Cистема роботи шкiльного психолога з профiлактики та подолання проблем статево-рольової поведiнки старшокласникiв
Змiст
1. Загальна характеристика старшого шкiльного вiку.
2. Проблема статево-рольової поведiнки особистостi та її вивчення у сучаснiй психолого-педагогiчнiй лiтературi.
2. 1 Пубертат та особливостi того, як вiн вiдбувається.
2. 2 Комунiкативнi риси та стиль спiлкування юнакiв та дiвчат, специфiчнi вiдмiни у мiжособистих стосунках.
3. 1 Загальнi питання органiзацiї дослiдження.
3. 2. 1 Вивчення статево-рольових якостей. (ACL-шкала A. B. Heilbrun.)
3. 2. 3 Вивчення мотивацiї афiлiацiї (А. Меграбян).
3. 2. 4 Вивчення рiвня суб’єктивного контролю (Дж. Роттера).
3. 2. 5 Вивчення соцiального статусу-соцiометрiя.(Показники : iндексу експансивностi та соцiометричний iндекс.)
3. 3 Програма циклу занять групи старшокласникiв якi мають проблеми статево-рольової поведiнки.
3. 4 Результати дослiдження та їх аналiз.
Висновки.
Лiтература.
Додатки.
Вступ
Тема нашої дипломної роботи-“Система роботи шкiльного психолога з профiлактики та подолання проблем статево-рольової поведiнки старшокласникiв. ”.
творення виявляються стержневими та простромлюють собою усю структуру особистостi саме з ними пов’язано виникнення багатьох психосоматичних вiдхилень у поведiнки. Саме вони впливають на формування “Я”- концепцiї та на мiру адекватностi самооцiнки людини. А саме цi особистiснi особливостi багато у чому є найважливiшими для старшого шкiльного вiку i, саме у старшому шкiльному вiцi ми можемо допомогти їх адекватному формуванню.
Цю тему дослiджували Кон И. С., Исаев, Кочарян А. С., Каган, Козлов Н. И., С. В., Ковалев, Ю. Е. Альошина, И. В. Гребенников, Ф. Райс, Е. Г. Ейдемiллерта В. Юстiцкiс.
маскулинностi-фемiнiнностi та психосоматичних розладiв; можливостi та методи психологiчної корекцiї статева-рольової поведiнки.
Саме цим обумовлений вибiр об’єкту та предмету самого дослiдження.
Об’єкт дослiдження : статева-рольова поведiнка.
Предмет дослiдження: можливостi психологiчної корекцiї статево-рольової поведiнки старшокласникiв.
Гiпотеза дослiдження: Якщо роботу з формування адекватної статево-рольової поведiнки старшокласникiв будувати з урахуванням їхнiх особистiсних особливостей, то ця робота буде не тiльки бiльш ефективною, але й буде допомагати складанню бiльш сприятливого психологiчного клiмату учнiвського колективу.
Задачi дослiдження:
1. Вивчити психологiчнi особливостi старшого шкiльного вiку.
2. Вивчити сучасний стан аналiзу проблеми формування статево-рольових особливостей та статево-рольової поведiнки старшокласникiв в сучаснiй психолого-педагогiчнiй лiтературi.
3. Провести психодiагностичне тестування особистiсних особливостей та стилiв поведiнки учнiв старшого шкiльного вiку.
4. Розробити програму та провести цикл тренiнгових занять з формування адекватної статево-рольової поведiнки та профiлактики проблем мiжособистiсного та самосприйнятя з учнями 10 класу НВК №116.
6. Розробити рекомендацiї системи роботи шкiльного психолога з формування адекватної статево-рольової поведiнки та стереотипiв школярiв.
Для перевiрки гiпотези та вирiшення поставлених задач були використанi такi методи та методики дослiдження: метод спостереження, метод iнтерв’ю, методика вивчення симптомо-комплекса маскулiнностi- фемiнiнностi (ACL-шкала статево-рольових якостей A. B. Heilbrun ), методика вивчення структури самосвiдомостi.(Столiна), методика вивчення Локусу контролю.(УСК - Дж. Роттера ),вивчення соцiального статусу-соцiометрiя (iндекс експансiвностi та соцiометричний iндекс), вивчення мотивацiї афiлiацiї (А. Меграбян), методи математичної статистики.
Наукова новизна та практична цiннiсть роботи визначаються вибором предмету дослiдження, наведенням рекомендацiй щодо системи роботи з формування адекватної статево-рольової поведiнки учнiв та можливостями використання отриманих результатiв у практичнiй дiяльностi психолога закладу освiти.
Експеримент та апробацiя результатiв дослiдження були проведенi на базi НВК №116 Дзержинського району м. Харкова
Структура роботи: робота складається з вступу, двох теорiтичних та експериментальної глав, висновкiв, списку використанної лiтератури, 31примiрникiв, додаткiв.
1. Загальна характеристика старшого шкiльного вiку
У пiдлiткiв складаються двi, несхожi одна на одну, системи взаємовiдносин:Одна iз дорослими, друга - iз однолiтками. Взаємини iз ровесниками будуються як рiвно партнерськi, у той самий час, як iз дорослими: батьками, вчителями, залишаються не рiвноправними. Оскiльки спiлкування iз товаришами починає приносити пiдлiтку бiльше користi, нiж iншi, у задоволеннi його актуальних iнтересiв та потреб, вiн починає проводити бiльше часу iз ровесниками. В старшому пiдлiтковому вiцi у дiтей зустрiчаються три типа взаємин, якi вiдрiзняються що за мiрою близькостi, за змiстом та за функцiями, якi вони виконують у життi. Зовнiшнi, епiзодичнi, дiловi контакти служать задоволенню сьогоденних iнтересiв та потреб, незаторкуючи глибоко особистiсть; спiлкування на рiвнi товариства допомагає взаємообмiну знаннями, вмiннями та навичками; установлюючи дружнi стосунки, пiдлiтки вирiшують вже питання особистого характеру. Рання юнiсть - це час коли настає перехiд до дорослостi, першi риси якої, з’являються у пiдлiткiв.
Разом iз тим у судженнях, мiркуваннях, що до свого майбутнього, ще наявнi риси властивi для несформованої особистостi школи, вiдповiдно у цьому перiодi, вiдбувається становлення морального рiвня самосвiдомостi.
Для дiтей що, досягли юнацького вiку, завдяки випереджуючому розвитку їх iнтелекту, стають вiдкритими на обговорювання i розумiння багато якi питання. Юнакiв та дiвчат цi питання хвилюють не остiльки як теорiя, оскiльки тому що цi питання пов’язанi з їх власним моральним самовизначенням, пов’язаним з початком пори кохання та встановлення iнтимних взаємин iз представниками протилежної статi.
Серед тих моральних проблем, якi протягом тисячолiть хвилювали людей знаходяться проблеми добра i лиха, справедливостi та беззаконня, порядностi та безпринципностi. Пiдлiтки дорослiшають, а це зазначає, що вони виробляють власнi критерiї оцiнки особистiстю себе самої i оточуючих її людей та спрямування власного розвитку.
Бурхливi соцiальнi змiни, якi вiдбувалися за останнi кiлько десяткiв рокiв у свiтi та у нашої країнi та перетворювання, що вiдбуваються до сьогодення, власною логiкою вимушують молодь робити вибiр самостiйно, особисто орiєнтуючись у всьому та займати цiлком незалежнi позицiї.
Сучаснi юнаки та дiвчата у свої психологiї значно вiдрiзняються вiд молодi, що жила декiлькох десяткiв рокiв тому.
суджень, не виключая iз кола питань таких проблем: соцiально-полiтичнi, економiчнi, релiгiйнi, якi ранiш не розглядали як юнацькi. Наява у пiдлiтка, вже бiльш властивих для дорослих, iнтересiв спонукає його до iнiцiативної перебудови взаємовiдносин iз оточуючими його людьми. Вiн сам починає висувати пiдвищенi вимоги до себе та до дорослих i протестує проти ставлення до нього як до маленького. Пiдлiток потребує розширювання його прав вiдповiдно його обов’язкам, якi пiдкреслюють дорослi. Як реакцiя на непорозумiння з боку дорослих людей,у пiдлiтка часто виникать рiзнi типи протесту, непiдкорення, неслухняностi, якi у крайньої формi проявляються у вiдкритому виявi непокори, негативiзму. Важлива умова попередження i подолання конфлiктiв,коли вони вже виникли,- це перехiд дорослого на новий стиль спiлкування iз пiдлiтком, змiна ставлення до нього, як до дорослого,на противагу ставленню як до дитини. Що, окрiм iншого, означає передачу вiдповiдальностi у цiлокупної мiрi за власнi вчинки та надання можливостi вiльно дiяти.
Полiпшенню мiж особистих взаємин сприяє спроба встановити довiрливi, дружнi та взаємоповажливi вiдносини мiж пiдлiтком та дорослими i ровесниками. Виникають ще до пiдлiткового вiку i продовжуються у ранньому юнацтвi окремi,вiдносно незалежнi, взаємини дiтей та дорослих,дiтей iз однолiтками. Вiдносини iз ровесниками, у свою чергу, розподiляються на дружнi та приятельки, взаємини iз дорослими на особистi та дiловi. Система взаємин у ранньої юностi стає сложнiйшою, нiж вона була у пiдлiтковому вiцi. У цiєї системi взаємин старшокласники починають грати багато ролей соцiального плану.
Мiжособисте спiлкування в юностi забирає ще бiльше часу, гiж у пiдлiтковому вiцi, причому бiльша частина часу, витрачається на спiлкування iз однолiтками. Визнанням та повагою у юнакiв та дiвчат користуються такi ровесники. Якi доводяться їм близькими друзями, з iншими пiдтримуються тiльки приятельськi стосунки. Особливою повагою користуються такi юнаки та дiвчата, якi самi уважно, ТА ПО ДОБРОМУ СТАВЛЯТЬСЯ ДО ЛЮДЕЙ. Рiзноманiтнi стосунки до яких включаються молодi чоловiки та жiнки, втрачають свiй безпосереднiй характер та перетворяться у такi, якi бiльш подiбнi до стосункiв мi дорослими.
Такi особистi рис як чуйнiсть, стриманiсть, доброзичливiсть, поступливiсть добре почуття гумору сприяють тосу щоб бути прийнятим у середовище ровесникiв. Цi юнаки та дiвчата звичайно упевненi у собi,завжди бiльш природно тримаються, енергiйнi, активнi, належить до числа лiдерiв, допомагають своїм друзям у рiзноманiтних справах. Соцiально-психологiчно iзольованими,виявляються, напроти - скутi, невпевненi у собi, знервованi, невпевненi у собi, замкненi; такi однолiтки викликають негативне ставлення до себе. Ее користуються повагою i така, якi власну увагу та iнтереси спрямовують виключно на себе, якi нетактовнi, брутальнi та байдужi до оточуючих їх людей
Найважливiшим особистим надбанням юнацького вiку є оволодiння моральними нормами. З’являється потреба у близькому другi, виникають особливi вимоги до дружнiх взаємин: взаємна щирiсть, порозумiннi, чуйнiсть, вмiння тримати у таємницi iнформацiю щодо особистого життя друзiв. Єдинство цiннiсних орiєнтирiв, “спорiдненнiсть душ” стає все бiльш значущою особливiстю,визначаючою взаємини пiдлiткiв.
Інфантiсть не властива для сучасної молодi, iй не властивi нi дитяча наявнiсть,нi пiдлiтковий негативiзм, iй навпаки властивий бiльш тверезий погляд на життя, набагато бiльша незалежнiсть та самостiйнiсть на вiдмiну вiд юнакiв та дiвчат живших десять- тридцать рокiв тому.
Справедливiсть молодiжжю сучасною сприймається не так, як вона сприймається дiтьми : “справедливiсть- це коли усiм однаково”. Юнаки та дiвчата сьогоденнiстi сприймають принцип справедливiстi ближче до такої трактовки: “Вiд кожного по здiбностям,кожному-по його працi та його реальному вкладу у спiльний добробут. ”Набагато глибше сприймається та розумiється принцип порядностi Для молодi вiн, з одного боку овiян романтикою,а з iншого обгрунтован цiлком на реальних позицiях, коли засновуючись на ньому оцiнюються дiї та вчинки людей: батькiв, вчителiв,товарищей та друзiв. Особливо цiлокупно цей принцип виявляє себе у ставленнi старшокласникiв до батькiв та вчителiв. На вiдмiну вiд молодших пiдлiткiв, старшокласники бiльш об’єктивнi i поважливi у ставленнi до дорослих.
та рисами характеру являє iз себе чотверте найважливiшеновоутворення дитинства, iз числа особистих.
Поряд iз запитаннями моралi, свiтогляд людини включає до себе:социально-полiтичнi, екологiчнi, науковi,культурнi, релегiйнi та iншi стiйкi погляди. Особливiсть юнацького життя у тому, що саме на нього випадає активний процес установлення свiтогляду. До закiнчення школи ми маємо справу iз людиною, свiтогляд якої бiльш-менш визначився iз поглядами хоча б i не повнiстю та остаточно, але бiльшою мiрою сформованими та стiйкими.
Свiтогляд сучасної молодi формується пiд впливом багатьох рiзноманiтних, на рiзний лад аргументованих, маючих сильнi та слабаки сторони погляди, серед яких немає нi абсолютно iстинних,нi цiлковито невiрних. Такi умови социально-полiтичного оточення мають як позитивнi, так i негативнi аспекти впливу на структуру “Я-образу”.
Позитивний вплив полягає у тому, що вiдсутнiсть єдиного та однозначного орiєнтира спонукає юнакiв та дiвчат до самостiйностi думок, суджень та прийняття власних рiшень, сприяє вмiнню вiдокремлювати власнi цiлi вiд нав’язаних оточенням. Таке становище допомагає прискореному розвитку та перетворенню юнакiв та дiвчат у зрiлих особистостей, що мають власнi погляди та сдiбгi їх вiдстоювати i аргументувати. Але, з iншого боку, подiбна ситуацiя (соцiально-полiтичнi обставини) у суспiльствi веде до прискореного подiлення людей на групи, якi вiдрiзняються, притому суттєво, одна вiд одної на рiвень соцiальної та моральної зрiлостi, на свiтогляд; веде до отставання одних та прискореного розвитку iнших.
Пiд впливом бурхливого розвитку риночних вiдносин поняття “економiчний свiтогляд” на рiвних засадах iз iншими увiйшло до налего життя. Але,оскiльки, штучно створене, ранiше госодствуючею, iдеологiєю протиставлення економiчного та культурного життя сохраняється у свiдомостi до сьогодення (чому сприяють нецивiлiзованi способи ведення ринку), остiльки деякi юнаки та дiвчата, що мають схильнiсть до занять рiзноманiтними видами мистецтва мають, нажаль негативнi установки, що до економiчних наук, до як до нiбито не заслуговуючи на увагу. Навпаки, економiчнi знання iнодi одержують малоосвiченi люди, якi до всього мають прагматичний пiдхiд, чого, зростає несхожiсть помiж рiзними верствами молодi.
У ходi дослiджень, проведених Т. В. Снегiрьовой, були виявленнi такi шiсть типiв цiнностно-часової структури “Я-концепцiї”, що являють собою iндивiдуальну своєрiднiсть самовизгаченя особистостi у ранньому вiцi та, що вiдбувають у собi спiввiдношення минулого, теперiшнього та майбутнього “Я”:
1. Усi три “Я” приємственно пов’язанi одне з одним та у рiвної мiрi вiдповiдають iдеальному “Я”. Це суб’єктивна гармонiчна уява людини про себе.
2. Наявне “Я” у бiльшої мiрi прагне до майбутнього, нiж до минулого “Я”. Минуле уявляється зовсiм чужим та ставлення до нього завжди критичне. Наявне “Я” виступає як нова,бiльш досконала ступень у самовизначеннi особистостi
3. Майбутнє “Я” вiдiрвано вiд теперiшнього. Усi три пори iснування “Я” сприймаються як абсолютно розмежованi та рiзнi. До iдеального “Я” вiдповiдає тiльки “Я” майбутнє.
4. Ідеальне “Я” не включено нi до сучасного, нi до минулого -, нi до майбутнього “Я”, воно iзольовано вiд них та не приймає участi у розвитку особистостi.
5. Минуле та наявне “Я” приємственно пов’язати одне з одним. Інший полюс,вiдмiнний вiд них, створюють майбутнє та iдеальне “Я”, також пов’язанi одне з одним. Людинi, що має таку структуру “Я” властива низька самооцiнка та вiдсутнiсть звички шукати засоби зблизити минуле та теперишнє “Я” iз iдеальним та майбутнiм “Я”.
Виявляється, що у ранньому юнацькому вiцi найбiльш розповсюдженими буває другий iз перелiчених варiантiв. Певна “Я”-концепцiя найбiльш вiдповiдає юнацькаї вiкової нормi: наявне “Я” бiльш прагне до майбутнього, нiж до минулого. Критичнiсть до минулого дитинства тут супроводжується стримано-високою самооцiнкою та спрямованiстю життєвих перспектив на майбутнє.
На другому мiсцi по частотi зустрiчаємих стоїть перший варiант:
Усi три “Я” сприймаються гармонiчно та рiвно вiдповiдають iдеальному “Я”. На третьєм мiсцi у цьому вiцi стоїть, вiдповiдно, трерiй варiант.
Іншi сполучення “Я”-образiв являють для юнацького вiку скорiш виняток i можуть бути розглянутi як вiковi психологiчнi аномалiї.
Дослiдження Снєгiрьової вказують на наявнiсть тенденцiї, характерної для ранньої юностi: сполучення критичного ставлення до себе у минулому та спрямованiсть на майбутнє. Разом iз цим має пiдтвердження висновок , зроблений на початку, при порiвняннi вiкових перiодiв - пiдлiткового та юнацького - про часткову гармонiзацiю стану особистостi у ранньому юнацькому вiцi на порiвняння iз пiдлiтковим вiком. Значно полiпшуються вiд пiдлiткового до юнацького вiку багато якi iншi особистi якостi. Усе ж таки остаточного формування особистостi у цей перiод не вiдбувається Потрясiння цього вiку нi менш складнi, нiж пiдлiтковi кризи, проте вони iншi за своєю якiстю та пов’язанi iз труднощами самовизначення: “яким менi бути?”
У юнацькому вiкi бiльш, нiж у iншi перiоди життя, зустрiчаються акцентуйованi типи характеру, спостерiгаються швидкi несподiванi та частi переходи вiд одного до iншого настрою, вiд радостi до смутку, вiд веселощiв до нудьги, вiд ейфорiї до зневiр’я. Юнаки та дiвчата схильнi до емоцiйностi, iмпульсивних дiй,образливi, схильнi до категоричностi у поглядах на життя, до недостатньо продуманих вчинкiв.
Інтелектуальна зрiлiсть, включаючи, нравствiнну та свiтоглядну, здiбнiсть старших школярiв ставити та вирiшувати життєвi задачи. Цю здiбнiсть багато хто з них пiдтвердив на практицi.
Значнi також особистi вiдмiни старшокласникiв, причому на сьогоднiшнiй день, спостерiгається тенденцiя до зростання цих вiдмiн, оскiльки вона пов’язана iз диференцiацiєю учбових програм, учбових закладiв, вiдносно бiльшим вибором щодо учбових предметiв. Необхiдно вiдзначити, що iндивiдуальнi особливостi обумовленi соцiальним оточенням та рiзними заходами виховання у сiм’ї та в учбових закладах, а вiдповiдно сам старшокласник та його вихователi встановлюють рiзнi еталони, у порiвняннi iз якими, розглядають та оцiнюють досягнення у рiзноманiтних колах дiяльностi та розвитку особистих якостей. Старшi школярi, незалежно вiд iх особистих здiбностей, як правило, вже знають, розумiють та додержуються означених їх оточенням, норм моралi.
Їх моральна свiдомiсть досягає достатньо високого рiвня зрiлостi, диференцiацiї та стабiльностi при виражених iндивiдуальних вiдмiнах у змiстi цiх норм моралi, яких вони дотримуються. Цi норми мають сложну iндивiдуальну структуру та спiввiдносяться до усiх основних видiв спiлкування та дiяльностi.
Бiльшiсть старшокласникiв самовизначаються, щодо вибiру фаху до закiнчення школи. В них складається професiональна перевага, яка всеж не завжди визначає кiнцевий вибiр професiї. Індивiдуальнi вiдмiни тут когут бути дуже значнi. Так деякi дiти вже на при кiнцi пiдлiткового вiку знають ким вони стануть, тодi як iншi не роблять цього остаточного вилiну навiдь тодi як фактична=о вже придбали професiональну освiту та робоче мiсце.
У ранньому юнацькому вiцi завершується формування соцiальних настанов, до того ж воно (формування) торкається жо усiх компонентiв настанов: когнiтивного, емоцiйного,поведiнного. Хоч, перiод ранньої юностi характеризується великими протирiччями, внутрiшньою суперечнiстю та змiннiстю багатьох соцiальних установлень.
У юнакiв та дiвчат можна виявити такi акцентуацiї характеру, якi не можнi зустрiти нi в якому iншому вiцi, до того мiж окремими рисами характеру та їх про явленнями може бути багато супереченнь, що вирiвнюються на при кiнцi перiоду кризи ранньої юностi. У цьому вiкi школярам властива пiдвищена увага до внутрiшнього свiту людини, вiдзначається вiкова iнтровертiрованiсть. Юнаки та дiвчата вiдчувають, що їх особисто турбують такi теми як: вiдчужування, вiдокремленiсть, власна потреба у iнших людях та бажання бути потрiбним iншим, терпимiсть та категоричнiсть та iншi моменти мiж особистих взаємин.
“также як фiзичний голод до смертi, моральна самотнiсть також незтерпна, як фiзична; бiльше того, фiзична самотнiсть стає незносною тiлькi коли вона супроводжується i самотнiстю морального. На щастя це почуття нi є у юнацькому вiцi стабiльним. Якщо установленi довiра та повага у мiжособистих стосунках з оточуючими людьми воно швидко зникає.
Раннiй юнацький вiк- це пора першої любовi, виникнення iнтимних емоцiйних стосункiв мiж юнаками та дiвчатами. У стосунках, про якi, йде мова, формуються особистi якостi : вiрностi, прив’язаностi, вiдповiдальностi за долю коханої, близької людини. Разом iз загальними нравственими установами цi якостi народжують визначену iндивiдуальну вiдповiдь на питання “Яким менi бути?”
1) завершується формування абстрактно- логiчного мислення, яке стає основою для формування наукового свiтогляду;
3) завершення формування свiдомостi;
4) формується система особистих цiнностних орiєнтирiв;
5) iдеалiв та переконань;
6) мрiї як своєрiдного плану на майбутнє;
2. Вивчення проблеми формування статева-рольової поведiнки та мiж особистихстосункiв старшокласникiв у сучаснiй психолого-педагогiчної лiтературi
2. 1 Пубертат та особливостi того, як вiн вiдбувається
пубертат особистiсть спiлкування самосвiдомiсть
Статеве дозрiваннє- центральний психофiзiологiчний процес пiдлiткового та юнацького вiку. Його спецiфичними функцiональними ознаками є менархе у дiвчат та еякулярхе у юнакiв. Середнiй вiк менархе має коливання зараз у рiзних країнах та середовищах вiд 12,4 до 14,4 рокiв, а вiк еякулярхе- вiд 13,4 до 14 рокiв. У основi статевого дозрiвання лежать гормональнi змiни, якi тягнуть iз собою змiни у будовi тiла, у соцiальної поведiнцi, зацiкавленнях та самосвiдомiсть.
Проте термiн початку та завершення пубертата, равно як i форми його вiдбування, дуже iндивiдуальнi. Почасти це обумовлено бiологiчно. Однак, статева конституцiя безпосередньо впливає тiлькi на фiзiологiчнi потенцiї iндивiда. Характер його сексуально-еротичних хвилюваннь та прив’язаностей (вибiр об’єкта, спiввiдношення нiжнiстi та чуйнiстi, продовжиностi та сили прив’язанiсть), визначається не статевого конституцiєю, а вихованням особистих якостей та соцiальними умовами розвитку особистостi.
Дуже важлива також , суб’єктивна сторона справи: як сам пiдлiток сприймає , переживає та оцiнює пубертатнi подiї - менархе, ночнi полюцiї, змiни у будовi тiла, наскiльки вiн готов до них психiчно викликають цi змiни iспуг, чи радiсть та iнше. Це залежить вiд соцiальних умов розвитку, включаючи статеву освiту, також i вiд iндивiдуальних особливостей пiдлiтка. Нажаль, цi фактори, насамперед у юнакiв, мало вивченi. Проте, якщо не враховувати самосвiдомiсть, об’єктивнi данi про фiзичну та сексуальну поведiнку пiдлiткiв позбавленi реального психологiчного змiсту та часто iнтерпрiтуються свавiльно.
Педагогiв дуже цiкавять вiковi норми статевої поведiнки: коли дитина починає iнтересоватися питаннями статi, коли вона уперше закохується, коли пiдлiток, чи юноша (дiвчина) уперше вступають у статевий зв’язок та iнше. Загальної вiдповiдi на це питання не має та бути не може. Вже не говорючи, про те, що одна i таж подiя (наприклад, поцiлунок) може мати у рiзному вiцi цiлком неподiбний психологiчний змiст, статистичнi норми статевої поведiнки не однаковi у рiзних соцiальних групах.
Урбанiзацiя, акселiрацiя, науково-технiчна революцiя, ускладнення процесiв виховання, бiльша, нiж у минулому автономiя пiдлiткiв та юнацтва вiд ботькiв, жiноче рiвноправiє, бiльш доступна iнформацiя по питанням статевого життя та наява ефективних контрацептивiв сприяєбiльш ранньому початку статевого життя та лiбералiзацiї статевої моралi. Цi зрушення помiчаються повсюди, де проводяться систематичнi дослiдження([3], с. 215).
Данi дослiдженнь С. И. Голода показали, що з 500 студентiв, опитанних у 1971 роцi почали статеве життя до 16 рокiв – 11,7 чоловiкiв та 3,7% жiнок, мiж 16 та 18 роками 33,2% чоловiкiв та 15,9% жiнок.
По данним естоньских вчених (О. Тавiт та Х. Кадасктiк, 1980р.) до 14 рокiв перший статевий зв’язок пережили 1,5 % хлопчикiв та 0,4% дiвчат, в 14-15 рокiв вiдповiдно- 4,4% та 1,1% у 16-17 рокiв- 21,8% та 11,1% у 17-19 рокiв вiдповiдно-34,8% та 34,6%. Головним мотивом зближення хлопчаки називають наперед усього допитливiсть (його називали 45% чоловiкiв, переживших цю подiю у 15 рокiв- перша група та 51% у 16-17 рокiв- це друга група), потiм вказували на мотив кохання ( 15% у першої групi та 20,5%- у другої) та наполягання партнера ( вiдповiдно 15,5% та 19,2%). Жiнки посилаються на допитливiсть рiже (12,5-13% по тим же групам), на першому мiстi у них стоїть кохання (25 та 42,6%) на другому- наполегливiсть партнера( 255 та 21%). Окрiм того, жiнки, почавшиє статеве життя до 15 рокiв, часто посилаються на економiчну необхiднiсть(25%), а чоловiки- на фiзiчну(5% упершої групi; 16,4% - у другої; 21,3% серед тих, хто почав статеве життя у 18-21 рiк).
Вiк початку статевого життя та iєрархiя, мотивiв у школярiв дуже рiзнi. Але їх сексуальна поведiнка, автономна вiд матрiмонiальних планiв та намерiв, та сприймається переважно у комплексi любовно-романтичних та гедонiстичних цiнностей. Анiж молодше пiдлiток на мить свого першого статевого контакту, тим меньше цiй зв’язок мотивується коханням, тим бiльш у ньому випадкового, сiтуативного.
Зводити усi, пов’язанi iз цим, проблеми та iндивiдуальнi вiдмiни до питаннь моралi- буде дуже спрощенною точкою зору. Як показують дослiдження Г. Айзенка ( 1970), стиль статевого життя чимало залежить вiд типа особистостi. Екстраверти ранiш, нiж iнтроверти, починають статеве життя, вони мають сексуальнi контакти частiше, iз бiльшим числом партнерiв та у бiльш рiзноманiтних за формою контактах; екстраверти додають переважне значення еротичної грi, скорiш звикають до сексуальних стимулiв i тому бiльш орiєнтовани на змiну партнерiв, ситуацiй i т. п. Екстравертам легше зближатися iз особами протилежної статi, вони бiльш гедонiстичнi, одержують бiльш задоволення та радiстi вiд власної сексуальнiстi та не вiдчувають у зв’язку iзнею тривоги та сумндву. Стриманi та iнертнi, iнтроверти схильнi до бiльш iндивiдуалiзованих, витончених та стiйких стосункiв, що багато у чому, пов’язано iз їх псиїологiчними проблемами та труднощами. Психотики вiдрiзняються високою статевою збудженiсттю, не визнають соцiальних та моральних табу, проте вони рiдко бувають задоволенi своїм статевим життям, серед них не виняткова схильнiсть до девиантної поведiнки, включаючи груповий секс, їх настанови вiдрiзняються грубою бiологiзацiєю статевої ролi (насамперед власної)у протилежнiсть “iнтровертним”-романтичним цiнностям. Невротики часто мають сильну сексуальну тягу, але не спроможнi задовольнити її через, ще сильнiши за неї, почуття провини або тривоги з приваду статевого життя, а також через труднощi у спiлкуваннi. Сексуальнiсть, часто, здається невротикам небезпечною та огидною, а власна тяга ненормальною. У них, на фонi такого ставлення до ролi статi у їхньому життi, не є виключенням психосексуальнi проблеми.
Зацiкавленiсть дитини, щодо ританнь статєвого життя, виникає заздолегiдь до початку її статеваго дозрiвання. Цей iнтерес, спочатку пов’язаний iз еротичними хвилюваннями та з’являється як прояв звичайної допитливiстi: дитина бажає знати, що iз себе уявляє та сфера
Життя, яку дорослi так старанно вiд неї приховують. У перехiдному вiцi iнтерес до питаннь статi стає напруженим та особистим. До тогож, багато що залежить вiд виховання.
На вiдмiну вiд античної Грецiї, iз її культом тiла людини, традицiйна християнська мораль вважає будь-якi телеснi прояви низькими та неприпустнимими. Проте людина здобуває вiд органiв свого тiла рiзноманiтнi вiдчуття, її iз раннього дитинства навчають не виказувати уваги щодо них та нi в якому разi не розмовляти про цi “непристойнi речi”.
Такi стерiотипи масової свiдомiстi ведуть молодь до уяви про своє тiло, як про щось непристойне; про те що телеснi вiдчуття зачислюються до компетенцiї лiкаря: якщо ти вiдчуваешь якийсь свiй орган-це ознака захворювання. Тим часом, для людини дуже важливi позитивнiемоцiї, якi вона получає вiд свого тiла. Наприклад, спортсмен набуває фiзичне задоволення вiд зугрiтих , добро тренованих м’язiв i це самовiдчуття- бiльш важливий психологiчний стимул, нiж абстрактноя “дбайливiсть про здоров’є”.
Н. В. Козлов у своєї книжцi “Як ставитися до себе та до людей.” Порушує питання про те, як та iз допомогою чого, можно квалiфiкувати будьщо,як нравствене та безнравствене. Ця задача не абстрактно-теорiтична, а навпаки життєва, iз якою ми зустрiчаємося багато разiв на дню. Автор подмiчає якi саме критерiї, вельми “спрощенi”, є найросповсюдженими, от основнi з них:
припустимим, виходить це i є норма, яку я завжди буду зхвалювати. А те, що я вважаю за потворнiсть та неподобнiсть, буде мене завжди обурювати i, як про мене, варте тiльки осудження та викорiнювання.” Це- iндивiдуальна мораль, у даному випадку у достатньо категоричному та агресивному варiантi. Який i є , нажаль, найрозповсюдженiший.
- Нравствено те, що “офiцiйно проголошується”. Те, чому, зобов’язанi вчити у школi, про що пишуть у газетах та, iнодi iз пафосом –батьки у цiлях виховання. Це- офiцiйна мораль. Яко створюється офiцiйними органами. Нажаль, такий пiдхiд, не завжди урозумiлий та нравственно виправданний.
- Крiм того зовсiм iзольований вiд дiйсного життя,-“погляд бiльшостi”. Суспiльна мораль, як правило - це розумний компромiс мiж iдеалом та життям. Це могутня сила, то саме вона, частiше за усе, дорiвнюється та сприймається як саме Мораль, а фактично лише те , що -“робить бiльшисть”. У цьому випадку iндивiд орiєнтується нi на те ,що отточення подає як мораль на словах, а на поведiнку “сусiда”, на вчинки якi насправдi характернi для людей даного середовища. Це норови, звичаї, якi ми вбираємо в себе iз самого дитинства та якi, нажаль, або на щастя для нас закладають нашi моральнi норми.
- Нравствено те, що “робить людину здоровою та щасливою, не заподiюючи суттєвої шкоди iншим”,- потребує додатку та уточнюваннь. Наприклад, очевидно, якщо мої вчинки заторкнули не мене одного, то є потреба зважати увагу що до iнтересiв iншого. Якщо це торкається не тiльки двох, тодi треба враховувати iнтереси оточуючих людей. Також нiкому не варто називати непотрiбним усе, що виходить за звичнi та жорсткi рамки, властивi його особистому сприйняттю дiйсностi, виказувати агресiю та клеїти ярлики.
2. 2 Комунiкативнi риси та стиль спiлкування юнакiв та дiвчат, специфiчнi вiдмiнi у мiжособистих стосунках
Психологiя спiскування у пiдлiмковаму вiцi будується на основi суперечностi двох потреб: обособлювання (приватизацiї) та афiляцiї – потреби на лежата до групи, бути уключеним до суспiльностi.
Вiдокремлдваннє, частiш за все виявляє себе у емансiпацiї вiд контролю старших. Проте, воно дiє i у стосунках мiж однолiтками. Посилюється потреба не тiльки у соцiальной але i у простiрiнньої вiдокремленiстi, терiторiальної автономiї, у недоторканiстi особистого простiру.”Як тiльки у мене з’явилася своя кiмната, у мене з’явилося власне внутрiшнє життя,-пише Анатоль Франс. -Я здобув можливiсть мислити та розтмiрковувати. Ця кiмната була для мене єдиною, та непорявняною. Вона вiдокремлювала мене вiд всесвiту, але я у неї здобував всесвiт, усе водночас.”
У перехiдному вiцi змiнюється уява про такi поняття, як “самотнiсть” та “вiдокремленнiсть”.
Дiти звичпайно трактують цi поняття як деякий фiзичний стан (“немає нiкого навколо”), пiдлiтки ж наповнюють цi слова вже психологичним змiстом, надаючи їм не тiльки негативну, а вже i позитивну забарвленiсть.
Англiйський психолог Джон Коулмен (1974р.) пропонував хлопчикам та дiвчаткам 11-13 рокiв та 15- 17 рокiв дописати незакiнченi фрази: “Коли навколо немає нiкого…” та “ Якщо людина одна…”.Їх вiдповiдi потiм класифiкували на позитивнi (наприклад: “Коли навколо нiкого немає, я щасливий, тому що, могу робити що завгодно.”) та негативнi ( наприклад: “Коли людина одна, вона починає нервувати.”). Виявилося, що вiд пiдлiткового вiку до юнацького число позитивних вiдповiдей росте, ав негативних-зменшуеться.
Що самостiйнiша, цiлiспрямованiша тасамодостатня людина, тим сильнiша в неї потреба бути на самотi. Самотнiсть стає необхiдною та навiть приємною, як тимчасовий стан але вона може бути сприйнята i iнакше що залежить вiд внутрiшнього настрiю.
Окрiм спокiйного, умiротворенного вiдокремлювання, їснує болiсна та тяжка самотнiсть- туга, нестерпне суб’єктивне вiдчуття духовної та душевної iзоляцiї, непорозумiлостi, стан незадоволенностi потреб у спiлкуваннi, у людської близькостi.
Як показують данi закордонних масових опитувань(Т. Бренкан, 1980р., Є. Остров та Д. Оффер,1980р.) та клiнiчних дослiдженнь, пiдлiтки та молодi значно частiше почувають себе самотнiми та незрозумiлими для iнших, нiж люди старшого вiку.
Почуття самотнiстi та неприйнятiстi, пов’язано iз вiковими труднощами становлiння особистостi. Це почуття народжує у пiдлiткiв нестерпну спрагу до спiлкування i групування з ровесниками. У спiльнотi з якими вони знаходять, чи мають надiю знайти те, у чому їм вiдмовлено серед дорослих: невимушенiсть, спонтаннiсть, емоцiйне тепло, порятунок вiд нудьги, визнання власної значущостi.
За подiбнiстю зовнiшнiх контурiв соцiальної поведiнки, рiзноманiтнi та iндивiдуальнi глибиннi мотиви, що переховуються за юнацькою потребою у афiлiацiї. Один шукає у суспiльствi ровесникiв пiдтримки самоповаги, визнання своєї людської цiнностi. Іншому важливе почуття ємоцiйної причетнiстi, спiльнностi з групою. Третьому потрiбна недостаюча iнформацiя та комуникативнi навички. Четвертий задовольняє потребу властуватита командувати iншимиж. Побiльшостi усi цi мотиви переснувають один одного та неусвiдомлюються.
Слiд означити, що комуникативнi риси та стиль спiлкування хлопчикив та дiвчат не цiлком схожий. У тому числi, що до рiвню афiляцiї та характеру спiлкування.
та взаємини iз ними для чоловiкiв усякого вiку важливiшi нiж для жiнок.
Проте статевi вiдмiни за рiвнем комунiкабельнiстi не стiлькi численi, оскiлькi якiснi. Хоча вовтуження та силова гра приносять хлопчакам величезну емоцiйну радiсть, у них звичайно присутнi дух змагання, гра не рiдко переходить у бiйку. Змiст суспiльної дiяльностi та власна вдача у неї важать для хлопчикiв бiльше,нiж наява iндивiдуальної симпатiї до iнших участникiв гри. Хлопчик обирає насамперед цiкаву гру, де вiн зможе проявити себе, заради цього вiн вступає до контакту, навiть, якщо партнери йому не дуже подобаються. Чоловiча спiльнота, як i весь стиль життя, швидше предметнi та iнструментальнi нiж експресивнi.([3], c. 132).
Згiдно з якими, хлопцi, спочатку вступають у контакт один iз одним, а лише потiм, у ходi гри та конфликта у справах, чи навпаки, удачної взаємодiї, у них складається позитивна настанова, з’являється тяготiння одне до одного, духовний з’язок. Дiвчата, навпаки, вступають в контакт, як правило iз тими хто їм подобається,змiст суспiльної дiяльностi має для них другосутнє значення.
i їх треба сприймати як частину у загальнiй системi мiжособистого спiлкування та взаємних стосункiв.
Сексуальна поведiнка пiдлiтка залежить не тiльки вiд темпу статевого дозрiвання, але i вiд соцiальних факторiв, особливо вiд наявної, характерної для даного середовища системи статевих ролей.
Захiдногерманськи дослiдження Ю. Шлегеля та спiвр. (1975) вiдокремили дослiджених ними 13-рiчних школярiв на до- та пост-пубертатних, порiвняли рiвнi соцiальної активностi обох груп (закоханiсть, поцiлунки, обiйми, петiнг, статевi вiдносини). Виявилося, що постпубертатнi хлопчики по всiх показниках випереджують допубертатних, т. ч. статеве дозрiвання стимулює їх сексуальну активнiсть. Проте у дiвчат такої залежностi не виявилося, постменархальнi дiвчата тiльки частiше закохуються.
У всякому випадку поведiнка пiдлiтка визначається не тiльки на рiвнi його статевої дозрiлостi. Так, пiдлiтки починають залицятися до протилежної статi не стiльки у зв´язку iз рiвнєм власної статевої зрiлостi, оскiльки, вiдповiдно iз культурними нормами своєї вiкової групи, шкильного класу та iн.
Юнаки починають статеве життя у середньому у 18-20 рокiв, але диапазон суттєво ширше: вiд 15 до 24 рокiв.
З точки зору фiзiологiї пiдлiтку не жити статевим життям – не природно: якщо функцiя є, вона повинна дiяти. Могутнє, але нездiйснене бажання травмує, мучить психику. Проте, визначаючи розумний вiк щодо початку статевого життя у iснуючих умовах, треба говорити у першу чергу про дозрiлiсть соцiальну, а не фiзiологiчну. Тут життя та доля пiдлiтка стає пов´язанною iз долею багатьох iнших людей. Чи кожен iз них готовий до цього?
Власно, iз фiзiологiєю до речi, впоратися цiлком можливо. Труднiсть у iншому – в багатьох пiдлiткiв пошук статевих контактiв стимулюється не стiльки статевим потягом, скiльки мотивом самоствердження.
Зрозумiти, що оволодiння жiнкою не робить чоловiка Чоловiком, у пiдлiтковому вiцi та у пiдлiтковому середовищi удається не зразу. Інодi надто пiзно.
З одного боку юнакам властиво мати iнфантильну психологiчну настанову, тому що юнацька мрiя про кохання та iдеальну кохану часто позбавленi секуального змiсту. Ще у бiльшої мiрi це властиво дiвчатам. Коли пiдлiтки називають стосунки та народжуючуюся прив´язанiсть “дружбою”, то вони цiлком щiрi: вони насамперед вiдчувають потребу у комунiкацiї, емоцiйному теплi. Подобою першої козаної для хлопчика несвiдомо є образ матерi, та саме мама, думка про статеву близкiсть iз якою неподобна. З iншого боку, пiдлiток знаходиться пiд впливом могутнього дiфузного еротизма, а образ, на який проєцюються його сексуальнi фантазiї, не рiдко уявляє собою тiльки сексуальний об’єкт, позбавлений усiх iнших характеристик. Інодi (у 13 – 14 рокiв) цей образ може бути колективним для цiлої компанiї хлопчикiв. Вiн може бути як дiйсним, так i iснуючим тiльки в уявi.
зняти викликану цими питаннями напругу та частково розрядити iї жартом. У “смiхової культури” дорослих з тих же мотивiв має мiсце багато сексуальнiх тем.
Юнацька сексуальнiсть та її окремi вияви тiсно пов´язанi iз комунiкативними рисами особистостi та iз спецiфiчними нормами соцiального оточення, субкультури та iн. Як спецiфiчнi очiкування, так i нормативнi приписання, що регулюють взаємини юнакiв та юiвчат неоднозначнi та суперечливi. ([3], с. 228.)
Потреба у саморозкриттi та iнтимної людської близкостi i почуттєво-еротичнi бажання, дуже часто не збiгаються та можуть бути спрямованi до рiзних об´єктiв.
Помiчене З. Фрейдом роз´єднання почуттєво-еротичного та нiжного нахилiв (тяги), особливо властиве хлопчикам. У багатьох з них бурхливий перiод та, враховуючи випереджуючи темпи статевого дозрiвання, вiдносно розвитку тонких комунiкативних якостей, включаючи здiбнiсть до спiвчуття. Окрiм того, виявляється вплив традицiйних стереотипiв щодо москулиннiстi та згодно iз яким чоловiк пiдходе до жiнки iз “позицiї сили”. Старшокласник цiєї сили у себе не вiдчуває, а намiр симулювати iї, щоб бути “на рiвнi” стереотипа, тiльки збiльшують труднощi.
Дiвчата, яким “сила” не приписана, вiльнi вiд цiєї турботи, але вони примушенi зкривати власну тягу до юнака, зберегаючи свою гiднiсть та репутацiю.
Обособлювання хлопчикiв та дiвчат у той чи iншiй формi – унiверсальне явище у iсторiї культури. У сучасному суспiльствi з´являється неменьш явна сегрiгацiя за статевою ознакою, що здiйснюється стихiйно, власно дiтьми. Ця тенденцiя створює означну психологiчну дистанцiю мiж юнаками та дiвчатами, подолати яку не так легко. Психологiчна близкiсть мiж юнаком та дiвчиною, за таку дистанцiю, досягається тим складнiше, чим бiльше обмежень та перешкод створює оточення, соцiальне середовище та тим легше, чим ширше коло спiлкування, спiльних важливих для обох почуттiв, включаючи еротичнi.
Вiдповiдi ленiнградських старшокласникiв на питання: “У спiлкуваннi з ким ви почуваєтесь найбiльш впевнено та природньо?” – показали, що спiлкування iз ровесниками протилежної статi є значно напруженiшим за усе iнше спiлкування, виключаючи вчителiв та вихователей. При цьому напруженнiсть у хлопчикiв зростає вiд 13 до 14 рокiв, а у дiвчат вiд 14 до 15 рокiв (І. С. Кон та В. А. Лосенков, 1974).
Враховуючи суперечну спрямованнiсть у спiлкуваннi, за спiльної як для хлопчикiв так и для дiвчат, вiдокремленостi почуттєво-еротичної та нiжної тяги, слiд розставити вiдповiднi акценти у процесi виховання старшокласникiв та формування в них поглядiв та ставлення до власної статевої ролi.
Проблема вибору та приорiтетiв у виборi бажаних якостей майбутньої коханої людини.
Важливу роль у коханнi та становленнi вiдносин вiдiграває уява про те, яким має бути обранець. Така уява стає як би еталоном для вибiра та критерiєм його оцiнки. У зв´язку iз такою тенденцiєю, у соцiальнiй психологiї їснують три гiпотези ([3], с. 232).
Згiдно iз першою – iдеальний образ коханого випереджає вибiр реального об’єкта, примушуючи особистiсть до пошуку того, хто би максимально вiдповiдав цьому образу. Крiм цього можливе iснування цього образу як еталона або як iдеалу. Еталон – це постiйна одиниця вимiру, зразок повсякчасностi, який тiльки що чекає щоб його застосували. Ідеал же – це живий образ, що знаходиться у розвитку.
Друга гiпотеза виводить “романтичнi цiнностi” з безсвiдомої iдеалiзацiї предмета кохання, якому надають в уявi бажанi риси, незалежно вiд його реальних якостей.
За думкою З. Фрейда, напруженнiсть почуттiв пiд час закоханностi пояснюється, насамперед, занадто високою оцiнкою об´єкта захоплення, обумовленою його недосяжнiстю. Зокрема, ця “слiпота” надає закоханим здiбнiсть оволодiння особливим внутрiшнiм зiром, яким можливо побачити скритi, потенцiйнi якостi коханого.
Третя гiпотеза, у протилежнiсть першої, зтверджує, що не iдеальнi образи визначають вибiр коханого, а навпаки, якостi реального, вже обраного, об´єкта, обумовлюють змiст iдеала.
Цiлком iмовiрно, що усi три гiпотези виправдовують своє iснування та спiввiдношення цих тенденцiй у рiзних людей – рiзне. Задачею же психолога може бути робота, спрямована на те, щоб змiнити стереотипи пiдлiткiв та юнацтва, щодо власної системи цiнностей та критерiїв, зробити їх бiльш визначеними та реалiстичними, допомогти усвiдомити найважливiшi, суттєвi якостi партнера у своїх власних очах. Важливо, щоб пiдлiтки та юнаки i дiвчата зрозумiли, що марно шукати єдиний для всiх вiрний вариант вiдповiдi, проте краще усвiдомити власнi iндивiдуальнi потреби та мотиви щодо статевих вiдносин.
3 Експериментальне дослiдження статево-рольової поведiнки старшокласникiв
3. 1 Органiзацiя дослiдження. Загальна характеристика вибiрки
Експериментальне дослiдження складалось з декiлькох етапiв. На першому етапi було проведено психодiагностичне обстеження особистiсних особливостей та особливостей мiжособистiсних вiдносин учнiв 10-б класу НВК № 116 Дзержинського району м. Харкова.
В ходi дослiдження були використанi такi методики:методики вивчення симптомо-комплексу маскулiннiстi ACL-шкала статево-рольових якостей A. B. Heilbrun, методика “Соцiометрiя”, методика дiагностування структури самосвiдомостi В. В. Столiна,методика дiагностування рiвня суб’єктивного контролю Дж. Роттера, методика дiагностування мотивацiї афiлiацiї А. Меграбян.
За результатами дослiдження було з’ясовано, якi саме статеворольовi якостi та стереотипи поведiнки притаманнi учням даного класу окремим.
На другому етапi,вiдповiдно цим результатам, була складена тренiнговi програма , щодо психологiчної допомоги з питань статево-рольової поведiнки та вмiння будувати вiдносини з однолiтками.
На третьому етапi було проведено цикл корекцiйно-розвиваючих занять корекцiї статево-рольової поведiнки старшокласникiв,програма якого була розроблена на пiдставi вiдомих програм комунiкативних та поведiнкових тренiнгiв та “Сiнтон”-програми з циклу “Родинознавство та сексологiя” з урахуванням визначених особистiсних особливостей старшокласникiв.
На четвертому етапi, пiсля завершення циклу корекцiйно-розвиваючих занять, з метою виявлення його ефективностi було проведено повторне психодiагностичне обстеження його учасникiв, що склало змiст третього етапу дослiдження.
В дослiдженнi брали участь учнi 10-б класу НВК № 116 Дзержинського району м. Харкова.
3. 2 Методи та методики дослiдження
Дана методика була запропонована Heilbrun А. В. з метою дослiдження самосвiдомiсть особистостi, яке дає уявлення про особливостi її “Я”-концепцi,показує рiвень макулiнностi та фемiнностi особистiстi у цiєї концепцiїї. Також ця методика дозволяє касифiкувати респондентiв за рiвнем макулiнностi та фемiнностi на умовнi типи фемiнний або маскулiнний, коли один з двох, вiдповiний рiвень, значно перебiльшує iнший, недефiрiнцований - коли обидва показника макулiнностi та фемiнностi не досягають вираженого рiвня та андрогенний - коли обидва показника, макулiнностi та фемiнностi, знаходяться на дуже вмсокому рiвнi.
Методика являє собою перелiк прикметникiв-23, що характерiзують типовоi фемiннi та -23, що характерiзують типовоi маскулiннi риси. Респонденту треба оцiнити себе “наявного” та себе “iдеального”, (тобто-бажанi риси) та своїх батька та матiр за рiвне наявностi цих якостей, вiд “1”-зовсiм немає,”2”-не виразне, “3”- не дуже виразне, “4”- є, “5”- яскраво виражено.
3. 2. 2 Дослiдження особистiсної структури самосвiдомiстi. Методика особистiсний опитувальник В. В. Столiна
Дана методика була запропонована В. В. Столiна та С. Р. Пантiлеєвим з метою всебiчного дослiдження самосвiдомiстi особистостi, якi дають уявлення про особистiсть та її характерологiчнi особливостi.
Методика являє собою опитувальник, який включає у використаному нами варiантi 57 положень , якi торкаються рiзноманiтних прояв у поведiнкi та на рiвнi позасiдомого ставлення особистостi i заповнюється так, що респондент повинен дати одину з двох можливих вiдповiдей: “так” чи “нi”. Цi вiдповiдi порiвнюються з ключем, i таким чином респондент набирає бали по кожої щкалi.
Опросник включає такi шкали:
1. Шкала “S” – iзмiряє почуття “за” та “проти”власного “Я” iспитуємого.
3. Шкала II- “аутосiмпатiя ”.
4. Шкала III- “очикування позитивного ставлення iнших до себе ”
5. Шкала IV -“самозацiкавленiсть ” .
6. Шкала 1 - “ самовпевненнiсть”.
8. Шкала 3 - “самоприняття”
9. Шкала 4 - “ самопослiдовностi”
11. Шкала 6 –“ самозацiкавленiсть ”
12. Шкала 7 - “саморозумiння”
1. Ставлення до себе на на несвiдомому рiвнi : S, I,II,III,IV.
Отриманi “сирi” бали переводяться у проценти тодi норма знаходиться у iнтервалi S 54-89 процентов за шкалами : I 47-80,II 50-81,III 46-85,IV до 100 процентов. У iншому випадку результати оцiнюються таким чином вiдповiдно : 15-25 балiв; 7-12 балiв; 8-13 балiв; 6-11 балiв – середнiй рiвень.
Дана методика дозволяє визначити такi два усуспiльненi мотиви особистостi, що входять до структури мотивацiї афiлiацiї, як: прагнення бути прийнятим (СП)то страх бути вiдштовхнутим(СО).
Прагнення бути прийнятим (СП)то страх бути вiдштовхнутим(СО) – це мотиви особистiстi якi пов’язана з минулим досвiдом особи, наскiльки часто йому доводилося вiдчувати прийняття та любов до себе,або навпаки бути вiдкинутим.
Методика являє собою опитувальник, який складається у використаному нами варiантi з 62 тверджень. Учнi повиннi були визначити, наскiльки вони вiдповiдають їх стилю поведiнки та способу життя за допомогою оцiнок: “1” – нi, це зовсiм не так; “2” – можливо, так; “3” – вiрно; “4” – цiлком вiрно. При цьому першi 30 зтверджень вiдносились до їх прагнення бути прийнятим , а iншi 32 тверджень до їх страх бути вiдштовхнутим. Результати оброблюються за допомогою ключа, їх можна оцiнити у ситуацiї соцiометрiї вiдносно середнього рiвню у класi обох мотивiв.
Методика займає 10-15 хвилин, може проводитися у в групi.
Методика була використана нами у традицiйному варiантi.
3. 2. 4 Дослiдження рiвня суб’єктивного контролю(УСК) Дж. Роттера
Ця методика була розроблена Дж. Роттера з метою виявлення типов локалiзацiї контролю. Люди вiдрiзняються по тому,як i де вони локалiзують контроль значних для себе подiй. Вiлокремлюють два протилежниї типу такої локалiзацiї: екстернальний та iнтернальний. У першому випадку людина вважає, що подiї, що з нею вiдбуваються є результатом впливу зовнiшнiх сил- випадку iнших людей та т. i. У другому випадку людина iнтерпрiтує важливi для неї подiї як результат власної дiяльностi.
Показники (шкали):
1. Ио-шкала загальної iнтернальностi
2. Ид-шкала iнтернальностi у сферi досягненнь
3. Ин-шкала iнтернальностi невдач
4. Ис-шкала iнтернальностi у сiмейних стосунках
5. Ип-шкала iнтернальностi у фахiвних стосунках
6. Им-шкала iнтернальностi у мiжособистих стосунках
7. Из-шкала iнтернальностi стосовно хвороби та здоров’я
3. 2. 5 Дослiдження мiжособистiсних вiдносин за допомогою методики “Соцiометрiя”
Ця методика дозволяє виявити мiсце кожного учня у системi мiжособистих вiдносин тiєї групи до якої вiн належить.
Соцiометрiя дозволяє визначити статус кожного учня у класi, який може бути мiрою авторитета, поваги та симпатiї до нього у класi.
На основi даних соцiометрiї будується соцiометрiчна матрiца, де помiчають число позитивних виборiв та вiдхилень. Число таких виборiв дає можливiсть виявити “лiдерiв” – “найпопулярнiших” учасникiв групи, “аутсайдерiв” та “вiдторгнутих”,а токож тенденцiї згуртованостi групи. Навколо кого саме вона вiдбувається.
Число одержаних виборiв може бути емпiрiчним еквiвалентом психологiчного статусу учня у класi.
“Інструментальний лiдер” бере на себе iнiциатаву у спецiфiчних видах дiяльностi (у сферi власної компетенцiї) та координуе спiльнi зусилля у досягненнi мети.
“Лiдер” це той , хто одержав 50 % голосов колектива та бльiше вiд максимально можливого числа виборiв по окремому питанню.
“Найпопулярнiший”–це такий член групи ,який одержав 20-50% виборiв вiд максимально можливого числа.
“Аутсайдер”- це такий член групи ,який одержав 0-20% виборiв вiд максимально можливого числа.
Методика побудована на основi соцiометричного опросу. У данної роботi була мета провести дослiдження у сферi емоцiйного лiдерства та окремо у дiлової сферi (компетентнiсть та здiбностi керувати). Тому вiдповiдно зробленi соцiометричнi матрицi по емоцiйному та дiловому вибору.
Методика проводилась у описаному вище варiантi у групi. Час проведення 15 хвилин.
3. 4Результати дослiдження та їх аналiз
3. 4. 1 Дослiдження статево-рольових якостей за допомогою ACL- шкали Heilbrun A. B.
Були проведенi дослiдження маскулiнностi та фемiнiнностi учнiв, при цьому окремо аналiзували групу юнакiв та групу дiвчат, на пiдставi цього аналiзу можна зробити такi висновки:
Рiвень маскулiнностi (середнiй по групi) юнакiв “Я” реального був нижчим за вiдповiдний показник у дiвчат, таким чином хлопчики оцiнювали себе, менш маскулiнними нiж дiвчата. Рiвень маскулiнностi (середнiй по групi) юнакiв “Я” - iдеальне теж був меншим на 4 проценти, що позволяло зробити висновок про те, що є перекрути що до сприйняття власної статевої ролi. Вважаємо що орiєнтири якi ставлять себе старшокласники пов’язанi iз особливостями пiдлiткової субкультури. Вона сприяє тому, що перевагу у групi вiддають, незалежно вiд статi, тим хто виявляє такi риси, як:агресивнiсть, цинiчнiсть, самовпевненiсть, переконливiсть, сила та подiбнi, що належать саме до комплексу маскулiнних якостей. Оцiнки власних батькiв по маскулiнностi та фемiнiностi, що дали самi учнi виявляють таку тенденцiю: дiвчата у середньому оцiнюють матiр, як бiльш маскулiнну (на 4 проценти),у порiвняннi iз оцiнкою власної матерi юнаками. Хлопцики ж, напроти, перебiльшують у власної уявi фемiнiнность батька( в середньому на 2 проценти), у порiвняннi iз дiвчатами. Данi дослiдження на веденi у Табл. 1. 1.
Таким чином проявляється недооцiнка власної маскулiнностi та маскулiнностi батька у юнакiв. Дiвчата прагнуть пiдвищення своїх мавкулiнних якостей та отримають наявнiсть в собi бiльшого нiж у хлопцiв рiвня феминiнних якостей, тому що це оказує вплив на загальне самопочуття та спосiб адаптацiї у групi. Про що буде сказано далi в висновках по iншим методикам.
Вважаємо що орiєнтири якi ставлять себе старшокласники пов’язанi iз особливостями пiдлiткової субкультури. Вона сприяє тому, що перевагу у групi вiддають, незалежно вiд статi , тим хто виявляє такi риси, як:агресивнiсть, цинiчнiсть, самовпевненiсть, переконливiсть, сила та подiбнi, що належать саме до комплексу маскулiнних якостей.
Тому тренiнг був спрямован на те, щоб зробити бiльш адекватною “Я” - концепцiю, та сприйняття протилежної статi.
Результати дослiдження особливостей симптомо-комплексу маскулiнностi- фемiнiнностi учнiв 10-б класу, представлена в Таблицi 1 та на мал. 1.
цi змiни виражаються у тому, що зросли показники маскулiнностi “Я”-реального з 73,2 бала до 85,6 бала та “Я” - iдеального з 88,4 до 93,7 балiв. У дiвчат зросли показники фемiнiнностi “Я” - реального з 81,4 бала до 86,9 бала та “Я” - iдеального з 77,9 до 85,6 балiв та знизився рiвень маскулiнностi “Я” - реального з 81,8 до 79, 3 балiв “Я” - iдеального- з 91,8 до 82,6 балiв. Такi змiни пов’язанi iз треннiнговим процесом спрямованим на те, щоб у свiдомостi учнiв класу здiйснилася деффiренцiацiя якостей притаманних чоловiчої та жiночої статевої ролi. У той же час програма сприяла тому щоб школярi в бiльш критично до таких стереотипiв сприйняття, для яких властиво уява про маскулiннiсть та фемiнiннiсть. як взаємовиклюючi одне iнше, а не взаємодоповнюючi. Више сказане стосується маскулiнностi та фемiнiнностi, як проявлення чоловiчої та жiночої ролi у стосунках в парi, чи у групi, а також маскулiнностi та фемiнiнностi як психологiчних властивостей особистостi. Проведенi заняття дали можливiсть юнакам та дiвчатам усвiдомити , проаналiзувати та внести деякi корективи до уяви про власну вiдповiдно чоловiчу та жiночу роль.
Проведенi дослiдження самооцiнки у нашої роботi були пов’язанi iз тим припущенням що, на неусвiдомленний рiвень самооцiнки та її розвиток, оказує вплив комплекс маскулiнностi-фемiнiнностi, який є невiдємною частиною “Я”- концепцiї. У свою чергу розвиток самооцiнки виражає себе у постiйном впливi на поведiнку людини та на її ставлення до себе.
Перший етап дiагнстики, що був проведен перед циклом корекцiйних занатть учнiв 10-б класу дозволяють прокоментувати одержанi результати таким чином:
по шкалi “S” –iнтеглальна самооцiнка, що вимiряє почуття “за” чи “проти”власного “Я” iспитуємого та вiдображує загальний рiвень реалiзованнiстi власних мотивiв, середнi показники у групi юнакiв досягають 19 балiв; -у группi дiвчат досягають 21 балiв, що перебiльшує середнi показники юнакiв та обидва показника знаходяться у iнтервалi норми(15-25балiв). Це спiввiдношення корелює iз показниками маскулiнностi “Я” -реального у группi юнакiв та у групi дiвчат.
”та за шкалою IV-“самозацiкавленiсть ” бiльш високi показники у дiвчат, це спiввiдноситься iз бiльш високою у них фiмiнiннiстью “Я” –реального середнi показники знаходяться у нормативному iнтервалi 15-25 балiв i дорiвнювались з результатiв першої дiагностики 21 балу у дiвчат та у хлопцiв19 балам,середнiй паказник по класу 20,3 бала.
Як i на основнi шкали “S”,I,II,III,IV тесту В. В. Столiна так i на сiмь шкал спрямованих на вимiрювання виразностi установки на тi чи iншi внутрiшнi дiї щодо власного “Я” iспитуємого, що ними однаково впливають показники симптомо- комплексу маскулiнностi- фемiнiнностi. А саме маскулiнность прямо корiлює iз шкалою1-“самовпевненнiстi”, а фемiнiнность iз шкалами 1-“самовпевненнiстi”, iз шкалою 2–“очикування позитивного ставлення iнших до себе ” та обратно крiлює iз шкалою 5-“самозвинувачення”.
Взаемовплив проаналiзован за допомогою математиiної статистики, а саме коефiцiєнта кореляцiї Пирсона р<0,05. Результатаи дiагностики та данi представленi у табл. 6. 1 та на мал. 2. 1.
як у юнакiв так i у дiвчат за самооцiнка21,1 та21 бал, по шкалi I-“самоповага ” середнi показники шкалою “S” – iнтеглальна у группi юнакiв11,8 балiв ; у групi дiвчат дорiвнюються 10,7 балiв,за шкалою II-аутосимпатiя – шкала пов’язана iз 3-“самоприйняття також показали бiльш високi результати але нi значно вiдрiзняються. Такi не великi за абсолютним значенням вiдмiни можно об’яснити недостатнiм для явних унутрiшнiх змiн часом, який пройшов вiд першого замiру до другого. Але реальнi змiни проявились, ще i у тому , що такi важливi шкали як S-цнтегральна шкала самооцiки, шкала1-“самовпевненнiстi”, III-“очикування позитивного ставвення з боку iншiх” тепер позитивно кореляюють, в один час, i з маскилiннiстю, i з фемiнiннiстю. Ашкала 5 “самозвинувачення”, також в одночас негативно корелюють з показниками маскилiннiстю i з фемiнiннiстю.
Результати представленi в табл. 6. 1.,таблицi 2. 2та на мал. 2. 2
Прагнення бути прийнятим (ПП)–це мотив особистiстi який пов’язан iз маскулiннiстю в “Я”-концепцiї особи прямою кореляцiю коефiцiєнт кореляцiї Пирсона 0,37 с вероятностью ошибкi р< 0,05. Страх бути вiдштовхнутим(ВВ) навпаки буте мати з нею обратну кореляцiю коефiцiєнт кореляцiї Пирсона –0,42 с вероятностью ошибкi р< 0,05. Варто вважати, що середнiй показник (ПП=142,1 та СВ=119,8 балов у юнакiв та ПП=141,5 та СВ=117,0 балов у дiвчат) не вiдображає у повної мiрi картини розподiлення по группi юнакiв та у дiвчат ПП та СВ, зкористаємося модой (тодi показники будуть вiдповiдно равни: ПП=117 та СВ=117 балов у юнакiв та ПП=131 та СВ=106 балов у дiвчат). Тобто,у класi у середньому можно наблюдать великий разброс значенiй ПП та СВ,але при цьому в бiльшостi випадкiв прагненя бути прийнятим више за страх бути вiдвергнутим.
Було проведене повторне дiагностування пiсля корекцiйно-розвивачцого тренiнгу. Середнiй показник (ПП=153,3 та СВ=114,8 балов у юнакiв та ПП=149,2 та СВ=113,4 балов у дiвчат), що вiдображає рост показникiв ПП та зниження показникiв СВ. Але рост ПП бiльш значний нiж зниження СВ. Це закономiрно тому, що у людини, з пiдвищенням для неї авторитету групи до якої вона належить пiдвищується i мотивацiя афiлiацiї. До складу ж цiєї мотивацiї входять як прагнення бути прийнятим так i страх бути вiдшовхнутим, таким чином страх бути вiдшовхнутим. Позитивним признаком змiн та потеплiшанню атмосфери у колективi є то,що з’явилася обратна кореляцiя ПП та СП табл 6. 2
Результати повторної дiагностики представленi у табл. 3 та мал. 3. 2 та мал. 3. 3.
3. 4. 4 Дослiдження рiвня суб’єктивного контролю(УСК) Дж. Роттера
Ця методика була розроблена Дж. Роттера з метою виявлення типов локалiзацiї контролю. Люди вiдрiзняються по тому,як i де вони локалiзують контроль значних для себе подiй. Вiлокремлюють два протилежниї типу такої локалiзацiї: екстернальний та iнтернальний.
Перше дiагностування по цiєї методикi виявило такi показники у хлопцiв та двiчат 10-б класу: за шкалою Ио-шкала загальної iнтернальностi хлоцi на 26,4 бала, дiвчата-29 при нормi вiд 22 до32 балiв, що не є низьким показников беручи до уваги вiк 16 рокiв, коли почувати себе у багато чому залежним вiд дорослих- доволi природньо , але це почуття вже нi таке,як у отроцтвi. За шкалою Ид-шкала iнтернальностi у сферi досягненнь-6,8балiв у юнакiв, 7,5 у дiвчат. Взагалi результати отриманi за методикою Дж. Роттера у цьому класi свiдчать про те, що у дiвчат декiлько вища за хлопцiв iнтернальнiстьу таких сферах:досягненнь, сiмейних стосункiв, а у юнакiв у порiвняннi iз дiвчатами вища iнтернальнiсть у сферах невдач та професiйної дiяльностi. Припускаємо, що така картина по шкалi невдач може скластися у зв’язку iз строгим ставленням педагогiв та батькiв до галасних розваг хлопцiв iз тим, що їх частiше помiчають, коли порушен порядок, хоча в цiлому показники у межах норми.
Результати дiагностики у табл. 4. 1 та мал. 4. 1
Дiагностика проведена пiсля циклу занятть показала такi вмiни що до рiвню локусу контролю:
Пiдвищелися показники за шкалами Ид-досягненнь, Ис-сiмейної сфери,
Им-мiжособистих вiдносин за шкалою Ио-шкала загальної iнтернальностi хлоцi на 30,4 бала, дiвчата-30,2 при нормi вiд 22 до32 балiвщ, що пояснюється тим опитом школярiв який вони одержали в процесi тренiнгових занятть. А саме тим що по-перше хлопчики та дiвчата спробували себе у рiних ролях та зрозумiли свої здiбностi та можливiсть кожного особисто впливати на подiї довколо себе та керувати ними; по-друге усвiдомили з’язок подiй та реацiї оточиючих людей та власної поведiнки та ставлення до людей.
За методикою виявили мiсце кожного учня у системi мiжособистих вiдносин класу.
дослiдження у сферi емоцiйного лiдерства та окремо у дiлової сферi (компетеннтнiстi та здiбностi керувати). Тому вiдповiдно зробленi соцiометринi матрицi по емоцiйному та дiловому вибору.
На основi соцiометрiчних матриць, де помiчають число позитивних виборiв та вiдхилень виявили “лiдерiв”–“найпопулярнiших” учасникiв групи, “аутсайдерiв” та “вiдторгнутих”.
“Лiдер” це той , хто одержав 50 % голосов колектива та бльiше вiд максимально можливого числа виборiв по окремому питанню.
“Найпопулярнiший”–це такий член групи ,який одержав 20-50% виборiв вiд максимально можливого числа.
“Вiдторгнутий”- це той , хто одержав 50 % голосов колектива та бльiше вiд максимально можливого числа негативних ввиборiв.
категорiї “лiдерiв”–“найпопулярнiших” учасникiв групи, “аутсайдерiв” та “вiдторгнутих”, табл. 6. 1-до тренiнгу та табл. 6. 2 пiсля тренiнгу.
По результатам порiвняння першого замiру, (до заннятть) та другого замiру(пiсля проведення тренiнгу), можно пiдвести такi iтоги:
та бльiше вiд максимально можливого числа виборiв по дiлового вибiру по iтогам першого замiру 3 , а другого 5.
“Найпопулярнiший”–це такий член групи ,який одержав 20-50% виборiв вiд максимально можливого числа за емоцiйним вибором по iтогам першого замiру 12 , а другого 14. “Найпопулярнiший”–це такий член групи ,який одержав 20-50% виборiв вiд максимально можливого числа за дiловим вибором по iтогам першого замiру 11 , а другого 10.
“Аутсайдер”- це такий член групи ,який одержав 0-20% емоцiйних виборiв вiд максимально можливого числа по iтогам першого замiру та другого 8, але змiнився состав. “Аутсайдер”,який одержав 0-20% дiлових виборiв вiд максимально можливого числа по iтогам першого замiру та другого 9, але змiнився состав.
“Вiдторгнутих” по емоцiйному вибiру по iтогам першого замiру 4 , а другого 0. “Вiдторгнутих” по вибiру по iтогам першого замiру 4 , а другого 0.
Таким чином у систему стосункiв внесенi змiни. Якщо проводити порiвняння, то можно окремо звернути увагу на такi важливi фактори:
Висновки
У представленої дипломної роботi висунута гiпотеза: ”Якщо роботу з формування адекватної статево-рольової поведiнки старшокласникiв будувати з урахуванням їхнiх особистiсних особливостей, то ця робота буде не тiльки бiльш ефективною, але й буде допомогати складанню бiльш сприятливого психологiчного клiмату учнiвського колективу.” На основi цiєї гiпотези був составлен план дослiдження особливостей статево-рольової поведiнки старшокласникiв, за яким проведено дiагностику учнiв 10-б класу НВК №116. Потiм, вiдповiдно одержаним результатам створена програма корекцiйних занятть, за якою був проведен цикл корекцiйних занятть.
Далi перечисленi методики за допомогою, яких проведене дослiдження, до та пiсля завершення корекцiйних занятть.
Були проведенi дослiдження маскулiнностi та фемiнiнностi учнiв, при цьому окремо аналiзували групу юнакiв та групу дiвчат, на пiдставi цього аналiзу можно зробити такi висновки:
Рiвень маскулiнностi (середнiй по групi) юнакiв “Я”реального був нижчим за вiдповiдний показник у дiвчат, таким цином хлопчики оцiнювали себе, меньш маскулiнними нiж дiвчата. Рiвень маскулiнностi (середнiй по групi) юнакiв “Я”-iдеальне теж був меньшим на 4 проценти, що позволяло зробити висновок про те, що є перекрути що до сприйняття власної статевої ролi. Вважаємо що орiєнтири якi ставлять себе старшокласники пов’язанi iз особливостями пiдлiткової субкультури. Вона сприяє тому, що перевагу у групi вiддають, незалежно вiд статi, тим хто виявляє такi риси, як:агресивнiсть, цинiчнiсть, самовпевненiсть, переконливiсть, сила та подiбнi, що належать саме до комплексу маскулiнних якостей. Оцiнки власних батькiв по маскулiнностi та фемiнiностi,що дали самi учнi виявляють таку тенденцiю: дiвчата у середньому оцiнюють матiр, як бiльш маскулiнну(на 4 проценти),у порiвняннi iз оцiнкою власної матерi юнаками. Хлопцики ж, напроти, перебiльшують у власної уявi фемiнiнность батька( в середньому на 2 проценти), у порiвняннi iз дiвчатами. дослiження
Таким чином проявляється недооцiнка власної маскулiнностi та маскулiнностi батька у юнакiв. Дiвчата прагнуть пiдвищення своїх мавкулiнних якостей та отрицають наявнiсть в собi бiльшого нiж у хлопцiв рiвня феминiнних якостей, тому що це оказує вплив на загальне самопочуття та спосiб адаптацiї у групї. Про що буде сказано далi в висновках по iншим методикам.
як:агресивнiсть, цинiчнiсть, самовпевненiсть, переконливiсть, сила та подiбнi, що належать саме до комплексу маскулiнних якостей.
Тому тренiнг був спрямован на те, щоб зробити бiльш адекватною “Я”-концепцiю, та сприйняття протилежноїстатi. Результати дослiдження особливостей особистiсної структури самосвiдомiстi учнiв 10-б класу. за методикою В. В. Столiна одержанi пiсля проведення корекцiйної програми вiдрiзняються бiльш високими показниками, як у юнакiв так i у дiвчат за самооцiнка21,1 та21 бал, по шкалi I-“самоповага ” середнi показники шкалою“S” –iнтеглальна у группi юнакiв11,8 балiв ; у группi дiвчат дорiвнюються 10,7 балiв,за шкалою II-аутосимпатiя – шкала пов’язана iз 3-“самоприйняття також показали бiльш високi результати але нi значно вiдрiзняються. Такi не виликi за абсолютним значенням вiдмiни можно об’яснити недостатнiм для явних унутрiшнiх змiн часом, який пройшов вiд першого замiру до другого. Але реальнi змiни проявились, ще i у тому , що такi важливi шкали як S-цнтегральна шкала самооцiки, шкала1-“самовпевненнiстi”, III-“очикування позитивного ставвення з боку iншiх” тепер позитивно кореляюють, в один час, i з маскилiннiстю, i з фемiнiннiстю. Ашкала 5 “самозвинувачення”, також в одночас негативно корелюють з показниками маскилiннiстю i з фемiнiннiстю
Пiсля тренiнгу змiнилися показники рiвню маскулiнностi та фемiнiнностi,як уюнакiв так i у дiвчат. Напрямки цих змiн можноно прокоментувати таким чином:
По перше пiдвисилася оцiнка власної маскулiнностi у хлопчикiв фемiнiнностi у дiвчат
По друге змiнилася уява що до власного iдеального образу по маскулiнностi та фемiнiностi у бiк бiльшої маскулiннрстi у хлопчикiв та бiльшої фемiнiнностi у дiвчат. Крiм цього старшокласники перестали сприймати якостi притаманнi до маскулiнностi та фемiнiностi як взаємовиключаючi однi однi. З’явилося iнше уразумiння фемiнiнної ролi , позбавлення її негативного вiдтiнку, присущого ранiше сприяттю старшокласникам. Пiсля тренiнгу було проведено повторне вимiрюваннєпо шкалi “Я”-реальне та “Я”-iдеальне, яке свiдчить, що вiдбулися значущi змiни показникiв симптомо-комплексу маскулiнностi- фемiнiнностi та про те,що для даної вибiрки є значущими (за методами математичної статистики)такi фактори: маскулiнность та фемiнiность “Я”-реального, та мотивацiя до афiляцiї-прагнення бути прийнятимi страх бути вiдторгнутим, рiвень iнтернальностi –загальний у сферiдосягненнь та невдач. Значно змiнилися маскулiнность та фемiнiность “Я”-реального, та мотивацiя до афiляцiї-прагнення бути прийнятимi страх бути вiдторгнутим, iнтернальнiсть. Дуже змiнився психологiчний статус багатьох унiв. Соцiометрiчне дослiдження показало, що статевi якостi, та корекцiйна робота iз ними пов’язана можуть позитивно впливати но психологiчнй клiмат у класi. Перевага ,що ранiше вiддавалась в основному маскулiнним уням набула деяких змiн та появився бiльш деференцьований пiдход до вибору лiдерiв. Серед лiдерiв емоцiйного вибiру превалюють бiльш фемiнiннi. серед дiлового- бiлше маскулiннихтакож набули i iншi показники , але не значних
У юнакiв-старшокласникiв цi змiни виражаються у тому, що зросли показники маскулiнностi “Я”-реального та “Я”-iдеального балiв. У дiвчат зросли показники фемiнiнностi “Я”-реального та “Я”-iдеального балiв та знизився рiвень маскулiнностi “Я”-реального “Я”-iдеального. Такi змiни пов’язанi iз треннiнговим процесом спрямованим на те, щоб у свiдомостi учнiв класу здiйснилася деффiренцiацiя якостей притоманних чоловiчої та жiночої статевої ролi. У той же час програма сприяла тому щоб школяри вбiльш критично до таких стереотипiв срийняття, для яких властиво уява про маскулiннiсть та фемiнiннiсть. як взаємовиклюючi одне iнше, а не взаємодоповнюючi. Више сказане стосується маскулiнностi та фемiнiнностi, як проявлення чоловiчої та жiночої ролi у стосунках в парi, чи у групi, а також маскулiнностi та фемiнiнностi як психологiчних властивостей особистостi. Проведенi заняття дали можливiсть юнакам та дiвчатам усвiдомити , проаналiзувати та внести деякi корективи до уяви про власну вiдповiдно чоловiчу та жiночу роль.
У зв’язку з вище сказаним, використання програми тренiнга, запропонованого у даної дипломної роботiшкiльного практичного психолога можно вважати доцiльним.
Таким чином гiпотеза,дослiдження: ”Якщо роботу з формуваня адекватної статево-рольової поведiнки старшокласникiв будувати з урахуванням їхнiх особистiсних особливостей, то ця робота буде не тiльки бiльш ефективною, але й буде допомогати складанню бiльш сприятливого психологiчного клiмату учнiвського колективу.”повнiстю пiдтвердилась.
2. Величковский Б. М. Современная когнитивная психология-М:. МГУ, 1982-336с.
3. Викатер К. Полочные размишления семейного терапевта. -М. Независимая фирма”Класс”, 1998
5. Гребенников И. В. Воспитательний климат семьи. -М.: Знание, 1976-40с.
6. Джеймс М. Брак и любовь/ Пер. с англ. –М.: Прогресс, 1985. -192с.
7. Гозман Л. Я.,Шлягина Е. И. Психологические проблеми семьи //Вопросы психологии-1985. -№2. -с. 186-187.
8. Голод С. И. Стабильность семьи. -Л.:Наука,1984. -126с.
видання-М.:Гуманит изд центр”Владос”,200,-Кн. 2:Психологiя освiти-608с.
9. ЕйдемиллерЕ. Г., ЮстицкисВ., Психология и психотерапия семьи -СПб: Видання “Питер”,1999-656с.
10. Захаров А. И. Психотерапия у детей и подростков. -М.:Медицина, 1982-215с.
11. Исаев Д. Н. Психосоматическая медицина детского возраста. -СПб:-Специальная литература, 1996. -454с.
12. Ковалев С. В. Психология семейних отношений. - М.: Педагогика. 1987. - 159с.
13. Кон И. С. Психология ранней юности :Кн для учителей:-М.:Просвещение,1989. -255с. -(Психологич. наука в школе).
14. Козлов Н. И. Как относиться к себе и к людям, или Практическая психология на каждий день /3-е вдн., перераб. Та доп. -М. АСТ-ПРЕСС 1998. -328с.
15. Козлов Н. И. Психогигиенические аспекти воспитания детей и подростков // Психогигиена и психопрофилактика:Сб. науч. Тр./ Под ред. В. К. Мягер,В. П. Козлова, Н. В. Семеновой-Тянь-Шаньской. -Л., 1983. -с. 13-17.
16. Кочарян А. С. Личность и половая роль
17. Карвасарский Б. Д. Медицинская психология. -Л.: Медицина,1985. -303с.
19. Келам А., Эббер И. Причины конфликтних ситуаций в семье Человек после развода. -Вильнюс-Вильнюс ,1985. -с. 56-66
20. Личко А. Е. Подростковая психиатрия. -Л.: Медицина. 1985. -416с.
21. Мацловкий М. С.. ГуркоТ. А. -Молодая семья в большом городе. -М.: Знание,1986. -48с.
22. Мягер В. К., Мишина Т. М. Семейная психотерапия: Руководство по психотерапии. - Л.: Медиыина, 1979,-с. 297-310
23. Науково-практичний освiтнiй-методиський журнал 5/2000 Практична психологiя та соцiальна робота, с. 43
24. Нiмов Р. С. Психологiя пiдручник для студентiв ВУЗ:В. 3кн-4-е
25. Обозова А. Н. Психологические проблеми служби семьи и брака// Вопроси психологии-1984. -№3-с. 104-110.
26. Олейник Ю. Н. Исследование уровей совместимости в молодой семье // Психологический журнал
27. Петренко В. Ф. Ввеление в эксперементальную психосемантику: исследование форм репрезентацыъ в обыденном сознании. -М.: Издат. МГУ. 1983. -176
28. ТитаренкоВ. Я. Семья и формирование личности. М. -Мысль,1987. -352с.
29. Шпалинский В. В. Социальная психология менеджмента. Харьков ,ИВМО “ХК” 1998.
31. ЮстицкийВ. В. Роль неосознаваемих психологических механизмов в формировании отношений родителей к детям.//Применение математичеких методов в исследовании процесса обучеия. -Вильнюс,1977. -с. 159-167
| 
