Гiпотеза про виникнення магiї як iлюзорної форми практики
Реферат
з предмету «Антропосоцiогенез»
На тему
Гiпотеза про виникнення магiї
виконала
студентка II курсу
заочного вiддiлення
КНУ iм. Т. Г. Шевченка
Резнiченко Нiна Анатолiївна
План:
Вступ
Корiння магiї
Короткий огляд типiв, аспектiв i видiв магiї
Висновок
Магiя –
це «знання й уживання на дiлi таємних сил природи, нематерiальних, взагалi не визнаних природничими науками», - говориться в словнику Даля. Пiд поняттям магiї, або чаклунства, прийнято розумiти рiзнi людськi дiї, якi мають на метi впливати надприродним образом на той або iнший матерiальний предмет або явище. Магiчнi дiї можуть бути нескiнченно рiзноманiтнi. Вони вiдрiзняються друг вiд друга й по ступенi складностi (вiд простого напiвнепритомного жесту аж до складної й урочистої магiчної церемонiї за участю багатьох людей), i по цiльовiй спрямованостi (є обряди лiкувальної, любовної, запобiжної, шкiдливої, господарської й iн. магiї), i по психологiчному механiзмi дiї.
Магiя - одна з iстотних, органiчних частин усякої релiгiї, вiд самих раннiх до самих пiзнiх її етапiв. Релiгiйнi вiрування сучасних народiв, вiд найбiльш вiдсталих до народiв древньої й високої культури, пронизанi у всiх напрямках магiчними повiр'ями. У складних, високорозвинених релiгiйних системах, як християнство, буддизм, iслам, магiчнi обряди й зараз вiдiграють бiльшу роль. Деякi iнтелiгентнi люди, i в минулому, i в нашi днi, що звiльнилися вiд впливу релiгiї, не вiруючi нi в бога, нi в загробне життя, проте нерiдко зберiгають якоюсь мiрою вiру в магiю: у прикмети, у пристрiт, у гадання... У багатьох випадках магiчнi дiї виконуються за традицiєю, несвiдомо, машинально, iнодi вони виконуються як би в жарт, зi смiхом, iнодi «про всякий випадок»...
Звiдки ж узялася магiя, i в чому полягають причини такої незвичайної її життєздатностi?
Корiння магiї
Вся практична дiяльнiсть людини може бути роздiлена на два види: на дiяльнiсть, результати якої залежать, насамперед, вiд самої людини, - вiльну практичну дiяльнiсть - i на дiяльнiсть, результат якої опосередкований не пiддається контролю людини грою випадкiв, - невiльну, залежну практичну дiяльнiсть. Усвiдомлення залежностi результату людських дiй вiд сил iнших, чим природнi здатностi людини, прийшло в ходi практичних спроб будь-що-будь забезпечити досягнення бажаних результатiв. Люди в ту епоху дiяли шляхом проб i помилок. Тому поряд з дiями, якi реально сприяли досягненню мети, дiями здоровими, вони робили масу дiй, у дiйсностi непотрiбних, зайвих. У сферi вiльної практичний дiяльностi вiдбувався своєрiдний вiдбiр окремих дiй. Виявлялися здоровi дiї й вiдбувалося вiдсiвання зайвих, недоцiльних.
дiй вiд непотрiбних було справою вкрай важким, а iнодi й зовсiм неможливим. У результатi тi або iншi дiї, реально непотрiбнi для досягнення мети, могли закрiпитися. Так здоровi людськi дiї стали обростати такими дiями, якi в дiйсностi були зовсiм не потрiбнi, але розглядалися людьми як абсолютно необхiднi для досягнення мети й тому свiдомо повторювалися ними, вiднiмаючи й час, i сили. Такi дiї були не просто непотрiбними, а паразитичними. Виниклий як заповнення безсилля невiльної практичної дiяльностi паразитичнийобраз дiй з необхiднiстю викликав до життя iлюзорний образ думки. Поряд зi знанням про здоровi дiї людини, природним, зрозумiлим образом зухвалих тi або iншi потрiбнi йому результати, виникла вiрав те, що паралельно з такими дiями iснують акти й зовсiм iншого роду, якi забезпечують успiх людської дiяльностi якимсь зовсiм незрозумiлим способом. Іншими словами, крiм знання про реальнi впливи одних людських дiй, про природнi сили й здатностi людини, виникла вiра в iснування таємничих впливiв iнших людських дiй, про наявнiсть у людини якихось незрозумiлих сил i здатностей. Не розумова iлюзiя породила практичну, а, навпаки, практична — розумову. Паразитичний образ практичної дiяльностi викликав до життя iлюзорний паразитичний образ думки, вiдмiнний вiд логiчного способу мислення. Якщо логiчний спосiб мислення складався в розкриттi реально iснуючих зв'язкiв явищ, то iлюзорний — у приписуваннi — таємничих впливiв у першу чергу — паразитичним людським дiям. Виникнувши, паразитичний образ думки разом з його паразитичним способом, що породив, дiй утворили те, що в етнографiчнiй науцi одержало назву магiї, або чаклунства. Магiчнi обряди - не що iнше, як iлюзорне заповнення безсилля невiльної практичної дiяльностi. Магiя, як i будь-яка iнша форма релiгiї, породжена безсиллям людини перед непiзнаною необхiднiстю, що проявляється в пануваннi над ним випадкiв.
важливими й впливовими. І не дивно, що завдяки сталiй репутацiї й страху, що вселяє ними, деякi iз чаклунiв досягали вищої влади над своїми легковiрними одноплемiнниками, стаючи вождями й правителями.
Будучи найпершою формою релiгiї, магiя є й самою живучою. На вiдмiну вiд багатьох iнших, бiльше пiзнiх форм релiгiї, вона не просто зберiгається вiд минулих часiв i засвоюється сучасними людьми, а знову й знову народжується в умовах, коли людин виявляється пiд гнiтом випадкiв. Багато з людей, якi не вiрять нi в надприродний мир, нi в надприроднi сутi, потрапляючи в ситуацiю, що характеризується якщо не повної, те значним ступенем невизначеностi, нерiдко виявляються в полонi ними ж самими створених магiчних подань i навiть роблять дiї, власне кажучи, магiчного порядку.
Рiзного роду марновiрства iснують у людей, що займаються дiяльнiстю, успiшний результат якої не може бути гарантований, тому що залежить вiд факторiв, що не пiддаються контролю людини. Маса марновiрств iснує в мисливцiв, рибалок, морякiв, спортсменiв, шахтарiв, льотчикiв, солдатiв, що приймають участь у бойових дiях, карткових гравцiв, фiнансових спекулянтiв, постiйних клiєнтiв лотерей, учнiв i студентiв, що здає екзамени iз предмета, що воно погано знають, у закоханих i т. п.
Помiчено, що активiзацiя суспiльного iнтересу до магiї, чаклунству i ясновидiнню звичайно спостерiгається в перiоди серйозних соцiальних потрясiнь — революцiй, вiйн, економiчних криз. Цим порозумiвається широко поширилася на просторах колишнього СРСР наприкiнцi XX - початку XXI в. вiра в гадання й магiв.
Магiчне мислення ґрунтується на двох принципах. Перший з них говорить: подiбне робить подiбне або наслiдок схоже на свою причину. Вiдповiдно до другого принципу, речi, якi раз прийшли в зiткнення один з одним, продовжують взаємодiяти на вiдстанi пiсля припинення прямого контакту. Перший принцип може бути названий законом подоби, а другий - законом зiткнення або зараження. З першого принципу, а саме iз закону подоби, маг робить висновок, що вiн може зробити будь-яку бажану дiю шляхом простого наслiдування йому. На пiдставi другого принципу вiн робить висновок, що все те, що вiн проробляє iз предметом, зробить вплив i на особистiсть, що один раз була iз цим предметом у зiткненнi (як частина його тiла або iнакше).
При всiй розмаїтостi магiчних прийомiв, що вживалися й уживаються в рiзних народiв по рiзних приводах, вони можуть бути зведенi до невеликого числа типiв.
Види магiчних дiй, в основу яких покладена iдея про безпосереднє перенесення магiчних сил шляхом прямого контакту, ставляться до контактної
магiї.
Види магiї, суть яких полягає в тому, що магiчний акт спрямований безпосередньо на сам об'єкт, але в силу його недосяжностi в тiм або iншому вiдношеннi реально виробляється тiльки початок бажаної дiї, закiнчення ж його й поява очiкуваного результату надаються магiчнiй силi, можна вiднести до iнiцiальної
магiї.
Таким заступником може бути насамперед якась частка або рiч об'єкта магiї (волосся, нiгтi, речi, що були з ним у зiткненнi). Це парцiальна
(по Фрезерi - контагiозна
Іншим видом заступника, через який магiчна сила може дiяти на об'єкт, є подоба або зображення цього об'єкта. Це iмiтативна
(по Фрезерi - гомеопатична
) магiя. До цього ж типу варто вiднести обряди, що складаються в наслiдуваннi тiй дiї, що бажано викликати: такi магiчнi мисливськi, вiйськовi танцю, деякi обряди викликання дощу й т. п.
Перерахованi чотири типи магiї мають мiж собою те загальне, що метою їх є перенесення тим або iншому способу магiчної сили на об'єкт. Всi вони виявляють, таким чином, як би позитивну або агресивну спрямованiсть. На вiдмiну вiд них, iншi типи магiї мають саме зворотну мету: вiдсторонити, вiдiгнати, видалити тi або iншi шкiдливi впливи, захиститися вiд їхньої дiї. Цi типи магiї мають оборонний або захисний характер, таких можна видiлити два.
Один з них – так називана апотропеїчна
магiя, або що вiдганяє. Суть її складається в прагненнi вiдiгнати, вiджахнути ворожi сили, не допустити їхнього наближення. У цих цiлях застосовується носiння амулетiв й оберегiв, рiзнi жести й звуки, як наприклад, дзенькiт металу, стрiлянина, а також вогонь, дим, магiчнi лiнiї, кола й багато чого iншого. До цього ж типу магiї примикають i дiї, спрямованi на те, щоб так чи iнакше ухилитися вiд зiткнення з небажаними силами.
Іншим типом магiчних дiй, що мають захисне призначення, є обряди очищення вiд передбачуваних злих впливiв, що проникнули в тiло людини, у його житло й iн. Очищення досягається рiзними способами: ритуальним обмиванням, окурюванням, кровопусканням, постом, уживанням зiль й iн. Цей тип може бути названий катартичною
магiєю.
Особняком коштує питання про магiї слова
Крiм типiв, можна видiлити два рiзних аспекти магiї - позитивну магiю (чаклунськi обряди) i негативну магiю (заборони або табу).
Близькiсть магiчних дiй, особливо первiсних, до трудової дiяльностi людей, до їхнього повсякденного побуту, дає нам ключ до розумiння самої сутностi походження магiчних обрядiв i подань. Безлiч зовсiм рiзноманiтних дiй i повiр'їв об'єднанi в поняттi магiя. Найчастiше складно вiдшукати в них щось загальне, крiм психологiчного змiсту магiчних подань - iдеї здатностi людини впливати надприродним образом на явища зовнiшнього миру. Корiнь магiї тiсно пов'язанi з людською практикою й громадським життям. Любовна магiя нерозривна з половими вiдносинами, лiкувальна - з народною медициною, мисливська - з технiкою промислу. Прийоми магiї навiть часом важко буває вiдокремити вiд рацiональних дiй.
Вiра в надприроднi сили не може бути нiчим iншим, крiм iлюзорного вiдбиття дiйсно пануючих над людиною природних сил. Якщо спробувати подумки простежити хiд вищеописаної трансформацiї, то представляється наступна картина. Спочатку той або iнший прийом, рацiональний у своїй основi, починає поступово усвiдомлюватися людиною, як заснований на надприродному зв'язку явищ. Звичайно на цiй стадiї до дiї приєднується заклинання. Потiм, що з'явилися подання, починають впливати на практику, вiдриваються вiд її - розумна дiя стає магiчним обрядом. Виникають новi обряди, що вже не виростають безпосередньо iз практики. Заклинання, що спочатку лише супроводжувало обряд, поступово стає головною його частиною...
область iлюзорних знань, уявлень i практик, що успiшно функцiонує й у нашi днi. Свiдчення тому - безлiч книг по всiляких видах магiї на прилавках магазинiв, тематичнi передачi на телебаченнi, сайти магiчних орденiв в Інтернетi й оголошення з реченнями послуг незлiченних «магiв» у пресi. Попит породжує пропозицiю. Напевно, неможливо позбавити людину бажання вiрити в диво й прагнення чарiвним способом впливати на свою долю.
|
