi, а вже потiм будемо робити висновки.
Як i в кожнiй фiлософськiй системi, в кабалi є свої поняття.
"Ейн соф" - Сам по Собi Бог - абсолютна Сутнiсть, перебуває за межами будь-якого умоглядного або навiть екстатичного осягнення. Для того, щоб виразити цей непiзнаванi аспект Божества, раннi кабалiсти Провансу та Іспанiї ввели поняття Ейн-Соф ( "Нескiнченний"). Це вираз неможливо простежити в перекладi латинських або арабських фiлософських термiнiв. Скорiше, воно є iпостатизацiею (hypostatization), яка, в контекстi, що розглядає нескiнченнiсть Бога чи Його думки, яка "тягнеться без кiнця".
"Цiмцум" - Саме чiтке визначення Цiмцум можна знайти в працях раби Іцхака Лурii (1534-1572), "Ец Хаїм" ( "Дерево Життя") описує цей процес наступним чином: Перед тим, як були створенi всi речi Божественне Свiтло було простим, i воно заповнювало все буття. Не було нiякої порожнеч. Коли Його Воля вирiшила створити всi всесвiти, Вiн стиснув це Свiтло з усiх сторiн залишивши вiльне мiсце. Цей простiр був абсолютно круглим. Пiсля того, як сталося це стиснення виникло мiсце, в якому можна було створити все, що iснує. Потiм Вiн вiддав нитки нескiнченного Свiтла i заповнив їм цю порожнечу. Саме завдяки цьому променю Нескiнченний Свiтло спустилося вниз". Згiдно з ученням Лурii, слiдом за цiмцум вiдбувся процес божественної еманацiї.
"Хаацала" (iвр. האצלה) - натхнення, еманацiя. Кабала, швидше за все, отримала це поняття з грецької фiлософiї. Кабалiсти бачать духовний свiт як ряд ступенiв, "пластiв", через якi проходить "свiтло" (духовнiсть) вiд Всевишнього. Чим нижче знаходиться ступiнь, тим менше духовного "свiтла", натхнення, отримує душа, так як "свiтло" слабшає, проходячи через пласти.
Мiж Всевишнiм i душею на початку її духовного розвитку роздiляють чотири "духовних свiти":
עולם האצילות) - свiт благородства
Олам Хабра (עולם הבריאה) - свiт створення
Олам ХаЙецiра (עולם היצירה) - свiт створення, свiт ангелiв
Олам Хаас (עולם העשיה) - свiт дiї
Кожен з цих свiтiв роздiлений на пласти, званi Сефiрот.
"Сефiрот" - схема будови Сефiрот (ספירות) - в однинi "сфiра" (ספירה), вперше термiн був використаний у Сефер Йецира. Кожен з духовних свiтiв, як вважають кабалiсти, роздiлений на десять ступенiв, якi i називаються "сфiрот". Походження слова "сфiра" ясно не до кiнця: деякi вважають, що воно походить вiд слова Сапiр (ספיר Сапфiр) - коштовний камiнь переливається - iншi ж вважають, що слово утворено вiд кореня З-ф-р (ספר - книга, розповiдь). Деякi стверджують, що походження - слово "сфера", iншi - що слово Сiтрi (סיפרה - цифра).
"Душа" - Кабала говорить, що джерелом душi є Всевишнiй, що вона безсмертна i перероджується до тих пiр, поки не пiднiметься через всi духовнi ступенi до самого джерела "свiтла" - Всевишнього.
"Тора"- Книга Зогар стверджує, що Тора була створена до свiту, i що вона була "iнструкцiєю" з його створення. Виходячи з цього, Кабала говорить, що книга Тори мiстить всю iнформацiю про наш всесвiт, деякi кабалiсти шукають "прихованi коди", якi допоможуть їм зрозумiти будову свiту.
"мiстичне вчення", а взагалi слову "мiстика".
Мiстика (вiд грец. μυστικος — "прихований", "таємний") - надприроднi явища i духовна практика, спрямованi на зв'язок iз потойбiчним свiтом i надприродними силами. Якщо цiллю мiстичної практики є безпосереднiй зв'язок (єднання) з Богом i божественними силами, тодi говорять про релiгiйну мiстику. Окультизм, ворожiння i тому подiбне вiдносять до нерелiгiйної мiстики. Мiстика – це релiгiйна практика яка має за цiль переживання в екстазi.
Однозначної вiдповiдi на питання, чи є кабала релiгiйно – мiстичним вченням, дати неможливо. Тобто це залежить вiд вiдношення до неї. Наприклад, є вчення на базi кабали, яке має назву "Хасидизм" i яке з впевненiстю можемо назвати мiстичним, адже воно базується на мiстичнiй практицi, яка нiбито виходить з кабали. Поряд з цим прикладом хотiлось би взяти вiдомого кабалiста Рава Кука (1865 – 1935). Кабала, в уявленнi р. Кука, є "Дiалог Бога з єврейським народом". Вiн розглядає єврейський народ як єдиний органiзм (i застосовує понятiйний апарат Кабали для розумiння динамiки соцiальних процесiв всерединi народу, тобто дає "соцiологiчну проекцiю Кабали"). Разом з тим, р. Кук розглядає людей не як "початково порожнi судини, що не мають власного змiсту i наповненi тiльки тим свiтлом, що вони сприйняли зверху", - але пiдкреслює особистiсний характер кожного, його неповторне "Я", "Я iндивiдуума" i "Я народу". Вiдповiдно до цього пiдходу, лише реалiзуючи творчий потенцiал свого "Я", людина i народ знаходять сенс свого життя.
Тобто, ми бачимо два застосування вчення кабали всерединi iудаїзму. З однiєї сторони мiстична течiя хасидизму, з iншої – фiлософське сприйняття i проекцiя на суспiльно-полiтичне життя.
Висновки
На даний момент кожен хто захоче може прочитати кабалу i може її вивчати, що дає пiдставу не вважати цей документ за таємне знання, а сказати можна навiть бiльше, це напроти знання, як здобуття людства яке може рiвнятися з iншими здобутками такими як фiлософськи труди, художнiй та музикальний спадок, iнше. Щодо мiстичностi ми вже показали вище, що дивлячись з якої сторони подивитись, якщо бути об’єктивними, то i з творiв Шевченко можливо зробити мiстику. Питання використання матерiалу.
Для людини релiгiйної кабала звiсно стає частиною його мiстичного шляху до Бога. В iудаїзмi кабала виступає як мiстичне, так i не мiстичне вчення, дивлячись який перiод i якi люди в цей процес включенi. Висновок один: Кабала – це особливий фiлософський погляд на свiт.
кабала фiлософський медитацiя аскетизм
Бiблiографiя
1. Сергей Аверинцев. Собрание сочинений. София – Логос. Словарь. К.: 2006
3. Пинхас Полонский. Философия р. Кука: религиозный сионизм и модернизация в ортодоксальном иудаизм., И.: 2003
4. Бромлей Ю. В. Очерки теории этноса. – М., 1983
"Фiлософiя. Мислителi, iдеї, концепцiї", К:2005
7. Маханаим, Еврейский культурно - религиозный центр. http://www.machanaim.org/philosof/phil/ph4.htm
|
