Індивiдуальнi форми виховної роботи Структура загально шкiльного колективу Ефективнi умови i ш
План.
1. Дайте характеристику iндивiдуальним формам виховної роботи.
2. Проаналiзуйте структуру загально шкiльного колективу. Визначити ефективнi умови i шляхи його формування.
1. Індивiдуальнi форми виховної роботи.
Потреба iндивiдуального пiдходу зумовлена тим, то будь-який вплив на дитину переломлюється через її iндивiдуальнi особливостi, через «внутрiшнi умови». Необхiдною умовою успiшної Індивiдуальної роботи є вивчення iндивiдуальних особливостей учнiв. Щоб впливати на особистiсть, треба її знати. Передусiм важливо встановити довiрливi, доброзичливi стосунки мiж педагогами i вихованцями, Зробити це часом нелегко, оскiльки учнi, якi найбiльше потребують iндивiдуальної виховної роботи, нерiдко пiдозрiло ставляться до педагогiв. Велике значення при цьому має авторитет вихователя, знання ним вихованцiв, умiння швидко зорiєнтуватися у ситуацiї, передбачити наслiдки своїх дiй.
Така робота повинна бути систематичною, спрямовуватися не лише на проведення бесiд з конкретного приводу, а й наперед продуманих профiлактичних розмов та iнших заходiв з вихованцями.
В iндивiдуальнiй виховнiй роботi осмислюють i визначають термiн педагогiчного впливу: розрахований вiн на отримання очiкуваних результатiв негайно чи внаслiдок тривалого впливу на особистiсть. В одних випадках реагують на вчинок одразу, в iнших — детально аналiзують його i лише тодi вирiшують, яких заходiв виховного впливу вжити.
Методика iндивiдуального виховного впливу залежить вiд iндивiдуальних особливостей учня i його психологiчного стану, темпераменту. В кожному конкретному випадку слiд створити педагогiчну ситуацiю, яка б сприяла формуванню позитивних якостей чи усуненню негативних. Індивiдуальний виховний вплив здiйснюють через безпосереднiй вплив педагога на особистiсть учня або через колектив. Цi способи взаємопов'язанi, взаємодоповнюють один одного. Безпосереднiй виховний вплив на вихованця педагог здiйснює наодинцi з ним або в присутностi учнiв, батькiв, педагогiв (що посилює виховний вплив, проте зловживати цим не слiд, оскiльки страждає почуття гiдностi дитини). В опосередкованому впливi на вихованця мiж ним i педагогом з'являється нова ланка — колектив. Вплив колективу може бути вiдкритий (вихователь явно ставить перед ним завдання впливу на конкретного учня), або прихований (завдання ставиться з таким розрахунком, що його виконання колективом само по собi позитивно вплине на учня). У першому випадку вихованець знає, що виховний вплив спрямований на нього, у другому — i вiн, i колектив можуть лише здогадуватися про це.
В iндивiдуальнiй виховнiй роботi необхiдно передбачити координування впливiв на учня педагогiв, батькiв i колективу. Така координацiя здiйснюється за умови щоденного аналiзу результатiв виховного впливу, обмiну думками з питань життя i дiяльностi вихованцiв.
Для успiшного ведення цiєї роботи потрiбне її планування, що враховує характеристики особистостi й передбачуванi результати виховного впливу (проект особистостi). Це дає змогу управляти процесом виховання, координувати всi виховнi впливи, поглиблювати й розширювати цiлi та завдання виховання. Наявнiсть проекту на кожного (чи хоча б на педагогiчно занедбаного) вихованця робить iндивiдуальну роботу педагогiчно доцiльною, цiлеспрямованою.
фронтальними.
Позакласне читання
має на метi формування в учнiв здорових читацьких iнтересiв, вироблення культури читання. Педагог повинен пояснити дiтям та їх батькам, що І як слiд читати, скiльки вiдводити часу на позакласне читання залежно вiд вiкових та iндивiдуальних особливостей. Важливо, щоб читання лiтератури було системним. Складаючи iндивiдуальний план читача, слiд враховувати вимоги до читання в конкретному класi. На матерiалi прочитаних книг доцiльно проводити бесiди, пiд час яких учнi матимуть можливiсть обмiнятися думками про улюбленi твори.
Корисно привчити дiтей складати вiдгуки на прочитанi книги.
Бажана в класi й бiблiотечка. Вона може складатися з книг шкiльної бiблiотеки i особистих книг учнiв. Психологiчний аспект значення такої бiблiотеки полягає в тому, Що книги постiйно в полi зору учнiв.
Особливої уваги потребують учнi, якi мало читають, i тi, хто читає, безсистемне. Для них слiд цiлеспрямовано пiдбирати книги.
Колекцiонування Найчастiше школярi захоплюються колекцiонуванням марок (фiлателiя), монет (нумiзматика), художнiх листiвок, плакатiв, репродукцiй, рiдше збиранням колекцiй мiнералiв плодiв i насiння. Педагог повинен насамперед з'ясувати кого i який вид колекцiонування приваблює, яку мету ставить кожен колекцiонер, якi має досягнення, з якими труднощами-стикається, якої допомоги потребує, i на пiдставi цих спостережень планувати роботу з учнiвського колекцiонування. В одному випадку потрiбно роз'яснити мету i значення колекцiонування, в другому — дати правильне спрямування, в третьому — допомогти практично щодо збирання, оформлення i збереження матерiалiв. Корисно органiзувати в класi виставки i огляди учнiвських колекцiй, повiдомляючи про це заздалегiдь. Всi експонати попередньо переглядає актив класу за участю педагога, вiдтак складають план проведення виставки. Вчитель чи хтось iз школярiв готує вступне й пiдсумкове слово. Учасники виставки мають коментувати експонати.
Виховнi заходи з учнями 1—4 класiв у школах доцiльно органiзовувати до 19 години, з учнями 5—9 класiв — не пiзнiше 20 години, з учнями 10—12 класiв загальноосвiтнiх шкiл, ПТУ — не пiзнiше 21 години. Учням та їх батькам слiд систематично нагадувати про недоцiльнiсть перебування неповнолiтнiх на вулицях пiсля 20—21 години.
2. Структура загально шкiльного колективу. Ефективнi умови i шляхи формування колективу.
На першiй стадiї
(пiсля органiзацiйного оформлення колективу) важливо сформулювати вихованцям систему педагогiчних вимог, рiшучих за формою, зрозумiлих За змiстом, з певними елементами навiювання. Здiйснюють також iнтенсивний вплив на учнiв, формують ядро активу з учнiв, якi добре вчаться, виконують вимоги шкiльного режиму i правила для учнiв, вимогливi до себе й до iнших, мають органiзаторськi здiбностi. Цю стадiю розвитку колективу не слiд затягувати. Якщо учнi довго залежать лише вiд педагогiчного колективу, вони звикають до цього i згодом їх важко змусити пiдкорятися органам учнiвського самоврядування.
На другiй стадiї
вимоги педагога пiдтримує частина вихованцiв, актив ставить вимоги до товаришiв i до самих себе. Ця стадiя починається створенням органiв самоврядування. В колективi триває процес вивчення один одного, пошуки товаришiв i друзiв. Оскiльки ядро активу ще не має досвiду роботи, педагоги висувають до учнiв категоричнi вимоги, спираючись на ядро активу. Невиконання учнем вимог шкiльного режиму вiдтепер слiд розглядати як свiдому протидiю i вживати певних заходiв впливу.
Особливу увагу придiляють засвоєнню органами самоврядування своїх прав i обов'язкiв, методiв роботи. Розширюється актив. Інодi на цiй стадiї може утворитися i неофiцiйна група, яка протиставляє себе активу. Проте наявнiсть органiв самоврядування допомагає вчителевi справлятися з нею.
залучити до нього найбiльше учнiв з метою посилення його виховних можливостей. Вимоги педагогiв i активу учнiв стають лiнiєю поведiнки всього учнiвського колективу.
На четвертiй стадiї
кожен учень сприймає колективнi, загальноприйнятi вимоги як вимоги до себе. Створюють умови для нових, складнiших вимог, якi висувають ся в процесi розвитку колективу, розширюються права обов'язки активу, ускладнюються види дiяльностi колективу.
система
— низка послiдовно поставлених перед колективом цiлей, досягнення яких зумовлює перехiд вiд простого задоволення до глибокого почуття обов'язку.
Важливо продумати таку систему для колективу загалом i для кожного учня зокрема.
формування в ньому традицiй,
бо нiщо так не цементує його, як традицiя. Особливо важливi так званi «традицiї щоденного вжитку» — дотримання певних правил поведiнки у повсякденному життi {наприклад, «у нашому класi не запiзнюються», «у нашому класi допомагають один одному» та iн.). Шкiльнi традицiї виховують в учнiв почуття обов'язку, честi, гордостi за колектив, його успiхи в навчаннi та працi.
Сприяє згуртуванню учнiвського колективу обґрунтований i використовуваний А. Макаренком принцип паралельної дiї
— вимога до вихованця ставиться не прямо, а через колектив, коли вiдповiдальнiсть за кожного члена покладається на колектив i його самоврядування. Цю методику можна використовувати вже на другiй стадiї розвитку колективу. Такiй же метi пiдпорядкована
. Рiзноманiтна спiльна дiяльнiсть робить життя дитячого колективу цiкавим, сприяє налагодженню стосункiв мiж первинними колективами, загальношкiльним i первинними колективами, що згуртовує i первиннi колективи, i загальношкiльний. Об'єднують колектив цiкавi конкретнi справи, що потребують узгоджених дiй Його членiв. Якщо учнi, наприклад, самi знайшли предмет працi, вони розподiлять обов'язки мiж собою, охоче займатимуться конкретною дiлянкою роботи, переживатимуть радiсть вiд досягнутих успiхiв.
громадськiй думцi не слiд).
Позитивно впливає на колектив i учнiвське самоврядування
. Педагоги повиннi змiцнювати його авторитет серед школярiв, частiше звертатися по допомогу до членiв Учнiвського самоврядування, радитися з ними. За таких Умов учнi починають прислухатися до них. Проте не слiд обмежуватися тiльки роботою членiв самоврядування. Важливо, щоб кожен учень виконував конкретну, хоча б невелику роботу для загального блага, виявляючи себе при цьому як член колективу.
Продумана органiзацiя дозвiлля учнiв
— колективнi вiдвiдування кiно, театру, органiзацiя екскурсiй, турпоходiв, пiдготовка та проведення шкiльних свят i вечорiв вiд. починку, участь у художнiй самодiяльностi й iнших заходах — допомагає об'єднати учнiв у повноцiнний колектив.
На згуртованостi учнiвського колективу позитивно позначається i згуртованiсть у дiяльностi педагогiв
, єднiсть вимог з їхнього боку до нього. А. Макаренко вважав, що у згуртованому педагогiчному колективi кожен педагог насамперед дбає про згуртованiсть загальношкiльного колективу, вiдтак — про справи свого класу й лише потiм — про власний успiх.
Про рiвень розвитку учнiвського колективу свiдчать: мобiльнiсть при виконаннi колективних справ i доручень, прагнення до вирiшення складнiших завдань, активна участь кожного в їх розв'язаннi; товариськi взаємини, уважнiсть один до одного, готовнiсть допомогти слабшому, поважання гiдностi однокласникiв, здатнiсть до порозумiння без сварок i образ; бажання дiтей бути разом, задоволення вiд спiлкування, життєрадiснiсть, бадьорiсть, зiбранiсть, вiдсутнiсть нашiптування, почуття гумору, вмiння належним чином вирiшувати конфлiктнi ситуацiї, готовнiсть долати труднощi, виконувати вiдповiдальнi доручення: вiдповiдальнiсть за колективну справу; самостiйне висунення суспiльно значущих цiлей i досягнення їх на основi самоврядування.
У школах, де порiвняно слабкi учнiвськi колективи, часто утворюються невеликi групи негативного спрямування. Дослiдження свiдчать, що бiльшiсть педагогiчне занедбаних учнiв (70%) належать до таких груп. У стосунках мiж їх членами немає рiвностi, кожен прагне бути лiдером. Бiльшiсть цих груп мають прихований характер, їх учасники, як правило, iгнорують шкiльний режим, традицiї педагогiчного й учнiвського колективу, завжди чимось незадоволенi, але явно не висловлюють своєї позицiї, дiють обережно, iнодi вiдверто порушують дисциплiну. Навiть пiсля того як було зафiксовано порушення ними дисциплiни, вони намагаються викрутитися, щоб зменшити свою провину.
Поведiнка кожного учасника групи визначається й регулюється поведiнкою самої групи, i навпаки, досить одному з членiв групи стати на шлях порушень шкiльного режиму, як з почуття солiдарностi так само дiє уся група.
щоб до одного класу чи гуртка не потрапило їх кiлька. Звiсно, новачок, який прибув з iншої школи, швидше стане на шлях виправлення, якщо з перших днiв потрапить пiд вплив групи вихованцiв позитивного спрямування.
з'являється незадоволення дiями активу, педагогiчне занедбанi пiдлiтки об'єднуються, щоб протистояти йому.
Досвiдченi педагоги «розкладають» негативно спрямовану групу: роз'єднують її членiв, створюють групи взаємодопомоги у навчаннi тощо. Інодi достатньо вiдокремити лiдера вiд негативної групи й звести його вплив на групу до мiнiмуму. Членiв такої групи вводять у колективи позитивного спрямування, переконавши їх, що в нових умовах у них буде бiльше можливостей стати iншими. Важливо, щоб цiлi вихованця збiгалися з цiлями нового колективу. Чим бiльше можливостей для досягнення своїх цiлей у новiй групi вiн побачить, тим швидше сприйме традицiї, вимоги, погляди. З цiєю метою створюють спецiальнi групи, якi б задовольняли особистi iнтереси вихованцiв (гуртки, спортивнi секцiї, вокальнi та iнструментальнi ансамблi тощо).
Педагогiчне занедбанi учнi по-рiзному ставляться до нових колективiв або груп: однi швидко звикають, другi ще довго намагаються пiдтримувати контакти з попередньою групою, третi конфлiктують з членами нового колективу. Тому слiд попередньо зорiєнтуватися, якi стосунки можуть скластися у них з новим оточенням. Це допоможе обрати вiдповiднi виховнi заходи, запобiгти стихiйному впливу самої групи, що може призвести до негативних наслiдкiв.
У негативнiй мiкрогрупi, як уже зазначалося, багато Що залежить вiд її лiдера. Тому для її переорiєнтацiї велике значення має виховна робота з ним. Можна змiнити становище лiдера мiкрогрупи в колективi класу, залучивши його до дiяльностi, корисної для колективу. Участь у нiй позитивно впливатиме на нього, а через нього — i на всю групу. Якщо ж вiн глибоко педагогiчне занедбаний його iзолюють вiд групи, а в групi проводять вiдповiдну виховну роботу. До такої групи без лiдера можна ввести учнiв, на яких вихователь спиратиметься у своїй виховнiй роботi з педагогiчне занедбаними дiтьми.
Ще один метод виховної роботи з групами негативного спрямування — розвiнчання лiдерiв, поглиблення суперечностей в самiй групi. Для розкладу такої групи необхiдно переконати її членiв у аморальностi й незаконностi норм, що їх об'єднують, навести яскравi приклади, У результатi в декого з членiв групи може з'явитися бажання порвати з нею.
На всiх стадiях розвитку учнiвського колективу педагоги повиннi надавати йому допомогу у виробленнi єдиних установок, що виражається у правилах, законах життя навчального закладу; у створеннi системи єдиних вимог; у впливi на тон i стиль стосункiв у колективi; у пiдборi, навчаннi та координацiї дiяльностi органiв самоврядування; у плануваннi, пiдготовцi та проведеннi запланованих заходiв; у координуваннi мiжособистiсних i дiлових стосункiв у колективi.
|
