Життя Готами Будда
Буддизм
почалися вiдомi собори в Раджагрихє, потiм у Вайшалє й у Патнє, повертаючи навчання до його первiсної простоти.
про якостi самого Вчителя.
Пiзнаючи навчання Будди, розумiєте, звiдки йде твердження буддистiв: "Будда - людина". Його навчання життя - поза всякими забобонами. Храм для нього не iснує, але є мiсце зборiв i будинок знань, тибетськi дуканг i цуглаканг.
Будда заперечував iснування особистого Бога. Будда заперечував iснування вiчної й незмiнної душi. Будда дав навчання життя кожного дня. Будда дiєво виступав проти власностi. Будда особисто боровся проти бузувiрства каст i переваги класiв. Будда затверджував досвiдчене, достовiрне знання й цiннiсть працi. Будда заповiв вивчати життя миру в повнiй його реальностi. Будда заснував громаду, передбачаючи торжество Громади Миру.
"Прибiгаю до Будди, прибiгаю до Навчання, прибiгаю до Громади".
Буддiйська письмова традицiя й сучаснi нам дослiдження встановлюють ряд подробиць життя Готами Будди. Кончина Будди ставиться бiльшiстю дослiдникiв до 483 р. до нашої ери. Згiдно сингальським хронiкам, Будда жив з 621 по 543 р. до н. е. А китайськi хронiки фiксують народження Будди в 1024 р. до н. е. Зазначено вiк Учителя - бiля вiсiмдесятьох рокiв (уснi традицiї затверджують сто рокiв). Вiдоме мiсця народження Вчителi - Капилавасту, розташоване в Непальському Тераї. Вiдомий царський рiд Шакья, з якого вiдбувався Готама.
Звичайно, всi бiографiї великого Вчителя сильно прикрашенi сучасниками й послiдовниками, особливо в пiзнiших писаннях, але для збереження колориту й характеру епохи доводиться певною мiрою користуватися традицiйним викладом.
роду кшатрiєв. Вони управлялися старшим плем'я, i глава плем'я жив у мiстi Капилавасту, вiд якого в цей час не залишилося слiдiв, тому що ще при життi Будди вiн був зруйнований сусiднiм ворожим царем. У той час у Капилавасту царював Шуддходана, останнiй прямий нащадок Ікшваку. Вiд цього царя i його дружини Майї породжений був майбутнiй великий Учитель, що одержав iм'я Сиддхарта, що означає - "той, хто виконав своє призначення".
бiлого слона й увiйшов у її черево; по iншiй - це був сон, що бачила Майя. По древньому переказi, бачення слона завжди означає втiлення божественного Аватара. Саме народження його в день травневої повнi супроводжувалося численними сприятливими знаменнями на небесах i землi. Так, великий Риши Атиша, що перебував у Гiмалаях, як вiдлюдник, почувши про народження в гаї Люмбини (поблизу Капилавасту) Бодхисаттви, майбутнього Будди, що пустить у хiд Колесо Навчання, негайно зiбрався в шлях для шанування майбутньому Вчителевi людства. Прийде в палац Шуддходани, вiн виразив бажання побачити немовля Бодхисаттву. Цар наказав принести дитину, очiкуючи благословення вiд великого Ришу. Але Атиша, побачивши дитини, спочатку радiсно посмiхнувся, потiм заридав. Стурбований цар запитав про причину його горя й чи не бачить вiн дурних ознак для його сина. На це Ришу вiдповiв, що нiщо не загрожує дитинi. Вiн радується, тому що Бодхисаттва досягне повного осяяння й стане великим Буддою, але вiн уболiває, тому що не доживе до його днiв i не почує Великий Закон, що буде сповiщений у порятунок миру.
жiночої буддiйської громади.
За звичаєм того часу на п'ятий день пiсля народження Бодхисаттви сто вiсiм брамiнiв, з найбiльш знаючих у Ведах i пророкуваннях, були скликанi в палац Шуддходани, щоб дати iм'я новонародженому царевичевi й прочитати й визначити його життєвий шлях у приреченнях свiтил.
"Маючий такi знаки, як царевич, зробиться свiтовим монархом - Чакравартин, але якщо вiн вийде вiд миру, вiн стане Буддою й знiме завiсу неуцтва з око миру".
Восьмий, наймолодший, додав: "Царевич покине мир пiсля того, як вiн побачить чотири знаки, - старого, хворої людини, труп i пустельника".
Шуддходана, бажаючи удержати сина-спадкоємця, прийняв всi мiри до тому. Оточив його розкiшшю, всiма задоволеннями, якi могла надати царська влада. Знаючи, що син його буде пiднятий до зречення й вiдходу зазначеними чотирма зустрiчами, цар видав указ спостерiгати за тим, щоб царевич не мiг побачити жодного iз зазначених явищ. В усi чотири сторони на вiдстанi чвертi милi вiд палацiв була поставлена надiйна варта, що нiкого не повинна була пропускати. Але визначене здiйснилося.
Є багато даних, що вказують, що царевич Сиддхарта одержав прекрасну освiту, тому що знання в тi часи було у великiй повазi й, вiдповiдно до примiтки в Буддхачарита Асвагоши, саме мiсто Капилавасту був названий так на честь великого Капили, засновника фiлософiї Санкхья. Вiдзвуки цiєї фiлософiї можуть бути знайденi в навчаннi Благословенного.
У Канонi для бiльшої переконливостi у вуста самого Будди вкладений опис розкiшного життя при палацi Шуддходани. "Я був вихований у витонченостi, у надзвичайнiй витонченостi. У володiннях мого батька ставки лотосiв, синiх, бiлих, i червоних, були зробленi для мене. Я вживав сандалове масло тiльки з Бенареса, i всi мої одяги привозилися з Бенареса. День i нiч бiла парасолька тримали надi мною, щоб нi спека або холод, нi пил або дощ не торкнулися мене. Я володiв трьома палацами - один для зими, iншої для лiта й третiй для дощового перiоду. У продовження чотирьох дощових мiсяцiв я був оточений музикантами, спiваками й танцiвницями й не залишав палацу. І тодi як в iнших володiннях вiдрубай рису давалися в їжу рабам i працiвникам, у мого батька раби й працiвники одержували рис i м'ясо в їжу".
набагато ранiше, нiж це прийнято пiзнiшими писаннями.
У тiєї ж Ангуттара-Никая наведенi й наступнi слова, нiбито самого Будди: "И менi, породженому в такiй розкошi й вихованому в такiй витонченостi, з'явилася думка: "Істинно, неосвiчена, звичайна людина, будучи сам пiдданий старостi, без можливостi уникнути її, засмучується, коли вiн бачить, як старiють iншi. Я теж пiдданий старостi, i не можу уникнути її. І якщо я, будучи пiдданий всьому цьому, побачу старезний старого, що хворiє й страждає, то важко буде менi". (Те ж повторюється й про хвороби, i про смерть). Продовжуючи так мiркувати, вся моя радiсть юностi зникла назавжди".
Так, по цих традицiях, Бодхисаттва iз самого раннього рокiв проявляв надзвичайний жаль i зiрку спостережливiсть до навколишнiх явищ. Сказання буяють зворушливими епiзодами з дитячого життя Бодхисаттви. Приведемо деякi з них.
У Махавасту розповiдається, як один раз малолiтнiй Бодхисаттва iз царем i в супроводi придворних перебував у парку. І тому що вiн мiг уже самостiйно ходити, то пройшов непомiчений у напрямку до мiсцевого селища, i отут на поле вiн побачив змiю й жабу, убитих плугом. Жаба була взята в їжу, змiя ж викинута. Видовище так уразило Бодхисаттву, що вiн сповнився великого суму й вiдчув надзвичайний жаль. І, бажаючи усамiтнитися для мiркування над тiльки що побаченим, вiн направився до квiтучої яблунi, що стояла у вiдокремленому мiсцi. Тут, сидячи на землi, покритої сухими листами, вiн зрадився своїм думкам. Тим часом цар, стурбований його вiдсутнiстю, послав придворних на його розшуки. Один з них знайшов його пiд тiнню яблунi, зануреного в глибоке мiркування.
й покритi що кровоточать i гнояться ранами вiд ударiв залiзними прутами; обтяженi своїм ярмом, вони ледь переводили подих, надриваючись у страшних зусиллях. Нiжне серце Бодхисаттви сповнилося гострого жалю.
"Кому належите ви?" - запитав вiн орачiв.
"Ми власнiсть пануючи", - вiдповiдали вони.
"Вiд цього дня ви бiльше не раби, ви бiльше не будете слугами. Ідiть, куди хочете, i живете в радостi".
Вiн також звiльнив бикiв, сказавши їм: "Вiд цього дня пасiться на волi й пийте саму чисту воду, i нехай благодатний вiтер iз чотирьох сторiн свiтла обвiє вас".
Девадата, побачивши гусака, що летить над своєю головою, пустив стрiлу, i поранений птах упав у сад Бодхисаттви. Бодхисаттва пiдняв його й, вийнявши стрiлу, перев'язав рану. Девадата послав за птахом, але Бодхисаттва вiдмовився вiддати її посланцевi, сказавши, що птах належить не тому, хто хотiв позбавити її життя, але тому, хто врятував його. Так вiдбувся перший розлад з Девадатой.
Коли царевичевi здiйснилося шiстнадцять рокiв, за звичаєм його країни вiн повинен був обрати собi дружину пiсля того, як з'явиться переможцем на змаганнях у вiйськовому мистецтвi й в iграх. Вибiр царевича впав на царiвну Яшодхару з того ж роду Шакья. Вона стала матiр'ю Рахули, що згодом зробився учнем свого батька й досяг Архатства.
i швидкоплиннiсть усього iснуючого, не вiдав спокою. Вiн нудився в розкiшних примiщеннях свого палацу, i, подiбно леву, простромленому стрiлою, у стражданнi викликував: "Мир повний неуцтва й страждання, немає нiкого, хто б мiг зцiлити недуги iснування!"
Це стан його духу символiчно описане в чотирьох зустрiчах, що запам'яталися в розумi царевича свiдомiстю страждання й тлiнностi всього сущого. Пiсля них вiн залишив своє царство в пошуках звiльнення миру вiд страждання.
По древнiх текстах, рiшення Будди пiти вiд миру виникло з його внутрiшнього потяга, але пiзнiшi тексти приписують це впливу Богiв, якi спонукали його до цьому й послали йому чотирьох ангелiв, що прийняв образи старезного старого, хворого, трупа й анахорета. Так, у древнiй бiографiї у вiршi, що випливає пiсля третьої зустрiчi, є примiтка, що тiльки Бодхисаттва i його вiзник бачили труп, що переносили через дорогу. Вiдповiдно до цiєї Сутри, царевичевi деяким менш двадцяти рокiв. Так легенда говорить:
Один раз царевич сказав своєму вiзниковi Чандака, що вiн бажає проїхатися по парку. На шляху їм зустрiв старезний старий. Вiзник пояснила царевичевi, що є старiсть i як всi люди пiддаються їй. Глибоко вражений царевич велiв повернути назад i повернувся додому.
Незабаром пiсля цiєї зустрiчi вiн знову проїжджав тим же парком i на дорозi побачив людину, все тiло якого було спотворено огидною хворобою, i важко стогнали вiд страждань. Вiзник пояснив йому, що є хвороба i як всi люди пiддаються тому ж. І знову царевич наказав повернути назад. Всi задоволення зблякли для нього, i радостi життя стали ненависнi.
Інший раз вiн зустрiв хiд iз запаленими смолоскипами, люди несли носилки й на них щось, закрите бiлим покривом; жiнки з розпущеними волоссями й голосним плачем супроводжували їх - це був труп.. Чандака сказав йому, що всi люди повиннi прийти до такого стану. І царевич викликнув: "О, люди! Як згубно ваша зваба! Неминуче ваше тiло звернеться в порох, але ви продовжуєте жити безтурботно, не обертаючи нi на що уваги!" Вiзник, помiтивши, яке враження зробило це видовище на царевича, повернув коней у напрямку до мiста.
Отут стався новий випадок, що як би вказав царевичевi дозвiл його питання, що мучило. Коли вони проїжджали повз палаци, що належали представникам знатi з роду Шакья, одна iз царiвен побачила царевича з балкона свого палацу й привiтала його вiршами, у яких слово нибутта (Нiрвана, звiльнення, щастя) повторювалося в кожному рядку, що означали:
"Щасливий батько, що породив тебе,
Щаслива дружина, що назве чоловiком
цього прекрасного коханого.
Вона стане вище страждань".
Царевич, почувши слово нибутта, зняв iз шиї дорогоцiнне намисто й послав його царiвнi, просячи неї прийняти це в нагороду за те наставляння, що вона йому дала. Вiн подумав: "
"Щасливi тi, якi знайшли звiльнення. Прагнучи до спокою розуму, я стану шукати блаженство Нiрвани".
У ту ж нiч Яшодхаре снився сон, що царевич покинув її; прокинувшись, вона розповiла йому свiй сон: "О, мiй коханий, куди ти пiдеш, дозволь i менi пiти за тобою".
І вiн, маючи намiр вiдправитися туди, де не було страждань (Нiрвана), вiдповiв: "Нехай буде так, куди я пiду, ти теж можеш iти".
Була нiч. Царевич не мiг знайти заспокоєння на своєму ложi. Устав i вийшов у сад. Там вiн сiл пiд бiльшим бамбуковим деревом i зрадився мiркуванням над життям i смертю, над нещастям розкладання. Вiн зосередив свiй розум i знайшов яснiсть мислення, i повний спокiй зiйшов на нього. Перебуваючи в такому станi, розумовий погляд його вiдкрився, i вiн побачив перед собою високий i величний вигляд Старця, виконаний спокою й достоїнства.
"Звiдки Ти й хто Ти?" - запитав царевич. У вiдповiдь старий вимовив: "Я - шрамана. Пригноблений думкою про старiсть, хворобу й смерть, я покинув будинок мiй у пошуках шляху порятунку. Всi речi спрямовуються до розкладання, лише Істина перебуває у вiчностi. Все пiдлягає змiнi, i немає сталостi, але слова Будди залишаються незмiнними".
Сиддхарта запитав: " чи можна знайти спокiй у цьому свiтi горя й страждання? Я подавлений пустотою земних задоволень, i всяка чуттєвiсть менi ненависна. Все гнiтить мене, i саме iснування здається нестерпним".
Шрамана вiдповiдав: "Де є спека, там є й можливiсть холоду. Істоти, пiдданi стражданням, володiють i здатнiстю насолоджуватися. Початок зла вказує, що й добро може бути розвинене. Тому що цi речi - вiдноснi. Там, де страждання великi, там i блаженство буде велике, якщо тiльки ти вiдкриєш очi, щоб побачити. Як людина, що впала на купу покидькiв, повинен знайти найближчий ставок, покритий лотосами, так само точно повинен ти шукати велике безсмертне озеро Нiрвани, щоб очистити скверну. Якщо озеро це не стане предметом шукання, то провина не в озерi. Так само, коли iснує благословенний шлях, що веде людину, зв'язаної грiхом, до порятунку в Нiрванi, провина не в тропi, але в людинi, якщо тропа ця залишається осторонь. І коли людина, обтяжена недугою, не скористається допомогою лiкаря, що може зцiлити його, провина не в лiкарi. Так само точно, коли людина, обурена бажанням злiсних учинкiв, не шукає духовного керiвництва Осяяння, провина буде не в цьому звiльняючому вiд грiхiв керiвництвi".
Царевич слухав мудрим словам i сказав: "Я знаю, що досягну мети, але батько говорить, що я ще юний i пульс мiй б'ється занадто повнокровно, щоб вести життя шрамана".
Величний Старець вiдповiдав: "Ти повинен знати, що для пошукiв Істини час завжди сприятливо".
"Саме тепер час шукати Істину. Тепер час порвати всi зв'язки, якi можуть перешкодити менi досягти зробленого осяяння".
Небесний Вiсник вислухав зi схваленням рiшення Сиддхарти: "Іди, Сиддхарта, i виконай своє призначення. Тому що ти - Бодхисаттва вибраний Будда; тобi призначене освiтити мир. Ти - Татхагата, Зроблений: тому що ти встановиш праведнiсть i станеш Дхармарадж, царем Істини. Ти - Бхагават, ти - Благословенний, тому що ти покликаний стати Рятiвником миру.
так ти не покинеш тропи праведностi, ти станеш Буддою.
Будь наполегливий у шуканнях твоїх, i ти знайдеш, що шукаєш. Випливай твоєї мети невiдступно, i ти переможеш. Благословення всiх богiв, все шукаюче свiтло буде над тобою, i небесна мудрiсть направить твої кроки. Ти будеш Буддою, ти освiтиш мир i врятуєш людство вiд загибелi".
Так сказавши, Бачення зникло, а душу Сиддхарти була виконана захвату. Вiн сказав собi:
"Я пробудився для Істини, i я вирiшую виконати моє призначення. Я порву всi зв'язки, що прив'язують мене до миру, i залишу будинок мiй, щоб знайти шлях порятунку. Істинно, я стану Буддою".
Царевич повернувся в палац, щоб востаннє глянути на тi, кого любив вище всiх земних скарбiв. Вiн направився в покої матерi Рахули й вiдкрив дверi. Там горiла лампа запашного масла. На ложi, посипаному жасмином, спала Яшодхара, поклавши руку на голову сина. Коштуючи на порозi, Бодхисаттва дивився на них, i серце його розривалося вiд туги. Бiль розлуки простромила його. Але нiчого не могло похитнути його рiшення, i мужнiм серцем придушив вiн свої почуття й вiдiрвався вiд самого йому дорогого.
Його кiнь Кантака був осiдланий, i, знайшовши брами палацу широко вiдкритими, вiн направив коня в тишу ночi. Вiрний вiзник супроводжував його. Так царевич Сиддхарта вiдрiкся вiд земних насолод, вiдмовився вiд свого царства, порвав всi зв'язки й вступив на шлях безхатченка.
Дотепер чотири мiсця в Індiї викликають паломництво шанувальникiв навчання Будди. Мiсце народження - Капилавасту. Мiсто цей, як уже було сказано, перебував у Пiвнiчнiй Індiї, у передгiр'ях Гiмалаїв, у верхiв'ях рiки Гондаки, i був зруйнований ще при життi Будди. Мiсце осяяння - Бодхи-Гайя, де перебував гай, що згадується часто, Урувела, пiд тiнню якої Готама об'єднав всi свої досягнення. Мiсце першої проповiдi - Сарнат (бiля Бенареса), де, по вираженню переказу, Будда пустив у хiд Колесо Закону. Мiсце це дотепер зберiгає руїни найдавнiших гуртожиткiв. Мiсце смертi - Кушинагара (Непал).
У записках китайського мандрiвника Фа-Сяня (392-414), що вiдвiдав Індiю, ми зустрiчаємо описи руїн володiнь Капилавасту, а також i iнших шанованих мiсць.
є сонячний мiф. Але й тут наука вiдновила людську особистiсть Учителя Готами Будди. Урна iз частиною золи й костей Будди, знайдена в Пиправє (Непальський Тераї) i датована написом, а також iсторична урна iз частиною релiквiй Учителi, покладена царем Канишкою i знайдена бiля Пешавара, свiдчать виразно про смерть Первоучителя Свiтової Громади Готами Будди.
тим збiльшуючи значення свого подвигу. Багато даних говорять про ту ворожiсть, що вiн зустрiчав серед аскетiв i брамiнiв, що ненавидiли його. Першi за осудження їхнього бузувiрства, другi за вiдмову визнати їхнi права на соцiальнi переваги й на знання iстини по праву народження.
Першим вiн говорив: "Якби можна було досягти досконалостi й звiльнення вiд уз, що прив'язують людини до землi, тiльки вiдмовою вiд м'ясної їжi й людських умов, то слон i корова давно досягли б його".
"По справах людина стає парiєю, по справах стає брамiном. Вогонь, запалений брамiном, i вогонь, запалений шудрою, однаково мають полум'я, яскравiсть i свiтло. До чого привела ваша вiдокремленiсть? За хлiбом ви йдете на загальний базар i цiнуєте монети з кошеля шудри. Ваша вiдокремленiсть просто називається грабунком. І священнi речi вашi просто знаряддя обману.
Майно багатого брамiна чи не є ганьблення Божественного Закону? Ви вважаєте пiвдень свiтлом, а пiвнiч - тьмою. Буде час, коли прийду вiд напiвночi, i ваше свiтло померкне. Навiть птаха летять на пiвнiч, щоб там принести миру пташенят. Навiть сiрi гусаки знають цiннiсть майна на землi. Але брамiн намагається набити золотом пояс свiй i набрати скарбу пiд порогом будинку. Брамiн, ти ведеш жалюгiдне життя й кiнець твiй буде жалюгiдним. Ти перший будеш пiдлягати знищенню. Якщо пiду на пiвнiч, то звiдти й повернуся". (Зi слiв усної традицiї буддистiв Індiї).
Вiдомi випадки, коли, пiсля проголошення їм мов, величезна бiльшiсть слухачiв покинуло його, i Благословенний сказало: "Зерно вiддiлилося вiд полови; громада, що залишилася, сильна переконанням, заснована. Добре, що цi гордiї вийшли".
Згадаємо епiзод, коли його найближчий учень i родич Девадатта задумав скинути уламок скелi на Вчителя, що проходив, i навiть встиг ушкодити йому палець.
найжорстокiший головний бiль, лiг на землю й накрився плащем, щоб сховати вiд єдиного свiдка скорботи, що опанувала його стоїчним серцем.
Також не був вiн позбавлений i фiзичних стражданнь. Часто згадуються випробовуванi їм жорстокi болi в спинi, i сама смерть його нiбито вiдбулася вiд недоброякiсної їжi. Всi цi подробицi роблять його вигляд iстинно людським i близьким.
Слово "Будда" не є iм'я, але означає стан розуму, що досяг вищої крапки розвитку, у буквальному перекладi "який пiзнав" , або той, хто опанував зробленим знанням - мудрiстю.
Згiдно Палiйським Сутрам, Будда нiколи не затверджував свого усезнання, яким надiлили його учнi й послiдовники. "Тi, хто сказали тобi, Вачча, що Вчитель Готама знає всi, бачить всi, затверджує своє володiння безмежною мiццю провидiння й знання й говорить: "чи Ходжу я або нерухомий або сплю, завжди й у всiм властиве менi усезнання" , - тi люди не говорять, що я сказав, - вони обвинувачують мене, всупереч усякiй iстинi.
Сили, якими володiє Будда, не чудеснi, тому що чудо є порушення законiв природи. Вища мiць Будди цiлком погодиться з вiчним порядком речей. Його надлюдськi здатностi "чудеснi" настiльки, наскiльки дiяльнiсть людини повинна здаватися чудесної нижчим iстотам. Подвижникам, борцям щирого знання так само природно виявляти свої незвичайнi здатностi, як птаховi лiтати й рибi плавати.
"Будда, - вiдповiдно до одного тексту, - є лише старший з людей, що вiдрiзняється вiд них не бiльше, нiж перше курча, що вилупилося, вiд iнших курчат однiєї квочки".
Знання пiдняло його в iншу категорiю iстот, тому що принцип диференцiацiї укладений у глибинi свiдомостi.
Особливо пiдкреслюється людянiсть Готами Будди в найдавнiших писаннях, де зустрiчаються вираження: "Готама Будда, це самий досконалий iз двоногих".
Палiйськi Сутри мiстять багато яскравих визначень високих якостей Готами - Учителя, що вказав шлях. Приведемо деякi з них: "Вiн - Водiй каравану, Вiн - Засновник,Вiн - Учитель, Вiн - незрiвнянний Наставник людей. Людство котилося подiбно колесу вiзка по шляху загибелi, що заблудилося без провiдника й заступника. Вiн указав їм вiрний шлях.
Вiн - Владика Колеса Благого Закону. Вiн - Лев Закону".
"Вiн - чудесний Цiлитель, жалiсливими засобами вiн вилiковує небезпечно хворих людей".
"Шанований Готама - Орач. Його рiлля - безсмертя".
"Вiн - Свiтло Миру. Подiбно пiднiмається iз землi, що подiбно розкриває що сховано, що подiбно несе в темрявi свiтильник, щоб очi, що мають, могли бачити, - так Готама освiтив своє Навчання з усiх бокiв".
"Вiн - Визволитель. Вiн звiльняє, тому що сам був звiльнений". Його моральнi й духовнi досконалостi свiдчать iстину його навчання, i мiць його впливу на навколишнiм полягала в прикладi його особистої працi.
Древнi писання завжди пiдкреслюють життєвiсть його навчання. Готама не вiдвертався вiд життя, але проникав в усi буднi трудящих. Шукав розташувати їх до навчання, надавав їм участь у своїх громадах, приймав їхнi запрошення й не боявся вiдвiдувань куртизанок i раджiв, двох центрiв свiтського життя в мiстах Індiї. Намагався не ображати традицiйних звичаїв; мало того, вiн шукав можливiсть дати їм своє навчання, знаходячи опору в особливо шанованiй традицiї, не поступаючись при цьому основними принципами.
Не було абстрагованостi в його навчаннi, вiн нiколи не протиставляв iснуючої реальностi iдеал життя мiстичної й трансцендентальної. Вiн пiдкреслював реальнiсть iснуючих речей i умов для даного часу. І тому що його дiяльнiсть i думка переважно бували в колi життєвих умов, те й змiст своїх мов i притч вiн черпав з повсякденного життя, користуючись найпростiшими образами й порiвняннями.
Виходячи з подання паралелiзму мiж природою й людським життям, iндуськi мислителi думають, що явища природи можуть нам багато чого пояснити в проявах нашого життя. Будда, приймаючи цей метод щасливо зберiг для свого навчання досвiд старої традицiї. "Я зроблю тобi порiвняння, тому що багато розумних людей зрозумiли за допомогою порiвняння" , - така була звичайна формула Будди. І цей простiй, життєвий пiдхiд повiдомляв його навчанню яскравiсть i переконливiсть.
Вплив його на людей було пропорцiйно його вiрi в себе, у свої сили й у свою мiсiю. Завжди входив вiн у положення кожного учня й слухача, даючи їм саме необхiдне iз їхнiм розумiнням. Не обтяжував учнiв i слухачiв, що не мала необхiдної пiдготовки до засвоєння вищого знання, непосильним для них розумовим процесом. Також не заохочував до вiдверненого знання й не застосували в життi його високо етичне навчання. Коли один з подiбних, Малунка, запитав один раз Благословенного про початок всiх речей - Благословенний зберiгав мовчання, тому що вiн уважав, що найголовнiше завдання було у твердженнi реальностi навколишнього нас, тобто бачити речi, як вони iснують навколо нас, i намагатися колись полiпшити їх, сприяти їхнiй еволюцiї й не витрачати час на iнтелектуальнi спекуляцiї.
Безсумнiвно, знання його перевищувало Навчання, що дається їм,, але обережнiсть, що пiдказується великою мудрiстю, утримувала його вiд видачi понять, якi могли бути не засвоєнi свiдомiстю слухачiв i, iз цiєї причини, стати руйнiвними.
"Один раз Благословенний зупинився в бамбуковому гаю в Косамби. Взявши пригорщу листiв, Благословенний запитав учнiв: "Як думаєте, учнi мої, що бiльше: чи ця пригорща листiв у моїй руцi або ж листи, що залишилися на деревах цього гаю?".
"Листи в руцi нечисленнi; незрiвнянне число листiв у всiм гаї".
"Істинно так, i те, що я пiзнав i не повiдав вам,набагато бiльш того, що я передав вам. І чому, про учнi, не повiдав я цього вам? Тому, що не було б користi вам вiд того, тому що воно не сприяло б вищому життю. Воно не веде до розчарування в цьому земному свiтi, до знищення всякої чуттєвостi, до припинення бажання, до миру, до вищого знання, до пробудження, до Нiрвани. Тому я й не передав цього вам. Але що ж повiдав я вам? Те, що є стражданням, джерелом страждання, припиненням страждання, i вказав шлях, що веде до припинення страждання".
Засновуючи свої громади, Будда прагнув створити найкращi умови для тих, хто твердо вирiшив працювати над розширенням своєї свiдомостi для досягнення вищого знання, i потiм посилав їх у життя вчителями життя й провiсниками свiтової громади.
Постiйний контроль учинкiв, слiв i думок, що вiн жадав вiд своїх учнiв i без якого не може бути успiху на шляху до вдосконалювання, майже не доступний для, що перебувають у звичайних умовах життя, де тисячi зовнiшнiх обставин i дрiбних обов'язкiв постiйно вiдволiкають прагнучого до мети. Але життя серед людей, об'єднаних одним устремлiнням, загальними думками й звичками, була великою допомогою, тому що давала можливiсть без втрати енергiї розвиватися в бажаному напрямку.
Будда, що вчив, що в усьому свiтi iснує лише кореляти, взаємини; що нiщо не iснує поза спiвробiтництвом; що егоїстичний гордiй не може будувати майбутнє, тому що, у силу космiчного закону, вiн виявиться поза потоком життя, що несе все суще до вдосконалювання, - терпляче закладав зерна, засновуючи свої осередки общинного початку, передбачаючи в далекому майбутньому здiйснення великої Свiтової Громади.
Сучасне розумiння громади дає прекрасний мiст вiд Будди до наших днiв. Вимовляємо цю формулу не для звеличування, не для применшення, але як факт очевидний i непорушний.
Закон безстрашностi, закон вiдмови вiд власностi, закон цiнностi працi, закон достоїнства людської особистостi поза класами й зовнiшнiми вiдмiнностями, закон реального знання, закон любовi на основi самопiзнання роблять завiти Вчителя безперервною веселкою радостi людства.
Побудованi основи буддизму в його завiтах. Навчання простої, рiвне по красi Космосу, видалить усякий натяк на iдола, невартий великого Вчителя народу.
Знання було провiдною стежкою всiх великих Учителiв. Знання дозволить пiдiйти до великих навчань вiльно, життєво, як життєво реальна сама велика матерiя.
1. Угринович Д. М. Введение в религиоведение. – М., 1985
3. Яблоков І. Н. Соцiологiя релiгiї. - К., 2004
4. Уледов А. К. Духовне життя суспiльства. - К., 2000
|
