Вплив гендерних стереотипiв на процес становлення особистостi дiвчат-пiдлiткiв
Постановка проблеми:
формування певного способу життя молодi в тому числi й такого, невiд’ємною частиною якого стає високий рiвень гендерного виховання, вiдбувається за тими ж закономiрностями розвитку iндивiда, за якими здiйснюється процес соцiалiзацiї особистостi взагалi, а також визначаються гендернi стереотипи у процесi виховання цiєї особистостi. Тому теоретичнi стереотипи гендерного виховання дiвчат-пiдлiткiв доцiльно розглядати у контекстi соцiалiзацiї молодої людини взагалi та гендерних стереотипiв виховання зокрема.
Сучасна педагогiчна думка знаходиться на тому етапi свого розвитку, коли з’являються новi фактори, якi впливають на систему ролей та поведiнку особистостi в сучасному свiтi. Серед таких факторiв, що охоплює рiзнi сфери суспiльного життя, є фактор статi. Цей фактор визначає стать як сукупнiсть фiзiологiчних та анатомiчних особливостей, якi людина отримує вiд природи. Очевидним є, що стать вiдiграє не тiльки бiологiчну, а й соцiальну роль. Закономiрно з’являється визначення окремої соцiальної статi – гендера, що є вираженням поняття систем ролей та вiдносин, мiж чоловiками й жiнками в суспiльствi як соцiальними об’єктами. (8,14)
Проблема гендерних вiдносин та формування їх стереотипiв у процесi виховання молодi взагалi та дiвчат-пiдлiткiв зокрема стала актуальною як в нашому суспiльствi, так i за рубежем з кiнця ХХ столiття.
Проблема тендера розглядається в роботах С. Ф. Хрисанової, О. А. Величко, Т. П. Голованової, Г. В. Запорожець, О. Б. Петренко, Т. Г. Димнової, А. Гаваркяна.
Гендернi стереотипи поведiнки дiвчат-пiдлiткiв у сучаснiй школi, гендернi вiдносини у сiм’ї, правовi норми гендерної рiвностi дослiджували вiтчизнянi та зарубiжнi вченi Ю. Галустян, О. Ярош, А. Толстокорова, Н. Левчук, І. Кон, П. Пергер, Т. Лукман, I. Steinberg, I. Scrape, E. Yoffman та iн.
Аналiзуючи визначення поняття гендер, вченi прийшли до бiльш глибокого його розумiння, а саме до ролi гендерних стереотипiв поведiнки у процесi виховання.
Існування гендера пiдкреслює соцiальнi аспекти статi i пов’язанi з ним стереотипи, якi безпосередньо впливають на поведiнку i самоiдентифiкацiю особистостi, а отже i потребують ретельного дослiдження.
органiзоване навколо переконання, що вiдмiнностi мiж статтями бiльш значущi, чим тi, якi у них є спiльнi. Коли намагають визначити цю рiзницю в термiнах «природних» вiдмiнностей, тут змiщується два рiзних процеси: тенденцiя розрiзнити стать i тенденцiя розрiзнити спосiб iснування статi. Перше є дiйсно постiйною рисою людського суспiльства, але друге – нi. І тому необхiдно розрiзняти стать i гендер, якщо статевi вiдмiнностi мають природне походження, то другi – мають своє джерело в культурi, а не в природi.» (12,22)
Метою нашого дослiдження
є теоретичний аналiз проблеми та визначення гендерних стереотипiв у процесi виховання дiвчат-пiдлiткiв.
Поняття стереотип походить вiд грецького «stereos
» (твердий, об'ємний) та «tynos
» (вiдбиток), який був використаний вперше в 1798 роцi для опису процесу друкування.
Вперше як науковий термiн стереотип був запропонований у 1922 роцi пiсля виходу у свiт книги американського дослiдника Уолтера Лiпммана «Суспiльна думка». За У. Лiпмманом, стереотип – це упередженi погляди, якi рiшуче керують процесом сприйняття.
Пiзнiше з'явилися дослiдження стереотипiв, що проводилися вченими рiзних країн, внаслiдок чого було сформульовано ряд визначень, що стосувалися соцiальних стереотипiв.
Так пiд соцiальними стереотипами розумiлось «схильнiсть сприймаючого суб'єкта легко та швидко пiдпорядковувати сприймаючу людину в певнiй категорiї в залежностi вiд вiку, етичної належностi, нацiональностi i професiї, тим самим присвоювати йому якостi, якi вважаються типовими для людей цiєї категорiї» (1,95).
Т. Шибутанi трактує соцiальний стереотип як «популярне поняття, що визначає наближене групування людей, з точки зору якого розрiзняють значення, що пiдтримується поширеними уявленнями вiдносно властивостей цих людей. Такi абстракцiї формуються шляхом комбiнацiї видiлених форм поведiнки у частини людей, якi класифiкуються певним чином. До людей iз етнiчних меншостей звичайно ставляться так, нiбито всi вони одинаковi».
поширюється на всiх представникiв.
За фiлософським означенням, стереотип (соцiальний) – це звичний, усталений спосiб духовної дiяльностi, стiйкi форми сприйняття i оцiнювання соцiальних об'єктiв i явищ, нормативнi утворення групової й суспiльної свiдомостi (7, 498).
Роль соцiального стереотипу в соцiальному процесi визначається тим, що цей стереотип є одним iз рiзновидiв творення суспiльних стосункiв. Стереотипи є прикладом соцiально схвальної або соцiально припустимої поведiнки.
Гендернi стереотипи – це один iз видiв соцiальних стереотипiв, в основi яких лежить уявлення суспiльства про «маскулiнне» – чоловiче та «фемiнне» – жiноче. Тобто, це стiйкi, повторюванi, загальноприйнятi уявлення про мiсце i ролi жiнок i чоловiкiв у суспiльствi (6, 40).
Так, американськi соцiологи, вивчаючи стереотипи жiночої та чоловiчої поведiнки запропонували студентам назвати, якi на їх думку найбiльш вживанi слова, що характеризують чоловiка i жiнку. Типовими рисами для чоловiка були названi агресивнiсть, заповзятливiсть, вiн – домiнуючий i незалежний, емоцiйно стриманий, дiловитий, знає, як опановувати свiтом, легко приймає рiшення, вiльно говорить про секс з iншими чоловiками, самовдоволений. Стереотипами типових жiночих рис є сентиментальнiсть, нiжнiсть, м'якосердiсть, тактовнiсть, вона не використовує брутальних слiв, розумiє почуття iнших, балакуча, цiкавиться власною зовнiшнiстю, цiнує мистецтво, сильно потребує захисту, охайна у звичках, спокiйна (13, 61).
як жiночi, так i чоловiчi риси. Наприклад, чоловiк може бути нiжним, лагiдним, але при цьому вiн не стане менш чоловiчним. В той же час жiнка може бути бiльш наполегливою, амбiцiйною, але не менш жiночною.
Укорiнення гендерних стереотипiв у свiдомостi людей яскраво прослiдковується у виховному процесi сiмейних стосункiв.
Поряд з сiм'єю формувати рiзнi типи поведiнки у дiтей, виходячи iз iснуючих гендерних стереотипiв, продовжує школа. Аналiзуючи дослiдження, проведенi у рiзних країнах, ми помiтили, що вчителi бiльше уваги придiляють хлопчикам. Хлопчикiв частiше залучають до експериментiв, очiкують вiд них вищих результатiв, нiж вiд дiвчаток. Вiдмiннi реакцiї учителiв i на порушення учнями поведiнки. Вiдомо, що хлопцi частiше створюють проблеми з поведiнкою, нiж дiвчата. Але вiдмiчено, що дрiбнi порушення дисциплiни, допущенi дiвчатами, викликають активну, негативну реакцiю у вчителiв, тодi як на таку поведiнку хлопцiв учитель може i не зреагувати. Дiвчаток хвалять за слухнянiсть, стараннiсть, а хлопчикiв – за знання, успiшну iнтелектуальну дiяльнiсть. Вiдповiдно, дiвчаток менше налаштовують на працю, їх заохочують прийняти те, що є належним, а хлопчикiв стимулюють працювати, щоб досягти успiху (4, 90; 8; 9).
В результатi цього аналiзу ми дiйшли висновку, що у виховному процесi iснує декiлька стереотипiв гендерної поведiнки дiвчат-пiдлiткiв. Основними гендерними стереотипами є погляди на особу з точки зору бiологiчної статi та погляди на особу як носiя конкретних особистiсних якостей. Особистiснi якостi дiвчини-пiдлiтка у єдностi з бiологiчною та соцiальною статтю формують iдеал нової людини.
Як виявилось, стереотипи фемiнностi мають стiйке ядро – це комплекс уявлень, суджень про риси, що становлять суть жiночностi. Це думки i судження про зовнiшнiсть та особливостi способу життя i трудових навичок, якi пов’язанi з виконанням статевої ролi. Для дiвчат це такi риси, як чутливiсть емоцiйного сприйняття, пластичнiсть натури. Це риси турботливої матерi, нiжної дружини.
Як бачимо, ядро статево-рольових стереотипiв збiгається з традицiйними стереотипами фемiнностi. Вiдмiнностi в уявленнi про жiночнiсть у пiдлiткiв рiзних статей стосується рис, що характеризують периферiйний змiст статево-рольових стереотипiв. Це мiнливiсть стереотипiв вiдповiдає трансформацiй суспiльної думки про жiночнiсть.
Таким чином, нам здається, що змiни у статево-рольових стереотипах вiдображають соцiально-економiчнi зрушення в суспiльствi, якi пред’являють до жiнки новi вимоги. Дослiдження показують, що сьогоднi не можна уявити фемiннiсть як ортогональний вимiр особистостi. Тому ми, маємо пiдставу стверджувати, що на сучасному етапi в модулi фемiнностi вiдбуваються змiни, якi свiдчать про те, що з’явився новий статево-рольовий андроген ний тип, тобто такий, який має риси, як маскулiнного, так i фемiнного типу. А тому виховання жiночностi як проблема статево-рольової соцiалiзацiї в сучасних умовах не лише залишається актуальною, а й зростає, тому що зростає можливiсть конфлiктiв гендерної iдентичностi, пiдґрунтям, яких є динамiзм умов життєдiяльностi, за яким може не встигати механiзм адаптацiї.
- Ступiнь поляризацiї маскулiнностi та фемiнностi у дiвчат-пiдлiткiв невеликий. В образах жiнок мiстяться риси, що не залежать вiд статi – це iнтелектуальнi здiбностi, моральнi якостi i т. п. дiвчатка вказують на важливiсть якостей, що за своїм змiстом становлять стiйке ядро стереотипiв.
соцiальними змiнами.
цей вплив значно послаблюється. Проте сiм’я в будь-якому вiцi вiдiграє важливу роль у формуваннi рис фемiнностi.
- Проблема конфлiктiв гендерної iдентичностi у дiвчат-пiдлiткiв, пiдґрунтям якої є, з одного боку, динамiзм умов життєдiяльностi, а з iншого – недосконалiсть системи гендерного виховання, залишається актуальною.
мiж статями.
Сiм’я, школа формують гендернi стереотипи, що iснують в суспiльнiй свiдомостi i одночасно залишаються провiдними iнститутами в пошуку нових форм гендерної соцiальної полiтики, виховання особистостi дiвчинки.
Виходячи iз сучасних тенденцiй, в перспективi вбачаємо за необхiдне бiльш глибоке дослiдження проблеми гендерного виховання дiвчат-пiдлiткiв в умовах сiм’ї, школи та iнших спецiальних iнститутiв.
Лiтература
Вопросы психологии. – 1986. – №1. – с. 95.
2. Алешина Ю. Е., Волович А. С. Проблемы усвоения ролей мужчины и
женщины. Вопросы психологии. -1989. – №5. – с. 25.
3. Берн Ш. Гендерная психология. – М. Олма-Пресс, 2001 г.
4. Коломинский Я. Л., Мелтсас М. Х. Половое развитие ребенка в школьном возрасте. Генетические, проблемы социальной психологии. Минск, 1985. – с. 47.
5. Мойсюк Р. А. Засвоєння гендерних ролей в пiдлiтковому вiцi – // Науковi записки РДГУ – 2003 р. №27. – с. 82–85
6. Попова Л. В. Проблемы самореализации одаренных женщин Вопросы психологии. – 1996. – №2. – с. 90.
8. Хрисанова С. Ф. Словарь гендерных терминов. X.: 2002. – 99 с.
9. Шибутани Т. Социальная психология. М., 1999. – с. 101.
10. Huston A. Sex typing. In P. Musser (Ed.), Handbook on child psychology New-York: Wiley, 1983.
12. Oakley A. Sex, Gender and Society. 1972.
13. Williams J. F. Best D. L. 1990. Measuring sex stereotypes: A multination udy. Rev. Ed. Newbury Park, CA: Sage.
|
