Волонтёрство в психолого-педагогической деятельности

Волонтёрство в психолого-педагогической деятельности План: Вступ I. Волонтерство як феномен цивiлiзованого суспiльства. II. Людськi ресурси волонтерського руху. IV. Шляхи залучення добровiльних помiчникiв до соцiальної дiяльностi. V. Проблема рацiонального використання волонтерiв у соцiальнiй сферi. VI. Iз досвiду органiзацiї волонтерської роботи в ЦССМ. Лiтература Вступ Cучасна ситуацiя в Українi характеризується соцiально-психологiчною, економiчною нестабiльнiстю, зниженням рiвня життя бiльшостi населення, девальвацiєю моральних норм i цiнностей у суспiльствi, зростанням злочинностi i насильства. Соцiально-психологiчнi проблеми в Українi вiдобразились на психологiчному самопочуттi рiзних верств населення. Ще бiльш вiдчутно визначились категорiї людей, якi потребують соцiально-психологiчної допомоги. Передусiм, це молодi люди без жодного заняття, дорослi безробiтнi, дiти, якi не отримують потрiбної уваги з боку батькiв або не мають батькiв, пенсiонери, iнвалiди та iншi. На сучасному етапi розвитку нашої країни висококвалiфiкованих психологiв та соцiальних працiвникiв в Українi не вистачає. Щоб вирiшити дану проблему, необхiдно, по-перше, вивчити реальнi потреби рiзних верств населення, по-друге, визначити, апробувати та поширити методики соцiально-психологiчної роботи, якi допоможуть у реалiзацiї цих проблем, по-третє, потрiбна пiдготовка висококвалiфiкованих спецiалiстiв, здатних професiйно впроваджувати розробленi концепцiї i програми соцiально - психологiчної роботи. [12] Незаперечним також є i той факт, що потреби населення у соцiальнiй допомозi, психологiчнiй пiдтримцi i захистi зростають. Тому виникла необхiднiсть у залученнi до соцiально-психологiчної роботи з рiзними верствами населення добровiльних помiчникiв-волонтерiв. Термiн "волонтер" в перекладi з англiйської мовою означає "доброволець". Волонтер - це людина, яка добровiльно, не переслiдуючи корисливих цiлей, займається дiяльнiстю на користь суспiльства, не отримуючи за це грошової винагороди. «Волонтер – це стан душi” – так вважає Свiтлана Валентинiвна Толстоухова – директор Українського державного центру соцiальних служб для молодi. “Зараз волонтерство – потужний соцiально-суспiльний рух, спроможний прийняти на себе частину повноважень державних соцiальних установ. У захiдних країнах левову частину тiєї роботи, яку у нас виконують державнi соцiальнi працiвники, виконують саме волонтери. Це стосується i пiдтримки сiм’ї, i роботи з iнвалiдами тощо. Проте аби громадськi органiзацiї мали змогу займатися подiбним на рiвнi з державними, необхiдна вiдповiдна пiдготовка, розгалужена мережа, фiлiали в регiонах. Ситуацiя, яка сьогоднi склалася в Українi – унiкальна. Країна переживає пiк громадської активностi, коли багато людей абсолютно безкорисливо, щиро бажають допомогти ближньому. У країнах Європи подiбне явище спостерiгалося в 50-70х роках, тепер все перетворилося просто на звичайну процедуру. Можливо, ми не маємо таких потужних матерiальних, технiчних можливостей, проте людський фактор вiдiграє значно важливiшу роль.” [1] Волонтерський рух - це рух по наданню безкорисної допомоги тим, хто її потребує. Пiд цим поняттям розумiють волонтерськi дiї як на мiсцевому, так i на державному рiвнях i, разом з цим, як двостороннi та мiжнароднi програми. Волонтери вiдiграють рiзносторонню роль в розвитку та добробутi країн. В рамках нацiональних програм i програм ООН сприяють розвитку гуманiтарної допомоги, технiчного спiвробiтництва, пропаганди прав людини, демократiї та миру. Волонтерський рух також є основою дiяльностi недержавних та мiських органiзацiй, професiональних асоцiацiй та профспiлок. Бiльшiсть компанiй з рацiонального використання ресурсiв та охорони навколишнього середовища не може обiйтися без роботи волонтерiв. Мета нашого дослiдження: з’ясувати особливостi участi волонтерiв у соцiально-педагогiчнiй дiяльностi ЦССМ. Об’єкт: волонтерська дiяльнiсть ЦССМ. Предмет: Завдення: 1. З’ясувати сутнiсть понять волонтер, волонтерство, волонтерський рух. 2. Проаналiзувати основнi напрями i змiст соцiально-педагогiчної роботи волонтерiв. 4. Виявити оптимальнi шляхи управлiння волонтерами в соцiально педагогiчнiй роботi. I . Волонтерство як феномен цивiлiзованого суспiльства . Початок розгалудження мережi центрiв соцiальних служб для молодiв Українi припадає в основному на 1992-1993 рр. Інтенсивний розвиток та специфiка роботи цих служб зумовленi вимогами часу, що водночас викликало потребу у створеннi багатопрофiльної iнфраструктури, складовою частиною якої, поряд з професiйними соцiальними працiвниками, змогли б стати добровiльнi помiчники – волонтери. Волонтерськi служби при центрах соцiальних служб для молодi поступово стали одним iз напрямiв державної молодiжної полiтики. допомоги, вiдчуття, що вони приносять користь, отримують новi знання тощо. Скiльки у свiтi волонтерiв, стiльки i мотивiв безкоштовної роботи. Волонтер–не тiльки iнструмент впливу на об'єкт соцiально-педагогiчної роботи, а й сам є об'єктом такої роботи. Тому соцiалiзацiя волонтера - не менш, а може й навiть бiльш важлива проблема, нiж та соцiально-педагогiчна робота, яку вiн виконує. [10] Волонтерська дiяльнiсть є соцiально-педагогiчним явищем, оскiльки її розгляда­ють як систему взаємовiдносин мiж людьми, добровiльне надання соцiальної та соцiально-педагогiчної допомоги людинi людиною. Добровiльнiсть - це широке коло можливостей саморозвитку, розширення знань про iнших людей, демонстрацiя свого пiклування про iнших, випробування себе в нових умо­вах i обстановцi, добра перспектива на майбутнє. Це конкретний спосiб пiдвищити якiсть життя людини, яка вiдчуває дискомфорт. Волонтери - це група людей, яка вiдчуває не­обхiднiсть пошуку нових шляхiв для надання своєму життю суспiльної цiлi i цiнностi. Волонтерськi групи та загони об'єднують людей, якi на добровiльних засадах бе­руть участь у соцiально-психологiчних програмах щодо попередження негативних явищ у молодiжному середовищi, надання допомоги рiзним верствам населення, соцiальному становленню та iнтеграцiї молодi у суспiльство. Волонтери - добровiльнi помiчники фахiвцiв соцiально-педагогiчної галузi, надають їм безпосередню та вагому допомогу. Така дiяльнiсть добровольцiв потребує не лише бажання та наявностi вiльного часу, а й певних знань з психологiї, педагогiки, соцiологiї, медицини, тощо. Волонтери повиннi володiти навичками спiлкування з рiзними прошарками молодi, знайомитись з кращим досвiдом роботи волонтерiв нашої країни та зарубiжжя. Органiзацiя рiзних форм навчання волонтерiв стає актуальним питанням сьогодення. Так як бiльшiсть волонтерських угрупувань виникає стихiйно та бере участь в одноразових акцiях чи заходах, iснує нагальна необхiднiсть розробки системного пiдходу до залучення волонтерiв, органiзацiї їх дiяльностi та пiдтримки розвитку волонтерського руху. Головну роль у змiцненнi позицiй добровольцiв та формуваннi позитивного ставлення громадськостi до їх дiяльностi вiдiграє впровадження системи на­вчання волонтерiв, про що говорить досвiд волонтерства iнших країн. Сьогоднi послуги волонтерiв потрiбнi для розв'язання проблем у соцiально - педагогiчнiй, економiчнiй, культурнiй, гуманiтарнiй сферах. Генеральна АсамблеяООН, приймаючи до уваги рекомендацiї Економiчної i Соцiальної Ради, переданi в резолюцiї 1997/44 вiд 22 липня 1997 р. на 52 сесiї прийняла рiшення: - проголосити 2001 рiк "Роком волонтерського руху "; - закликати уряди держав, волонтерськi, громадськi, урядовi та неурядовi органiзацiї до спiвробiтництва; - намiтити шляхи полiпшення роботи, спiвробiтництва та популяризацiї дiяльностi; волонтерських органiзацiй; - Об'єднанiй органiзацiї волонтерiв розробити програму роботи. Інiцiатива проведення МРВ 2001 пiдтримувалася наростаючим прагненням людей запропонувати свої послуги в якостi волонтерiв. Для того, щоб здiйснити цю мету, необхiднi визнання та допомога волонтерськiй роботi, посилена пропаганда цього виду дiяльностi. Це потребує використання “найкращої практики” роботи волонтерiв, об’єднаної в єдину систему для досягнення успiшного результату.[4] Отже, аналiзуючи витяг загальної декларацiї волонтерiв, можна сказати, що волонтерство: - це добровiльний вибiр, що виявляє особистi погляди i позицiї; - це активна участь громадянина у життi людських спiльнот; - сприяє покращенню якостi життя, особистому росту та поглибленню вiдчуття солiдарностi; - сприяє реалiзацiї основних людських потреб заради справедливостi та миру у суспiльствi; - сприяє бiльш збалансованому економiчному та соцiальному розвитку, створенню нових робочих мiсць та професiй. [6] II . Людськi ресурси волонтерського руху дiяльностi. Людина прагне удосконалити себе, знайти своє призначення i мiсце в життi. Волонтерська дiяльнiсть - це шлях самопiзнання i самоперевiрки. Тому у добровiльнiй роботi беруть участь рiзнi категорiї волонтерiв. Перший крок в роботi з волонтером, який приходить за власним бажанням спiвбесiда, пiд час якої з'ясовується: - як людина знайшла органiзацiю; - де вона зараз працює i де працювала ранiше, яка в неї освiта i досвiд - це поможе пiдiбрати вiдповiдну роботу для неї; - необхiдно дiзнатись, чим би людина хотiла зайнятись, скiльки часу майбутнiй волонтер може витратити на роботу в органiзацiї; - чи не має обмежень iз здоров'ям; - важливо зрозумiти: збирається людина весь час працювати волонтером, прийшла з метою отримати оплачувану посаду. В останньому випадку краще чесно розповiсти про перспективи; - чи є наявний досвiд роботи волонтером, де. Чому пiшов з попередньої органiзацiї У разi, якщо iнтереси органiзацiї збiгаються з iнтересами потенцiйного волонтера детальнiше потрiбно ознайомити з органiзацiєю, запропонувати навчання, залучити роботи за конкретною програмою. Інодi робота, запропонована волонтеру, дуже вiдповiдальна, потребує професiйних навичок. Пiсля навчання можна взяти волонтера на роботу з випробувальним термiном. Вiдповiдальнiсть перед клiєнтом, складнiсть поставлених завдань потребують практики i обережностi у виборi людей. Вiдповiдно до вiку, соцiальної ролi та соцiального статусу можна виокремити наступнi групи добровiльних помiчникiв. Дiти та пiдлiтки. Для пiдлiткiв головною причиною участi у волонтерськiй дiяльностi є можливiсть самоутвердитися в очах однолiткiв, батькiв, вчителiв, бажання знайти нових друзiв, можливiсть спiлкування з однолiтками, можливiсть набути нових навичок i знань та проведення власного дозвiлля. Професiйна квалiфiкацiя волонтерiв-пiдлiткiв звичайно досить низька, проте вони володiють iншими якостями та здiбностями, тому ця категорiя волонтерiв є незамiнною у практичнiй дiяльностi. широкого кола дiтей та молодi, а також для груп ризику; по-третє, бажання пiдлiткiв оволодiти новими знаннями та навичками дозволяє пiдключати їх до нових, ще не розроблених програм, коли паралельно з роботою йде активне навчання, пошук нових форм i методiв. Робота з ними потребує врахування кiлькох важливих правил: - робота добровiльного помiчника не повинна заважати навчанню; - їх участь у волонтерському русi має бути погодженою з батьками i учителями - робота має бути безпечною для дитячої психiки, тому при роботi з жертвами насилля, психiчно хворими, помираючими не потрiбно залучати дiтей - психологiчний тренiнг для них дуже важкий. Такого погляду додержується багато спецiалiстiв, якi працюють в цих сферах; - необхiдно демонструвати, по можливостi, перспективи їхньої дiяльностi в органiзацiї i обговорювати з ними плани на майбутнє; - не можна переоцiнювати можливостi дiтей, особливо вголос. Волонтери-фахiвцi – це психологи, педагоги, соцiальнi педагоги, соцiальнi працiвники, юристи, лiкарi, якi надають консультативну допомогу соцiальним працiвникам та iншим волонтерам або практично допомагають рiзним клiєнтам соцiальних служб. Практика дозволила виокремити три основних правила в роботi з спецiалiстами як волонтерами: - професiйнi погляди обох сторiн на дану проблему мають збiгатися (в кращому разi "не розбiгатися"); - гнучкий графiк для спецiалiста; - забезпечення можливостi професiйної або наукової кар'єри. Дуже обережно потрiбно ставитися до пропозицiї створення на базi органiзацiї експериментального майданчика для перевiрки наукової гiпотези, особливо, якщо органiзацiя працює з iнвалiдами, дiтьми, наданням психологiчних консультацiй i т. п потрiбно. 3. Спонсори. Вони не обов'язково можуть пiдтримувати органiзацiю матерiально. Але керiвники фiрм можуть надати реальну методичну допомогу в органiзацiї роботи i пошуку фiнансiв. Такий варiант часто називають патронаж органiзацiї. Кращий спосiб органiзувати патронаж - створити опiкунську раду при органiзацiї, де опiкунами будуть керiвники рiзних фiрм, вiдомi в мiстi або країнi особи: артисти, музиканти. Опiкун не завжди допоможе грошима, але спрацює його iм'я, вiн залучить iнших, порадить, що робити. Потрiбно пам'ятати, що керiвники багатьох фiрм мають вищу економiчну освiту, величезний досвiд роботи з фiнансами, досвiд управлiння. Юрист фiрми може надати безкоштовну консультацiю або постiйну юридичну пiдтримку. Спiвробiтники фiрми можуть у вiльний вiд роботи час виконувати роботу не пов'язану з їх основною дiяльнiстю. Деякi компанiї оплачують власним працiвникам той час, який вони витрачають на допомогу благодiйнiй органiзацiї. У фiрмi можна орендувати зал для проведення благодiйних заходiв без орендної плати. Принципи роботи з волонтерами з бiзнесу такi ж самi, що i з iншими. Дуже важливо поважати i враховувати їхнi можливостi, не вимагати вiд них бiльше, нiж вони можуть зробити, заохочувати, в тому числi i подарунками, i листами – подяками. Є тiльки два доповнення щодо роботи з волонтерами - бiзнесменами. Перше: до них потрiбно ставитися, як до рiвних - не зверхньо, не принижуючи себе. Друге: не можна вимагати коштiв, якщо керiвник фiрми, хтось iз спiвробiтникiв працюють в органiзацiї волонтером. 4. Чиновники. Люди, якi працюють у державному апаратi, наприклад у мiськiй адмiнiстрацiї, також можуть бути волонтерами. Однак, перш нiж залучити їх до цiєї дiяльностi, слiд з'ясувати, чи не призведе це до конфлiкту волонтера з начальством. Надiйнiй варiант - керiвництво дає згоду на роботу свого працiвника волонтером. Чиновники мiсцевої адмiнiстрацiї можуть бути волонтерами як приватнi особи. ранiше i хоче працювати волонтером в рiзних програмах. Принципи роботи з волонтерами-клiєнтами такi ж, як i з дорослими. Слiд пам’ятати про їх особистi потреби, про те, що вони прийшли не тiльки допомагати, а й отримувати допомогу. 6. Члени органiзацiї. Волонтери-члени громадських органiзацiй надають широкий спектр соцiальних послуг рiзним категорiям населення. Проте основний акцент у своїй дiяльностi роблять на матерiальнiй пiдтримцi окремих осiб, груп чи сiмей: фiнансовiй допомозi, розподiлi гуманiтарної допомоги пiдтримцi матерiально не забезпеченої частини населення продуктами харчування. Майже половина громадських органiзацiй (49%) залученi саме до таких видiв соцiальної роботи. До актуальних послуг належить сфера дозвiлля якою опiкуються 28% громадських органiзацiй, 22% - придiляють особливу увагу питанням сексуального виховання молодi i планування сiм’ї. До соцiальної роботи залученi дитячi та молодiжнi органiзацiї, волонтери жiночих органiзацiй. Досвiд знаних громадських органiзацiй продемонстрував, що для них найголовнiшим є: вiра в успiх, яку керiвництво товариства або асоцiацiї повинно постiйно пiдтримувати у своїх колег; 7. Студенти рiзних навчальних закладiв рiзного типу в переважнiй бiльшостi працюють як волонтери в органiзацiях пiд час проходження практики. У студентiв-волонтерiв особливi мотиви для добровiльної соцiальної роботи. Насамперед їх цiкавлять професiйнi проблеми. Вони можуть бути як формальними – одержання залiку, проходження практики, так i реальними – набуття фахових знань з майбутньої спецiальностi, напрацювання навичок спiлкування з клiєнтами. Студентiв-волонтерiв цiкавлять тiльки тi види соцiальної роботи, якi безпосередньо пов’язанi з майбутньою професiєю. Вони вiддають перевагу iндивiдуальнiй роботi або роботi в невеликих групах – це дослiдження або групове консультування тощо. 8. Батьки. Мотивацiя участi волонтерiв-батькiв в соцiальнiй роботi – бажання допомогти собi особисто, а разом з тим i iншим сiм’ям з iншими проблемами. Рiвень квалiфiкацiї батькiв може бути рiзним, проте всi вони мають великий життєвий досвiд проживання та спiлкування у кризовiй сiм’ї, знання про можливостi виживання в кризовiй ситуацiї, i тому їхня допомога є досить важливою. Спрямованiсть роботи волонтерiв-батькiв, як правило, диктується їхньою особистою проблемою. Залучення волонтерiв-батькiв до соцiальної роботи – процес ланцюговий: через усвiдомлення, що самi батьки можуть допомогти своїм сiм’ям, збiльшується спектр сiмей, якi хочуть об’єднатися для взаємної допомоги.[6] Отже, волонтером може бути людина, будь-якої статi i вiку, з будь-якою освiтою, чи без неї, яка спроможна вiдчувати означенi потреби iнших людей i на добровiльних засадах допомагати їм. III . Змiст, напрями та форми роботи добровiльних помiчникiв . Будь-якi волонтерськi групи при центрахсоцiальних служб для молодi дiють в межах соцiальних програм, якi реалiзуються центрами, передбаченi планами робiт, завданнями, що покладенi на центри державою. Тому потрiбен iнструмент для оволодiння волонтерами змiстом дiяльностi центру саме того напрямку, в якому вони бажають працювати i до помагати, визначення власних завдань, їх обсягу, методiв та форм роботи. Центри, якi залучають до роботи волонтерiв, повиннi планувати систематичне їх навчання, наради, iнструктування, дискусiї, семiнари, "круглi столи", тренiнги, що дозволяє урiзноманiтнити форми ознайомлення волонтерiв iз змiстом, напрямками, особливостями, видами соцiально-педагогiчної роботи залежно вiд рiвня професiйної пiдготовки до такої дiяльностi. Сьогоднi iстотну роль у змiцненнi статусу добровольцiв при центрах ССМ та формуваннi позитивного ставлення громадськостi до їхньої дiяльностi вiдiграє впровадження системи навчання волонтерiв. Виходячи iз специфiки дiяльностi та завдань соцiальних служб для молодi, використовуються досить рiзноманiтнi форми навчання добровольцiв з метою формування в них знань, умiнь та навичок, наприклад: - протягом пiврiччя - тематичнi волонтерськi курси; - протягом мiсяця - табiр пiдготовки добровольцiв-помiчникiв; 1. Добровiльна безкоштовна робота волонтерiв у громадських та некомерцiйних органiзацiях - надання допомоги рiзним категорiям населення у будь-яких видах дiяльностi, навчання, розвитку. Таке спрямування дiяльностi волонтерiв будь-якого вiку сприяє їх творчiй та соцiальнiй самореалiзацiї, саморозвитку та самоспостереженню. 2. Добровiльна систематична або епiзодична допомога державним установам реалiзовувати соцiальну полiтику - допомога освiтянським (шкiльним та позашкiльним) закладам у навчально-виховнiй роботi, установам соцiального забезпечення в роботi з дiтьми та молоддю з особливими потребами та людьми похилого вiку. 3. Волонтерська дiяльнiсть є наслiдком творчого саморозвитку, навчання iнших то­му, що сам добре знаєш, але ця дiяльнiсть не є професiйною. 4. Педагогiчно спрямована волонтерська дiяльнiсть, по сутi, виступає i механiзмом розвитку особистостi, її соцiалiзацiї i духовного становлення. Цей напрямок розвивається в дитячих та молодiжних об'єднаннях (метою їх створення є суспiльно корисна дiяльнiсть), в рiзних групах при ЦССМ.[5] Характерною особливiстю волонтерського руху, який стихiйно розвивається при рiзних соцiальних установах, органiзацiях та об'єднаннях в Українi, є включення до добровiльної дiяльностi молодi вiком вiд 15 до 25 рокiв. Привертання уваги неповнолiтнiх, молодi, людей похилого вiку є ефективним засобом активiзацiї саморозвитку особистостi в дiяльностi i спiлкуваннi, як культурному процесi. Якщо детальнiше проаналiзувати складовi цього процесу, то стає зрозумiлим, що молодi волонтери завдяки соцiально - педагогiчнiй дiяльностi набувають змiстовно життєвих орiєнтирiв, оволодiвають мистецтвом життєдiяльностi особистостi шляхом: - самовизначення; - самоорганiзацiї; - самопiзнання; - самоосвiти та самовиховання. з iсторiєю руху в iнших країнах, ор­ганiзувати роботу i контроль, навчитися складати робочi плани i ставити завдання для волонтерiв, а й завжди враховувати думку i досвiд самих добровiльних помiчникiв. 1. Соцiально-реабiлiтацiйна робота, попередження та подолання негативних явищ у молодiжному середовищi. - робота з молоддю, схильною до асоцiальної поведiнки; - профiлактика та подолання вживання алкогольних напоїв; - профiлактика та запобiгання тютюнопалiнню; - профiлактика та запобiгання вживанню наркотичних речовин; - пiдтримка дiтей та пiдлiткiв, що постраждали вiд морального, фiзичного, сексуального насильства; - пiдтримка дiтей та молодi, що перебувають у кризовому станi; - соцiальна робота з „дiтьми вулицi”. В цьому напрямку волонтерами центрiв ССМ проводяться рiзноманiтнi бесiди, диспути, лекцiї на рiзну тематику, органiзовуються вечори, концерти “За здоровий спосiб життя”, проводяться рольовi та творчi iгри з молоддю та з “дiтьми вулицi”. Розповсюджуються iнформацiйнi листiвки, буклети про негативний вплив на органiзм вживання алкоголю, тютюну, наркотичних речовин. Тут застосовуються як груповi форми роботи, так i iндивiдуальнi. 2. Соцiальна опiка i захист найменше захищених категорiй дiтей та молодi. - пiдтримка та сприяння розвитку творчих здiбностей молодих iнвалiдiв; - соцiальна допомога молодим сiм’ям; - соцiальна робота з дiтьми-сиротами та дiтьми, позбавленими батькiвського пiклування; - соцiальна робота з жiночою молоддю; - соцiальна допомога самотнiм матерям, неповним сiм’ям, багатодiтним сiм’ям; - допомога у вирiшеннi соцiальних проблем учнiвської та студентської молодi. Органiзовуються концерти, конкурси, змагання, ярмарки, створюються рiзноманiтнi луби за iнтересами, проводяться благодiйнi акцiї, вечори. Все це робиться для того, щоб такi категорiї дiтей та молодi вiдчули себе потрiбними в цьому суспiльствi. 3. Соцiальний супровiд молодi, допомога її iнтеграцiї у суспiльство. - сприяння самовихованню, самовизначенню та самовдосконаленню дiтей та молодi; - формування та розвиток якостей творчої особистостi; - соцiальна пiдтримка безробiтної молодi, сприяння в працевлаштуваннi; Проводяться змагання, олiмпiади, походи, екскурсiї, конкурси творчих робiт, тематичнi днi, вогнища, свята, ярмарки, також iде залучення молодi та пiдлiткiв до рiзноманiтних гурткiв та секцiй. До найбiльш типових форм роботи з рiзними групами волонтерiв належать: лекцiя, як базовий метод при навчаннi волонтерiв у Всеукраїнськiй школi волонтерiв; бесiда на заняттях для волонтерiв для бiльш плiдної взаємодiї з групою, для закрiплення матерiалу та вивчення нового, для визначення настрою групи тощо; гра дiлова на заняттях з рiзних напрямкiв соцiальної роботи для ефективного засвоєння матерiалу та набуття практичних навичок; „мозковий штурм” на заняття волонтерiв для стимулювання до вивчення тiєї чи iншої теми та бiльш ефективного навчання; дискусiя з волонтером або з групою волонтерiв з найбiльш актуальних гострих питань, тем; колоквiум як форма обговорення проблеми за участю бiльшостi членiв групи; семiнар практикум для волонтерiв та працiвникiв соцiальних служб з метою подальшого засвоєння теоретичних знань; тренiнг для волонтерiв з метою бiльш ефективного вивчення тем навчання; „круглий стiл” для волонтерiв з залученням державних та громадських структур з метою обговорення взаємодiї з питань функцiонування школи волонтерiв, розвитку волонтерського руху; IV . Шляхи залучення до соцiальної дiяльностi У рiзних регiонах залученнялюдей до дiяльностiволонтерами вiдбувається рiзними шляхами i на основi рiзних принципiв. Найбiльш розповсюджений варiант – залучення студентiв вiдповiдних спецiальностей (соцiальних робiтникiв, психологiв, юристiв, медикiв) до соцiальної роботи через волонтерськi групи. Так у м. Запорiжжi на добровiльних засадах працюють 12 соцiальних педагогiв та психологiв–студентiв факультету соцiальної педагогiки та психологiї Запорiзького державного унiверситету. Волонтери займаються статевою освiтою пiдлiткiв у лiтнiх таборах шкiл. У Днiпропетровськiй областi дiє програма “Терези Фемiди”, де задiяно волонтерський молодiжний юридичний клуб. До складу клубу входять студенти – правовики випускного курсу Днiпропетровського державного унiверситету. На базi Чернiвецького ОЦССМ працюють волонтерськi загони, де волонтерами в переважнiй бiльшостi є студенти педагогiчного унiверситету. Крiм них, до волонтерської роботи залучаються студенти педагогiчного училища держунiверситету та медпрацiвники. У м. Вiнницi волонтерами-студентами фiлологiчного факультету педагогiчного унiверситету розроблено тематичний курс занять “Вивчаємо класичну лiтературу” для пiдвищення загального культурного та iнтелектуального рiвня молодi з певними вадами розвитку, а також проводяться заняття, спрямованi на ознайомлення з основами свiтових релiгiй. У м. Луцьку волонтерську роботу проводять 25 волонтерiв – студенти медичного училища та психологiчного факультету унiверситету. Їхня професiйна пiдготовка, безперечно, вплинула i на характер та напрями дiяльностi волонтерiв. У м. Херсонi студенти лiцею журналiстики, бiзнесу i правознавства проводять роботу з усiх напрямiв соцiальної роботи. Безумовно, це досить продуктивний шлях залучення добровольцiв до соцiальної роботи. По-перше, вiн дозволяє досить просто вирiшити саму проблему участi студентiв в соцiальнiй роботi, причому в багатьох областях центри соцiальних служб для молодi пiдписали угоди про взаємодiю з вищими навчальними закладами. Реально студенти проходять навчальну практику в ССМ, тобто мають “винагороду” у виглядi залiку по практицi. Але це не робота за власним бажанням, а в певному розумiннi – примусова участь у соцiальнiй роботi. Водночас факт залучення фахiвцiв до соцiальної роботи на етапi навчання є позитивним явищем, оскiльки соцiальна робота – одна з професiй, де пряма передача досвiду “iз уст в уста” є невiд’ємною складовою в оволодiннi професiєю важливим мотивом участi фахiвцiв у соцiальнiй роботi стала можливiсть для них пiдвищити свiй освiтнiй рiвень.[8] В усьому свiтi головним об’єктом волонтерства є недержавнi органiзацiї: дитячi, молодiжнi, жiночi тощо. На Українi громадськi органiзацiї ще недостатньо включенi в соцiальну роботу. Хоча приклади плiдного спiвробiтництва вже маємо. Так, у м. Чернiвцi волонтерськi загони постiйно контактують з дiючими молодiжно-громадськими органiзацiями – “Буковинськi гайди”, “У гармонiї з природою”, дитячими органiзацiями “Паросток” i “Веселка”. Члени Харкiвського мiського дитячо-юнацького Центру моделювання “Ludus” допомагають психологам ЦССМ проводити клубну роботу iз пiдлiтками на базi клубiв за мiсцем проживання, дiловi iгри (у т. ч. на вулицях мiста), вести роботу клубу “Дебати”. Як вiдомо значне мiсце у волонтерськiй соцiальнiй роботi посiдають релiгiйнi органiзацiї. На вiдмiну вiд громадських релiгiйнi органiзацiї в Українi виконують значну за обсягами i рiзноманiтну за напрямами соцiальну роботу. Однак їх дiяльнiсть дуже рiдко збiгається i дуже рiдко застосовується в роботi центрiв соцiальних служб для молодi. Наприклад, у м. Житомирi до роботи клубу сiмейного спiлкування “Особлива дитина” для дiтей-iнвалiдiв та їх батькiв при ЖОЦССМ залучено 8 волонтерiв легiону при католицькому костьолi св. Софiї. Вони здiйснюють соцiальний патронаж дiтей iнвалiдiв вдома. Взаємодiя з релiгiйними органiзацiями багатьох конфесiй, на нашу думку, допоможе розширити й урiзноманiтнити соцiальну роботу, яку виконують волонтери. Певна пересторога у взаємодiї соцiальних служб для молодi з релiгiйними органiзацiями, на наш погляд, обумовлена iнерцiєю мислення i здебiльшого невиправданим острахом. При взаємнiй повазi до вiросповiдання кожного з партнерiв цього можна уникнути. Для роботи волонтерами потрiбна вiдповiдна теоретична i практична база. Так, протягом 1997-1998 рр. у м. Миколаєвi пiд час реалiзацiї програми “Волонтер “Телефону довiри” пройшли курс пiдготовки “лекцiйнi заняття, рольовi та психологiчнi тренiнги, стажування на “Телефонi довiри”) 25 волонтерiв, якi пiсля навчання отримали вiдповiднi сертифiкати. У Криму в рамках програми “Рубiкон” здiйснюється пiдготовка групи волонтерiв-активiстiв природоохоронного руху з числа обдарованих школярiв i студентiв з метою екологiчної пропаганди на мiсцях через ЦССМ. мiського дитячо-юнацького Центру моделювання “Ludus” – про спiльну дiяльнiсть щодо соцiальної та психологiчної допомоги молодi за мiсцем проживання. Коли органiзацiя залучає волонтерiв, вони вiддають частину вiльного часу. Якщо волонтеру робота здаватиметься нецiкавою або якоюсь мiрою незадовiльною, вiн робитиме щось iнше в свiй вiльний час. Таким чином, вмiння розпiзнати i забезпечити реалiзацiю головних мотивiв - один з найважливiших моментiв волонтерської програми адже окрiм "хорошої" роботи органiзацiя не може запропонувати волонтерам нiчого iншого. І хоча ця сфера мiстить дуже багато важливих та складних моментiв, їй все рiвно придiляється мало уваги. Якщо органiзацiя має цiкавi та продуктивнi обсяги роботи добровiльних помiчникiв, вона не матиме складностей iз їх залученням та утримуванням. Але, як показує практика, чимало органiзацiй залучають волонтерiв до нецiкавих робiт i через це мають проблему. В таких випадках персонал вважає помiчникiв не надiйними. І дуже рiдко вдається визначити, що проблема полягає саме у незадовiльно му забезпеченнi реалiзацiї головних мотивiв. Розумiння мотивацiй волонтерiв - це головне вмiння для хороших керiвникiв волонтерських програм. Знання про те, чому люди роблять те, що вони роблять - необхiдна передумова для того, щоб допомогти їм реалiзувати свої мотивацiї та попередити випадки, коли мотивацiї можуть викликати певнi ускладнення. що їх мотивацiя змiнюється при переходi вiд органiзацiї до органiзацiї, а також i в межах однiєї органiзацiї. Добре органiзована волонтерська програма повинна створювати умови для розвитку всiх рiзновидiв залучення волонтерiв до працi. працездатнiсть. Саме створення потрiбних для волонтерства умов працi i є найголовнiшим пунктом успiшної дiяльностi. Також важливим моментом залучення добровольцiв до соцiально-педагогiчної дiяльностi є надання iнформацiї про неї у виглядi буклетiв, листiвок про певнi органiзацiї, публiкацiї в пресi, iнформацiя в Інтернетi тощо. є надiя, що органiзацiя не втратить унiкального людського потенцiалу. 1. Плануючи реалiзацiю проектiв, наперед необхiдно визначити, де можуть бути корисними волонтери, i у вiдповiдностi до цього проводити вiдбiр людей. 3. Хибною є думка, що волонтери можуть виконувати тiльки "чорну" роботу, а змiстовну роботу повиннi виконувати професiонали, яким це оплачується. По-перше можна знайти волонтерiв-професiоналiв у данiй галузi, а по-друге, волонтерiв можна i потрiбно навчати для пiдвищення їхнього рiвня. пiдготуватися до роботи, може виконувати окремi доручення - завжди знайдеться варiант, за яким, навiть вiдмовившись вiд його послуг, можна зберегти його на майбутнє. до цього не займалася такою роботою 7. Потреба волонтера у постiйнiй подяцi за виконану роботу, заохочення до успiхiв 9. Забезпечення добровiльному помiчнику можливостi просування в органiзацiї отримання рiзного досвiду. 10. Необхiдно запитувати думку самого волонтера з рiзних питань або проблем органiзацiї i враховувати цю думку.[2] V . Проблема рацiонального використання волонтерiв у соцiальнiй сферi Однiєю з головних проблем є рацiональневикористання волонтерiв. Вивчивши теоретичнi аспекти i практичну дiяльнiсть державних i недержавних органiзацiй у цьому напрямку, можна побудувати теоретичну схему вирiшення соцiально-психологiчних проблем за допомогою волонтерiв: 1.Інформацiя про необхiднiсть вирiшення проблеми. 2. Розробка проекту по вирiшенню проблеми, визначення перелiку робiт. 3. Визначення персоналу, який задiяний у проектi. 5. Визначення вимог до волонтерiв, що будуть залучатися до даної роботи. 6. Пiдбiр волонтерiв за власними критерiями. 7. Переконання волонтерiв у необхiдностi й важливостi тiєї роботи, що їм пропонується. 8. Навчання волонтерiв з метою формування необхiдних навичок. 9. Соцiально-психологiчна допомога конкретнiй людинi з конкретною проблемою. 10. Зворотний зв'язок. Коротко зупинимося на кожнiй iз зазначених позицiй. Інформацiя про необхiднiсть вирiшення проблеми. Практично будь-який соцiальний проект починається зi збору iнформацiї про необхiднiсть дiяльностi в певному напрямi. Незалежно вiд наявностi державної iнформацiї (про незахищенi групи населення, кiлькiсть неповних сiмей, кiлькiсть iнвалiдiв, прояв негативних явищ серед молодi) є потреба зробити аналiз даної проблеми на мiсцевому рiвнi. Для розвитку програм з профiлактики негативних явищ серед молодi необхiдна статистика, яка здебiльшого знаходиться у вiддiлах у справах молодi, для програм по роботi з дiтьми-iнвалiдами - iнформацiя про їх кiлькiсть, списки iнвалiдiв, що складаються на пiдставi даних вiддiлiв соцiального забезпечення, iнформацiї центральної районної лiкарнi. У бiльшостi випадкiв цей етап роботи проходить без волонтерiв, але на етапi практичної реалiзацiї проекту важливо, щоб кожний його учасник знав про значущiсть, актуальнiсть проблеми, до вирiшення якої вони причетнi. якими стикаються ЦССМ, громадськi органiзацiї соцiально-психологiчного спрямування, є соцiально-психологiчними i спричиненi не окремими iндивiдами, а суспiльством. Тому претендувати на повне вирiшення проблеми нереально. - формування соцiальної полiтики для вирiшення конкретної проблеми; - надання iндивiдуальної допомоги конкретним особам, якi потерпають вiд цiєї проблеми. Завдання ЦССМ i громадських органiзацiй - це, як правило, надання iндивiдуаль­ної допомоги конкретним людям. Визначення персоналу, зайнятого в проектi. План реалiзацiї конкретної соцiально-психологiчної програми, конкретнi запланованi заходи передбачають наявнiсть вiдповiдного персоналу. Безумовно, координатор програми має бути професiоналом такого напряму роботи. Для ЦССМ це, як правило, штатний працiвник центру. Для громадської органiзацiї вiн може бути i функцiонером, i волонтером. Розподiл перелiку робiт серед персоналу i волонтерiв. Цей етап роботи можливий тiльки на пiдставi попереднього. У центрах ССМ, де загальна кiлькiсть працюючих складає 2-3 людини, питання вирiшується автоматично методом винятку: не директор, не бухгалтер, отже - єдиний фахiвець буде керiвником. У центрах, де штатним роз­кладом передбаченi фахiвцi, запрошенi до роботи центру, можливе керiвництво програмою запрошеним фахiвцем. У випадку з запрошеним фахiвцем важливо, щоб вiнбув не лише професiоналом, але й хорошим органiзатором, який змiг би не тiльки органiзувати роботу волонтерiв, а й викликати в них iнтерес до цiєї роботи, бажання спiвпрацювати. Визначення вимог до волонтерiв, якi будуть залучатися до даної роботи. До рiзних груп волонтерiв ставляться рiзноманiтнi вимоги. Так лiкар-педiатр повинен мати, з одного боку, високу квалiфiкацiю, з iншого - бути достатньо мобiльним i контактним. Спiвробiтник мiлiцiї може бути дiючим або у вiдставцi, основне його завдання – консультування. Психолог має спецiалiзуватися у галузi дитячої психологiї. Для студентiв визначенi такi вимоги: однi мають бути майбутнiми педагогами, iншi - майбутнiми психологами. Для тих i для iнших важлива наявнiсть певних знань, хоча б теоретичних. До того ж їм має бути бiльше 18 рокiв, оскiльки вони мають вiдповiдати за свої дiї i за власну безпеку. Пiдбiр волонтерiв за заданими критерiями. Практично змiст роботи на цьому етапi полягає у визначеннi мiсць, де можна залучити волонтерiв. У нашому випадку - це органи охорони здоров'я (педiатр i психолог), педагогiчний i психологiчний факультети вищих навчальних закладiв (III i IV рiвнiв акредитацiї). Волонтерами можуть бути i молодi люди, якi нещодавно виступали в якостi клiєнтiв. Так, у програмах по роботi з наркоманами часто беруть участь колишнi нар­комани, їхнi батьки. В роботi з сиротами доцiльно використати колишнiх випускникiв iнтернатних установ та iн. Переконання волонтерiв щодо необхiдностi i важливостi тiєї роботи, що їм пропонується. В органiзацiях повинна проводитись робота з метою переконання їх взяти участь у певному видi соцiально-психологiчної дiяльностi. Мотиви волонтерської дiяльностi найрiзноманiтнiшi i використати їх необхiдно у повно­му обсязi. Деякi центри соцiальних служб для молодi пропускають цей етап, практично поєднуючи його з попереднiм. Існує думка, що волонтер готовий до будь-якої роботи i немає потреби в чомусь його переконувати. Робота з волонтером є iндивiдуальною. Кожен волонтер має знати свої завдання i бути готовим до їх виконання. Навчання волонтерiв з метою формування необхiдних навичок (психологiчних, медичних тощо). Навчання може мати iндивiдуальний або груповий характер. Для пiдлiткiв, студентiв, волонтерiв-батькiв це можуть бути теоретичнi й практичнi курси. Саме тут виправдують себе школи волонтерiв. Для фахiвцiв важливе не саме навчання, а введення їх у суть справи, докладне визначення мети, завдань, режиму роботи, вимог до них як волонтерiв. Практично вiд навчання волонтерiв у майбутньому залежить значна частина успiху програми. Тут важливо пiдготувати волонтерiв не лише у професiйному планi, а й у моральному. Досвiд доводить, що значна частина волонтерiв розгублюється, втрачає впевненiсть в собi вже при першiй зустрiчi з клiєнтами, особливо з сiм'ями дiтей-iнвалiдiв, з наркоманами, безпритульними сiм'ями, засудженими. Важливо, щоб во­лонтери мали максимальну iнформацiю про об'єкт їхньої роботи, змогли спочатку спостерiгати за ними, i лише пiсля цього вступати в прямий контакт. Соцiально-психологiчна допомога конкретнiй людинi з конкретною проблемою. Етап безпосередньої допомоги є ключовим у всiй роботi волонтера. Йому присвячений весь попереднiй, досить довгий i нелегкий пiдготовчий шлях. Тут треба зазначити, що пiдготовки потребують не лише волонтери, а й клiєнти. Наприклад, дiти-iнвалiди i особливо їх батьки не завжди адекватно сприймають волонтерську допомогу. Бiльшiсть з них звикли до певного вiдчуження їх дiтей, вважають, що все повинно бути так, як тривало багато рокiв. Дiти вулицi теж нелегко йдуть на контакт, оскiльки їх спосiб життя ґрунтується на недовiрi до оточуючих. Те саме прак­тично можна сказати про всi групи ризику. Тому все це потрiбно враховувати у кож­ному конкретному випадку i готувати "об'єкт". Надання соцiальної допомоги волонтером - процес багатогранний. Це може бути масова робота волонтерiв по проведенню дослiдження або масового заходу. Може бути робота у невеликих групах: спiльний турпохiд волонтерiв з дiтьми-сиротами, проведення iгротек на вулицях, коли волонтери можуть пiдтримати один од­ного, отримати певну допомогу вiд керiвника пiд час реалiзацiї програми. Найвiдповiдальнiшим видом волонтерської роботи є iндивiдуальний. Тому включати в процес волонтера необхiдно поступово: спочатку - колективна робота, потiм - в малих групах, i вже пiсля цього - iндивiдуальна робота. для третiх - керiвниками програм тощо. Тому в кожному соцiальне - психологiчному проектi необхiдно передбачати оцiнку його ефективностi. Зауважимо лише те, що кожен учасник проекту має бути оцiнений i оцiнений об'єктивно. Це важливо не лише для волонтерiв, а й для розвитку конкретної програми. Безумовно, наведенi рекомендацiї мають загальний характер. У кожному конкретному випадку вони можуть видозмiнюватися. Головний висновок, який слiд зробити, це висловити пораду: необхiдно ставитися до волонтерiв як до повноправних членiв колективу, враховувати їх iнтереси, розвивати їх соцiально - психологiчнi значущi прагнення, допомагати їм самоутверджуватися. У цьому - запорука успiху волонтерської дiяльностi.[2] VI . Із досвiду органiзацiї волонтерської роботи в центрах соцiальних служб для молодi Залучення волонтерiвдо соцiальної роботиє одним iз завданьцентрiв ССМ. З метою вивчення цього напряму дiяльностi були проаналiзованi звiти обласних ССМ про залучення волонтерiв до соцiальної роботи. Певна робота щодо розвитку волонтерства в межах ЦССМ, безперечно проводиться. Так, працiвниками Чернiвецького ОЦССМ та волонтерами з числа студентiв педагогiчного факультету ЧДУ органiзовано постiйне чергування мiському притулку для неповнолiтнiх дiтей. Днiпропетровським ОЦССМ пiд час проведення семiнару директорiв центрiв ССМ областi проведено дiлову гру “Мої права” для фахiвцiв та волонтерiв ЦССМ. У квiтнi 1998 р. зареєстровано волонтерський клуб Днiпропетровського ОЦССМ “Юр-клуб”, створений з метою пiдвищення правової освiти молодi областi, задоволення i захисту їх соцiально-економiчних та iнших прав. У Київському мiському притулку для неповнолiтнiх притулку активно працює загiн волонтерiв. У притулку працюють волонтери – студенти педагогiчного коледжу та Нацiонального педагогiчного унiверситету iм. М. П. Драгоманова, якi двiчi на тиждень проводять заняття для дiтей молодшого вiку, що не вiдвiдують школу. Велика робота проводиться ЦССМ спiльно з волонтерами у планi розробки пiдготовки та розповсюдження друкованого агiтацiйного матерiалу серед молодi та пiдлiткiв. З метою профiлактики негативних явищ Днiпропетровським ОЦССМ розповсюджено близько 15000 листiвок, буклетiв, пам’яток; з метою профiлактики та боротьби зi СНІДом Донецьким мiськцентром СММ спiльно з мiським Центром здоров’я i волонтерами розповсюджено 500 у мiському транспортi, а до Дня молодi Донецький ОЦССМ розробив i розповсюдив листiвки “Обережно! Наркотики!!!”, “СНІД” та iншi, мiськими та районними ЦССМ Донецької областi розробленi та розповсюдженi пам’ятки “СНІД...”. На сьогоднi ЦССМ України ведуть активний пошук волонтерiв з метою їх навчання та подальшої роботи: Харкiвським ОЦССМ органiзовано роботу експериментального майданчика “Школа волонтерiв” на базi Інституту екологiї та соцiального захисту i економiчного лiцею для вiдпрацювання соцiальних технологiй для роботи з дiтьми, пiдлiтками та молоддю з груп ризику. Викликає iнтерес груповий тренiнг у Львовi, проведений для студентiв-волонтерiв “Дозволь собi бути щасливим”. Слiд зазначити, що волонтери беруть активну участь у розповсюдженнi профiлактично-агiтацiйного матерiалу пiд час рiзноманiтних акцiй та масових форм роботи, включаються в роботу “Телефону довiри” та консультативних пунктiв. Реалiзацiя широкого спектра програм дозволяє волонтерам побачити як їх складнiсть, так i їх привабливiсть. Водночас деякi можуть остаточно визначитись, яким видом дiяльностi вони зможуть займатися у подальшiй роботi. У Кримському РЦССМ дiє навчально-консультативний пункт для сiмей, де виховуються дiти з обмеженими фiзичними можливостями. В його роботi беруть участь волонтери, студенти-практиканти, Сiмферопольського унiверситету, якi володiють уже певними професiйними знаннями i вмiннями. Кожний ОЦССМ шукає свої шляхи активiзацiї волонтерського руху. Наприклад, Полтавським ОЦССМ проведено обласний семiнар-практикум “Сiмейна психотерапiя та консультування в соцiальнiй роботi”, в якому взяли участь спецiалiсти мережi ЦССМ, волонтери, психологи, котрi надають допомогу ЦССМ з даної проблеми. Особливу увагу на семiнарi придiлено методикам психодiагностики сiмейної ситуацiї, сучасним концепцiям сiмейної психотерапiї та деяким методикам корекцiї сiмейної ситуацiї. Проведено також тематичний семiнар “Соцiальна робота з неблагополучними сiм’ями” у Лохвицькому РЦССМ Полтавської областi.[4] Взагалi пiд волонтерством зазвичай розумiють чотири рiзних види добровiльної участi в соцiальнiй i благодiйнiй роботi: Волонтерство – безкоштовна допомога конкретного волонтера конкретнiй особi, яка потребує реальної допомоги з боку iншої людини. Волонтерська робота фахiвцiв у планi органiзацiї дiяльностi гурткiв i клубiв за iнтересами. Залучення дiтей i молодi до роботи у самокерованих групах. Доброчинна дiяльнiсть. Сьогоднi неможливо уявити дiяльнiсть структури ССМ мiста Києва без волонтерiв. Першим кроком участi молодi у реалiзацiї соцiальних програм на волонтерських засадах була програма „Разом заради розвитку”. головним мотивом для початку її впровадження була необхiднiсть вирiшити цiлий комплекс конкретних проблем., пов’язаних з Фестивалем дiтей-iнвалiдiв „Повiримо у себе”. Попереднiй досвiд роботи з дiтьми, якi мають функцiональнi обмеження, та їхнiми батьками показав, що, як правило цi категорiї досить iзольованi вiд решти громади, при чому така iзоляцiя створюється з обох сторiн: з одного боку, досить часто люди уникають спiлкування з такими дiтьми i такими сiм’ями, з iншого – такi сiм’ї не хочуть виставляти свої проблеми, обговорювати їх з iншими. У 1993-1994 рр. У Києвi вже створились та структурувались громадськi органiзацiї, якi об’єднали батькiв дiтей-iнвалiдiв. Було визначено певну систему роботи, поводиться засiдання клубiв, вечори, акцiї взаємодопомоги таких сiмей. Соцiальна служба для молодi в основному працює з громадськими органiзацiями, якi ставлять за мету соцiалiзацiю дитини у дитячому колективi шляхом розвитку самоврядування, самовизначення, проведення спiльних вправ. Як правило, це органiзацiї скаутського типу або тi, що працюють за скаутськими програмами. Розпочата волонтерська робота за дiтьми-iнвалiдами мала непрогнозоване i некероване продовження: члени дитячих органiзацiй почали запрошувати дiтей з iнтернатiв до себе на спiльнi заходи, вечiрки, походи i навiть на спортивнi та туристичнi змагання, iгри. Наступним проектом, який об’єднав молодь для волонтерської дiяльностi, був проект „Дiти вулицi”. Як правило, цi дiти добровiльно вiдмовилися вiд державної або батькiвської опiки. Спроби iзолювати їх, повернути в сiм’ю, iнтернат або притулок були малоефективними – дiти знову опинялися на вулицi. Серйозною проблемою волонтерської роботи залишається психологiчна реабiлiтацiя волонтера у випадках, коли анi вiн, анi його команда, анi соцiальна служба не спроможнi нiчого змiнити в долi конкретної людини або в системi соцiальних вiдносин та соцiальної полiтики. поєднати самообслуговуючу працю, пiснi бiля вогнища, розвиваючi iгри, практичнi заняття та тренiнги i польову роботу навколишнiх селах. Із досвiду Нiжинського ЦССМ. Спецiалiстам мiського центру ССМ доводиться вирiшувати рiзноманiтнi проблеми, пов’язанi з потребами дитинства та молодi. Так, у мiстi проживає 264 дiтей-iнвалiдiв вiком до 16 рокiв, на диспансерному облiку перебувають 8107 дiтей, iнвалiдiв вiком 16-30 рокiв – 407. у багатодiтних, малозабезпечених сiм’ях, виховується 1428 дiтей вiком до 16 рокiв. За минулий рiк 12 неповнолiтнiх народили дiтей, а 27 неповнолiтнiх зробили аборти. Рiвень безробiття по мiсту складає 12,36%. На облiку в мiському центрi ССМ знаходиться 93 сiм’ї, що належать до категорiї педагогiчно неспроможних. Занепокоєння викликає стан алкоголiзацiї та наркотизацiї молодi – 75% опитуваних вживають тютюновi i алкогольнi вироби. Існує також проблема доцiльного проведення пiдлiтками i молоддю дозвiлля. дiтьми з неблагополучних сiмей; профiлактика негативних явищ у молодiжному середовищi; робота з творчою молоддю та iншi. В полi зору спецiалiстiв центру знаходяться молодi сiм’ї, допризовна молодь, молодi матерi-одиначки. При центрi дiють Служба знайомств, “Телефон довiри”, пункт обмiну речей, численнi клуби. Звiсно, що для результативного вирiшення завдань центру потрiбнi помiчники-волонтери. За порiвняно невеликий промiжок роботи мiського центру ССМ накреслився певний контингент його добровiльних помiчникiв. Старшокласники i студенти навчальних закладiв мiста, гурткiвцi i вихованцi позашкiльних закладiв епiзодично залучаються до певних видiв роботи (рознести запрошення, привiтання, виступити з концертом тощо). Батьки дiтей-iнвалiдiв, якi об’єднанi у клуб взаємодопомоги “Вiра”, виступають в якостi волонтерiв у роботi зi своїми дiтьми. Постiйними помiчниками у соцiально-педагогiчнiй роботi центру є органiзатори вищезгаданих iнтелектуального клубу “Клiо” та рок-клубу. Спонсорську допомогу для проведення своїх заходiв центр отримує вiд директора фiрми “Вавiлон” (м. Нiжин) та фiрми “Смак” (м. Київ). З вiдкриттям при НДПУ iменi М. Гоголя спецiальностi “соцiальна педагогiка та практична психологiя” до лав волонтерiв приєдналися студенти й викладачi цього закладу. На їх основi при мiському та районному центрах ССМ формуються волонтерськi загони, розроблено вiдповiдне положення. Спецiалiстами мiського центру створено програму “Через волонтерство – до здорової нацiї”. На допомогу спецiалiстам приходять також викладачi вузу, надаючи їм необхiдне науково-методичну та практичну допомогу. Силами викладачiв та студентiв спецiальностi “соцiальна педагогiка та практична психологiя” третiй рiк в унiверситетi органiзуються благодiйнi акцiї “Допоможи ближньому” по збору речей, дитячих iграшок i лiтератури, а також благодiйнi iмпрези, кошти з яких та зiбранi речi передаються дiтям-iнвалiдам, сиротам та малозабезпеченим. [3] Звичайно, всi цi реальнi досягнення були б неможливi без формування цiльової молодiжної полiтики. Серед молодих людей є такi, якi навчилися розумiти проблеми iнших, не чекають допомоги вiд когось i готовi до активної соцiальної дiї. Це свiдчить, що формується саме те поколiння, яке буде спроможним побудувати власне життя, гiдне людини. Висновки . Волонтерський рух є по сутi частиною кожної цивiлiзацiї та будь - якого суспiльства. У загальному ро­зумiннi - це той внесок, який робиться людьми на засадах добровiльницької дiяльностi, без матерiального заохочення, для добробуту i процвiтання суспiльства. Ця дiяльнiсть може набувати рiзних форм: вiд повсякденних форм взаємодопомоги до спiльних дiй психологiв та соцiальних працiвникiв пiд час кризи. Кожна людина, яка живе в суспiльствi, намагається зайняти в ньому певне мiсце, свiдомо керуючись тими вимогами, якi суспiльство висуває до кожного з його членiв. Волонтерська дiяльнiсть дає людинi можливiсть самореалiзувати себе, вдосконалити iндивiдуальнi якостi та властивостi особистостi, вiдкрити внутрiшнi резерви людини. Тому ми вважаємо, що волонтерську дiяльнiсть можна розглядати як соцiально-педагогiчну дiяльнiсть. З одного боку, волонтери надають соцiальну допомогу тим, хто її потребує, а з iншого - вони починають розумiти свої особистiснi недолiки та проблеми, поступово їх долаючи i стаючи цiлiсними особистостями. В основi волонтерства лежить розумiння себе та впевненiсть в своїх силах. поширення СНІД/ВІЛ, постала нагальна проблема в тому, щоб волонтери взяли на себе частину вiдповiдальностi за вирiшення соцiально-психологiчних проблем суспiльства. На даний момент в Українi бiльшiсть аспектiв роботи волонтерiв при її неосяжностi залишаються невизнаними, оскiльки у багатьох випадках їх дiяльнiсть здебiльшого має неофiцiйний та неструктурований характер. Це пов'язано ще й з тим, що волонтерство в нашiй країнi почало розвиватись 10 рокiв тому, у той час, коли за кордоном воно має давню iсторiю. Ефективнiсть волонтерської дiяльностi на належному рiвнi дослiджена в Канадi, Англiї, Францiї, Америцi, Нiмеччинi. Але ми не можемо повнiстю перенести iноземний досвiд волонтерської роботи в умови сучасної України. Реальна соцiально-педагогiчна робота по наданню допомоги в нашiй країнi, в основному, сконцентрована в системi центрiв соцiальних служб, рiзноманiтних громадських (дитячих, молодiжних, жiночих) i релiгiйних органiзацiях. Актуальнiсть вивчення теоретичних аспектiв та практичних шляхiв залучення волонтерiв до соцiально-педагогiчної роботи є важливою з двох причин: 1) розширення соцiально-педагогiчної допомоги; залежить ефективнiсть роботи добровiльних помiчникiв у соцiально-педагогiчнiй сферi. Знаючи, чому людина прагне допомогти iншим людям, можна передбачити та попередити випадки, коли мотиви можуть викликати певнi ускладнення. Успiх волонтерської дiяльностi полягає у створеннi оптимальних можливостей для кожного учасника, втiленнi якомога бiльших мотивацiйних потреб. Людям, якi керують волонтерськими програмами, потрiбно пам'ятати про велику вiдповiдальнiсть, яку вони несуть. Адже, з одного боку, вони вiдповiдають за самих волонтерiв та їх дiї, а з iншого - за клiєнтiв, яким надається добровiльна допомога. Коли рiвень соцiальних послуг, якi надаються волонтерами є нижчим, нiж загальноприйнятi норми у суспiльствi, то особi, якiй надається така допомога, завдається шкода. Тому кожен керiвник волонтерської програми повинен знати принципи роботи з волонтерами, вмiти правильно органiзовувати їх дiяльнiсть i пiдвищувати рiвень ефективностi волонтерської роботи. Зрозумiло, що за результати надання соцiальних послуг клiєнтам вiдповiдають не тiльки керiвники волонтерських угрупувань, але й самi волонтери. Категорiй добровiльних помiчникiв, залучених до соцiальної роботи, є багато. Тому це створює деякi труднощi у волонтерськiй дiяльностi. Адже категорiї добровiльних помiчникiв вiдрiзняються не тiльки мотивами включення у волонтерську роботу, але й професiйним рiвнем пiдготовки, тобто сформованiстю певних знань, умiнь i навичок. Особливої обережностi у волонтерськiй дiяльностi потребують дiти, пiдлiтки i клiєнти, якi стали добровiльними помiчниками з тих чи iнших причин. даної проблеми. Це пов'язано з тим, що розвиток суспiльства не стоїть на мiсцi. Кожен день ми стикаємось з новими вимогами нашого суспiльства. Тому тi, хто займається проблемою волонтерської дiяльностi, повиннi розробляти новi технологiї рацiонального використання волонтерiв у соцiально-педагогiчнiй сферi. Для добровiльних помiчникiв потрiбно створювати оптимальнi умови працi, детально продумувати дiї самих волонтерiв, намагатись максимально наближено передбачити ефективнiсть надання волонтерами соцiально-педагогiчних послуг.[7] Отже, в результатi нашого дослiдження ми з’ясували значення таких понять, як: волонтер, волонтерство, волонтерський рух. Аналiзуючи звiти ЦССМ ми виявили основнi напрями соцiально-педагогiчної дiяльностi волонтерiв: 1. Соцiально-реабiлiтацiйна робота, попередження та подолання негативних явищ у молодiжному середовищi. Тут здiйснюється робота з молоддю, схильною до асоцiальної поведiнки; профiлактика вживання алкогольних напоїв, запобiгання тютюнопалiнню, вживанню наркотичних речовин тощо. 2. Соцiальна опiка i захист найменше захищених категорiй дiтей та молодi. молоддю; велика увага придiляється роботi з жiночою молоддю. 3. Соцiальний супровiд молодi, допомога її iнтеграцiї у суспiльство. Здiйснюється соцiальна пiдтримка безробiтної молодi, сприяння в працевлаштуваннi; розвиток та пiдтримка обдарованих дiтей та пiдлiткiв та органiзацiя їхнього дозвiлля. концерти, створюються пункти прийому речей, якi передаються в дитячi притулки та малозабезпеченi сiм’ї, проводиться розповсюдження буклетiв, листiвок з профiлактики негативних явищ в молодiжному середовищi. Отже, волонтером може бути кожна людина незалежно вiд статi, вiку, расової приналежностi, вiросповiдання, фiзичних особливостей, соцiального та матерiального становища, а саме: дiти i пiдлiтки, спецiалiсти, спонсори, чиновники, клiєнти, члени органiзацiй, батьки, студенти. Кожний волонтер прагне не тiльки надавати допомогу людям, а й отримувати її. Лiтература: 1. Василенко К. Волонтер – це стан душi // Волонтер//2001, №10 2. Волонтерський рух в Українi: тенденцiї розвитку/К.: Академпрес, 1999 3. Волонтерство в соцiально-педагогiчнiй дiяльностi//Науковi записки - №1,2, 2002р. 4. Голованова Т. П., Гапон Ю. А. Волонтерство в соцiальнiй роботi як феномен цивiлiзованого суспiльства З,1996 6. Капська А. Й. Технологiзацiя волонтерської роботи в сучасних умовах, Київ-2001 7. Капська А. Й. Технологiї соцiально-педагогiчної роботи, К.: УДЦССМ, 2000 8. Пинкус А., Манахан А. Практика социальной работы М.:”Союз”, 1993 10. Словник-довiдник для соцiальних працiвникiв та соцiальних педагогiв/за заг. ред. А. Й. Капської – К., 2000 11. Социальная работа. Теоретические основы подготовки социальных работников М., 1992 12. Соцiальна робота в Українi: теорiя та практика, Київ УДЦССМ, 2001