Вплив кольору на людину
Психологiчнi особливостi впливу кольору на людину
Вступ
систему та психiку людини об'єктивний, безпосереднiй вплив, налаштовуючи його в унiсон з оточуючим свiтом.
Колiр значно впливає на нас: притягує нас i до нас, змушує робити покупки та викликає рiзноманiтнi емоцiї. Зумовлює раптовi почуття i навiть фiзiологiчнi реакцiї, вiд припливу кровi до почуття холоду.
Вплив кольору однаковий для всiх, незалежно вiд статусу, вiку та рiвня iнтелекту. Але в той же час вiдношення до певного кольору може залежати вiд культурно-iсторичних традицiй та обрядiв, а також ефект вiд впливу певного кольору залежить вiд значення цього кольору i того, з чим вiн асоцiюється у даної конкретної людини.
Колiр може навiть лiкувати. Наприклад, бiль знiмають вiдтiнки блакитного. А сил надає помаранчевий. Зелений заспокоює. Недарма ми так намагаємось хоча б не на довго вирватись iз мiста – ближче до природи i її зеленому кольору.
та, звичайно, на все життя, було важливою частиною фен-шуй – науки про органiзацiю навколишнього середовища.
В психологiї iснує маса тестiв, пов'язаних з кольором, а також цiлий напрям – кольоротерапiя.
1. Фiзичний вплив кольору
При фiзичнiй дiї мова йде про вплив кольору на фiзiологiю людини. Об'єктивний вплив кольору пiдтверджено експериментальним шляхом i залежить вiд кiлькостi та якостi кольору, перiоду дiї, особливостей нервової системи, вiку, статi та iнших факторiв. Безпосередньою фiзiологiчною дiєю на весь органiзм людини пояснюються явища, викликанi червоними та синiми кольорами, в особливостi при максимальнiй їх насиченостi. Червоний колiр збуджує нервову систему, викликає прискорення дихання та пульсу, а також активiзує роботу м'язової системи. Синiй колiр надає гальмiвного впливу на нервову систему. Червоний, жовтий, помаранчевий кольори є кольорами екстраверсiї, тобто iмпульсу, оберненого назовнi. Група синього, фiолетового, зеленого, навпаки, для пасивної iнтроверсiї та iмпульсi обернених всередину.
Помаранчевий та червоний кольори, збуджуючи разом iз зоровим i слуховий центр мозку, що викликає удаване збiльшення гучностi шумiв. Не позбавлено основи, що цi активнi кольори часто називають «кричущими». Зелений i синiй, заспокоюючi кольори, послаблюють збудження слухового центру, тобто як би послаблюють або компенсують гучнiсть шумiв.
2. Оптичний вплив кольору
До цiєї дiї вiдносяться iлюзiї та оптичнi явища, викликанi кольором та змiнюючими зовнiшнiй вигляд предметами. Розглядаючи оптичнi явища кольору, всi кольори можна умовно подiлити на двi групи: червоний i синiй, так як здебiльшого кольори по своїм оптичним характеристикам будуть наближенi до якоїсь з цих груп. Виключення складає зелений колiр.
Свiтлi кольори, наприклад, бiлий або жовтий створюють ефект iррадацiї, вони як би поширюються на розташованi бiля них бiль темнi кольори i зменшують пофарбованi в цi кольори поверхнi. Наприклад, якщо через щiлину стiни з дощечок проникає промiнь свiтла, то щiлина здається ширшою, нiж насправдi. Коли сонце свiтить крiзь вiття дерев, цi вiтки здаються бiльш тонкими, нiж завжди. Також потрiбно помiтити центробiжний рух жовтого кольору та ценронаправленiсть синього. Якщо зробити два кола рiвної величини i заповнити один жовтим, а iнший синiм (див. малюнок 3), то вже пiсля короткої концентрацiї на них стає помiтним, що жовте випускає променi, набуває руху з центру i наближується до людини. Інколи здається, що до променiв можна доторкнутися. Синє же круг набуває доцентрового руху i вiддаляється вiд людини. Перше коло колить очi, у другому ж очi утопають.
Сила цiєї дiї збiльшується, якщо до нього додати рiзницю свiтлих i темних вiдтiнкiв, тобто дiя жовтого збiльшиться при доданнi до нього бiлого кольору, синього – при доданнi чорного.
3. Емоцiйний вплив кольору
При психологiчнiй дiї мова йде про почуття та переживання, якi ми можемо вiдчувати пiд впливом того чи iншого кольору. Цей вплив дуже тiсно пов'язаний з оптичними особливостями кольору.
Абсолютно зелений є найспокiйнiшим кольором. Вiн нiкуди не рухається i не має нi звуку i не викликає нi радостi, нi печалi. Ця постiйна вiдсутнiсть руху добре дiє на стомлених людей, але може з часом i набриднути. При введеннi в зелений колiр жовтого вiн оживає, стає бiльш активним. При доданнi синього, змiнюється навпаки, вiн робиться бiль серйозним, вдумливим.
Синiй, доведений до межi з чорним, вiддає призвук печалi. Стаючи бiльш свiтлим, синiй набуває байдужого характеру i стає людинi далеким i байдужим, як блакитне небо. І, стаючи свiтлiше стає все бiльш беззвучним, доки не дiйде до беззвучного покою – бiлого.
Часто бiлий колiр сприймається як «некольровий». Вiй як би символ свiту, де зникають усi фарби, всi матерiальнi властивостi. Тому i дiє бiлий колiр на нашу психiку як мовчання. Але це мовчання як би не мертве, а, навпаки, повне можливостей.
Чорний колiр, навпаки, дiє як дещо без можливостей, як мертва пляма, як мовчання без майбутнього.
активними кольорами: жовти i синiм. Тому сiрий колiр – це безшумна нерухомiсть.
Червоний колiр ми сприймаємо як характерно теплий колiр, впливає внутрiшньо як життєдайний, живий, турбуючий колiр, що, однак, не має легковажностi жовтого. На вiдмiну вiд жовтого червоний колiр як би палає всерединi себе. Але iдеально червоний колiр дуже змiнює свiй вплив при змiнi кольору. При доданнi в червоний колiр чорного виникає жорсткий, не здатний до руху коричневий. В бiль холодному тонi у червоного зникає активнiсть полум'я. Стаючи помаранчевим, червоний набуває променистостi жовтого, але постiйно зберiгає серйознiсть.
Вибiр переважного (улюбленого) кольору людиною визначається його характером i залежить, також, вiд соцiального фактору. На основi соцiологiчних дослiджень був отриманий наступний ряд кольорiв по мiрi зменшення надання переваг: блакитний – фiолетовий – бiлий – рожевий – пурпурний – червоний – зелений – жовтий – помаранчевий – коричневий – чорний.
на яких ми звичайно сприймаємо цей колiр. Це дуже iндивiдуальна особливiсть кожної людини, що залежить вiд набутого ними досвiду. Встановити тут буд-якi правила дуже важко, але з деякою вiрогiднiстю можна припустити, що червоний колiр асоцiюється з вогнем i кров'ю, жовтий – з сонцем, синiй – з небом, водою, зелений – з лiсом, лугами.
Врештi-решт, iснує таке поняття як чути колiр, тобто кожному кольору спiвставляється певна музична нота. Це явище неможливо конкретно описати для кожного певного кольору, але не знайдеться нi однiєї людини, яка стала б шукати вражень вiд яскраво-жовтого на басових клавiшах роялю.
4. Вплив кольору на вегетативну нервову систему
Колiр надає сильного впливу на формування психофiзiологiчного статусу органiзму людини. Цей вплив, в першу чергу, опосередковується дiяльнiстю ВНС, її симпатичним та парасимпатичними вiддiлами: СНС i ПНС.
зору з iншими органами чуття, було виявлення взаємозв'язку мiж кольоровим зором i ВНС, також гiпоталамусом, який, як вiдомо, вiдiграє iнтеграцiйну роль в дiяльностi фiзiологiчних i психiчних функцiй органiзму. Вважається, що ядра передньої гiпоталамiчної областi тiсно пов'язанi з нейрогiпофiзом, мають вiдношення до iнтеграцiї ПНС, а ядра задньої гiпоталамiчної областi – до iнтеграцiї СНС. Зоровi провiднi шляхи анатомiчно тiсно пов'язанi зi всiма цими структурами.
Результати експериментальних робiт школи С. В. Кракова (1935–1951 рр.) показали, що кольорова дiя призводить до певних змiн в тонусi ВНС, а в свою чергу, змiни в тонусi ВНС вплинули на кольоровий зiр.
Симпатикотропнi подразники пiдвищують чутливiсть до синьо-зеленої частини спектру, а чутливiсть до червоно-жовтої частини у ока знижується. Особливо показове в цьому планi пряме введення в око адреналiну. І, навпаки, парасимпатикотропнi агенти покращують чутливiсть до червоного i жовтого, а до синього i зеленого – знижують.
Сприйняття червоно-жовтої частини спектру викликає активацiю СНС i гальмує ПНС. Синiй i зелений надають депресивної дiї на СНС i активiзуючи на ПНС.
Із цього слiдує, що чутливiсть ока до червоно-жовтої та синьо-зеленої частинам спектру носить реципрокний характер, аналогiчно реципрокним взаємозв'язкам СНС i ПНС.
Зниження (або пiдвищення) чутливостi до кольору означає збiльшення (або зменшення) абсолютного порогу рiзницi даного кольору. Тим самим, активацiя СНС призводить до покращення розрiзняння синього i зеленого, а вiдновленню балансу, так як жовтий з червоним стимулюють СНС, а синiй iз зеленим – ПНС.
Подiбний характер взаємозв'язкiв сприйняття кольору з дiяльнiстю ВНС, дозволяє зробити висновок про об'єктивну необхiдностi останньої в кольорових подразниках для своєї саморегуляцiї. Можна сказати, що органiзм, що знаходиться в станi «боротьби» або «втечi» має необхiднiсть переважно в кольорах синьо-зеленої гами, нiж червоно-жовтої. В той же час, стан спокою та вiдновлення призводять до збiльшення потреб у «активних» кольорах i зниженню – в «пасивних».
При домiнуваннi СНС подальше збiльшення її активацiї, якiй сприяють червоний i жовтий, може призвести до дистресу, порушенню гомеостазу i тому чутливiсть ока до цих кольорiв знижується, вони як би не помiчаються. Посилення чутливостi до синього i зеленого надає гальмiвної дiї на СНС i сприяє вiдновленню балансу. Також небажана i довгочасна перевага ПНС, так як це знижує готовнiсть органiзму до активних дiй. Звiдси зрозумiлим стає покращення чутливостi зору до «активних» кольорових подразникiв, що викликають пiдвищення тонусу СНС.
Це – спiльна схема взаємозв'язку кольорового зору та ВНС, в рамках якої можливi певнi нюанси в залежностi вiд конкретних фаз в дiяльностi СНС та ПНС, iндивiдуальних особливостей реактивностi ВНС. Так в дослiдженнях М. К. Плишко було показано, що для стану функцiонального збудження нервової системи характерний бiльш низький порiг (абсолютний) вiдмiнностi червоного кольору в порiвняннi з зеленим, а особливо з синiм. При функцiональному гальмуваннi спостерiгалося обернене спiввiдношення порогiв вiдмiнностi кольорiв для даних кольорiв.
Виходячи з цього, стає «психофiзiологiчно» зрозумiлим ряд позитивних i негативних значень кольорiв.
Так, синiй в деякiй мiрi зелений, виправдовують свої характеристики як релаксуючi, заспокiйливi i тому особливо переважнi у виборi людьми, що мають необхiднiсть в розслабленнi та вiдпочинку. Однак, довгочасна дiя цих кольорiв призводить до гальмування i навiть депресiї, викликає враження чогось сумного та нецiкавого. Червоний та жовтий як стимулюючi також виправдовують свої традицiйнi характеристики кольорiв «активного боку». В цих кольорах «зацiкавлена» НС людини, що добре вiдпочила, вiдновила сили i вiдчуває потребу в iнтенсивнiй дiяльностi, проявленнi своєї енергiї. Тривала дiя цих кольорiв може призвести до перезбудження, а потiм до захисного гальмування НС.
Характер взаємозв'язку бiлого i чорного з функцiонуванням ВНС є аналогiчним: бiлий стимулює ерготропну систему органiзму, а чорний – трофотропну; Активацiя ПНС збiльшує потрiбнiсть в бiлому кольорi, а СНС – в чорному. Пiсля активного, напруженого, насиченого подiями дня (бiлий) наступає нiч (чорний), коли людина може розслабитися i вiдпочити. Якщо зранку пахмурно i в природi переважають свинцево-синi вiдтiнки, то налаштуватися на активну роботу буває дуже важко, людина може впасти в пасивний, дрiмотний стан i знаходитися в ньому достатньо довго. І, навпаки, яскравий, сонячний ранок сприяє швидкому переходу вiд сну до бадьоростi, досягненню необхiдного рiвня активностi.
Як вже вiдмiчалося, характер впливу кольорового середовища на ВНС людини опосередковується її iндивiдуальною реактивнiстю, як протягом доби, так i протягом бiльш тривалого часу.
5. Вплив кольору на центральну нервову систему i психiчну дiяльнiсть людини
колiр нервовий фiзичний емоцiйний
Те, що колiр впливає на дiяльнiсть центральної нервової системи в свiтлi вищевикладених експериментальних даних не викликає сумнiвiв. Однак, на вiдмiну вiд вегетативної нервової системи, на яку безумовно впливає колiр, взаємозв'язок мiж кольором i центральною нервовою системою людини являє бiльш складну картину. Якщо для ВНС колiр – це, перш за все, кванти енергiї, що потрапляють в органiзм iз зовнiшнього свiту, то для ЦНС колiр, якщо можна так висловитися, – i квант iнформацiї про навколишнiй свiт.
Завдяки певним вiддiлам ЦНС у людини формуються кольоровi вiдчуття, а iнегративна дiяльнiсть ЦНС забезпечує функцiонування кольорового сприйняття i бiльш складнi форми опрацювання iнформацiї. Специфiчнi ураження центральної нервової системи можуть призвести до втрати людиною здатностi сприймати кольори частково або повнiстю, так названої кольорової агнозiї. Взагалi розрiзняють кольорову агнозiю i кольорову слiпоту або дефекти кольоросприйняття. Взагалi кольорова агнозiя не виключає кольоросприйняття та правильного розрiзняння окремих кольорiв. Але хворi з кольоровою агнозiєю нездатнi розв'язувати по кольоровiй класифiкацiї, предметному вiдношеннi кольору. Наприклад, вони не можуть сказати який колiр у апельсину, моркви i т. д. Кольорова агнозiя має центральне походження. При кольоровiй слiпотi спостерiгається або тотальна, або парцiальна вiдсутнiсть кольоророзрiзняння. Цей дефект може мати як периферичне походження (ураження сiткiвки), так i центральне, особливо, при ураженнi 17 поля потиличної кори головного мозку. Таким чином, вплив кольору на ЦНС, з одного боку, опосередковано дiяльнiстю її кольорового аналiзатора (специфiчний iнформацiйний канал), а з iншого – ВНС (неспецифiчний енергетичний канал).
Колiр, як енергiя, необхiдний для пiдтримання тонусу центральної нервової системи. Вiдомi випадки так званого «кольорового голодування», коли при кольоровiй бiдностi оточуючого пейзажу та обстановки розвивалися симптоми астенизацiї. У дiтей, що тривалий час проживали в умовах «кольорового голодування», спостерiгаються навiть затримки iнтелектуального розвитку.
Енергетичний бiк впливу кольору на центральну нервову систему вивчений ще недостатньо. Факти, що є в кольоровiй психологiї носять фрагментний характер. Одним з небагатьох, достатньо широко освiтлених аспектiв цiєї проблеми є кольоровi переваги. Здавалося б, перевага в кольорi має пряме вiдношення до питання про енергетичний вплив кольору на ЦНС. Однак, не виключаючи iншi фактори, що впливають на надання кольорової переваги людини, неможна заперечити, що на них суттєво впливають енергетичнi характеристики кольору.
Висновок
Колiр несе нам не тiльки iнформацiю, але i безлiч можливостей для розвитку i досягнення бажаного. Нам зостається тiльки навчитися читати цю iнформацiю i вмiти самим правильно внести її в життя. А в цьому, до речi, допомагає бiрюзовий та смарагдово-зелений.
на людину i її психiку. Знайшла i описала рiзницю у наданнi переваг у кольорi у дiтей та дорослих та взаємозв'язок кольору та емоцiй. У своїй роботi я також розглянула вплив кольору на процеси мислення та особливостi символiки кольорiв.
Надаю стислу характеристику найголовнiших, з точки зору митцiв, чотирьох кольорiв:
· Червоний – збуджуючий, зiгрiваючий, активний, енергiйний, проникаючий, тепловий, активiзує всi функцiї органiзму; використовується для лiкування вiтряної вiспи, скарлатини, корi та ряду шкiряних захворювань; на короткий час збiльшує м'язову напругу, пiдвищує кров'яний тиск, прискорює ритм дихання.
· Зелений – зменшує кров'яний тиск i розширює капiляри, заспокоює, знiмає напругу, полегшує невралгiї та мiгренi, використовується при лiкуваннi астми, ларингiту.
Синiй – уповiльнює сердечну активнiсть, дiє седативно, заспокiйлива дiя може перейти в гальмiвне, депресiю. Синi променi застосовують при лiкуваннi запальних захворювань очей, вiтрянцi, скарлатинi.
Список використаної лiтератури
1. Урванцев Л. П. Психология восприятия цвета. Методическое пособие. Ярославль, 1981. 65 с.
2. Фрiлiнг Г., Ауер К. Человек, цвет, пространство. М., 1973.
3. Хомська Е. Д. Нейропсихология. М., 1987. 288 с.
4. Чхартiшвiлi Ш. Н., Гобечiя Ф. В. Влияние потребности на восприятие цветов в дошкольном возрасте. // Некоторые вопросы психологии и педагогики социогенных потребностей. Тбилиси, 1974.
|
