Католицизм. Його основнi догмати
План
Основнi доктрини католицизму…………………………………………………. 4
Історiя розвитку католицької церкви, а також iсторiї з її буття. Традицiї папської областi…………………………………………………………………. 11
Висновок…………………………………………………………………………. 16
Вступ
Пiсля роздiлення в 1054 роцi християнської церкви католицизм оформився як окреме вiровчення i церковна органiзацiя. Процес формування католицької церкви тривав до 1204 року i вiдбувався в умовах гострої боротьби мiж феодальними державами за сфери впливу. Пiзнiше римська церква дiстала змогу стати iдеологiчним центром з об’єднання роздрiбнених держав i князiвств феодальної Європи в єдину полiтичну систему. Це посилило влив церкви на полiтичне життя, змiцнило її позицiї, сприяло утвердженню зверхностi влади Папи Римського над державою.
Католицизм поширений переважно в Захiднiй (Францiя, Бельгiя, Італiя, Португалiя) та Схiднiй (Польща, Чехiя, Словаччина, Угорщина, Литва, частково – Латвiя, а також захiднi областi України) Європi, також у переважнiй бiльшостi країн Пiвденної Америки; його сповiдує майже половина вiруючих Пiвнiчної Америки. В Азiї та Африцi також є католики, але вплив католицизму тут незначний.
Папа Римський має свою суверенну державу – Ватикан (його площа – 44 га), що займає частину територiї мiста Рим (точнiше Ватиканський Холм).
На територiї цiєї самостiйної держави знаходиться собор святого Павла, два папських палаци, резиденцiя Папи, замок Святого Ангела (церковна в’язниця). Крiм того, до юрисдикцiї Папи вiдноситься залiзнична лiнiя довжиною в кiлькасот метрiв, що з’єднує цю маленьку державу з мережею iталiйських залiзниць, електростанцiя, радiостанцiя, телеграф, преса, початкова школа, збройнi сили. Ватикан випускає свої грошовi i поштовi знаки. Його пiдданi становлять близько 1 тисячi осiб.
Вищим законодавчим органом католицької церкви є собор, очолюваний Папою Римським, який обирається конклавом (зборами кардиналiв – порадникiв Папи). Папа є одночасно i правителем церковної держави Ватикан – єдиного свiтового центру католицизму i головою католицької церкви взагалi. Католицька церква утримує великий апарат у всiх частинах свiту. Вiн нараховує сотнi тисяч священникiв, понад мiльйон членiв чернечих орденiв, якi органiзованi у рiзнi союзи. Для пiдготовки кадрiв iснує багато католицьких навчальних закладiв. Адмiнiстративно католицька церква подiляється на єпархiї, глави яких пiдпорядкованi безпосередньо Папi.
Збори кардиналiв вiдбуваються у надзвичайних випадках, в основному для виборiв нового Папи. Скликання кардиналiв пов’язане зi значними труднощами, тому сам Папа в своїй дiяльностi до них майже не звертається.
Католицизм має багато спiльного з православ’ям i водночас вiдрiзняється вiд iнших напрямiв у християнствi системою вiровчення, культу, особливими засобами пристосування до стрiмкої змiни соцiальної дiйсностi i нової релiгiйної свiдомостi. Католицизму, звiсно, притаманнi догмати християнства, але вiн має специфiчнi риси, особливостi, котрих не знає православна церква. Наприклад:
1. Догмат про фiлiокве (i вiд Сина) – це католицький додаток до Символу вiри в якому говориться, що Святий Дух сходить вiд Бога – Отця. Додаток слiв «i вiд Сина» (з лат. - фiлiокве) був затверджений на Толедському церковному соборi в 587 роцi.
2. Догмат про чистилище, визнаний у 1439 роцi на Флорентiйському соборi. Вчення про чистилище полягає у тому, що душа людини пiсля смертi потрапляє в чистилище, мiсце мiж пеклом i раєм, де може очиститись вiд грiхiв i в подальшому переходити в рай чи в пекло. Очищення душ здiйснюється шляхом рiзноманiтних випробувань (наприклад, очисний вогонь). Рiднi i близькi покiйного за допомогою молитов i внескiв на користь церквi можуть полегшити випробування душi, що перебуває в чистилищi. Доля душi визначалася, таким чином, не тiльки поведiнкою людини в земному життi, а й матерiальними можливостями рiдних покiйного. Це вчення використовується для впливу на людей, аби примусити їх слiдувати вказiвкам духiвництва. Православна та протестантськi церкви заперечують вчення про чистилище, хоча в православ’ї, наприклад, є своє вчення про митарства душi грiшника протягом 40 днiв пiсля смертi. Згодом над душею вiдбувається суд i вона вiдправляється до раю чи пекла аж до настання Страшного суду.
3. Догмат католицької церкви, що вiдрiзняє її вiд iнших течiй в християнствi, є догмат про непогрiшимiсть Папи Римського. Вiн полягає у тому, що Папа Римський є намiсником Бога на землi. Цей догмат став формуватися у Vст., а у 1870 роцi набув юридичної чинностi за рiшенням Вселенського собору у Ватиканi. Згiдно цього твердження, Папа Римський, виступаючи з питань вiри i моралi з амвону, тобто виконуючи обов’язки пастиря всiх католикiв, є непогрiшимим. Аби обґрунтувати претензiї Папи на виключне становище серед iнших духовних осiб, римське духiвництво поширило легенду про те, немовби першим римським єпископом за дорученням Христа був апостол Петро, а всi Папи є його намiсниками i спадкоємцями Христа на Землi. В серединi VIIIст. була сфабрикована фальшива грамота – так званий «дар Костянтина». В нiй стверджувалось, буцiмто в IV ст. римський iмператор Костянтин I надав Папi Сильвестру I iмператорську владу над Римом, Італiєю i всiєю захiдною частиною Римської iмперiї. Ведучи боротьбу за духовну i свiтську владу, Папи йшли на численнi союзи з королями, користувалися опiкою могутнiх феодальних кiл суспiльства, невпинно примножували свої багатства i посилювали полiтичний вплив.
4. Дуже важливим положенням католицизму є теза про особливу роль духiвництва. За католицьким вiровченням людина не може заслужити Божої милостi самостiйно, без допомоги духiвництва, яке має значнi переваги над мирянами i повинне мати надзвичайнi права та привiлеї. Зокрема, католицьке вiровчення забороняє вiруючим читати Бiблiю, оскiльки, мовляв, це є виключне право духiвництва. Католицизм вважає канонiчною лише ту Бiблiю, яка написана латиною, що невiдома переважнiй частинi вiруючих.
Також згiдно з католицькою догматикою, духiвництво має особливi права на причастя. Якщо миряни причащаються лише «тiлом Божим», то духiвництво – i його кров’ю. Цим пiдкреслюються особливi заслуги перед Богом.
Католицька догматика встановлює необхiднiсть систематичної сповiдi вiруючих перед духiвництвом. Кожен католик повинен мати свого духiвника i регулярно звiтувати йому про свої думки i вчинки; без систематичної сповiдi спасiння неможливе. Завдяки цiй вимозi католицьке духiвництво проникає в особисте життя вiруючих, кожний крок яких перебуває пiд контролем. Систематична сповiдь, таким чином, дозволяє католицькiй церквi здiйснювати значний вплив на суспiльство, особливо на жiнок.
5. Серед релiгiйних положень католицької церкви є i таке: немовби Христос, Богоматiр i святi мають таку кiлькiсть заслуг, що їх вистачить для забезпечення потойбiчного блаженства всьому iснуючому в майбутньому людству. Весь цей запас «добрих справ» Бог надав у розпорядження католицької церкви; остання на свiй розсуд може вiддiлити певну частину цих «добрих справ» вiруючим для спокутування грiхiв i особистого спасiння, але за це вiруючi повиннi платити церквi. Продажем Божественної благодатi «завiдував» спецiальний трибунал при Папi. Там за грошi можна було отримати iндульгенцiю – папську грамоту, яка давала вiруючим вiдпущення грiхiв або визначала час, протягом якого можна було грiшити, тобто коїти злочини.
Папа Бенедикт XIIвXIV ст. запровадив прейскурант на вiдпущення грiхiв, у якому зi знанням справи перелiчувались всi види злочинiв i засоби їх виконання, за якi можна було отримати спокуту, - за певну суму грошей, зрозумiло. Цей «прейскурант» знаходиться в Публiчнiй бiблiотецi Санкт – Петербурга. Ось деякi розцiнки з цього «прейскуранту»:
· «вiдпущення для того, хто пiдробив якi – небудь апостольськi грамоти» - 17-18 гросiв;
· «вiдпущення для того, хто вбив мирянина» - 5 гросiв;
· «вiдпущення для того, хто вбив батька, матiр, брата, сестру, дружину або iншого кровного родича» - 5-6 гросiв.
· «вiдпущення за крадiжку, пiдпал» - 8 гросiв тощо;
думки папство змушене було майже припинити торгiвлю iндульгенцiями. Але, хоча i в значно менших розмiрах, ця дiяльнiсть католицької церкви не припиняється остаточно й досi. Католицький кодекс присвячує iндульгенцiям статтi, а при прийняттi священником присяги йдеться, крiм iншого, й про таке: «Стверджую, що Ісус Христос надiлив церкву владою надавати iндульгенцiї i що їх використання приносить християнам користь». Тепер монахи i священники не продають iндульгенцiї на базарах, як це було в XVIст., але в кожному ватиканському магазинi в Римi, що веде торгiвлю предметами культу, вiруючий або турист може купити собi за помiрну плату iндульгенцiю за пiдписом кардинала i Папи Римського, в якiй вказується, що людинi прощаються всi грiхи на випадок раптової смертi або неможливостi покаятися перед смертю. Вартiсть iндульгенцiї – вiд 5$ i вище, залежно вiд якостi паперу, малюнка i портрета Папи Римського, що прикрашає кожен примiрник. Є також iндульгенцiї вартiстю в кiлькасот доларiв, виконанi вiдомими художниками, з золотим тисненням. Тобто при виготовленнi iндульгенцiй їх поширювачi почали дiяти бiльш розважливо, враховуючи те, що є миряни бiднi i багатi.
полягає в тому, що вiд першої хвилини iснування Марiї Бог звiльнив її не тiльки вiд здiйснюваних грiхiв, але й вiд первородного. В 1950 роцi папа Пiй ХІІ затвердив догмат про те, що Богородиця вознеслася на небо не тiльки душею, а й тiлом. Православнi богослови заперечують цi два католицькi догмати, вважаючи, що Дiва Марiя, як i всi люди, несла «тягар первородного грiха».
7. Своєрiдно вiдправляються в католицтвi таїнства та обряди, загальнi для християнства. Наприклад, таїнство хрещення вiдбувається обливанням водою або зануренням у воду, а у православ’ї – тiльки зануренням у воду. Таїнство миропомазання в католицтвi, що має назву «конфiрмацiя», здiйснюється тодi, коли дитинi виповниться 7 – 12 рокiв (у православ’ї – пiсля народження). Таїнство євхаристiї (причастя) здiйснюється на прiсному хлiбi (у православних на квасному).
8. В католицькiй церквi священник пiсля висвячення залишається в цьому званнi до самої смертi. Вихiд з духовного звання не допускається, хоч функцiї священника можна i не виконувати. В православ’ї священник може залишати свiй духовний сан i обрати iнший, бо священство вважається добровiльною згодою з Богом.
11. Вище католицьке керiвництво неодноразово висловлювало i висловлює своє вороже ставлення до абортiв i навiть до застосування будь – яких протизаплiдних засобiв.
Католицизм, як напрям в християнськiй релiгiї. Католицький культ.
врочистiсть. Богослужiння супроводжується органною музикою, сольними та хоровими спiвами. Мета цього полягає в тому, щоб вплинути на почуття вiруючих, їхню уяву, викликати релiгiйний екстаз. Богослужiння в католицькому культi ведеться латиною, незрозумiлою для бiльшостi вiруючих.
Надзвичайно велику роль в католицтвi вiдiграє культ Богородицi, або Мадонни. Християнство запозичило цей культ у бiльш древнiх релiгiй, де Богородиця шанувалась як Богиня – мати, Богиня родючостi. В християнськiй релiгiї Богородиця була персонiфiкована в дiву Марiю, що народила вiд Святого Духа дитину Ісуса, сина Божого. В католицтвi шанування Богородицi пiднесено до догмату, а її культ до певної мiри навiть вiдсунув на другий план культ Бога – отця i самого Христа. Культ Мадонни допомагає католицтву впливати на мiльйони вiруючих жiнок. Католицька церква навiює жiнкам, що в дiвi Марiї вони мають свою заступницю перед Богом, що Мадонна може допомогти їм у всiх життєвих труднощах. Католицизм гасить, таким чином, громадську активнiсть жiнок.
Поряд iз вшануванням Богородицi значне поширення в католицизмi набуває культ святих, поклонiння релiквiям i мощам.
Фабрикацiя «святих» i «блаженних» була i залишається прибутковою справою для Ватикану. За весь час iснування католицької церкви всього було проголошено близько 20 тисяч святих i майже 200 тисяч блаженних. Цей процес пожвавiшав в останнi десятирiччя.
– «блатифiкацiя».
У церквах i монастирях Захiдної Європи вiруючим виставляли й виставляються донинi на поклонiння такi «святинi», як пуповина Христа, його нiгтi i волосся, молоко Богородицi, залишки хреста, на якому був нiбито розiп’ятий Христос. В значнiй кiлькостi представленi тiла i голови християнських «святих». Пiдраховано, що в католицьких храмах зберiгалися в загальнiй кiлькостi 5 тiл i 7 голiв святого євангелiста Матвiя, 8 тiл i 9 голiв святого євангелiста Луки, 16 тiл святого апостола Петра тощо.
Обман i здирництво були постiйними супутниками католицької церкви упродовж її iсторiї. Цим цiлям служили не тiльки продаж iндульгенцiй i виготовлення «святих» релiквiй, а й фабрикацiя всiляких «чудес»: оновлення iкон, «плачучi iкони», «чудеснi» зцiлення тощо. Кожне таке «чудо» всiляко рекламувалося церквою з метою привернення вiруючих i пожвавлення настроїв у масах. Наприклад, в Португалiї було сфабриковане «чудо» католицьким духiвництвом. В цiй країнi центром спекуляцiї на «чудi» стало село Фатiма, де, за твердженнями церковникiв, Богородиця явилась трьом селянським дiвчатам. Звiсно ж, туди почалося паломництво хворих i калiк.
Католицька iдеологiя надзвичайно рухома. Це яскраво виявилося в рiшеннях другого Ватиканського собору. Собор переглянув чимало уявлень, якi перестали вiдповiдати завданням збереження релiгiї. На соборi, внаслiдок чотирьохрiчних суперечок, були прийнятi 16 документiв, котрi розкривають суть сучасного католицького модернiзму. В числi цих 16 соборних документiв необхiдно видiлити 4 «конституцiї»:
1. «Про лiтургiю»,
3. «Про одкровення»,
4. «Тринадцяту схему»;
Також було прийнято дев’ять декретiв: про пастирський обов’язок єпископiв, про схiднi католицькi церкви, про чернецтво та iншi.
Соборна конституцiя про лiтургiю дозволяє спрощення багатьох обрядiв i пристосування їх до особливостей мiсцевих умов. Зокрема було дозволено частину меси проводити не латиною, а мiсцевою мовою з використанням нацiональної музики.
Конституцiя рекомендує бiльше часу вiдводити проповiдям, а богослужiння проводити декiлька разiв на день, щоб особи, зайнятi на виробництвi, могли вiдвiдати його в iнший час.
Собор винiс рекомендацiї щодо включення в католицький культ елементiв мiсцевих релiгiй, зближення з iншими християнськими церквами, визнання таїнств i обрядiв, здiйснених над католиками в iнших християнських конфесiях. Зокрема, визнано дiйсним хрещення католикiв у православних храмах, а православних – у католицьких. Бiльше того, католикам Китаю дозволялося поклонятися Конфуцiю, вшановувати за китайським звичаєм своїх предкiв тощо.
На вiдмiну вiд iнших напрямiв у християнствi, католицизм має мiжнародний центр керування – Ватикан i голову католицької церкви – Папу Римського, що обирається на все життя.
Історiя розвитку католицької церкви, а також iсторiї з її буття. Традицiї папської областi.
Ще в 756 роцi на невеликiй частинi територiї сучасної Італiї виникла Папська держава – церковна область. Вона проiснувала до 1870 року, коли в процесi об’єднання Італiї була включена в Італiйську державу. Пiсля І свiтової вiйни папство вступило в союз з фашистським режимом. Папа Пiй ХІ (1922 - 1939) з 1929 року уклав з фашистським режимом Муссолiнi Латерайськi угоди, згiдно з якими вiдроджувалась папська держава – Ватикан.
до цього часу. Було прийнято рiшення замуровувати конклав кардиналiв у круглому залi. Це примушувало їх бути бiльш лояльними. На четвертий день пiсля вiдкриття конклаву вводиться скорочений пайок, а через вiсiм днiв кардинали отримували лише хлiб, воду i вино. Папу обирали бiльшiстю 2/3 + 1 голос, у два тури; пiсля обрання бюлетенi спалювали. Зв’язок конклаву з внутрiшнiм свiтом вiдбувався через камiн. Коли з труби йшов чорний густий дим, всiм було видно що Папу досi не обрано. Чистий дим вiд сухих кипарисових гiлок, що замiнювали попередню мокру солому, означав – нового Папу обрано, конклав завершився. Пiсля цього кардиналiв розмуровували, найстарiший за вiком кардинал виводив обраного Папу i проголошував перiод нового понтифiкату.
Конклав, який було зiбрано 25 серпня 1978 року був найкоротшим: вiн тривав усього двi години. Вибiр кардиналiв зупинився на тому, хто, здавалося, мав найменшi шанси – на Альбiно Дюгонi, патрiарховi Венецiї. 263-й Папа прийняв iм’я Іоанна Павла І. Вранцi 28 вересня 1978 року Іоанна Павла І знайшли мертвим у своїй опочивальнi. Вiн займав папський престол найкоротший час за всю iсторiю iснування католицької церкви. Наступний конклав тривав 72 години, на престол Папи Римського було обрано 58 – рiчного Кароля Войтигу, польського кардинала, архiєпископа кракiвського, що прийняв iм’я Іоанна Павла ІІ.
За всю багатовiкову iсторiю католицизму на папському престолi змiнилося 264 Папи та Антипапи (так названi папи, чиє обрання вважалося незаконним). На папському престолi опинялися такi аморальнi особи, як Бонiфацiй VІІІ , про якого сучасники говорили, що вiн прийшов до влади як лисиця, керував як лев, а помер як собака. Папа Іоанн Х був звинувачений церковним собором у святотатствi, кровозмiшеннi i вбивствi. Папа Олександр VIувiйшов в iсторiю як клятвопорушник, зрадник i розпусник. До середини ХVІІ ст. з 243 пап було проголошено самозванцями i єретиками – 31, заколото – 13, отруєно - 18, задушено – 9, заслано i вигнано – 30.
вимагав, щоб церква вiдмовилася вiд своїх величезних земельних володiнь i прибуткiв.
Ворожi католицтву релiгiйнi вчення називались єрессю, а їх прибiчники – єретиками. Католицька церква вела надзвичайно жорстоку боротьбу з єретиками, розправлялась зi всiма, хто насмiлювався пiдняти проти неї свiй голос. Для боротьби з єрессю було запроваджено спецiальний церковний суд - iнквiзицiю. Людей звинувачували у вiдступi вiд учення церкви, кидали у в’язницi, пiддавали страшним тортурам, засуджували до спалення. Інквiзицiя iснувала у всiх країнах Захiдної Європи.
З особливою жорстокiстю iнквiзицiя дiяла в Іспанiї. Згiдно з пiдрахунками iсторикiв, у цiй країнi було спалено або вигнано близько 3 мiльйонiв чоловiк. Загальна кiлькiсть жертв iнквiзицiї у всiх країнах Захiдної Європи становила 9 – 12 млн. чоловiк.
Але iнквiзицiя не змогла зупинити рух, спрямований проти гноблення й засилля католицької церкви. Серед народних мас зростала невдоволенiсть полiтикою папства, накопичувалось обурення проти духiвництва. Суду iнквiзицiї пiдлягали головним чином тi, кого пiдозрювали в єресi, але крiм них суду пiдлягали i такi категорiї звинувачених, як:
· Хулителi релiгiї й виннi у хибних уявленнях про могутнiсть Бога, все одно, чи говорили вони це в п’яному чи тверезому станi.
· Всi, хто нiбито займався чаклунством i ворожбою.
· Тi, хто переховував i захищав єретикiв i т. д.
А тепер розглянемо державний устрiй Ватикану. Ієрархiя католицької церкви спирається на сувору централiзацiю i безумовну пiдлеглiсть нижчих церковних органiв вищим. Очолюється католицька iєрархiя «Священною колегiєю кардиналiв» (вiд лат. кардинал – головний). Кардинал – це вища духовна особа пiсля Папи.
Постiйною установою Ватикану є державний секретарiат. Вiн вiдає дипломатичними вiдносинами з тими країнами, з якими Ватикан має стосунки. Їх зараз близько 60.
Ордени монахiв – органiзацiї католицьких монахiв – мають особливi статути. Створенi для посилення впливу католицької церкви, ордени мають суворо централiзовану структуру. Їх очолюють «генерали»/ «генеральнi магiстри», котрим пiдпорядковуються «провiнцiали»(провiнцiальнi прiори), «магiстри», а останнiм – абати i конвентуальнi прiори. Над цими особами – генеральний капiтул, тобто зiбрання керiвникiв рiзних рангiв, що збирається раз на кiлька рокiв. Ордени пiдпорядковуються безпосередньо Папi Римському, в якiй би країнi вони не знаходились. Одним iз перших католицьких орденiв є орден бенедиктинцiв, заснований в Італiї Бенедиктом Нурiйським.
Особливим впливом орден користувався в Х –ХІ ст.. Сьогоднi бенедиктинцi iснують у рядi країн Європи i Америки, мають свої школи та унiверситети, перiодичнi видання.
Крiм ордену Бенедиктинцiв iснує багато iнших орденiв, такi як Бернардинський, Францисканський, Домiнiканський, Єзуїтський ордени i т. д.
Установи Ватикану включають у себе 9 конгрегацiй (об’єднань):
1. Конгрегацiя священної канцелярiї
2. Конгрегацiя пропаганди вiри
3. Конгрегацiя семiнарiв i унiверситетiв
4. Конгрегацiя в справах схiдних церков i т. д.
Висновок
Величезнi романськi, готичнi, барочнi храми, могутнi звуки органу, особлива урочистiсть богослужiнь, глибока вiра прихожан, чiтка, централiзована органiзацiя церкви, святе мiсто Рим, Ватикан – резиденцiя Папи Римського, собор святого Петра. Все це закарбовано в нашiй свiдомостi як образ католицької церкви.
Ця церква має свою складну iсторiю, свої особливостi вiровчення, культу, церковної органiзацiї, вiдiграє велику роль в сучасному свiтi. Все це я намагалася розкрити в данiй роботi. Маю надiю, що у мене це вийшло.
Лiтература
1. Ю. А. Калiнiн, Є. А. Харьковщенко «Релiгiєзнавство», К., «Наукова думка», 2002.
2. «Релiгiєзнавство» за редакцiєю професора, доктора фiлософських наук М. М. Заковича, К., «Вища школа», 2000.
3. В.І. Лубський, В.І. Теремко, М. В. Лубська «Релiгiєзнавство», К., «Академвидав», 2002.
4. «Релiгiєзнавство», Слов’янський державний педагогiчний унiверситет, К., 2006.
5. А. П. Ходькова «Релiгiєзнавство», Л., «Афiша», 2000.
|
