Агресивність підлітків

Агресивнiсть пiдлiткiв Змiст Вступ 1. 1 Загальне поняття агресивностi 1. 3 Розвиток самооцiнки в пiдлiтковому вiцi Висновки теоретичного дослiдження Роздiл 2 Емпiричне дослiдження 2. 1. Результати дослiдження 2. 1. 1 Характеристика вибiрки 2. 1. 2. Характеристика методiв дослiдження та процедура дослiдження 2. 1. 3 Звiтнi показники i статистичнi данi 2. 2 Обговорення результатiв Загальнi висновки Додатки Вступ Професiйний iнтерес психологiв до рiзних видiв i рiвнiв змiн особистостi неповнолiтнiх i їх характерологiчних особливостей досить високий i стiйкий багато рокiв. Про це свiдчать спрямованiсть i кiлькiсть робiт, присвячених проблемi агресивної поведiнки як закордонних, так i вiтчизняних психологiв. Пiдлiтковий вiк – це складний час великих змiн i новотворiв. Дитина хоче заявити про себе, прагне до самостiйностi. Те ж, що прийнято звичайно називати особистiстю, є не чим iншим, як самосвiдомiстю людини, що виникає саме в цю пору: нова поведiнка людини стає поведiнкою для себе, людина сама усвiдомлює себе як єднiсть. Це є кiнцевий результат i центральна точка всього перехiдного вiку. Сучаснi пiдлiтки живуть у вкрай нестабiльних умовах. Власнi проблеми, пов’язанi з особливостями вiку, пiдсилюються загальним занепадом моральних цiнностей людства. Байдужiсть дорослого населення до проблем дiтей змушує їх самостiйно, методом «спроб i помилок», вчитись орiєнтуватись у життi. рiвня самооцiнки. Вже не дитина та ще не доросла людина, пiдлiток формує оцiнку своєї особистостi. Вона формується на основi оцiнок оточуючих: батькiв, друзiв, вчителiв, однокласникiв. Для комфортного життя нормальна людина потребує любовi та сприйняття соцiумом. Питання про самооцiнку тобто вiдношення до себе, прийняття себе навiть для дорослої людини складне та багатогранне. Для пiдлiтка, який в цей час починає формувати своє «Я» i мiсце в суспiльствi хворобливе вiдношення до себе, як зi знаком плюс, так i зi знаком мiнус, створює багато проблем. Часто проявом неадекватного вiдношення до себе може стати агресивна поведiнка у будь-якому проявi. Нажаль, коли дорослi люди стикаються з девiантною або делiнквентною поведiнкою пiдлiтка єдиними «лiками» вважається суворе покарання. Але, бiльш дiєвим було б аналiзування причин такої поведiнки. Можливо, саме рiвень самооцiнки i проблеми та комплекси, пов’язанi з вiдношенням до себе лежать в основi та мотивацiї агресивних проявiв. Тож метою курсової роботи є дослiдження особливостей прояву агресiї, рiвня самооцiнки та їх взаємозв’язок в пiдлiтковому вiцi. Головнi задачi роботи - дослiдити такi аспекти обраної теми: ·Проаналiзувати науково-методичну лiтературу по проблемi пiдлiткової агресiї та рiвня самооцiнки ·Дослiдити особливостi самооцiнки та рiвень агресивностi в пiдлiтковому вiцi ·Встановити наявнiсть кореляцiйного взаємозв’язку мiж агресiєю та рiвнем самооцiнки ·Проаналiзувати отриманi результати У нашiй країнi вже накопичений чималий досвiд по вивченню та дослiдженню девiантної поведiнки та неадекватної самооцiнки, але ця тема не перестає бути актуальною. Нажаль, дана тематика розробляється локально i не охоплює багатьох важливих аспектiв. Також, робота по лiквiдацiї причин та проявiв як агресiї, так i проблем з самооцiнкою не займає належного мiсця в системi освiти та повсякденного життi пiдлiткiв, їх батькiв та шкiльних психологiв. Об’єктом дослiдженняПредмет дослiдження Для проведення дослiдження було обрано пiдлiткiв старшої вiкової групи тобто дiти вiком 13-15 рокiв. Ними стали учнi лiцею №4 м. Кременчука. Кiлькiсть дослiджуваних – 29 чоловiк. Всi учасники дослiдження вчаться в одному колективi, мають рiзнi iнтереси, належать до рiзних соцiальних класiв. На учнiв класу немає великої кiлькостi дорiкань, рiвень успiшностi навчання середнiй. Група доволi дружна, має своїх лiдерiв. Для оцiнки рiвня самооцiнки було обрано методику дослiдження самооцiнки особи С. А. Будасси. Методика С. А. Будасси дозволяє проводити кiлькiсне дослiдження самооцiнки особи, тобто її вимiр. У основi даної методики лежить спосiб ранжирування. В нiй пропонується обрати 20 якостей особистостi i проранжирувати їх вiдносно свого уявлення про iдеальне «Я» i «Я» реальне. Для оцiнки рiвня агресивностi була використана методика А. Басса – А. Дарки. Вона складається з 75 питань. Пiсля обробки дозволяє оцiнити рiвень рiзних форм агресивної поведiнки: фiзична агресiя, непряма агресiя схильнiсть до роздратування, негативiзм, образа, пiдозрiлiсть, вербальна агресiя, вiдчуття провини. Та рiвень загальної агресивностi. Роздiл 1. Теоретичне дослiдження 1. 1 Загальне поняття агресивностi У лiтературi рiзними авторами запропонована безлiч визначень агресiї: · Пiд агресiєю розумiється сильна активнiсть, прагнення до самоствердження.(Bender L.) · Пiд агресiєю розумiються акти ворожостi, атаки, руйнування, тобто дiї, якi шкодять iншiй особi або об'єкту. Людська агресивнiсть є поведiнкова реакцiя, що характеризується проявом сили в спробi завдати шкоди або збиток особистостi або суспiльству. (Delgado H.) · Агресiя - реакцiя, у результатi якої iнший органiзм одержує болючi стимули.(Buss A.) Існує три основних пiдходи в поясненнi природи агресивностi. Перший поєднує теорiї в яких агресивнiсть трактується як природжена iнстинктивна властивiсть людини (сюди входять рiзноманiтнi теорiї психологiчного толку, починаючи з ортодоксального фрейдистського психоаналiзу, а також близькi до них теорiї (етiологiчнi). У рамках другого пiдходу (почасти пересiчного з першим) агресiя описується як поведiнкова реакцiя на фрустрацiю. Третiй складають концепцiї, якi розглядають агресивнiсть як характеристику поведiнки, що формується в наслiдок навчання (бiхевiористичнi теорiї). [3] Агресiя може бути спричинена рiзними факторами i мати рiзноманiтнi прояви. Агресивна поведiнка в пiдлiтковому вiцi може бути спровокована багатьма факторами: · Індивiдуальний фактор, що дiє на рiвнi психобiологiчних передумов асоцiальної поведiнки, якi утрудняють соцiальну адаптацiю iндивiда; · Психолого-педагогiчний фактор, що проявляється в дефектах шкiльного й сiмейного виховання; · Соцiально-психологiчний фактор, що розкриває несприятливi особливостi взаємодiї неповнолiтнього зi своїм найближчим оточенням у родинi, на вулицi, у навчально-виховному колективi; громадськостi, а також в особистих цiннiсних орiєнтацiях i особистої здатностi до саморегулювання своєї поведiнки; Виявлення негативних впливiв ускладнене, насамперед, тому що вони не виступають iзольовано, а представляють взаємодiю найрiзноманiтнiших факторiв, що дiють iз рiзним негативним внеском у розвиток поведiнки, що вiдхиляється. Людський розвиток обумовлений взаємодiєю багатьох факторiв: спадковостi, середовища (соцiального, бiогенного, абiогенного), виховання (вiрнiше багатьох видiв спрямованого впливу на формування особистостi), власної практичної дiяльностi людини. [1] 1. 2 Особливостi прояву агресiї в пiдлiтковому вiцi Пiдлiткова агресiя може спричинюватися рiзними факторами, та мати рiзноманiтнi прояви. ·Фiзична агресiя (напад) - використання фiзичної сили проти iншої особи. ·Вербальна агресiя - вираження негативних почуттiв як через форму (лемент, вереск, сварка), так i через змiст словесних вiдповiдей (погрози, прокльону, лайка). ·Схильнiсть до роздратування - готовнiсть до прояву при найменшому порушеннi запальностi, рiзкостi, брутальностi. ·Негативiзм - опозицiйна манера поведiнки, звичайно спрямована проти авторитету або керiвництва. Може наростати вiд пасивного опору до активної боротьби проти сталих законiв i звичаїв. З форм ворожих реакцiй вiдзначаються: ·Образа - заздрiсть i ненависть до навколишнього, обумовленим почуттям гiркоти, гнiву на увесь свiт за дiйснi або мнимi страждання. ·Пiдозрiлiсть - недовiра й обережнiсть стосовно людей, заснованi на переконаннi, що навколишнi мають намiр заподiяти шкоду. на феномен агресiї. [5] на усвiдомлення своїх дiй i особистiсних якостей. [8] Вiдношення людини до самої себе є найбiльш пiзнiм утворенням у системi її свiтосприйняття. Але, незважаючи на це (а може бути, саме завдяки цьому), у структурi особистостi самооцiнцi належить особливо важливе мiсце. [10] Самооцiнка пов'язана з однiєю iз центральних потреб людини - потребою в самоствердженнi, що визначається вiдношенням її дiйсних досягнень до того, на що людина претендує, яку мету перед собою ставить - рiвень домагань. Отже, функцiї самооцiнки й самоповаги психiчного життя особистостi полягають у тому, що вони виступають внутрiшнiми умовами регуляцiї поведiнки й дiяльностi людини. Завдяки включенню самооцiнки в структуру мотивацiї дiяльностi, особистiсть постiйно спiввiдносить свої можливостi, психiчнi ресурси iз цiлями й засобами дiяльностi. Самооцiнка не є щось стале, споконвiчно властиве особистостi. Саме формування самооцiнки вiдбувається в процесi дiяльностi й мiжособистiсної взаємодiї. Соцiум у значнiй мiрi впливає на формування самооцiнки особистостi. Тому формування оптимальної самооцiнки дуже залежить вiд справедливої оцiнки всiх цих людей. Адекватне оцiнювання себе в ситуацiї взаємодiї з iншими людьми є одним з основних показникiв соцiально-психологiчної адаптацiї. Якщо самооцiнка деформована, то це вже достатня умова для соцiальної дезадаптацiї. [7] до твердження й вiдстоювання своєї життєвої позицiї. Знання, накопиченi людиною про саму себе, а також глобальна самооцiнка, що формується на основi таких знань, дозволяють сформувати багатомiрне утворення, що називається «Я-Концепцiєю» й становить ядро особистостi. «Я-Концепцiя» - це бiльш-менш усвiдомлена, пережита як неповторна система знань людини про себе, на основi якої вiн будує взаємодiю з iншими людьми, здiйснює регуляцiю своєї поведiнки й дiяльностi. При цьому «Я-Концепцiя» представляє набiр описових знань про себе, а самооцiнка припускає оцiнний компонент. [11] У людини iснує декiлька змiнюючих один одного образiв "Я". Знання iндивiда про себе в даний момент, у момент самого переживання позначається як " Я-реальне". Крiм цього в людини iснує знання про те, якою вона повинна бути, щоб вiдповiдати власним знанням про iдеал, так зване " Я-iдеальне". [12] Спiввiдношення мiж "Я - реальним" i "Я - iдеальним" i характеризує адекватнiсть знань людини про себе, що знаходить своє вираження в самооцiнцi. Видiляють актуальну (те, що вже досягнуто) i потенцiйну (те, на що здатна людина) самооцiнку. Потенцiйну самооцiнку часто називають рiвнем домагань. Розглядають самооцiнку як адекватну/неадекватну - вiдповiдну/невiдповiдну реальним досягненням i потенцiйним можливостям iндивiда. Так само рiзниться самооцiнка за рiвнем - високому, середньому, низькому. [7] "високий рiвень" i "вище за середнiй рiвень" (людина заслужено цiнує, поважає себе, задоволена собою), а також "середнiй рiвень" (людина поважає себе, але знає свої слабкi сторони й прагне до самовдосконалення, саморозвитку). Але самооцiнка може бути й неоптимальною - надмiрно завищеною або занадто заниженою. Чотири основних джерела оцiнних суджень, здатних значно впливати на самооцiнку - це родина, школа, референтна група й iнтимно-особистiсне спiлкування.[9] Таким чином, самооцiнка людини формується в першу чергу в результатi її активної взаємодiї з навколишнiм середовищем, особливо iз соцiумом. [7] Інший фактор, важливий для формування самооцiнки, пов'язаний з iнтерiоризацiєю соцiальних реакцiй на дану людину. Іншими словами, людина схильна оцiнювати себе так, як, на її думку, її оцiнюють iншi. У цiлому картина виглядає таким чином, що люди докладають бiльших зусиль для того, щоб з найбiльшим успiхом "вписатися" у структуру суспiльства. Варто особливо пiдкреслити, що самооцiнка, незалежно вiд того, чи лежать у її основi власнi судження людини про себе або iнтерпретацiї суджень iнших людей, iндивiдуальнi iдеали або культурно заданi стандарти, завжди носить суб'єктивний характер. [8] Таким чином, самооцiнка як найважливiший компонент цiлiсної самосвiдомостi особистостi, виступає необхiдною умовою гармонiйних вiдношеннi людини як iз самою собою, так i з iншими людьми, з якими вона вступає в спiлкування й взаємодiю. Адекватна самооцiнка корелює з позитивним вiдношенням до iнших людей, а також здатнiстю до саморозкриття, установленню глибоких мiжособистiсних контактiв. [13] потреби пiзнати себе як особистiсть. Було встановлено, що в пiдлiтковий перiод формується умiння оцiнювати себе не тiльки через вимоги авторитетних дорослих, а й через власнi вимоги. Основним критерiєм оцiнки себе стають морально-психологiчнi аспекти взаємовiдносин. Змiст i характер уявлення про себе безпосередньо залежать вiд мiри включеностi школяра в рiзнi види дiяльностi та вiд досвiду спiлкування з ровесниками i дорослими. Видiляють такi стадiї розвитку самооцiнки пiдлiтка: стадiя 10 - 11 рокiв (пiдлiтки пiдкреслюють свої недолiки, вони глибоко переживають невмiння оцiнити себе, переважає критичне ставлення до себе); стадiя 12 - 13 рокiв (актуалiзується потреба в самоповазi, загальному позитивному ставленнi до себе як до особистостi); стадiя 14 - 15 рокiв (виникає „оперативна самооцiнка", яка визначає ставлення пiдлiтка до себе в теперiшнiй час, пiдлiток зiставляє свої властивостi з нормами).[7] Фаза iндивiдуалiзацiї в пiдлiтковому вiцi характеризується уточненням i розвитком знань про самого себе - активним формуванням образу "Я". Провiдним центральним психiчним новотвором пiдлiтка стає почуття дорослостi й самосвiдомiсть, потреба усвiдомити себе як особистiсть. У пiдлiтка виникає iнтерес до свого внутрiшнього життя, якостям власної особистостi, потреба в самооцiнцi, зiставленнi себе з iншими людьми. Спочатку в основi самосвiдомостi пiдлiтка як i ранiше лежать судження про нього iнших - дорослих (учителiв i батькiв), колективу, товаришiв. Молодший пiдлiток немов дивиться на себе очима оточуючих. Пiдростаючи, дитина починає бiльш критично ставиться до оцiнок дорослих, для неї стають важливими й оцiнки її однолiткiв, i власнi знання про iдеал; крiм цього, починає позначатися тенденцiя самостiйно аналiзувати й оцiнювати власну особистiсть. [9] Але оскiльки пiдлiток ще не має достатнього вмiння правильно аналiзувати власнi особистiснi прояви, то на цiй основi можливi конфлiкти, породжуванi протирiччям мiж рiвнем домагань пiдлiтка, його думкою про себе i його реальним положенням в колективi, вiдношенням до нього з боку дорослих i товаришiв. Установлено, що в дiтей, негативно сприйнятих однолiтками, складається бiльш низька самооцiнка, i навпаки. Таким чином, тiльки в пiдлiтковому вiцi починає розвиватися справжня самооцiнка - оцiнка людиною самого себе з переважною опорою на критерiї свого внутрiшнього свiту, обумовленi власним "Я". Це не означає, що оцiнка оточуючих тепер не є значимою: вона просто в нормi перестає вiдiгравати домiнуючу роль. [11] Пiдлiток яскраво проявляє себе у мотивацiйно-потребовiй сферi - сферi спiлкування, емоцiйних контактiв. Самооцiнка свого мiсця в соцiумi грає якщо не вирiшальну, то одну з головних ролей у формуваннi особистостi, визначаючи в значнiй мiрi соцiальну адаптацiю й дезадаптацiю особистостi, будучи регулятором поведiнки й дiяльностi. [10] У силу своїх вiкових особливостей пiдлiтки набагато частiше iнших вiкових груп можуть стати дезадаптованими в результатi внутрiшньої або зовнiшньої (iнодi комплексної) дизгармонiзацiї взаємодiї особистостi iз самою собою або оточенням, що проявляється у внутрiшньому дискомфортi, порушеннях взаємин, поведiнцi й дiяльностi. Самi по собi вiковi особливостi не тягнуть дезадаптацiю, але якщо з'являються провокуючi фактори, вона, як правило, виникає й потiм її дуже важко перебороти. [7] Самооцiнка пiдлiтка найчастiше нестабiльна й не диференцiйована. Згiдно з лiтературними даними, на пiдлiтковий вiк доводиться самий суперечливий, конфлiктний етап розвитку самооцiнки. Висновки теоретичного дослiдження Вивчаючи теоретичну основу обраної проблематики можна зробити кiлька висновкiв. По-перше, в основi агресивної поведiнки пiдлiткiв найчастiше знаходяться психологiчнi або соцiально-психологiчнi проблеми, якi супроводжують пубертатний перiод. Серед форм агресiї можна видiлити такi: фiзична агресiя, непряма агресiя, вербальна агресiя, схильнiсть до роздратування, негативiзм. З форм ворожих реакцiй вiдзначаються: образа, пiдозрiлiсть. По-друге, пiдлiтковий перiод - це перiод iнтенсивного формування самооцiнки, бурхливого розвитку самосвiдомостi як здатностi спрямовувати свiдомiсть на власнi психiчнi процеси, включаючи i складний свiт своїх переживань, потреби пiзнати себе як особистiсть. Було встановлено, що в пiдлiтковий перiод формується умiння оцiнювати себе не тiльки через вимоги авторитетних дорослих, а й через власнi вимоги. Тож, на основi даної теоретичної бази ми будемо проводити емпiричнi дослiдження, в результатi яких можна буде зробити висновки щодо взаємозв’язку мiж рiвнем агресiї та рiвнем самооцiнки. агресивнiсть самооцiнка пiдлiток будассi Роздiл 2. Емпiричне дослiдження 2. 1 Результати дослiдження 2. 1. 1 Характеристика вибiрки Для проведення дослiдження було обрано пiдлiткiв старшої вiкової групи. Ними стали 29 учнiв лiцею №4 м. Кременчука. Успiшнiсть класу середня або вище середнього у вчителiв суворих дорiкань на поведiнку дiтей немає. Серед учнiв класу немає пiдлiткiв, у яких була помiчена делiнквентна поведiнка. Дiти належать до сiмей рiзних соцiальних класiв, рiзного походження, матерiального забезпечення. Тобто можна зробити висновки, що всi дiти виховувалися в рiзних умовах, їм прививались рiзнi моральнi та етичнi принципи. Дiти мають рiзнi iнтереси, але є кiлька групувань. Здебiльшого учнi спiлкуються з особами своєї статi. Вiдзначається наявнiсть виражених лiдерiв класу як серед хлопцiв, так i серед дiвчат. Колектив доволi дружний, приймає активну участь у позакласних заходах. Протягом навчання було кiлька серйозних конфлiктних ситуацiй, якi стосувались образливого вiдношення членiв колективу до кiлькох своїх однокласникiв, але на даний момент конфронтацiя не продовжується, так як класний керiвник прийняла мiри щодо погашення ворожостi. До вчителiв учнi вiдносяться з повагою, мають теплi стосунки. Тож загалом, зараз у колективi вiдчуваються дружнi, нормальнi вiдносини як мiж однокласниками, так i мiж класом та їх керiвництвом. 2. 1. 2 Характеристика методiв дослiдження та процедура дослiдження її вимiр. У основi даної методики лежить спосiб ранжирування. В нiй пропонується обрати 20 якостей особистостi i проранжирувати їх вiдносно свого уявлення про iдеальне «Я» i «Я» реальне. Результатом обробки є спiввiдношення «Я» реального i «Я» iдеального, тобто наскiльки людина вiдповiдає своїм уявленням про iдеальну особистiсть. Для оцiнки рiвня агресивностi була використана методика А. Басса – А. Дарки. Вона складається з 75 питань. Пiсля обробки дозволяє оцiнити рiвень рiзних форм агресивної поведiнки: фiзична агресiя, непряма агресiя схильнiсть до роздратування, негативiзм, образа, пiдозрiлiсть, вербальна агресiя, вiдчуття провини, рiвень загальної та мотивацiйної агресивностi. Дана методика дозволяє охопити всi компоненти агресивної поведiнки, а також є зручною в роботi так як є зрозумiлою для дiтей пiдлiткового вiку. Перед процедурою опитування вчителi та школярi були проiнформованi про цiлi та тематику дослiдження. Також учнi отримали iнструкцiю щодо вимог проходження методик. Спершу вони проходили методику дослiдження самооцiнки, тому що вона є бiльш об’ємною та складною. Не дивлячись на iнструкцiю дiти потребували додаткового роз’яснення. Кожному з них було дано особистий бланк для заповнення. Пiсля того, як всi учнi закiнчили проходити методику дослiдження самооцiнки особи С. А. Будассi, їм було запропоновано методику А. Басса – А. Дарки. Як i ранiше, вони отримали iнструкцiю та бланки для вiдповiдей. З другою методикою дiти впорались швидше та легше. Проведення всього опитування зайняло два уроки, тобто пiвтори години. 2. 1. 3 Звiтнi показники i статистичнi данi Для виявлення достовiрних зв’язкiв використовувався метод кореляцiї Спiрмена та для перевiрки отриманих зв’язкiв – метод кореляцiйного коефiцiєнта Пiрсона. Тож, ми отримали наступнi результати: 1. Було виявлено прямий достовiрний зв’язок мiж Почуттям вини та рiвнем самооцiнки (k=0. 422; p=0. 022) 2. Мiж рiвнем фiзичної та вербальної агресiї (k=0,425; p=0,022) 3. Мiж рiвнем фiзичної агресiї та загальною агресивнiстю (k=0,796; p=0) 4. Мiж рiвнем фiзичної агресiї та мотивацiйною агресивнiстю (k=0,696; p=0) 5. Мiж рiвнем непрямої агресiї та образою (k=0,423; p=0. 022) 6. Мiж рiвнем непрямої агресiї та загальною агресивнiстю (k=0,521; p=0. 004) 7. Мiж рiвнем непрямої агресiї та ворожiстю (k=0,417; p=0. 024) 9. Мiж схильнiстю до роздратування та мотивацiйною агресивнiстю (k=0,698; p=0) 13. Зворотнiй зв’язок мiж вербальною агресiєю та почуттям вини (k= - 0,391; p=0. 036) 14. Мiж вербальною агресiєю та загальною агресивнiстю (k=0,735; p=0) 15. Мiж вербальною агресiєю та мотивацiйною агресiєю (k=0,872; p=0) 16. Мiж почуттям вини та ворожiстю (k=0,375; p=0. 045) 17. Мiж загальною агресивнiстю та мотивацiйною (k=0,807; p=0) Для перевiрки та бiльшої вiрогiдностi результатiв було проведено метод кореляцiйного коефiцiєнту Пiрсона. Отриманi результати повнiстю збiглися з отриманими ранiше за допомогою метода Спiрмена, тому можна сказати, що результати дослiдження вiрнi. Кореляцiйний аналiз був проведений на основi оброблених даних проведення методик А. Басса - А. Дарки та опитувальника С. А. Будассi. Зiбранi данi знаходяться в таблицi 1 та таблицi 2. Таблиця 1 Звiтна таблиця по отриманим результатам по методикам i шкалам № П.І. Форми агресiї Загальнi шкали Фiзична агресiя Схильнiсть до роздратування пiдозрiлiсть вербальна агресiя чувство вины Загальна шкала агресивностi Загальна шкала мотивацiйної агресiї Загальна шкала ворожостi 1 Федоренко И. 6 2 5 4 3 3 9 1 17 20 6 2 Медар 8 6 5 3 7 6 9 6 23 22 13 3 Кiнчарук 9 6 3 2 8 6 10 6 25 22 14 4 2 2 2 2 4 7 4 2 8 8 11 5 4 3 3 0 1 2 6 8 13 13 3 6 Притуляк 8 4 5 3 5 6 10 7 22 23 11 7 Крамаренко 8 5 8 3 4 5 9 4 22 25 9 8 Холошин 7 5 3 4 5 6 8 8 20 18 11 9 Лiтун 5 6 6 4 6 6 9 6 20 20 12 10 Попенко 4 5 7 3 7 4 8 8 17 19 11 11 6 7 3 3 7 6 7 9 20 17 16 12 9 7 4 3 7 8 7 8 23 20 15 13 Пантелус 9 4 9 4 4 5 11 4 24 29 9 14 Томашевич 9 6 8 4 4 7 10 9 25 27 11 15 Богослова 9 6 4 3 3 2 12 5 27 25 5 16 Голубенко 7 8 4 5 5 6 9 8 24 20 11 17 Скопецька 5 7 4 2 6 5 3 5 15 12 11 18 3 7 4 2 7 5 7 9 17 14 12 19 Ульянiч 3 6 5 2 4 7 7 8 16 15 11 20 Сепетова 4 3 8 3 3 3 11 4 18 23 6 21 Новiкова 6 5 4 4 2 6 11 5 22 21 8 22 Борисенко 7 8 4 3 5 6 10 6 25 21 11 23 Ступка 7 2 4 4 5 5 7 9 16 18 10 24 Дудко 7 8 6 4 4 6 11 4 26 24 10 25 Кость 5 5 9 0 5 3 12 8 22 26 8 26 Толстая 8 5 6 4 5 5 7 8 20 21 10 27 Адаменко 3 4 7 5 8 7 10 8 17 20 15 28 9 4 7 3 5 6 11 0 24 27 11 29 Коба 4 2 3 1 3 8 4 8 10 11 11 Таблиця 2 Звiтна таблиця по отриманим результатам по методикам i шкалам № П.І. Результат Рiвень самооцiнки 1 -0,52 2 Медар Максим 0,34 Середнiй адекватний 3 Кинчарук Игорь -0,58 Неадекватно занижений 4 Карлик Антон -0,44 5 0,81 Завищений адекватний 6 -0,785 Неадекватно занижений 7 Крамаренко Андрей 0,33 Середнiй адекватний 8 Литун Дима 0,28 Середнiй адекватний 9 Холошин Андрей 0,55 Завищений адекватний 10 Попенко Алексей 0,28 Середнiй адекватний 11 0,22 Середнiй адекватний 12 Коваль Дмитрий 0,38 Середнiй адекватний 13 Пантелус Коля -0,34 Завищений адекватний 14 Томашевич Валера 0,545 Завищений адекватний 15 Богослова Наташа 0,78 Завищений адекватний 16 0,61 Завищений адекватний 17 Скопецкая Маша 0,32 Середнiй адекватний 18 0,44 Завищений адекватний 19 0,72 Завищений адекватний 20 Сепетова Анна 0,57 Завищений адекватний 21 Новикова Яна 0,26 Середнiй адекватний 22 Борисенко Валентина 0,18 Середнiй адекватний 23 Ступка Лиза 0,78 24 0,43 Завищений адекватний 25 0,37 Середнiй адекватний 26 Толстая Евгения 0,61 высокий адекватный 27 0,27 Середнiй адекватний 28 0,05 Середнiй адекватний 29 Коба Людмила 0,49 Середнiй адекватний Головна цiль курсової роботи була поставлена як з’ясування наявностi кореляцiйного зв’язку мiж рiвнем агресiї та рiвнем самооцiнки у пiдлiткiв старшої вiкової групи. Тож, дивлячись на результати аналiзу ми бачимо, що iснує достовiрний прямий зв’язок мiж почуттям вини та рiвнем самооцiнки (k=0. 422; p=0. 022). Іншими словами чим вище самооцiнка – тим бiльш виражене почуття вини. На сам перед треба наголосити, що самооцiнка – це спiвставлення своєї особистостi з iдеалом. Тобто людина, у якої середнiй або високий рiвень самооцiнки вважає, що її особистiснi якостi не дуже розходяться с якостями iдеального «Я». Наявнiсть кореляцiйного зв’язку самооцiнки та почуття вини показує, що така людина вимоглива до себе i навiть невеликi провини сприймає близько до серця. Цi вiдчуття i призводять до почуття вини. І навпаки, людина, в якої низький рiвень самооцiнки, яка вiдноситься до себе дуже критично i визначає свою особистiсть як негативну, погану, далеку вiд iдеалу має можливiсть списати провину на свої недолiки. Таку залежнiсть ми виявили вже у пiдлiтковому вiцi, коли самооцiнка лише формується i ще не остаточно сформувався стиль дiяльностi. Але якщо така тенденцiя буде продовжуватись у майбутньому з такої дитини може вирости дорослий, який не несе повної вiдповiдальностi за свої вчинки. Також вiд ставлення до себе та своїх провин залежить мотивацiйна сфера людини, адже занижений рiвень дорiкань призводить до бажання уникати вiдповiдальностi та прийняття важливих рiшень. Згiдно з отриманих результатiв також можна зробити висновок, що людина, у якої висока самооцiнка, а почуття вини не дає їй спокою, буде пiдвищувати вимоги до себе i постiйно розвиватись. Треба наголосити, що по вiдношенню до пiдлiткiв не можна використовувати манiпулювання на почуттi провини, адже в цьому вiцi психiка дитини є дуже гнучкою та нестабiльною i постiйнi дорiкання можуть призвести до психологiчних травм, якi згодом можуть заважати продуктивнiй дiяльностi людини, її особистiсному росту та прагнення до розвитку та гармонiї. Слiд зауважити, що в результатi аналiзу кореляцiйних зв’язкiв не було знайдено достовiрного взаємозв’язку мiж рiвнем загальної та мотивацiйної агресивностi та рiвнем самооцiнки. Це свiдчить про те, що прояви агресiї можуть проявлятись у пiдлiткiв як з високим, так i з низьким рiвнем самооцiнки. Також можна сказати що девiантна або делiнквентна поведiнка також не залежить вiд оцiнювання реального «Я». На це слiд звернути увагу педагогам та шкiльним психологам. Також це свiдчить про те, що самооцiнка не є фактором прояву агресiї. Також проводився кореляцiйний аналiз форм агресiї. Достовiрний позитивний зв'язок був виявлений фiзичною агресiєю та вербальною (k=0,425; p=0,022) мiж рiвнем фiзичної агресiї та загальною агресивнiстю (k=0,796; p=0), мiж рiвнем фiзичної агресiї та мотивацiйною агресивнiстю (k=0,696; p=0). В цьому випадку слiд проаналiзувати загальний рiвень виховання. Звiсно людина, яка дозволяє собi проявляти негативнi емоцiї за допомогою фiзичної сили не буде стримувати себе в лайцi. І навпаки, найчастiше бiйки починаються з словесних образ. Можна також вiдмiтити, що рiвень фiзичної агресiї в хлопцiв все ж вищий в середньому, нiж у дiвчат, але, нажаль рiвень вербальної агресiї високий у представникiв обох статей. Цiкаво, що з'ясувався кореляцiйний зв'язок мiж непрямою агресiєю та образою (k=0,423; p=0. 022). Тобто в основi проявiв непрямої агресiї - дiй, якi не непрямо спрямованi на iншу особу (плiтки, злiснi жарти), так i нi на кого не спрямованi вибухи лютi (лемент, тупання ногами, биття кулаками по столу, ляскiт дверима й iн.) – лежить образа на когось чи в загалом на життя. Одним iз компонентiв образи є заздрiсть – людина несвiдомо ображається на iнших (красивiших, розумнiших, багатших, тих, кого бiльше кохають, краще сприймають, бiльш популярних). Людина, а в нашому випадку пiдлiток (ще бiльш уразливий, нiж доросла людина) вiдчуваючи i розумiючи рiзницю i не маючи можливостi (або бажання) йти на вiдверту конфронтацiю, єдиною можливiстю нанести шкоду бачить у висловлюваннi агресiї в плiтках, злих жартах, наклепах. Або взагалi в спрямованих на стороннi предмети вибухах агресiї. Також був виявлений зв'язок мiж схильнiстю до роздратування та вербальною агресiєю (k=0,567; p=0. 001). Ця тенденцiя є цiлком закономiрною. Адже найчастiше роздратування супроводжується криком та лайкою. У пiдлiтковому вiцi це найбiльш помiтно, бо дитина ще не навчилась контролювати свої емоцiї i схильна висловлювати їх у такий, деструктивний спосiб. Таку ж закономiрнiсть можна прослiдити в зв'язку мiж схильнiстю до роздратування та загальним рiвнем мотивацiйної агресiї. Пiд час аналiзу ми виявили його як достовiрний та прямий (k=0,698; p=0). Це пояснюється тим, що мотивацiйна агресiя є основою i серцевиною агресивної поведiнки, коли агресивнi прояви – лише iнструмент, за допомогою якого агресивнi намiри взаємодiють з оточуючим середовищем. А роздратування у пiдлiткiв є звичною формою висловлювання невдоволення. Цiкавим є зв'язок, який був нами виявлений. Це кореляцiя мiж образою та почуттям провини (k=0,367; p=0. 05). Якщо розкласти на компоненти образа – це злiсть, змiшана з почуттям того, що людина не отримала бажаного. З цього випливає, що коли пiдлiток не отримує те, чого хоче, вiн несвiдомо може винуватити себе. Мається на увазi, що в нашому розумiннi людина отримує щось тому що заслужила. Тобто, не маючи бажаного i аналiзуючи причини, якi до цього призвели, ми схильнi вважати, що це сталося бо ми не вiдповiдаємо критерiям, за якими це «щось» дають. вiдчуваючи образу, накопичує її в собi i у нього формується стiйке враження, що все навкруги несправедливе до нього i може причинити зло. Звiсно, керуючись такою логiкою кращим захистом буде вороже ставлення до потенцiйної загрози. Ще один зв'язок, виявлений в ходi аналiзування даних стосується кореляцiї мiж пiдозрiлiстю та ворожiстю (k=0,678; p=0). Якщо видiлити один iз компонентiв пiдозрiлостi – страх, можна пояснити виявлений зв'язок. Якщо дитина боїться, то закономiрним захисним механiзмом буде ворожiсть – вiдштовхнути вiд себе джерело небезпеки. Дуже цiкавим є взаємозв'язок мiж вербальною агресiєю та почуттям провини. Вiн є достовiрним i зворотнiм (k= - 0,391; p=0. 036). Тобто чим бiльше людина схильна лаятись та кричати – тим менше почуття провини. Можливо, це пояснюється тим, що для пiдлiтка, який звик до такого прояву агресiї вживання не нормативної лексики та крики є нормою. Звiсно таку форму поведiнки дитина засвоює пiд час спостереження за оточуючими. І якщо в його найближчому соцiумi вербальна агресiя сприймається як щось нормальне i звичне, цiлком зрозумiло що почуттю провини немає де сформуватись, так як вiдсутнi необхiднi для цього умови наприклад, розумiння що така поведiнка не є прийнятною i схвалюваною. агресивнiстю (k=0,735; p=0). Вербальна агресiя, як загальна тенденцiя в пiдлiтковому вiцi, особливо в наш час, звiсно є компонентом загальної i мотивацiйної агресивностi. Також це можна пояснити вiдносно лояльним вiдношенням суспiльства до таких дiй, як вiдносно безпечних. Ще один зв'язок, виявлений нами – кореляцiя мiж почуттям провини та ворожiстю (k=0,375; p=0. 045). Одним з пояснень цього взаємозв’язку може бути такий. Людина, яка вiдчуває провину є досить уразливою. Вiдчуваючи це, людина хоче захистити себе вiд докорiв оточуючих. Найлегшим способом вiдгородитись вiд цього – вороже ставлення до соцiуму. Звiсно, ми отримали сильний та достовiрний зв'язок Мiж загальною агресивнiстю та мотивацiйною (k=0,807; p=0). При вiрогiдностi випадкового зв’язку р=0 повнiстю доводиться те, що загальна агресивнiсть та мотивацiйна є взаємозалежними i нерозривними в своєму iснуваннi, так як iснують як доповнення один одного. Не можна не сказати про те, загальний рiвень агресивностi досить великий у 35% дослiджуваних було виявлено завищений рiвень. Рiвень мотивацiйної агресiї завищений у 31% учнiв, а загальний рiвень ворожостi – у 72% дiтей – тобто бiльшостi. Такi показники є цiлком очiкуваними серед обраної вибiрки, але досить печальними. Тож наше дослiдження доводить, що у пiдлiтковому вiцi є характерними рiзнi прояви агресiї. Порiвняльна характеристика показникiв хлопцiв та дiвчат має такий вигляд: 1. Загальна агресивнiсть – 28% 2. Мотивацiйна агресивнiсть – 28% 3. Ворожiсть – 78% Хлопцi 1. Загальна агресивнiсть – 40% 3. Ворожiсть – 66% Тобто в цiлому хлопцi бiльше схильнi до агресивностi. Ворожiсть, яку багато вчених видiляє як окреме явище бiльш виражене у дiвчат. Щодо рiвня самооцiнки середнi данi такi: Дiвчата 1. Завищений адекватний – 53% 2. Середнiй адекватний – 47% Хлопцi 1. Завищений адекватний – 15% Тобто в середньому дiвчата оцiнюють себе позитивно, а серед хлопцiв-пiдлiткiв досить часто зустрiчається занижений рiвень оцiнки себе. Можливо це пов’язано з бiльш раннiм розвитком дiвчат. Висновки емпiричного дослiдження Провiвши емпiричне дослiдження, що базувалось на вивченому теоретичному матерiалi, провiвши обробку результатiв та їх аналiз за допомогою комп’ютерної програми SPSS. Користуючись для виявлення достовiрних зв’язкiв метод кореляцiї Спiрмена та для перевiрки отриманих зв’якiв – метод кореляцiйного коефiцiєнта Пiрсона, ми дiйшли висновкiв, що такий компонент особистостi пiдлiтка як самооцiнка не знаходиться в кореляцiйному зв’язку з загальним рiвнем агресивностi, мотивацiйною агресивнiстю та ворожiстю. Але iснує достовiрний прямий кореляцiйний зв'язок мiж самооцiнкою та почуттям провини (k=0. 422; p=0. 022). Також з'ясувалось, що рiвень самооцiнки не є фактором спричинення проявiв агресiї. Провiвши такий аналiз серед форм агресивної поведiнки ми дiйшли висновку що такi зв’язки є закономiрними та надiйними. А саме такi зв’язки: 1. Мiж рiвнем фiзичної та вербальної агресiї (k=0,425; p=0,022) 3. Мiж рiвнем фiзичної агресiї та мотивацiйною агресивнiстю (k=0,696; p=0) 4. Мiж рiвнем непрямої агресiї та образою (k=0,423; p=0. 022) 6. Мiж рiвнем непрямої агресiї та ворожiстю (k=0,417; p=0. 024) 8. Мiж схильнiстю до роздратування та мотивацiйною агресивнiстю (k=0,698; p=0) 9. Мiж образою та почуттям вини (k=0,367; p=0. 05) 10. Мiж образою та ворожiстю (k=0,824; p=0) 11. Мiж пiдозрiлiстю та ворожiстю (k=0,678; p=0) 12. Зворотнiй зв’язок мiж вербальною агресiєю та почуттям вини (k= - 0,391; p=0. 036) 14. Мiж вербальною агресiєю та мотивацiйною агресiєю (k=0,872; p=0) 15. Мiж почуттям вини та ворожiстю (k=0,375; p=0. 045) 16. Мiж загальною агресивнiстю та мотивацiйною (k=0,807; p=0) Загальнi висновки Провiвши комплексне дослiдження обраної проблематики та згiдно з поставленими задачами ми дiйшли до наступних висновкiв: 1. Агресiя – це комплексне поняття, яке включає в себе акти ворожостi, атаки, руйнування, тобто дiї, якi шкодять iншiй особi або об'єкту. Людська агресивнiсть є поведiнкова реакцiя, що характеризується проявом сили в спробi завдати шкоди або збиток особистостi або суспiльству. (Delgado H.) 2. В основi агресивної поведiнки пiдлiткiв найчастiше знаходяться психологiчнi або соцiально-психологiчнi проблеми, якi супроводжують пубертатний перiод. Серед форм агресiї можна видiлити такi: фiзична агресiя, непряма агресiя, вербальна агресiя, схильнiсть до роздратування, негативiзм. З форм ворожих реакцiй вiдзначаються: образа, пiдозрiлiсть. 3. Самооцiнка є складним особистiсним утворенням i вiдноситься до фундаментальних властивостей особистостi. У нiй вiдбивається те, що людина дiзнається про себе вiд iнших, i її власна активнiсть, спрямована на усвiдомлення своїх дiй i особистiсних якостей. 4. Пiдлiтковий перiод - це перiод iнтенсивного формування самооцiнки, бурхливого розвитку самосвiдомостi як здатностi спрямовувати свiдомiсть на власнi психiчнi процеси, включаючи i складний свiт своїх переживань, потреби пiзнати себе як особистiсть. Було встановлено, що в пiдлiтковий перiод формується умiння оцiнювати себе не тiльки через вимоги авторитетних дорослих, а й через власнi вимоги. Самооцiнка свого мiсця в соцiумi у пiдлiтковому вiцi грає якщо не вирiшальну, то одну з головних ролей у формуваннi особистостi, визначаючи в значнiй мiрi соцiальну адаптацiю й дезадаптацiю особистостi, будучи регулятором поведiнки й дiяльностi. достовiрних зв’язкiв метод кореляцiї Спiрмена та для перевiрки отриманих зв’язкiв – метод кореляцiйного коефiцiєнта Пiрсона, ми дiйшли висновкiв, що такий компонент особистостi пiдлiтка як самооцiнка не знаходиться в кореляцiйному зв’язку з загальним рiвнем агресивностi, мотивацiйною агресивнiстю та ворожiстю. Але iснує достовiрний прямий кореляцiйний зв'язок мiж самооцiнкою та почуттям провини. 6. Провiвши такий аналiз серед форм агресивної поведiнки ми дiйшли висновку що взаємозв’язки є закономiрними та надiйними. А саме такi зв’язки: Мiж рiвнем фiзичної та: вербальної агресiї, загальною агресивнiстю та мотивацiйною агресивнiстю. Мiж рiвнем непрямої агресiї та: образою, загальною агресивнiстю та ворожiстю. Мiж схильнiстю до роздратування та: вербальною агресiєю й мотивацiйною агресивнiстю. Мiж образою та: почуттям вини й ворожiстю. Мiж пiдозрiлiстю та ворожiстю. Зворотнiй зв’язок мiж вербальною агресiєю та: почуттям вини. Загальною агресивнiстю й мотивацiйною агресiєю. Мiж почуттям вини та ворожiстю. Мiж загальною агресивнiстю та мотивацiйною. Список використаної лiтератури: 1. Ананьєв Б. Г. Про людину, як об'єктi й суб'єктi виховання. Обранi психологiчнi працi в 2-х томах Москва, 1980 2. Андрiєнко В. К. Гербеев Ю. В. Невський И. А. Система перевиховання пiдлiткiв в умовах спецiальної школи, Москва, 1990 1993 4. Горьковая И. А Медико-психологiчне дослiдження формування характеру делiнквентних пiдлiткiв, автореферат дисертацiї кандидата психологiчних наук, Санкт-Петербург, 1992 5. Іванова Л. Ю.«Агресивнiсть, жорстокiсть i вiдносини старшокласникiв до їх проявiв. сб. Проблеми особистостi, профiлактика вiдхилень у її розвитку. Москва & Архангельськ, 1993 6. Семенюк Л. М. Психологiчнi особливостi агресивної поведiнки пiдлiткiв i умови його корекцiї . Москва, 1996 7. Соколова Е. Т. Самопiзнанняi самооцiнка при аномалiях особистостi. – Москва,2002 8. Агафонов А. Ю. Дослiдження Я-концепцiїучнiв пiдлiткового вiкуяк спосiбякiсного оцiнювання освiтнiх систем.//Автореф. дис. канд. психологiч. наук. Казань - 2000 9. Бернс Р. Розвиток Я - концепцiїi виховання. - М., 1986 12. Липкiна А.І. Самооцiнка школяра. - М.: Знание, 1976. 13. Фельдштейн Д.І. Психологiя сучасного пiдлiтка М.: Педагогiка, 1988. Додатки БЛАНК ОТВЕТОВ ПОМЕТОДИКЕ А. БАССА И А. ДАРКИ ВОЗРАСТ КЛАСС ДАТА Инструкция Вам предлагаются утверждения. Если Вы согласны с утверждением, то дайте ответ «Да», в противном случае – ответ «Нет». Свой ответ зафиксируйте в протоколе исследования, поставив крестик в клеточку, соответствующую номеру суждения. Ответы необходимо дать на все вопросы. Успешность исследования во многом зависит от того, насколько внимательно выполняется задание. Ни в коем случае не следует стремиться своими ответами, произвести на кого-то лучшее впечатление, так как ни один ответ не оценивается как хороший или плохой. Не следует долго размышлять над каждым вопросом. Постарайтесь как можно быстрее решить, какой из двух ответов кажется Вам ближе. Протокол исследования № ответ № ответ № ответ № ответ № ответ да нет да нет да нет Да нет да нет 1 16 31 46 61 2 17 32 47 62 3 18 33 48 63 4 19 34 49 64 5 20 35 50 65 6 21 36 51 66 7 22 37 52 67 8 23 38 53 68 9 24 39 54 69 10 25 40 55 70 11 26 41 56 71 12 27 42 57 72 13 28 43 58 73 14 29 44 59 74 15 30 45 60 75 Текст методики 1. Временами я не могу справиться с желанием причинить вред другим. 2. Иногда я сплетничаю о людях, которых не люблю. 3. Я легко раздражаюсь, но быстро успокаиваюсь. 4. Если меня не попросят по-хорошему, я не выполню просьбы. 5. Я не всегда получаю то, что мне положено. 6. Я знаю, что люди говорят обо мне за моей спиной. 7. Если я не одобряю поведение моих друзей, то им даю это почувствовать. 8. Когда мне случалось обмануть кого-либо, я испытывал мучительные угрызения совести. 9. Мне кажется, я не способен ударить человека. 10. Я никогда не раздражаюсь настолько, чтобы кидаться предметами. 11. Я всегда снисходителен к чужим недостаткам. 12. Если мне не нравиться установленное правило, мне хочется нарушить его. 13. Другие умеют почти всегда пользоваться благоприятными обстоятельствами. 14. Я держусь настороженно с людьми, которые относятся ко мне несколько более дружественно, чем я ожидал. 17. Если кто-нибудь ударит меня, я не отвечу ему тем же. 18. Когда я раздражаюсь, я хлопаю дверьми. 19. Я гораздо более раздражителен, чем кажется. 21. Меня немного огорчает моя судьба. 22. Я думаю, что многие люди не любят меня. 23. Я не могу удержаться от спора, если люди не согласны со мной. 25. Тот, кто оскорбляет меня и мою семью, напрашиваются на драку. 26. Я не способен на грубые шутки. 27. Меня охватывает ярость, когда надо мной насмехаются. 28. Когда люди строят из себя начальников, я делаю всё, чтобы они не зазнавались. 29. Почти каждую неделю я вижу кого-нибудь, кто мне не нравится. 30. Довольно многие завидуют мне. 31. Я требую, чтобы люди уважали меня. 32. Меня угнетает то, что я мало делаю для своих родителей. 33. Люди, которые постоянно изводят меня, стоят того, чтобы их щёлкнули по носу. 34. Я никогда не бываю мрачным от злости. 36. Если кто-то пытается вывести меня из себя, я не обращаю внимания. 39. Даже если я злюсь, я не прибегаю к «сильным» выражениям. 40. Мне хочется, чтобы мои грехи были прощены. 41. Я редко сдаю сдачи, даже если кто-нибудь ударит меня. 43. Иногда люди раздражают меня своим присутствием. 44. Нет людей, которых я бы по-настоящему ненавидел. 46. Если кто-нибудь раздражает меня, я готов сказать всё, что о нём думаю. 47. Я делаю много такого, о чём впоследствии сожалею. 48. Если я разозлюсь, я могу ударить кого-нибудь. 49. С детства я никогда не проявлял вспышек гнева. 50. Я часто чувствую себя как пороховая бочка, готовая взорваться. 51. Если бы люди знали, что я чувствую, меня бы считали человеком, с которым нелегко ладить. 52. Я всегда думаю о том, какие тайные причины заставляют людей думать что-нибудь приятное обо мне. 54. Неудачи огорчают меня. 57. Иногда я чувствую, что первым готов начать драку. 58. Иногда я чувствую, что жизнь поступает со мной несправедливо. 59. Раньше я думал, что большинство людей говорит правду, но теперь я в этом не верю. 61. Когда я поступаю неправильно, меня мучит совесть. 62. Если для защиты своих прав мне нужно применить физическую силу, я применяю её. 63. Иногда я выражаю свой гнев тем, что стучу кулаком по столу. 64. Я бываю резок по отношению к людям, которые мне нравятся. 65. У меня нет врагов, которые хотели бы мне навредить. 67. Я часто думаю, что жил неправильно. 68. Я знаю людей, которые способны довести меня до драки. 69. Я не огорчаюсь из-за мелочей. 70. Мне редко приходило в голову, что люди пытаются разозлить или оскорбить меня. 71. Я часто только угрожаю людям, хотя и не собираюсь приводить угрозы в исполнение. 73. В споре я часто повышаю голос. 74. Я стараюсь обычно скрывать своё плохое отношение к людям. 75. Я лучше соглашусь с кем-либо, чем стану спорить. БЛАНК ОТВЕТОВ ПО МЕТОДИКЕ С. А. БУДАССИ. Ф. И. О. ВОЗРАСТ КЛАСС ДАТА : Естественно, что в этом ряду могут найти место и негативные качества. 1. Аккуратность 17. Легковерие 18. Медлительность 34. Радушие 3. Вдумчивость 19. Мечтательность 35. Развязность 4. Восприимчивость 20. Мнительность 5. Вспыльчивость 37. Самокритичность 22. Надежность 7. Грубость 23. Настойчивость 39. Справедливость 8. Гуманность 24. Нежность 40. Сострадание 9. Доброта 25. Нерешительность 26. Несдержанность 42. Практичность 27. Обаяние 12. Завистливость 44. Трусость 13. Застенчивость 29. Осторожность 30. Отзывчивость 46. Увлеченность 15. Искренность 31. Подозрительность 47. Черствость 16. Капризность 32. Принципиальность Из двадцати отобранных свойств личности Вам необходимо построитьэталонный ряд d1 в протоколе исследования, где на первых позициях располагаются наиболее важные, с Вашей точки зрения, положительные свойства личности, а последними наименее желательные, отрицательные (20-й ранг — наиболее привлекательное качество, 19-й — менее и т. д. вплоть до 1-го ранга). Следите, чтобы ни одна оценка-ранг не повторялась дважды. Протокол исследования Номер ранга эталона d1 Свойства личности n 2 Разность рангов d Квадрат разности рангов d2 n = 20 Уd2 2 чем первое, и т. д.). Результат занесите в протокол исследования.