Іудаїзм в Українi
Тернопiльська академiя народного господарства
Інститут облiку i аудиту
Контрольна робота
“Іудаїзм в Українi”
Тернопiль
2000
На вiдмiну вiд раннiм нацiональних релiгiй, жодна з яких не збереглася до наших часiв, бiльшiсть пiзнiх нацiональних релiгiй продовжує iснувати i зараз. До них вiдносяться iндуїзм, сикхiзм, джайнiзм, конфуцiанство, даосизм, синтоїзм, iудаїзм, зороастризм та iн.
Суттєвими рисами пiзнiх нацiональних релiгiй можуть бути названi такi:
богом (чи богами) i значного поширення сфери впливу кожної з нацiональних релiгiй. В результатi їх iнтегруюча роль в суспiльствi значно збiльшується.
- Збiльшення регулятивної ролi. Виникає стiйка система заборон i приписiв, якi детально регулюють всi сфери життя вiруючого. Вона пiдкрiпляється стимулами здебiльшого негативного характеру: вченнями про пекло i геєну вогнену, загробну вiдплату i неминучу кару господню за грiхи в цьому життi. Регулюючими чинниками стає i вчення про рай /нiрвану/ i про спасiння богообраного народу. Кiлькiсть заборон i приписiв, наприклад, в конфуцiанствi чи iудаїзмi досягає багатьох сотень.
Для порiвняння: регулятивна роль в суспiльствi раннiх нацiональних релiгiй була набагато меншою. Вiдомо, що в древньому Єгиптi релiгiя не забороняла одруження мiж близькими родичами, навiть мiж рiдними братом i сестрою (що систематично практикувалось в династiях фараонiв). Жодна з раннiх нацiональних релiгiй не стала на завадi загальному падiнню моральностi в iмператорському Римi, що призвело до його ослаблення i, врештi, падiння тощо.
- Спiвiснування монотеїзму i полiтеїзму. Бiльшiсть пiзнiх нацiональних релiгiй є полiтеїстичними, однак серед них виникли i монотеїстичнi (моно – один; теос – бог) релiгiї – iудаїзм i сикхiзм.
" подальший розвиток релiгiйних вiрувань, слiд в першу чергу назвати iудаїзм — нацiональну релiгiю євреїв. Багато свiтоглядних уявлень, догм i ритуалiв iудаїзму можна виявити в свiтових релiгiях - християнствi та iсламi. Крiм того, в умовах втрати державностi ї територiї, iудаїзм на протязi двох тисячолiть вiдiгравав роль головного чинника збереження євреїв як нацiї. Розглянемо докладнiше основи цiєї релiгiї.
(VI ст. до н. е.) бiльшiсть євреїв потрапила в полон в Дворiччя, де перебувала кiлька десятилiть. Поневiряння i переслiдування євреїв призвели до виникнення глибокого свiтоглядного протиставлення “ми – вони” i самоiзоляцiї, а в релiгiйному вченнi - iдеї боговибранностi, настанов щодо заборони для євреїв шлюбiв з неєвреями, диференцiацiя моральних установок в ставленнi до одновiрцiв i неєвреїв тощо.
До головних догматiв iудаїзму належать: вiра в єдиного бога Яхве, в прихiд месiї, в безсмертя Душi та iснування загробного царства. Вiра в єдиного бога Яхве, який ранiше був богом одного iз племен Ізраїля складається в перiод пiсля полону (з останньої третини VI ст. до н. е.). В нiй Яхве уявляється як владний, жорстокий, схильний до помсти бог. Тому чiтке дотримання вимог. i настанов Яхве стає головним змiстом iудаїзму, а джерелом вiри є не роздуми (як в томiстськiй схоластицi/, а виключно откровення Бiблiї. Важливим є i те, що причина-бiд i нестаткiв євреїв переноситься на них самих: вона пояснюється як недотримання божественного заповiту i божественного закону (Тори). І навпаки - досягнення життєвого успiху є нагородою Яхве.
Важливою складовою частиною iудаїзму є вчення про месiю-спасителя, який прийде, щоб здiйснити праведний суд, воздати людям по їхнiм заслугам. В “днi месiї”, згiдно iудаїзму, свiт буде повнiстю обновлено: земля буде щоденно давати новi хлiби, плоди i шовковi вбрання, люди житимуть 1000 рокiв, жiнки щоденно народжуватимуть дiтей, зникнуть хвороби, вiйни, суперечки тощо.
Серед священних книг iудаїзму найважливiшими вважають першi п'ять, якi отримали назву Тора (закон) або “п'ятикнижжя Мойсея”. З них ми дiзнаємося про вiру в єдиного бога Яхве, про творення свiту, про перших людей i першорiдиий грiх, генеалогiя дванадцяти колiн Ізраїлевих, iсторiя полону i головне - переданi богом через Мойсея правила поведiнки правовiрних iудеїв. Крiм Тори в Старому Заповiтi мiстяться вчення iнших пророкiв i вождiв древнiх євреїв.
тематично роздiлена (катехiзована) на 6 роздiлiв. В свою чергу поясненням Мiшни служить Гемара. Мiшна i Гемара об'єднуються в Талмуд, який також поважається як – священна книга.
Найбiльш поширеним обрядом в iудаїзмi є молитва, яка згiдно вiри досягає небес i впливає на рiшення ангелiв: Пiд час ранкової молитви (крiм суботи i святкових днiв) iудей повинен молитись, поклавши на лiву руку i чоло фiлактерин - кубiчної форми ящички з ремiнцями, заповненi пергаментом з текстами Старого заповiту. Фiлактерин вiдiграє роль амулету вiд злих сил. В iудейськiй обрядовостi iснує чiткий подiл їжi на трефну (недозволену) i кошерну ( дозволену). Наприклад, недозволеним є вживання в їжу кровi тварин, м'яса нежвачних тварин (наприклад, свинi), одночасного вживання м'ясної i молочної їжi.
Важливим обрядом є обрiзання-продовження древнiх обрядiв iнiцiацiй або посвячення хлопчикiв 12-16 рокiв в чоловiки. Ритуальне обливання перед суботою i в свята здiйснюється в мiкве — спецiальному басейнi, наповненому дощовою чи джерельною водою. Перед кожною молитвою вiдбувається обов'язкове обливання рук.
бога Яхве пророковi Мойсею тексту Тори (П'ятикнижжя). Свято йом-кiпур (судний день) - це покаяння перед богом i очiкування знакiв про те, як пройде наступний рiк.
б) Індуїзм виник в IV-VI столiттях н. е. на основi брахманiзму i як результат боротьби останнього з буддизмом. Як наслiдок, сьогоднi 90% населення Індiї сповiдує цю релiгiю. Індуїзм стає наслiдком спрощення, вульгаризацiї доволi складного вчення Вед i законiв Ману. В результатi склалася зрозумiла i доступна простому iндiйцевi система етичних норм, принципiв i цiнностей, вiрувань i уявлень, обрядових i культових дiй, мiфiв ї легенд тощо. Були розробленi громадськi публiчнi церемонiї, обряди, заснованi святилища, храми, ашрами (монастирi), мiсця паломництва.
богiв (трiмуртi), але культу його не iснує, йому практично не поклоняються. Не дивно i те, що Брахмi часто дорiкають за те, що вiн викинув людину в свiт небажаного багатоманiття, протирiч i змiн, де добро змушене боротися зi злом, любов'ю ненавистю.
Звiдси бiльш зрозумiлим стає сутнiсть культу бога-руйнiвника Шiви. Цей грiзний бог незримо присутнiй на полях битв, вiн є покровителем аскетiв i постiйно занурений в медитацiю. Як грiзний бог, оточений злими духами i демонами, вiн уособлює смерть i тлiннiсть всього живого. Складовi поклонiння Шiвi – екстаз, самозабуття i захоплене переживання. Руйнування i змiни в iндуїзмi розумiються як можливiсть злиття з Єдиним, з Абсолютом. В шiваїзмi поширеним є культ життєвої сили i духовної енергiї.
Культ бога Вiшну пов'язаний iз збереженням сущого, цей бог м'ягкий i добрий. Вiшну має десять аватар або втiлень чи перетворень: риби. черепахи, вепра, людини-лева, карлика-велетня. Далi слiдують аватари Парашурами, епiчного героя Рами, мудреця-фiлософа Крiшни, Будди i Мессiї-Калки.
Головнi жрецькi i культовi функцiї в iндуїзмi виконуються спецiально пiдготовленими представниками касти брахманiв. Саме їм належить привiлей приносити жертву богам, бути присутнiм на урочистих сiмейних обрядах, керувати ритуальними дiями i встановлювати норми життя для рядових послiдовникiв iндуїзму.
Канонiчними - текстами iндуїзму є епiко-мiфологiчний твiр "Махабхарата" i його головна релiгiйна iнтерполяцiя "Бхагавадгiта".
в) Конфуцiанство разом, з даосизмом є нацiональними релiгiями китайцiв. В конфуцiанствi iснує ряд своєрiдних i унiкальних рис.
бог чи боги не є головними об'єктами поклонiння. Вони iснують як абстрактне "Небо" i бог "Шань-дi" (небесний владика), але вiдiграють другорядну допомiжну роль.
вiдсутнi вчення про загробне життя, воздаяння, рай i пекло, кiнець свiту тощо. Головнi подiї вiдбуваються в свiтi живих, а не в свiтi мертвих.
По-третє,
повнiстю вiдсутнiй iнститут жрецiв або професiйних священнослужителiв. Культовi функцiї виконували державний чиновник або голова родини.
Засновником конфуцiанства був китайський фiлософ Кунцзи (Конфуцiй), який жив в У}-У
ст. до н. е. Центральне мiсце в цiй релiгiї вiдiграють соцiально-етичнi проблеми, для вирiшення яких встановлюються певнi норми, правила i ритуали поведiнки.
Конфуцiй перш за все створив iдеал високоморальної людини ("цзюнь-цзи"), яка вирiзняється двома головними достоїнствами: людянiстю ("жень") i почуттям обов'язку ("І"). Людянiсть включає в себе iєрархiю дещо незвичних для європейця чеснот. Головною з них є стриманiсть, далi йдуть розум, доброта, вiрнiсть i делiкатнiсть.
Обов'язок ("І") розумiється як незаперечне виконання приписiв, традицiй i ритуалiв у всiх соцiальних сферах (на державнiй службi, в сiм'ї, в побутi), як повага до предкiв, готовнiсть вивчити їх мудрiсть тощо.
В першi столiття нашої ери, асимiлювавши рiзноманiтнi народнi вiрування (поклонiння небу, культ предкiв, вiра в духiв природи тощо) конфуцiанство стає релiгiєю. Культ предкiв стає його найважливiшою обрядовою частиною. Для цього кожна сiм'я мала свiй окремий молитовний храм. Те ж саме стосувалось i роду, який мав бiльший храм ("мяо"), присвячений засновнику роду. Спочатку мяо будувався поряд з могилами предкiв, але вже за Ханьської династiї (206р. до н. е. - 220р. н. е.) побудова мяо була обумовлена низкою строгих правил i залежала вiд соцiального становища їхнього власника. Чиновник мiг мати один мяо, вельможа - три, князь - п'ять, iмператор — сiм, а простолюдин - жодного, i змушений був приносити жертви духам предкiв прямо у власнiй оселi.
Спочатку в мяо ставили ляльку або статую, яка зображувала померлого. З часiв династiї Хань цю роль виконував згорнутий i перев'язаний посерединi довгий шматок шовкового полотна /"хунь-бо"/. З Суньської епохи (960-1260рр.) їх замiняють чорнi дерев'янi таблички з iєроглiфiчними надписами на них червоною тушшю.
Щоб помiстити душу померлого в табличку i тим самим забезпечити їй спокiй та сприяння живим членам родини, вдаються до складних обрядiв i призивань. На членiв родини i особливо на старшого сина (у випадку смертi батька) накладається цiлий ряд обмежень: на протязi рокiв вiн не має права голитись, одружуватись, переставляти меблi в будинку, повинен ходити в особливiй траурнiй одежi тощо.
Таблички чжу зберiгаються в особливих шафах напроти входу бiля пiвнiчної стiни храму. В певну пору року або пiсля важливих сiмейних подiй (весiль, смертi членiв сiм'ї, народження дитини, приїзду чи вiд'їзду голови сiм'ї тощо) таблички виймаються з шаф i перед ними розставляються жертвоприношення - страви i напої. Обов'язковими в свята є звертання до померлих предкiв.
Головною моральною чеснотою поряд з поклонiнням предкам конфуцiанство вважає повагу до батькiв. “Завжди виражати повну повагу до батькiв; давати їм їжу найбiльш улюблену; бути в печалi, коли вони хворi; до глибини душi сумувати вiд їхньої смертi; приносити їм, мертвим, жертви з урочистiстю - ось п'ять обов'язкiв благочестя сина” - записано в одному з релiгiйних творiв.
З релiгiйної точки зору найгiрше, що може статися з китайцем – це не залишити пiсля себе нащадкiв чоловiчої статi, якi могли б приносити жертву i турбуватися про благополуччя душ померлих предкiв. І звичайно, важливою складовою конфуцiанства є "лi" - суворе дотримання обрядiв. Конфуцiй навiть вважав, що без дотримання шлюбного обряду шлюб неможливий, без дотримання обряду поховання i жертвоприношення зникає повага синiв до батькiв, а без дотримання управляти державою - "це все одно, що слiпому бути без поводиря, це все одно, що шукати щось без свiчки в темнiй кiмнатi".
Класичнi твори конфуцiанства складаються з Четверокнижжя ("Си-шу") i П'ятикнижжя ("У-цзин").
Нацiональнi релiгiї великою мiрою сприяли виникненню i змiцненню нацiональної самосвiдомостi їх носiїв, об'єднуючи при цьому велику кiлькiсть людей. В цьому духовному середовищi формується свiтогляд нацiї, норми моралi, задаються загальнозначимi цiлi. А для євреїв, якi бiльше двох тисячолiть були позбавленi суверенної територiї, iудаїзм став головним чинником збереження нацiї.
ЛІТЕРАТУРА
- Калiнiн Ю. А., Харьковщенко Е. А. Релiгiєзнавство. – К., 1995, с. 42-77.
- Лубський В.І. Релiгiєзнавство. К., 1997, с. 179-201.
- Угринович Д. М. Введение в религиеведение: – М., 1985.
| 
