Види та властивостi сприйняття
Сприйняття можуть бути: повними i неповними; глибокими i поверхневими; помилковими або iлюзорними (спотворення вiдображення дiйсностi); швидкими й повiльними.
Залежно вiд переважної ролi того чи iншого аналiзатора сприйняття може бути:
– зорове
(розглядання скульптури, картини i под.);
– слухове
(слухання оповiдання, концерту i т. iн.);
– тактильне
(обмацування, доторкування).
сприйняття, коли зоровий аналiзатор є провiдним, потребує участi рухового аналiзатора, без якого неможливi рухи очей. Те саме можна сказати про слухове сприйняття, в якому, крiм слухового аналiзатора, що є основним, великого значення набуває кiнестетичний аналiзатор. Рiзнi види сприйняття рiдко можна спостерiгати в чистому виглядi, здебiльшого вони комбiнуються один з одним. Наприклад, сприйняття кiнофiльму має зоровий i слуховий характер, бо глядач сприймає кадри, що проходять перед його очима на екранi, i розмову, i музику, з яких складається звукова частина картини. Включається в цей процес i руховий аналiзатор, який бере участь у сприйманнi мови i музики. Перевага того чи iншого аналiзатора в сприйманнi визначається характером самого об´єкта.
Буває сприйняття:
– простору; часу; руху;
– предмета; мови; музики;
– людини людиною.
Сприйняття простору –
це вiдображення у психiцi людини розташування, величини, форми, об´ємностi, вiддаленостi один вiд одного предметiв та явищ на землi й у небi.
Сприйняття простору має велике значення. Воно є обов´язковою умовою її орiєнтування в цьому середовищi.
У процесi сприйняття простору розрiзняють сприйняття величини, форми, об´ємностi й вiддаленостi предметiв.
Взаємодiя людини з довкiллям включає й саме тiло людини з характерною для нього системою координат. Людина, яка вiдчуває свiт, сама є матерiальним тiлом, що займає певне мiсце в просторi та має певнi просторовi ознаки: величину, форму i вимiри тiла, спрямування рухiв у просторi.
Доведено, що в основi рiзноманiтних форм просторового сприйняття лежить функцiонування комплексу аналiзаторiв, якi взаємодiють мiж собою. Особливу роль у просторовому орiєнтуваннi виконує руховий аналiзатор, за допомогою якого встановлюється ця взаємодiя.
Сприйняття форми i величини предмета здiйснюється за допомогою зорового, тактильного i кiнестатичного аналiзаторiв. Однак основну роль вiдiграє зоровий аналiзатор. Акомодацiя очей з важливим руховим механiзмом зорового аналiзатора допомагає сприймати вiдстань. Якщо порушується акомодацiя, знижується точнiсть зорового сприйняття вiдстанi.
Сприйняття величини та форми залежить вiд попереднього досвiду людини. Чим краще людина обiзнана з конкретною формою, тим легше вона вирiзняє її серед iнших форм.
свiтлотiнями, правильно визначати розташування предметiв у просторi.
У сприйманнi простору, зокрема вiдстанi, беруть участь нюховi та слуховi вiдчуття. За запахом можна, наприклад, визначити, що десь близько є їдальня, за звуком крокiв – розпiзнати, далеко чи близько вiд вас iде людина.
Сприйняття часу –
це вiдображення об´єктивної тривалостi, швидкостi та послiдовностi явищ дiйсностi. Завдяки сприйманню часу вiдображаються змiни, що вiдбуваються в навколишньому свiтi.
Фiзiологiчною основою процесу сприйняття часу є умовнi рефлекси на час, якi постiйно виробляються у людини. Воно здiйснюється шляхом взаємодiї аналiзаторiв, якими ми вiдображаємо iншi аспекти явищ об´єктивної дiйсностi.
Велике значення у сприйманнi часу належить кiнестетичному аналiзаторовi. Вiн виконує важливу роль у сприйняттi ритму. Пiд ритмом розумiють низку подразникiв, якi послiдовно змiнюють один одного i мають перiодичний характер.
Сприйняття тривалостi часу залежить вiд змiсту дiяльностi людини. На оцiнку часу впливає установка особистостi. Людинi, котра очiкує неприємних подiй, час здається швидкоплинним. При очiкуваннi приємного зазвичай здається, що ця подiя довго не настає.
й одноманiтними подiями, згадуються як швидкоплиннi.
Ступiнь суб´єктивiзму в оцiнцi часу залежить також вiд вiку людини.
Сприйняття руху –
це вiдображення змiни положення об´єктiв у просторi. Воно дає змогу орiєнтуватися у вiдносних змiнах у взаємному розташуваннi та взаємовiдношеннi предметiв навколишньої дiйсностi.
Вiдомостi про перемiщення предметiв людина отримує, безпосередньо сприймаючи рух. Встановити, в який бiк летить лiтак, з якою швидкiстю вiн рухається, куди спрямований удар ворога можна на пiдставi досвiду просторової орiєнтацiї.
Сприйняття руху також здiйснюється на базi висновкiв. Наприклад, про незначнi змiни у швидкостi автомобiля судять, спостерiгаючи за змiнами в показниках спiдометра. Існують пози бiгу, стрибкiв, ходьби, повзання, за допомогою яких, з огляду на особистiсний досвiд, доходять висновкiв про здiйснюваний рух.
Ілюзiя руху може виникнути за вiдсутностi реального руху предмета, при фiксованому поглядi. Якщо через незначнi промiжки часу показувати низку зображень, якi вiдтворюють етапи рухiв предмета, то складається враження руху. Це явище дiстало назву стробоскопiчного ефекту.
На його основi здiйснюється сприйняття руху пiд час перегляду кiнофiльму.
Сприйняття руху здiйснюється зоровим, слуховим i кiнестетичним аналiзаторами. Сприйманню руху допомагає осмислення змiн у навколишньому середовищi на основi iндивiдуального досвiду i знань особистостi.
Сприйняття людини людиною
сутностi iншого, корегують своє ставлення до iншої людини. Усе це вiдбувається у процесi спiлкування i детермiноване вiком, професiєю статтю, установками, вихованням i т. д.
За активнiстю
сприйняття подiляють на
(довiльне) i
(мимовiльне).
сприймаємо рiзноманiтнi запахи тощо. У ненавмисному сприйманнi не iснує заздалегiдь поставленої мети. Вiдсутнє в ньому й вольове зусилля.
сприйняття має iншу характеристику. Здiйснюючи його, людина ставить перед собою мету, докладає певних вольових зусиль, щоб краще реалiзувати свiй намiр, довiльно обирає об´єкти сприйняття. Таким сприйняттям, наприклад, є слухання доповiдi або перегляд тематичної виставки книг.
Спостереження
– це умисне планомiрне сприйняття, здiйснюване з певною, чiтко усвiдомленого метою. Основнi умови успiшного спостереження – яснiсть завдання i пiдготовленiсть до нього, а також активнiсть мислення. Спостереження як форма дiяльностi тiсно пов'язане з орiєнтуванням, тобто з отриманням достатньо правильної уяви про що-небудь, умiнням розбиратися в ситуацiї.
Спостережливiсть
– це здатнiсть помiчати в предметах i явищах малопомiтнi, але водночас суттєвi чи важливi для певної мети деталi, ознаки або властивостi. Високий розвиток спостережливостi потребує зацiкавленостi, постiйного прагнення пiзнати нове, глибше вникати в те, що оточує людину, з чим вона стикається у працi, в життi.
Сприйняття кожного нового предмета здiйснюється на пiдставi наявних знань i досвiду людини. Людина сприймає предмет або явище в певному спiввiдношеннi частин. У деяких випадках значущими є не так самi складовi, як їхнi взаємозв´язки.
Найважливiшими властивостями сприйняття є:
· предметнiсть;
· цiлiснiсть;
· константнiсть;
· апперцепцiя;
· осмисленiсть;
· вибiрковiсть;
· iлюзiя.
Предметнiсть
сприйняття виявляється в тому, що будь-який предмет або явище вiдображається не як механiчна сума якостей i властивостей, а як об´єкт, який має свiй змiст, природу, призначення.
Предметнiсть вiдiграє важливу роль i в подальшому формуваннi самих перцептивних процесiв, тобто процесiв сприйняття. Коли виникає розбiжнiсть мiж зовнiшнiм свiтом i його вiдображенням, суб´єкт має шукати новi способи сприйняття, якi забезпечать правильнiше вiдображення.
Цiлiснiсть
Сприймаючи певний об´єкт, ми виокремлюємо його окремi ознаки, аспекти, властивостi й водночас об´єднуємо їх у єдине цiле, завдяки чому в нас виникає його цiлiсний образ.
сприйняття виявляється в тому, що, вiдображаючи предмети та явища в цiлiсностi, людина виокремлює в них рiзнi елементи, компоненти, пiдсистеми тощо.
´єкт як аеродром.
Константнiсть
– це вiдносна постiйнiсть величини, форми, кольору предметiв та явищ, що сприймаються.
Константнiсть формується в процесi предметної дiяльностi та є необхiдною умовою життя людини. Константнiсть сприйняття забезпечується досвiдом, що набувається в процесi iндивiдуального розвитку особистостi й має велике практичне значення.
– це залежнiсть змiсту i спрямованостi сприйняття вiд досвiду людини, її iнтересiв, ставлення до життя, установок, багатства знань.
Апперцепцiя – одна з найважливiших особливостей сприйняття. Не саме око сприймає, не iзольоване вухо чує звук, не окремо язик розрiзняє смаковi якостi. Усi види сприйняття здiйснює конкретна жива людина. У сприйманнi завжди виявляються iндивiдуальнi особливостi людини, її бажання, iнтереси, певне ставлення до предмета сприйняття.
Отже, сприйняття залежить вiд попереднього досвiду людини. Чим бiльше людина обiзнана з певним об´єктом, тим повнiшим, точнiшим i змiстовнiшим є її сприйняття цього об´єкта.
Осмисленiсть
сприйняття полягає в тому, що вiдображенi предмети та явища порiвнюються з минулим досвiдом людини, вiдомостями i знаннями про них, на основi чого виникає вiдповiдне ставлення до них.
Завдяки осмисленню
сутностi та призначення предметiв стає можливим цiлеспрямоване їх використання, практична дiяльнiсть iз ними. Сприймаючи предмет, ми можемо точно назвати його або сказати, що вiн нам нагадує.
Узагальненiсть
сприйняття – це вiдображення одиничного випадку як особливого вияву загального. Певне узагальнення є в кожному актi сприйняття. Ступiнь узагальнення залежить вiд рiвня та обсягу наявних у людини знань.
В актi сприйняття вiдображення будь-якого предмета набуває певного узагальнення, предмет певним чином спiввiдноситься з iншими предметами. Узагальненiсть є вищим виявом усвiдомленого людського сприйняття. В актi сприйняття втiлюється єднiсть чуттєвих i логiчних елементiв, взаємозв´язок сенсорної та мисленнєвої дiяльностi особистостi.
Вибiрковiсть
сприйняття полягає в тому, що при вiдображеннi предметiв та явищ вiдбувається виокремлення одних щодо до iнших. Це вiдбувається пiд впливом попереднього досвiду людини, її нахилiв, iнтересiв, установок i потреб.
Кожний фахiвець намагається сприйняти в предметах та явищах головним чином те, що його цiкавить, що вiн вивчає, а тому вiн не зауважує тих деталей у предметах та явищах, якi не стосуються його фаху. Це створює iндивiдуальний пiдхiд до сприйняття. Тому й кажуть про професiйне сприйняття у людей рiзних спецiальностей.
Ілюзiями
´єкти, що дiють на аналiзатори. Ілюзiї може бути зумовлено рiзними причинами. Однiєю з них є активiзацiя старих тимчасових зв´язкiв у нових, iстотно вiдмiнних вiд попереднiх, ситуацiях.
аналiзатора, змiна умов сприйняття, образне передбачення побаченого, дефекти зору.
Але хоч якою б складною була iлюзiя, спотворене сприйняття можна вiдрiзнити вiд правильного. Практична дiяльнiсть людей уточнює образи сприйняття.
Лiтература
1. Бандурка О. М., Тюрiна В. О, Федоренко, О.І. Основи психологiї i педагогiки: Пiдручник. – Харкiв: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003.
2. Варiй М. Й. Загальна психологiя: Навч. посiбник / Для студ. психол. i педагог, спецiальностей. – Львiв: Край, 2005.
3. Загальна психологiя: Пiдручн. для студ. вищ. навч. закладiв / За заг. ред. акад.
С. Д. Максименка. – К.: Форум, 2000.
5. Максименко С. Д. Розвиток психiки в онтогенезi: У 2-т. – К.: Форум, 2002.
6. М´ясоїд П. А. Загальна психологiя: Навч. посiб. – 3-тє вид., випр. – К.: Вища шк., 2004.
7. Основи психологiї i педагогiки: Навч. посiб./ А. В. Семенова, Р. С. Гурiн, Т. Ю. Осипова, А. М. Ващенко; За ред. А. В. Семенової. – 2-ге вид., випр. i доп. -К.: Знання, 2007.
| 
